ziar 23-24 2018 - UUR · том Румунськог Парламент Миколою...

У Києві відбувся ХІ-ий Світовий КонгресУкраїнців

Газета «Український вісник» у фонді архіву зарубіжної україніки

Різдвяне свято в Негостині в минулому

Кому даруємо коляду?

Вірування гуцулів

До сторіччя легендарних листопадовихподій 1918 року у Львові (І)

Із тисячі і одної усмішки

v

v

v

v

v

v

v

ÓÓêðà¿íñüêèéВІСНИКêðà¿íñüêèéВІСНИК

Чacoпиc Coюзу Укpaїнцiв Pумунії. Piк видaння ХXV. № 23-24 (грудень) 2018

Щасливого Різдва і Нового Року!

Пpoчитaйте:

Дорогі українці!У цей період року, що наповнений смислами, ми

повинні поміркувати над нашими досягненнями тапроектами, над якими працювали чи працюватимемо,свідомі того, що добре порозуміння, єдність і гарне спі-віснування дають нам силу підтримувати всі основніцінності, які були збережені нашими попередниками.

Все це повинно надихати на нові досягнення, щоб мимогли продовжувати і вдосконалювати свою діяль-ність, передаючи наші здобутки майбутнім поколін-ням, незалежно від місцевості походження, ідей чипонять.

Нехай зимові свята наповнять ваші душі вірою,надією та любов’ю, а прийдешній рік нехай принесевам тільки радість, добробут та благополуччя.

Щасливого Різдва Христового!З Новим 2019 роком!

Голова СУРу Микола Мирослав ПетРець кий

2 Ukraînsykãc VISNÃK

У києві відбувся ХІ-ий Світовий конґрес УкраїнцівПpотягом чотирьох днів (24-27 листопада)

у Києві проходив XI-ий Світовий КонгресУкраїнців. У заході взяли участь понад 300делегатів з 26 країн – представники числен-них організацій, що входять до складу СКУ,між якими і делегація Союзу українцівРумунії на чолі з його головою, депута-том Румунського Парламенту МиколоюМирославом Петрецьким.

24 листопада, в день вшанування 85роковин жертв Голодомору МиколаМиро слав Петрець кий разом з делега-тами Кон гресу та керівниками Україн -ської держави взяли участь у міжнарод-ному форумі «Україна пам’ятає, світви знає!», що відбувся у Національномукультурно-мистецькому та музейномукомплексі «Мистецький арсенал», тазапалили свічки пам’яті біля Національ -ного музею «Меморіал жертв Голо -домору».

До складу делегації СУР увійшли такожчлени проводу СУРу, голови повітовихсурівських філій, шкільний інспектор, журна-лісти та інші члени Союзу.

Роботу ХІ-го Світового КонґресуУкраїн ців офіційно відкрито 25 листопа-да в олімпійському дворi Національногоспортивного комплексу «Олімпійський».

Почесними гостями були ПрезидентУкраїни Петро Порошенко, Першийвіце-прем’єр-міністр України СтепанКубів, Віце-прем’єр-міністр України зпитань європейської та євроатлантич-ної інтеграції Іванна Климпуш-Цин -цадзе, Міністр закордонних справ Укра -їни Павло Клімкін та інші.

Урочиста церемонія відкриття Кон -гресу розпочалася спільною молитвою, якувідслужили представники різних конфесій вУкраїні, зокрема екзарх Вселен ського Патрі -архату в Україні, представники Україн ськоїправославної церкви Київсь кого патріархату,Української автокефальної православноїцеркви, Україн ської греко-католицької церк-ви, Україн ської римо-католицької церкви,Духов ного управління мусульман Украї ни таОб'єднання юдейських релігійних організаційУкраїни.

У своєму вітальному слові Прези -дент України Петро Порошенко ска-зав: «Від імені українського народу, я,як Прези дент України, хочу подякува-ти Світо вому Конгресу Українців запідтримку процесу набуття чинностіУгоди про асоціацію і прийняттярішення про отримання Україною без-візу. В питаннях, що стосуються євро-пейської інтеграції, ми завжди твердовідчували підтримку світового україн-ства – потужної сили, чий голосзавжди чутно на захист інтересівУкраїни у всьому світі».

Маючи на увазі, що в день відкриття робо-ти Конгресу СКУ відбувся напад військовихкораблів Російської Федерації на корабліукраїнського флоту, які проводять заплано-вану поточну морську операцію в Азов -ському морі і що проти моряків була викори-стана зброя, Прези дент заявив: «… ми

маємо всі неспростовні докази відноснотого, що ця агресія, цей напад на військовікораблі ВМС України був не помилкою, невипадковістю, а цілеспрямованими діями. Втому числі і щодо застосування зброї

проти українських моряків. Застосуваннязброї мало важкі наслідки…».

«Ще раз наголошую: ми йдемо своїм шля-хом. Наш шлях – геть від Москви. Українаніколи більше не буде колонією російськоїімперії. Так писав колись Микола Хвильо вий:

наш шлях – до Європи, до розбудови євро-пейської вільної процвітаючої України», –зауважив він.

«Фіксуючи це зобов’я зання, ми безумовнорозуміємо складність завдання. Ми разом звами повірили у власні сили. Ми точно пере-конані у підтримці наших партнерів, за щоми їм дякуємо. Я особисто брав участь уБрю сельському саміті НАТО. Всі глави дер-жав та урядів Альянсу, які брали слово,

твердо і переконливо закликали надатиперспективу членства і для України і дляГрузії. Вони підтвердили рішення, ухваленеще у 2008 році в Бухаресті: двері Альянсудля України відчинені», – зазначивПрезидент Петро Поро шенко.

Протягом 26-27 листопада відбулися

тематичні сесії, а також обрання нового пре-зидента та керівних органів СКУ на наступні4 роки.

Тематичні сесії це – міжнародна підтрим-ка України в питаннях економічного розвит-

ку, оборони, реформування та в гумані-тарній сфері, роль діаспори у створенніпозитивного іміджу України та українціву світі, сприяння консолідації світовогоукраїнства, розширення мережі органі-зацій СКУ, а також посилення впливуукраїнських громад на вирішення важ-ливих для України питань на міжнарод-ному рівні.

Делегація Союзу українців Румунібрала участь у різних сесіях.

У своєму виступі за круглим столом«Розвиток українських громад у СхіднійЄвро пі» голова СУРу Микола МирославПетрець кий коротко розказав про діяль-

ність Союзу українців Румунії, відмітив роль,яку він відіграє у захисті та утвердженніетнічної, мовної, культурної й релігійної іден-тичності українців Румунії.

Розповів про відносини СУРу з румун -ськими державними установами, з іншими

організаціями нацменшин Руму нії, тапро святкування 9 листопада у Буха -ресті «Дня української мови в Румунії»,а також про позачерговий з’їзд СУРу натему «Єдності української громади дляїї мабутнього розвитку».

Члени делегації були присутні насесії «Українська мова – шлях до іден-тичності та міжнародного спілкуван-ня». У дискусії взяла участь шкільнийінспектор Лучія Мігок, котра розповілапро стан викладання української мови вРумунії, про підручники з української

мови, видані на кошти СУРу, про способизаохочення учнів вивчати українську мову,про можливість організування міжнародноїолімпіади з української мови та літератури.Іван Робчук торкнувся питання новогоЗаконо проекту про державну мову в Україні.

При вході у конференцзал була влашто-вана виставка сурівських часописів та друко-ваних видань.

З нагоди поїздки до Києва ми мали нагодуповезти та передати начальнику відділуформування фондів Централь ного дер-жавного архіву закордонної україніки/ЦДАЗУ/ Дмитру Решет ченку 25-річнуколекцію газети «Україн ський вісник».

Робота ХІ-го Конгресу СКУ закінчи-лася обранням нового президента такерівних органів СКУ на наступні 4 роки.

Новообраний президент СвітовогоКонґре су Українців Павло Ґрод ска-зав: «Українська діаспора є однією знайпотужніших діаспор в світі, бо миєдині. Найголовніше для нас зараз –створити стратегію подальшої співпраців діаспорі, щоб забезпечити захист

українського суверенітету. Ми повинні матидуже сильні громади, які стануть моральнимхребтом України, а також зосередитись нарозбудові інституцій».

Тереза ШеНДРоюФото авторки

В моїх рядках я хочу спогадати як колисьнегостинці святкували народження Ісуса Христа.Підготовка починалася тиждень до Різдва, колигосподині робити загальне прибирання в своїххатах, прикрашували кімнати найкрасивішимикилимами і готували все, що було потрібне доРіздвяного вечора. В день перед Святим вечо-ром священик ходив від хати до хати з іконоюМатері Ісуса Христа, як знак народженняСпасителя.

Інша подія, яка відбувалася до Різдва вНегостині, це був день Святого Миколая, колинегостинські парубки після Святої літургії збира-лися на негостинській толоці і вибирали з ниходного, який закінчив військову службу і якиймав організувати рідову церковну коляду, танці ібал для молоді і не лише. Парубок, який буввибраний, називався «Береза» і він організувавколядників для кожної вулиці. Колядники повин-ні були знати яку коляду колядувати в кожнійхаті. Де була дівчина в хаті, колядники колядува-ли «Ой в вині, в вині, в вишневім саді», а де бувхлопець, то виконували колядку «Ой оре плужокта й попід лужок». Тому що цю колядку не дужедобре знають негостинці, я хочу її подати. Воназвучить так:

оре плужок

1. Гей оре плужок та й попід лужок.Приспів: Гой дай Боже!

2. Я за ним ходи перший молодець.Гой дай Боже!

3. Перший молодець, на мнє Василько.Гой дай Боже!

4. Приходи к нему його таточок.Гой дай Боже!

5. Гей ори, синку, ба й дрібно нивку.Гой дай Боже!

6. Гей, тату й тату, що мені сіяти?Гой дай Боже!

7. Дитино мой, жура не твоя.Гой дай Боже!

8. Будем сіяти яру пшеницю.Гой дай Боже!

9. Гей, тату й тату, з ким мем збирати?Гой дай Боже!

10. Дитино ж моя, жура не твоя.Гой дай Боже!

11. Зберем косарів, сімсот молодців.Гой дай Боже!

12. А в’язоночок сімсот дівочок.Гой дай Боже!

13. Гей, тату й тату, чим мем возити?Гой дай Боже!

14. Дитино ж моя, жура не твоя.Гой дай Боже!

15. Зберемо возів сімсот фірманів.Гой дай Боже!

16. Гей, тату й тату, де мем складати?Гой дай Боже!

17. Дитино мой, жура не твоя.Гой дай Боже!

18. Складемо ми їх на крутий беріг.Гой дай Боже!

19. У вис-високо, та у шир-широко.Гой дай Боже!

20. Завершимо їх сивим соколом.Гой дай Боже!

21. Й а сивий сокіл далеко й живе.Гой дай Боже!

22. Усю рибку моря, усю звір з поля.Гой дай Боже!

23. Зерно ізберемо та й повеземо.Гой дай Боже!

24. Спечемо в печі смачні колачі.Гой дай Боже!

25. Гой на здоров’є, грешний молодець.Гой дай Боже!

26. Пане господар, чесна газдине,Гой дай Боже!

27. Щоби тривали та й дочекалиГой дай Боже!

28. Відтепер за рік колідували.Гой дай Боже!

29. За цю колідочку – горівки бочку.Гой дай Боже!

30. Бочку, як бочку, хоть коновочку.Гой дай Боже!

31. Ви не жартуйте, нас почістуйте.Гой дай Боже!

На щєстє, на здоров’є!

На Святий вечір, коли на небі з’являласяРіздвяна зірка, негостинські господині клали настіл за давнім звичаєм сіна і покривали стілкольоровою скатертю, а потім клали 12 різдвя-них страв. Ці страви були: хліб, пшениця, сливкисушені, галушки з крупів, гриби, пироги з квас-ною капустою, біб, грушки сушені, буряк черво-ний з печерицями, яблука, фасулі колочені іборщ з вушками. На кутках столу ставили чоти-ри колачики, які представляли чотирьох апосто-лів – Павла, Іоана, Матея і Марка.

Рідні і сусіди приносили поману за душіпомерших. В той час діти ходили від хати дохати з колядками, як, наприклад:

Добрий вечір тобі, пане господарю!

Приспів: Радуйся! Ой радуйся, земле,Син Божий народився.

Застеляйте столи та весь килимами,Та кладіть колачі з ярої пшениці,Бо прийдуть до тебе колядники в хату,Колядники в хату заколядувати.Заколідувати, Рожденство вітати,Щоб довго прожити і Бога хвалити

/приспів повторяється після кожногорядка/

Нова радість стала

Нова радість стала,Яка не бувала:Над Вертепом звізда яснаСвіту засіяла. 2

Де Христос родився,З Діви воплотився.Як чоловік пеленамиУбого повився. 2

Ангели співають,«Слава» восклицають,На небесах і на земліМир проповідають. 2

Пастушки з ягняткомПеред тим ДитяткомНа колінця припадають,Бога прославляють. 2

І ми теж співаймо,Христа прославляймо,Із Марії рожденогоСмиренно благаймо. 2

Просим Тебе, Царю,Небесний Владарю,Даруй літа щасливіїЦему господарю. 2

Цему господарюІ його газдині,Даруй літа щасливіїВсій його родині 2

В мирі проводитиІ тобі годити,Щоб з Тобою в Царстві ТвоїмПовік віків жити. 2

За коляду, діти отримували від господиньяблук, горіхів, грушок, колачів, а в деяких хатахгроші. Діти колядували по три-чотири в групах, апри кінці ділилися заробітками.

На Святий вечір серед ночі колядували інегостинські парубки своїм коханим дівчатам.Колядники були організовані групами, а до групвходили 5-7 парубків і перебрані одні з них надіда, маланку, козу і ведмедя. Після закінченняколядки дівчина виходила з хати з великим кола-чем, дарувала його своєму коханому і дякувалаза коляду і за прекрасне вінчування. Коханийбрав колач, ламав його надвоє і давав одну

3Ukraînsykãc VISNÃK

Микола МайДаНюКФото автора

(Закінчення на 4 cтop.)

Різдвяне свято в Негостині в минулому

ДІВа МаРІЯ ІЗ РУСаЛИМУ ШЛа

Діва Марія Із Русалиму шла.(Бог ізнеси на небеси).Із Русалиму шла,На святій горі Три церкви стоять.(Бог ізнеси на небеси).Із Русалиму шла,А у тих церквах Три гроби лежать.(Бог ізнеси на небеси).

Із Русалиму шла,А у тих гробах Три святі лежать.(Бог ізнеси на небеси).Із Русалиму шла,А у першому гробу -Святий Михаїл.(Бог ізнеси на небеси).Із Русалиму шла,А у другім гробу Святий Миколай.(Бог ізнеси на небеси).Із Русалиму шла,А у третім гробу –Діва Марія.(Бог ізнеси на небеси).Із Русалиму шла,Над Михаїлом –Свічки палають.(Бог ізнеси на небеси).Із Русалиму шла,Над Миколаєм –Книги читають.(Бог ізнеси на небеси).Із Русалиму шла,А над Марією –Рожа розцвіла.(Бог ізнеси на небеси).Із Русалиму шла,А із тої рожі – Вилетів ангел Тай полетів,

Попід небеса.(Бог ізнеси на небеси).Усім трьом святим Поклонімся.(Бог ізнеси на небеси).Із Русалиму шла.

Записано в 1972 році в селіХамчарка від Василини Танасе,

44 років.

ВоГоНЬ ПоГаС

Вогонь погас,Пречиста у головах, Ангели на боках!Ангели хранителі, Храніте душу і тіло Од ночі до півночі,Од світа до самого віка.

Записано в 1975 році в селіХамчарка від Євдохи Чумаченко,

72 роки.

На СВЯТІй ГоРІ

На святій горі Стоять три церкви,А у тих церквах Три гроби лежать.А у першім гробі Святий Миколай.(Бог ізнеси на небеси).А у другім гробі Святий Михаїл,(Бог ізнеси на небеси).А у третім гробі Діва Марія,Христа занесла У темні ліса.(Бог ізнеси на небеси).У темні ліса Пішли вороги Христа шукати.Ліса ізрубалиХриста не найшли.(Бог ізнеси на небеси).

Діва Марія,Де Христа діла?Христа занесла У синіє море.Пішли вороги В море спускати Христа узнати.Море заграло Жидів забрало (Бог ізнеси на небеси).

Записано в 1978 році в селіЧукурова, від Олени Вакенті,

76 років.

На оСІЯНСЬКІй ГоРІ

На Осіянській горі,На святій землі,Там Матір Божа Спочивала.Прийшов Ісус Христос Та й питає:– Мамко моя улюблена,Чи ти спиш,Чи так лежиш?Приснився мені сонШо на муки брали,Ручки і ножки розтинали Гвоздями прибивали,Терновий вінок На голову клали.Кров текла, як вода.У неділю рано,На утріню йшла,Із утрені на небеса.Престоли стоять.На тих престолах Хто буде цю молитву Промовляти,Не буде у аду погибати.

Записано в 1975 році в с.Хамчарка від Марії Каченко,

67 років.

Записав Віргілій РІЦЬКо

половину колядникам, а другу половину коханій іказав: «Панове коляднічки, поскідайте шапочки,пан господар дарує нас колачем. Кілько в цімколачі крішочок, стільки в пана господаря овечок,волів і коров, аби наш господар був здо-ров!» Після цього вінчування дівчиназапрошувала колядників до хати. В хатібатько дівчини частував парубків, а тру-бачі, які грали коляду з парубками,грали кілька гарних мелодій. Колись цебув великий гонор для дівчини, що їйколядували з трубками. Колядка, якуколядували парубки з трубками, назива-лася «Гей у вині, у вині – у городі».

Ге у вині, у вині – у городі.Гой Дай Боже!А сама дівчина самбір садила.Гой Дай Боже!Самбір садила, борзо заснула.Борзо заснула грешная панна,Грешная панна на мнє /Марія, Анничка/.Гей у цім домі усі веселові,Усі веселові, столи тисові,Столи тисові, ослони нові.А поза стілля усі святі сидят,

Гей сидят, сидят, радочку радят.Радочку радят первовічную;Первовічною старосвіцкую.Ой як Христа мучили,Мучили Їго та й розпинали,Та й розпинали та й на хрест клали.

Поза нігтиці дерево били.Усяка диревини за нігті ни йшла.Проклята Єва усе загрішила,Шо уна Христови кровцю спустила.Де кроуця капне, там Дунай стане.А у тім Дунаю сам Господь купав.Гей купав, купав та й Петра назвав.

І купаючи сперечилиси.А Петро каже: небо велике,А Господь каже: земля ще більша!Гей, стій, мой Петре, не перечімся,Усучім, Петре, шовкові шнури,Зміріймо, Петре, небо та й землю!«Видиш, мой Петре, Господня правда:Небо маленьке, усюди рівненьке.Земля велика – гори, долини, Гори, долини, усі полонини».Співала пташка у вишневім саді,

А ластівочка у бреновім сіні.Гей, на здоров’є, грешная панно.Грешная панно на мнє /Домця, Сільвія/.Ці спиш, ці чуїш, ці нас вінчуїш?Я спю та й чую, та й вас вінчую.Гей, на здоров’є, пане господар,Пане господар, чесна газдине,Чесна газдине, красна дівчино.Та дай вам, Боже, на поле уроже,Гей сто клань гречки на пирожечкі,Сто клань пшениці на варениці,А сто клань жита, щєсливі свєта.А сто клань вівса, уже колїда уся.За колідочку – горівки бочку.

Бочку як бочку, хоть коновочку.Ви не жартуйте, хоть почістуйтеГой Дай Боже!На щєстє, на здоров’є!

/Приспів повторяється за кожним віршем ГойДай Боже!


Українськідобруджанські колядки

Різдвяне свято в Негостині в минулому(Продовження з 3 cтop.)

25-річна колекція газети «Український вісник»,яку видає Союз Українців Румунії, збагачуєЦентральний державний архів зарубіжної украї-ніки у Києві.

В кулуарах ХІ-го Світового Конгресу Українців, який пройшов з 25по 27 листопада у Києві, відбулася робоча зустріч делегації СоюзуУкраїнців Румунії, що складалася з голови СУРу і депутатаПарламенту Румунії Миколи Мирослава Петрецького, редактора

газети «Український вісник» Терези Шендрою та письменникаМихайла Трайсти, з начальником відділу формування фондівЦентрального державного архіву зарубіжної україніки (ЦДАЗУ)Дмитром Решетченком. Під час зустрічі ЦДАЗУ було передано 25-річну колекцію газети "Український вісник" та були обговорені аспек-ти подальшої співпраці між ЦДАЗУ та СУР. Газета "Український віс-ник" видається Союзом Українців Румунії за кошти з державногобюджету Румунії.

Пропонуємо увазі читачів «Українського віcника» інтерв'ю зДмитром Решетченком, начальником відділу формування фондівЦентрального державного архіву зарубіжної україніки.

– Доброго дня, будь-ласка розкажіть про Центр державногоархіву зарубіжної україніки.

– Наш архів якраз створений для того, щоб зібрати спадщинуукраїнців у всьому світі. Працюємо ми вже більше 10 років, зібраливеличезні документальні збірки, підбірки газет, журналів, докумен-тів, які представляють життя та діяльність українців у всьому світі.

– Отож, ви зацікавились і газетами, які видаються СоюзомУкраїнців Румунії.

– Так, ми ще з 2010 року підтримуємо контакти якраз з українця-ми Румунії й ми надсилали лист прохання про те, щоб вельмиша-новна редакція зібрала для нас свій архів, і ми дуже раді, що,нарешті, нам вдалося цей архів отримати, який стане надзвичайноцікавим для дослідників, які досліджують саме українську діаспорув світі.

– Союз Українців Румунії має й інші видання українською мовою,такі як газета «Вільне слово», літературний журнал «Нашголос», журнал для дітей «Дзвоник», а також друкує книги. Як Вибачите подальшу співпрацю?

– Ну, я сподіваюсь, що це перша квітка у наш букет і сподіваюсь,що він буде зростати, ми будемо підтримувати контакти, якщовдасться, то, звичайно, ми з великим задоволенням приймемо унашу архівну збірку саме й інші видання, які представляють україн-ців у Румунії.

– На Вашу думку, хто цікавитиметься цими газетами?

– Насправді, це державний архів і він, в першу чергу, створенийдля дослідників. Це науковці, студенти, магістранти, аспіранти, якіпрацюють і досліджують, але, насправді, архів відкритий для будь-кого. У нас є електронна база, куди будь-хто з бажаючих може уелектронному нашому сайті архіву подивитися, підібрати і у будь-який момент прийти і прочитати те, що його цікавить. Хотілося бпередати особисту велику подяку пану Михайлу Михайлюку, голов-ному редактору, який велику працю зробив для того, щоб підтриму-вати українську культуру українців у Румунії й передав цю величез-ну збірку в наш архів.

– Дякую за розмову.

Коментуючи співпрацю з Центральним державним архівом зару-біжної україніки головний редактор газети «Український вісник»Михайло Михайлюк сказав: «На жаль, в Україні дуже мало знаютьпро українців Румунії і оця наша 25-річна колекція «Українського віс-ника» може допомогти тим, хто цікавиться життям і діяльністю укра-їнської громади в Румунії. Ще кілька років тому директорЦентрального державного архіву зарубіжної україніки надіслав намлиста і попросив вислати їм газети, колекцію «Українського вісни-ка». Минуло кілька років поки ми те зібрали, упорядкували і теперповезли. Наприклад, у тому листі мені запропонували здати і осо-бистий архів до Центрального державного архіву зарубіжної украї-ніки, але на це ще є час. Значить, якось зберу і здам. Я радий, щодо кінця ми виконали нашу обіцянку і радий, що в архіві зарубіжноїукраїніки буде 25-річна колекція «Українського вісника», яка допо-може тим, хто цікавиться українською громадою в Румунії.»

Христина ШТІРбеЦЬВсесвітня служба Радіо Румунія


ГаЗета «УКРаїНСьКий ВІСНиК» У фоНДІ аРХІВУ ЗаРУбІжНої УКРаїНІКи

Нераз я чув, що гуцули багаті на віруван-ня, магічні феномени, бо вони жили і щеживуть в ізольованому краї – відсталі люди.

Неправда! Японці або китайці із різнимимагічними звичаями – відсталі? Або амери-канець, який не хоче квартири з числом...13, означає відсталість?

Кожен народ має своє окреме історичнепризначення. Не виключено, що й ми, укра-їнці, покликані подарувати людству НовийЕтичний Заповіт – Моральний кодексдушевної чистоти, культу краси, святі запові-ді людяності і братолюбства.

Український народ був і залишаєтьсядитям природи, космосу, сонцепоклонни-ком, і християнська церква включила вчисло своїх свят та обрядів всі дохристи-янські свята і обряди, хай і під іншоюназвою. А в деяких регіонах, скажімо, наГуцульщині, деякі обряди збереглися в пер-вісному вигляді. В одному зі своїх листівМихайло Коцюбинський так ділиться вра-женнями після знайомства з Гуцулією:«Глибокий язичник-гуцул все своє життя досмерті перебуває у боротьбі з лихими духа-ми, що населяють ліси, гори і води.Християнством він скористався для того,аби прикрасити язичницький культ».

Взагалі, в українців переважає аграрнамагія. Від того, як вродить нива, як збере-жеться і віддячиться худоба, залежне все.Та ж споконвічний хлібороб українець витво-рив найпоетичнішу, натхненну поему магіч-ного закликання і вмилостивлення розбурха-них, зрадливих стихій природи і духів, що зайого уявою пантрували за цими стихіями.

МаГІЧНІ ДІйСТВа І обеРеГИ

На Різдво 7 січня (за старим календа-рем), і старий Новий рік 13 січня, і Водо -хреща (Йордан) 19 січня, світле веснянесвято Пасхи і Івана Купала 7 липня, і всі іншісвята народного календаря не просто свят-кувалися, а обставлялися незліченнимимагічними діями, що мали поставити на ча -тах перед селянською оселею, комо-рою, стайнею, нивою і майбутним уро-жаєм на ній незборні обереги, об якімали покришитися зуби лихої долі.

Ключову позицію в цьому відно-шенні займав Святий вечір передРіздвом і ритуальна Свят-вечеря.Саме у цей вечір закладалися магічніпідвалини родинного благополуччя навесь наступний рік. Ось як передаєспогади зі свого дитинства МихайлоСтельмах у ліричній повісті «Щедрийвечір»:

«Хоч убога-убога наша хатина, та вцей вечір і вона покращала, побагат-шала. її бідність скрасили і вишитірушники, і кетяги калини, і запашнесіно на покутті, й свят-вечірній стіл. Наньому зараз лежать три хлібини, грудка солі,височіє стос гречаних млинців і стоять з різ-ними пісними стравами ті святешні мальова-ні полумиски, що бажають добрим людям іздоров я, щастя, і червоного цвіту.

Батько перший заходить за стіл, оглядаєвсі страви, від куті з маком до миски збобом, і поглядом дякує матері за її старан-ня... А який він поважний стає, навіть не

посміхнеться, коли виносить корівчиніпокуштувати кожної страви, зготованої насвят-вечір. Ось він і бобу взяв у жменю та йз подивом сказав:

– Прямо не біб, а срібні карбованці.»І так, магічні моменти продовжуються...

проти морозу, чорних хмар і бурі, злих вітріві т.д.

Особливо барвистий і поетичний ритуалсвятої вечері у гуцулів. Для автентичності я

попросив 89-річну гуцулку, зберігача звича-їв, обрядів, гуцульського фольклору МаріюШутак, щоби докладно мені розказала прообичаї, пов'язані із різними церковними свя-тами.

Вечірній трапезі тут, у гуцулів, передувавритуальний обхід подвір’я і стаєнь. Господарбрав хліб, свічку, ложку меду і куті, обходивхліви й обори, ставлячи медом хрести худо-бі, благаючи в молитві до Бога зберегти їх вдоброму здоров’ї. Цей ритуал обходу здій-снювався тричі.

Потім відбувалася святвечірня трапеза.На стіл клалося те, що в гуцулів мало особ-ливу магічну силу – часник, цукор, сіль,

металеві предмети. Під стіл клали ярмо,сідло, сокиру тощо, а ніжки столу обручува-лися ланцюгом. То теж були обереги відлихих сил. На вечерю запрошували такожбурю, град, вовків, душі померлих предків.їм теж ставилася вечеря. Коли сідали, топродували те місце, аби «не присісти» чиїсьдуші. Так задобрювалися добрі духи, при-четні до витворення добробуту, приплоду й

продуктивності худоби, родючості садів,городів, полів, здоров'я членів родини і худо-би. Водночас блокувалися душі лихихлюдей та усіляка нечиста сила. Ніхто здомашніх під час ритуальної вечері не сміввставати зі свого місця, а тим паче виходитиз хати, бо коли прочинити двері, у хатуможуть вскочити усілякі чорти і відьмяки,злидні та потерчата. На Святвечір запалю-валися свічки і всі казали «Отче наш».

Обряд колядування у давнину мав наметі закликати на Свят-вечерю покійників-предків. Мав він й інші магічні функції.Вважалося, наприклад, що хто першимзаколядує –дівчата чи хлопці, більше народ-жуватимуться відповідно телички чи бички.

Тут вже підходимо до магії ворожіння,передбачування майбутнього.

Ворожили і на варениках. Дівчата сходи-лись в якоїсь подруги і кожна ліпила собівареники. Клали їх у ряд і підводили до нихсобаку чи кота. Вареник, зїдений першим,означав, що ця дівчина першою вийдезаміж. Також ворожили чи всі виживуть уприйдешньому році. На краєчку столу увече-рі клали ложки – скільки, стільки в сім'ї осіб.Так само надворі під вікнами ставили відпо-відну кількість полін. Якщо за ніч якасьложка чи поліно падали, – значить у родинібуде покійник.

РИТУаЛЬНИйВоГоНЬ, МаГІЯ

ВоДИ

Як і на Різдво, на Новий рік гуцули запа-лювали ритуальний вогонь, що мав магічнуочисну силу. З цією метою від свят-вечорадо новорічного вечора сміття з хати не вино-силося, збиралося під припічками. У першийдень Нового року це сміття виносилося, зби-ралося в сад чи на город і урочисто спалю-валося. Це теж була аграрна магія, що малаубезпечити від недороду й злиднів. Зігрітітеплом родинного вогнища, душі померлихродичів, вважалося, завжди віддячуютьживим нащадкам, зокремо сад буде краще

плодоносити.Магія води особливо торжествува-

ла на свято Водохрещі (Йордану). Угуцулів, у давнину, напередодні Йор -дану святили в церкві воду. Цяосвячена, свята вода мала могутнюцілющу і оберігальну силу. її береглипротягом року і кропили нею хворих,різні предмети й місця, де треба булостворити захисний оберіг. І сьогодні унас, у гуцулів, зберігається цей зви-чай. Дома я сам під час великих до -щів, бурі, блискавок, запалюю свя ченусвічку, беру святу воду і ставлю середподвір'я або на сходах, щоб оборони-ти господарку від блискавки та потопу.

Увечері напередодні Йордану гуцу-ли виготовляють оберіг – дерев'яний

хрестик, прикрашають його різним зіллям,вивішують на колодязях, дверях, а також ухатах поряд із іконами, як оберіг домівки. Вминулому виготовлювали воскові хрестики іналіплювали їх на стінах, сволоку, над две-рями, в стайнях, хлівом, і навіть на рогихудобі.

Ukraînsykãc VISNÃK6

ВІРУВаННЯГУЦУЛІВ

юрій ЧИГа


Вирушаючи у закордонну мандрівку,педантні туристи «озброюються» путівника-ми, картами, фотоапаратами, мо більнимителефонами останнього зразка, які такожроблять фотознімки, і як тільки перетнуликордон чужого краю, починають фотографу-вати все, охкаючи й ахкаючи – мальовничі(на їх думку, пейзажі, яких не побачишвдома), будівлі, птахів у польоті, хмари нанебі, словом все, чим можна буде похвали-тися домашнім, знайомим, на базарі чи упарикмахерській, де красять волосся чивищипують собі брови, роблять манікюр(звісно, маю на увазі жінок, чоловіки стрима-ніші). Потім із знятого і зарегістрованого«матеріалу» складають фототеки, відеоте-ки, фонотеки, альбоми, аби залишити їх успадок внукам і правнукам, мовляв, дивись,який широкий кругозір мали ми, твої попе-редники, в епоху переходу від соціалізму докапіталізму. Хоч було нелегко, але...

Коли нинішньої осені десь біля сорок пен-сіонерів, яких величали «сеньйорами»,(переважали жінки), зібралися біля автока-ра, який мав повезти нас у чотириденну екс-курсію до Стамбула, я прислухався до роз-мов моїх попутниць і попутників. Одні з нихвже побували у колишній столиці Візантії і

радили новачкам що саме варто побачити умегаполici, який розкинувся по обох бокахБосфору, що неодмінно варто сфотографу-вати. А коли мене запитували чи готовий доцього, я мовчав, як риба, соромлячись при-знатися, що не взяв з собою навіть деше-венького фотоапарата, що мій мобільнийтелефон допотопного зразка, що не придбавні карти Туреч чини, чи хоч би Стамбула.Бували в бувальцях тітоньки дивилися намене співчутливо, стинали плечим – оригі-нал та й годі.

А чоловіки, хитро усміхалися, хвалилися,що прихопили з собою пляшечку «оковитої»,а ще прикуплять в Болгарії, яку наш автокармав перетнути від північного кордону до пів-денно-східного. І цигарками запаслися.

Адже їдемо в ісламську країну, де алко-гольних напитків не продають – забороняєрелігія.

Вже в автокарі задумуюся: а що знаю япро Стамбул (історичний Константи нополь?)Знаю, що столиця Візантії впала 1453 року,завойована турками, що вони перетворилиСв. Софію – чи не найбільшу у світі христи-

янську церкву, на мечеть, обрамивши їїчотирма височезними мінаретами, з «балко-нів», яких кілька разів на день муедзинизакликали правовірних до молитви. Десьпрочитав, що релігійні фрески всерединіхристиянського храму було затиньковано іаж 1935 року, внаслідок вказівок фондаторареспубліки, Мустафи Кемала Ататюрка,

почалася їх реставрація, а тепер Св. Софіюоголошено музеєм.

Про спорудження Св. Софії написав істо-ричний роман український письменникПавло Загребельний під назвою «Диво», вякому виводить постать київського майстра,

котрий нібито був причетнийдо розпису інтер’єру храму,цього справ жнього архітектур-ного дива Середньовіччя.

Та дальше мої знання проТуреччину взагалі oбмежу -валися, так би мовити, інфор-маціями, почерпнутими зшкільних підручників з історії,прочитаних історичних рома-нів, кінофільмів, з історії двохкраїн – України та Румунії, –котрі протягом століть захища-лися від загарбницьких напа-

дів Оттоманської імперії.Отож, на власні очі мушу побачити

нащадків грізних яничар, побачити сул-танські палаци з їхніми сералями, де томи-лися, чекаючи ласки «повели-теля світу», бранки з усіхкраїв, куди сягали ятаганитурецьких полчищ. Побачити,відчути дух величезного містаз 15-мільйонним населенням,що розляглося на двох конти-нентах – європейському і азій-ському, зміряти, на скільки цеможливо, власними кроками(звичайно, тільки європейськучастину, яка була ціллю нашоїекскурсії).

Та насамперед мушу побу-вати в Мечеті, де похоронена українка НастяЛісовська, яка, захоплена ординцями і про-дана у рабство, стала улюбленою дружиноюсултана Сулеймана Пишного.

Перед екскурсією я знову прочитав істо-ричний роман Павла Загребельного «Роксо -лана» (Київ, 1979).

Алe роман це література, як часто підкре-слював скрупульозний сучавський історикМикола Чередарик, в серійному фільмі«Сулейман Пишний», знятому у турецькихкіностудіях, також багато домислу, тому слідзвернутися до наукових джерел.

Та перед тим, як описати гробницю у мав-золеї улюбленої дружини СулейманаПишного, яку він називав Хурем, розповістипро незвичайну долю української дівчиниНасті Лісовської, яка стала відома світові підім’ям Роксолани, мушу зробити короткийвідступ.

* * *

Пишу ці рядки 1 грудня, а напередодні, 30листопада, по першому каналу Румунськоготелебачення в передачі «Еурополіс», якавідведена національним меншинам Румунії,було представлено фальшиву інформаціюпро Настю Лісовську, – їй було присвоєне...рутенське походження. А зробив це не хтоінший, як Юліус Фірцак, депутат в Румун -ському Парламенті від неіснуючої, так зва-ної рутенської меншини. Пан Фірцак (докторісторії!), не кліпнувши, заявив що дівчина-українка з Рогатина (тепер Івано-Фран -ківська область) рутенка (русинка) і що йогоорганізація навіть повезла до Стамбула векскурсію групу дітей-рутенців, аби показатиїм яка то славна історія рутенського «наро-ду»! Наговорив «пан доктор» цілий мішокбрехні про відкриття якихось документів проісторію рутенців, про їх культуру й літерату-ру. А накінець, оскільки це було напередодністоріччя об’єднання Румунії, мовив «по-рутенськи» «На многая літ»!

У тій же передачі якась пані розповілапро те, що вона перекладає на «рутен ськумову» роман «Апокаліпсис русинів» Фран -

чіска Оскара Ґаала. І такі нісенітниціподаються по Національному телебаченню!

А про враження від Стамбула – в наступ-них числах УВ.

Михайло МИХайЛюК

* Стамбульські враження * Стамбульські враження * Стамбульські враження

У царстві аллаха (преамбула)

Св. Софія

(Ìàã³ÿ Ð³çäâà)Колядою та її обрядодіяннями пошано-

вуємо всіх і все, що живе наколо нас. А щотаке коляда? Дослідники-науковці визна-чають її багатогранно але остаточного вис-новку не досягнуто. Українська міфологіявизначає так:

1.Бог, який розпочинає коло Свароже,тобто новий господарський рік;

2. Стародавній обряд уславлення богівпіснями-колядками та винагорода за нього;

3.Богиня-мати молодого Божича-Сонця.Зазвичай, коли говоримо про це пра-пра-

давнє свято та обрядодіяння пов’язані зним, посилаємось на власні спогади, звичаїкотрих дотримується сім’я, котрі існують урідній місцевості, на свідчення носіїв цихшедеврів рідної культури.

*У моїй родині роль стародавнього жерця,

який розпоряджував та слідив за виконан-ням різдвяно-колядницьких ритуалів, вико-нувала мати. Вона постійно розповідала-пояснювала нам, дітям, порядок обрядоді-янь, значення кожного зокрема та взаємо-відношення між ними. Колядувати вчила насзараз після Святого Миколая, слідила щобвивчити правильно слова, але й мелодію.Застерігала, що господарі нагороджуютьколядників і за слова, і за спів. Завжди напо-лягала на тому, що Різдвяні свята таВеликодні – це найголовніші свята року, азустрічати їх потрібно обов’язково з чистоюдушею, чистим тілом, чистим вбранням ічистотою скрізь в господарстві. І ми святодотримувались маминих вказівних порад,бо почав приходити напередодні Різдва,кожного року, дід Мороз, правда приносивподарунки, але якось так прискіпливо допи-тував кожного з нас про поведінку вдома, вшколі, на вулиці, нібито все знав про це!...

*Літа пролітали наче ті грудневі сніжинки і

вели нас невпинно кучугурами життя. МагіяРіздвяних свят не покидала нас ні на мить.Коли вони наближаються, я дихаю арома-том свіжоспеченого калача, дивлюся крізь

круглесенькі отвори медівників, які завждимали форму небесних світил, а в думці при-гадую-переспівую всі знані колядки.

Будучи батьками і працюючи вчителями,ми з дружиною постійно старались відтво-

рювати ці таємні відчуття як в душі нашихдітей, так і в усіх наших школярів. І все цевідбувалося на рідній українській мові. Небез відповідної скромності хочу признатисьу найглибшім задоволенні з того, що і посьогодні, після восьми років від виходу напенсію, наші бувші учні пошановують насщорічно нашими традиційними колядками.

З ласки Божої у нашій родині появилась івнучка. Це найцінніша прикраса сім’ї та най-більша із утіх нашого життя-буття. Пого -моніти з нею – це завжди для мене незрів-нянна насолода. Не раз підійду до неї: –Поговоримо, красунечко моя? – Так, дідусю,– миттєво відповість. – Та як, по-українськи,по-російськи чи по-румунськи? – курйозно,нібито, я. – Та по-нашому!...

Це означає по-українськи, бо у сім’ї церідна мова. Вивчила українську та румунсь-ку мови від батьків, а російську вивчила див-лячись на мультики про Мішу і Машу.

– Тоді з чого почнемо? – Звати менеНаталка-Екатеріна /на фото/ і мені шість

рочків, з хитрою усмішкою вона мені. – Он яка, здивовано я, але мені

відомо про що ти думаєш!... – Прощо?! – коротко вона і з недовірою.

– Прооо ... великий мішок! – Неправ -да, не про мішок, а про те, що буде вмішку! – Для кого? – спішно я. – Длякого, для кого!... Для мене і для всіхчемних дітей. – А по чім пізнає власникмішка, дід Крочун, що ти чемна? – Ондивись: Ліжечко моє прибране, навко-ло нього чистота, вбрання складене вшафі, іграшки в порядку на полицях іколядувати знаю. – Але в тебе завалаіграшок, ти можеш допомогти дідовідарувати свої іграшки іншим дітям. –Правда, і я це зроблю, але мені хочеть-

ся доповнити серію плюшових іграшок ізмультика «Щенячий патруль», і я про ценаписала діду Крочуну! - То, котрий із отихпатрульників? – Еверест.

– Я впевнений, що ця думка-бажанняздійсниться, якщо ти йому і заколядуєш! –Певно що заколядую! – А які ти колядкизнаєш? – Перші, які я навчилася від вас, це«Ой там за горою сталася новина» і«Старий рік минає, новий наступає», відмами знаю «Нова радість стала», «Богпредвічний» та по-англійськи «Джінгл бел,джінгл бел», а в дитячому садку вивчалирумунську колядку «О че весте мінунате!» -Браво, браво, ти просто здивуєш дідаКрочуна. Але хочу пояснити тобі, що таколядка по-англійськи ... – Знаю, знаю, менімама казала, що то є і на нашій мові і назва-на так гарно «Цілий день дзень-дзелень». –Це правда, і я почув її у дуже гарному вико-нанні українського гурту «ШпилястіКобзарі». але хочу сказати, що наша давняколядочка-щедрівка, названа так мило«Щедрик», ввійшла у міжнародний реперту-ар колядок і виконуюють, кожен у своємуваріанті, по всьому світу. – Ой, як приємноце почути, дідусю, я неодмінно вивчу її!..

Ми ще поколядували певний час, алеприбула з роботи матуся Наталочки і вонапобігла її обняти.

З таємною усмішкою на устах, з замріяни-ми очима і з сріблястим дзвіночком-голосоч-ком внучки у вухах я знову попав у полонмагії Різдвяних свят. М’ягко огортає менерайський запах свіжоспеченого калача, зір ісмак милують страви Святої вечері, а слухсолодко доносить до душі незабутні слова:Вставайте, вставайте, пускайте до хати,/ Мибудемо, українці, вам колядувати,/ Ми буде-мо, українці вам колядувати./ Пане господа-рю, в тебе білий волос,/ Скажи, скажи, чи тизнаєш український голос,/ Скажи, скажи, чити знаєш український голос...»

Відчиняю двері. То Наталка з своєю роди-ною прийшли пошанувати колядою...

Євсебій ФРаСИНюКФото автора


Кому даруємо коляду?...

За старим Юліянським календарем ми свят-куємо Різдво Христове 7 січня.

Різдвянний піст починається 28 листопада ізакінчується 6 січня опівночі. Це останній піст уроці, який готує душу і тіло вірян до зустрічіРіздва Христового, або Пилипивка; триває 40днів.

У цей період необхідно утримуватися відцілого ряду продуктів: м'яса, молока, яєць, сиру,вершкового масла, а в деякі дні і від риби.

В цей час (каже тета Ярина) дівчата воро-жать собі насудженого.

Так само під час посту лагодиться Коля -да/Віфлаїм. Молоді хлопці та старші чоловікививчають ролі героїв, які виступатимуть під часРіздвяних свят і навіть на Новий Рік.

Коляда церковна має певних героїв: Ангел,Пастушки, 3 Царі, Ірод та його воїни, Дід. Сце -нарії Віфлаїму (каже Василь) запам'ятовувалиселяни і передавали з покоління в покоління, такяк вони були засновані на реальних історіях.

Головне, що Дід вважається старшим (веду-чим) і він веде касу.

Перша вистава Віфлаїму це після Опівня -шної служби, і відтоді вони ходять по селу зве-селяти домівки людей: «Приймаєте Коляду?»

В кінці виступу вінчують:

Вінчуємо, пани-газди, щастя, здоровля,Сесі свята ізкінчати

Ще май кращих ся діждати.Боже помагай! Щодо сім’ї та сімейної вечері. Святвечір при-

лаґоджують усі члени сім’ї. Чоловіки пантруютьусе, що зв’язане з двором та худобою, годуютьта напоюють все, що мешкає у дворі – навітьставлять перехрестину у дверях хліва, щобборонив Бог маржину і скотину від боли та смер-ті. Вони заносять у дім сіна та соломи, а ґоспо-диня засте ляє їх під скатертину; це щоби приґа-дати про те, що Христос народився:

Не в царській палаті,Но межи бидляти.Во яслині,во пустині –Треба усім знати!I ще зв’язують столові ніжки ланцюґами,

щоби сім’я трималася докупи і в добрі, і в лихічаси. Заносять до хати ялинкові гілки.

Господині, на чолі з найстаршою, застеляютьстіл і викладають пісні страви, бо до опівняшноїслужби всі постять. Дванадцять страв згадуютьпро 12 Апостолів, вино та пісний хліб згадуютьпро жертву Христа, палять свічку. Можна згадатикутю, з якої починає трапеза, гриби, приправленіпо-різному, варені боби, відвар із сушених фрук-

тів, пісні вареники та голубці, киселицю і т. п.Сім’я сідає за стіл вечеряти лише коли зійде

на небі зірниця. А вже під дверима діти коляду-ють і вінчують: – Слобудно, пани-газди, дімповеселити?

– Слобудно, слобудно!Колядують різні колядки:– Нова радість стала!– Небо і земля– Коли ясна зоря ...– Бог Предвічний народився– В Віфлаємі новина!Підлітки-колядники колядують своїх сусідів,

родичів, знакомих аж до опівночі. Після цього ціліродини колядують одна одну. На другий вечірхлопці колядують дівчат.Вони ходять по селу збубнем, щоби збудити газдів, у яких є дівка і зако-лядувати. А на третій вечір колядують свати; цехлопці і їх сім’ї колядують під хатою тої дівки, якухотіли би за невістку. Якщо їх зустрічають зі свіч-кою та колядкою, їх приймають до хати, якщо ні, тоніхто не обзивається і вони шукають іншу дівку.

Пари, які вже посваталися, будуть одружува-тися, бо скоро М’ясниці.

Штеляк Ярослава,кореспондент

Дані зібрані від ватажка Кричунівського«Віфлаїму» Василя Шмуляка та моєї тітки-вуйчини/вуйни із Луга над Тисою Ярини Ференц.

На Різдво, коли багато колядників прийдутьдо наших хат, жінки піклуються про чистоту в них,а останні дні до свята присвячені підготовці най-кращих страв.

Чистота має бути не тільки матеріальною,але й духовною, ось чому люди тримають піст.За два дні до Навечір'я Різдва Христового жінкиготують страви, що містять м'ясо, але напере-додні Різдва жінки присвячують час готуваннюпісних страв. Вранці діти йдуть до домів людей,щоб побажати їм щасливих свят – вінчувати. Уцей день всі постять (люди нічого не їдять і неп'ють), а всі дванадцять страв, пісних, будутьготові ввечері, коли кожна сім'я сяде за стіл.

Є деякі правила, які слід поважати тоді, колиприготовляється сім'я до столу:

– скатерка повинна бути білою – це нагадуєпро пелюшки Ісуса.

– під столом потрібно ставити отаву – знактого, що Ісус народився у яслах.

– весь будинок кадити ладаном, щоб вигнатизлих духів.

– на столі запалити свічку – її світло означаєсвітло зірки, яка показала волхвам дорогу домісця, де народився Ісус.

– на столі є домашній хліб, який виготовляєть-ся тільки на Різдво і називається «христільник».

Серед традиційних страв, які розміщені настолі на Святвечір, можна згадати: гриби з час-ником, гриби з соусом – гриблянка, варена пше-ниця, сушені чорносливи, пісні голубці із гриба-ми, пісний горох та ін.

Після того, як люди повечеряли, малі дітиприходять колядувати. Вони питають господарівчи приймають коляду: «Приймаєте, чесні газди,Христову колядку?». Якщо приймають, вони вхо-дять до хати, колядують і отримують за це гроші.

Пізніше, після десятої години вечора, зби-раються групи колядників різного віку, котрі коля-дують під вікнами хат, а після завершення коля-ди та вінчовань господарі запрошують їх до хатиі пригощають. Такі ватаги колядують кожен вечіраж до третього дня свята.

Колядують до після півночі, а о третій годинілюди збираються до церкви, щоб брати участьна релігійній службі – Осоночне.

«Стара коляда»

Це група людей, особливо кураторів, які весьдень колядують в людей, отримуючи за це гроші.Із заробленого частина віддається до Церкви, ачастина грошей залишається колядникам, щоборганізувати вечірку після свят.

«Стара Коляда» запитує кожних господарівяку колядку хочуть послухати, і вони зазвичай

вибирають старі колядки. Цю групу колядниківсупроводжує музикант, що грає на скрипці, а при-буття групи в кожне господарство оголошуєтьсятрубачем. Після завершення коляди є такий зви-чай «Гоп, старому на чізми!», коли молодиці абодівки запрошені до танцю, а музикант і танцю-рист отримують невелику суму грошей за те щозапросили до танцю.

Символи свята

Групи дітей, які ходять з колядою на Свят -вечір, не пропускають слідуючі речі:

Дзвоник – хлопчики приходять до хати з буч-ком і дзвоником, символ пастухів.

Зірка або звізда, яка позначила шлях магів дожитла Ісуса, входить до дому людей кожногосвята Різдва Христового. Прикрашена паперомабо оловом різних кольорів, крепірованим папе-ром та репрезентативними фігурами, маленьки-

ми значками та маленькими іконами. Усерединіможна розмістити свічку або ліхтарик для світла.

Вифлиєм («битлиєми»)

Це найважливіша особливість цього великогохристиянського свята. Кожен член цієї групиколядників одягнений за своєю роллю. Передсвятом вони зустрічаються, щоб вивчити причтиі різні колядки у домі кожного члена групи почерзі. Вифлиєм складається з дванадцяти чоло-вік:

– два ангели– чотири пастухи– три царі– Ірод– два члени маскуються на: «жида» та на

«діда».

На третій день святкування ця група організо-вує вечірку, яка знаменує закінчення урочисто-стей («розколяда») та завершення місії Вифли -єма, а через кілька тижнів організується більшавечірка.

Колядки

Українці з Вишавської Долини можуть похва-литися справжнім скарбом – колядками.

Репертуар українських колядок включає якстарі колядки, що зберігаються з покоління допокоління, так і нові колядки. У кожної колядки єсвоя мелодія. Довгий час люди намагалися запи-сувати колядки, щоб не забути та не загубити їх,але сьогодні ми пишаємося тим, що у нас єколекція колядок, зібрана в книжці «Ясная засві-тила зоря» завдяки священику Юрію Сакалошу.

Вінчування

Вінчуємо, чесні газди,Щастям, здоров'ям.Та із вашим газдинятком,Із вашим чадом,Із хорошим любим родом,Із пресвятим Паном Богом,Ці всі свята ізкінчати,Ще найкращих ся діждати.На многая літ!

Марія ПаПаРИГа

Про Різдво у Вишавській Долині

Святкування РіздваХристового на Мараморощині



ПоЧаТКИ

12 травня 2007 р. видано розпоряд-ження Кабінету Міністрів України № 279-р «Про утворення Центрального дер-жавного електронного архіву України таЦентрального державного архіву зару-біжної україніки».

НаШа МІСІЯ

Збагачувати Національнийархівний фонд документамиукраїнської діаспори, зберіга-ти, досліджувати та популя-ризувати історико-культурнуспадщину світового україн-ства.

ФоНДИ

Архівні

У ПЛАЗУ зберігаються документисередини XVI – початку XXI ст.

1554-1903 pp. – датується колекціястародруків, рідкісних і рукописних книг,зібраних українською діаспорою у м.Пряшеві (Словаччина).

Історія XX ст. представлена докумен-тами української еміграції міжвоєнного,воєнного та повоєнного періодів. Доскладу колекцій увійшли документальнізібрання особового походження, зокре-ма: Г. Порохівського, К. Мацієвича (Ру -мунія), І. Борщака, Н. Замулко-Дюбуше,митрополита Полікарпа Сікор ського(Франція), Г. Черінь, О. Лащенка (США),М. Селешка, П. Дорожинського (Канада),О. Деко (Ізраїль) та інших. Діяльністьчисленних еміграційних установ пред-ставлена документами Українськоговільного університету, Української госпо-дарської академії в Подебрадах, Укра -їнського наукового інституту у Берліні табагатьох інших.

Окремий фонд становлять документиДержавного центру Української Народ ноїРеспубліки в екзилі. Громад сько-полі -тичне та релігійне життя української діа-спори упродовж XX ст. висвітлюютьтакож документи понад 200 організацій,зокрема: Організації державного відрод-ження України, Світового Конгресу Віль -них Українців, Світової координаційноїради ідеологічно споріднених націоналі-стичних організацій, Українського націо-

нального об’єднання Канади, Україн ськоїнаціональної єдності у Франції та інших.

Бібліотечні

Бібліотечні фонди ЦДАЗУ містять чис-ленні видання українців за кордоном

другої половини XIX – початку XXI ст.:газети, часописи, книжки, у т. ч. з особи-стих зібрань видатних діячів українськоїеміграції: Аркадія Жуковського, МиколиПлав’юка, Романа Бжеського, Стефаната Миколи Климишиних, Павла Доро -жинського.

Музейні

У музейному фонді архіву зібрано рід-кісні військові нагороди Василя таОлександра Сухенків; особисті речі релі-гійних діячів: архієпископа СтепанаБіляка та протодиякона Василя Потієн -ка; кліше фотографій, оригінали печатокі штампів різних установ та організаційукраїнської діаспори, зокрема: Ліги На -цій Східної Європи, Українського Акаде -мічного Комітету в Празі, Україн ськоїдраматичної студії в Празі та інших.

НаШа ДІЯЛЬНІСТЬ

Поповнення Національного архівного фонду

За 10 років науковцями архіву нала-годжено контакти з представникамиукраїнської діаспори багатьох країнсвіту, зокрема: з донькою митців Василята Антоніни Цибуль ських – АнноюЦибульською (Австралія), донькою істо-рика та громадського діяча РоманаБжеського – Маргаритою» Бжеською-Андраде (Бразилія); доньками ГоловиЦентрального Проводу ОУН (д) ПавлаДорожинського – Лярисою та ОксаноюСтрук-Доро жинськими (Канада); голо-вою Об’єд нання українців «Закерзоння»

в Торонто Канада) – Мирославом Іва -ником; директором Бібліотеки та Архівуім. Т. Шевченка Союзу Українців у Вели -кій Британії – Людмилою Пекар ською;директором Українського музею-архіву уКлівленді (США) – Андрієм Фединським;родинами відомих діячів – Раїси та св. п.Валентина Кохно, Петра та Олі Матул(США) й інших. Надійним партнеромупродовж майже всієї діяльності ЦДАЗУє Фундація імені Олега Ольжича (Укра -їна). Документи, що надійшли до архівувід представників діаспори та інституцій,стали складовою Націо нального архів-ного фонду.

Забезпечення збереженості та облікудокументів

В архівосховищах ЦДАЗУна сьогодні нараховується 5133 од. зб. документів, якімістять відомості про діячів таорганізації української діаспо-ри. Загальна кількість архів-них фондів – 68.

Використання інформації документів

Центральний державний архів зару-біжної україніки відкритий для співпраціз дослідниками та громадськістю. Учитальному залі архіву працюють нау-ковці з різних регіонів України, а такожєвропейських країн. Що річно співробіт-ники надають відповіді на тематичнізапити, географія яких не обмежуєтьсялише Україною. Це також – Бразилія,Велика Британія, Литва, Нідерланди,Поль ща, Росія, Франція.

З метою популяризації документівспівробітники ЦДАЗУ за 10 років діяль-ності підготували близько 90 стаціонар-них та онлайн виставок.

Важливим напрямом діяльності архівує інформування громадськості та органі-зацій про склад і зміст архівних докумен-тів, проведення екскурсій, публікаціядокументів на сторінках наукових ви -дань та репрезентація їх у засобах масо-вої інформації.

Державна архівна служба УкраїниЦентральний державний архів

зарубіжної україніки

03110, м. Київ, вул. Солом’янська, 3Тел./факс: +38 (044) 520 0517, 278 3345E-mail: [email protected]. Сайт:http://www.tsdazu.gov.ua Години роботи:Пн.-чт. 9:00-18:00 Пт.: 9:00-16:45

Директор: Ірина МаГа

ЦеНТРаЛЬНИй ДеРжаВНИй аРХІВ ЗаРУбІжНої УКРаїНІКИ


Улюбленою моєю темою є героїчнадоба 1918-1919 років і я завжди туди

повертаюся, щоб на моїй скромній бандуріоспівати Святий Бунт і черпати сили на

дальше.Ґренджа-Донський

«Всезнаюча» Вікіпедія (її український сег-мент) дає наступне визначення обговорюва-них подій: «Листопадовий чин (також Листо -падова революція, Листопадовий перево-рот, Листопадовий зрив, Першоли стопадовеповстання) – українське повстання, організо-ване в ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918року Українською Національною Радоюсилами Українських січових стрільців уКоролівстві Галичини і Волині, короннійземлі Австро-Угорської імперії з метою вста-новлення влади Української Держави (на -званої згодом «Західноукраїнська НароднаРеспубліка») на землях, на які вона обґрун-товано претендувала. У результаті утвори-лася держава площею 70 тис. кв.км і насе-ленням 6 млн. чол. Це викликало невдово-лення Польщі, яка розв'язала українсько-польську війну 1918-1919 років для захоп-лення всієї Галичини.

Час для повстання було обрано ідеально,тоді саме настав момент – "зараз або ніко-ли". У Європі стрімко розпадалися імперії –слідом за Російською зникли з мап Ні -мецька, Османська й Австро-Угорськамонархії. На уламках останньої вже тодіпочали створюватися незалежні Польща,Чехословаччина, Угорщина та Югославія.Українці не могли і не хотіли залишатисяосторонь від цих подій і енергійно взялисяза відродження власної державності нагалицьких землях. 18 жовтня у Львові засно-вано Українську Народну Раду (даліУНРада) для координації зусиль у справінаціонального відродження. Вже 19.10.1918УНРадою здійснено Проголошення Україн -ської Держави на українських областяхАвстрії і Угорщини. Фактично створенаЗахідно-Українська Народна Республіка, доскладу якої увійшли українські етнічні земліГаличини, Буковини та Закарпаття (як бачи-мо, про наш Закарпатський (Підкарпат -ський) край брати за Карпатами і на берегахДніпра ніколи не забували). Лише 30 жовтняУНРада оголосила Леґіон УкраїнськихСічових Стрільців (далі УСС і усусуси) осно-вою творення національного війська і звер-нулась до австрійського командування звимогою про переведення формацій, що

складались у більшості з українців, доГаличини. Але було вже запізно — поляки,румуни й угорці перекрили залізниці і роз-зброювали українські частини, які намагали-ся прорватися до Галичини та Буковини. Доречі, в складі створюваної тоді УкраїнськоїГалицької армії (далі УГА) чимало вояків небули етнічними українцями. В мемуарах тихчасів із вдячністю пригадуються і австрійці-штабісти, і євреї-лікарі, і росіяни-авіатори, інімці-інженери, і багато інших «чужинських»військовослужбовців УГА.

З УНРадою тісно співпрацював Цен -тральний військовий комітет (далі ЦВК),який в таємниці від всіх не посвячених готу-вав збройне повстання на західноукраїнсь-ких землях. Членами комітету були близько2000 бійців-українців, які служили в різнихчастинах австрійської армії в Львові,Чернівцях, Перемишлі, Тернополі, Станісла -вові, Золочеві, Коломиї, Стрию тощо. Прицьому наголошу, що серед них було немаловихідців з Карпатського регіону, зокрема зМараморощини. А у складі Легіону УСС, якіфактично вважалися гвардією австрійськоїармії, а згодом і УГА, понад 60% складалигуцули, наші войовничі горці. До речі, пропоповнення частин УСС під час Першої сві-тової війни дбали збірні станиці, одна з якихдіяла у Сиготі Марамороському (з квітня1916 по квітень 1917 року). Не зайве згадатий про те, що початки УСС в 1914 році тежпов’язані з Закарпаттям, зокрема зХущиною. Об'єднав і очолив ці розрізнені і

неорганізовані сили герой Першої світовоївійни легендарний сотник УСС ДмитроВітовський. На той момент молодому патріо-ту виповнився лише 31 рік, але йому цілкомвистачало знань і рішучості, а головне, авто-ритету для організації такої сміливої акції.

УНРада сподівалася на те, що австрійцідобровільно передадуть владу в Галичиніукраїнцям, але військові не створювали ілю-зій з цього приводу і енергійно готувалисявзяти владу власними силами. Коли 31жовтня 1918 року голова австрійської адмі-ністрації категорично відмовився передатикермо влади місцевим українцям, очікуючиобіцяного Віднем маніфесту, Д. Вітовськийкатегорично заявив: «Якщо ми не візьмемоЛьвів цієї ночі, то завтра його займуть поля-ки!». Події Листопадового чину почалися вніч на 1-ше листопада. Д. Вітовський діявнадзвичайно енергійно: він наказав усімгубернським і повітовим українським коміса-рам своїми силами брати владу; командируУСС Осипу Букшованому було наказанотерміново привести війська з Чернівців доЛьвова; повітовому комісару в Перемишлі

належало зайняти місто і підірвати містчерез річку Сян, щоб перешкодити пересу-ванню польських сил; в самому Львові булозосереджено 1400 стрільців і 60 старшин,яких поки що було явно недостатньо длязахоплення такого великого міста; з німець-ким і австро-угорським гарнізоном містабула досягнута домовленість про нейтралі-тет. Протягом однієї ночі українські бійці

взяли під контроль Ратушу, намісництво,комендатуру, поліцейські дільниці, вокзал,мости, пошту, військові склади. Вранці 1листопада на будівлі львівської Ратуші вжемайорів жовто-синій прапор. Д. Вітовськийурочисто оголосив голові УНРади КостюЛевицькому, що влада у Львові повністюперейшла до українців. При перебираннівлади інтерновано тільки тих представниківавстрійської влади, які пробували опиратися(згодом після передання ними їхніх постівпредставникам Української Держави їхзвільнено). До речі, через кілька днів післялистопадового зриву прийшло до українсь-кого уряду офіційне повідомлення з Відня,що австрійський уряд визнає створенуУкраїнську Державу.

Повідомлена про успіх збройного зриву,УНРада негайно видала відозву до населен-ня міста Львова, яку видрукувано й афішка-ми та летючками роздано населенню, тавідозву до населення Галичини, Буковиний Закарпаття, яку вислано кур’єрами у від-повідні регіони. Тоді ж стали надходитиповідомлення про перемоги у Збаражі,Терно полі, Коломиї, Станіславові, Бродах,Золо чеві тощо. До речі, в Золочеві вранці 1листопада 1918 року стрільці 35-го полкупіхоти ландверу армії Австро-Угорщини підкомандою сотника Гната Стефаніва без уск-ладнень встановили в місті і околицях укра-їнську владу. Крім того, вони оперативнозуміли одними з перших скерувати бойовіпідрозділи до Львова на допомогу силамУкраїнської Національної Ради. Зокрема5.11.1918 вояки 35-го полку прибули в Львів,де брали участь в боях за головний заліз-ничний двірець (вузол) міста, будинок сейму,Єзуїтське містечко. І знову поруч билисялегендарні усусуси. Безпосередню участь вподіях брав і мій дідусь, поручник цьогополку Іван Одовічук.

Це вже наша Свята й неСПалима ІСтоРІя!

До сторіччя легендарних листопадових подій 1918 року у Львові (І)

Ярослав оДоВІЧУК Спеціально для часопису

«Український вісник»(Продовження в наступному номері)

Українська барикада 1918

Меморіальна таблиця на ратуші у Львові

Листівка 01.11.1918

Як бачу, роки із нашого життя і тіла відліта-ють, немов із своїх гнізд осінніми небесамижуравлі.

Час рікою пливе...Проминуло кілька добрих років із того дня,

коли Ви повернули до мого дому, щоб побачитимої скромні картини.

Пам’ятаю ту мить, ко ли Ви зупинилися біляоднієї картини, яку я наз -вав «Коні перед бурею».

Ви тоді сказали: «Ядуже люблю коні, алещоб не були мальованіприблизно фотографіч-но, а якось так, «недокін-чено», модерно...»

Я взяв тоді до увагиВашу сугестію і одногодня подумав взятись інамалювати коні так, якВи їх описали мені ...

І менше-більше цякартина мені вдалася.

Подумав, що тоді, коли Ви повернетесь добатьківської хати, загостите і до мене.

Бажаю показати цю картину, і якщо вона биВам сподобалася, я би Вам її подарував.

Але тоді, коли Ви були були вдома, до менене повернули.

Потім я якось зустрівся з Миколою Май -данюком, який сказав мені, що зустрічався ізВами і запрошував Вас до свого дому, але Вивідказали, тому що в той момент не дуже добречулися із своїм здоров’ям.

Я тоді зрозумів, що коли людина не відчува-ється добре із здоров’ям, то їй нічогісінько нетреба...

А я все ж таки подумав сфотографувати кар-тину «Мої любі коні» і вислати фото Вам, щобВи побачили її і, якщо була би Вам до вподоби,я із радістю би Вам її подарував.

Ви стільки зробили для мене – видали менікілька збірок поезій.

А я для Вас не вдіяв практично нічого.Захід мого життя приблизно вже можна

побачити і якось треба зустрітися із ним, якосьпривітати Його, щоб тоді із душі зникли злоба,

ворогування, щоб тоді душа була осяяна тількиповагою, добром і любов’ю.

Тому я вибираю тільки любов, бо вона тер-пелива, милосердна, не заздрить, не велича-ється, не шукає тільки свого, не рветься догніву, не думає лихого, вона простить все.

І тому що існує Господь і що прийде такийдень, коли треба буде зустрінутися із Ним.

А Він бажає, щобвірно поважали друзів,знайомих, тих, що тобідопомагають, требаповажати талановитихлюдей, щоб бути лю -бий Господеві.

Пане Редактор,Бажаю Вам від душі

радості, осяйного нат -хнення, добра, хай ні -коли не доторкнетьсядо Вас сум, біль, абоякесь неждане нещас-тя.

Хай Господь захистить Вас від мук і відневдач.

Хай ще держить Вас довгі роки в Його любо-ві, даруючи Вам мирного щастя і здоров’я.

З пошаноюМихайло ВоЛощУК

люБлю, люБлю КонІ

Люблю, люблю коні, як у полях гуляють,Як вітер їм гриви підносить до зір.Тоді, мов ангели, круг мене літаютьЙ підносять до рук мій чарівний клавір,

І пісня чарівна кругом яскравіє,Немає вже місця для суму тоді.Чи день ще на крилах, чи вже вечоріє,Як бачим ще коні, значить ми цвітні...

Михайло ВоЛощУК

«Я люблю рідну українськупісню»

У селі Щука Тіміського повіту було організовано третій етап кон-курсу «Я люблю рідну українську пісню». Організація цього конкур-су була спрямована на пропаганду та підтримку української пісні,залишеної нашими предками та відкриття молодих виконавців,наділених мистецьким талантом.

У цьому культурно-мистецькому заході взяли участь учні серед-ньої школи з Щуки, початкової школи з Драгомірешть та вокальноїгрупи з П’єтроаса Маре. Вийшли на сцену дев’ять художніх груп тап’ять сольних виконавців. Учасники конкурсу представили багатута різноманітну програму, яка охоплювала українські пісні з різнихобластей. Вони представляли як традиційні пісні, так і менш відо-мий репертуар. Після закінчення інтерпретації пісень, поки жюріоцінювало результати, відомий виконавець Микола Грінь зіграв нанаї кілька мелодій.За оціненням жюрі призи були присудженінаступним чином: Перше місце – вокальна група, складена з трьохучнів четвертого класу, друге місце займала вокальна група 2-гокласу та вокальна група початкової школи села Драгомірешть. Натретьому місці дві вокальні групи 2-го та 1-го класів.

З гімназійного циклу вокальна група 5-го класу зайняла перше

місце, друге місце отримала вокальна група з П’єтроса Маре,вокальна група 6-го класу та вокальна група 7-го класу – третємісце.

У сольній категорії перший приз отримала Біанка Бензар чет-вертий клас, друге місце зайняла Міхаєла Пряла, четвертий клас,на третьому місці були конкуренти Фелічія Рекало і ЕмануельБежеря, також у четвертому класі.

Першим призом конкурсу була погороджена і Діана Шулдак з 5-го класу.

У залі було багато батьків, які були дуже щасливі своїми дітьми.Після конкурсу Юра Глеба, голова Тіміської філії СУРу, поздоро-

вив учнів, які брали участь у конкурсі.Ірина беВКа, кореспондент


вельмишановний Пане Редактор михайле михайлюк СеРДеЧНа ПоДЯКаоДоВІЧУКа ЯРоСЛаВа Та

ВІДГУК На ПУбЛІКаЦІю«ТРИВоГа За НаШУ оСВІТУ»

Щойно на сайті СУРу прочитавнаш матеріал«на Рахівщині урочистовідзначили століття ГуцульськоїРеспубліки». Дуже вам вдячний заваші зусилля. надіюся, що читачамсподобається.

також мене вразила стаття голов-ного редактора «тривога за нашуосвіту», в якій він констатує погір-шення справ у Сігетському педагогіч-ному ліцеї. адже так важко давалосямоєму дідусеві в 1945 році, в тойнелегкий час, засновувати ліцей тапедучилище у Сиготі, нагально вирі-шувати питання освіти рідноюмовою в селах, що тоді було надзви-чайно актуальним. Згодом ним підго-товані ґрунтовні (понад 60 друкова-них сторінок) спогади щодо «справивсього його життя» – «Про боротьбуза українську школу в мараморо -щині», які Іван Ілліч посилав в 1958-1959 роках для ознайомлення в редак-цію «нового віку» та хотів депонува-ти в бібліотеці ліцею в Сиготі.

тому в наступному році подамматеріали щодо піднятої теми звикористанням документів народнихКомітетів мараморош-Сиготскогоокруга 1944-1947 років, які зберіга -ються в Державному архіві Закар -патської області. До того спробуюпідготувати матеріали до 100-річчяПершої світової війни (великої війни).

Бажаю вам всіх благ!

Ярослав оДоВІЧУК


Горілочка–тума не доводить до ума.

Сила волІ

Проходячи повз буфет, Непийпивозавжди звертався до самого себе: – Ану,друже, чи є в тебе сила волі?

І твердо йшов уперед, минаючи корчму. – Молодець, Непийпиво! – говорив він

через десять кроків. – Є в тебе сила волі!І повертав назад – до буфету.

БаГата Уява

Приходить якось Степан до свого сусідаІвана в гості. А той скупий-прескупий був.Налив по склянці води і каже:

– Випиймо, сусіде, думаючи, що цегорілка.

Випили.Через деякий час Степан як зацідить

хазяїну у вухо.– А тепер, сусіде, думайте, що я напився.

твеРДа ГаРантІя

Здибалися в буфеті два приятелі.Випили по чарці, потім по другій.

– Іване, ти мене бачиш?– Бачу.Налили ще, випили.– Іване, ти мене бачиш?– Ніби бачу.Ще випили.– А тепер, Іване, ти мене бачиш?– Ні.– І я тебе ні. Тепер пиймо сміло – чорта

лисого жінки побачать!

ЯК ПРойТИ

Коло стовпа, тримаючись, щоб не впа-сти, стоїть п’яний. Дивиться, аж іде жінка.От п’яний у неї і питає:

– Жінко, ви тутешня?– Тутешня.То скажіть будь ласка як пройти до

наступного стовпа?

ЧоГо ХоЛоДНо

Двоє п’яних лягли спати і накрилисясвоїми велосипедами. Згодом один сказав:

– Щось мені холодно.– Не дивно, – зауважив другий. – У зад-

ньому колесі твого велосипеда бракуєтрьох спиць.

МоЛоДЦІ!

Ішли вулицею два п’яні. Аж бачать,стоїть стовп.

Давай зіпхнемо його! – каже один.Давай.Зняли вони пальта і почали пхати стовп.

Тим часом їхні пальта хтось украв.Згодом один, озирнувшись, сказав другому:– А ми з тобою молодці! Так далеко

стовпа відіпхнули, що й пальт не видно.

МИСЛИВСЬКІ – НІ ПеРа, НІ ЛУСКИ...

ЗавтРа БУДе 15

– Учора ти сказав, що застрелив наполюванні 5 зайців, а сьогодні вже говоришпро 10...

– Але ж ти не забувай, що зайці швидкорозмножуються.

СМІЛИВеЦЬ

– Одного разу мені довелось заночуватипід деревом у джунглях. І, уявіть собі, левпідкрався до мене ззаду так близько, що явідчув на своїй шиї його дихання.

І що ж ви зробили? – Підняв комір.

ПеРеСЛІДУЄ ВоВКа

– Куди це ти біжиш? – запитали мисливця.– Це я за в-вовком женуся...– А де ж він?Та трохи в-відстав...

СЛІДИ ВеДМеДЯ

Два мисливці побачили сліди ведмедя.– Іди подивись, куди він пішов, – сказав

один.– А ти?– А я піду в протилежний бік, подивлюся,

звідки він вийшов.

НежИВа КаЧКа

Мисливець вихвалявся, який він стрі-лець. Раптом мимо пролетіла качка.

– Дивіться, що буде, – сказав він івистрелив.

Качка летіла далі.– Друзі, – сказав мисливець гордо.– Ви були свідками дива. Це летить

нежива качка.

ЧИ Є ТУТ РИба?

Рано-вранці до озера прийшли рибалки.І питають дідуся, який пасе корову:

– Дідусю, а чи є в цьому озері риба?– А де б вона поділася?Ловили рибалки до полудня, але в жод-

ного не клюнуло.– Дідусю, – питають знову, – а може, тут

риби нема?– А звідки б вона тут взялася?

ЧоЛоВІК І жоНа – оДНа СаТаНа

ВеСІЛЬНа ПоДоРож

Молодята виїхали автомашиною увесільну подорож. Їхали з годину, і машинараптом зупинилася. У пошуках хиби обоєзалізли під машину і лагодили щось тамдовгенько. Чоловік, що проходив мимо,плеснув молодого по плечу і каже:

– Не говорячи вже про те, що на вас

дивиться двадцять пар очей, мушу зверну-ти вашу увагу, що п’ять хвилин тому украливашу машину.

ЯК ТРаПИЛоСЬ

Скажи мені, милий, як це трапилося, щоти в мене закохався?

– От бачиш, тепер і тебе це дивує...

ДобРИй ЧоЛоВІК

Якось за обідом жінка мовила до чоловіка:– Чоловіче, який ти в мене добрий! Я

учора і сьогодні пересолила борщ, а ти – ніслова.

– Ану, попробуй пересолити ще й завтра,побачиш, який я...

На ПоМІЧ

Чоловік дзвонить в поліцію:– Пршліть екіпаж на вулицю Зелену,

Нр.З. Жінка б'є свого чоловіка, і це дуженервує сусідів!

– Добре, а ви той сусід?– Ні. Той чоловік.

ХТо ХаЗЯїН

Набридло чоловікові бути на побігенькаху жінки. Випив, прийшов додому, гримає:

– Хто тут хазяїн?Мовчанка.– Хто тут хазяїн? – знову кричить чоловік.Знову ніхто не відповідає.– Я питаю, хто тут хазяїн? – стукнув

чоловік кулаком по столу. Аж тут зайшла до хати жінка і так заціди-

ла його по потилиці, що він аж під стілпокотився. Вилазить «хазяїн» з-під столу,мимрить під ніс:

– Уже навіть і запитати не можна...

З жУРбИ

Кума Ганна:– Що ви, кумo, так швидко знову вийшли

заміж?Кума Варвара:– Із журби, кумо, із журби. Не було з ким

сваритися...

ХІба То ВеСІЛЛЯ...

Зустрілися двоє.– Степане, де це ти пропадав? – поціка-

вився один.– До міста їздив, – каже Степан. – На

весіллі був.– А де гуляли?– Та де ж – у ресторані... – А музики добрі були?– Та нічого...– То сподобалося весілля?– Та, – з досадою махнув рукою Степан.

– Ніхто не валявся, нікому носа не розква-сили... Хіба ж то весілля?!

аж На ТРеТІй

Хвалиться сусідка кумі: – Ох і весілля жбуло! Аж на третій день розійшлися...

– Хто, гості?– Та ні. Молодий і молода.

Із тисячі і одної усмішки


дитячi сторінки

***– Тату, тебе викликають до школи, –

каже Петрик батьку.– Чого це?– Та... за малюнки.– Невже ти так погано малюєш?– Та ні, не за те, що погано, а за те,

що малюю я на партах.

***– Вітаю тебе, тату! Ти найщасливі-

ший із батьків у нашому класі.– Ну і чим ти мене потішиш?– Всім батькам треба буде тратити

гроші на нові книжки, а тобі – ні! Язалишився на другий рік!

***юрко прийшов зі школи. Мати каже

йому:– Ну, давай, синку, щоденник. Поди -

вимося, що там у тебе.– Я не можу сьогодні його дати.– Чому?!– аптека була закрита– а до чого тут аптека?– Як це «до чого»? Таня сказала, що

сьогодні мій щоденник можна показу-вати тільки разом із валер'янкою.

***– Тату, – сказав Джимі, – я маю для

тебе повідомлення: завтра вранці вшколі відбудуться маленькі батьківсь-кі збори учнів, батьків та вчителів.

– що ти маєш на увазі, коли кажеш«маленькі збори»?

– Це тільки ти, я та класний керів-ник.

***– Мамо, у нас така гарна вчителька!

Я її так люблю!– Я рада це чути, – відповіла мати– ось чому я залишаюсь в цьому

класі на другий рік.

ГУмоР

Кросворд

Чарівні казки1. В якій казці загублена дідом річ

стала домівкою для звірів?2. Хто запросив Лисичку до себе в

гості і склав чжу в глечик?3. Як звати козу, яка вигнала зайчи-

ка й яого хатки?4. Взимлу ляже спати дядько вуйлу-

ватий, лиш тоді устане, як весна наста-не.

5. Поблизу отари ходить, на яфня-ток страх наводить.

6. Хто зайшов колосок?

7. Має вуса, довгий хвіст, молочко,сметану їсть.

Ключове слово – різновид казок.

1

(Відповідь на 15 стор.)

ЗаГаДКиЧорна корова людей поборола, абіла підвела...

Сиві воли усе поле злягли.

Не кінь, а біжить, не ліс, а шумить.

Сани біжать, а голоблі стоять

Біле, як сорочка,Пухнате, як квочка,Крил не маєА гарно літає.Що це за птиця,Що сонця боїться?

Подав Микола КУРИЛюК

23

4

56

7

Тінь

Сніг

Туман

Річка

Річка і береги

Дещо ПРо ЗИМУ* У листопаді зима з осінню бореться.* Грудень землю грудить, а хатинистудить.* Сумний грудень і в свято, і в будень.* в холод кожен молод.* як сніг упаде, то пастух пропаде, аяк розтане, пастух устане.

ні так, ні сяк

* ні риба, ні м’ясо – і в раки не годить-ся.* ні до ліса, ні до біса.* ні в тин, ні в ворота.* шукала кума юхима, а юхим коло неї.* ото ткач: нитка рветься, а він уплач.* ні бе, ні ме, ні кукуріку.* ні з губи мови, ні з носa вітру.

СКоРомовКиворона проворонила.Пік біля кіп картоплю пропік.Росте липа біля Пилипа.

Хитру сорокуСпіймати морока,а на сорок сорокСорок морок.

Сів шпак на шпаківню,Заспівав шпак півню:«ти не вмієш так, як я,я не вмію так, як ти».

ЗібравМикола КУРИЛюК


дитячi сторінки

Cтopiнки cклaлa Tepeзa шeнДPoю

* * *Дивна ніч Христового РіздваПринесла спасіння всьому світу.Полилась мелодія жива –Благодать Нового Заповіту.А літа пливуть без вороття,День сьогоднішній уже згасає.І минуле, й наше майбуттяСам Христос в руках Своїх тримає.Слава Богу в небі й на землі.Мир всім людям і благовоління.Світло заясніло уві млі,Що сліпих оновлює прозрінням.Полоненим – воля і життя…Чуєте? Син Божий народився!Цар Царів – оце мале Дитя –Світові у тілі об’явився.Хай зоря Христового РіздваПринесе у серце вам спасіння,А свята мелодія живаДушу сповнить радістю й хвалінням!

* * *Співає небо чудову піснюПро добру волю та мир землі.«Хай буде слава для Бога в вишніх!» –Лунають з неба слова святі.Співає небо – душа радієІ славить щиро Святе Дитя.Прийшов на землю Христос-Месія.Світила ясно з небес зоря.Співає небо, а нічка тихаСпокоєм землю все огорта.Там, біля ясел, забудь про лихо,Схилися низько до ніг Христа.Співає небо. Ти чуєш, друже,А чи співає душа твоя?До звістки з неба не будь байдужим –Хай сяє в серці любов Христа!

* * *Іще та зірка не погаслаУ світі зла, гріха, спокус,Що освітила людям ясла,Де був народжений Ісус.Тоді, покликані зорею,Відкривши справи геть усі,До Сина Божого в ЮдеюІшли до Бога мудреці.Несли багаті подарунки,А в серці – мрії золоті.Минуть літа – і порятункуУсі шукатимуть в Христі.Тепер Спасителю принестиСпішу хвалу сердечну я.А він – Розп’ятий і Воскреслий,Над світом зіркою сія.

* * *Різдвяна ніч... Чи ж передати вдасться,Всю повноту і таємниць, і мрій,І спогадів, і снів. А скільки щастя,І скільки світла в сповненні надій?!Бо це ж та ніч, в якій зоря засяла, –Й на цілім світі нова радість стала!

* * *День народження в Ісуса –Всіх на свято запросив,І про діток не забувся,Чути їхні голоси.У піснях Його віншують,Честь і славу воздають,Бо любов до Нього чують,І з ім’ям Його живуть.Ще й даруночки чудовіНе забули принести –Кожен дав для Нього слово Мудрим, праведним рости.

* * *Яскрава зірочка на небіГорить, горить і не згаса.А дітвори веселий щебітДзвінкий, прозорий, як роса,До неї лине в ці хвилини –В нім слава Господу Христу,Що народився, як людина,В цю ніч, воістину святу.Горить зоря – не погасити,Вона нагадує для всіх,Що народився Сам СпасительІ смерть любов’ю переміг.

ПодарунокУзимку фрося довго хворіла. тільки й ба чила у

вікно, як лапаті сніжинки, кружля ючи високо внебі, повільно опускалися на землю. але й вонизникали, бо розгулялася хуртовина. Коли розпо -годилося, фрося почу ла голоси дітей, які нагор -тали на подвір’ї снігові ку чугури. Потім гамірпоси лився, бо малеча почала з тих гірок спуска -тися на санчатах. фрося дуже шкодувала, що небачить веселої дітвори, а тільки чує її захо -плений вереск. Дівчинка сподівалася, що наРіздво одужає й теж побіжить нагорта тиснігові кучугури, побачить веселкові мости, якіна втіху дітям щозими будує на майдані Зимо -вик-чарівник. а може цього разу він збудуєкришталевий па лац, до якого прий дуть із лісулисички і вед медики, вовчики й зайчики.

та хвороба не відступала. фрося вже знала,що не зможе помилуватися великою ялинкою,яка виграє вогнями на сільському майдані. Воназаплющила заплакані очі й почула, як тихийголос промовив: «Прокажи молитву – і ста -неться». фрося знала мо литву, її навчила мама.Дівчинка прока зала її слова і тихо заснула. а коливранці проки нулась, то поба чила, що на віконнихшибках намальо вано сотні чарівних ялинок.

– Мамо, хто це намалював такі гарні яли -ночки? – скрикнула фрося.

– Господь наш, донечко, – сказала мама. – Цетобі різдвяний подарунок від Нього!

Ісус Христос почув фросину молитву йпотішив хвору дівчинку...

1. Рукавичка2. журавель3. Дереза4. ведмідь

5. вовк6. Півник7. Кіт

Ключове слово –чарівні

(Відповідь з 14 стор.)

Âñå íåáî âêðèòå ç³ðî÷êàìè ³ îäíà ç íèõ - òâîÿ.Ç Ð³çäâîì Õðèñòîâèì ÿ â³òàþ, áàæàþ ìèðó ³ äîáðà!

Çäîðîâ’ÿ âñ³é âàø³é ðîäèí³, íåõàé Ãîñïîäü âàñ áåðåæå.² á³ëèé ÿíãîë ö³ëó ñêðèíþ ëþáîâ³ é ùàñòÿ ïðèíåñå!!!


УКРаїНСЬКИй ВІСНИКUKRAINSKYI VISNYK

Шеф-редакторМИХайЛо МИХайЛюК

Редактор – Тереза ШеНДРоюТехноредагування і комп'ютерний набір: Тереза ШЕНДРОЮ

Редакція: Раду Попеску № 15, БухарестТелефони: 0212220755; 0212220737; 0212220748; 0212220724Друкарня S.C.SMART ORGANIZATION S.R.L., Бухарест, Румунія

ISSNN 1223-1614Redacþia: Radu Popescu Nr. 15, Sector 1, Bucureºti, România

Застереження* За достовірність фактів, цитат, власних імен та іншихвідомостей відповідають автори підписаних матеріалів. * Редакція може не поділяти точки зору авторів. * Надіслані до редакції матеріали не повертаються. * Редакція залишає за собою право скорочувати і редагуватинадіслані матеріали, не порушуючи їхнього основного змісту.

Подаємо нову адресу по інтернету нашої редакції:

E-mail: [email protected]

Святий Вечірбез дверей

Наближався Святий Вечір. Хоч цілий деньбуло ясно – сніг блищав на сонці аж очі боліли,але на під вечір насунули хмари і оповили небо.Сонце сховалося і посипав сніжок. По теплиххатах господині готували вечерю, що їм до того,що надворі холодний вітер і паде мокрий лапа-тий сніг? Вони собі вертяться-крутяться по хаті,веселенькі, як ті зозулі навесні, бо вечерю доСвятого вечора треба обов’язково готувати згарним настроєм, інакше їда не вдасться, а цепогана прикмета.

Василина Шметелиха знала це добре, алеяк вона могла бути веселою, коли її Ілько

повернувся з бутина п’яний, як дранка, з порож-німи бесагами і без грошей? Горе їй душі зтаким «газдою» – пройдисвіт один! А до тогосьогодні мусіла позичати від старої Дрімушихипівлітра олії, а хто позичає в цей день, той весьрік жебратиме – говорять старі люди. Але щомала робити бідна? Мусіла готувати пісну вече-рю. А Їлько собі лежить на ліжку та стогне.Коли питає його Василина де дів гроші, то такемеле, що аж вуха в’януть.

– Пішов би хоть дров нарубати – три днисвято, а дривини ні за псом кинути!

– Га?– Не гакай, лайдаку, бо хосна з тебе, як з пса

сала!– Забий писок, Васили’, бо!..– Бо що? Посмів би ти руку підняти на мене

в моїй хаті, га? Тут нічого не є твого, окрімвошей у сорочці. Як залишив хату мій Васильнебіжчик, так і стоїть, треба було мені за тебе

виходити заміж? Що ти придбав коло хати,що?.. Нічого!

– Як?!.. – заревів не своїм голосом Ілько. – Адвері?!.. Двері хто купив, га?

– Сра...ся на твої двері!– Що?! – закричав Ілько розлючений і підско-

чив до дверей. – Ти смієш сра...и на мої двері!Я тобі покажу!..

Суглоби захрустіли-зарипіли і в хату бурхну-ло завірюхою, а Ілько побіг вулицею, як навіже-ний з дверима на плечах.

– Бійся Бога, чоловіче! – кинулася за нимуслід Василина. – Вертайся додому, повечеря-мо, я й горівки купила для тебе, а ти?...

– Га? – зупинився Ілько.– Горівки, кажу, купила, – повторює

Василина.– А не будеш більше ср...ти на мої двері?– Не буду, Ільку, не буду!– Так би ти знала, що твоя хата не варта ні

гнилої цибулі без моїх дверей! – сказав задово-лено Ілько і повернувся з дверима на плечах дохати.

Михайло ГаФІЯ ТРайСТа

Я знайшла у старій скрині дуже давні коляд-ки, які і я колись колядувала. У цій справі менідопомoгли мій брат Михайло і моя кузинкаМарійка із Марицеї. По телефону ми почалиразом колядувати і я подумала, що треба запи-сати, аби їх не забувати.

Вже настав піст перед Рожденством Христо -вим і християни приготовляються до свят.Газдині відшукують різні рецепти до СвятогоВечора, роблять всілякі покупки, а чоловіки ста-раються варити горівку або самогонку, яккажуть тут у нас, з слив або з цукрових буряків.Діти починають вчитися різні колядки з допомо-гою родичів. Парубки шукають трубки, котрізнають грати мелодії колядок.Так всі християничекають веселих різдвяних свят.

На столі на Святий Вечір господині кладуть12 страв, а як не мають, то хоч 7: посерединіколач, потім пшеницю піхану, галушки, пироги,гриби (печериці), рибу, біб, фасулю колочену,салат з червоного буряка, сливи, пампушки івар з сушених яблук або яблука. Вся їда муситьбути пісна на Святий Вечір. На колач кладутьсвічку запалену і як сідають вечеряти, то стар-ший член сім’ї каже молитву «Отчe наш», апотім всі сідають і вечеряють і починають коля-дувати в хаті. Надворі під вікнами колядуютьдіти і дорослі а потім збираються парубки зтрубками, котрі ходять до дівчат колядуватицілу ніч. Українські колядки знамениті, ми їх спі-ваємо з цілого серця, а наша душа радіє, щоможемо прославляти Сина Божого.

«Слава Богу заспіваймо,Честь Сину Божому,Господеви нашому,Поклін віддаймо».

– Добрий вечір, пане господарю, приймаєтеколяду ?

– Приймаємо, приймаємо, просимо вас!І так починали колись колядувати.

Дівчині:

«Гой, рано й рано, рано на Різдво, гой дай Бог,Встала дівчина, гарно си вбрала, гой дай Бог,

Гарно си вбрала, двір замітала, гой дай Бог,Двір замітала, пір’я збирала,Пір’я збирала, в рукавець клала,З рукавця брала, віночок плела,На головку клала, та й приміряла.Та й приміряла і до церкви йшла.Тобі, Марусю (або інше ім’я), на здоровячко.Подивіться, люди,чи добре буде.Добро, добренько і хорошенько.На шєсті, на здоров’ї!

Другий варіант, все дівчині:

«Гой рано й рано,рано в неділю, гой дай Боже,Встала дівчина, файно си умила, гой дай Боже,

Двори замела, мнєтку стелила,Файно си убрала, по воду пішла,Дівчат зустрічала, з добрим дощиком.Добрий дощик йде, зазулька кує,Зазулька кує на калинонці.Я би калинку стяла, зазульку взяла,Зазульку взяла, шоби уна ковала,Шоби уна ковала, браття бужала.Уставайте, браття, уставайте, не спіт,Топирця биріт, у ліси ідіт,Зелен-гілля рубайте.Та будем на них шити, вішивати,Вінці барвінці хорошій дівці.Хорошій дівці, на мнє Марія (або інше ім’я).Кугут на хаті, старости в хаті.За цу колєдку горівки склєнку,Склєнку як склєнку, хоть порцієнку.На шєсті, на здоров’ї з Святим Вечером.»

а тепер колядка хлопцеві:

«Гой рано й рано,рано в неділю,гой дай Боже,Ідут молодці, рано з церковці.Гой ідут, ідут, радочку радют,Радочку радют з первого віку.Гой, браття, браття,не купуймо ми,Не купуймо ми вінки на дівки,А лиш купуймо золотий човен,Золотий човен, угору попливем,Краєм Дунаєм, пішком кременцем,Пішком кременцем, далеко й чути,Далеко чути доброго пана, Доброго пана на мнє Івана (або інше ім’я).Вінчуємо ж ми вас у здоровію,З Світим Вечером і з Світим Різдвом.»

Фелічія ГРИГоРаШФото авторки

РРiiззддввяяннаа ууссммiiшшккаа

СПоГаДИ ПРо РІЗДВЯНІ СВЯТа

ziar 23-24 2018 - UUR · том Румунськог Парламент Миколою...

Documents

Transcript of ziar 23-24 2018 - UUR · том Румунськог Парламент Миколою...