Parlament#3-2009{B}1page.ps, page 1 @ Normalize ...«Часопис ПАРЛАМЕНТ»...

«Часопис ПАРЛАМЕНТ»науково�популярний журнал

Свідоцтво про державну реєстраціюдрукованого засобу масової інформаціїКВ 5474 від 13.09.2001 р.,видане Державним комітетомінформаційної політики України

ЗАСНОВНИК І ВИДАВЕЦЬЛабораторіязаконодавчих ініціатив[email protected]тел.: (044) 531 37 68факс: (044) 425 25 33

ГОЛОВНИЙ РЕДАКТОРІгор КОГУТ

ВІДПОВІДАЛЬНИЙ РЕДАКТОРВ’ячеслав ШРАМОВИЧ

ЛІТЕРАТУРНИЙ РЕДАКТОРОлеся МАЛАШ

НАД ВИПУСКОМ ПРАЦЮВАЛИ:Олеся КИРИЧЕНКОСвітлана МАТВІЄНКОМарія КОВАЛЬНаталя МАТВІЄНКООлександр СИНЬООКИЙОлександр ЗАСЛАВСЬКИЙАнжела ЄВГЕНЬЄВА

При використанні матеріалів посилання на журнал «Часопис ПАРЛАМЕНТ»обов’язкове.

Підписано до друку 15.10.2009.Формат 60х84/8.

Журнал видається українською мовою.Наклад 1000 прим.

Розповсюджується безкоштовно.

ОРИГІНАЛ�МАКЕТ

Роман МАРКОВЕЦЬ

ДОДРУКАРСЬКА ПІДГОТОВКА

ТОВ «Вістка»

ВЕРСТКА

Тетяна ПОРЕМСЬКА

ДРУК

ТОВ «Вістка», 01042, Київ, пер. Новопечерський, 5,тел.: (044) 583-50-94

«Часопис ПАРЛАМЕНТ» №3/2009

ЗМІСТ«Часопис ПАРЛАМЕНТ», № 3/ 2009

Вступне слово . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .стор. 2Тема

Тема

Якість виборів як основа зміцнення демократії . . . . . . .стор. 3датки

Вступне слово: І. Когут

Автор дослідження: Д. КовриженкоАсистенти: О. Грищук, Н. Колодяжна, В. Шрамович.

У реалізації проекту також взяли участь: О. Кириченко, О. Чебаненко, С. Матвієнко,

Н. Матвієнко, О. Синьоокий, О. Заславський,В. Шрамович

Видання здійснюється за підтримки Ради Європи

Parlament#3-2009{B}____________:#2009Parlament{B}5.qxd 15.10.2009 12:40

2 Часопис ПАРЛАМЕНТ № 3/2009

Слово редактора

НА ШЛЯХУ ДО ПОКРАЩЕННЯ ЯКОСТІ ВИБОРІВ

Протягом 2005–2007 років в Україні відбулися суттєві зрушення у напрямку приведення на-ціонального виборчого та суміжного законодавства і практики його застосування у відповідністьдо стандартів демократичних, чесних і прозорих виборів. За результатами президентських вибо-рів 2004 року в новій редакції було прийнято Закон «Про вибори народних депутатів України»,що врахував як практичний досвід президентської виборчої кампанії, так і низку рекомендаційБюро демократичних інституцій і прав людини ОБСЄ за результатами виборів глави держави.У 2006–2007 рр. було ухвалено Закон «Про Державний реєстр виборців» (22.02.2007 р.), внесенозміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексуУкраїни в частині відповідальності за порушення виборчих прав громадян (23.02.2006 р.). Такожбуло розпочато активну роботу над уніфікацією виборчого законодавства, удосконаленням тери-торіальної організації виборів, підвищенням рівня підготовки членів виборчих комісій до роботиу складі відповідних комісій.

Проте, посилення політичного протистояння як в межах парламенту, так і між урядом та гла-вою держави, призвело до прийняття деяких законів, які навряд чи можна вважати кроком впереду напрямку розвитку законодавства, що регламентує встановлений порядок народного волевияв-лення. До таких належать, зокрема, Закон «Про всеукраїнський референдум» (ветований главоюдержави 10.07.2009 р.) та Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодовиборів Президента України», прийнятий 21 серпня 2009 року. Положення останнього неодноз-начно оцінюються політиками та експертами. Одні (насамперед, його ініціатори та окремі експер-ти) вбачають у Законі деякі позитивні нововведення, частина з яких (скасування використаннявідкріпних посвідчень, закріплення специфічної процедури встановлення результатів виборів,судового та позасудового оскарження рішень, дій та бездіяльності, пов’язаних з виборами) роз-глядається як раціональна відповідь на практичні проблеми, які виникли під час останніх прези-дентських виборів. Але все ж таки переважна більшість фахівців критично оцінює зміст новоговиборчого законодавства. Відтак перше завдання цієї публікації полягає у проведенні поглибле-ного аналізу нової редакції Закону «Про вибори Президента України», виявленні слабких місцьнового законодавства та визначенні подальших напрямів його удосконалення.

Втім, якість виборів залежить не лише від виборчого законодавства. Вона залежить значноюмірою також і від якості політичної еліти, засобів масової інформації, політичного діалогу, рівнята меж політичного, соціального популізму, ролі громадянського суспільства. Задля з’ясуваннявсіх факторів, що впливають на процес і результат народного волевиявлення, а також з метоюідентифікації проблемних моментів у даній сфері та можливих шляхів їх вирішення,Лабораторія законодавчих ініціатив провела ряд обговорень в різних регіонах України, в якихвзяли участь не лише представники громадськості, а й політики, державні службовці, представ-ники місцевого самоврядування. Конференції проводились у партнерстві з Генеральним Дирек-торатом політичних справ Ради Європи, Венеціанською комісією, Комітетом Верховної РадиУкраїни з питань державного будівництва та місцевого самоврядування, Центральною вибор-чою комісією, Інститутом виборчого права та Комітетом виборців України. Всі ці заходи мали наметі ініціювати громадське обговорення проблем виборів, забезпечити активну позицію та усві-домлений вибір громадян.

Ці конференції виявили потенціал громадянського суспільства України до критичного аналі-зу політичних процесів в нашій країні та пошуку конструктивних альтернатив, розуміння недос-коналості правового регулювання виборів, проблем судової влади, інтелектуально-моральногозубожіння політичного класу, «падіння» ЗМІ. Але ми отримали чудові розмови і дискусії з при-воду визначення подальшого вектору розвитку країни. Це стосувалося не тільки виборчих основдемократичної легітимації влади, але й конституційних засад та шляхів реформування націо-нального парламенту, пошуку основ побудови сучасного європейського парламенту в Україні.

Ігор КОГУТ,

Голова РадиЛабораторіїзаконодавчихініціатив


3Часопис ПАРЛАМЕНТ № 3/2009

Тема

Увиборчому законодавстві України протягом останнього часу відбулися суттє-

ві зміни, однак процес реформ в цій сфері ще незавершений і буде продовжувати-ся. Разом з тим, слід розуміти, що проблема якості виборів лежить не лише

у площині змісту відповідного регулювання та правозастосовчої практики. Якість ви-борів визначається також роллю, яку відіграють партії, громадські організації та засо-би масової інформації у виборчому процесі.

Пасивне ставлення виборців до політичних програм суб’єктів виборчого процесу, довідповідності їх заяв і декларацій практичній діяльності, тіньового фінансування партійі виборів та корупції в політиці, орієнтація при формуванні і вираженні власної волі навиборах на особисті якості кандидатів, недостатнє розуміння ролі виборів як засобу зміниполітичної команди при владі та інструменту впливу на владу негативно впливають наякість виборів навіть за умови існування досконалого виборчого законодавства та належ-ного застосування останнього. У свою чергу, така позиція виборців є одним з наслідківнедостатньо ефективної роботи тих інститутів, які виступають (або мали б виступа-ти) сполучною ланкою між владою і суспільством, зокрема – неурядових організацій таЗМІ. Саме тому одним з завдань цього дослідження є визначення шляхів посилення ролігромадських організацій та ЗМІ у забезпеченні якості виборів, перетворення партій нареальний інструмент формування та вираження політичної волі громадян.

Тож дане дослідження присвячене аналізу як правової складової чинників, що впливаютьна якість виборів (і перш за все – нової редакції Закону «Про вибори Президента України»),так і розгляду неправових факторів, від яких залежить волевиявлення громадян.

ЯКІСТЬ ВИБОРІВ ЯК ОСНОВА ЗМІЦНЕННЯ

ДЕМОКРАТІЇ

ДенисКОВРИЖЕНКО,експерт Лабораторіїзаконодавчихініціатив

Володимир КОВТУНЕЦЬ,

експерт з виборчого права

З прийняттям Закону «Про внесення змін до деякихзаконодавчих актів України щодо виборів Прези-дента України» ми повертаємось до виборчогозаконодавства зразка не 2004, а 1990 року, коли непросто не передбачались можливості проведеннячесних і прозорих виборів, але й створювались пе-решкоди для реалізації виборцями права на вибори,які б відповідали зазначеним стандартам. Прийня-тий Закон становить серйозну загрозу і майбутнімвиборам, і демократії взагалі. Сьогодні мова йдене лише про те, що порушуються права виборців,принципи виборчого права – мова йде про те, щобудується стіна між Україною і Європою саме натій території, де ми до Європи були найближчими,з тим, щоб у Європі Україна була поставлена поручіз Білоруссю.

Ігор ПОПОВ,

Заступник Глави Секретаріату Президента України

Нас дійсно чекає серія великих виборів, і їх якістьбуде тестом для держави і суспільства. На сьогодніми вже маємо певні досягнення, до яких, зокрема,можна віднести чесні вибори, які ми навчилисяпроводити. Однак вже існує реальна загроза того,що це досягнення ми втратимо.Першим викликом для чесних виборів є непідго-товленість відповідного законодавства. І справа нев тому, що не було прийнято того чи іншого конкрет-ного закону. Не була створена критична маса гро-мадської думки, чи навіть громадського тиску для

того, щоб ці закони були прийняті. Саме тому за-лишається півроку до найближчих виборів, а нашізакони далеко не повністю відповідають суспільнимпотребам.

Андрій МАГЕРА,

заступник Голови Центральної виборчої комісії

Я не хочу критикувати Закон «Про внесення зміндо деяких законодавчих актів щодо виборів Прези-дента України», оскільки там є дуже багато позитив-них моментів. Проте є і моменти для дискусій.

Володимир БОГАТИР

заступник Міністра юстиції України

На сьогоднішній день питання виборчого законо-давства набуває особливої актуальності. Міністер-ство юстиції України занепокоєне Законом «Провнесення змін до деяких законодавчих актів щодовиборів Президента України». Офіційною позицієюМіністерства щодо цього Закону була його підтрим-ка без урахування окремих положень.

Анатолій СЕЛІВАНОВ

Постійний представник Верховної Ради Україниу Конституційному Суді України, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондентАкадемії правових наук України

Не можна звинувачувати суди в тому, що вони вико-нують рішення законодавчого органу. Саме парла-мент є першоджерелом правових норм, і, відповід-но, несе відповідальність за свої рішення. Верховна


1. АНАЛІЗ НОВОЇ РЕДАЦІЇ ЗАКОНУ «ПРО ВИБОРИ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ»

1.1. Територіальна організація виборівЗгідно із новою редакцією частини третьої

статті 19 Закону «Про вибори ПрезидентаУкраїни» територіальні виборчі округи утворю-ються ЦВК з приблизно рівною кількістювиборців у кожному виборчому окрузі. Прицьому Закон не вимагає утворення у кожномутериторіальному виборчому окрузі приблизнооднакової кількості виборчих дільниць (як цепередбачено, наприклад, статтею 18 Закону«Про вибори народних депутатів України»).В результаті виборчі округи на чергових пре-зидентських виборах складатимуться з 45(найменший округ – м. Харків, Орджонікідзев-ський район) – 318 (найбільший округ –м. Збараж Тернопільської області) дільниць.Таким чином, функціональне навантаженняміж різними окружними виборчими комісіямирозподілятиметься нерівномірно: одні ОВКвитрачатимуть на дії, пов’язані з організацієюголосування, встановленням підсумків голосу-вання в межах округу тощо у декілька разів біль-ше часу, ніж інші ОВК.


Тема

Рада встановлює правовідносини і є основним дже-релом їх нормативного регулювання. ВерховноюРадою встановлюється відповідальність, впровад-жуються механізми, які застосовується судами.Тому коли йдеться про невідповідну роботу судів,ми маємо говорити не про судову систему чи робо-ту окремого суду, ми повинні говорити про якістьприйнятих законів. І саме тому загальна суспільнапотреба сьогодні полягає у необхідності спонукатизаконодавця швидше реагувати на сучасні законо-давчі виклики.

Юрій ДОНЧЕНКО,

член Центральної виборчої комісії

У новій редакції Закону «Про вибори ПрезидентаУкраїни» є низка позитивних норм, зокрема – в час-тині зменшення кворуму для прийняття рішень ви-борчими комісіями. Це значно полегшить роботукомісій, адже попередній досвід вказує на те, щоколи певний кандидат вочевидь втрачає всі шансиперемогти, то його представники відмовляютьсяпрацювати в комісіях. Особливої актуальності цяпроблема набула на виборах 2004 р. після першоготуру голосування. Позитивом є і перегляд положеньщодо необхідності збору кандидатами у Президен-ти 500 000 підписів виборців на підтримку своговисування. Перевірка підписних листів потребува-ла значних витрат ЦВК, крім того підробити відпо-відні підписи не становило особливої проблеми. Дотого ж, перевірка підписних листів відбуваласьвибірково, а це за висновками Венеціанської ко-місії взагалі позбавляло роботу з їх перевірки будь-якого сенсу.

Ігор ЖДАНОВ

Президент Аналітичного центру «Відкрита політика»

Починаючи з 1996 року в Україні склалася сумнатрадиція змінювати виборче законодавство напере-додні чергових виборів. Загалом, розвиток вибор-чого законодавства в Україні пішов двома шляха-ми. Перший – це деталізація виборчих процедур.З одного боку це є позитивом, адже в умовах ста-новлення та розвитку демократії, будь-яка людинаповинна прочитати і зрозуміти закон. Другим на-прямком розвитку законодавства є рефлексія: післякожних виборів ми уважно аналізуємо прогалинизаконодавства та нові методи зловживань та мані-пуляцій, вносимо до законів відповідні зміни. Потенапередодні чергових виборів виробляються новіполітичні технології, способи ухилення від вимогзаконодавства, а ми відповідаємо на це черговимирекомендаціями по вдосконаленню законодавства.Відповідно, змагання за удосконалення виборчогозаконодавства ні до чого не призводить.Хотілося б певною мірою захистити нову редак-цію Закону «Про вибори Президента України». Тимпаче, що після розгляду проекту Закону «Про вне-сення змін до деяких законодавчих актів щодо ви-борів Президента України» до законопроекту буловнесено ряд змін, які знайшли відображення в оста-точній редакції Закону. Кожна норма в ньому маєсвоє логічне пояснення: на проблему з відкріпнимипосвідченнями законодавець відповів тим, що вза-галі скасував можливість їх використання; пробле-му невідвідуваності засідань виборчих комісій вирі-шили встановленням кримінальної відповідальностіза відсутність в засіданні та зменшенням кворуму,необхідного для прийняття комісіями рішень.

Євген ЗАХАРОВ,

Співголова Харківської правозахисної групи

Майже очевидним є факт, що в Україні в 2010 р. небуде чесних і прозорих виборів. Нам не вдалосязробити виборчу систему в Україні відкритою і де-мократичною. На заміну радянському тоталітариз-му і його піраміді влади прийшли авторитаризмимісцевого рівня. Замість однієї рушійної сили КПРСзараз в Україні близько ста п’ятдесяти партій. Алеструктури цих партій побудовані за радянськимзразком і не стали більш демократичними за рокинезалежності України. Рішення приймаються пар-тійною верхівкою фактично без участі пересічнихчленів партії.

Сергій ПОДГОРНИЙ,

народний депутат України, Голова підкомітету з питань виборчого законодавства та об'єднаньгромадян Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевогосамоврядування

Прийнятий парламентом Закон «Про внесення зміндо деяких законодавчих актів щодо виборів Пре-зидента України» має низку недоліків.Зокрема, ним передбачається залишити механізмформування округів не за кількістю дільниць, якце було зроблено під час парламентських виборів2006 і 2007 рр., а за кількістю виборців. Це означаєщо одна територіальна виборча комісія буде працю-вати з п’ятдесятьма дільницями, а інша – з декіль-кома сотнями виборчих дільниць. В таких умовахопрацьовувати протоколи про підрахунок голосіввиборців деяким територіальним виборчим комі-сіям буде дуже складно. За таких обставин з’явля-ються можливості фальсифікацій на рівні територі-альних виборчих комісій.



Тема

Однією з переваг нової редакції Закону «Провибори Президента України» є впровадженняподілу виборчих дільниць на великі, середні тамалі. Саме такий поділ знайшов відображенняі у чинному Законі «Про вибори народних депу-татів України». Проте, на відміну від останнього,Закон «Про вибори Президента України» (час-тина дев’ята статті 20 Закону) зберіг граничнукількість виборців, які можуть бути віднесені довеликої виборчої дільниці, на рівні 3000 вибор-ців (згідно із Законом «Про вибори народнихдепутатів України» гранична чисельність ви-борців на дільниці не повинна перевищувати2500 виборців). У своїх рекомендаціях щодоудосконалення виборчого законодавства Вене-ціанська комісія та ОБСЄ/БДІПЛ1 неодноразо-во наголошували на тому, що кількість виборців,які включаються до списків виборців на однійвиборчій дільниці, має бути меншою за 2500осіб, що має сприяти оптимізації голосування,підрахунку голосів виборців на виборчих діль-ницях та встановлення підсумків голосуванняв межах відповідних територіальних виборчихокругів. Таким чином, нова редакція Закону«Про вибори Президента України» не лише невраховує рекомендації ОБСЄ та Венеціанськоїкомісії, але і прямо їм суперечить.

Закон «Про внесення змін до деяких зако-нодавчих актів України щодо виборів Прези-дента України», на жаль, не узгодив чиннийЗакон «Про вибори Президента України»в частині порядку утворення виборчих діль-ниць з відповідними положеннями Закону«Про вибори народних депутатів України».



На президентських виборах система побудовивиборчих округів зовсім різниться від системи напарламентських виборах. В законі «Про виборинародних депутатів України» ця система є набагатокращою, оскільки округи утворюються в залежностівід кількості дільниць та кількості виборців. Терито-ріальні виборчі комісії безпосередньо працюютьсаме з дільничними виборчими комісіями, і від цьоговарто відштовхуватися при формуванні округів, якемає відбуватися виходячи з приблизно рівної кіль-кості дільниць, а не рівної кількості виборців, якпередбачено Законом «Про внесення змін до дея-ких законодавчих актів щодо виборів ПрезидентаУкраїни».

Ольга МАШТАКОВА,

консультант Сектору з питань методичної роботи та адміністративно-територіальногоустрою Управління організаційного забезпеченнядіяльності ради і її органів Виконавчого апаратуДонецької обласної ради

Вибори глави держави відбуватимуться в єдиномузагальнодержавному окрузі, який поділятиметьсяна 225 територіальних виборчих округів. Почина-ючи з виборів 2006 р. був змінений принцип форму-вання територіальних виборчих округів: останнімали утворюватись з урахуванням не лише кіль-кості виборців, але і на основі рівної кількості ви-борчих дільниць у кожному територіальному вибор-чому окрузі. Відтак у кожному окрузі було утворенов середньому 147 виборчих дільниць.Під час виборів 2004 року в Донецькій області булоутворено 23 територіальних виборчих округи, почи-наючи з 2006 року область ділилась на 17 округів.Львівська область під час президентських виборів2004 року була поділена на 14 округів і посіладруге місце за кількістю округів, в той час як закількістю виборців вона займала лише п’яте місце.В Тернопільській області було 8 виборчих округів,так само як і в Запорізькій, Черкаській областях таАвтономній Республіці Крим.При формуванні округів в Донецькій області небуло враховано поділ дільниць на великі, середніта малі. Переважну більшість в цій області станов-лять саме великі дільниці, де кількість виборцівперевищує дві з половиною тисячі виборців. Вжецей факт вказує на складні умови роботи членіввиборчих комісій. В ТВО № 51, до якого входятьКраматорськ, Слов’янськ та Слов’янський район,на позачергових виборах народних депутатівУкраїни була утворена 191 виборча дільниця присередній кількості 147. Варто також звернути увагу на прив’язку до числа225 при формуванні виборчих округів. Ця нормавикористовувалася при функціонуванні мажори-тарно-пропорційної системи і залишилася післяїї заміни на пропорційну. В 2005 р. у висновках Ве-неціанської комісії було зазначено, що варто зміни-ти цю норму, оскільки вона вже втратила актуаль-ність і лише ускладнює виборчий процес. Виходячиз цього, треба змінити сам принцип формування

виборчих округів. По-перше, не треба прив’язува-тись до числа 225, і по-друге – формування вибор-чих округів повинно відбуватися не за кількістюдільниць, а за кількістю виборців. В ТВО № 54, доякого входить весь Волноваський район, відстаньвід віддалених дільниць до окружної виборчої комі-сії становить більше ста кілометрів. Також проблемою на сьогодні є матеріально-техніч-не забезпечення проведення виборів. Головне пита-ння: де саме можна сформувати виборчу дільницю?Приміщення, в яких на сьогодні формуються дільни-ці (сільські клуби, школи) не пристосовані для робо-ти ДВК. Тому треба ставити питання про створенняпостійнодіючих виборчих дільниць з відповіднимиприміщеннями.



Неодноразово поставало питання про необхідністьзменшення максимальної кількості виборців надільницях. Ми маємо орієнтуватися на 1500 вибор-ців, але цей процес має бути поступовим.

1 Див., наприклад: Opinion on the Law on elections of People’s Deputies of Ukraine by the Venice Commission and OSCE/ODIHR,adopted by the Council for Democratic Elections at its 15th meeting (Venice, 15 December 2005) and the Venice Commission at its65th plenary session (Venice, 16–17 December 2005). – p.6; Joint Opinion on the Draft Law № 3366 about elections to the Parliamentof Ukraine by the Venice Commission and the OSCE/ODIHR, adopted by by the Council for Democratic Elections at its 29th meeting(Venice, 11 June 2009) and the Venice Commission at its 79th plenary session (Venice, 12–13 June 2009). – p. 10.


У своїх пропозиціях до Закону «Про внесеннязмін до деяких законодавчих актів Українищодо виборів Президента України» ПрезидентУкраїни звертав увагу також на неузгодже-ність строків утворення виборчих дільницьзі строками утворення окружних виборчихкомісій. Ця неузгодженість полягає в тому, щоподання про утворення звичайних виборчихдільниць мають бути внесені до ОВК за 60 днівдо дня виборів (частина шоста статті 20 Закону),в той час як ОВК, які б мали розглядати відпо-відні подання – мають бути утворені не пізнішяк за 50 днів до дня виборів (стаття 23 Закону).


Тема

мають утворюватись окружними виборчимикомісіями за місцем розташування стаціонар-них лікувальних закладів, установ виконанняпокарань, за місцем прописки судна чи поляр-ної станції. У цьому контексті варто відзначи-ти, що процедура утворення спеціальнихвиборчих дільниць у Законі «Про виборинародних депутатів України» визначена окре-мою статтею (стаття 21), яка забороняє утво-рення однієї виборчої дільниці для декількохзакладів і установ; передбачає утворення такихдільниць виключно на основі подань районнихдержавних адміністрацій, міських виконавчихкомітетів міст обласного (республіканського)значення, які мають відповідати визначенимзаконом вимогам і надійти до окружних ви-борчих комісій у встановлений строк; визна-чає виняткові випадки утворення спеціальнихвиборчих дільниць. Неврегульованість відпо-відних відносин Законом «Про вибори Пре-зидента України» може перешкодити або і вза-галі унеможливити реалізацію виборчих правгромадян, дієвий контроль за роботою вибор-чих комісій спеціальних виборчих дільницьз боку представників кандидатів на постПрезидента України.

Так стаття 22 Закону «Про вибори народнихдепутатів України» визначає процедуру утво-рення закордонних виборчих дільниць: пе-редбачається можливість утворення закордон-них виборчих дільниць за межами офіційнихпредставництв та консульських установУкраїни, закріплюється обов’язковість отри-мання МЗС від компетентних органів країниперебування згоди на утворення виборчихдільниць за межами офіційних представництвта консульських установ; встановлюються ви-моги до подання МЗС щодо утворення закор-донних виборчих дільниць, визначаєтьсяпорядок утворення виборчих дільниць у ви-няткових випадках (передислокація військо-вої частини, відкриття нового офіційногопредставництва України за кордоном тощо).Натомість новою редакцією Закону «Провибори Президента України» передбаченоутворення закордонних виборчих дільницьлише при офіційних представництвах і кон-сульських установах, у військових части-нах (формуваннях), дислокованих за межа-ми території України. За таких умов значнакількість виборців, у тому числі і тих, якіперебувають на консульському обліку, фак-тично буде позбавлена можливості реалі-зувати право голосу – адже право голосузможе бути реалізоване лише на території офі-ційних представництв, які можуть розташову-ватись за тисячі кілометрів від фактичногомісця проживання українських громадян натериторії відповідної іноземної держави (щоє особливо актуальним для таких країн як,наприклад, Росія, США, Канада тощо). Про-цедура утворення закордонних виборчих діль-ниць Законом «Про вибори ПрезидентаУкраїни» не врегульована взагалі – у Законі(частина восьма статті 20) лише зазначається,що закордонні виборчі дільниці мають утво-рюватись ЦВК за поданням МЗС. Відсутністьбудь-яких вимог щодо форми, змісту, обґрун-тування відповідного подання МЗС, підставвнесення такого подання може призвести дотого, що в одних країнах виборчі дільниціутворюватимуться без належних підстав, а вінших, навпаки, не утворюватимуться, попринаявність достатніх підстав для їх утворення.Це підтверджується і досвідом практичногозастосування відповідних положень Закону«Про вибори Президента України» в ході пер-ших двох турів голосування на президент-ських виборах 2004 року.

Не визначає Закон «Про вибори ПрезидентаУкраїни» і порядку утворення спеціальнихвиборчих дільниць — у частині сьомій статті 20Закону лише зазначається, що такі дільниці


експерт Інституту виборчого права

Керуючись новою редакцією Закону «Про вибориПрезидента України», жодна виборча комісія незможе працювати таким чином, щоб не порушитийого вимоги. Так реєстрація кандидатів у Пре-зиденти завершується за 64 дні до дня виборів, за60 днів до дня виборів виконавчі органи місцевогосамоврядування, місцеві державні адміністраціїповинні внести до окружних виборчих комісійподання про утворення звичайних виборчих діль-ниць; кандидати на пост Президента подають своїкандидатури до окружних виборчих комісій за 54 днідо дня виборів, ЦВК утворює окружні комісії не піз-ніш як за 50 днів до дня виборів. Таким чином, орга-ни місцевого самоврядування не зможуть виконативимогу Закону щодо строків внесення до ОВКподань про утворення виборчих дільниць, оскількиОВК на момент закінчення відведеного Закономстроку для внесення цих подань ще не існуватиме.



Тема

Таким чином, якщо ОВК будуть сформованіпізніше ніж за 60 днів до дня виборів, органи,які вносять подання про утворення виборчихдільниць, не зможуть внести такі поданняу визначений строк і порушать вимоги час-тини шостої статті 20 Закону «Про вибориПрезидента України».

1.2. Управління виборчим процесомЗгідно із новим порядком формування окруж-

них та дільничних виборчих комісій на прези-дентських виборах, такі комісії утворюютьсявідповідно ЦВК та окружними виборчими ко-місіями за поданнями кандидатів на постПрезидента України, кожен з яких має правовнести по дві кандидатури для включення доскладу відповідної виборчої комісії. Відповідніположення нової редакції Закону «Про вибориПрезидента України» не узгоджуються з проце-дурою формування виборчих комісій, відобра-женою у Законі «Про вибори народних депута-тів України». Останній передбачає, що правовисування кандидатур до складу виборчихкомісій надається партіям і блокам – суб’єк-там виборчого процесу, причому пріоритет у ви-суванні кандидатур до складу комісій наданотим партіям і блокам, які у поточному складіВерховної Ради України утворили власніфракції. На нашу думку, порядок, відображе-ний у Законі «Про вибори народних депута-тів України» є більш досконалим, ніж порядок,передбачений Законом «Про вибори Президен-та України». Це підтверджується і досвідомроботи виборчих комісій під час проведенняперших двох турів президентських виборіву 2004 році.



Неоднозначною є і норма щодо суб’єктів формуван-ня виборчих комісій. Я схильний розцінювати якправильний такий підхід до формування комісій,який відводить ключову роль у цьому процесі фрак-ціям. Адже ми пам’ятаємо як у 2004 р. склад окре-мих комісій, сформованих за поданнями кандидатіву Президенти, становив 40 осіб і більше, що недозволяло розмістити в одному приміщенні навітьвсіх членів комісії, не кажучи вже про інших осіб.Саме тому на минулих парламентських виборах2006 та 2007 рр. комісії формувалися фракціямипартій і блоків, представлених у парламенті.



ЦВК займає нейтральну позицію щодо процедуриформування складу виборчих комісій – відповіднепитання є питанням політичної доцільності, а ЦВК

є незалежним і політично незаангажованим орга-ном, завданням якого є виконання політичнихрішень, а не участь у їх прийнятті.

Володимир БОГАТИР,


Що стосується процедури формування виборчихкомісій, то, як відомо, перед прийняттям Законув цілому ним передбачалось формування вибор-чих комісій за поданнями фракцій, що порушувалопринцип рівності прав кандидатів у Президентиі принцип пропорційного представництва кандида-тів у складі виборчих комісій. Закріплення у Законіпринципу, згідно з яким виборчі комісії мають фор-муватись за поданнями кандидатів у Президентизбігається з відповідною позицією Міністерстваюстиції України.

Ігор ЖДАНОВ,

Президент Аналітичного центру «Відкрита політика»

В процесі удосконалення Закону «Про вибори Пре-зидента України» чи не найбільш резонансним ста-ло питання про спосіб формування територіальнихі дільничних виборчих комісій. Модель, яка булазапропонована перед першим читанням відповідно-го законопроекту, передбачала формування комі-сій з фіксованою кількістю членів і з наданням пріо-ритету кандидатам від парламентських фракцій.Критика цієї моделі базувалась на тому, що вонавстановлює нерівні можливості для кандидатів.В остаточній редакції Закону «Про внесення зміндо деяких законодавчих актів щодо виборів Пре-зидента України» зрештою було закріплено іншумодель формування виборчих комісій – кожен кан-дидат у Президенти отримав право запропонуватипо 2 кандидатури до складу кожної з них. В такихумовах кількісний склад комісій стає фактичнонеобмеженим, що призведе до ускладнень у їхроботі, особливо з урахуванням значної кількостіт.зв. «технічних» кандидатів у Президенти, якібезсумнівно братимуть участь у чергових прези-дентських виборах. Також будуть розбіжності у кіль-кості членів комісій в залежності від регіону, аджедля багатьох кандидатів буде проблематично за-безпечити своє представництво в усіх виборчихдільницях. Шлях уникнення цих проблем дужепростий: не порушувати закон і не шукати новихспособів його обходу. В українських реаліях цейшлях може здаватися нездійсненним ідеалом, алеприклади сталих демократій яскраво свідчать протаку можливість.

Олександр КЛЮЖЕВ,

керівник аналітичних програм Донецької обласної організації ВГО «Комітет виборців України»

Викликає занепокоєння як існуюча, так і запропоно-вана модель формування виборчих комісій. В світо-вій практиці існує декілька підходів до формуван-ня виборчих комісій. Суть першого підходу полягаєв тому, що вибори проводять незалежні від владита учасників виборчого процесу органи. Другий під-хід передбачає пропорційне представництво суб’єк-тів виборчого процесу у виборчих комісіях. В Україніпрактикується другий підхід, але в наших умовах вінпризводить до певних негативних явищ: зловживан-ня квотами у виборчих комісіях, використання «тех-нічних» кандидатів для ускладнення роботи комісійтощо. Все це порушує принцип пропорційності.



Тема

На критичну оцінку заслуговує не лише за-гальний підхід до формування виборчих комі-сій, але і процедура їх формування, визначе-на новими редакціями статей 23 та 24 Закону«Про вибори Президента України»:

1. Відповідно до частини другої статті 23 тачастини першої статті 24 зазначеного Законумінімальний склад ОВК та ДВК має становити12 осіб. Виникає логічне запитання: яким чи-ном має формуватись комісія, якщо до її складузапропоновано менше 12 осіб. Закон дає лишечасткову відповідь на це запитання: якщо доскладу комісій запропоновано 9 і менше осіб,комісія формується виборчою комісією вищогорівня (ОВК чи ЦВК) у складі 9 осіб з обов’язко-вим урахуванням поданих кандидатур від кан-дидатів у Президенти. Відповідно, невирішенимзалишається питання про те, чи повинні вра-ховуватись комісіями вищого рівня канди-датури до складу комісій, запропоновані кан-дидатами у Президенти, у випадку, якщокількість таких запропонованих кандидатурстановить 10–11 осіб, і в якому складімають утворюватись комісії у цьому ж ви-падку – у складі 9, 10 (11) чи 12 членів.

2. Мінімальний кількісний склад ОВК таДВК не залежить від обсягу функціонально-го навантаження на відповідні комісії. Напрактиці це призведе до нерівномірного фун-кціонального навантаження на членів різнихвиборчих комісій одного й того ж самого рівня.Так, оскільки в одних ТВО буде утворено45–60 виборчих дільниць2, в інших – 290 і біль-ше3 виборчих дільниць, на деякі окружні

виборчі комісії припадатиме в 6 разів більшефункціональне навантаження (опрацюванняпротоколів про підрахунок голосів, прийом-передача виборчої документації тощо), ніж наокружні виборчі комісії, утворені в округахз мінімальним «дільничним» складом. У тойже час, як випливає із Закону «Про вибориПрезидента України», як у «великих», такі в «малих» округах проведення виборів забез-печуватиме одна й та ж сама кількість членівОВК: адже і в Ордженікідзевському районім. Харкова (45 виборчих дільниць) і в містіЗбараж Тернопільської області (318 виборчихдільниць) ОВК можуть бути утворені у складі9–12 членів. Хоча Закон передбачив поділвиборчих дільниць на великі, середні та малі,мінімальна кількість членів ДВК жоднимчином не пов’язана з розміром виборчої діль-ниці. В результаті виборча комісія малої діль-ниці, на якій до списків виборців включено,наприклад, 60 і менше виборців, та виборчакомісія великої дільниці з кількістю виборцівблизько 3 000, можуть складатись з однаковоїкількості членів ДВК – 9–12 членів.

3. Закон жодним чином не обмежує мак-симальний кількісний склад ОВК і ДВК.Позитивом такого підходу є забезпечення рів-ного представництва кандидатів у Президентиу складі виборчих комісій. Однак, якщо участьу виборах братиме 26 кандидатів (як це маломісце у 2004 році), до складу ДВК і ОВК вхо-дитиме до 52 осіб. В таких умовах організову-вати засідання комісій буде надзвичайно склад-но, якщо взагалі можливо: в умовах існуючогоматеріально-технічного забезпечення виборіврозміщення всіх членів комісій (не кажучи вжепро довірених осіб кандидатів у Президенти,членів виборчих комісій вищого рівня, пред-ставників ЗМІ та спостерігачів) в одному при-міщенні може бути проблематичним, а засідан-ня виборчих комісій нагадуватимуть роботуВерховної Ради України.

4. Згідно із частиною другою нової редакціїстатті 24 Закону, подання щодо кандидатур доскладу дільничних виборчих комісій вносить-ся до окружної виборчої комісії за підписомдовіреної особи кандидата на пост Президентау загальнодержавному чи відповідному тери-торіальному виборчому окрузі, засвідченим

В якості шляху вдосконалення існуючої системивисування кандидатів у Президенти ми пропонуємопідвищити суму грошової застави в три рази. Втім,це не єдиний спосіб збереження принципу пропор-ційності у формуванні комісій. Існує можливість за-безпечити цей принцип через встановлення систе-ми компенсацій чи перехресного контролю. Якщопевний кандидат з об’єктивних причин був непро-порційно (менше, ніж передбачається законом)представлений в дільничній виборчій комісії, то вінповинен мати законодавчо закріплене право пріо-ритетного представництва в комісії вищого рівня.Також, на нашу думку, необхідно встановити міні-мальний освітній рівень членів виборчих комісій. Цепідвищить якість виборчого процесу і змусить полі-тичні сили постійно підтримувати свої організаційніструктури.

2 На виборах в 2004 році, під час проведення яких виборчі округи утворювались без врахування кількості виборчих дільниць,45-60 дільниць включали такі виборчі округи: 1) ТВО № 175 (м. Харків, Орджонікідзевський район) – 45 дільниць; 2) ТВО№ 129 (м. Миколаїв, Заводський район) – 50 дільниць; 3) ТВО № 174 (м. Харків, Фрунзенський район) – 52 дільниці; 4) ТВО№ 79 (м. Запоріжжя, Шевченківський район) – 53 дільниці; 5) ТВО № 119 (м. Львів, Франківський район) – 53 дільниці; 6) ТВО№ 43 (м. Донецьк, Київський район) – 55 дільниць; 7) ТВО № 27 (м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район) – 57 дільниць;8) ТВО № 26 (м. Дніпропетровськ, Жовтневий район) – 60 дільниць; 9) ТВО № 220 (м. Київ, Подільський район) – 60 дільниць.3 На виборах 2004 року з 290 і більше виборчих дільниць складались 3 територіальних виборчих округи: 1) ТВО № 67(м. Новоград-Волинський Житомирської області) – 294 дільниці; 2) ТВО № 15 (м. Іллінці Вінницької області) – 295 діль-ниць; 3) ТВО № 167 (м. Збараж Тернопільської області) – 318 дільниць.



Тема

головою окружної виборчої комісії. Відпо-відно, існує імовірність того, що голова ОВКможе відмовитись від засвідчення підписудовіреної особи, що (після закінчення строківвнесення подань щодо кандидатур до складуДВК) матиме наслідком позбавлення одногоз кандидатів у Президенти представництвау складі всіх чи окремих ДВК в межах відпо-відного округу. На цей недолік Закону звернувувагу і Президент України: у своїх пропозиці-ях до Закону він наголошував на тому, що«засвідчення підпису виключно головою від-повідної окружної виборчої комісії (наприк-лад, у разі відсутності голови окружної вибор-чої комісії, його відмови засвідчити підпис)може суттєво ускладнити, а за певних обста-вин й унеможливити реалізацію кандидатамина пост Президента України в установленийзаконом строк їх права на подання кандидатурдо складу дільничних виборчих комісій.»

5. У Законі не знайшло відображення поло-ження Закону «Про вибори народних депутатівУкраїни», згідно з яким особа, включена доскладу окружної виборчої комісії ЦВК заподанням Голови ЦВК, не може бути призна-чена на керівну посаду в комісії. Відсутнійу Законі і «аналог» частини десятої статті 27Закону «Про вибори народних депутатів Украї-ни», згідно з якою при розподілі керівних посаду комісіях між суб’єктами подання кандидатурдо складу окружних комісій має бути дотриманаприблизна рівномірність територіальногорозподілу відповідних посад. Таким чином,існує висока вірогідність того, що: 1) на керівніпосади у складі деяких окружних комісій будутьпризначені особи, визначені ЦВК, а не канди-датами у Президенти; 2) керівні посади в ок-ружних виборчих комісіях будуть розподіленіза регіональним принципом: в одних областяхв керівництві ОВК домінуватимуть представни-ки одного кандидата, в інших – іншого. Такапрактика, до речі, мала місце під час форму-вання виборчих комісій перед першим туромпрезидентських виборів 2004 року.

6. Згідно із Законом «Про вибори ПрезидентаУкраїни» до складу виборчих комісій можутьвходити лише ті виборці, які проживаютьв межах відповідного територіального окру-гу або міста, на території якого утвореновиборчий округ. Між тим, Закон «Про виборинародних депутатів України» дозволяє включа-ти до складу виборчих комісій виборців неза-лежно від місця їх проживання. Як показалапрактика, формування виборчих комісій лишез представників «місцевих» виборців можезнизити рівень їх незалежності під час здійс-нення повноважень у комісіях4. Тому зазначенеобмеження не може вважатись обґрунтованим.Закон «Про вибори Президента України» фак-тично дозволяє призначати членами ДВК спеці-альних виборчих дільниць працівників закла-дів та установ, в яких такі дільниці утворені.У тих випадках, коли та чи інша ДВК буде сфор-мована переважно з працівників слідчого ізо-лятору, установи виконання покарань чи ста-ціонарного лікувального закладу, очікувати нанезалежність ДВК від керівника закладу(установи), в якій її утворено, не доводиться.

7. Закон «Про вибори народних депутатівУкраїни» передбачає, що рішення про позбав-лення права присутності на засіданні вибор-чої комісії осіб, які мають право бути при-сутніми на такому засіданні, має прийматисьдвома третинами від складу комісії. Такимчином забезпечено, зокрема, виваженість та від-носну політичну нейтральність відповіднихрішень комісій. Натомість новою редакцієюЗакону «Про вибори Президента України» пе-редбачається можливість прийняття такогорішення не кваліфікованою, а абсолютноюбільшістю від складу комісії, а у день голосу-вання, під час підрахунку голосів та встанов-лення підсумків голосування в межах терито-ріального виборчого округу – навіть простоюбільшістю присутніх на засіданні членівкомісії. Як наслідок: будь-яка присутня на засі-данні комісії на законних підставах особа, яка«не подобається» більш ніж половині складукомісії (чи більшості присутніх на засіданні чле-нів комісії) за новим Законом може позбавля-тись права присутності на засіданні комісії. Тимсамим ставиться під сумнів можливістьздійснення ефективного спостереження зачерговими президентськими виборами.

Юрій КЛЮЧКОВСЬКИЙ,народний депутат України, заступник ГоловиКомітету Верховної Ради України з питань дер-жавного будівництва та місцевого самоврядуван-ня, Президент Інституту виборчого права

Венеціанська комісія у Кодексі належної практикиу виборчих справах наголошує на необхідностідотримання процедурних гарантій реалізації основ-них принципів виборчого права, зокрема — щодоорганізації виборів безсторонніми виборчими комі-сіями. Рівень безсторонності комісій значною міроюприменшує той факт, що на чергових президент-ських виборах їх склад формуватиметься виключно

з числа осіб, які проживають у межах відповідноготериторіального виборчого округу. Формуваннявиборчих комісій лише з числа виборців, які прожи-вають в межах ТВО або місті, на території якогоутворено виборчий округ, на мою думку, обмежуєправо голосу за ознакою місця проживання.

4 Такі виборці, як правило, працюють в межах відповідного територіального виборчого округу і керівники відповідних підпри-ємств, установ та організацій можуть впливати на їх діяльність у комісіях, зокрема – шляхом погроз про звільнення з роботи.



Тема

8. Закон «Про вибори Президента України»,на відміну від Закону «Про вибори народнихдепутатів України», не визначає порядку на-буття і припинення окружною виборчоюкомісією статусу юридичної особи.

1.3. Грошова заставаЗгідно із новою редакцією статті 49 Закону

«Про вибори Президента України» розмір гро-шової застави кандидата на пост Прези-дента України складатиме 2 500 000 грн. Прицьому грошова застава повертатиметься партії(партіям, що входять до блоку), яка висунулакандидата на пост Президента України, чикандидату на пост Президента України, лишеза умови, що відповідного кандидата включе-но до виборчого бюлетеня для повторного го-лосування.

У цьому контексті слід відзначити перш завсе те, що конструкція статті 49 є недоскона-лою: якщо вибори закінчуються у першомутурі (тобто, якщо один з кандидатів у Пре-зиденти отримав на свою підтримку абсолютнубільшість голосів виборців), виборча заставане повертається жодному з кандидатів, у томучис-лі і кандидату, обраному ПрезидентомУкраїни. Сам розмір виборчої застави вида-ється недостатньо обґрунтованим. По-перше, він не відповідає розміру виборчоїзастави, яка вноситься партіями і блоками напарламентських виборах – згідно із Законом«Про вибори народних депутатів України»розмір застави становить лише 2000 розмі-рів мінімальної заробітної плати, тобто –1 260 000 грн.5. По-друге, такий розмір виборчоїзастави не корелюється із загальним рівнемдоходів українських громадян: відповідно доданих Держкомстату середньомісячна заробіт-на плата в цілому по Україні за січень-липень2009 року становила 1840 грн.6, тобто розмірвиборчої застави перевищує середню заробіт-ну плату в Україні в 1358 разів. Таким чином,пересічному українському громадянину длятого, щоб лише висунути свою кандидатуру напрезидентських виборах (не кажучи вже проучасть у них) слід було б пропрацювати 113 ро-ків. По-третє (і це прямо випливає з поперед-нього твердження), такий розмір виборчоїзастави штучно звужує коло потенційних кан-дидатів у президенти лише до керівників пар-тій чи тих незалежних кандидатів, які належать

до великого бізнесу (т.зв. «олігархів»). У своючергу, штучне звуження кола кандидатів напост Президента суперечить європейськимстандартам, на чому неодноразово наголошу-вала Венеціанська комісія7.



Варто звернути увагу на процес висування та реєс-трації кандидатів на пост Президента України.Закон «Про внесення змін до деяких законодавчихактів щодо виборів Президента України» передба-чає скасування збору підписів виборців на підтрим-ку висування кандидатів на пост глави держави.Таке нововведення загалом заслуговує на пози-тивну оцінку – адже перевірити всі 500 000 підписіввиборців на підтримку одного кандидата є немож-ливим та потребує значних витрат робочого часупрацівників Центральної виборчої комісії. У той жечас, скасовуючи норму про підписні листи, вартобуло б подумати і про альтернативу. Це моглиб бути підписи підтримки представницьких органівмісцевого самоврядування, заяви виборців.

Юрій КЛЮЧКОВСЬКИЙ,

народний депутат України, заступник ГоловиКомітету Верховної Ради України з питань держав-ного будівництва та місцевого самоврядування,Президент Інституту виборчого права

Слід наголосити на тому, що всі претенденти напост Президента України нещодавно публічно по-давали декларації про доходи. Мені здається, щобуло б варто порівняти зміст цих декларацій з рів-нем доходів членів сім’ї претендентів на посадуПрезидента і можливостями сплатити заставу,особливо – коли ця застава буде сплачена. Якщомова буде йти про те, що застава сплачена полі-тичною партією, то я хотів би нагадати, що Закон«Про політичні партії в Україні» сьогодні встанов-лює дуже вузькі легальні рамки для партійногофінансування. Таким чином, суспільству буде ціка-во, з яких саме джерел сплачено виборчу заставу.



Оцінюючи розмір виборчої застави, слід говоритине про середню заробітну плату по Україні і її від-повідність законодавчо визначеному розміру заста-ви – варто говорити про зарплату тих людей, якіможуть стати загальнонаціональними лідерами,тобто людей, які обіймають посади топ-менеджерів.Щоб заробити 500 000 грн., топ-менеджеру потріб-но працювати 2 роки, таким чином 2 500 000 грн. –це 10 років роботи топ-менеджера. Відповідно,людина найманої праці навіть теоретично не зможевзяти участь у цих виборах – потрібно або йтиу залежність від дуже багатих людей, або ж самомуналежати до когорти багатіїв і мати власний бізнес(який в Україні далеко не завжди є чистим).

5 З 1 липня по 10 жовтня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати в Україні становитиме 630 грн.6 Державний комітет статистики України. Середньомісячна заробітна плата за регіонами за період з початку рокуу 2009 році. – http://www.ukrstat.gov.ua/7 Opinion on the Law on elections of People’s Deputies of Ukraine by the Venice Commission and OSCE/ODIHR, adopted bythe Council for Democratic Elections at its 15th meeting (Venice, 15 December 2005) and the Venice Commission at its 65thplenary session (Venice, 16-17 December 2005). – p.11 (point 53).



Тема

Такими, що не узгоджуються із загальноєв-ропейськими стандартами та рекомендація-ми ОБСЄ/БДІПЛ щодо удосконалення вибор-чого законодавства, є і підстави поверненнякандидатам у Президенти грошової за-стави. Так, пункт 57 Рекомендацій МісіїОБСЄ/БДІПЛ за результатами спостереженняза виборами Президента України у 2004 роціпередбачає, що виборча застава має повертатиськандидатам у Президенти за умови отриманняними не менше 3% голосів виборців, оскільки«таким є рівень підтримки, необхідний дляодержання права на участь у розподілі депутат-ських мандатів за виборчими списками партій(блоків)». Якщо ж слідувати логіці авторів зміндо Закону «Про вибори Президента України»,то на парламентських виборах виборчі заставимали б повертатись лише двом партіям (бло-кам), які отримали на свою підтримку найбіль-шу кількість голосів виборців, що є неприпусти-мим у демократичних державах.

В контексті аналізу положень нової редак-ції статті 49 Закону «Про вибори Президен-та України» окремої уваги заслуговує питан-ня про її конституційність.

У своїх пропозиціях до Закону «Про внесеннязмін до деяких законодавчих актів щодо виборівПрезидента України» глава держави наголошу-вав на тому, що стаття 49 зазначеного Закону«суттєво обмежує пасивне виборче право гро-мадян, гарантоване частиною першою статті 38Конституції України, значно ускладнює порів-няно з чинними нормами Закону України «Провибори Президента України» реалізацію правагромадянина України бути обраним на постПрезидента України шляхом самовисуваннякандидатом на пост Президента України», а від-так – «не відповідає частині третій статті 22Конституції України, за якою при внесенні зміндо чинних законів не допускається звуженнязмісту та обсягу існуючих прав і свобод, частинідругій статті 24 Основного Закону держави,згідно з якою не може бути привілеїв чи обме-жень, зокрема, за ознакою майнового стану, час-тинам першій та другій статті 64 КонституціїУкраїни, відповідно до якої конституційні правагромадянина не можуть бути обмежені, крімвипадків, передбачених Конституцією Украї-ни». У цьому контексті слід відзначити, що сто-совно конституційності запровадженнявиборчої застави Конституційний Суд Ук-раїни вже висловив свою позицію. Так, у Рі-шенні від 30 січня 2002 р. № 2-рп/2002 у справіпро виборчу заставу Конституційний СудУкраїни дійшов висновку про те, що: 1) виборчазастава не є майновим виборчим цензом, і «їїметою є обмеження чи усунення зловживання

громадянином виборчим правом»; 2) виборчузаставу не можна розглядати як обмеженняпасивного виборчого права громадян за озна-кою майнового стану, встановлення грошовоїзастави не порушує принципу рівності грома-дян перед законом та рівності їх конституційнихправ і свобод; 3) визначення соціально орієн-тованого розміру виборчої застави є питан-ням політичної доцільності і не належитьдо компетенції Конституційного Суду. Тому,на наш погляд, аргументи Президента щодонеконституційності нової редакції статті49 є необґрунтованими.

1.4. Державний реєстр виборців, складан-ня і уточнення списків виборців

Закон «Про внесення змін до деяких законо-давчих актів щодо виборів Президента України»вносить низку змін до Закону «Про Державнийреєстр виборців». Лише деякі з цих змін (зокре-ма – в частині розширення прав уповноваженихпрацівників органів ведення Реєстру щодо вне-сення змін до бази даних Реєстру у випадкахвиявлення кратного включення виборців доРеєстру, щодо проведення перевірок ідентифі-каційних персональних даних виборців) заслу-говують на позитивну оцінку. Натомість пе-реважна більшість інших змін до Законує недостатньо обґрунтованими.


народний депутат України, заступник ГоловиКомітету Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самовряду-вання, Президент Інституту виборчого права

Новою редакцією Закону «Про вибори ПрезидентаУкраїни» у черговий раз скасовано можливість ви-користання на виборах відкріпних посвідчень.У 2004 році порядок використання відкріпних по-свідчень дійсно створював широкий грунт для злов-живань. Але вже у 2006 році після відповідногоудосконалення Закону «Про вибори народних депу-татів України» механізм використання відкріпнихпосвідчень під час проведення парламентськихвиборів спрацював майже ідеально. Зараз же вінв черговий раз скасовується. Це означає, що грома-дяни, які у день голосування перебуватимуть не засвоєю виборчою адресою (у тому числі – офіційніспостерігачі), не зможуть проголосувати взагалі. У Законі закріплено ряд положень, які прямо вибор-чі права не порушують, однак сприятимуть фальси-фікаціям, негативно впливатимуть на реалізаціювиборчого права. Зараз, як відомо, відбуваєтьсяпервинне уточнення даних Державного реєструвиборців. На фоні колосальної роботи щодо впро-вадження Державного реєстру, яка триває вже5 років і супроводжувалась (протягом останніх 2 ро-ків) значними обсягами державного фінансуваннята підтримкою міжнародних організацій (в планізабезпечення відповідною матеріально-технічноюбазою 700 органів ведення реєстру), до Закону«Про вибори Президента України» включено поло-ження, які дозволятимуть включати до списків



Тема

Так, попередня редакція статті 15 Закону«Про Державний реєстр виборців» досить чітковизначала засади доступу органу ведення добази даних Реєстру. Передбачалось, наприклад,що доступ до бази даних мав здійснюватись неменш як двома уповноваженими працівникамиоргану ведення Реєстру; визначались межідоступу органу ведення до Реєстру в режимізаписування, засади внесення змін щодо вибор-чої адреси виборця (такі зміни мали вноситисьза попередньою виборчою адресою виборця напідставі рішення розпорядника Реєстру). За-значені положення не знайшли відображенняу новій редакції статті 15 Закону – врегулюван-ня практично всіх питань доступу органуведення до бази даних Реєстру передбача-ється віднести до дискреційних повноваженьЦВК. Це може створити умови для загальногопослаблення контролю за операціями, пов’яза-ними із змінами бази даних Державного реєст-ру виборців.

Відповідно до попередньої редакції частинипершої статті 17 Закону «Про Державнийреєстр виборців», дії щодо ведення Реєструмали здійснюватись уповноваженими праців-никами органу на виконання письмового роз-порядження керівника відповідного органу.Нова ж редакція цієї частини фактично допус-кає можливість здійснення таких дій на підста-ві усних наказів керівника органу веденняРеєстру. На цей недолік правового регулюваннявказував і Президент у своїх пропозиціях до

Закону, внесених перед остаточним прийнят-тям Закону парламентом.

Із Закону «Про Державний реєстр виборців»також виключено статтю 36, яка визначалапорядок первинного формування бази данихРеєстру. Як випливало зі змісту цієї статті,остаточне первинне формування бази данихРеєстру (включення персональних даних щодономера ТВО, постійної виборчої дільниці, доякої відноситься виборець) мало б закінчитисьпісля набрання чинності законом, яким перед-бачено утворення постійних виборчих дільниць.Цей закон, як відомо, парламентом до цього часуприйнято не було. Оскільки повноцінне пер-винне формування бази даних Реєстру малоб закінчитись вже після чергових президент-ських виборів (точніше – після утворення по-стійних виборчих дільниць і внесення відповід-них даних про номери округів і дільниць доРеєстру), а не до їх проведення, виключенняіз Закону статті 36 є необґрунтованим.

Ряд положень нової редакції Закону «Провибори Президента України» не узгоджу-ється з відповідними нормами Закону «ПроДержавний реєстр виборців». Це стосується,зокрема, суб’єктів публічного контролю заведенням Реєстру, їх обов’язків щодо викорис-тання копії бази даних Державного реєструвиборців та відповідальності за невиконаннятаких обов’язків. Так, частина четверта статті12 Закону «Про Державний реєстр виборців»передбачає, що публічний контроль веденняРеєстру здійснюється партіями, які маютьсвої фракції у поточному скликанні ВерховноїРади, а також партіями, що входять доскладу виборчого блоку, який має своюфракцію у парламенті поточного скликання.Між тим, останніми змінами до Закону «Провибори Президента України» право здійсню-вати публічний контроль за веденням Ре-єстру надано не партіям, а фракціям такандидатам на пост Президента України(частина дев’ята нової редакції статті 31 За-кону). При цьому Закон «Про вибори Прези-дента України» не покладає на фракції такандидатів у Президенти обов’язки, якіпокладаються на партії (стаття 24 Закону«Про Державний реєстр виборців») у зв’язкуз передачею копії бази даних Реєстру,наприклад – щодо повернення копії базиданих розпоряднику Реєстру, забезпеченнязахисту бази даних від несанкціонованогокопіювання, фіксації технічними засобамиспроб порушення захисту бази даних Реєстру.До того ж, якщо згідно із Законом «ПроДержавний реєстр виборців» партії можутьбути притягнені до юридичної відповідальнос-

виборців громадян за рішеннями судів, ОВК та ДВК.Тим самим вся логіка впровадження Реєстру фак-тично перекреслюється новими законодавчимиположеннями. Змінами до Закону «Про Державнийреєстр виборців» також передбачено, що одно-часний доступ до Реєстру в режимі запису отри-мають всі 700 органів ведення Реєстру, в той часяк відповідно до попередньої редакції Закону запи-си до Реєстру органи його ведення могли вноситилише в частині виборчих адрес, причому – виключ-но в межах територіальної юрисдикції цих органів.



Для голосування на чергових виборах ПрезидентаУкраїни виборці будуть включені за їх виборчимиадресами, і хоча Закон не передбачає використан-ня відкріпних посвідчень, кожен виборець зможезвернутись до відповідного органу ведення Реєструз тим, що у день виборів проголосувати, скажімо, неу Львові, а у Донецьку (якщо для цього будутьдостатні підстави). У той же час, при проведенніповторного голосування виборці включатимутьсядо списків виборців вже не за їхніми виборчимиадресами, а за місцем постійного проживання. Я незнаю, як органи ведення Державного реєструвиборців реалізовуватимуть цю норму, адже у базіданих Реєстру фіксується лише виборча адресавиборців, а не місце їх постійного проживання.



Тема

ті за порушення встановленого порядку вико-ристання копії бази даних Реєстру, для канди-датів у Президенти та фракцій за відповідніпорушення жодних санкцій не передбачено.

Ряд положень нової редакції Закону «Провибори Президента України» в частині визна-чення кола осіб, які мають право голосу на пре-зидентських виборах, а також порядку реаліза-ції виборчих прав, суперечать КонституціїУкраїни.

Зокрема, згідно із новою редакцією частинишостої статті 2 Закону «Про вибори Президен-та України» право голосу у закордонномувиборчому окрузі мають лише ті виборці, яків період підготовки та проведення виборівпроживають або перебувають за межамиУкраїни і були взяті на консульський облік.Попередня редакція зазначеної частини статті 6дозволяла реалізовувати право голосу на ви-борах у закордонному виборчому окрузі всіхгромадянам, які на законних підставах перетну-ли державний кордон України, незалежно відтого, чи були вони взяті на консульський облікпісля виїзду за межі України. Нова редакціячастини шостої статті 2 Закону «Про вибориПрезидента України», на нашу думку, супере-чить ряду положень Конституції, зокрема –статтям 22, 24, 64 та 70 Основного Закону: по-перше, різні групи однієї категорії виборців(тих, хто перебуває або проживає на день вибо-рів за межами території України) поставленіу нерівні умови щодо здійснення виборчогоправа (відтак порушено конституційний при-нцип рівності громадян перед законом); по-друге, право голосу на виборах надається невсім громадянам, які проживають за межамитериторії України і яким виповнилось 18 років(як це передбачено статтею 70 Конституції),а лише тим з них, яких було взято на консуль-ський облік; по-третє, за своїм змістом новаре-дакція частини шостої статті 2 звужує обсягвже існуючих прав – позбавляє права голосуна виборах ту частину виборців, яка, не перебу-ваючи на консульському обліку, мала правоголосу на виборах у закордонному виборчомуокрузі на попередніх виборах глави держави(відповідно, зазначене нововведення супере-чить також статтям 22 та 64 Конституції). Накористь неконституційності зазначеного новов-ведення свідчить також аналіз РішенняКонституційного Суду України від 24.12.2004 р.№ 22-рп/2004 у справі про особливості засто-сування Закону України «Про вибори Прези-

дента України». У цьому рішенні орган консти-туційної юрисдикції відзначив, зокрема, щонадання можливості голосувати за місцем пе-ребування виборців лише інвалідам першоїгрупи порушує принцип рівності громадянперед законом, оскільки «різні групи однієїкатегорії виборців поставлені в нерівні умовищодо здійснення виборчого права».

Новою редакцією Закону «Про вибориПрезидента України» скасовується викорис-тання на виборах Президента України від-кріпних посвідчень. За умови введення автома-тизованої інформаційно-телекомунікаційноїсистеми «Державний реєстр виборців» в екс-плуатацію та узгодження положень Закону«Про вибори Президента України» з відповід-ними положеннями Закону «Про Державнийреєстр виборців»8, скасування використаннявідкріпних посвідчень не становило б серйоз-ної загрози – адже кожен виборець міг би реа-лізовувати право голосу на дільниці, до якоїякого віднесено за виборчою адресою (якамогла б визначатись за зверненням виборця).

Однак, по-перше, АІТС «Державний реєстрвиборців» поки що не введена у промисловуексплуатацію, по-друге, Закон «Про вибориПрезидента України» не узгоджено із Законом«Про Державний реєстр виборців», і крім того,у першому із зазначених Законів наявні певніпрогалини у правовому регулюванні.

Зокрема, стаття 8 Закону «Про Державнийреєстр виборців» надає виборцю право визна-чати будь-яку виборчу адресу, за якою органведення Реєстру відноситиме його до відповід-ної виборчої дільниці. Водночас зі змісту новоїредакції частини третьої статті 32 Закону «Провибори Президента України» випливає, щовиборець може звернутись до органу веденняДержавного реєстру виборців лише з питаньдопущених помилок при складанні поперед-нього списку виборців (невключення, непра-вильного включення, виключення зі спискувиборців себе чи інших осіб). При цьому мож-ливість порушення виборцем пи-тання прозміну попередньої виборчої адреси Законом«Про вибори Президента України» чітко непередбачена. Загалом, не передбачена цимЗаконом і можливість зміни виборцем місцяголосування (виборчої дільниці) без змінивиборчої адреси9 – хоча така можли-вість, як іпорядок та строки її реалізації, мали б визнача-тись саме цим Законом (це випли- ває з части-ни шостої статті 8 Закону «Про Державний

8 Зокрема, шляхом уніфікації порядку складання і уточнення списків виборців, систем обліку виборців, закріпленняу Законі «Про вибори Президента України» поняття «постійної виборчої дільниці» , процедури її утворення, проведеннярозмежування між постійними та тимчасовими дільницями, заміни «місця проживання» , на яке часто посилається Закон«Про вибори Президента України» , на «виборчу адресу»



Тема

реєстр виборців»). У цьому контексті скасу-вання використання на президентськихвиборах відкріпних посвідчень може тлума-читись як звуження змісту існуючих вибор-чих прав громадян і визнане таким, що супе-речить частині третій статті 22Конституції.

Далеким від досконалості є і визначенийновою редакцією Закону «Про вибори Прези-дента України» порядок складання і уточненнясписків виборців. Нижче наведено порівнянняпроцедур складання та уточнення списківвиборців на виборах, визначені Законом «ПроДержавний реєстр виборців» та новою редакці-єю Закону «Про вибори Президента України».

Загальна логіка Закону «Про Державнийреєстр виборців» полягала у тому, що ключовароль в уточненні даних Державного реєструмала відводитись органам ведення Реєстру, а невиборчим комісіям. Саме органи веденняРеєстру мали взаємодіяти з виборцями і відпо-відними органами державної влади, уточнюва-ти відповідну інформацію, складати попередніта остаточні списки виборців. Дії цих органівмали безпосередньо контролюватись судамита регіональними органами адмініструванняРеєстру, дії регіональних органів адміністру-вання – судами та розпорядником Реєстру.Роль виборчих комісій мала обмежуватись

лише інформуванням органів ведення Реєструпро наявність неправильних даних у Реєстрі;комісії також не повинні були розглядати скар-ги виборців та приймати рішення за результа-тами їх розгляду. При цьому передбачалось, щоне пізніше ніж за 3 дні до дня виборів органомведення Реєстру мав виготовлятись остаточ-ний список виборців, який не повинен бувзазнавати будь-яких подальших змін. За умовиконкретизації положень Закону «Про Держав-ний реєстр виборців» у відповідних виборчихзаконах, система державної реєстрації виборцівмогла б створити належні правові умови дляусунення тих недоліків, пов’язаних зі складан-ням і уточненням списків виборців, які малимісце під час попередніх виборчих кампаній.

Натомість законодавець пішов іншим шля-хом – він поєднав частину положень Закону«Про Державний реєстр виборців» з окремимиположеннями чинного та попереднього вибор-чого законодавства. Запроваджені таким чиномсистеми обліку виборців, складання і уточнен-ня списків виборців повертають виборче зако-нодавство у відповідній частині на рівень роз-витку кінця 1990-х – початку 2000-х років.

Згідно з новою редакцією Закону «Про вибо-ри Президента України» уточнення списківвиборців здійснюватимуть декілька органіводночасно – відповідні органи ведення Реєстру,

9 Така можливість передбачена лише для обмеженого кола випадків, зокрема для голосування на спеціальних дільницях,утворених у стаціонарних лікувальних закладах, а також для голосування членів виборчих комісій, які відповідно до частинидев’ятої нової редакції статті 34 Закону «Про вибори Президента України» , голосують не за своїми виборчими адресами,а за місцем роботи у відповідній виборчій комісії.



Тема

окружні виборчі комісії (в частині, що стосуєть-ся членів виборчих комісій, включених до скла-ду ДВК не за своїми виборчими адресами), діль-ничні виборчі комісії, а також суди. При цьомуЗакон не дає відповіді на питання про те, як такасистема обліку виборців має співвідноситись ізсистемою, запровадженою Законом «Про Дер-жавний реєстр виборців», і який із двох законівмає пріоритет у застосуванні у відповідній час-тині. Нечітко визначено Законом і порядоквзаємодії між органами, які мають правоуточнювати списки виборців, зокрема щодообміну інформацією про скарги виборців, взятідо розгляду одним з таких органів (на практи-ці це може призвести до одночасного розгля-ду одних і тих самих скарг різними органамита прийняття взаємовиключних рішень).

Нова редакція Закону «Про вибори Прези-дента України» також передбачає можливістьвнесення змін до уточнених списків виборців удень голосування – до останньої години передйого закінченням. Так новела не лише супе-речить демократичним стандартам чесних і про-зорих виборів, відображеним, у тому числіу Кодексі кращої практики з виборчих питаньВенеціанської комісії, але і нівелює всі надбан-ня вітчизняного виборчого законодавстваостанніх років. Враховуючи те, що позовні зая-ви і скарги про уточнення списку виборціввідповідно до Закону зможуть подаватись досуду, органу ведення Державного реєструвиборців, виборчої комісії за одну годину до дня

закінчення голосування, відповідні органинавряд чи матимуть можливість (абобажання) перевірити достовірність відомос-тей, наведених скаржниками (позивачами)в обґрунтування своїх вимог, і прийматимутьнеобґрунтовані, незаконні рішення (які, до тогож, можуть бути цілком протилежними за зміс-том). Також варто відзначити, що Закон «Провибори Президента України» не визначає по-рядок і строки відображення внесених у деньголосування змін до списків виборців у базіданих Державного реєстру, що може призвес-ти до кратного голосування виборців на діль-ницях (при цьому такі факти залишатимутьсяневідомими для органів ведення Реєстру таінших комісій, якщо ДВК несвоєчасно надава-тимуть відповідну інформацію, або не надава-тимуть її взагалі).

В умовах практичного застосування новогозаконодавства про президентські вибори імо-вірним є виникнення такої ситуації: за 3 годи-ни до закінчення голосування виборець вклю-чається до списку виборців рішенням ДВКна підставі повідомлення органу веденняРеєстру, реалізує право голосу, після чого доДВК надходить рішення суду за позовоміншого виборця щодо виключення виборця,який проголосував, зі списку виборців. Або щеодин приклад: один і той самий виборецьрішеннями декількох ДВК (прийнятих на під-ставі відповідних рішень судів чи повідомленьорганів ведення Реєстру, тобто – цілком закон-



Тема

них) за годину-дві до закінчення голосуваннявключається до списків виборців на різнихдільницях (що цілком імовірно в умовах, колиДВК і органи ведення Реєстру недостатньооперативно обмінюватимуться інформацієющодо виборців, включених до списків вибор-ців незадовго до закінчення голосування) і реа-лізує право голосу на всіх цих дільницях.

В окремих випадках у Законі «Про вибориПрезидента України» закріплено взаємовик-лючні положення. Так, відповідно до новоїредакції частини другої статті 35, зміни доуточненого списку виборців на виборчій діль-ниці вноситимуться на підставі, зокрема,рішення дільничної виборчої комісії. У той жечас, відповідно до частини третьої цієї ж статтіпри внесенні змін до уточненого списку вибор-ців на підставах, зазначених у частині другійзазначеної статті, рішення дільничною вибор-чою комісією не приймається. Виникає за-питання: на підставі чого ж саме (рішення ДВКчи власної ініціативи одного з членів дільничноїкомісії) мають вноситись зміни до уточненогосписку виборців у такому випадку? Якщо напідставі рішення ДВК, то ДВК буде вимушенаперіодично переривати голосування, прово-дити засідання і розглядати скарги виборців(рішення судів, повідомлення органів веденняРеєстру і т. ін.); до того ж у випадку, якщо такихскарг буде значна кількість, хід голосуванняна дільниці може бути повністю паралізова-ний. Якщо ж списки виборців змінюватимутьсяодним членом комісії, то такий підхід, по-перше,суперечитиме колегіальній природі виборчоїкомісії, по-друге, – не дозволятиме належнимчином контролювати дії відповідного членакомісії під час внесення змін до списку вибор-ців (адже кожен з членів комісії буде задіянийв організації голосування виборців).



Ми можемо лише сподіватися, що незабаром поч-не функціонувати Державний реєстр виборців, і нанаступних виборах порушень, пов’язаних з невклю-ченням виборців до списків виборців, їх кратнимвключенням, майже не буде. Але, на жаль, це лишесподівання.



Є обґрунтовані сумніви у тому, що станом нажовтень 2009 року в Україні функціонуватимеДержавний реєстр виборців. Існує імовірністьі того, що протягом кількох останніх місяців даніщодо виборців не були достатньо захищені.

Юрій ДОНЧЕНКО,,


Центральна виборча комісія працює за чітким гра-фіком і до дня виборів підготує виборчі списки наоснові Державного реєстру виборців. Також ЦВКприйняла рішення про щорічне коригування спис-ків виборців, адже за проведеними Комісією підра-хунками різниця між зібраними ЦВК даними і дани-ми, які надавалися перед попередніми виборами,становить 1,1 млн. виборців.



Викликає занепокоєння звуження обсягу і змістувиборчих прав громадян, які у день виборів перебу-вають за межами України. Новою редакцією Закону«Про вибори Президента України», як відомо, пе-редбачається складання списків виборців у закор-донному виборчому окрузі на основі даних консуль-ського обліку. Іншими словами, якщо громадянинУкраїни не перебуває на консульському обліку, товін автоматично втрачає право голосу на виборах.А тих, хто не перебуває на обліку, – у декілька разівбільше ніж тих, кого було взято на облік. Іншим дис-кусійним аспектом нової редакції Закону «Провибори Президента України» є скасування відкріп-них посвідчень, що фактично означає прикріпленнявиборців до місця реєстрації за місцем проживання.Відповідні положення Закону також суттєво звужу-ють виборчі права громадян України. Ми вважаємо,що така відповідь на негативний досвід викорис-тання відкріпних посвідчень не відповідає потребамукраїнського суспільства. Проблему можна було ви-рішити більш демократичним шляхом, якби парла-мент почав її розглядати одразу після позачерговихвиборів народних депутатів України, а не безпосе-редньо перед офіційним початком виборчої кампа-нії з виборів глави держави.



Однією з найбільших проблем організації виборчогопроцесу є складання списків виборців. На сьогодніє Державний реєстр виборців, на основі якого бу-дуть складені списки виборців, які, у свою чергу,будуть передані до відповідних виборчих комісій.Водночас Закон «Про внесення змін до деякихзаконодавчих актів щодо виборів Президента Ук-раїни» передбачає, що дільнична комісія за власни-ми рішеннями, за рішеннями окружної виборчоїкомісії чи за рішеннями суду буде вносити зміни досписків виборців аж до моменту закінчення голосу-вання. Подібна практика мала місце на виборахКиївського міського голови, коли всупереч законурайонні комісії приносили на дільниці так звані«додаткові» списки виборців, які не передбаченіжодним законом, і змушували за цими спискамивидавати виборчі бюлетені. На превеликий жаль,кандидати, які боролися, відмовилися від боротьбиза чесні вибори в Києві, і це теж становить великузагрозу, адже змова провідних політиків становитьзначну небезпеку для демократії як такої. На сьо-годні ЦВК надає такі невтішні данні про Державнийреєстр виборців: 500 000–600 000 двійників, 155 000включених двічі, не підрахована кількість випадків,коли одне й те саме прізвище подане з різних дже-рел і пишеться по-різному. Таким чином, беручи доуваги режим, в якому ЦВК працювало з Державним



Тема

1.5. Передвиборна агітаціяЗакон «Про внесення змін до деяких законо-

давчих актів щодо виборів Президента України»торкається питань регулювання передвиборноїагітації на виборах глави держави лише в кон-тексті перегляду строків проведення агітації,зокрема – строків виготовлення інформаційнихплакатів кандидатів у Президенти та передачіцих плакатів дільничним виборчим комісіямі кандидатам у Президенти, строків встановлен-ня розцінок вартості одиниць ефірного часу тадрукованої площі та строків їх опублікування.Інші положення Закону «Про вибори Прези-дента України» переглянуто не було. У нижче-поданій таблиці наведено порівняння правилздійснення передвиборної агітації на президент-ських та парламентських виборах.

реєстром, малоймовірно, що на початок виборчогопроцесу списки виборців будуть відповідати реаль-ним даним.


керівник аналітичних програм Донецької обласно

Певне занепокоєння викликають положення новоїредакції Закону «Про вибори Президента України»в частині складання та уточнення списків виборців.Україна досить довго не виконувала рекомендаціїРади Європи щодо постійного та регулярного онов-лення списків виборців. Ця проблема вирішенаЗаконом «Про Державний реєстр виборців», алезакріплене у Законі «Про вибори ПрезидентаУкраїни» положення щодо можливості внесеннязмін до списку виборців в день ви-борів фактичнозводить нанівець всі досягнення в частині удоско-налення реєстрації виборців. Можливість переглядусписків виборців у день голосування також супере-чить і рекомендаціям Венеціанської комісії.

Зміст регулювання

Закон «Про вибори

народних депутатівУкраїни»

Закон «Про вибориПрезидента

України»

Заборона проведення напередодні та в день виборів масових акцій (зборів, мітингів, похо-дів, демонстрацій, пікетів) від імені суб'єкта виборчого процесу, розповсюдження агітаційнихматеріалів, а також публічних оголошень про підтримку кандидатами концертів, вистав, спор-тивних змагань, демонстрації фільмів та телепередач чи інших публіч-них заходів.

+ –

Визначається поняття передвиборної агітації + –

Визначається поняття політичної реклами + –

Встановлюються квоти на політичну рекламу в друкованих ЗМІ + –

Встановлюються квоти на політичну рекламу в аудіовізуальних ЗМІ + –

Суб'єкт виборчого процесу має право на договірній основі за рахунок коштів виборчогофонду орендувати будинки і приміщення усіх форм власності для проведення зборів, мітин-гів, дебатів, дискусій та інших публічних заходів передвиборної агітації.

+ –

У разі якщо будинок (приміщення) незалежно від форми власності було надано дляпроведення передвиборного публічного заходу чи передвиборної агітації суб’єкту вибор-чого процесу, власник (володар, користувач) цього будинку (приміщення) не має прававідмовити в його наданні на тих же умовах іншому суб'єкту виборчого процесу. Ця вимогане стосується приміщень, що перебувають у власності чи постійному користуванні суб'єк-тів виборчого процесу.

+ –

Розрахунок розміру розцінок вартості друкованої площі та ефірного часу

Не більшесереднього значенняціни на комерційнурекламу за перші

три квартали року,що передує року

виборів.Розмір розцінок

може варіюватисьзалежно від днявиходу видання

(програми) та аудиторії.Для нових

ЗМІ встановленоособливий порядок

розрахунку розцінок.

Не більше«відповідного»

середньозваженогопоказника за

останній кварталроку, що передуєроку проведення

виборів. Можливістьврахування обсягу

аудиторії та днявиходу видання

(програми) не передбачена.

Нові ЗМІ визначаютьрозцінки у тому жпорядку, що й інші

ЗМІ.

Таблиця 1. Регулювання передвиборної агітації: положення Закону «Про вибори народних депутатів України» та нової редакції Закону «Про вибори Президента України»


зазначеними Законами і порядок встановленнярозцінок вартості одиниці ефірного часу та дру-кованої площі, причому відповідні положен-ня Закону «Про вибори Президента України»є більш дискримінаційними щодо ЗМІ, ніжаналогічні положення, закріплені у Законі«Про вибори народних депутатів України».

Окрім неузгодженостей з правилами про-ведення передвиборної агітації, закріпленимиу Законі «Про вибори народних депутатівУкраїни», нова редакція Закону «Про вибориПрезидента України» зберегла ряд недоліків,на які неодноразово вказували ОБСЄ/БДІПЛта Венеціанська комісія.


Тема

Зміст регулювання

Закон «Про вибори

народних депутатівУкраїни»

Закон «Про вибориПрезидента

України»

ЗМІ може відмовити у наданні ефірного часу чи друкованої площі суб'єкту виборчого про-цесу в разі, якщо надані для поширення матеріали не відповідають вимогам закону +

Прямо непередбачено

Замовниками політичної реклами під час виборчої кампанії для демонстрації телерадіо-організаціями можуть бути тільки суб'єкти виборчого процесу. Протягом демонстрації полі-тичної реклами обов'язково демонструється повна назва її замовника у формі текстовогоповідомлення, яке має займати не менше п'ятнадцяти відсотків площі екрану і бути викона-не контрастним кольором до фону та бути сприйнятним для глядача.

+ –

Проведення передвиборних теледебатів – +

Обмеження щодо участі членів виборчих комісій у передвиборній агітації

Участь в агітаціїзаборонена

протягом строкуповноважень

Участь в агітаціїзаборонена під час

виконанняобов’язків

Забороняється використання приміщень органів державної влади та органів місцевогосамоврядування для проведення передвиборної агітації за рахунок коштів виборчих фондів + –

Забороняється розміщення агітаційних матеріалів та політичної реклами на будинкахі в приміщеннях органів державної влади та органів місцевого самоврядування. + –

Забороняється розміщення носіїв політичної реклами, а також розповсюдження політичноїреклами через радіотрансляційні або інші мережі сповіщання пасажирів, у транспортних засо-бах громадського користування, на станціях метрополітену, вокзалах, портах та аеропортах.

+ –

Забороняється проведення передвиборної агітації у зареєстрованих в Україні засобахмасової інформації, в яких частка зарубіжної власності перевищує п'ятдесят відсотків. + –

У разі встановлення судом при розгляді виборчого спору повторного або одноразовогогрубого порушення засобом масової інформації вимог цього Закону суд приймає рішенняпро тимчасове (до закінчення виборчого процесу) зупинення дії ліцензії або про тимчасовузаборону (до закінчення виборчого процесу) випуску друкованого видання.

+ –

Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення своїм рішенням припиняєтрансляцію на території України, в тому числі операторами телекомунікацій, іноземних телека-налів, у діяльності яких порушується норма щодо заборони громадянам іноземних держав,особам без громадянства ведення передвиборної агітації через журналістську діяльність абов діяльності яких містяться заклики до ліквідації незалежності України, зміни конституційноголаду насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності України, під-риву її безпеки, незаконного захоплення державної влади, пропаганда війни, насильства тарозпалювання міжетнічної, расової, національної, релігійної ворожнечі, посягання на права ісвободи людини, здоров'я населення.

+ –

Катерина КОТЕНКО,

Виконавчий директор Індустріального телевізійного комітету

Певне занепокоєння викликають положення новоїредакції Закону «Про вибори Президента України»в частині складання та уточнення списків виборців.Україна досить довго не виконувала рекомендаціїРади Європи щодо постійного та регулярного онов-

Як видно із наведеної таблиці, нова редакціяЗакону «Про вибори Президента України» (навідміну від Закону «Про вибори народних депу-татів України») не містить чіткого визначенняпонять передвиборної агітації та політичної рек-лами. Закон «Про вибори Президента України»не забороняє використання приміщень органівдержавної влади та органів місцевого самовря-дування для здійснення передвиборної агітації,дозволяє розміщення носіїв політичної рекла-ми, а також розповсюдження політичної рекла-ми через мережі сповіщення пасажирів, у транс-портних засобах громадського користування, настанціях метрополітену, вокзалах, портах тааеропортах тощо. Якщо згідно із Законом «Провибори народних депутатів України» членамвиборчих комісій заборонено брати участь упередвиборній агітації протягом всього строкусвоїх повноважень, то за Законом «Про вибориПрезидента України» члени виборчих комісійне можуть брити участь у передвиборній агітаціїлише у період виконання своїх обов’язків у від-повідних комісіях. По-різному регламентується



Тема

няється агітувати за або проти кандидатів напост Президента України, оцінювати їхніпередвиборні програми або віддавати їм пе-ревагу у будь-якій формі. На думку Венеці-анською комісії, встановлення такої заборониобмежує редакційну свободу ЗМІ11.

Частина п’ята статті 64 Закону «Про вибориПрезидента України» забороняє поширеннязавідомо неправдивих відомостей про канди-дата у Президенти. У цьому контексті Ве-неціанська комісія робить особливий наголосна тому, що оскільки кандидати роблять свідо-мий вибір щодо участі у змаганні за політичніпосади, законодавство про захист репутації неповинно обмежувати або звужувати правоособи на вільне вираження своїх політичнихпоглядів12. В іншому висновку (в аспекті анало-гічного питання) Венеціанська комісія відзна-чила, що на практиці визначити «завідомість»неправдивості складно, якщо взагалі можливо.Таким чином, із частини п’ятої статті 64 Зако-ну «Про вибори Президента України» вартобуло б вилучити положення щодо заборонипоширення завідомо неправдивої інформаціїщодо кандидатів на пост глави держави.

Так частина п’ята статті 61 Закону «Про вибо-ри Президента України» забороняє протягом20 хвилин до і після трансляції агітаційноїпередвиборної програми кандидата на постПрезидента України коментувати або будь-яким іншим чином оцінювати зміст агітаційноїпрограми, давати інформацію щодо канди-дата у Президенти, партії (блоку), яка ви-сунула кандидата. За результатами спостере-ження за виборами 2006 року ОБСЄ/БДІПЛрекомендували вилучити із законодавства провибори народних депутатів України положенняв частині заборони коментування та оцінюван-ня агітаційної програми, подання інформаціїщодо кандидатів за 20 хвилин до і через 20 хви-лин після трансляції відповідної агітаційноїпрограми на радіо чи телебаченні10. Така позиціяє цілком логічною, оскільки організації мовлен-ня ставляться перед вибором: або транслюватиполітичну рекламу у прайм-тайм і не висвітлю-вати у новинах перебіг виборчого процесу тадіяльність окремих кандидатів, або ж висвітлю-вати діяльність кандидатів у новинах, однактранслювати політичну рекламу таких кандида-тів, наприклад, вдень чи зранку (що є незручнимдля кандидатів). Саме тому відповідні положен-ня законів «Про вибори Президента України»та «Про вибори народних депутатів України»на практиці ніколи не виконувались, прицьому до ЗМІ-порушників не застосовувалисьбудь-які санкції. Відтак доцільність збере-ження у статті 61 Закону «Про вибо-ри Президента України» частини п’ятоїє досить сумнівною.

Не відповідає європейським стандартам і час-тина четверта статті 64 Закону «Про вибориПрезидента України» відповідно до якої засо-бам масової інформації, їх посадовим таслужбовим особам і творчим працівникампід час виборчого процесу у своїх матеріалахі передачах, не обумовлених угодами, заборо-

лення списків виборців. Ця проблема вирішенаЗаконом «Про Державний реєстр виборців», алезакріплене у Законі «Про вибори ПрезидентаУкраїни» положення щодо можливості внесеннязмін до списку виборців в день виборів фактичнозводить нанівець всі досягнення в частині удоско-налення реєстрації виборців. Можливість перегля-ду списків виборців у день голосування також супе-речить і рекомендаціям Венеціанської комісії.

Ігор КУРУС,

член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення

Виборча кампанія ще не почалася, однак телера-діокомпанії вже змушені порушити вимоги статті60 Закону «Про вибори Президента України» в час-тині середньозваженого показника. Крім того, від-разу після реєстрації кандидатів у ПрезидентиЦВК має оголосити попередження більшості з них.Адже на сьогодні більшість кандидатів активнопроводять передвиборну агітацію поза строками,визначеними Законом «Про вибори ПрезидентаУкраїни», що відповідно до статті 57 цього Законує підставою для оголошення попередження.Загалом, чинний Закон «Про вибори народних де-путатів України» є набагато прогресивнішим за За-кон, що регламентує порядок проведення виборівПрезидента, хоча і до нього у Національної радиУкраїни з питань телебачення і радіомовлення булипевні зауваження: 1) щодо заборони за 20 хвилиндо і після трансляції передвиборної агітаційної про-грами оцінювання змісту такої програми, дій канди-датів та поширення щодо них будь-якої інформації;2) щодо заборони трансляції у новинах зображеньсимволіки суб’єктів виборчого процесу (адже ви-світлюючи заходи за участі кандидатів відповіднийЗМІ фізично не може уникнути трансляції відповід-них зображень); 3) щодо механізму забезпечення

10 Вибори до Верховної Ради України 26 березня 2006 р. Заключний звіт Місії ОБСЄ/БДІПЛ зі спостереження за вибора-ми. – С. 31–32 (п. 26 Рекомендацій).11 Joint Opinion on the Draft Law № 3366 about elections to the Parliament of Ukraine by the Venice Commission and theOSCE/ODIHR, adopted by by the Council for Democratic Elections at its 29th meeting (Venice, 11 June 2009) and the VeniceCommission at its 79th plenary session (Venice, 12–13 June 2009). – p. 13 (point 53).12 Opinion on the Law on elections of People’s Deputies of Ukraine by the Venice Commission and OSCE/ODIHR, adoptedby the Council for Democratic Elections at its 15th meeting (Venice, 15 December 2005) and the Venice Commission at its 65thplenary session (Venice, 16–17 December 2005). – p.13 (point 61).



Тема

яку кандидат на пост Президента України вва-жає явно недостовірною, не пізніш як через тридні після дня оприлюднення таких матеріалів,але не пізніш як за два дні до дня виборівзобов'язаний надати кандидату на постПрезидента України, партії (блоку), щодояких поширено недостовірні відомості, на їхвимогу можливість спростувати такі ма-теріали: надати такий же ефірний час відпо-відно на телебаченні чи радіо або опублікуватив друкованому засобі масової інформації на-даний кандидатом чи партією (блоком) матері-ал, який повинен бути набраний таким самимшрифтом і розміщений під рубрикою «спросту-вання» на тому ж місці шпальти в обсязі не мен-шому, ніж обсяг повідомлення, що спростову-ється. Венеціанська комісія та ОБСЄ/БДІПЛвідзначили, що відповідним положеннямЗакону кандидату у Президенти фактичнонадається право самостійно вирішувати, якіз поширених ЗМІ відомостей мають вважа-тись недостовірними, а які – достовірними15.

1.6. Спостереження за виборамиЗакон «Про внесення змін до деяких зако-

нодавчих актів України щодо виборів Прези-дента України» не передбачив перегляду поло-жень попередньої редакції Закону «Про вибориПрезидента України» щодо гарантій діяльностікандидатів на пост Президента України таофіційних спостерігачів. Відповідно, в частинірегулювання спостереження за виборами новаредакція Закону «Про вибори ПрезидентаУкраїни» містить низку недоліків.

Частина дванадцята статті 64 Закону «Провибори Президента України», забороняє про-ведення передвиборної агітації в зарубіж-них засобах масової інформації, що діють натериторії України. Аналогічне обмеженнязакріплено також у частині дев’ятнадцятійстатті 71 Закону «Про вибори народних депу-татів України». На думку ОБСЄ/БДІПЛ таВенеціанської комісії, ця норма суперечитьпараграфу 26.1 Московського документуОБСЄ, відтак її доцільно вилучити із законо-давства про парламентські вибори (за очевид-ною аналогією – також із Закону «Про вибориПрезидента України»).

Згідно із частиною тринадцятою статті 64Закону «Про вибори Президента України»,засобам масової інформації забороняєтьсяпротягом останніх 15 днів до дня виборівпоширювати інформацію про результатиопитувань громадської думки щодо канди-датів на пост Президента України. Венеціансь-ка комісія та ОБСЄ/БДІПЛ вважають, що цейстрок є надто тривалим13. При цьому в іншомусвоєму висновку14 Венеціанська комісія відзна-чила, що узгодження строків поширення інфор-мації про результати опитувань громадськоїдумки щодо кандидатів на виборах зі строкамиздійснення передвиборної агітації повністю від-повідає міжнародним стандартам.

Відповідно до частини п’ятої статті 64 Закону«Про вибори Президента України», засіб масо-вої інформації, що оприлюднив інформацію,

13 Там само. – С. 14 (пункт 68).14 Joint Opinion on the Draft Law № 3366 about elections to the Parliament of Ukraine by the Venice Commission andthe OSCE/ODIHR, adopted by by the Council for Democratic Elections at its 29th meeting (Venice, 11 June 2009) andthe Venice Commission at its 79th plenary session (Venice, 12–13 June 2009). – p. 14 (point 56).15 Opinion on the Law on elections of People’s Deputies of Ukraine by the Venice Commission and OSCE/ODIHR,adopted bythe Council for Democratic Elections at its 15th meeting (Venice, 15 December 2005) and the Venice Commission at its 65thplenary session (Venice, 16–17 December 2005). – p.14 (point 67).

рівності доступу кандидатів до ЗМІ – адже під часпарламентських виборів окремі суб’єкти виборчогопроцесу мали відповідну можливість, в той час якінші були її позбавлені (хоча остання проблема є ти-повою не лише для України, але і багатьох іншихкраїн); 4) щодо заборони поширення завідомонедостовірної інформації про кандидатів (критерії«завідомості» недостовірної інформації є дужерозмитими, що відкриває шлях для довільного тлу-мачення цього поняття). Суттєвим недоліком чин-ного законодавства є також відсутність відповідаль-ності ЗМІ за порушення виборчого законодавства,що призведе до використання ЗМІ не як джерелінформації, а як джерел пропаганди діяльності,програм того чи іншого кандидата. Враховуючизазначене, а також те, що Закон «Про вибориПрезидента України» не зазнає суттєвих змін, миповинні постійно ставити під сумнів достовірністьпоширюваної ЗМІ інформації, штучно понизитирівень довіри до ЗМІ з боку виборців, як це маломісце у 2004 році.

Олександр ЧЕРНЕНКО,

Голова Правління Комітету виборців України

Закон «Про внесення змін до деяких законодавчихактів щодо виборів Президента України» виключивіз законодавства норму щодо присутності на засі-даннях виборчих комісій спостерігачів від громад-ських організацій. Необхідність присутності спосте-рігачів від громадських організацій була підкресле-на в рекомендаціях ОБСЄ, відповідні положеннявже знайшли відображення у Законі «Про виборинародних депутатів України» та у Законі «Про вибо-ри депутатів Верховної Ради Автономної РеспублікиКрим, місцевих рад та сільських, селищних, міськихголів». Тому Закон «Про внесення змін до деякихзаконодавчих актів щодо виборів ПрезидентаУкраїни» є великим кроком назад, він не дозволитьгромадським організаціям повноцінно працюватиі виконувати свої функції.



Тема

Перш за все, відповідно до статті 68 Закону«Про вибори Президента України» у виборчомупроцесі мають право брати участь офіційні спо-стерігачі лише від кандидатів на пост Прези-дента, партій (блоків), які висунули кандидатіву Президенти, іноземних держав та міжнарод-них організацій. Між тим, на парламентськихвиборах право спостереження за ходом вибор-чого процесу надано також офіційним спосте-рігачам від громадських організацій. Виклю-чення офіційних спостерігачів від громадськихорганізацій з кола суб’єктів спостереження завиборами глави держави не сприяє підвищен-ню прозорості перебігу виборчої кампанії. Навідповідний недолік Закону «Про вибори Пре-зидента України» звертала увагу і Місія зі спос-тереження за виборами Президента УкраїниОБСЄ/БДІПЛ у 2004 році (згідно з п.4 відпо-відних рекомендацій, «закон повинен дозволя-ти національним громадським організаціямвести спостереження за виборчим процесому відповідності з пунктом 8 Копенгагенськогодокумента. Цим групам спостерігачів слід на-дати такі самі права та обов’язки, як офіційнимміжнародним спостерігачам»16).

По-друге, Закон «Про вибори ПрезидентаУкраїни» закріплює за офіційними спостеріга-чами значно вужчі права порівняно з правами,наданих офіційним спостерігачам на парла-ментських виборах. Так, якщо на парламент-ських виборах офіційним спостерігачам наданоправо бути присутніми при видачі всіх вибор-чих бюлетенів членам ДВК, то на президент-ських виборах офіційні спостерігачі маютьправо бути присутніми при видачі членам ДВКвиборчих бюлетенів для організації голосу-вання виборців за межами приміщення для

голосування. Також Закон «Про вибори народ-них депутатів України» надає офіційним спос-терігачам право звертатись у разі виявлення по-рушень як до відповідної виборчої комісії, такі до суду з вимогою про усунення порушень,в той час як відповідно до Закону «Про вибо-ри Президента України» офіційні спостерігачіу разі виявлення порушень можуть звертатисьлише до відповідної виборчої комісії.

По-третє, окремі норми Закону «Про вибориПрезидента України», зокрема – в частиніпроцедури позбавлення права офіційних спос-терігачів та інших осіб, які мають правобути присутніми на засіданні виборчої комі-сії без дозволу чи запрошення, є взаємносупе-речливими. Зокрема, згідно з частиною одинад-цятою статті 28 Закону виборча комісія можеприйняти мотивоване рішення про позбавленняправа присутності осіб, присутніх на засіданнікомісії, якщо вони неправомірно перешкоджа-ють його проведенню, причому таке рішенняприймається двома третинами від її складу.Водночас зі змісту нової редакції частини три-надцятої цієї ж статті, всі рішення виборчоїкомісії приймаються більшістю голосів відскладу комісії, а в день голосування та під часповторного голосування, при підрахунку голо-сів, а також при встановленні підсумків голо-сування у межах територіального виборчогоокругу – більшістю голосів від присутніх чле-нів комісії. Неузгодженість відповідних поло-жень Закону може призвести з одного боку –до їх суперечливого застосування (в однихвипадках комісії посилатимуться на положен-ня частини одинадцятої, а в інших – на частинутринадцяту статті 28 Закону), а з іншого – ство-рити умови для необґрунтованого позбавленняспостерігачів права присутності на засіданняхкомісій абсолютною або простою більшістючленів відповідної комісії.

По-четверте, Закон «Про вибори ПрезидентаУкраїни» нечітко визначає права довіренихосіб кандидатів у Президенти у єдиномузагальнодержавному виборчому окрузі татериторіальних виборчих округах: частинадруга статті 67 Закону встановлює лише основ-ні завдання довірених осіб – ведення агітації накористь відповідного кандидата у Президенти,сприяння кандидату у проведенні виборчогопроцесу, представництво інтересів кандидатау виборчих комісіях, іншими державними орга-нами та органами місцевого самоврядування,ЗМІ, виборцями тощо. Натомість Закон «Провибори народних депутатів України» більшчітко визначає повноваження уповноважених


керівник аналітичних програм Донецької обласноїорганізації ВГО «Комітет виборців України»

Як представника громадської організації менев першу чергу турбує те, що в новій редакції Зако-ну «Про вибори Президента України» громадськіорганізації не наділені правом спостереження як запроцесом голосування, так і за перебігом виборчоїкампанії в цілому. Це свідчить про нерозуміння по-літиками значення і ролі громадянського суспіль-ства в демократичних системах європейськихкраїн, до яких наразі прямує в Україні. Органи публічної влади можуть і повинні бути об’єк-том спостереження під час виборчого процесу.Йдеться про те, щоб офіційні спостерігачі в ЦВК чив межах певного виборчого округу отримали праводоступу до інформації і відповідні повноваження дляздійснення нагляду за діяльністю органів владищодо їх об’єктивності і нейтральності під час вибор-чого процесу.

16 Вибори Президента України 31 жовтня, 21 листопада та 26 грудня 2004 р. Заключний звіт Місії ОБСЄ/БДІПЛ зі спосте-реження за виборами. – С. 47.



Тема

осіб партій і блоків (які виконують на виборахнародних депутатів функції, аналогічні тим,які покладаються на довірених осіб кандидатіву Президенти). Зокрема, за уповноваженимиособами партій і блоків закріплено право бра-ти участь у засіданнях комісій з правом дорад-чого голосу (відповідне право на президент-ських виборах довіреним особам кандидатіву Президенти не надається), всі права офіцій-них спостерігачів тощо.

1.7. Підготовка до голосування, організація голосування, підрахунку голосів та встановлення результатів виборівЗакон «Про внесення змін до деяких законо-

давчих актів України щодо виборів ПрезидентаУкраїни» певною мірою змінив закріпленийв Законі «Про вибори Президента України»порядок виготовлення виборчих бюлетенів,складання протоколів про підрахунок голосіввиборців, про підсумки голосування в межахтериторіального виборчого округу, встановлен-ня результатів виборів в межах загальнодер-жавного виборчого округу, організації повтор-ного голосування. На жаль, більшість внесенихзмін не пішли на користь якості відповідногоправового регулювання.

По-перше, відповідно до нової редакції части-ни восьмої статті 83 Закону «Про вибори Пре-зидента України», окружна виборча комісіязобов’язана встановити підсумки голосуванняв межах територіального виборчого округу непізніше ніж на п’ятий день з дня проведеннявиборів, незалежно від кількості виборчих діль-ниць у відповідному територіальному виборчо-му окрузі, щодо яких прийнято рішення провизнання голосування на виборчій дільницінедійсним. Зазначене положення можна тлу-мачити і таким чином, що у встановленийстрок (5 днів з дня проведення виборів) ОВКзобов’язана встановити підсумки голосу-вання в межах територіального виборчогоокругу незалежно від кількості опрацьованихпротоколів дільничних виборчих комісій. Та-ким чином, якщо результати голосування наокремих виборчих дільницях в межах округубудуть невигідними для певних кандидатіву Президенти, останні (через членів відповід-них ДВК або ОВК) матимуть можливість за-блокувати встановлення підсумків голосуванняна таких дільницях і вплинути на кінцевийрезультат виборів в межах територіальноговиборчого округу.

З аналогічних підстав на критичну оцінкузаслуговують і положення нової редакції части-ни першої статті 84 Закону «Про вибори

Президента України», за якою ЦВК зобов’яза-на встановити результати голосування протя-гом 10 (максимум – 11) днів після дня виборів;при цьому у разі неподання до ЦВК у встанов-лений строк протоколу ОВК про встановленняпідсумків голосування, ЦВК зобов’язана вста-новити результати виборів у цьому окрузі напідставі наявних протоколів ДВК. Якщо час-тина восьма статті 83 дозволяє коригувати під-сумки голосування в межах територіальноговиборчого округу (за рахунок блокування вста-новлення підсумків голосування на окремихдільницях округу), то частина перша статті 84дозволяє отримувати «зручний» для певнихкандидатів у Президенти результат голосуваннявже в межах загальнодержавного виборчогоокругу. Без відповіді залишається і питання проте, звідки ЦВК має брати дані «наявних про-токолів» ДВК в межах виборчого округу –адже такі протоколи транспортуються до ЦВКразом з першим примірником протоколу пропідсумки голосування в межах територіальноговиборчого округу, а не окремо одне від одного.Якщо ж ОВК не передала до ЦВК протоколпро підсумки голосування в межах ТВО, тоне могла вона і передати протоколи дільнич-них виборчих комісій. Як в такій ситуації маєдіяти ЦВК? Знехтувати результатами голосу-вання на всіх дільницях в межах відповідногоокругу, посилаючись на відсутність «наявнихпротоколів» ДВК? Зобов’язати ОВК доставитипротоколи ДВК без протоколу про підсумкиголосування в межах територіального виборчо-го округу (що суперечить вимогам Закону)?Отримати протоколи ДВК безпосередньо відДВК (процедура такої передачі Законом невизначена)? Порушити встановлений Закономстрок (10–11 днів) для встановлення підсумківголосування в межах загальнодержавноговиборчого округу, очікуючи доки ОВК здійс-нить транспортування виборчої документації?На жаль, відповіді на ці запитання новаредакція Закону «Про вибори ПрезидентаУкраїни» не дає.

Частиною третьої статті 84 Закону «Про ви-бори Президента України» передбачається, щообрання Президента України оформлюєтьсяЦВК не шляхом прийняття відповідногорішення, а шляхом оформлення протоколу.Іншими словами, результати виборів глави дер-жави не потребують від ЦВК прийняття будь-якого рішення. Оскільки результати виборівоформлюється у вигляді протоколу, а до судуможуть бути оскаржені лише рішення, діїта бездіяльність виборчих комісій, резуль-тати виборів оскаржити у судовому поряд-ку буде практично неможливо.



Тема

З частин третьої та четвертої нової редакціїстатті 85 Закону «Про вибори ПрезидентаУкраїни» випливає, що включений до бюле-теня для повторного голосування кандидату Президенти може бути виключений з бюле-теня лише за умови зняття своєї кандида-тури з балотування (шляхом подання відпо-відної заяви) і прийняття ЦВК рішення проскасування його реєстрації за результатами роз-гляду заяви кандидата у Президенти. Такимчином, смерть кандидата на пост глави державиперед другим туром голосування, втрата нимгромадянства, виїзд за межі України для по-стійного проживання, визнання кандидата не-дієздатним, оголошення безвісно відсутнім чипомерлим, набрання обвинувальним вирокомсуду за вчинення злочину, не є підставами длявнесення будь-яких змін до бюлетенів дляповторного голосування.

Закон «Про внесення змін до деяких зако-нодавчих актів щодо виборів ПрезидентаУкраїни» передбачає замінити офіційне опри-люднення результатів виборів офіційнимоголошенням відповідних результатів. Так,якщо згідно із статтею 86 попередньої редакціїЗакону «Про вибори Президента України»ЦВК повинна була офіційно оприлюднитирезультати виборів у газетах «Голос України»та «Урядовий кур’єр», то відповідно до новоїредакції цієї ж статті результати виборів маютьоголошуватись на засіданні ЦВК головуючим,без подальшого опублікування відповідногоповідомлення у ЗМІ. Такий підхід не є типовимдля демократичних держав, більше того, поло-ження щодо «оголошення виборів» не узгод-жуються з іншими положеннями Закону


народний депутат України, заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування, Президент Інституту виборчого права

Вінцем нормотворчої фантазії авторів Закону«Про внесення змін до деяких законодавчих актівУкраїни щодо виборів Президента України» є ска-сування офіційного оприлюднення результатіввиборів Президента – відтепер для обрання Пре-зидента достатньо, щоб Голова ЦВК прочитавпротокол і оголосив одного з кандидатів Прези-дентом – і вже наступного дня оголошена Прези-дентом особа може складати присягу і приступатидо виконання повноважень глави держави.Особисто у мене складається враження, що цейЗакон готували ті, хто у 2004 р. здійснювали злов-живання – адже вони заборонили всі ті дії, якіу 2004 році перешкоджали цим зловживанням.Саме тому цей Закон – далекий відхід від європей-ських стандартів виборчого права і регрес у роз-витку національного виборчого законодавства.

«Про вибори Президента України», зокрема –із частиною сьомою статті 11, відповідно доякої виборчий процес завершується офіційнимоприлюдненням результатів виборів. Про офі-ційне оприлюднення (а не оголошення) резуль-татів виборів йдеться також у частинах восьмійта дев’ятій статті 38, частині дванадцятій статті41, частинах одинадцятій та дванадцятій статті43 та інших статтях Закону, які автори новоїредакції Закону «забули» змінити.

Попри внесення до Закону «Про вибориПрезидента України» низки змін, його по-ложення в частині підготовки до голосува-ння, проведення голосування, встановленняпідсумків голосування на виборчій дільниці,в межах виборчих округів та встановленнярезультатів виборів, так і не було узгодженоз відповідними нормами Закону «Про вибо-ри народних депутатів України». Зазначенестосується, зокрема, прийому-передачі вибор-чих бюлетенів та іншої документації ЦВК,ОВК та ДВК, підготовки до голосування(наприклад, в частині розподілу обов’язківміж членами ДВК щодо організації голосуван-ня, повідомлення ОВК про кількість виборціву списку виборців та у витягу зі списку ви-борців на момент початку голосування), часупроведення голосування на дільницях, органі-зації роботи ДВК у день голосування, органі-зації голосування за межами приміщення дляголосування, процедури під-рахунку голосіввиборців на дільниці, змісту протоколів пропідрахунок голосів виборців, про підсумкиголосування в межах територіального виборчо-го округу, про результати виборів у загально-державному виборчому окрузі тощо.

1.8. Оскарження рішень, дій та бездіяльності щодо підготовки та проведення виборів Закон «Про внесення змін до деяких законо-

давчих актів України щодо виборів ПрезидентаУкраїни» суттєво змінив процедуру оскаржен-ня рішень, дій та бездіяльності суб’єктів вибор-чого процесу з президентських виборів. Прицьому переважна більшість новел лише погір-шує якість відповідного правового регулюван-ня, але і прямо суперечить окремим положен-ням Конституції України, Конвенції про захистправ людини і основоположних свобод (статті6 та 13), Кодексу кращої практики з виборчихпитань Венеціанської комісії.

Відповідно до нової редакції статті 92 Закону«Про вибори Президента України» скарги, щостосуються призначення, підготовки та прове-дення виборів глави держави можуть бути пода-ні лише на рішення, дії і бездіяльність виборчих


відповідних рішень в адміністративних судах,у світлі положень статті 5 КАС України неможна вважати обов’язковими для застосу-вання судами при здійсненні адміністратив-ного судочинства.

Нова редакція статті 99 Закону «Про вибориПрезидента України» визначає вичерпне колосуб’єктів, рішення, дії чи бездіяльність якихможе бути оскаржена в суді. Ними є лишеоргани виконавчої влади, органи місцевого са-моврядування, підприємства, установи, закладита організації, їх посадові та службові особи,партії (блоки) – суб’єкти виборчого процесу,об’єднання громадян, ЗМІ, їх власники, посадо-ві і службові особи, творчі працівники, виборчікомісії, кандидати на пост Президента України,їх довірені особи. При цьому не передбаченаможливість оскарження в суді дій та бездіяль-ності інших суб’єктів виборчого процесу,наприклад – офіційних спостерігачів, уповнова-жених представників тощо. Такий підхід су-перечить статті 124 Конституції Украї-ни, згідно з якою юрисдикція судів поширю-ється на всі правовідносини, що виникаютьу державі.

Частинами п’ятою та шостою нової редакціїстатті 99 Закону «Про вибори ПрезидентаУкраїни» також передбачається, що суди роз-глядають і вирішують адміністративні справипротягом 2 днів з часу закінчення голосуван-ня на виборчих дільницях, при цьому позови,не розглянуті у цей строк, залишаютьсябез розгляду. Відповідні положення супере-чать не лише частині першій статті 55 Консти-туції України, яка гарантує кожному право насудовий захист прав і свобод, але і частині пер-шій статті 6 Європейської конвенції про захистправ людини і основоположних свобод. У цьомуконтексті також варто згадати Рішення Консти-туційного Суду України від 30 січня 2003 року№ 3-рп/2003 у справі про розгляд судомокремих постанов слідчого і прокурора. У мо-тивувальній частині цього Рішення орган кон-ституційної юрисдикції наголосив на тому, що«правосуддя визнається таким лише заумови, що воно відповідає вимогам справед-ливості і забезпечує ефективне поновленняу правах».

Законом «Про внесення змін до деяких за-конодавчих актів України щодо виборів Пре-зидента України» до КАС України вносятьсязміни, які забороняють судам постановлятиухвали про вжиття заходів щодо забезпе-чення адміністративних позовів у спорах,які стосуються призначення, підготовки тапроведення виборів. Тим самим суттєво об-межуються можливості поновлення пору-


Тема

комісій та їх членів, дій кандидатів на постПрезидента України, їх довірених осіб. Згідноз попередньою редакцією статті 92 Закону,предмет оскарження включав також рішення,дії, бездіяльність органів державної влади таорганів місцевого самоврядування, підпри-ємств, закладів, установ та організацій, актита дії об’єднань громадян, дії та бездіяльністьЗМІ, а також інших суб’єктів виборчого проце-су. На наш погляд, звуження новою редакцієюЗакону «Про вибори Президента України»предмету позасудового оскарження можепризвести до посилення функціональногонавантаження на суди, що навряд чи підви-щуватиме ефективність захисту порушенихвиборчих прав.

Згідно з новою редакцією частини четвертоїстатті 94 Закону «Про вибори Президента Ук-раїни», скарга щодо порушень, які мали місцеу день голосування, може бути подана до ви-борчої комісії, яка допустила порушення. Ценововведення не можна вважати обґрунтова-ним, оскільки об’єктивність і неупередженістьрозгляду справ щодо правовопорушень, допу-щених безпосередньо органом, який розглядаєсправу, є сумнівною, адже ніхто не повинен бутисуддею у власній справі.

Відповідно до нової редакції частини шостоїстатті 96 цього ж Закону, скарги щодо порушень,які мали місце в день голосування, можутьрозглядатись виборчими комісіями (у томучислі і дільничними виборчими комісіями, яквипливає зі змісту частини четвертої статті 94Закону «Про вибори Президента України») непізніше ніж за одну годину до закінчення голо-сування. Відповідно, у разі находження до ДВКу день голосування значної кількості скарг, орга-нізація голосування на відповідній дільниціможе бути фактично паралізована.

Частиною першої нової редакції статті 99Закону «Про вибори Президента України»передбачається, що провадження в окремихкатегоріях справ у судах, а також порядок роз-гляду та оскарження рішень визначаютьсяКодексом адміністративного судочинстваУкраїни з урахуванням особливостей, перед-бачених Законом «Про вибори ПрезидентаУкраїни». Ця норма Закону не узгоджується ізстаттею 5 Кодексу адміністративного судочин-ства, згідно з якою адміністративне судочинствомає здійснюватись виключно відповідно доКонституції України, Кодексу адміністративно-го судочинства та міжнародних договорів, зго-да на обов’язковість яких надана ВерховноюРадою України. Відтак визначені Законом «Провибори Президента України» особливості про-вадження у справах, розгляду та оскарження



Тема

шених виборчих прав, створюються умовидля прийняття органами адмініструваннявиборчого процесу подальших незаконнихрішень, які ґрунтуються на рішеннях, щооскаржуються в судовому порядку. Зазна-чене нововведення, на нашу думку, не відпові-дає частині першій статті 55 та частині третійстатті 22 Конституції України.

Олександр ПАСЕНЮК,

Голова Вищого адміністративного суду України

В ході чергових та позачергових виборів народнихдепутатів України 2006–2007 рр. Вищий адмініс-тративний суд України напрацював багатий досвідрозгляду виборчих спорів як суд першої та апеля-ційної інстанції. Не є новими виборчі спори і дляокружних адміністративних судів, які були створеніна момент останньої загальнонаціональної вибор-чої кампанії, і, повинен з приємністю відзначити, –на чергових виборах Президента України 2010 рокунарешті працюватимуть всі 27 окружних адміністра-тивних судів та 7 апеляційних адміністративнихсудів разом з ВАСУ. Згідно із Звітом МісіїОБСЄ/БЮДІПЛ за результатами позачерговихвиборів народних депутатів України, українськасудова система продемонструвала свою спромож-ність вирішувати пов’язані з виборами справи.Таким чином, систему адміністративних судів на-разі побудовано, вона працює і візьме участь у чер-гових виборах Президента.Останні зміни до Закону «Про вибори ПрезидентаУкраїни» викликали в українському суспільствіпідвищений інтерес. Цими змінами законодавець,зокрема, суттєво обмежив судовий контроль за дія-льністю виборчих комісій. Це рішення має певнелогічне пояснення: з огляду на те, що судовій прак-тиці в Україні відомі приклади зловживань при вирі-шенні виборчих спорів, існує певна імовірністьзриву виборів через судові рішення, особливо з ура-хуванням того, що ключові питання виборчого про-цесу у нашій державі вирішуються в залі судовогозасідання. Разом з тим, недобросовісність окремихсуддів не є достатньою підставою для позбавленнявиборців їхнього конституційного права на оскар-ження рішень, дій і бездіяльності виборчих комісій.На мою думку, розвиток вітчизняного законодавст-ва в частині взаємовідносин між судами та публіч-ною адміністрацією нагадує рух маятника: сьогоднімаятник відхитнувся у бік адміністрації, тобто ви-борчих комісій, які значною мірою вилучені з-підсудового контролю, однак закони природи немину-че відхитнуть маятник в інший бік – бік суду, якомуз метою більш ефективного впливу на управлінців-порушників нададуть право приймати рішеннязамість них. Як перша, так і друга ситуація несутьу собі значні ризики. Саме тому важливо, щобамплітуда коливань згаданого маятника була зве-дена до нуля, і суди, з урахуванням принципу по-ділу влад, не втручалися б у компетенцію публічноїадміністрації, а управлінці беззастережно виконува-ли б судові рішення.На сьогодні виборчі комісії отримали безпрецеден-тний рівень довіри від законодавця, саме тому вонимають усвідомлювати і серйозний тягар відповіда-льності за кожне своє рішення та дію. Відповідно,виборчим комісіям варто враховувати європейськістандарти організації виборчого процесу. У цьомуконтексті до уваги слід взяти таке важливе правило:

процедура вирішення комісіями виборчих спорів по-винна носити судовий характер у тому сенсі, щоскаржнику має бути гарантований такий порядокрозгляду виборчих спорів, при якому будуть заслу-хані обидві сторони. Друге правило – остаточні ре-зультати виборів не можуть бути оголошені до тихпір, доки не будуть розглянуті і вирішені всі виборчіспори, які можуть мати вплив на результати виборів.Останні зміни до Закону «Про вибори ПрезидентаУкраїни» передбачають внесення низки суттєвихкоректив до виборчого законодавства та Кодексуадміністративного судочинства України. У застосу-ванні окремих з цих коректив можуть виникнутиістотні проблеми.По-перше, законодавець вже вкотре наступив награблі колізійності між нормами виборчого зако-нодавства та КАС України, надавши при цьомупріоритет нормам саме виборчого законодавства.У зв’язку з цим варто нагадати, що Пленум Вищогоадміністративного суду України свого часу роз’яс-нив, що адміністративні суди під час вчинення будь-яких процесуальних дій щодо розгляду і вирішенняспорів, пов’язаних з виборчим процесом чи проце-сом референдуму, повинні керуватися правилами,закріпленими в Конституції, КАС України та міжна-родних договорах, згоду на обов’язковість якихбуло надано Верховною Радою України, незалежновід наявності інших нормативно-правових актів, яківизначають засади, порядок організації та прове-дення виборів, та в яких можуть бути положеннящодо вчинення судами окремих процесуальних дій.Вважаю, що аналогічний підхід має застосовува-тись і при вирішенні виборчих спорів під час прези-дентської виборчої кампанії 2010 року.По-друге, нечіткість та суперечливість окремих зміндо Кодексу адміністративного судочинства Україниможе зумовити виникнення проблем із визначеннямпідсудності відповідних категорій виборчих спорів.Так, змінами до статті 18 КАСУ передбачено, щопозови на рішення та дії ЦВК щодо встановленнярезультатів виборів мають подаватись до Вищогоадміністративного суду України. В той же час, змінидо статті 172 КАСУ передбачають, що такі позовимають подаватись до Київського апеляційного адмі-ністративного суду. Виходячи із системного тлума-чення статті 20 та нової редакції статті 172 КАСУ,справи щодо оскарження рішень та дій ЦВК зі вста-новлення результатів виборів Президента Українипо першій інстанції мають вирішуватись, на моюдумку, Вищим адміністративним судом України.Зміни до виборчого законодавства також породилище одне запитання: чи можуть оскаржуватись рі-шення Київського апеляційного адміністративногосуду у справі за позовом на дії кандидатів на постПрезидента України, і якщо так – то до якого самесуду може бути подана апеляційна скарга? Прямоївідповіді на це запитання останні зміни до Закону«Про вибори Президента України» не дають. Напершу частину запитання відповідь, очевидно, маєбути позитивною: апеляційна скарга на відповіднерішення може бути подана на підставі конституцій-ної гарантії апеляційного оскарження судових рі-шень та відсутності в КАС України прямих заборонщодо відповідного апеляційного оскарження. Надругу частину запитання відповідь слід давати наоснові аналогії закону – скарга має подаватись доВищого адміністративного суду України.По-третє, відверто антиконституційними можна на-звати зміни до КАС, які запроваджують заборону



Тема

оскарження підсумкових протоколів дільничних таокружних виборчих комісій. Ці зміни суттєво обме-жують право особи на судовий захист, тому на під-ставі статей 55 та 124 Конституції України адмініс-тративні суди мають відмовлятись від застосуваннявищезгаданих нововведень на практиці, адже нор-ми Конституції є нормами прямої дії. Щоправда,це – моя особиста думка, а як суди вирішуватимутьвідповідні питання на практиці, наразі поки що неві-домо. Гадаю, що найближчим часом цю проблемубуде вирішено.Викликає сумніви й обґрунтованість деяких іншихположень Закону «Про внесення змін до деяких за-конодавчих актів України щодо виборів Президен-та України», зокрема – в частині скорочення строківрозгляду позовів з 5 до 2 днів, запровадження за-гальної заборони судам застосовувати заходи за-безпечення адміністративних позовів у виборчихспорах. Хоча з іншого боку впровадження цих ново-введень саме на цих виборчих перегонах, можливо(з урахуванням попереднього досвіду вирішення ви-борчих спорів), може розцінюватись як позитив. В процесі подальшого удосконалення виборчогозаконодавства народним депутатам України вартозвернути уваги на ті проблемні питання, які до цьогочасу вирішено не було. Насамперед йдеться провиконання судових рішень у виборчих спорах. Насьогодні КАС України передбачає, що у виборчихспорах до негайного виконання може бути зверненалише одна категорія рішень: рішення про уточненнясписків виборців. Проте, на мою думку, до негайно-го виконання слід звертати рішення і в інших кате-горіях виборчих справ. Також слід удосконалитиіснуючий порядок виконання судових рішень, ЗаконУкраїни «Про виконавче провадження» варто до-повнити положеннями про примусове виконаннясудових рішень про тимчасове зупинення діяльнос-ті ЗМІ. Актуальним є і питання забезпечення належ-ного фінансування адміністративних судів, аджепротягом останнього часу у судів не вистачає кош-тів на розгляд не лише виборчих спорів, але і наведення процесу загалом.

Михайло СМОКОВИЧ,

Секретар Пленуму Вищого адміністративного суду України

Сьогодні особливе занепокоєння викликає Закон«Про внесення змін до деяких законодавчих актівщодо виборів Президента України». Він в черго-вий раз намагається врегулювати роботу адмі-ністративних судів по розгляду виборчих спорів,і вже вкотре зміст пропонованих новацій неузгоджується з Кодексом адміністративного судо-чинства. У цьому контексті варто нагадати змістстатті 5 КАС України, відповідно до якої у своїйроботі адміністративні суди мають керуватисьКонституцією України, міжнародними договора-ми та Кодексом адміністративного судочинства.Таким чином, до тих пір, доки Верховна РадаУкраїни не узгодить положення КАС та відповід-них законів про вибори, постійно виникатимутьпроблеми, пов’язані із судовим розглядом вибор-чих спорів.


народний депутат України, заступник Голови Комітету Верховної РадиУкраїни з питань державного будівництва

та місцевого самоврядування, Президент Інституту виборчого права

Право на оскарження порушень власного вибор-чого права де-факто скасовується останнімизаконодавчими новелами, відповідно до якихпозови, не розглянуті судами упродовж 2 днів,взагалі залишатимуться судами без розгляду,а також неможливістю оскарження у виборчихкомісіях порушень, що мали місце під час та післяпроведення голосування. Таким чином, виконан-ня виборчими комісіями таких функцій, як забез-печення реалізації виборчих прав громадян таоднакового застосування виборчого законодав-ства, нагляд за його додержанням, суттєвоускладниться – адже комісії скарг не розглядати-муть і на порушення не реагуватимуть. Є в новійредакції Закону «Про вибори Президента Украї-ни» і більш цікаві положення, які, наприклад, зо-бов’язують дільничну виборчу комісію розглянутискарги не пізніше, ніж за годину до закінченняголосування. Хто працював у складі дільничнихвиборчих комісій, той добре пам’ятає, що під часпроведення голосування жодні скарги розгляда-тися не можуть.



Закон містить низку недоліків в частині оскаржен-ня рішень, дій та бездіяльності, пов’язаних із вибо-рами глави держави. Так, Закон фактично зво-дить процедуру розгляду скарг і адміністративнихпозовів нанівець. По-перше, якщо суд не встигнуврозглянути позов протягом 2 днів, то позов нерозглядається взагалі, що позбавляє громадянта суб’єктів виборчого процесу права на судовийзахист порушених виборчих прав. По-друге, За-кон передбачає можливість розгляду скарг тимиж виборчими комісіями, які порушили вимогизаконодавства. По-третє, Законом передбаченаможливість розгляду скарг дільничними вибор-чими комісіями у день голосування під час йогопроведення, що навряд чи позитивно вплине наорганізацію голосування виборців. Зрештою,певні неузгодженості між КАС та новою редак-цією Закону «Про вибори Президента України»значно ускладнять роботу судів.



Новою редакцією Закону «Про вибори ПрезидентаУкраїни» порушено вимоги міжнародних договорів,ратифікованих не лише Верховною Радою України,але і Верховною Радою УРСР, зокрема – Міжнарод-ного пакту про громадянські та політичні права, ста-тті 6 Конвенції про захист прав людини і основопо-ложних свобод. Відтак цілком імовірною є ситуація,коли Європейським судом з прав людини президен-тські вибори будуть визнані такими, що були про-ведені незаконно. За новою редакцією Закону «Провибори Президента України» оскаржити результатиголосування буде неможливо, навіть за наявностімасових порушень процедури голосування, підра-хунку голосів і встановлення результатів виборів.Так, згідно з цим Законом, ЦВК скарги після голо-сування не приймає. Скарги щодо порушень пода-ються в ті самі комісії, які порушували закон. Суди



Тема

повинні будуть розглядати позовні заяви протягомдвох днів, і після закінчення цього строку розглядскарг має припинятись, не дивлячись на те, чидоведено справу до кінця. Окружна комісія зо-бов’язана протягом п’яти днів подати в ЦВК прото-кол, незалежно від того, що відбувалося на діль-ницях, незалежно від наявності виборчих спорів,справ у судовому провадженні. Якщо протокол небуло подано, то ЦВК встановлюватиме підсумкиголосування в окрузі за тими протоколами діль-ничних комісій, які в неї є. ЦВК зобов’язана будеоголосити результати виборів на десятий деньпісля дня голосування. Найжахливішим є те, щоЗакон «Про внесення змін до деяких законодавчихактів щодо виборів Президента України» скасовуєдію статті 117 КАСУ, тобто навіть якщо були пору-шення, то суд не зможе прийняти ухвалу щодозабезпечення позову. Це означає, що можуть бутинайстрашніші порушення, а ЦВК у будь-якомуразі оголошуватиме результати виборів; суб’єктиоскаржуватимуть результати виборів до Вищогоадміністративного суду, який просто не зможе роз-глянути справу за два дні, а в цей час публікувати-муться результати виборів, проводитиметься доприсяги Президент. Це свідчить про те, що зробле-но все, щоб народ не зміг відстояти право на чеснівибори. З цього можна зробити висновок, що самесьогоднішній український парламент і є найбіль-шою загрозою для демократії в Україні. Через сис-тему закритих виборчих списків були суттєво об-межені виборчі права громадян, і сьогоднішнійсклад парламенту – це прямий наслідок цієї систе-ми. На моє переконання, треба повертатися довитоків, а не говорити про деталі, які нам радитьВенеціанська комісія чи Рада Європи, відновлюва-ти базові принципи в наших виборчих законах.Інакше нам загрожує щось на зразок ВеймарськоїНімеччини 1933 року.

Сергій КАЛЬЧЕНКО,

юрист адвокатської компанії «Моор & Кросондович»

Перш за все треба визнати, що в Україні відсутніпроблеми з європейськими виборчими стандарта-ми, натомість є суттєві проблеми з їх дотриманням.Найяскравішим прикладом є недотримання устале-ного стандарту Ради Європи та ВенеціанськоїКомісії, відповідно до якого вносити зміни до вибор-чого законодавства можна не пізніше, ніж за рік довиборів. Відповідно до Кодексу належної практикиз виборчих питань проблема полягає не в тому,що не можна змінювати систему голосування –завжди є можливість зробити її більш доскона-лою, – а в тому, що не можна робити це частоі напередодні виборів (менш як за рік до виборів). Особливої уваги потребує проблема оскарженняпорушень виборчого законодавства, оскільки нацьому акцентують увагу як у Раді Європи, так і у Ве-неціанській комісії. На скільки були враховані цірекомендації засвідчує досвід 2005 р., коли одно-часно були прийняті та майже одночасно набраличинність Кодекс адміністративного судочинстваУкраїни та Закон «Про вибори народних депутатівУкраїни», який містив норми, що стосувались судо-вого порядку оскарження порушень та розглядуй вирішення виборчих спорів. Проблема була роз-в’язана рішенням Конституційного Суду, а на ви-

борах 2007 року ситуацію в цій площині якіснополіпшила відома Постанова Пленуму ВАСУ від2 квітня 2007 року № 2. Нова редакція Закону «Про вибори ПрезидентаУкраїни» не лише передбачає внесення змін до КАСУкраїни – одночасно передбачається, що провад-ження у судах визначається КАС, але з урахуван-ням особливостей, передбачених Законом (новаредакція частини 1 статті 99 Закону). Окрім цього,Закон «Про вибори Президента України» у новійредакції містить деякі правила розгляду та вирішен-ня судами виборчих спорів. Ця ситуація є повністюнеприпустимою, адже ця норма входить у конфліктз приписом частини 1 статті 5 Кодексу адмініс-тративного судочинства, згідно з яким адміністра-тивне судочинство здійснюється відповідно до Кон-ституції, КАС та міжнародних договорів. Беручи доуваги зазначене положення, можна сміливо ствер-джувати, що ніякі особливості, передбачені цимЗаконом, де-юре не можуть застосовуватись приздійсненні провадження у виборчих спорах. Подальше дослідження нової редакції Закону«Про вибори Президента України» дає підставистверджувати про повну відсутність логіки у фор-мулюванні окремих норм. Зокрема є незрозумі-лим, з якою метою у новій редакції частини другоїстатті 99 Закону вказується на судовий порядокоскарження окремих порушень, якщо положенняКАС і так закріплюють відповідні правила. До тогож у частині другій статті 99 Закону міститься фак-тична помилка стосовно оскарження актів чи дійпартій (блоків) в порядку статті 174 КАСУ, хочадобре відомо, що такий порядок встановленийстаттею 175 Кодексу. Продовжуючи аналіз проблеми конфлікту нормнової редакції Закону «Про вибори ПрезидентаУкраїни» та Кодексу адміністративного судочин-ства України, слід відзначити, що новою редакцієюстатті 92 Закону пропонується вилучити з коласуб’єктів оскарження органи влади, їхніх посадов-ців, юридичних осіб, у тому числі – ЗМІ та їхніхтворчих працівників, засновників тощо. З іншогобоку, у новій редакції частини другої статті 100 За-кону передбачена можливість оскарження довиборчих комісій дій чи бездіяльності ЗМІ, їхніхвласників тощо. Очевидно, що це – чергова колізіяокремих норм одного закону. Більш того, у цьомуж положенні закладений механізм колізії окремихсудових юрисдикцій щодо розгляду відповіднихспорів, адже у частині другій статті 100 Законувказується на вимоги спростувати неправдивівідомості, що має здійснюватись у порядку роз-гляду цивільного спору, але аж ніяк не адміністра-тивного. Натомість у виборчому спорі можна роз-глядати хіба що вимоги щодо надання права навідповідь кандидату, партії тощо. Зазначеним Законом також пропонується внесен-ня змін до статей 109 та 172 КАС України щодонеможливості оскарження відповідних протоколівДВК та ОВК. З одного боку, протокол виборчої ко-місії не є самостійним предметом позову чи скар-ги, оскільки оскаржуються дії відповідної виборчоїкомісії щодо підрахунку голосів на виборчій дільни-ці, встановлення підсумків голосування та резуль-татів виборів. Окрім цього, є підстави стверджува-ти, що пропозиції унеможливити судовий порядокоскарження цих порушень є нічим іншим, як зву-


1.9. Відповідальність за порушення Однією з найбільш важливих проблем роз-

витку виборчого законодавства в Україні є від-сутність ефективних, дієвих та пропорційнихсанкцій за порушення виборчих прав грома-дян. На жаль, Закон «Про внесення змін додеяких законодавчих актів України щодо вибо-рів Президента України» зазначену проблемутак і не вирішив.

Так, низка положень нової редакції Закону«Про вибори Президента України» містить

ряд заборон, порушення яких не тягне будь-якої юридичної відповідальності. Наприк-лад, відповідно до частини четвертої статті 57Закону «Про вибори Президента України»передвиборна агітація у період виборчого про-цесу поза встановленими Законом строкамизабороняється. Між тим, активна передви-борна агітація з використанням друкованих тааудіовізуальних ЗМІ, носіїв зовнішньої рек-лами починається після офіційного стартупередвиборчої кампанії, у ряді випадків –навіть до її початку, і притягнути до відпові-дальності винних осіб (майбутніх кандидатівна відповідних виборах) неможливо, оскількиособи, в інтересах яких здійснюється агітація,до реєстрації ЦВК не вважаються суб’єктамивиборчого процесу. Порушення вимог вибор-чого законодавства юридичними особами(наприклад, в частині фінансування передви-борної агітації) також не тягне юридичноївідповідальності, адже такі особи не є суб’єк-тами адміністративної та кримінальної відпо-відальності, в той час як Закон «Про вибориПрезидента України» встановлює юридичнувідповідальність лише за порушення, вчиненнікандидатами у Президенти.

За низку порушень вимог Закону «Про ви-бори Президента України» передбачена відпо-відальність у вигляді оголошення відповіднимкандидатам попередження. До таких пору-шень відносяться, наприклад, підкуп виборців,використання при здійсненні агітації не лишекоштів виборчого фонду, але й інших коштів,залучення кандидатом для здійснення передви-борної агітації підлеглих осіб, службовоготранспорту тощо, порушення будь-яких іншихвимог Закону, за які не передбачена відпові-дальність у вигляді скасування реєстрації(частина третя статті 56 Закону «Про вибориПрезидента України»). Очевидно, що оголо-шення попередження не може вважатисьефективною, дієвою та пропорційною сан-кцією. На аналогічну оцінку заслуговують і ад-міністративні санкції, передбачені КодексомУкраїни про адміністративні правопорушен-ня (статті 212-7–212-20 КУпАП).

Законом передбачено внесення до Кримі-нального кодексу України змін, які встановлю-ють кримінальну відповідальність членіввиборчих комісій за ухилення у роботі відпо-відних комісій без поважних причин (новаредакція частини першої статті 157 КК Украї-ни), а також кримінальну відповідальність заголосування виборцем на виборчій дільницібільше ніж один раз (нова стаття 158-1 ККУкраїни). Змінами до статті 157 КК законода-вець прагнув вирішити проблему блокування


Тема

женням обсягу існуючого права, що забороненоприписом частини третьої статті 22 Конституції.Отже, зазначені новели не лише не узгоджуютьсяіз європейськими стандартами, але і суперечатьОсновному Закону. Видається надзвичайно проблематичною і можли-вість оскарження порушень при підрахунку голосів,встановленні підсумків голосування та результатіввиборів до відповідних виборчих комісій у порядку,передбаченому новою редакцією Закону «Про ви-бори Президента України». Йдеться знову ж такипро взаємосуперечливі положення самого Закону.Зокрема, якщо у статті 104 Закону збережено меха-нізм оскарження рішень, дії чи бездіяльності вибор-чої комісії до комісії вищого рівня, що є виправда-ним та логічним, то у новій редакції частини четвер-тої статті 94 Закону вказується на можливістьподання скарги безпосередньо до виборчої комісії,яка допустила порушення. Тобто, комісія може роз-глядати скарги на саму себе. До цього варто дода-ти, що нова редакція частини шостої статті 100Закону передбачає, що позови, які вчасно не роз-глянуті судом, лишаються без розгляду. Це поло-ження взагалі робить розгляд скарг непотрібноюроботою. Таким чином, ми можемо стверджувати,що повністю відсутній механізм оскарження пору-шень у зв’язку із встановленням результатів голосу-вання на виборчій дільниці, підсумків голосуванняу межах територіального виборчого округу. Звідсиможна припустити, що Президентом має більшешансів стати (при цьому не обов’язково бути обра-ним) саме та особа, яка буде контролювати біль-шість виборчих комісій. Слід наголосити також на тому, що сам процесголосування на виборчих дільницях можна дужелегко загальмувати і навіть заблокувати. Зокремазазначимо, що дотепер під час голосування діль-ничні виборчі комісії не проводили засідань, а від-повідні звернення до цих комісій, які могли надійтипротягом дня, розглядались вже після закінченняголосування. Нова ж редакція частини четвертоїстатті 96 Закону передбачає, що скарга стосовнопорушень, які мали місце у день голосування, роз-глядається не пізніш ніж за годину до закінченняголосування. Таким чином, у разі надходженняскарг до ДВК упродовж голосування, ці комісіїбудуть змушені їх розглядати також під час голо-сування, тобто працювати у режимі засідання. Цеозначає, що у випадку подання необмеженої кіль-кості безпідставних скарг до ДВК робота комісіїбуде паралізована, і, як результат, – голосуванняне буде проведено.



Тема

тлумачити і таким чином, що виборець можереалізувати право голосу на виборах лишеодин раз за все життя. Зі змісту частини пер-шої статті 158-1 КК України також випливає,що кримінальну відповідальність тягне лишебагаторазове голосування виборця на однійвиборчій дільниці, в той час як кратне голосу-вання на декількох виборчих дільницях кримі-нальної відповідальності не тягне. Частинадруга цієї ж статті передбачає кримінальну від-повідальність за голосування виборцем більшніж один раз за змовою лише з членом вибор-чої комісії, в той час як змова виборця і іншихосіб (крім члена комісії) є підставою для при-тягнення виборця до кримінальної відпові-дальності за частиною першою (а не другої)цієї статті.

2. НАПРЯМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ВИБОРІВ

Формулювання статті 158-1 КК України є не-вдалим. З одного боку, її частину першу можнарозуміти таким чином, що у разі голосуваннявиборцем на декількох виборах, які проводять-ся одночасно, він має притягатись до кримі-нальної відповідальності за голосування більшніж на одних виборах, з іншого боку, – її можна

роботи виборчих комісій внаслідок відсутностікворуму для проведення засідань через відсут-ність на засіданні необхідної кількості членівкомісій (у тому числі і без поважних причин),включенням до КК України нової статті 158 –проблему кратного голосування виборців.

На наш погляд, нові зміни до статті 157 ККУкраїни не відповідають принципам пропорцій-ності та ефективності. Непропорційність санкціїступеню тяжкості злочину полягає у тому, щопокарання у вигляді позбавлення волі строкомдо двох років (чи у вигляді штрафу розміром від5100 до 8500 грн.) не можна вважати адекват-ною відповіддю на відсутність окремих членівкомісії на декількох її засіданнях. Навряд чивідповідні зміни відповідають і критеріямефективності – адже відповідний член комісіїзавжди матиме можливість знайти (і, у разіпотреби, підтвердити) «поважну» причину длявідсутності на засіданні. Тому очікувати на діє-вість відповідних змін не доводиться. Більшетого, встановлення кримінальної відповідаль-ності за ухилення у роботі виборчих комісійможе призвести до того, що кількість претен-дентів на включення до складу виборчих комі-сій може суттєво зменшитись. На нашу думку,вирішувати проблему участі у роботі виборчихкомісій їхніх членів слід було б не через кримі-налізацію ухилення від участі у їх роботі, а шля-хом більш зваженого добору кандидатур доскладу комісій, відмови суб’єктів виборчогопроцесу від втручання у діяльність членів комі-сій, призначених за «квотами» цих суб’єктів.

Наталія АМЕЛЬЧЕНКО,

Завідувач кафедри політології Національногоуніверситету «Києво-Могилянська Академія»,кандидат філософських наук, доцент

Говорячи про якість виборів, слід вийти з цариниправа і говорити про цінності сучасної українськоїполітики і нинішніх українських політиків. Ми частоговоримо про демократію в інституціональних тер-мінах, підкреслюючи, що вибори, верховенствоправа, опозиція тощо є необхідними інститутамидля демократичних країн. Безперечно, без інститу-тів, у тому числі вищезгаданих, і без їхнього пра-вового забезпечення демократії немає. У той жечас, є велика різниця між демократією як інститу-том і правом, і демократією як цінністю. На моюдумку, демократія у нас існує якраз на рівні інсти-тутів і права, які, звичайно, потрібно удосконалю-вати. Проте закони не працюють, і виникає логічнезапитання: чому?Я виходжу з того, що право може регулюватине все. Багато хто і з-поміж юристів погоджуєтьсяз цією тезою, говорячи, що правові норми неможуть забезпечити рівність доступу кандидатів навиборах до ЗМІ, рівне ставлення ЗМІ до кандидатів,проведення чесних соціологічних досліджень і т.ін.Адже не можна поставити міліціонера біля кожногоредактора і контролювати його діяльність; не можеправо зробити ЗМІ незалежним від кнопки на пуль-ті, яку натискає виборець, перемикаючи канали –адже мас-медіа роблять все для того, щоб людинане дивилась інші канали, бо має значні доходи відреклами. Саме тому ЗМІ працюють у форматі полі-тичних «ток-шоу», і навіть наявність у цих шоурозумних політологів, юристів, представників науко-вих центрів не впливає на їх якість, а роль присутніхфахівців зводиться лише до легітимації політичнихспектаклів, які демонструються нам щодня.Я вважаю, що демократія на рівні цінностей – цедещо інше: це коли людина, чиї права порушено,не дає хабара, а звертається за захистом своїхправ до суду, коли представник політичної елітиперетворює права людини, норми Конституції, пра-вові приписи на свої власні переконання, за які вінготовий боротись. Якщо демократія і право не вис-


народний депутат України, заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевогосамоврядування, Президент Інституту виборчого праваПраво на оскарження порушень власного виборчогоправа де-факто скасовується останніми законодав-чими новелами, відповідно до яких позови, не роз-глянуті судами упродовж 2 днів, взагалі залишатим



Встановлення кримінальної відповідальності за не-участь у засіданнях виборчих комісій не є адекват-ною відповіддю на проблему ухилення від участіу роботі дільничних та окружних виборчих комісій.



Тема

2.1. Правова основа виборівУніфікація правового регулювання загаль-

нодержавних і місцевих виборівПорядок проведення загальнодержавних та

місцевих виборів на сьогодні регламентується 3Законами, прийнятими у різний час і неузгод-женими між собою (Закон «Про вибори народ-них депутатів України», Закон «Про вибориПрезидента України», Закон «Про вибори депу-татів Верховної Ради Автономної РеспублікиКрим, місцевих рад та сільських, селищних,міських голів»). В частині регулювання проце-дури підготовки і проведення виборів найбільшдосконалим є Закон «Про вибори народнихдепутатів України». Саме його варто брати заоснову при подальшому удосконаленні чиннихвиборчих законів. Разом з тим, Венеціанськоюкомісією та Місіями ОБСЄ/БДІПЛ зі спосте-реження за виборами 2006 та 2007 рр. буловисловлено низку рекомендацій щодо подаль-шого перегляду положень Закону «Про вибо-ри народних депутатів України», значну части-ну яких так і не було виконано. Також у своїхзвітах за результатами спостереження за вибо-рами Місії ОБСЄ/БДІПЛ неодноразово наго-лошували на необхідності «консолідації окре-мих чинних законів про вибори у єдинийВиборчий кодекс»17.

З огляду на це у Виборчому кодексі бу-ло б доцільно врахувати ті рекомендаціїОБСЄ/БДІПЛ та Венеціанської комісії, якідосі виконано не було, узгодити положенняКодексу та Закону «Про Державний реєстрвиборців» (в редакції, що передувала прийнят-тю Закону «Про внесення змін до деяких за-конодавчих актів України щодо виборівПрезидента України»), зокрема – в частині те-риторіальної організації виборів, реєстраціївиборців, складання і уточнення списків вибор-ців. Процедуру судового оскарження рішень,дій та бездіяльності, пов’язаних з виборами, на

наш погляд, варто визначити у Кодексі адмініс-тративного судочинства, а не у Виборчомукодексі України, що повною мірою відповідалоб статті 5 КАС України. Слід також розглянутиможливість повернення до тієї редакції КАСУкраїни, яка була чинною до набуття чинностіостанніми змінами до Закону «Про вибориПрезидента України».

тупатимуть як цінність, то навіть найдемократичнішізакони навряд чи будуть діяти ефективно. Правоне може зробити людину моральною, мораль – цеколи право стає внутрішнім обов’язком, а не зов-нішнім примусом.У Європі демократія ефективно функціонує тому,що її інститути підтримуються демократичнимицінностями. Варто згадати, які саме гасла вису-вались на Майдані Незалежності у 2004 році підчас відомих подій: вільні, чесні, відкриті вибори,моральна влада і т.д. На жаль, ті, хто прийшов довлади за результатами виборів 2004 року, не змог-ли втілити ці гасла в життя. І це – не лише проб-лема влади, це значною мірою і наша проблема,адже політична еліта не прилітає з іншої планети,вона є частиною народу.

Карлос КЛОЗА МОНТЕРО,

професор Інституту публічної політики (м. Мадрид),колишній член Венеціанської комісії від Іспанії

Перш за все, слід звернути увагу на основні стан-дарти виборчого процесу, які розроблені РадоюЄвропи і Венеціанською комісією.Варто почати з базових аспектів виборів та вибор-чих систем. Якщо проаналізувати виборчі системиєвропейських країн, то можна зробити важливийвисновок: попри суттєві відмінності між ними, всівони функціонують досить успішно. Звичайно, важ-ливу роль у формуванні виборчої системи відігра-ють історичні обставини, передумови, особливості.Наприклад, в Іспанії виборча система з дня її за-провадження у 1975 році за тридцять останніх роківжодного разу суттєво не переглядалась.Виборча система виконує дві основних функції:забезпечення представництва народу (системаповинна забезпечувати відображення максимальноширокого різноманіття інтересів) та формуванняу парламенті такої більшості, яка здатна забезпечи-ти стабільний розвиток держави у напрямі, визначе-ному народом.Будь-яка виборча система включає п’ять основнихелементів: 1) активне і пасивне виборче право;2) виборчу формулу, яка визначає механізм фор-мування парламентської більшості; 3) порядокформування списків кандидатів (відкритих, закри-тих, напіввідкритих) тощо; 4) фінансування полі-тичних партій; 5) оскарження результатів виборів.Варто зазначити, що ні Рада Європи, ні Венеціан-ська Комісія не надають переваг якійсь одній мо-делі виборчої системи: якщо система відповідаєбазовим принципам виборчого права, то вона вва-жається прийнятною. Якими є ці базові принципивиборчого права?Перший принцип – принцип загального (універсаль-ного) виборчого права. Очевидно, що ця універ-сальність має свої межі, і законодавство має визна-чати певні обмеження цього принципу. Наприклад,обмеження за віком, громадянством, дієздатністю.У кожній країні існує елемент, покликаний забезпе-чити принцип загального виборчого права – реєстрвиборців. Останній має періодично оновлюватись(принаймні один раз на рік). Також має бути запро-ваджена адміністративна чи юридична процедура,яка б дозволяла виправляти та доповнювати данів реєстрі. З принципу загаль-ного виборчого правапрямо випливає необхідність забезпечення можли-вості участі у виборах всіх кандидатів, які відповіда-ють визначеним конституцією чи законами кваліфі-каційним вимогам. Збір надмірно великої кількостіпідписів виборців на підтримку кандидата можеобмежити принцип загального виборчого права,а відтак – не підтримується Венеціанською комісією.

17 Див.: Україна. Позачергові вибори до Верховної Ради України 30 вересня 2007 р. Звіт Місії ОБСЄ/БДІПЛ зі спостере-ження за виборами. – Варшава, 20 грудня 2007 р. – С. 30 (п.1 Рекомендацій).



Тема

Другий принцип – принцип рівного виборчого пра-ва. Його можна також вкласти у формулу: одна лю-дина – один голос. Звідси випливає, що голос одно-го виборця має ту ж саму ціну, що і голос будь-якогоіншого виборця. Іншим аспектом цього принципує розподіл місць у виборному органі відповіднодо отриманих кандидатами голосів. При такомурозподілі також слід враховувати деякі принципи.Зокрема, у випадку проведення виборів у багато-мандатних виборчих округах, має забезпечуватисьстабільність меж виборчих округів, а також (у разірізної ціни голосу у різних виборчих округах) виз-начення кількості мандатів, які відводяться навиборчий округ, у відповідності до кількості вибор-ців, зареєстрованих у ньому. Крім того, забезпе-чення принципу рівного виборчого права потребуєстворення об’єктивного і неупередженого органу,який формуватиме виборчі округи, проводитимевибори і відповідатиме за підрахунок голосів.Створення такого органу є важливим не лише длястабільності виборчої системи, але і для якостівиборів взагалі.В контексті реалізації принципу рівного виборчогоправа на особливу увагу заслуговує питання за-безпечення представництва у виборних органахнаціональних меншин та адекватного гендерногопредставництва. Різні механізми забезпеченнятакого представництва нині практикуються у бага-тьох європейських країнах. При цьому позиція Ве-неціанської комісії полягає у тому, що позитивнадискримінація на користь забезпечення представ-ництва національних меншин та гендерного балан-су не суперечить принципу рівного виборчого пра-ва – однак лише за умови, що в конституції країнипоряд з гарантуванням основних виборчих правпередбачено впровадження зазначених норм.Третій принцип – принцип таємності голосування.Його зміст є зрозумілим і не потребує додатковихроз’яснень.Четвертий принцип – принцип вільного голосуван-ня. Він має дві складові – вільне формування і ви-раження волі виборця, а також принцип вільногомандату. Втілення цього принципу в життя передба-чає впровадження дієвих норм та механізмівборотьби з порушеннями, які впливають на форму-вання і вираження волі виборців. Що стосуєтьсявільного мандату, то за висновками Венеціанськоїкомісії імперативний мандат суперечить європей-ським стандартам і основним принципам вибор-чого права.На увагу заслуговують умови втілення в життяосновоположних принципів виборчого права. У цьо-му контексті Венеціанська комісія виділяє триосновних умови. По-перше, має бути забезпеченийзахист виборчих прав. По-друге, виборче законо-давство має бути стабільним і не повинно перегля-датись перед кожними виборами за ініціативою тієїчи іншої політичної сили. Адже постійний переглядправил проведення виборів створює поживнийгрунт для маніпуляцій в основному механізмі фор-мування органів влади. По-третє, мають забезпечу-ватись належні умови для проведення демократич-них виборів. Такими умовами є, зокрема, наявністьоб’єктивного і неупередженого органу, який забез-печуватиме проведення виборів; існування ефек-тивної системи нагляду за якістю виборів та оскар-ження їх результатів.


народний депутат України, заступник Голови Комітету Верховної РадиУкраїни з питань державного будівництва та місцевого самоврядування, Президент Інституту виборчого права

Виборче законодавство незалежно від політичнихперипетій постійно перебуває в полі уваги народнихдепутатів України загалом, і профільного парламент-ського комітету – зокрема. Вже більше року пра-цює Робоча група з підготовки проекту Виборчогокодексу України, за результатами роботи якої про-ект Кодексу вже внесено на розгляд парламенту.У той же час, парламентом прийнято Закон «Провнесення змін до деяких законодавчих актів щодовиборів Президента України». Підходи, покладенів основу цього Закону та проекту Виборчого ко-дексу України, принципово відрізняються.У виборчому праві існує система основних стандар-тів, визнаних в усіх демократичних країнах, якізнайшли відображення і в Конституції України. Існує три вимоги щодо забезпечення впровад-ження цих стандартів. По-перше, – це чіткість відпо-відних законодавчих формулювань, по-друге,чіткість процедур реалізації відповідних вимог за-конодавства, по-третє, – чіткість механізмів захис-ту від порушень принципів виборчого права тавиборчих прав. Втілення в життя демократичних засад виборчогоправа залежить від волі законодавця, практикизастосування положень виборчого законодавствавсіма, хто бере участь у виборчому процесі, рівняпсихологічного сприйняття засад виборчого правасуспільством, цінностей демократії та виборчогоправа. Всі ці чинники становлять єдиний комплекс,який є наріжним каменем демократичної держави.Серед загальновизнаних принципів виборчогоправа – принципи загальних, рівних, вільних, чеснихвиборів та принцип особистого голосування.Загальне виборче право у Європі було здобутеу серйозній боротьбі, а тому становить неабиякуцінність. Натомість в Україні загальне виборче пра-во розглядається в контексті радянського досвіду,за якого участь у виборах не мала будь-якого зна-чення. Саме тому для України характерними є зне-вага виборців до свого голосу та здатність його про-давати задешево.Конституцією України 1996 року передбачено за-кріплення права голосу за особами, які відбуваютьпокарання у вигляді позбавлення волі. Такий підхідсуперечить практиці багатьох демократичних країн,де права голосу не мають особи, які вчинили тяжкізлочини або злочини у сфері виборів. В Українітакого роду обмеження передбачається Криміналь-ним кодексом лише щодо пасивного виборчого пра-ва. У зв’язку з цим розглядалася пропозиція щодозапровадження в Україні обмеження активного ви-борчого права за вчинення виборчих злочинів. Нажаль, відповідні норми сприймаються як такі, що су-перечать Конституції України, хоча формальноїоцінки подібних обмежень Конституційним СудомУкраїни здійснено поки що не було.Рівне виборче право має декілька аспектів: фор-мальний (всі виборці мають однакову кількість голо-сів); та матеріальний (кожен голос виборця повиненмати однакову вагу). На жаль, спроби багатократ-ного голосування є досить поширеними в Україні.Особливо гостро це відчувалося під час виборів2004 року, коли існувала практика включення ви-



Тема

борців до списку виборців у день голосування.У документах Венеціанської комісії можливість вне-сення змін до списків виборців у день голосуваннярозглядається як необґрунтований лібералізм, якийможе призводити до порушення принципу рівноговиборчого права. Матеріальний аспект рівного ви-борчого права не має великого значення для Украї-ни, де вибори проводяться у єдиному загальнодер-жавному виборчому окрузі. Однак, якщо буде здійс-нений перехід до виборчих систем з голосуваннямза регіональні списки, постане питання про те, як ді-лити Україну на округи та як забезпечити, щоб голо-си виборців в кожному окрузі мали однакову вагу.Конституція України закріплює принцип прямих ви-борів. Проте за останні 6 років спостерігається вжедруга спроба внесення змін до Конституції, якимизапроваджуватимуться непрямі вибори ПрезидентаУкраїни парламентом. Таку спробу слід розглядатияк звуження виборчих прав громадян, яке заборо-нене статтями 23 та 157 Основного Закону. Важливе місце в системі виборчих стандартів відво-диться принципу вільних виборів. Цей принцип на-був поширення після закінчення Другої світової вій-ни, коли члени антигітлерівської коаліції вимагаливід радянських союзників забезпечити вільні вибориу визволених країнах. Принцип вільних виборівтакож має дві складові: по-перше, – це вільне вира-ження волі виборця, по-друге, – вільне формуванняцієї волі.Принцип таємного голосування є для нас загаль-новизнаним, але не становить цінності. У багатьохкраїнах за розкриття змісту свого волевиявленнянаступає та ж сама кримінальна відповідальність,як і за розголошення змісту чужого волевиявлення,адже розголошення результатів голосування сприяєреконструкції голосування інших. Тому заповненнябюлетенів не в кабіні для голосування є загрозоюдля інших виборців. У цьому контексті варто зверну-ти увагу і на небезпеку, яку становить для принципутаємності виборів проведення екзит-полів виборцівпід телевізійними камерами.Принцип особистого голосування знайшов від-ображення в українському законодавстві, але йогоне було закріплено у Кодексі кращої практикиз виборчих питань Венеціанської комісії. Це обу-мовлено тим, що у деяких європейських державахіснує інститут голосування за дорученням, який вва-жається демократичним там, де він не створюєможливостей для зловживань і порушень. Протев Україні запровадження голосування за доручен-ням є абсолютно передчасним і невиправданим.Важливість демократичних принципів для українсь-кого виборчого права та виборчого процесу є дужевисокою. Варто нагадати хоча б Рішення Верховно-го Суду України від 3 грудня 2004 року щодо спра-ви за скаргою на рішення, дії і бездіяльність ЦВК повстановленню результатів повторного голосуванняз виборів Президента України 21 листопада 2004 ро-ку, суть якого зводиться до наступного: якщо не до-тримані основні принципи виборчого права, вибор-чий процес не може вважатись виборами.Окремо слід зупинитись на питанні виборчих сис-тем, які застосовуються на виборах. Поширеноює думка про те, що існує лише три виборчих систе-ми – мажоритарна, змішана і пропорційна. Така по-зиція є повною ілюзією, оскільки існують десяткирізних виборчих систем. Ідеальної системи немає,і тому кожного разу, коли відбуваються дискусіїщодо запровадження тієї чи іншої виборчої систе-

ми, варто визначити принципи, на основі яких ро-биться відповідний вибір. У Кодексі кращої практи-ки з виборчих питань зазначено, що за умовидотримання основоположних принципів виборчогоправа будь-яка виборча система є допустимою.Першою групою принципів, на яких має базуватисявиборча система, є правові принципи – виборчасистема повинна відповідати вимогам Конституціїта загальним принципам права. Другою групоюпринципів є суспільні принципи – суспільство маєсприймати виборчу систему як справедливу. Відпо-відно, нав’язування суспільству несправедливоївиборчої системи може призвести до того, що і ре-зультати виборів за такою системою вважатимуть-ся несправедливими, а легітимність органів, сфор-мованих за відповідною системою – поставленапід сумнів. Якщо дотримано два вищенаведенихпринципи, то може бути застосований і третій –принцип політичної доцільності. Суть останнього по-лягає у тому, що виборча система має забезпечу-вати досягнення політичних цілей, які ставились приїї запровадженні. Міжнародною спільнотою ставляться вимоги до-тримання належної процедури організації виборів,зокрема – організації виборів безсторонніми та не-упередженими органами. В Україні та більшостіпосткомуністичних країн такими органами є вибор-чі комісії. В усталених демократіях до таких органівчасто відносяться органи виконавчої влади. Так, на-приклад, у Німеччині, Франції, Австрії вибори орга-нізовує Міністерство внутрішніх справ. Венеціан-ська комісія наголошує на тому, що у тих країнах, деоргани виконавчої влади не користуються високимрівнем довіри виборців, дуже важливо, щоб орга-нізацію виборів здійснювали виборчі комісії. Доостанніх ставляться дві вимоги: неупередженості таоб’єктивності, а також професіоналізму. Об’єктив-ність діяльності виборчих комісій в Україні забез-печується тим, що їх склад формується з представ-ників конкуруючих політичних сил. Разом з тим,питання професіоналізму членів виборчих комі-сій все ще залишається надзвичайно актуальним.Існує також проблема належної оплати праці чле-нів виборчих комісій, оскільки наразі рівень оплатипраці не набагато перевищує розмір мінімальноїзаробітної плати.Слід підкреслити, що Україна сприймає основніцінності європейського демократичного доробкуу сфері виборів, однак їх практична реалізаціястикається з цілим рядом труднощів, в тому числіі на рівні законодавства.


Секретар Пленуму Вищого адміністративного суду України

Адміністративне судочинство було започаткованов Україні 1 вересня 2005 р., і вже під час парла-ментських виборів 2006 р. була проведена апроба-ція Кодексу адміністративного судочинства Украї-ни. Звичайно, на той час система адміністративногосудочинства ще не була цілком готова до такоговипробування, але судді з гідністю виконували свійобов’язок, і своїми діями не викликали критики з бо-ку як суб’єктів виборчого процесу, так і сторонніхспостерігачів. Набутий досвід дозволив удосконали-ти практику адміністративного судочинства щодорозгляду скарг і спорів під час виборчого процесу,який з огляду на політично нестабільну ситуаціюв країні у 2006–2009 рр., може стартувати у будь-



Тема

який час. Тому Вищий адміністративний суд вживавта продовжує вживати всіх необхідних заходів длятого, щоб забезпечити належний розгляд справ,пов’язаних з виборами. Одним з таких заходів булаПостанова Пленуму Вищого адміністративного судуУкраїни від 2 квітня 2007р. «Про практику застосу-вання адміністративними судами положень Кодексуадміністративного судочинства України під час роз-гляду спорів щодо правовідносин, пов’язаних з ви-борчим процесом чи процесом референдуму». Цяпостанова стала своєрідним стрижнем для уніфі-кації судової практики з розгляду виборчих спорів.Як засвідчили парламентські вибори 2006 та2007 рр., робота судів була організована належнимчином і створила певний позитивний імідж адмініс-тративних судів як в суспільстві, так і серед політич-них сил. Під час проведення зазначених виборівсуди працювали цілодобово. При Вищому адмініс-тративному суді України була створена консульта-тивна робоча група., яка в будь-яку хвилину могланадати консультацію судам. Існуюча система адмі-ністративних судів дозволила суддям розглядативиборчі спори не лише під час парламентських,але і під час місцевих виборів, які з 2006 рокупроводяться за новим Законом і новою виборчоюсистемою.Набутий досвід судової практики дозволяє стверд-жувати, що на сьогодні адміністративні суди готові добудь-яких політичних перипетій у нашій державі і щовони забезпечать належний судовий контроль підчас розгляду виборчих спорів, які будуть виникати.Водночас, не дивлячись на вжиті заходи, під часрозгляду справ виникало дуже багато проблем,пов’язаних, у першу чергу, з внесеними змінамидо виборчого законодавства. Так, вже на виборах2006 р. було виявлено велику невідповідність міжпроцесуальними положеннями, які закріплено в За-коні «Про вибори народних депутатів України» тау Кодексі адміністративного судочинства України.Ми неодноразово зверталися до Верховної РадиУкраїни з проханням внести відповідні зміни до Ко-дексу адміністративного судочинства України, алевідповідні побажання враховано не було. Як наслі-док, проблеми, які виявились в ході підготовки вибо-рів 2006 року, в черговий раз знову постали наступ-ного року, коли проводились позачергові виборинародних депутатів. Виникла парадоксальна ситуа-ція: процесуальні положення закону «Про виборинародних депутатів України» докорінно відрізнялисьвід положень КАСУ, які регламентували розглядтаких спорів судами. Наприклад, за Законом «Провибори народних депутатів України» скарги на рі-шення виборчої комісії членами цієї комісії пода-ються до апеляційного суду, а за КАС України – доокружного адміністративного суду; спори щодо ре-зультатів виборів за Законом має розглядати Вер-ховний Суд України, а за КАС України – Вищийадміністративний суд. Іншими словами, на сьогоднііснують два нормативно правових акти, які маютьоднакову юридичну силу, але по-різному трактуютьта регламентують певні дії суду.Верховний Суд України і Вищий адміністратив-ний суд України прийняли рішення керуватисяКодексом адміністративного судочинства України.Але згідно з рішенням Конституційного Суду Украї-ни, пріоритет у застосуванні мають нормативно-правові акти, прийняті пізніше. Оскільки Закон «Провибори народних депутатів України» був прийнятийна два дні пізніше за Кодекс адміністративного

судочинства України, він мав би застосовуватисьу пріоритетному порядку. Однозначно вирішитипроблему неузгодженості двох нормативно-право-вих актів могла лише Верховна Рада України шля-хом прийняття Закону «Про нормативно-правовіакти», але цей закон, хоч і був прийнятий парламен-том, був ветований главою держави.



Варто звернути увагу на Закон «Про вибори народ-них депутатів України», який вже морально заста-рів. Особливо у зв’язку з тим, що судячи з тенден-цій і заяв політичних діячів, зберігається доситьвисокий ступінь імовірності проведення позачерго-вих парламентських виборів. Тому хотілося б, щобцей Закон було вчасно доопрацьовано. Наразіу парламенті зареєстровано законо-проект, якийпідтримують дві найбільші фракції парламенту. Вінпередбачає проведення парламентських виборіву два тури, збереження загальнонаціональнихзакритих списків, впровадження більш жорсткогоімперативного мандату. На місцевих виборах прицьому передбачається впровадити ту ж саму сис-тему, яка застосовуватиметься на парламентськихвиборах. Позиція Президента України щодо вибор-чих систем для місцевих виборів полягає у тому, щослід повернутись до мажоритарної системи. Миздійснили достатню політичну структуризацію міс-цевих рад, і тепер депутатів слід повернути облич-чям до виборців та скасувати імперативний мандат.Хоча такі реформи є досить радикальними, вони насьогодні відповідають загальносуспільним інтер-есам і настроям.Ще один закон, вартий уваги, – це закон «Про все-український референдум», який теж є частиною ви-борчого законодавства. Я вважаю, що залишаєтьсяпевна імовірність проведення референдуму 17 січня2010 року, тому цей Закон треба удосконалювати,щоб не приймати його за два дні до старту прези-дентської компанії. Мені відомі скептичні оцінкиВенеціанської комісії щодо того, що ми збільшуємороль референдуму у прийнятті політичних рішеньв Україні. Проте в умовах існуючого політичногопротистояння, спроб поділити країну на двох, прове-дення референдуму могло б бути виходом з полі-тичного протистояння при прийнятті серйозних полі-тичних рішень.Низку недоліків має і Закон «Про внесення зміндо деяких законодавчих актів щодо виборів Пре-зидента України».



Варто зауважити, що однією з проблем організаціївиборчого процесу є те, що розробка виборчогозаконодавства відбувається непланомірно. Напрактиці це часто призводить до колізій. У цьомуконтексті доцільно було б взяти до уваги позитив-ний досвід останніх парламентських виборів тапрактику застосування відповідного виборчогозаконодавства. Загалом, на думку ЦВК, вартоуніфікувати положення законів, які встановлюютьпорядок проведення парламентських та прези-дентських виборів. Наприклад, закріплена в Зако-ні «Про вибори народних депутатів України» модельформування виборчих комісій добре показаласебе на практиці, її варто було б закріпити і в Законі«Про вибори Президента України».



Тема

Наталія БОГАШЕВА,


Одним з головних елементів демократичного сус-пільства та дієвості влади є принцип виборностівлади. Серед усіх форм демократії інститут виборівнабув розвитку як найбільш вживана та пріоритетнаформа народовладдя. Стандарти європейськогоконституціоналізму у виборчій сфері засновані нап’яти принципах: загальне, рівне, пряме, вільне ви-борче право та таємне голосування.Долучившись до міжнародних інституцій, Українасприйняла ці принципи та імплементувала їх у ви-борче законодавство. Як зазначив Конституцій-ний Суд України у своєму рішенні стосовно виборівнародних депутатів України, основоположні прин-ципи виборчого права становлять конституційнуоснову правового регулювання виборчого процесу.Але якщо для більшості країн Європи демократич-ні вибори є нормою, то Україна лише долає тер-нистий шлях до демократії. Від якості виборів зале-жить подальше утвердження принципів демократіїу суспільстві та державі. Ствердження принципівнародовладдя та створення умов для реалізаціїдемократичних виборів вимагають не лише зако-нодавчого закріплення принципів справедливих тачесних виборів, але і детального правового регулю-вання процедур ведення виборчої кампанії, визна-чення статусу суб’єктів виборчого процесу, їх правта обов’язків. У країнах перехідного типу на вибор-чу систему покладаються особливі функції – ста-білізація політичної системи, розвиток, збереженнята підтримка демократичних цінностей та інститутівдемократії у суспільстві. Для України, що намага-ється ствердити демократичні цінності, виробленнядієвих механізмів демократії за допомогою інсти-туту виборів є вкрай актуальним. Національневиборче законодавство перебуває у постійномупошуку оптимальної моделі свого дієвого існува-ння. Сучасні конституційні процеси в Україні маютьбезпосереднє відношення до питання про вироб-лення виборчого законодавства. Саме стан вибор-чого законодавства став однією з передумов за-вершення конституційного процесу, але налагодитидієвий зв'язок між результатами виборів та дієвістювлади не вдалося. Зміни законодавства в ході ви-борчого процесу дали підстави для численних пору-шень виборчих прав громадян.Метою реформи виборчого законодавства маєстати не просто забезпечення демократичноговиборчого процесу, а і сприяння побудові єдиної,внутрішньо узгодженої, збалансованої виборчоїсистеми. Міжнародні інституції неодноразово звертали ува-гу на кодифікацію виборчого законодавства. Вене-ціанська комісія визнала виборче законодавствоУкраїни суперечливим, у зв’язку з чим рекоменду-вала схвалити Виборчий кодекс.Більше того, політичний процес вимагає не лишекодифікації виборчого законодавства, а й модерні-зації виборчих інститутів, що сприятиме більш пов-ній реалізації виборчих прав громадян.Для вирішення існуючих проблем необхідною є реа-лізація наступних завдань: уніфікація виборчих про-цедур, кодифікація виборчого законодавства шля-хом розробки та прийняття Виборчого кодексу,розробка цілісної системи гарантування конститу-ційних виборчих прав громадян, приведення її у від-повідність до системи міжнародних стандартів.

Анатолій СЕЛІВАНОВ,Постійний представник Верховної Ради України у Конституційному Суді України, докторюридичних наук, професор, член-кореспондентАкадемії правових наук України

Основною доктриною сучасного конституційногоправа є доктрина захисту виборчих прав громадян,який гарантується Конституцією України. Йдетьсяпро пасивне і активне виборче право, тобто правообирати і бути обраним. І саме з позиції відповід-ності цій доктрині, закріпленій в Основному Законі,ми повинні аналізувати виборчу систему. В такомуразі постає запитання, чи є конституційною про-порційна система? Як охороняється пасивне ви-борче право громадян, які не є членами партій, і які,відповідно, не мають змоги потрапити до виборчихсписків. Відповідно до Конституції України політичніправа і свободи громадян захищаються судом. Алете, як саме суди здійснюватимуть захист цих прав,визначається виключно законом. Охорона Конституції в цілому і виборчих правгромадян – зокрема, здійснюється насамперед че-рез Конституційний Суд України. Але в нашій сис-темі захисту Конституції і основних прав громадянє велика вада: громадянин України не може звер-нутися зі скаргою до Конституційного Суду України,як це можливо у Франції, Іспанії, Німеччині, Росії.І надзвичайно актуальним для української судовоїсистеми є саме це питання. Також, якщо говоритипро місце Конституційного Суду в системі захистуосновних прав громадян в Україні, то можна побачи-ти невтішну картину: вісім рішень і чотири висновкиза період діяльності Конституційного суду суттєвоне вплинули на захист виборчих прав і не виробиливідповідних правових позицій. Звичайно, в Українісклалася своя система, притаманна українськомусуспільству і його менталітету. І тому, коли міжна-родні та вітчизняні експерти зауважують, що неварто фіксувати виборчу сис-тему в Конституції, томи повинні подумати, що, можливо, ця норма відпо-відає саме українській політичній системі.Ситуацію навколо виборів ускладнює останнєрішення Конституційного Суду від 4 червня2009 року у справі за конституційним поданнямКиївської міської ради щодо офіційного тлума-чення положень частин першої, другої статті141 Конституції України. В результаті цього ріше-ння хитка система синхронності загальнодержав-них та місцевих виборів руйнується на очах. У пер-спективі, можливо, Конституційний Суд Україниі парламент будуть займатимуться тим, що вирішу-ватимуть проблеми, пов’язані з проведенням чер-гових та позачергових виборів до якоїсь сільськоїчи районної ради. В якості можливого вирішенняцієї проблеми я бачу створення окремого органу(підрозділу органу), який відслідковуватиме, де і яквідбулися вибори, і коли вони відбудуться знову.Я хочу звернути увагу також на те, яким чином рі-шення Конституційного Суду впливають на право-відносини, і яким чином встановлюється правовавідповідальність. В більшості рішень Конституцій-ного Суду ми останнім часом бачимо не роз’яснен-ня чи уточнення змісту існуючих норм, а формулю-вання нових норм. Тобто, Верховній Раді фактичноне належить вся повнота законодавчої влади;з іншого боку рішення Конституційного Суду оскар-женню не підлягають. Це ставить парламент в без-вихідне становище – законодавцю на сьогодні незалишається нічого, крім того, щоб змінювати по-ложення Конституції.



Тема

Що стосується судової системи, то я абсолютнопогоджуюсь з тим, що в Україні існує адміністра-тивна юстиція; вона працює, її механізм достатньопотужний і спеціалізований. Але варто акцентува-ти увагу на тому, що громадяни не читають Кодексадміністративного судочинства. В кращому випад-ку вони можуть переглянути виборчі закони. І томуя переконаний у тому, що норми стосовно захистувиборчих прав потрібно залишати в самому за-коні. Я не маю на увазі, що механізм розгляду ви-борчих спорів повинен бути «розписаний» у зако-нах про вибори в усіх деталях, однак громадяниповинні мати певне уявлення про те, як вони мо-жуть захистити свої виборчі права. Тому положеннящодо розгляду скарг, пов’язаних з виборами, по-винні закріплюватись у законах, але лише рамково,для загального розуміння. А вже в Кодексі адмініс-тративного судочинства України потрібно конкрети-зувати механізми реалізації та захисту норм, закріп-лених у законах. Насамкінець слід відзначити, що охорона основнихвиборчих прав громадян – це пріоритет судочинствав Україні. Владно-публічні і конституційно-правовівідносини в кінцевому підсумку стосуються грома-дянина. Кожне рішення політиків, кожна нова нор-ма, кожне рішення суду безпосередньо впливаютьна громадян. Тому ми в першу чергу повинні дума-ти, як захистити їх основні права від можливих не-обдуманих кроків політиків, незаконних рішень.



Я хотів би заперечити тезі про потребу уніфікуватизаконодавство щодо процедури проведення парла-ментських виборів та виборів Президента. Колийдеться про вибори Президента, то ми маємо за-гальнодержавний виборчий округ. В тих умовах,які ми маємо сьогодні, було б доцільніше навпакирозвести ці процедури і запропонувати більш до-цільну модель виборів Президента України. Дільниці мають існувати тільки для підготовки тапроведення голосування, і підрахунок голосів маєвідбуватися в окружних виборчих комісіях. На моюдумку, це певною мірою має зменшити можли-вість зловживань. Можна удосконалити конструкціюскриньки для бюлетенів: додати електронний при-стрій, якій би фіксував час відкриття скриньки о 8.00і закриття о 20.00. Це б дозволило запобігти будь-яким маніпуляціям зі скриньками до чи після го-лосування. Після закінчення голосування закритаскринька мала б передаватись до окружної вибор-чої комісії, де і відбувався б підрахунок голосів. Про-цедуру підрахунку також можна довірити не членамкомісії, а спеціально підготовленим працівникам. Ці вдосконалення, звичайно, вже не будуть втіленіна виборах 2010 р. Майже всі останні зміни до За-кону «Про вибори Президента України» стосуютьсявдосконалення роботи виборчих дільниць. Саме ви-борчі дільниці розглядаються як зона підвищеногоризику, найбільш вірогідне місце для зловживаньта маніпуляцій. Якщо ж перенести процедуру підра-хунку голосів на рівень окружної виборчої комісії,то проблема буде вирішена в корені. Можна ввестипроцедуру перфорації паспорту, щоб запобігти ба-гаторазовому голосуванню за одним паспортом.Але всі ці заходи – це результат недовіри, яка пануєсеред учасників виборчого процесу. Потрібні кар-динальні зміни в самому ставленні як політиків, такі громадян до виборів та до їх ролі для країни.

Запровадження поділу виборчих дільницьна постійні та тимчасові

Закон «Про Державний реєстр виборців»запроваджує поняття постійної виборчої діль-ниці (номер такої дільниці належить до персо-нальних даних, які визначають місце та умовиголосування виборця). Зі змісту статті 27 цьогож Закону випливає, що звичайні виборчі діль-ниці завжди є постійними, постійними такожє виборчі дільниці в установах кримінально-виконавчої системи, на полярних станціях тау військових частинах (формуваннях), дисло-кованих за межами населених пунктів на знач-ній віддалі від них. Підстави утворення тимча-сових виборчих дільниць зазначеним Закономне визначаються.

Забезпечення функціонування Державногореєстру виборців потребує створення належ-ної правової бази для утворення постійнихвиборчих дільниць. Частиною другою статті36 Закону «Про Державний реєстр вибор-ців» (до її виключення із Закону Законом«Про внесення змін до деяких законодавчихактів України щодо виборів Президента Ук-раїни») передбачалось, що відомості про но-мер територіального виборчого округу (зазна-чення закордонного виборчого округу), номерпостійної виборчої дільниці, до якої віднесе-ний виборець, будуть внесені до бази данихДержавного реєстру виборців лише післянабрання чинності законом, який передбача-тиме формування постійних виборчих діль-ниць. Водночас поділ виборчих дільниць напостійні і тимчасові не передбачений чинни-ми законами про вибори.

Формування постійних і тимчасових вибор-чих дільниць передбачене проектом Закону«Про територіальну організацію виборів і ре-ферендумів в Україні» (реєстр. № 2630 від11.06.2008 р., внесений н.д. КлючковськимЮ.Б.). Цей законопроект 17 лютого 2009 рокубуло прийнято у першому читанні. Після при-йняття цього проекту як закону та після утво-рення ЦВК постійних виборчих дільниць, поло-ження законопроекту в частині поділу виборчихдільниць на постійні і тимчасові, підстав і по-рядку їх утворення, ліквідації, зміни відомостейпро дільниці, мають знайти відображення у за-конах про вибори (Виборчому кодексі).

Перегляд кількості виборчих округівЧинні Закон «Про вибори Президента Украї-

ни» (стаття 19) та Закон «Про вибори народ-них депутатів України» передбачають прове-дення відповідних загальнодержавних виборіву 225 територіальних виборчих округах. Надумку Венеціанської комісії (п. 22 відповідного


Запровадження попередньої підготовкичленів виборчих комісій

Венеціанська комісія та ОБСЄ/БДІПЛ не разнаголошували на тому, що чинне виборче зако-нодавство України не встановлює вимог до ква-ліфікації членів виборчих комісій (окрім секре-тарів комісій, які мають володіти державноюмовою в обсязі, достатньому для ведення діло-водства, хоча відповідне положення певноюмірою є декларативним, адже обсяг володінняукраїнською мовою секретарями виборчихкомісій ніким не перевіряється). У зв’язку з цимвиборчі комісії на практиці формуються з осіб,які не мають відповідної підготовки до роботи ускладі комісій, що негативно впливає на якістьприйнятих комісіями рішень та організаціювиборчого процесу загалом. Місії зі спостере-ження за виборами ОБСЄ/БДІПЛ у 2005, 2006та 2007 рр. рекомендували вжити подальшихзусиль для організації програм підготовки длявиборчих комісій19. На думку ОБСЄ/БДІПЛ,«така підготовка має бути більш інтерактив-ною й орієнтованою на процедури, які викону-ються у день виборів, з особливим наголосомна більш складних процедурах – зокрема, тих,що стосуються підрахунку голосів і складанняпротоколів про підсумки голосування»20.

ЦВК у залежне становище від глави державиі парламентських фракцій, орієнтує членівЦВК не стільки на виконання вимог закону,скільки на забезпечення реалізації політичнихінтересів тих сил, за квотами яких їх було при-значено членами ЦВК. Таким чином, існуєпотреба у конкретизації (визначенні вичерпно-го переліку) підстав дострокового припиненняповноважень всього складу ЦВК.


Тема

Висновку18), поділ на зазначену кількість окру-гів базується не стільки на адміністративно-територіальному устрої України, скільки надосвіді застосування змішаної виборчої систе-ми, за якої 225 народних депутатів Україниобирались у одномандатних виборчих округах.Саме тому Комісія рекомендувала оцінити«адекватність числа 225» з тим, щоб на основіадміністративно-територіального устрою Украї-ни було можливо логічно розподілити обов’язкищодо адміністрування виборчого процесу міжвідповідними комісіями. Виконання цієї реко-мендації є можливим у більш віддаленій пер-спективі, коли парламентом буде визначенонову систему виборів народних депутатівУкраїни (з голосуванням у певній кількостівиборчих округів за відкриті, напіввідкриті чизакриті списки партій і блоків). Відповідно,існуючу кількість виборчих округів, у яких про-водяться вибори Президента, у майбутньомуслід буде привести у відповідність до кількостівиборчих округів, в яких проводитимуться пар-ламентські вибори.

Подальше зменшення кількості виборцівна виборчій дільниці

Венеціанська комісія та ОБСЄ рекомендува-ли зменшити кількість виборців на виборчихдільницях – вона має буде меншою за 2500 ви-борців. Хоча на сьогодні суттєве зменшеннякількості виборців на дільницях за рахунок від-повідного збільшення загальної кількості ви-борчих дільниць є неможливим з огляду на від-сутність необхідних фінансових ресурсів длястворення додаткової кількості дільниць, у пер-спективі кількість виборців на постійних вибор-чих дільницях варто було б переглянути у нап-рямі зменшення принаймні до 1 500 виборців.

Посилення незалежності ЦВКОднією з передумов забезпечення дотриман-

ня основоположних засад демократичних вибо-рів є незалежність органів, що адмініструютьвиборчий процес, від політичних впливів. У тойже час, стаття 31–1 Закону «Про Центральнувиборчу комісію», яка дозволяє главі державиу будь-який момент ініціювати перед парла-ментом питання про дострокове припиненняповноважень всього складу комісії, а парламен-ту – у будь-який момент припиняти повнова-ження ЦВК за поданням Президента, ставить


заступник Голови Центральної виборчої комісіїЯкщо ми хочемо говорити про Центральну вибор-чу комісію як про незалежний державний орган,то варто говорити про її незалежність від політич-них партій. Наразі Закон України «Про Централь-ну виборчу комісію» не сприяє такій незалежності,оскільки повноваження всього складу ЦВК можутьбути припинені за поданням Президента рішеннямВерховної Ради України, двома третинами голосів.Щодо підготовки членів виборчих комісій: якщо по-літичним партіям держава надає надто великіправа, то політичні партії повинні мати певні обо-в’язки, зокрема – готувати кандидатури на посадичленів виборчих комісій. Тут дуже важливим є, зок-рема, проект закону про попередню підготовку чле-нів виборчих комісій.

18 Opinion on the Law on elections of People’s Deputies of Ukraine by the Venice Commission and OSCE/ODIHR,adopted bythe Council for Democratic Elections at its 15th meeting (Venice, 15 December 2005) and the Venice Commission at its 65thplenary session (Venice, 16–17 December 2005). – p.619 Вибори Президента України 31 жовтня, 21 листопада та 26 грудня 2004 р. Заключний звіт ОБСЄ/БДІПЛ. – С. 51(п. 40 Рекомендацій); Вибори до Верховної Ради України 26 березня 2006 р. Заключний звіт Місії ОБСЄ/БДІПЛ зіспостереження за виборами. – С. 30 (п. 12 Рекомендацій).



Тема

На розгляді парламенту перебуває проектЗакону «Про попередню підготовку членіввиборчих комісій» (реєстр. № 2787 від18.07.2008 р., внесений н.д. Ключковським Ю.Б.,Подгорним С.П.). 20 травня 2009 року цей за-конопроект був схвалений парламентом у пер-шому читанні. Після його схвалення як законувизначений законами про вибори перелік ви-мог до претендентів на посади членів виборчихкомісій має бути доповнений вимогами щодопроходження ними попередньої курсової під-готовки, засвідченої відповідним документомвстановленого зразка.

на пост Президента України. Аналогічні поло-ження щодо припинення повноважень членіввиборчих комісій на підставі їх відклика-ння суб’єктами виборчого процесу закріпленотакож у Законі «Про вибори народних депута-тів України». На думку Венеціанської комісії21,закріплення у виборчому законодавстві відпо-відних положень робить членів виборчих комі-сій «об’єктами політичного тиску та загрожуєвідкликанням у випадку голосування всуперечінструкціям суб’єктів їх висування». У п. 77Кодексу кращої практики з виборчих питаньзазначено, що відкликання членів виборчихкомісій не є прийнятною практикою (оскількисуперечить принципу незалежності органівадміністрування виборчого процесу). У зв’язкуз цим у законах про вибори слід визначитивичерпний перелік підстав для відкликання чле-нів виборчих комісій суб’єктами відповідноговиборчого процесу.

Запровадження програм освіти виборцівУ Заключному звіті Місії ОБСЄ/БДІПЛ зі

спостереження за позачерговими виборами доВерховної Ради України від 30 вересня 2007 ро-ку наголошується на тому, що програми освітивиборців мають стати обов’язковою складо-вою виборів. Пунктом 11 статті 17 Закону «ПроЦентральну виборчу комісію» до загальнихповноважень ЦВК віднесено здійснення заходівщодо підвищення правової культури учасниківвиборчого процесу та референдумів. Відповіднізаходи здійснюються ЦВК на основі УказуПрезидента України від 8.12.2000 р. № 1322та постанови Кабінету Міністрів № 88від 31.01.2001 р. Протягом останніх роківпротокольними рішеннями ЦВК (№ 2 від25.04.2008 р., № 2 від 12.03.2009 р.) затверд-жувались Основні напрями діяльності Центра-льної виборчої комісії щодо підвищення право-вої культури учасників виборчого процесу та ре-ферендумів відповідно на 2008 та 2009 рік. За-галом, визначені в Основних напрямах заходивідповідають рекомендаціям ОБСЄ/БДІПЛщодо впровадження програм освіти виборців,проте окремі з цих заходів, які мають чи ненайбільше значення для виборців, залишилисьневиконаними (наприклад, в частині створен-ня телерадіопрограм роз’яснювального харак-теру тощо). У зв’язку з цим зазначені вище ре-комендації все ще залишаються актуальнимидля України.

Визначення підстав відкликання членіввиборчих комісій кандидатами на пост Пре-зидента

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 30Закону «Про вибори Президента України», по-вноваження члена територіальної, дільничноївиборчої комісії припиняються дострокововиборчою комісією, яка її утворила, у зв’язкуз його відкликанням відповідним кандидатом



Без довіри в Україні ніколи не відбудеться об’єд-на-ння окремих політичних сил в єдину політичнуспільноту. Поки цього не станеться, ми будемо матиту ситуацію, коли внаслідок панування взаємноїнедо-віри політичні сили намагатимуться не допус-тити зловживання виборчим правом, фальсифіка-ції і ма-ніпуляції з боку інших політичних сил. Це,у свою чергу, призводитиме до ускладнення зако-нодавства, яке буде зрозумілим лише кваліфіко-ваним юристам та досвідченим бюрократам, алеаж ніяк не пересічним громадянам. З цього витікаєі проблема невідповідної підготовки членів вибор-чих комісій, що й призводить до ускладнення їх ро-боти. Головна вимога до виборчого закону – він маєбути прозорим, достатньо зрозумілим для пересіч-них виборців.


Голова правління Комітету виборців України

Закон суттєво скорочує строки виборчої кампанії.За досить оптимістичними і позитивними закли-ками щодо зменшення строку кампанії через не-здатність країни витримати таке фінансове наван-таження, прихована ще одна загроза для чеснихта відкритих виборів. Не варто забувати, що кам-панія – це не лише агітаційна робота штабів по-літичних сил, це і процедурна підготовка як ЦВК,так і дільничних виборчих комісій. Відповідно, ско-рочення терміну кампанії ставить в більш складніумови і роботу комісій, і ЦВК. Таким чином, чимменше часу виділено на кампанію, тим меншечасу лишається на процедуру, і тим більше наван-таження лягає на членів комісій.

20 Україна. Позачергові вибори до Верховної Ради від 30 вересня 2007 р. Заключний звіт Місії ОБСЄ/БДІПЛ зі спостере-ження за виборами. – С. 30 (п. 8 Рекомендацій).21 Joint Opinion on the Draft Law № 3366 about elections to the Parliament of Ukraine by the Venice Commission and theOSCE/ODIHR, adopted by by the Council for Democratic Elections at its 29th meeting (Venice, 11 June 2009) and the VeniceCommission at its 79th plenary session (Venice, 12–13 June 2009). – p. 9.



Тема

організації виборчої кампанії того чи іншогосуб’єкта виборчого процесу (організація захо-дів, пов’язаних з проведенням агітаційної кам-панії тим чи іншим суб’єктом виборчого про-цесу має здійснюватись безпосередньо такимсуб’єктом, без участі органів адмініструваннявиборів). На підставі цього Венеціанська комі-сія та ОБСЄ/БДІПЛ рекомендували вилучитиіз Закону «Про вибори народних депутатів Ук-раїни» положення, відповідно до яких окружнівиборчі комісії разом з відповідними органамивиконавчої влади та місцевого самоврядуванняповинні сприяти організації зустрічей кандида-тів з виборцями або організовувати такі зустрічі.За очевидною аналогією, зазначена рекоменда-ція у повній мірі стосується пункту 9 частинипершої статті 26 Закону «Про вибори Президен-та України», яка покладає на окружні виборчікомісії аналогічний обов’язок.

Перегляд обмежень щодо строку реєстра-ції партій перед виборами

Згідно з частиною другою статті 44 Закону«Про вибори Президента України», кандидатана пост Президента України може висувати пар-тія, яка зареєстрована в установленому закономпорядку не пізніш як за рік до дня виборів,або виборчий блок партій за умови, що до йогоскладу входять партії, зареєстровані не пізнішяк за рік до дня виборів. Аналогічні положення(в частині строку реєстрації партії до дня вибо-рів) закріплено також у статті 10 Закону «Провибори народних депутатівs України». В одномуіз своїх висновків Венеціанська комісія реко-мендувала скоротити період, з якого зареєстро-вана в установленому порядку партія набуваєправо на висування кандидатів (п. 11 відповід-ного Висновку Венеціанської комісії)22, оскіль-ки встановлений законодавством строк істотнообмежує право партій на участь у виборах.

Перегляд розміру та підстав поверненнягрошової застави

Встановлений Законом «Про вибори Пре-зидента України» розмір виборчої застави (2 500000 грн.), а також підстави для її повернення(застава повертається кандидатам у Прези-денти, партіям, блокам, що висунули кандида-тів, лише за умови включення кандидатів добюлетеня для повторного голосування), невип-равдано звужують коло потенційних претен-дентів на посаду Президента України. У зв’язкуз цим варто повернутись до попереднього роз-міру виборчої застави (500 000 грн.), передба-

Обмеження участі виборчих комісій в орга-нізаціях зустрічей кандидатів з виборцями

Згідно із позицією Венеціанської комісії,окружні виборчі комісії повинні здійснюватирегуляторні, контрольні та організаційні пов-новаження, не залучаючись безпосередньо до

Наталія АМЕЛЬЧЕНКО,

Завідувач кафедри політології Національногоуніверситету «Києво-Могилянська Академія»,кандидат філософських наук, доцент

У перехідних суспільствах потрібно відводити важ-ливу роль не лише інституційним реформам і удос-коналенню правового регулювання, але і гуманітар-но-освітній політиці, яка має бути спрямована назапровадження демократичних цінностей. Як у насставляться до такої політики? Тут серед т.зв. «полі-тичної еліти» існує два підходи: 1) «марксистсь-кий» – колишні представники старої комуністичноїноменклатури вважають, що гуманітарно-освітняполітика взагалі не є обов’язковою, достатньо лишепровести ринкові, соціальні, політичні, інституційніреформи, а демократичні цінності докладуться самісобою (відповідно, серед таких представників домі-нує зневага до важливості гуманітарно-освітньоїполітики; у цьому контексті заслуговує на увагу при-клад Партії Регіонів, яка позиціонує своїх представ-ників як господарників, професіоналів в економіці,соціальній політиці, при цьому інтеграція цих пред-ставників здійснюється не на основі спільних ціннос-тей, а на основі спільних бізнесових інтересів; БЮТ,до речі, так само не висуває ціннісних гасел – ЮліяТимошенко в основному працює, в той час як іншізаймаються чимось деструктивним; аналогічна ри-торика притаманна і Арсенію Яценюку – він не вису-ває ціннісних орієнтирів, акцентує увагу на «новійіндустріалізації», «продуктивності села» тощо); 2)образ України-жертви в контексті постколоніально-го дискурсу (на чому акцентує увагу В.Ющенко),який не сприяє формуванню активного громадянст-ва, громадянина, який націлений на майбутнє.


народний депутат України, заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самовряду-вання, Президент Інституту виборчого права

Виборче право є правом «масового застосування»,тому надзвичайно важливим є широке вивченнязасад виборчого права, широке ознайомленнягромадян із змістом своїх виборчих прав та про-цедурами їх реалізації. У цьому контексті я заздрюнавіть не європейцям, де система громадянськоїосвіти дуже добре поставлена, я заздрю Росії, деу курсі суспільних дисциплін в школах запровад-жено відповідні навчальні дисципліни, у програмігуманітарних дисциплін у вузах закріплено курс«Засади прямої демократії», а всі юристи вивчаютькурс виборчого права. Я вважаю, що обізнаність ізвиборчим правом має бути складовою загальногорівня правової культури будь-якого юриста.

22 Joint Opinion on the Draft Law # 3366 about elections to the Parliament of Ukraine by the Venice Commission and theOSCE/ODIHR, adopted by by the Council for Democratic Elections at its 29th meeting (Venice, 11 June 2009) and the VeniceCommission at its 79th plenary session (Venice, 12-13 June 2009). – p. 4.



Тема

чивши при цьому, що застава має повертатиськожному кандидату у Президенти (партії(блоку), яка висунула кандидата), за умовиотримання відповідним кандидатом на своюпідтримку не менше 3% голосів виборців. Накористь такої позиції свідчить пункт 57 Реко-мендацій Місії ОБСЄ/БДІПЛ за результатамиспостереження за виборами Президента Украї-ни у 2004 році, яким «поріг» повернення заста-ви було рекомендовано знизити з 7% до 3%,оскільки «таким є рівень підтримки, необхіднийдля одержання права на участь у розподілі де-путатських мандатів за виборчими спискамипартій (блоків)».

Уточнення порядку перевірки деклараційпро доходи і майно кандидатів у Президенти

Статтею 50 Закону «Про вибори ПрезидентаУкраїни» запроваджено обов’язкове поданнядо ЦВК кандидатами у Президенти деклараційпро майно і доходи щодо себе та членів своєїсім’ї за рік, що передує року проведення вибо-рів. Достовірність відомостей, поданих у декла-рації, перевіряється Державною податковоюадміністрацією України за дорученням Цент-ральної виборчої комісії. Помилки і неточності,виявлені у декларації, підлягають виправленнюі не є підставою для відмови у реєстрації кан-дидата у Президенти.

ОБСЄ/БДІПЛ та Венеціанська комісія звер-нули увагу на те, що підстави надання ЦВК дек-ларацій для перевірки ДПА законодавчо не ви-значено, що фактично означає наділення ЦВКдодатковими дискреційними повноваженнями,які можуть бути вибірково застосовані протикандидатів від певної партії. Відповідно, за ре-зультатами аналізу вітчизняного виборчого за-конодавства ОБСЄ/БДІПЛ та Венеціанськоюкомісією було рекомендовано визначити підста-ви передачі декларацій для перевірки до ДПА.На наш погляд, існує три шляхи виконання від-повідної рекомендації: 1) всі декларації, поданікандидатами у Президенти, передаються доДПА для перевірки; 2) за загальним прави-лом, декларації кандидатів у Президенти неподаються до ДПА, крім випадку, коли до ЦВКнадходить підтверджена відповідними доказа-ми інформація про недостовірність відомостей,відображених у декларації того чи іншого кан-дидата у Президенти; 3) кандидати самостійнозвертаються до ДПА для підтвердження відо-мостей, відображених у їхніх деклараціях, і по-

дають до ЦВК декларацію разом з відповідноюписьмовою довідкою ДПА (цей шлях є най-більш недосконалим, оскільки ДПА може не-своєчасно видати заявнику відповідну довідку,що за певних умов може позбавити заявникаможливості балотуватись у Президенти).

Уточнення підстав скасування реєстраціїкандидатів у Президенти

Підставами скасування реєстрації канди-датів на пост Президента, зокрема, є зверненнякандидата на пост Президента у будь-якийчас після його реєстрації, однак не пізніше якза 5 днів до дня виборів або дня повторногоголосування, з письмовою заявою про відмовувід балотування.

ОБСЄ/БДІПЛ за результатами спостережен-ня за виборами Президента України у 2004 ро-ці рекомендували визначити у Законі «Провибори Президента України» кінцевий строк,до якого бюлетені не повинні виготовлятисяі після якого кандидати формально не можутьзняти кандидатуру (п. 12 Рекомендацій23).Оскільки відповідно до статті 72 Закону «Провибори Президента України» бюлетені виготов-ляються не пізніш як за 7 днів до дня виборів(за 6 днів до дня повторного голосування),допустимий строк подання кандидатами заявпро відмову від балотування має збігатись зістроком виготовлення виборчих бюлетенів(тобто, за 7–10 днів до дня виборів чи за 6–10днів до дня повторного голосування).

Наразі Закон «Про вибори Президента Украї-ни» визначає більш вузький перелік підставдля скасування реєстрації кандидатів на вибо-рах порівняно із Законом «Про вибори народ-них депутатів України». Таким чином, існуєпотреба в узгодженні відповідних положень цихдвох законів. При цьому варто враховуватирекомендацію ОБСЄ/БДІПЛ та Венеціанськоїкомісії, згідно з якою скасування реєстраціїкандидатів має обмежуватись лише однимвипадком – невідповідністю кандидата вста-новленим законом вимогам до кандидатури24.

Срджан ДАРМАНОВИЧ,

професор факультету права УніверситетуЧорногорії, Директор CEDEM, член Венеціанської комісії від Чорногорії

Питання ведення державних реєстрів виборців є ак-туальним не лише для України, але і для багатьохінших країн. Дуже часто недоліки у реєстрації ви-борців є підставою для оскарження результатів

23 Вибори Президента України – 31 жовтня, 21 листопада, 26 грудня 2004 р. Заключний звіт ОБСЄ/БДІПЛ. – С. 51(п. 40 Рекомендацій); Вибори до Верховної Ради України 26 березня 2006 р. Заключний звіт Місії ОБСЄ/БДІПЛ зі спо-стереження за виборами. – С. 48.24 Opinion on the Law on elections of People’s Deputies of Ukraine by the Venice Commission and OSCE/ODIHR,adopted by theCouncil for Democratic Elections at its 15th meeting (Venice, 15 December 2005) and the Venice Commission at its 65th plena-ry session (Venice, 16–17 December 2005). – p.12 (point 57).



Тема

Узгодження порядку складання і уточнен-ня списків виборців із Законом «Про Дер-жавний реєстр виборців»

Закріплені у Законі «Про вибори ПрезидентаУкраїни» положення в частині складання і уточ-нення списків виборців в існуючій редакціїуможливлюють порушення принципів загаль-ного та рівного виборчого права, а також вибор-чих прав громадян загалом.

Після введення у промислову експлуатаціюАІТС «Державний реєстр виборців» порядокскладання і уточнення списків виборців маєвизначатись з урахуванням вимог Закону «ПроДержавний реєстр виборців» та останніх ре-комендацій Венеціанської комісії25. Зокрема,у випадку, якщо уповноважений орган, якийрозглядає скарги на пов’язані з реєстрацієювиборців порушення, отримує інформацію що-до порушень від третьої особи, то перед прий-няттям рішення за результатами розгляду такоїінформації він повинен повідомити особу, якоїтака інформація стосується, про її надходження,а після її розгляду – про прийняте за резуль-татами розгляду рішення. Доцільно такожпередбачити, що скарги на порушення, пов’язаніз реєстрацією виборців, повинні подаватисьбезпосередньо до органу ведення Державногореєстру виборців, а не до декількох органів завибором скаржника (наприклад, до органу ве-дення Реєстру та до виборчої комісії, навітьякщо остання не розглядає скарги, а лише пе-редає їх до органу ведення Реєстру).

Скасування квот на політичну рекламуЧинний Закон «Про вибори Президента

України» не передбачає квотування політич-ної реклами у друкованих та аудіовізуальнихЗМІ. У той же час, відповідні квоти запровад-жено Законом «Про вибори народних депута-тів України».

Європейська конвенція про транскордоннетелебачення, а також Директива Ради ЄС протранскордонне телебачення, обмежують трива-лість реклами на телебаченні 15% фактичногообсягу мовлення протягом астрономічної доби.Можливості збільшення цих квот зазначенимидокументами не передбачено, однак дозволяєть-ся їх зменшення (що і практикується низкоюкраїн Європи на каналах суспільного мовлення,де реклама або взагалі заборонена, або її трива-лість є значно меншою за тривалість, визначенуКонвенцією та Директивою). На практиці біль-шість країн обмежує тривалість реклами накомерційному телебаченні і радіо 15% обсягумовлення протягом доби; при цьому тривалістьполітичної реклами (на яку не поширюєтьсядія законодавства про рекламу) законодавчо необмежується взагалі. На наш погляд, встанов-лення квот на політичну рекламу на каналахтелебачення і радіо не лише не відповідає євро-пейським стандартам у відповідній сфері, алеі може призвести до порушення принципу рів-ності кандидатів на виборах – адже рекламаодних суб’єктів виборчого процесу включати-меться до обсягу квоти на політичну рекламу,а інших – не включатиметься, причому назаконних підставах (наприклад, якщо трансля-ція реклами може призвести до перевищенняЗМІ встановлених виборчим законодавствомквот на політичну рекламу в аудіовізуальнихЗМІ). Саме тому від квотування політичноїреклами на каналах комерційного телебаченняі радіомовлення варто відмовитись взагалі.

Квотування політичної реклами у друкованихЗМІ не є поширеним у європейській практиці.Сумнівною є і відповідність такого обмеженняположенням статті 10 Європейської конвенціїпро захист прав людини та основоположнихсвобод (квоти на політичну рекламу в друкова-них ЗМІ навряд чи можна вважати особливонеобхідними у демократичному суспільстві).Відповідно, квотування політичної рекламиу друкованих ЗМІ має бути скасоване.

Подальша лібералізація регулювання ді-яльності комерційних ЗМІ

Чинне виборче законодавство України не про-водить чіткого розмежування між обов’язкамидержавних і комерційних організацій мовлення.На думку ОБСЄ/БДІПЛ та Венеціанської комі-сії, таке розмежування має бути проведене, і ре-гулювання державою діяльності комерційнихЗМІ має бути обмеженим. Необхідність лібера-лізації регулювання комерційних ЗМІ обґрун-

25 Joint Opinion on the Draft Law # 3366 about elections to the Parliament of Ukraine by the Venice Commission and theOSCE/ODIHR, adopted by by the Council for Democratic Elections at its 29th meeting (Venice, 11 June 2009) and the VeniceCommission at its 79th plenary session (Venice, 12-13 June 2009). – p. 12 (points 44-49).

виборів учасниками виборчих перегонів, аджедостовірність реєстрації виборців напряму визначаєможливість/неможливість маніпулювання результа-тами волевиявлення. Перший принцип реєстраціївиборців – принцип перманентності відповідногореєстру. Реєстр виборців також має поновлюватисьна регулярній основі, публікуватись – у тому числіна електронних носіях інформації з тим, щоб суб’єк-ти виборчого процесу мали можливість перевірятиповноту і достовірність відображених у реєстріданих. Реєстрація виборців також не повинна здійс-нюватись на виборчих дільницях у день голосуван-ня; в окремих державах така практика існує, однаку цьому випадку мають бути впроваджені механіз-ми, які б унеможливлювати незаконні зміни у реєс-трі виборців.



Тема

товується і тим, що положення виборчого зако-нодавства, які зобов’язують комерційні ЗМІ не-упереджено ставитись до всіх кандидатів (і за-кріплюють відповідні механізми забезпеченнятакої рівності), все одно на практиці не діють.

Скасування обмежень на здійснення пе-редвиборної агітації, що суперечать демокра-тичним стандартам

Із Закону «Про вибори Президента України»у відповідності до рекомендацій ОБСЄ та Ве-неціанської комісії доцільно виключити поло-ження, які: а) встановлюють заборону на поши-рення завідомо недостовірних відомостей прокандидатів на виборах; б) забороняють прове-дення передвиборної агітації у зарубіжних ЗМІ;в) забороняють засобам масової інформації, їхпосадовим та службовим особам і творчим пра-цівникам під час виборчого процесу у своїх ма-теріалах і передачах, не обумовлених угодамиз кандидатами оцінювати передвиборні програ-ми кандидатів або віддавати їм перевагу у будь-якій формі; г) забороняють коментувати чиоцінювати агітаційну програму за 20 хвилин доі через 20 хвилин після її трансляції на радіо чителебаченні, поширювати іншу інформаціющодо партії, блоку, кандидата.

Удосконалення регулювання процедуриреалізації права на відповідь

Згідно з чинними виборчими законами Ук-раїни, забезпечення реалізації права на відпо-відь є обов’язком ЗМІ; при цьому підстав длязвільнення ЗМІ від його виконання не перед-бачено. Такий підхід суперечить практиці біль-шості європейських країн, які закріпили у своє-му законодавстві стандарти забезпечення правана відповідь, відображені в Резолюції 74 (26)Комітету Міністрів Ради Європи «Про право навідповідь – стан особи відносно преси».

Так, згідно з естонським законодавством, будь-яка фізична або юридична особа, незалежно віднаціональності, місця реєстрації або проживан-ня, законним інтересам якої, зокрема – репута-ції, було завдано шкоди внаслідок поширенняв програмах телебачення або радіомовленнянедостовірних фактів, має право на відповідьабо інші засоби захисту порушених прав згідноз положеннями цивільного, адміністративногоабо кримінального законодавства. Особа, пра-ва якої порушено, повинна звернутись до орга-нізації мовлення з письмовим обґрунтованимклопотанням про надання права на відповідьпротягом 20 днів після трансляції програми,а організація мовлення – забезпечити тран-сляцію відповіді у тій самій програмі протягом20 днів після отримання обґрунтованого кло-

потання. При цьому особа, яка здійснює правона відповідь, звільняється від відшкодуваннявитрат, пов’язаних з трансляцією відповіді.Підставами для відмови у задоволенні кло-потання є достовірність поширених фактів;невідповідність змісту відповіді загальноприй-нятим соціальним стандартам або можливістьтого, що трансляція відповіді може бути під-ставою для юридичної відповідальності органі-зації мовлення або особи, яка здійснює правона відповідь.

Мінімальні правила стосовно права

на відповідь у пресі, по радіо,

телебаченню та в інших періодичних ЗМІ

(Резолюція 74 (26) Комітету Міністрів Ради

Європи «Про право на відповідь –

стан особи відносно преси»)

1. Будь-яка фізична або юридична особа, а такожінші органи, незалежно від їхнього громадянствата місцезнаходження, якщо про них ішлося в газеті,журналі, передачі по радіо чи телебаченню абов будь-якому іншому засобі інформації періодично-го характеру, можуть використати право на відпо-відь з метою спростування фактів, що стосуютьсяцієї особи або органу, якщо, за їхнім твердженням,факти, що стали надбанням громадськості, є не-правдивими.2. На прохання відповідної особи засіб інформаціїзобов'язаний зробити публічну заяву, яку ця особайому надсилає.3. Національне законодавство може, в порядкувиключення, передбачити, що засіб інформації маєправо відмовити в опублікуванні відповіді за такихвипадків:i) якщо прохання про опублікування відповіді не на-дано засобу інформації в достатньо короткий строк;ii) якщо обсяг відповіді перевищує обсяг того, щонеобхідно спростувати в інформації, яка міститьфакти, оголошені неправдивими;iii) якщо відповідь не обмежується спростуваннямінкримінованих фактів;iv) якщо це становить порушення, яке підлягає по-каранню; v) якщо це суперечить інтересам третьої сторони,які охороняються законом;vi) якщо відповідна особа не в змозі довести існу-вання законного інтересу.4. Публікація відповіді має здійснюватись безнадмірної затримки та, якщо можливо, їй необхіднонадати такої самої ваги, як інформації, що містилафакти, оголошені неправдивими.5. Задля забезпечення ефективного здійсненняправа на відповідь за національним законодавст-вом може призначитись особа, яка представлятимебудь-яке видання, видавництво, радіо, телебаченняабо інший засіб інформації та якій направлятимуть-ся прохання про публікацію відповіді. Таким самимчином призначається особа, відповідальна за опуб-лікування відповідей. Ця особа не підлягатиме жод-ним імунітетам.6. Наведені вище правила застосовуються до всіхбез винятку ЗМІ. Це не виключає різниці в застосу-ванні цих правил до окремих засобів масової інфор-мації, наприклад, радіо й телебачення, у межах, якіє необхідними або виправданими їх специфікою.



Тема

ло розміщено інформацію, що завдала шкодичесті, гідності або діловій репутації особи.Відповідь має бути поширена у тій самій про-грамі або категорії програм, в якій було поши-рено інформацію, якої стосується відповідь,в той самий або рівноцінний час, без скороченьта переривань. Трансляція відповіді здійсню-ється безоплатно. Організація мовлення звіль-няється від обов’язку забезпечення права навідповідь, якщо: 1) вимоги щодо розміщеннявідповіді є безпідставними; 2) тривалість від-повіді перевищує розумні межі; 3) відповідьне стосується фактів, на які надається відпо-відь; 4) трансляція відповіді може потягнутидля організації мовлення або особи, яка реалі-зує право на відповідь, негативні правовінаслідки; 5) відповідь стосується репортажівпро засідання Європейського Парламенту, пар-ламенту Німеччини, представницьких органівземель, органів місцевого самоврядування тасудів. У разі відмови від трансляції відповідіособа має право оскаржити відмову в суді.

Згідно із Законом про телерадіомовленняПортугалії, право на відповідь надається особі,правам або інтересам якої було завдано шкодишляхом поширення недостовірної інформації,або її представнику, і може бути реалізованепротягом 20 днів після трансляції недостовір-ної інформації. Цей строк може бути подовженоу випадку, якщо особа з поважних причин незмогла реалізувати своє право на відповідь про-тягом встановленого строку. Текст з відповіддюмає бути поданий організації мовлення у такийспосіб, який дозволяє забезпечити підтверджен-ня його отримання організацією мовлення, під-писаний автором, стосуватись конкретних фак-тів, які були поширені організацією мовлення;тривалість відповіді має бути пропорційноютривалості трансляції інформації, яка є об’єктомвідповіді. Право на відповідь забезпечуєтьсяпротягом 2 діб після отримання зверненняз клопотанням про забезпечення права на від-повідь, або протягом 24 годин після отриманнярішення суду або Вищої Ради з питань соціаль-них комунікацій(у разі оскарження особою від-мови у забезпеченні права на відповідь), безскорочень і коментарів, у тій самій або іншійпрограмі, у той самий час; причому кількістьтрансляцій відповіді має дорівнювати кількостітрансляцій інформації, яка є об’єктом відповіді.Організація мовлення може відмовити у за-безпеченні права на відповідь у випадку, якщозаява про забезпечення права на відповідь по-дана неналежною особою, або якщо вимоги прозабезпечення права на відповідь позбавленіналежних правових підстав. Відмова у забезпе-ченні права на відповідь, в якій мають бути на-

Аналогічний підхід закріплено в законахнизки інших країн, наприклад – Латвії: будь-яка фізична або юридична особа законнимінтересам якої було завдано шкоди внаслідокпоширення в програмах телебачення або радіо-мовлення недостовірних фактів, має право навідповідь. Реалізація права на відповідь можездійснюватись шляхом зачитування в ефірівідповідних матеріалів, підготовлених особою,права якої порушено, або у формі трансляціїзапису відповіді, підготовленого особою, праваякої порушено. Особа, яка бажає реалізуватиправо на відповідь, повинна упродовж 14 днівпісля трансляції програми звернутись до орга-нізації мовлення з письмовим клопотанням, доякого має бути додано запис відповіді наінформаційному носії, або текст відповіді; прицьому копія клопотання надсилається такожНаціональній раді з питань телебачення і ра-діомовлення. Протягом 14 днів після отриман-ня клопотання організація мовлення зобов’яза-на здійснити трансляцію відповіді у тій самійпрограмі та у той самий час, в який транслюва-лась програма, в якій недостовірним викладомфактів було завдано шкоди правам особи.Організація мовлення може відмовити у поши-ренні відповіді, якщо: а) відповідь є необґрун-товано довгою; б) якщо особа, яка вимагаєтрансляції відповіді, не має на те підстав; в) від-повідь містить твердження, поширення якогоє підставою для кримінальної відповідальнос-ті. У разі відмови поширення відповіді органі-зація мовлення зобов’язана протягом 14 днівпісля отримання клопотання особи, викластивичерпний перелік підстав відмови у письмо-вому вигляді і надіслати рішення про відмовувідповідній особі. Таке рішення може бутиоскаржене в суді упродовж 14 днів після йогоотримання. Згідно із законодавством Закономпро телерадіомовлення федеральної земліПівнічний Рейн-Вестфалія, організація мовлен-ня зобов’язана розмістити відповідь особи,честі, гідності або діловій репутації якої булозавдано шкоди внаслідок поширення мовни-ком неправдивої або неточної інформації.Звернення щодо забезпечення права на від-повідь має бути подано протягом двох місяцівз моменту випуску в ефір інформації, у письмо-вій формі, та підписано фізичною особою, пра-вам та інтересам якої завдано шкоди, її уповно-важеним представником або уповноваженимпредставником юридичної особи. Відповідьмає містити посилання на передачу, в якій бу-

7. Будь-який спір стосовно застосування викладе-них вище правил має відбуватись у суді, який упов-новажений приймати рішення щодо негайного опу-блікування відповіді.



Тема

ведені підстави відмови, має бути надана заяв-никові упродовж 24 годин після отримання йогозаяви щодо забезпечення права на відповідь.У разі, якщо тривалість відповіді є непропорцій-ною до тривалості поширеної мовником інфор-мації, або якщо відповідь містить образливівисловлювання, чи її трансляція може потягтинегативні правові наслідки для автора відповіді,організація мовлення зобов’язана запроситиавтора відповіді чи уповноваженого ним пред-ставника для узгодження остаточного текстувідповіді, і провести відповідні переговори про-тягом 48 годин після отримання звернення прозабезпечення права на відповідь. Якщо протя-гом 48 годин після отримання зазначеного звер-нення особа відмовиться від узгодження оста-точного тексту відповіді або не вчинить ніякихдій, спрямованих на узгодження остаточноговаріанту відповіді, організація мовлення маєправо відмовити у трансляції відповіді у повно-му обсязі. У випадку, якщо протягом встановле-ного строку трансляцію відповіді здійснено небуло, або якщо у забезпеченні відповіді булобезпідставно (на думку особи, що звернуласьіз завою про забезпечення права на відповідь)відмовлено, особа має право звернутись до судуабо Вищої Ради з питань соціальних комуніка-цій зі скаргою на дії або бездіяльність організа-ції мовлення протягом 10 днів з дня, коли малимісце такі дії або бездіяльність.

У зв’язку із вищенаведеним, у виборчихзаконах України варто закріпити наступнийпорядок реалізації права на відповідь: 1) су-

б’єкт виборчого процесу (кандидат, партія,блок) може звернутись до ЗМІ із письмовимзверненням щодо забезпечення його права навідповідь у разі поширення ЗМІ недостовір-ної інформації щодо такого суб’єкта; 2) ЗМІповинен розглянути таке звернення у визна-чений строк і: а) забезпечити реалізацію правана відповідь; б) у визначений законом строквмотивовано відмовити у забезпеченні такогоправа з посиланням на вичерпний перелік під-став, закріплених в Законі; 3) визначенийзаконом перелік підстав для відмови у забез-печенні права на відповідь має враховуватиположення Резолюції 74 (26) КомітетуМіністрів Ради Європи «Про право на відпо-відь – стан особи відносно преси»; 4) відмовау забезпеченні права на відповідь може бутиоскаржена в суді.

Перегляд часових обмежень щодо опри-люднення результатів соціологічних опитувань

Частина 13 статті 64 Закону «Про вибориПрезидента України» забороняє ЗМІ поширю-вати інформацію про результати опитуваньгромадської думки щодо кандидатів на постПрезидента України протягом останніх 15 днівперед днем виборів. Аналогічні обмеженнязакріплено також у статті 71 Закону «Провибори народних депутатів України». Венеці-анська комісія та ОБСЄ наголошували натому, що строк дії такого обмеження є «надмір-но тривалим і має бути скорочений до більшобґрунтованого рівня»26. На користь необхід-

26 Opinion on the Law on Elections of People’s Deputies of Ukraine by the Venice Commission and OSCE/ODIHR, adopted bythe Council for Democratic Elections at its 15th meeting (Venice, 15 December 2005) and the Venice Commission at its 65th ple-nary session (Venice, 16 – 17 December 2005). – p. 14 (point 68)

Обмеження строків оприлюднення

опитувань громадської думкиКраїни

Обмеження відсутні

Австралія, Австрія, Бангладеш, Бельгія, Боснія, Бразилія, Данія, Естонія, Фінляндія,Грузія, Гондурас, Німеччина, Ісландія, Індія, Індонезія, Ірландія, Японія, Казахстан,Латвія, Малайзія, Нідерланди, Нова Зеландія, Нігерія, Норвегія, ОАЕ, Пакистан, ПАР,Філіппіни, Пуерто-Рико, Швеція, Тайвань, Таїланд, Великобрита-нія, США.

Заборонено за 1 день до дня виборів Аргентина, Колумбія, Хорватія, Франція, Ізраїль, Непал, Панама, Польща,Португалія

Заборонено за два дні до дня виборів Болівія, Канада, Коста-Рика, Румунія, Венесуела

Заборонено за 3 дні до дня виборів Росія

Заборонено за 5 днів до дня виборів Македонія, Іспанія, Албанія

Заборонено за 7 днів до дня виборів Болгарія, Мексика, Перу, Словенія, Туреччина, Уругвай

Заборонено за 10 днів до дня виборів Швейцарія

Заборонено за 14-15 днів до дня виборів Греція, Італія, Словаччина

Заборонено за 20 і більше днів до дня виборів Люксембург (за 30 днів), Південна Корея (23 дні)

Джерело: The Freedom to Publish Opinion Poll Results. Report on a Worldwide Update by Frits Spangenberg;http://www.unl.edu/wapor/Opinion%20polls%202003%20final%20version.pdf Дані станом на 2002 р.

Таблиця 2. Обмеження строків оприлюднення соціологічних опитувань щодо кандидатів на виборах у зарубіжних країнах



Тема

ності перегляду згаданих обмежень свідчитьі зарубіжний досвід (див. Таблицю 2). Зага-лом, строк, з якого забороняється оприлюд-нювати результати опитувань громадськоїдумки, мав би, на наш погляд, збігатись зістроком, з якого забороняється здійсненняпередвиборної агітації.

у разі вчинення певних порушень, навітьвперше, на телерадіоорганізації, провайдерівпрограмної послуги має накладатись штраф);2) визначити у законі (а не підзаконних актах)розміри штрафів, пов’язавши їх із ступенемтяжкості порушення.

Перегляд правил фінансування партійі виборів

Питання фінансування політичних партій тавиборчих кампаній тісно пов’язане не лише іззабезпеченням рівності можливості суб’єктіввиборчого процесу, але і з проблемою коруп-ції. Документи Венеціанської комісії стосують-ся насамперед забезпечення рівних умов длясуб’єктів виборчих процесів, і питання корупціїу політиці поки що обійдені у них увагою.

Основним документом, який визначає меха-нізми, що мають бути закріплені у національно-му законодавстві країни з метою запобіганнякорупції у сфері фінансування партій і ви-борчих кампаній, є Рекомендація КомітетуМіністрів Ради Європи державам-членам Rec2003(4) щодо Єдиних правил проти корупціїу сфері фінансування політичних партій і ви-борчих кампаній.

Враховуючи те, що Україна приєдналась доГрупи держав проти корупції (ГРЕКО), а такожте, що в рамках Третього раунду оцінюванняГРЕКО здійснює моніторинг виконання учас-никами ГРЕКО положень Єдиних правил протикорупції (цей моніторинг у найближчі роки бу-де проведений і в Україні), питання відповіднос-ті національного законодавства положеннямЄдиних правил набуває важливого значення.

Доводиться констатувати, що виборче за-конодавство України далеко не в повній мірівідповідає Єдиним правилам проти корупціїу сфері фінансування політичних партій і ви-борчих кампаній. Така невідповідність поля-гає у наступному:

1. Всупереч статті 2 Єдиних правил, поняттявнеску на користь суб’єкта виборчого процесупоширюється лише на внески і грошовій форміі не поширюється не внески, здійснені у негро-шовій формі (знижки, безоплатне постачанняробіт, товарів і послуг). Відповідно, у виборчихзаконах слід прямо передбачити, що внескамина користь суб’єкта виборчого процесу вважа-ються як внески у грошовій формі, так і внескиу негрошовій формі (у тому числі у вигляді зни-жок і пільг з оплати товарів, робіт, послуг, вико-ристання суб’єктом виборчого процесу власно-го майна для потреб виборчої кампанії).

2. Правила фінансування партій і виборчихкампаній не є уніфікованими. Відповідно до За-кону «Про політичні партії в Україні», партії

Перегляд санкцій, що можуть застосову-ватись до ЗМІ

За результатами спостереження за вибо-рами 2006 року Місія ОБСЄ/БДІПЛ реко-мендувала передбачати запровадження запорушення у сфері здійснення передви-борної агітації різних видів санкцій, зокре-ма – штрафів.

Санкції за порушення законодавства про те-лебачення і радіомовлення визначені статтею72 Закону «Про телебачення і радіомовлення»;до них віднесено оголошення попередження,стягнення штрафу, анулювання ліцензії. Прицьому розміри штрафів встановлюються На-ціональною радою України за погодженнямз Кабінетом Міністрів України (в той час яку більшості європейських країн розміри штра-фів визначаються безпосередньо законами протелерадіомовлення), до того ж пріоритетнезначення у застосуванні санкцій відводитьсяне штрафу, а попередженню (штраф наклада-ється, якщо після винесення попередження неусунуто по-рушення, або за наявності 3 попе-реджень після видачі або продовження ліцен-зії на право мовлення; при цьому штраф неможе накладатись, якщо з часу останньогопорушення законодавства минуло більшеодного календарного року). Таким чином,варто: 1) визначити вичерпний перелік підставдля оголошення попередження з урахуваннямступеня тяжкості порушення (попередженнямає оголошуватись не у разі першого пору-шення законодавствачи умов ліцензії (якпередбачено частиною сьомою статті 72Закону «Про телебачення і радіомовлення»),а залежно від ступеня тяжкості порушення –


народний депутат України, заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самовряду-вання, Президент Інституту виборчого права

Слід констатувати що в Україні, на превеликийжаль, спостерігається дискредитація соціології.Наявність цілого спектру фірм, які турбуються непро свою репутацію, а про щось інше, призводитьдо появи суперечливих результатів соціологічнихопитувань. Саме тому всупереч рекомендаціямВенеціанської комісії я намагаюсь наполягати назбереженні у Законі заборони на оприлюдненнярезультатів соціологічних досліджень протягомостанніх 15 днів перед днем виборів.



Тема

можуть фінансуватись юридичними особами,в той час як згідно із законами про вибори юри-дичні особи не мають права здійснювати внескина користь суб’єктів виборчого процесу. Неуз-годженість правил фінансування партій і вибо-рів призводить до того, що висунуті партіямикандидати опосередковано фінансуються за ра-хунок внесків юридичних осіб: кошти юридич-них осіб спочатку перераховуються партіям,потім – перераховуються партіями до виборчихфондів (внески партій до виборчих фондів непідлягають обмеженням за кількістю і розміромперерахувань), після чого використовуютьсядля фінансування передвиборної агітації «пар-тійних» кандидатів. У цьому контексті виникаєпроблема порушення принципу рівності суб’єк-тів виборчого процесу – партійні кандидати мо-жуть опосередковано фінансуватись юридични-ми особами, «незалежні» кандидати, натомість,такої можливості не мають. Відповідно, слід абозаборонити фінансування партій юридичнимиособами, або ж дозволити юридичним особамздійснювати внески на користь суб’єктів вибор-чого процесу. В останньому випадку слід обме-жити перелік юридичних осіб, які мають правоздійснювати внески на користь партій і канди-датів на виборах – у відповідності до Єдинихправил, має бути обмежене або забороненефінансування партій і кандидатів постачальни-ками робіт, товарів і послуг для потреб публіч-ної адміністрації (органів державної влади чиорганів місцевого самоврядування), юридични-ми особами, які перебувають під контролем дер-жави, юридичними особами-нерезидентами.

3. Відповідно до Єдиних правил проти коруп-ції у сфері фінансування політичних партій і ви-борчих кампаній, державам слід вжити захо-дів, спрямованих на запобігання надмірномуфінансуванню партій і виборчих кампаній.Однієї з тенденцій розвитку українськоговиборчого законодавства є відмова від встанов-лення обмежень розміру виборчих фондівсуб’єктів виборчих процесів. На практиці цепризвело до стрімкого зростання видатків навиборчі кампанії. У зв’язку з цим слід або об-межити граничні розміри виборчих фондів навиборах, або ж заборонити певні види політич-ної реклами у ЗМІ, наприклад – політичну рек-ламу на радіо і телебаченні, на яку припадаєлевова частка витрат учасників виборів.

4. Вимоги до виборчої фінансової звітностізаконами про вибори не встановлено, встанов-лення таких вимог віднесено до компетенціїЦВК. Остання не вимагає від суб’єктів вибор-чого процесу оприлюднення інформації проджерело і розмір внеску, який перевищує виз-начену величину. Відповідно, у виборчій фі-

нансовій звітності вказується лише загальнасума надходжень від певної категорії джерел –самого кандидата (партії), фізичних осіб. Самеця інформація у випадках, передбачених від-повідними законами про вибори, оприлюдню-ється на веб-сайті ЦВК, і її практична цінністьє незначною. Слід також відзначити, що розмірвнесків, які дозволяється здійснювати до ви-борчих фондів суб’єктів виборчих процесів, неуніфіковано між собою та із Законом «Прополітичні партії в Україні» (останній взагалі необмежує величину внеску на користь партії відоднієї особи протягом певного періоду). Такийпідхід не узгоджується з положеннями Єдинихправил проти корупції у сфері фінансуванняполітичних партій і виборчих кампаній. У зв’яз-ку з цим необхідно: 1) у Законі «Про політичніпартії в Україні» – визначити граничний розмірвнеску від однієї особи на користь партії протя-гом року (наприклад, на рівні 400 розмірів міні-мальної заробітної плати); 2) уніфікувати роз-мір внеску на користь партії та суб’єкта вибор-чого процесу (наприклад, якщо граничнийрозмір внеску на користь партії становитиме400 розмірів мінімальної заробітної плати, тоі розмір внеску до виборчого фонду має обме-жуватись цією ж величиною); при цьому, якщоособа протягом поточного звітного періодуздійснювала внески на користь партії, її внескина користь кандидатів, висунутих партією,мають зменшуватись на суму здійснених внес-ків на користь партії; 3) у виборчій фінансовійзвітності суб’єкта виборчого процесу має відоб-ражуватись інформація про джерело, вартістьі природу (грошова, негрошова) кожного внес-ку, здійсненого на користь суб’єкта виборчогопроцесу; ця інформація повинна оприлюдню-ватись на веб-сайті ЦВК та (в узагальненомувигляді) в офіційних друкованих ЗМІ.

5. В ході Третього раунду оцінювання ГРЕКОнеодноразово наголошувала на тому, що ви-борча фінансова звітність має оприлюднюва-тись не лише після виборів, але і до дня голо-сування (принаймні один раз до дня виборів).Національними законами про вибори передба-чене оприлюднення виборчої фінансової звіт-ності лише після проведення виборів, що неузгоджується з рекомендаціями ГРЕКО та кра-щою європейською практикою забезпеченняпрозорості фінансування виборів. Відповідно,законами про вибори має передбачатись подан-ня виборчої звітності у визначений строк до дняголосування до ЦВК, перевірка цієї звітностіЦВК, оприлюднення звітності на веб-сайті ЦВКдо дня голосування на відповідних загальнодер-жавних виборах. Остаточні фінансові звітитакож мають подаватись, перевірятись ЦВК та



Тема

оприлюднюватись на веб-сайті ЦВК і після про-ведення виборів.

6. ЦВК та територіальні виборчі комісії (намісцевих виборах) на сьогодні не наділенідостатніми повноваженнями для перевіркифінансування виборчих кампаній – їхні повно-важення обмежено лише перевіркою виборчоїфінансової звітності. З-під контрольних повно-важень ЦВК «виведено», наприклад, фінансу-вання партій (хоча партійні кошти є однимз джерел формування виборчих фондів) –контроль за фінансуванням партій здійснюєМіністерство юстиції України, засади взаємо-дії якого з ЦВК законодавчо не визначені.Таким чином, існує потреба у розширенні кон-трольної компетенції ЦВК та територіальнихвиборчих комісій (на місцевих виборах), як зарахунок розширення меж відповідної компе-тенції, так і за рахунок надання виборчим комі-сіям повноважень, які дозволятимуть проводи-ти не лише формальну, але і змістовну перевіркуфінансування виборчих кампаній.

7. У багатьох європейських країнах впро-ваджено внутрішній фінансовий аудит фінан-сування партій і суб’єктів виборчих процесів.Зокрема, законодавством низки країн передба-чено подання разом із виборчою фінансовоюзвітністю аудиторських висновків, які підтвер-джують правильність складання, повноту і до-стовірність відповідних фінансових звітів.Аналогічні положення слід закріпити і у націо-нальному виборчому законодавстві.

8. Після внесення останніх змін до Закону«Про Центральну виборчу комісію», рівень не-залежності ЦВК було суттєво звужено: за бажа-нням глави держави, підтриманим парламент-ською більшістю, повноваження всього складуЦВК можуть у будь-який момент бути припи-нені без будь-яких правових підстав. Невизна-ченість правових підстав припинення повнова-жень всього складу ЦВК робить ЦВК залежнимвід політичної кон’юнктури, що не відповідаєЄдиним правилам проти корупції у сфері фі-нансування політичних партій і виборчих кам-паній. У зв’язку з цим до Закону «Про Цент-ральну виборчу комісію» необхідно внестизміни, які визначатимуть вичерпний переліквипадків, за яких повноваження всього складуЦВК можуть бути припинені достроково.

9. Єдиними правилами проти корупції ре-комендовано закріпити дієві, пропорційні таефективні санкції за порушення у сфері фінан-сування партій і виборчих кампаній. Санкціїза фінансові порушення, встановлені КодексомУкраїни про адміністративні правопорушення,Кримінальним кодексом України та відповід-ними законами про вибори, на сьогодні у ряді

випадків не відповідають принципам ефектив-ності, пропорційності та дієвості. Юридичніособи за порушення у сфері фінансування пар-тій і виборчих кампаній нині взагалі не є суб’єк-тами юридичної відповідальності. Звідси ви-пливає необхідність удосконалення правовогорегулювання відповідальності як за фінансовіправопорушення (злочини), так і за порушеннявиборчого законодавства загалом. Строки дав-ності за фінансові правопорушення мають ста-новити не 6 місяців, а 4–5 років, що відповіда-тиме рекомендаціям ГРЕКО за результатамиТретього раунду оцінювання.

10. В Єдиних правилах проти корупції у сферіфінансування політичних партій і виборчихкампаній важлива увага приділена участі осіб,пов’язаних з партіями та суб’єктами виборчогопроцесу, у фінансуванні політики. Йдеться,зокрема, про те, що правила стосовно фінансу-вання і звітності мають поширюватись не лишена партії, кандидатів і обраних представників,але і на пов’язаних з ними осіб. Поняття«пов’язаної особи» чинним законодавствомУкраїни не визначено, звітність таких осіб невідображується у виборчій фінансовій звітнос-ті, не подається до ЦВК (територіальних ви-борчих комісій – на місцевих виборах), нікимне контролюється. У цьому контексті заслуго-вує на увагу досвід Великобританії, де будь-якіособи, які бажають фінансувати виборчу кам-панію того чи іншого суб’єкта виборчого про-цесу від власного імені, можуть здійснюватитаке фінансування лише за умови попередньоїреєстрації у Виборчій комісії.

Сергій КУЗНЄЦОВ,

експерт з правових питань Відділу виборів та референдумів Венеціанської комісії

Венеціанська комісія вже багато років співпрацюєз Україною з цілого ряду питань, пов’язаних не лишез виборчим законодавством. Намагаючись об’єк-тивно підходити до законопроектів під час експер-тизи, ми прагнемо враховувати думку не лишеавторів, а й усіх, хто бере участь у виборах.Питання фінансування виборчого процесу є акту-альним як для України, так і для кожної європейсь-кої країни. Коли ми говоримо про фінансування ви-борів, одразу ж виникає образ учасника виборчогопроцесу, який хоче забезпечити ефективну виборчукампанію, використовуючи для цього всі можливізасоби. В розумінні Венеціанської комісії фінансу-вання виборів не зводиться лише до фінансуваннявиборчої кампанії кандидатів. Воно включає такожфінансування виборчих комісій, фінансування виго-товлення виборчих бюлетенів, фінансування довго-строкових проектів (які не прив’язуються до тієї чиіншої кампанії, але можуть мати вплив на виборчусистему як таку), наприклад – ведення реєстру ви-борців. В контексті фінансування виборів актуаль-ним також є питання розміру виборчої застави, щовноситься кандидатом, підстав для її повернення.Варто більш детально зупинитися на документах



Тема

бути оптимальний механізм контролю за фінансу-ванням партій тощо.Перше проблема, яка потребує вирішення на рівнінаціонального законодавства – проблема дозволе-ного обсягу приватного фінансування партій. Надумку Венеціанської комісії, партії можуть фінансу-ватись за рахунок приватних внесків, при цьомуможе дозволятись фінансування з боку іноземнихдержав та іноземних юридичних осіб, а також гро-мадян держави, які проживають за кордоном. Комі-сія вважає, що законодавство може встановлю-вати ряд вимог щодо приватного фінансування:по-перше, на законодавчому рівні можуть закріплю-ватись граничні розміри внесків на користь партійі кандидатів на виборах; по-друге, можуть заборо-нятись внески від комерційних підприємств та релі-гійних організацій; по-третє, може впроваджуватисьдержавний контроль за фінансуванням партій, яківисувають кандидатів на виборах, з боку органу,який спеціалізується на виборчих питаннях; по-чет-верте, має бути гарантована прозорість приватногофінансування партій (партії мають оприлюднюватисвої річні фінансові звіти, у яких має відображу-ватись інформація про отримані партією внескиупродовж звітного періоду); по-п’яте, інформаціяпро внески, які перевищують встановлену межу,має обліковуватись та офіційно оприлюднюватись.Також на законодавчому рівні мають закріплюва-тись такі положення, які б не дозволяли обходитивстановлені обмеження.З метою запобігання надмірній залежності партійвід приватного фінансування, законодавство можепередбачати можливість їх державного фінансу-вання як у прямій, так і у непрямій формах. Однакобсяг відповідної фінансової підтримки має бутизаконодавчо обмежений. Відповідне положеннязнайшло відображення у Рекомендації КомітетуМіністрів Ради Європи щодо Єдиних правил протикорупції у фінансуванні політичних партій та вибор-чих кампаній. У цьому контексті Венеціанська комі-сія відзначає, що: 1) державне фінансування маєнадаватись всім партіям, представленим у парла-менті; 2) з метою стимулювання конкуренції міжпартіями та запобігання консервації політичної сис-теми, законодавство може також передбачатиможливість фінансування партій, які не отрималипредставництва у парламенті, але здобули визна-чений рівень підтримки виборців; 3) критерії надан-ня фінансової підтримки мають бути об’єктивними;4) умовою надання державної підтримки має бутиподання партійної звітності компетентному держав-ному органу; 5) держави мають стимулювати фінан-сову прозорість партій, які отримують державнуфінансову підтримку.Існує декілька систем державного фінансуванняпартій: 1) держава фінансує партії переважно у не-прямий спосіб, до таких країн належать, зокрема,Італія та Іспанія, 2) змішана модель, за якої дер-жава підтримує партії як у непрямий спосіб, такі безпосередньо (наприклад, Великобританія, дедержава виділяє гранти на розвиток політикипредставленим у парламенті групам); 3) державанадає пряму фінансову підтримку партіям. Дер-жавне фінансування може здійснюватись у різнийспосіб та у різних межах – єдиний підхід до вре-гулювання цих питань фактично відсутній. Так,в Азербайджані держава фінансує діяльність пар-тій лише у виборчий період, а у Швейцарії взагалізаборонене державне фінансування партійноїдіяльності.

Венеціанської комісії та тих принципах, якими вонакерується при оцінці законопроектів в частині фі-нансування виборів. Основним документом у ційсфері є Кодекс кращої практики з виборчих питань.Проблема прозорості фінансування виборчих кам-паній також була висвітлена у Керівних роз’яснен-нях та Звіті щодо фінансування політичних партій,схвалених Венеціанською комісією 9–10 березня2001 року, Кодексі кращої практики для політичнихпартій, затвердженому Венеціанською комісією12–13 грудня 2008 року, Звіті щодо участі партійу виборах, схваленому Венеціанською комісією9–10 червня 2006 року.Окремо слід зупинитись на Кодексі кращої прак-тики з виборчих питань 2002 року. Говорячи профінансування передвиборної кампанії, ми маємона увазі перш за все принцип рівності можливос-тей суб’єктів виборчого процесу. Дотриманняцього принципу потребує обмеження державоювидатків на виборчі кампанії – відповідна реко-мендація, серед іншого, знайшла відображенняу Кодексі. В контексті фінансування виборчихкампаній Венеціанська комісія також приділяєзначну увагу прозорості відповідного фінансуван-ня. Забезпечення прозорості фінансування вибо-рів, потребує, по-перше, визначення у законодав-чих актах вимог до змісту звітів (відповідні вимогиповинні дозволяти виборцям отримати доступ доінформації про всі ресурси, які використовувалисьдля фінансування виборчої кампанії відповід-ним суб’єктом виборчого процесу), по-друге,закріплення вимог щодо періодичного оприлюд-нення виборчої фінансової звітності партій, кан-дидатів на виборах.Важливе значення в контексті фінансування вибо-рів також має уніфікованість і фінансування різнихвиборів, які проводяться у державі. Саме тому у ви-падку організації виборів як на місцевому, так і нанаціональному рівні, всі витрати, пов’язані з такоюорганізацією, мають покриватися центральнимидержавними органами.Протягом останніх років у більшості країн Європибуло запроваджене державне фінансування пар-тій. До недавнього часу державне фінансуваннянадавалось лише парламентським партіям. Однаку Звіті Венеціанської комісії щодо фінансуванняполітичних партій 2001 року міститься рекоменда-ція розширити коло партій, що фінансуються дер-жавою, і надати фінансову підтримку як парла-ментським партіям, так і партіям, які не подолаливиборчий бар’єр, однак отримали певний рівеньпідтримки виборців.

Алессіо ПЕКОРАРІО,

член Секретаріату відділення виборів та референдумів Венеціанської комісії, Доктор порівняльного конституційного права, «La Sapienza» (Рим, Італія)

У багатьох європейських країнах законодавство,яке регламентує фінансування політичних партій,було ухвалене всього декілька років тому. На сьо-годнішній день відсутні такі стандарти у відповіднійсфері, які б могли бути просто перенесені у націо-нальне законодавство тієї чи іншої держави. Всеще відкритими залишаються багато питань: чиповинні партії фінансуватись державою на постій-ній основі, чи лише підчас виборів, чи повинна від-даватись перевага державному фінансуваннюпартій перед приватним фінансуванням, яким має


Удосконалення регулювання спостережен-ня за виборами

Основні зміни до виборчого законодавствав частині удосконалення регулювання спосте-реження за виборами мають полягати, на нашпогляд, у наступному: 1) офіційним спостері-гачам від громадських організацій має бутинадане право присутності на засіданнях ЦВК;2) має бути запроваджений єдиний централі-зований порядок акредитації всіх офіційнихспостерігачів з тим, щоб вони могли здійснюва-ти спостереження за виборами в межах за-гальнодержавного виборчого округу, а не лишев межах окремих територіальних виборчихокругів; 3) доцільно збільшити кількість пред-ставників від одного ЗМІ, які можуть бути при-сутні на засіданнях виборчих комісій. У більшвіддаленій перспективі варто розглянути мож-ливість виконання рекомендації Венеціансь-кої комісії в частині встановлення заборониофіційним спостерігачам здійснювати фото-і відеоспостереження у день голосування.

Обмеження використання штампів для вне-сення змін до виборчих бюлетенів

Чинним Законом «Про вибори ПрезидентаУкраїни» передбачено, що у разі скасування


Тема

Ігор ЖДАНОВ,Президент Аналітичного центру «Відкрита політика»

Важливим питанням є і регулювання надходженьдо виборчих фондів кандидатів, зокрема – питанняпро розмір таких фондів. На мою думку, обмежу-вати цей розмір недоцільно, оскільки це відкриваєпрямий шлях до корупції. Група держав протикорупції (ГРЕКО) рекомендує розглянути можливос-ті обмеження витрат на виборчі кампанії. Відповід-но, нам слід говорити саме про можливість, а неприймати рішення одразу.

Олександр КЛЮЖЕВ,керівник аналітичних програм Донецької обласної організації ВГО «Комітет виборців України»Ще одним надзвичайно важливим і суперечливим єпитання про виборчий фонд кандидата. З одногобоку, рекомендації ОБСЄ та Венеціанської комісіїзвертають увагу на те, що фінансування виборівне має бути надмірним. Якщо скасувати граничнусуму обмежень розміру виборчих фондів, то вибор-чі змагання стануть нерівними з огляду на нерів-ність доступу кандидатів до фінансових ресурсів.Разом з тим треба визнати, що наразі ніхто не ви-конує положення Закону щодо граничного розмірувитрат коштів виборчих фондів. На мою думку,з огляду на вітчизняні реалії, обмеження розмірувиборчих фондів слід або суттєво підвищити, або жвзагалі скасувати. При цьому треба зберегти мак-симальний внесок від одної фізичної особи (25 міні-мальних заробітних плат), який не відображуєтьсяу виборчій фінансовій звітності, а у разі внесеннябільшої суми в межах гранично допустимого розмі-ру внеску, цей внесок повинен бути зафіксованийу відповідному фінансовому звіті, щоб контролюва-ти залежність політичних сил від того и іншого біз-нес-угрупування чи від якоїсь впливової особи.

рішення про реєстрацію кандидата на постПрезидента України Центральна виборча комі-сія приймає рішення про внесення змін довиборчого бюлетеня. Такі зміни вносяться довиборчих бюлетенів членами дільничнихвиборчих комісій з використанням відповід-ного штампа. Венеціанська комісія спільноз ОБСЄ/БДІПЛ вважають, що внесення зміндо виборчих бюлетенів членами виборчих ко-місій «вручну» є вкрай небажаним, оскількиуможливлює навмисне чи необережне псуван-ня бюлетенів з відповідними наслідками, щозвідси випливають. Виконання цієї рекомен-дації потребує запровадження такого поряд-ку виготовлення виборчих бюлетенів, який бидозволяв здійснювати їх оперативне передру-кування та передачу ДВК навіть за умови,якщо кандидат вибув з балотування за декіль-ка днів до дня голосування. На наш погляд,ця рекомендація може бути виконана лишеу віддаленій перспективі.

Скасування голосування «проти всіх»Всі виборчі закони України на сьогодні

передбачають можливість голосування «противсіх». Венеціанська комісія наголошує на тому,що відповідна практика, по-перше, не є типо-вою для усталених демократій, по-друге, – несприяє політичній відповідальності виборцівза результати здійсненого вибору, посилює по-літичну апатію в суспільстві. Аналогічна пози-ція неодноразово висловлювалась і Місіями зіспостереження за виборами ОБСЄ/БДІПЛ. Нанаш погляд, в умовах відсутності в Україні діє-вої політичної конкуренції, боротьби програмта ідей, обмеження можливості висування«незалежних кандидатів», скасування голо-сування «проти всіх» є дещо передчасним.Виконання цієї рекомендації є питанням від-даленої перспективи і потребує впровадженняправових механізмів, які стимулюватимутьполітичну конкуренцію на виборах, перетво-рення партій на реальний інструмент форму-вання політичної волі громадян.

Перегляд підстав для визнання голосуван-ня на виборчій дільниці недійсним

Відповідно до статті 80 Закону «Про вибориПрезидента України» дільнична виборча ко-місія може визнати голосування на виборчійдільниці недійсним за наявності лише такихобставин: 1) випадків незаконного голосування(вкидання виборчого бюлетеня до виборчоїскриньки за виборця іншою особою; голосуван-ня особами, які не мають права голосу; голосу-вання особами, які не включені до спискувиборців на виборчій дільниці або включені до



Тема

строк – лише для випадків, коли скаржник незнав і не повинен був знати про факт пору-шення; запровадити такий порядок розглядускарг, який би унеможливлював одночаснийрозгляд однієї і тієї ж скарги судом та вибор-чою комісією.

Забезпечення належного захисту виборчихправ громадян також потребує подальшогореформування судової гілки влади (у тому чис-лі – у напрямі виконання Україною зобов’язань,що випливають з її членства у Раді Європи)шляхом внесення окремих змін до КонституціїУкраїни, викладення у нових редакціях Зако-нів «Про судоустрій», «Про статус суддів».

нього безпідставно; голосування особою біль-ше ніж один раз) у кількості, що перевищуєдесять відсотків кількості виборців, які взялиучасть у голосуванні на виборчій дільниці;2) виявлення у виборчих скриньках вибор-чих бюлетенів у кількості, що перевищує біль-ше ніж на десять відсотків кількість виборців,які взяли участь у голосуванні на виборчій діль-ниці; 3) знищення або пошкодження виборчоїскриньки (скриньок), що унеможливлює вста-новлення змісту виборчих бюлетенів, якщокількість цих бюлетенів перевищує десятьвідсотків кількості виборців, які взяли участьу голосуванні на виборчій дільниці.

Венеціанська комісія, ОБСЄ/БДІПЛ наго-лошують на тому, що такий поріг на практиціозначає встановлення певного рівня допусти-мості порушень виборчого законодавства, щоє несумісним з належним проведенням вибо-рів. У зв’язку з цим рекомендувалось в якостіпідстави визнання голосування недійснимвизначити вчинення порушень, які суттєвовплинули на результат голосування на вибор-чій дільниці.

Врегулювання виборчих спорівЗа основу подальшого удосконалення проце-

дури оскарження рішень, дій та бездіяльності,пов’язаних з виборами, варто взяти відповіднийрозділ Закону «Про вибори народних депутатівУкраїни». При цьому положення, які визнача-ють порядок судового розгляду виборчих спо-рів, слід закріпити у Кодексі адміністративногосудочинства України (а не законах про вибори),що відповідатиме статті 5 цього Кодексу. В про-цесі удосконалення правового регулюванняоскарження рішень, дій і бездіяльності, пов’я-заних з виборами, доцільно також врахувативідповідні рекомендації ОБСЄ/БДІПЛ та Ве-неціанської комісії: передбачити можливістьпродовження строків оскарження виборчихправопорушень з 5 днів на більш тривалий


Секретар Пленуму Вищого адміністративного суду УкраїниВеликою проблемою для адміністративних судівє недостатнє фінансування. На сьогодні адміністра-тивні суди фінансуються найгірше, порівняно з гос-подарськими та загальними судами. Наприклад,обсяг фінансування Вищого адміністративного судуУкраїни при найбільший чисельності суддів у ньому,є у півтора рази меншим за обсяг фінансуванняВищого господарського суду і у два рази меншим заобсяг фінансування Верховного Суду України.До категорій наболілих слід віднести і проблемувтручання народних депутатів України у судовийпроцес. Наприклад, восени 2008 року, коли йшлосяпро скасування рішення Президента України продострокове припинення повноважень ВерховноїРади України шостого скликання та призначенняпозачергових виборів, депутатами блокувалася ро-бота судів, суддів не випускали з нарадчих кімнаттощо. Цьому було важко зарадити, оскільки депу-тати користуються правом недоторканості і маютьправо безперешкодно відвідувати інші органи вла-ди. Тому хотілося б акцентувати увагу і на необхід-ності перегляду статусу народного депутата.Не дивлячись на все вищезазначене, адміністра-тивним судам вдається зберегти політичний ней-тралітет і рівну віддаленість від державних орга-нів, владних та опозиційних політичних сил під часусіх виборчих кампаній. Вищий адміністративнийсуд України зробив все від нього залежне для того,щоб система адміністративних судів в Україні неперетворилась на інструмент розправи над полі-тичними опонентами.

Віктор АГЄЄВ,

адвокат, керуючий партнер адвокатської компанії «Агєєв, Бережний та партнери», Голова Української третейської спілки Актуалізація питання надійності судової системисьогодні є вкрай важливою, особливо якщо розгля-дати його як складову проблеми легітимності вибо-рів і влади в цілому. На жаль, наразі можна конста-тувати не тільки те, що судова система не готовадо викликів, породжених виборами, але й те, щосудової системи в цілому не існує як такої – особ-ливо в контексті тих явищ, які на сьогодні маютьмісце в цій системі.В контексті останньої тези варто звернутись до стан-дартів Європейського суду з прав людини, щоб виз-начити саме поняття «суду». По-перше, Європей-ський суд неодноразово вказував, що та інституція,яка не відповідає вимогам, викладеним у статті 6Конвенції про захист прав людини та основополож-


керівник аналітичних програм Донецької обласної організації ВГО «Комітет виборців України»Ми вважаємо за необхідне вилучити з чинногоЗакону «Про вибори Президента України» стат-тю 80, яка встановлює умови (10% пороги) визнан-ня виборів недійсними на окремій виборчій дільни-ці. Необхідність перегляду цієї статті відображенау рекомендаціях ОБСЄ/БДІПЛ за результатами спо-стереження за попередніми виборчими кампанія-ми. Більш того, ми переконані, що дільничні і окруж-ні виборчі комісії повинні мати право призначатиповторне голосування на окремих виборчих дільни-цях. Зрозуміло, що це не вплине на загальнийрезультат виборів, але нас, як інститут громадян-ського суспільства, не цікавлять результати бороть-би за владу. Для нас важливим є ставлення грома-дян до виборів і до свого голосу.



Тема


Заступник Глави Секретаріату Президента УкраїниСлабким місцем виборчого процесу є судові про-цеси на кожному етапі виборів. Як ми побачили,судова система в Україні функціонує недостатньоефективно, і тому всі прогалини в ній будуть вико-ристовуватись для викривлення справжніх резуль-татів волевиявлення виборців.

Олександра ПАВЛЕНКО,

адвокат, партнер Правової групи «Павленко і Побережнюк»Слово «фальсифікація» настільки часто звучитьпід час виборчого процесу, що фактично сталоневід’ємною його частиною. В дійсності ж слід го-ворити не про фальсифікації, а про неякісний юри-дичний захист і юридичний супровід виборчогопроцесу. Можна стверджувати, що в українськихреаліях завжди будуть присутні фальсифікації чипринаймні спроби їх здійснити. Це витікає, по-перше, з певного менталітету, спрямованого наобхід закону, по-друге, – з недосконалого законо-давства. Тому я виступаю саме за якісну юридичнупідтримку виборчого процесу. Будь-який закон про вибори ділить населення краї-ни на певні групи. Як найбільша категорія – вибор-ці, так і інші статусні підгрупи (представники, упов-новажені особи, офіційні спостерігачі) мають певніправа, обов’язки та повноваження. У зв’язку з цимварто розглянути певні аспекти попередніх вибор-чих кампаній, які, на моє переконання, будуть при-сутні і в черговій кампанії з президентських виборів.Юридичний супровід будь-якої кампанії складаєтьсяз трьох елементів: 1) юридичний супровід кампанії вцілому; 2) представництво і захист в судах; 3) юри-дичний супровід, спрямований на встановлення від-повідності кампанії міжнародним стандартам. Якправило, третій вид діяльності під час попередніхвибор-чих кампаній був лише засобом маніпуляцій.Кандидатам було вигідно звертати увагу на невід-повідність процедур міжнародним стандартам у то-му чи іншому виборчому окрузі чи дільниці. Тобтопро міжнародні стандарти згадують, коли: а) є необ-хідність зірвати вибори на певній виборчій дільниці;б) є необхідність зірвати вибори на визначеній тери-торії (декілька округів); в) внаслідок всього цьогоможна викривити результати виборів в цілому. Насьогоднішній день картина виглядає значно краще:в штабі практично кожного кандидата спостерігачі,уповноважені особи і члени комісій проходять підго-товку з міжнародних норм і стандартів виборчогопроцесу. Як і раніше, юридичний супровід буде побудованона трьох етапах. Положення нового закону «Про ви-бори Президента України» жодним чином не змі-нять для юристів етапи юридичного супроводу.Перший етап – з дня початку передвиборчої кампа-нії до дня виборів; другий етап – день виборів (юрис-ти виділяють його в окремий етап, хоча він і є доситькоротким), третій етап – з моменту закінчення голо-сування до останнього дня оскарження результатіввиборів. Відповідно до кожного з цих етапів існуютьі певні особливості в роботі юристів. Під час першо-го етапу останні зазвичай мають практику спосте-реження і участі в різноманітних юридичних спорах:з медіа, з PR-агенціями чи PR-відділами штабів кан-дидатів, у спорах щодо незаконної агітації чи реєс-трації кандидатів, щодо утворення виборчих комісійі у чи не найбільш важливих спорах – спорах щодовнесення змін до списків виборців і до Державногореєстру виборців. Також під час цього етапу відбу-ваються оскарження неправдивої інформації про

них свобод, не може вважатися судом. Стаття 6сформульована як право кожного на справедливийсуд, встановлений законом. Виходячи з цього можнапроаналізувати реалії української судової системи.Всі пам’ятають, як Президент ліквідував Адмініс-тративний суд міста Києва, замість одного утворивдва суди: Лівобережний і Центральний. Саме тодіна поверхню вийшло питання, що утворюючи цісуди, глава держави порушив встановлений Кон-ституцією порядок, а саме: укази про створеннясудів відповідно до вимог Конституції мали б кон-трасигнуватись, тобто підписуватись Прем’єр-мініс-тром та міністром, відповідальним за указ та йоговиконання, у даному випадку – Міністром юстиціїУкраїни. Ця позиція підтверджується і аналізомПоложення про Міністерство юстиції України. Іншийприклад – створення Адміністративного суду містаКиєва. На сьогодні відкритим залишається питанняпро те, чи було створено цей суд взагалі. Адже йогостворення, так само як і створення загальних апе-ляційних судів та всіх адміністративних судів, здійс-нювалось безпосередньо Президентом, без кон-трасигнації відповідних указів главою уряду таМіністром юстиції. З господарськими судами взага-лі жахлива ситуація: є додаток до відповідного Ука-зу Президента про створення цих судів, затвердже-ний заступником Глави Секретаріату ПрезидентаУкраїни. Таким чином, з точки зору закону, можнавважати, що зараз формально процес створеннясудової системи в Україні не завершено, оскількивідповідні акти глави держави не були контрасигно-вані. Звичайно, це може здаватися формалізмом,але це – норма Конституції, і вона повинна бутидотримана.Зазначене загалом демонструє ще одну проблемусудової системи України – проблему ставлення добукви закону. Йдеться про те, що коли Президентстворював суди, він не вважав за потрібне зважатина закон. Аналогічний підхід впроваджується і в дія-льності самих судів.Також з точки зору європейського права, крім фор-мальної законності, ми ще маємо розглядати такухарактеристику суду, як його справедливість, не-залежність і безсторонність. І, очевидно, що самез цим в Україні існують дуже великі проблеми.У цьому контексті варто пригадати всім відоме відеоіз суддею Ігорем Зваричем, чи інші відеозаписи, наяких задокументовано хабарництво суддів чи спів-робітників суду. За таких умов багато пересічнихгромадян втратили довіру до суду взагалі. Це під-тверджується і результатами соціологічних опиту-вань: суд є одним з органів, який має найменшийступінь довіри. Навіть глава держави не вважає судтаким, що може вирішувати спірні ситуації.В контексті всього зазначеного питання про те, щобуде в результаті виборів, набуває ще більшої гос-троти. Відомий досвід 2004 р., коли політична кризабула вирішена в руслі судового процесу. Але я можустверджувати, що тоді Верховний Суд прийнявабсолютно незаконне рішення, оскільки всі законибули написані так, що в судах не можна було щосьпереглянути. Разом з тим, хоча це рішення і булоформально незаконним, на той час існувала певнаситуація в суспільстві, яка дозволила легітимізува-ти відповідне рішення Верховного Суду України.На сьогодні в політичній та суспільній сферах Ук-раїни все вже далеко не так однозначно, як це булоу 2004 році. Відповідно, ми можемо зіткнутисяз дуже великою проблемою, механізму вирішенняякої в даний час в Україні немає – відсутністюв Україні судової системи, яка б була: законною,користувалася б довірою і була б здатною виноситизаконні рішення.



Тема

кандидатів. Другий етап – найскладніший, в цей часвідбуваються оскарження відмов у реалізації вибор-чих прав (внаслідок відсутності у списках виборців),результатів виборів на окремих виборчих дільницях,оскарження рішень, дій та бездіяльності дільничнихчи територіальних виборчих комісій. Виборчий процес 2004–2005 років яскраво засвід-чив важливість юридичного супроводу виборчогопроцесу та значення судів у захисті як результатіввиборів, так і виборчих прав в цілому. Виходячиз досвіду юридичної практики, яка мала місцепід час попередніх виборчих кампаній, вважаю занеобхідне надати певні юридичні рекомендації всім,хто захищатиме інтереси того чи іншого кандидата,чи хто будь-яким чином буде залучений до виборчо-го процесу.Найважливіший рівень виборчого процесу – вибор-чі дільниці, і саме там відбуваються найбільші по-рушення. Тому потрібно забезпечити необхіднийрівень правової обізнаності шляхом належної юри-дичної підготовки спостерігачів та членів комісій,а також шляхом залучення юристів до співпраців день голосування. Виборець, якого не було вклю-чено до списків виборців, не повинен одразу йтиз дільниці. Йому треба надати юридичну допомогу,незалежно від того, за якого кандидата він мав бипроголосувати. Під час попередніх парламентських виборів в цен-тральному штабі для місцевих юристів, спостеріга-чів, членів дільничних комісій були підготовленішаблонні заяви для позову до суду, шаблонні актипро виявлені правопорушення. Таким чином, ви-борець мав змогу одразу отримати належнуюридичну допомогу, що в свою чергу впливало напідвищення правової обізнаності та свідомості ви-борця. Сама виборча кампанія повинна бути по-будована таким чином, щоб основний акцентробився на місцевих осередках штабів кандидатівта на місцевих виборчих комісіях. Також необхідно усвідомлювати, на скільки важли-вим є правильне юридичне оформлення фактівправопорушень. Досвід попередніх виборів свід-чить, що ця проблема досі надзвичайно актуальна.Можна навести приклад президентських виборів2004–2005 рр., коли нам необхідно було розглянути217 томів доказів правопорушень, які мали булипредставлені Верховному Суду України однією ізсторін виборчого процесу. З них лише 30–32 томибули належно юридично оформлені для того, щоб їхможна було використати як докази в суді.

Ірина БЕКЕШКІНА,

Науковий керівник Фонду «Демократичні ініціативи»На сьогоднішній день мене турбує не стільки якістьзаконів про вибори і якість політичних сил, скількипозиція ЗМІ. Останні зі сторожових псів демократіїфактично перетворились на ручних цуциків політи-ків: медіа не ставлять політикам потрібних запи-тань. У демократичних суспільствах медіа граютьна стороні громадян, у нашому ж випадку ЗМІ гра-ють проти громадян. Які питання є «потрібними»?Наприклад, В.Янукович обіцяє вирішити проблемибезробіття, низьких пенсій, отже – яким чином вінце зробить? Буде вмовляти Прем’єр-міністраЮ.Тимошенко впровадити свою програму? Чи буденамагатись переобрати парламент і сформуватибільшість для того, щоб впроваджувати власну про-граму через парламент? Ю.Тимошенко також, на-певне, акцентуватиме увагу на проблемах економі-ки. А чи хтось із ЗМІ запитав її, яким чином вонавирішуватиме економічні проблеми на новій поса-ді? Поєднуватиме посади Президента і в.о. Прем’єр-

взагалі не тягне юридичної відповідальності;за результатами такого аналізу слід або скасува-ти відповідні обмеження, або ж встановитивідповідальність за їх порушення; 4) оголошен-ня попередження суб’єкту виборчого процесунавряд чи можна вважати санкцією, що виконуєпревентивну роль, відтак його доцільно заміни-ти іншими видами юридичної відповідальності.

2.2. Роль ЗМІ у виборахНа сьогоднішній день основні проблеми,

пов’язані з участю ЗМІ у виборах, полягають, нанаш погляд, у наступному: 1) недосконалістьзаконодавства, яке регламентує діяльність ЗМІ(відсутність механізмів запобігання концентра-ції власності на ЗМІ, непрозорість власності,відсутність належної правової основи для роз-державлення (реформування) державних і ко-мунальних ЗМІ, недосконалість регулюваннявідповідальності за порушення медійного зако-нодавства, недоліки у регулюванні роботи ЗМІпід час виборчого процесу, недоліки у регулю-ванні статусу та засад діяльності Національноїради України з питань телебачення і радіомов-лення тощо); 2) домінування законодавчого ре-гулювання над саморегулюванням, що, у тому,числі є однією з причин поширення т.зв. «джин-си»; 3) поверхневість роботи багатьох ЗМІ, від-дання пріоритету постановці проблем (до тогож – часто другорядних за своїм значенням), а невизначенню шляхів їх вирішення. Таким чином,підвищення ролі ЗМІ у виборах потребує за-гального удосконалення правової бази їх фун-кціонування, впровадження саморегулюваннята загальновизнаних стандартів журналістики,зосередження уваги ЗМІ на аналізі відповіднос-ті заяв і програм політичних лідерів та партій їхреальній діяльності, а також – орієнтуванні ви-борців не стільки на розуміння змісту тих чиінших проблем, скільки на шляхи їх вирішення.

Відповідальність за правопорушенняУдосконалення регулювання відповідальнос-

ті за порушення законодавства про вибори маєздійснюватись у декількох напрямах: 1) у зако-нах про вибори (окремим розділом) повиннапрямо встановлюватись юридична відповідаль-ність за порушення, вчинені юридичними осо-бами, оскільки такі особи на сьогодні не є суб’єк-тами ні адміністративної, ні кримінальної відпо-відальності; 2) санкції, передбачені КК Українита КУпАП, слід переглянути у напрямі забезпе-чення їх адекватності ступеню суспільної небез-пеки відповідних правопорушень (злочинів),а також дієвості та ефективності таких санкцій;3) доцільно здійснити комплексний аналіз ви-борчого законодавства на предмет виявленняу ньому обмежень та заборон, порушення яких



Тема

проблема – це відкритий обман виборців та попу-лізм. Можливо, нам треба повторити громадськукампанію «Свідомий вибір», тому що в комплексііз заангажованістю мас-медіа та хвилями пропла-чених сюжетів і статей, обман і популізм можутьпросто заплутати виборців остаточно, і цього разупривести до соціальних зрушень.

Андрій ШЕВЧЕНКО,

народний депутат України, Перший заступникГолови Комітету Верховної Ради України з питаньсвободи слова та інформаціїЗа останні 5 років журналістика підійшла до ви-борчого процесу у набагато кращій формі, накопи-чений колосальний досвід журналістських розслі-дувань, журналісти навчилися бути прискіпливимидо декларацій про доходи, навчилися вказуватиполітикам на невідповідність їхніх дій словам та за-явам, що є позитивним знаком для суспільства.За той час, що залишився до виборів, у політично-му сегменті варто заохочувати змагання програмта постійно нагадувати політикам, що Україна чекаєвід них пропозицій після виборів. Стосовно засобівмасової інформації нам потрібно зробити все, щобУкраїна побачила професійні, свідомі і якісні полі-тичні дебати.

Олександр ЧЕКМИШЕВ,

Голова Комітету «Рівність можливостей»В будь-якій країні основну інформацію про кандида-тів та про перебіг виборів громадяни отримують іззасобів масової інформації: телебачення, періо-дики, Інтернету. Це означає, що від якості цьогоінформаційного продукту залежить і те, наскількизваженим і усвідомленим буде вибір громадян, і наскільки прозорими і демократичними будуть виборив цілому. В 2004 р. відбулися визначні події, відоміяк «помаранчева революція». Але в той же час від-булася і журналістська революція, коли навіть висо-кооплачувані журналісти відмовлялися працюватив умовах цензури. Зараз ситуація не така складнаяк була в 2004 р., коли картина була чорно-білоюі журналіст мусив обирати між звільненням і надан-ням неповної чи неправдивої інформації. На сьогод-ні ми маємо такий рівень демократії, коли навітьПрезидент змушений платити за своє висвітлення вЗМІ. Звичайно, проплачені сюжети становлять про-блему і загрозу для чесних і правдивих ЗМІ, алежурналісти мають більше можливостей обирати. Я переконаний, що основою якісної зміни діяль-ності українських ЗМІ вже на наступних виборахбудуть не стільки зміни до законодавства, яке вбільшості своїй вже відповідає потребам суспіль-ства, скільки саморегуляція в царині засобів масо-вої інформації. Саме ця сторона регуляції роботиЗМІ на сьогодні абсолютно не розвинена. Само-регуляція в журналістському середовищі здійсню-ється як правило у вигляді редакційних кодексів,редакційних настанов тощо. Є певні стандартироботи ЗМІ, які не можуть бути встановлені та регу-люватися законом. Їх можуть випрацювати лишесамі журналісти. Це, звичайно, може здаватисятрохи надуманим, але світова практика засвідчує,що саме завдяки цій саморегуляції ЗМІ користують-ся довірою та повагою громадян. На підтвердженняцієї тези можна навести і результати дослідження,яке проводилося в шести регіонах України, в томучислі і у Донецькій області. Так, аудиторія донецькихЗМІ є вдумливою і розумною, і усвідомлює, щореально відбувається в країні. Це дослідженнятакож показало, що аудиторія більш готова до того,що у ЗМІ повинні бути редакційні кодекси, що ЗМІ

міністра? Чи «переформатує» більшість, – у цьомувипадку варто було б запитати, який саме Прем’єр-міністр впроваджуватиме курс Юлії Володимирівнив життя? Наполеонівські плани Арсенія Яценюкау світлі вищесказаного взагалі виглядають доситьсумнівними з точки зору можливості їх реалізації,адже у нього навіть власної парламентської фракціїнемає, так само, як і у багатьох інших потенційнихкандидатів на пост Президента України.

Сергій ГРИНЕВЕЦЬКИЙ,народний депутат України, Перший заступникГолови Комітету Верховної Ради України з питаньнаціональної безпеки і оборониЯкщо ми говоримо про якість політичного діалогу якпередумову демократичного виборчого процесу, томи повинні визначити декілька важливих момен-тів. Нині існує два типи публічного діалогу в Украї-ні: 1) діалог у різного типу ток-шоу, на зразок«Свободи слова» чи «Свободи» на каналі «Інтер»;2) спроба кулуарних домовленостей, яскравим при-кладом яких можуть служити переговори щодостворення так званої «широкої коаліції».Обидва типи діалогу не можуть задовольняти анісуспільство, ані політичну еліту. У першому випадкуми маємо справу із своєрідною віртуалізацією по-літики, яка вариться у власному котлі, не маючипродуктивного виходу. Більш того, подібний типдіалогу нівелює саме значення політичного про-цесу. У другому випадку ми маємо справу швид-ше зі змовою, мета якої – переділ сфер впливу тадоступ до державних ресурсів, на яких можна ро-бити власний бізнес. Однак можливості кулуарнихдомовленостей в умовах навіть відносної свободислова досить обмежені. Як свідчить приклад пе-реговорів щодо формування «широкої коаліції»,інформація про їх результати практично одразустає надбанням громадськості.Окремої уваги заслуговує роль ЗМІ у політичномудіалозі. Вона є, безумовно, вкрай важливою. Виз-наючи певні досягнення у сфері свободи слова, миповинні усвідомлювати ті недоліки, які властивіукраїнським засобам масової інформації. По-пер-ше, очевидною є надмірна політизація мас-медіа,що значною мірою впливає на об’єктивність ви-світлення політичних процесів. Це не PR-технології,а відверта пропаганда. По-друге, український при-клад демонструє, що ефективність свободи словагарантована лише тоді, коли існують механізмисуспільного впливу на владу. Не останню роль ві-діграє також чинна виборча система за партійни-ми списками, яка створює підґрунтя для корупції.Взагалі за останні роки, за словами Президента,ми пройшли шлях від політичної корупції до дер-жавної зради. Сьогодні практично всі учасники по-літичного процесу погоджуються з тим, що системувиборів потрібно змінювати, але за цими словамипоки що відсутні реальні кроки. Вдосконаленнявиборчого процесу та законодавчого органу моглоб стати першим кроком до масштабного політично-го діалогу. Суспільство до цього вже готове, і спра-ва лишається лише за політиками.


Заступник Глави Секретаріату Президента УкраїниПотребує належного вирішення і питання місця таролі ЗМІ у виборчому процесі. Бачимо постійнозростаючий вплив власників на редакційну по-літику, очікуємо величезні хвилі «джинси», але щоз цим робити – ми реально не знаємо. Наступна



Тема

повинні діяти на основі сучасних стандартів, ніжзначна частина редакторів. Ще одним важливим методом підвищення якостіЗМІ може бути проведення кампаній та втіленняпрограм з медіа-грамотності. Це означає, що люди,які читають газети, дивляться телебачення, слуха-ють радіо, користуються Інтернетом, не просто розу-міють роль і місце ЗМІ в суспільстві, а вміють вима-гати від них інформації, якої їм бракує, вміють орга-нізувати системну кампанію з вимогою висвітлюва-ти ті проблеми, які реально хвилюють людей. Таксамо це означає, що ця аудиторія, незалежно відтого, якого кандидата вона буде підтримувати, мо-же змусити представників влади, політиків та канди-датів перейти на якісно вищий рівень, коли відбува-тиметься не боротьба гасел, а боротьба конкретнихпрограм. Саме медіаграмотний виборець може при-мусити не тільки загальнонаціональні ЗМІ, а й муні-ципальні, висвітлювати ці проблеми, він може вико-ристовувати ЗМІ для впливу на вироблення політи-ки і на реалізацію передвиборчих програм.

Сергій ГАРМАШ,

Головний редактор Інтернет-видання «Острів»Політики останнім часом все більше і більше звер-тають увагу на ЗМІ і цікавляться, якого саме канди-дата буде підтримувати медіа середовище. Я можусказати, що неможливо чітко визначити, кого самез кандидатів підтримує те чи інше видання. В тойже час, я можу поділити всі засоби масової інфор-мації на три основні групи: активні, пасивні тавидання-повії.До активних ЗМІ відносяться відомі великі бренди,які мають власну політичну позицію. Такі засобимасової інформації не завжди декларують своюпозицію, але вони все одно є самостійними актора-ми, які не дозволяють політикам маніпулюватисобою, а швидше самі маніпулюють політиками. ЦіЗМІ використовують вибори для просування в сус-пільстві тих норм моралі і принципів суспільногожиття, які вони поділяють. До таких засобів масо-вої інформації можна віднести «Українську Прав-ду» та «Дзеркало тижня». Хочу звернути увагу нете, що ми все ще живемо в міфі журналістськоїоб’єктивності. Якщо ЗМІ не мають певної політич-ної позиції, то це може бути як ознакою об’єктивнос-ті, так і ознакою цинізму. Навіть простий контент-аналіз зробить очевидним прихильність окремихЗМІ до того чи іншого кандидата. Зазвичай влас-никами мас-медіа з цієї групи є або журналісти, аболюди, непов’язані з українською політикою. ЗМІ, які характеризуються як пасивні, частіше завсе належать тій чи іншій політичній силі або певнійпромислово-фінансовій групі. Ці мас-медіа такожмають свою позицію, але це позиція не їх, а їх влас-ника. Ці ЗМІ не є незалежними акторами, їх простовикористовують в якості рупора. В таких виданняхвиховуються цинічні журналісти, які є загрозою длярозвитку української журналістики.Засоби масової інформації з третьої категорії за-звичай не є журналістськими проектами взагалі. Насьогодні їх надзвичайно багато, особливо в сегмен-ті Інтернет видань. Це проекти, які створені вик-лючно з метою отримання коштів. Вони дають всім,хто платить, в них немає своєї позиції. Це надзви-чайно сумний і небезпечний випадок. Люди, які пра-цюють в цьому сегменті взагалі дискредитуютьпоняття свободи слова і підривають статус журна-ліста в суспільстві. Хочу ще раз акцентувати увагу на міфі про об’єк-тивність журналістів та на інших міфах, як міф про«джинсу». Міф об’єктивності замикає нас в рам-

ки, фактично змушує нас не мати власної позиції.А на мій погляд, головне для журналіста – матисвою позицію, не бути транслятором чиєїсь позиції,а використовувати політиків для втілення в життявласних поглядів і принципів, і в такий спосіб по-кра-щувати суспільство.Натомість основною проблемою сучасної журналіс-тики є якраз відсутність власної позиції, що свідчитьпро низький рівень професіоналізму українськихЗМІ. Обмежена кількість мас-медіа з власною пози-цією не дозволяє медійному простору впливати наполітику і суспільство. Міф про «джинсу» піднімаєпитання взагалі про можливість чи неправомірністьсплати за висвітлення тієї чи іншої події. Я переко-наний, що роботу журналіста треба оцінювати не затим, скільки він отримує, а за тим, правдива інфор-мація, чи не правдива.

Катерина КОТЕНКО,Виконавчий директор Індустріальноготелевізійного комітетуЯкщо говорити про медіа, то треба відповісти на за-питання, що означає медіа? Медіа в першу чергу –це послання, але це також і свобода, і культура,і бізнес. Виходячи з цього, можна визначити, щопродають медіа на виборах. Вони продають зміст(незалежно від того чи це «джинса» чи ні, та наскільки якісним є матеріал), довіру (власну ауди-торію), продають особистостей (політиків). Вартотакож звернути увагу на розподіл грошей в медіа,оскільки це відображає і розподіл грошей у вибор-чих кампаніях. Об’єм грошового обігу в рекламі нателебаченні складає 2 700 млн. грн., в пресі –2 052 млн. грн., на радіо – 160 млн. грн., в мережіІнтернет – 100 млн. грн. В цьому контексті вартоповернутися до дискусії щодо «джинси». В пресіі в Інтернет-виданнях такі матеріали можна поді-лити на 3 категорії: немакетна реклама (об’єм гро-шового обігу – 557 млн. грн.), вклейки та вкладки(57 млн. грн.), та замовні матеріали (500 млн. грн.).Окремої уваги потребує телебачення. Як відомо,існує три типи телеканалів: ефірні, кабельні, супут-никові. Очевидно, що серед цих трьох типів каналівполітиків цікавлять в першу чергу ефірні канали.Щодо аудиторії, то канали поділяють її на три гру-пи: універсальна – від 4-х років, політична – від18-ти років; комерційна – 14–49 років.Більш точне уявлення про роль українських медіапід час виборів та їх місце в суспільстві можуть на-дати результати різноманітних досліджень та опиту-вань. Так, на 2008 р. найпопулярнішими каналами,і, відповідно каналами, яким найбільше довіряли,були «Інтер», «1+1», «Новий канал». Якщо говори-ти про довіру до медіа в цілому, то за результатамиодного з опитувань медіа довіряють більше 50%населення країни, що значно перевищує довірудо владних інститутів. Українській пресі довіряютьбільше, ніж російській, хоча не чітко визначено, щосаме розуміють під російською чи українською пре-сою: країну чи мову видання. Опитування 2008 р.засвідчило, що серед десяти найпопулярніших те-лепрограм, які дивиться політично активна аудито-рія (від 18-ти років) – лише дві програми інформа-ційного характеру («Подробиці тижня» та «Подро-биці»), і жодної суспільно політичної чи аналітичної.За попередні роки дані особливо не змінюються.Також цікавими є дані опитування щодо переглядуток-шоу суспільно-політичного характеру. Так,«Свободу» на «Інтері» кожного разу протягом п’ят-надцяти хвилин дивляться 4 781 тис. чоловік, «Шус-тер Live» («Україна») – 2 597 тис. чоловік, «Свободуслова» («ICTV») – 1 842 тис. чоловік. Щодо інфор-


тичних партій, у коротко- та середньостроковійперспективі могли б бути: 1) проведення чітко-го розмежування повноважень та відповідаль-ності між президентом і урядом; 2) посиленняполітичної конкуренції під час виборів, у томучислі за рахунок закріплення у законодавст-ві можливості балотування на загальнодержав-них і місцевих виборах незалежних кандида-тів (шляхом самовисування); 3) персоніфіка-ція виборчих систем, за якими формуютьсямісцеві ради (окрім сільських та селищних) таВерховна Рада України; 4) спонукання партійдо самостійної участі у виборах (а не у складівиборчих блоків); 5) обмеження приватногофінансування політичних партій; 6) запровад-ження державного фінансування партій; 5)впровадження механізмів прозорості діяльнос-ті органів публічної влади та посадових осіб.


Тема

маційних програм, то тут лідером також є телека-нал «Інтер». «Подробиці» кожного разу протягомп’яти хвилин дивляться 5 471 тис. чоловік, «ТСН»(«1+1») – 5 727 тис. чоловік, «Факти» («ICTV») –1 297 тис. чоловік. Якщо врахувати, що в Українимайже 37 млн. виборців, то стає очевидним, наскільки українські громадяни зацікавлені в суспіль-но-політичному та економічному житті їх країни.Якщо говорити про російські канали, то, на моє пе-реконання, вони далеко не позитивно впливаютьяк на медійний простір, так і на політичне життя.По-перше, зрозуміло яку політику проводять ці ка-нали на території України, і, по-друге, вони відніма-ють сегменти глядачів у вітчизняних каналів.

2.3. Роль партій у виборахРоль, яку мали б відігравати партії у вибо-

рах, визначається Конституцією України, час-тина друга статті 36 якої передбачає, що партіїсприяють формуванню і вираженню політич-ної волі громадян України. У той же час, ствер-джувати, що партії в дійсності забезпечуютьформування і вираження політичної волі гро-мадян, не доводиться: вони пропонують ви-борцям лише загальні гасла і відвертий по-пулізм; рівень кваліфікації і доброчесностіїхніх представників у парламенті та представ-ницьких органах місцевого самоврядуваннячасто залишає бажати кращого. Виборча кам-панія основних кандидатів на пост Прези-дента України будується або на абстрактнихпротиставленнях («працює» – «заважають»,«працює – «зраджують»), або на загальнихгаслах («нова індустріалізація», тощо), абона критиці дій опонентів чи нереалістичнихобіцянках на кшталт «допомоги кожному»,включення всіх бажаючих до списків канди-датів на виборах тощо. При цьому кандида-ти у Президенти не прагнуть особливо пере-обтяжувати виборців інформацією про складкоманд, на підтримку яких вони спиратимуть-ся після проведення президентських виборів,про принципи майбутньої взаємодії з їхнімисьогоднішніми політичними опонентами,власним баченням конкретних шляхів подаль-шо- го розвитку держави, яка на сьогоднішнійдень переживає далеко не найкращі часи. Такаякість політичних партій зумовлена низкоючинників – монополізацією партіями владнихресурсів, системою формування представ-ницьких органів влади, відсутністю чіткогорозмежування політичної відповідальностіу трикутнику «парламент – глава держави –уряд», залежністю партій від приватного фі-нансування з боку обмеженого кола осіб, рол-лю ЗМІ у висвітленні виборів та політичнихпроцесів загалом, запитами самих виборцівтощо. На нашу думку, першочерговими кро-ками, які б сприяли підвищенню якості полі-


Науковий керівник Фонду «Демократичні ініціативи»Перед кожними виборами партії і кандидати замов-ляють у соціологів проведення досліджень, спрямо-ваних на те, щоб визначити перелік проблем, якінайбільше турбують виборців. В липні 2009 р. Ukrai-nian Sociology Service оприлюднював результатисоціологічного опитування щодо проблем, які надумку виборців, має вирішувати новообранийПрезидент. Результати були такими: 1) подоланнянаслідків економічної кризи – 65%; 2) боротьбаз корупцією – 47%; 3) проведення назрілих у сус-пільстві реформ (пенсійної, охорони здоров’яі т.д.) – 39%; 4) захист найменш соціально захи-щених верств суспільства – 35%; 5) зняття депу-татської недоторканості, скасування депутатськихпільг – 33%; 6) захист людей від несправедливос-ті влади – 33% тощо. У той же час, з переліку п’ятипершочергових проблем, Президент відповідно досвоїх кадрових повноважень може вирішити лишеодну – проблему корупції. Решта проблем, як-топитання зовнішньої політики чи створення єдиноїпомісної церкви, не дуже турбує виборців – лише4% опитаних відносять до пріоритету діяльностінового Президента об’єднання церков.Таким чином, головними для виборців є проблемиекономіки, і всі кандидати намагаються тиснути нацю «больову точку». Інше питання: яким чином церобиться? В.Янукович обіцяє «очолити ефектив-ний уряд» (виникає логічне запитання: він плануєстати Президентом чи Прем’єр-міністром Украї-ни?), Ю.Тимошенко «працює» (багато хто ставитьпитання так: якщо вона працює, то що ж будез країною, коли вона піде, адже працювати буде ні-кому – то, можливо, нехай і далі працює?), А.Яце-нюк обіцяє «нову індустріалізацію», хоча індустріа-лізація завершилась ще в 1930-ті роки. Водночасзгідно з конституційною реформою 2004 року, ціобіцянки Президент не зможе виконати в силу об-меженості своїх повноважень, адже його компе-тенція у сфері економіки є досить вузькою. Іншимисловами, політики обіцяють те, чого зробити незможуть. Певною мірою у цьому винен споживач,адже його запит формує нереалістичну пропози-цію. Звідси випливає два завдання для ЗМІ і гро-мадянського суспільства: виховувати кандидатів



Тема

вже зашкалювати, і його рівень вже не відповідаєнормам європейської країни – він дійшов до рівнялатиноамериканських держав.Ознакою політичних еліт в Україні також стало«м’яке» ставлення до закону, а якщо називати речісвоїми іменами – повне нехтування законом абоприйняття законів «під себе». Я зверну увагу тількина дві приклади. Перший приклад – проблема фі-нансування політичних партій. У нас існує відповід-ний закон, який так і не почав діяти. На сьогодніінших (окрім експертних оцінок) джерел отриманнядостовірної інформації про те, скільки коштує ви-борча кампанія, немає. Другий приклад – скорочен-ня строків виборчої кампанії до 90 днів. Таке скоро-чення – пуста декларація, адже реально виборчакампанія почалась не за 90, і навіть не за 120 днівдо дня виборів – вона стартувала за 150 днів додня виборів, можливо, навіть раніше. На мій погляд,у виборчих законах варто було б закріпити поло-ження про те, що передвиборна агітація починаєть-ся не після реєстрації кандидатів, а за певний строкдо призначення виборів.Важливим є також питання співвідношення осо-бистісного та ідеологічного в діяльності політичноїеліти. Протягом останніх років, особливо після2004 року, ми стали свідками активних «персона-лістських» кампаній, коли одні політичні лідериперейшли до звинувачень інших політичних лідерів(проблема «любих друзів» Президента, протисто-яння по лінії Тимошенко – Балога тощо), прикри-ваючи особистісне протистояння ідеологією. Коли жособистісне протистояння знімається, виявляється,що вчорашні запеклі «ідеологічні» опоненти стаютьдрузями і політичними однодумцями. Найгіршимє те, що особистісне протистояння переноситьсяу сферу внутрішньої та зовнішньої політики, і в ре-зультаті ми маємо приклад повної безвідповідаль-ності політичної еліти.Протистояння еліти, свідками якого ми стали упро-довж останніх чотирьох років, має інституційнускладову: боротьба «А» проти «Б» полягає не лишев тому, що «А» принижує «Б» і намагається пере-творити його на цапа-відбувайла, але і в тому, що«А» завдає удару по інституту, який представляє«Б». В результаті ми спостерігаємо знищення у гро-мадському сприйнятті ролі й авторитету інститутів:парламенту, глави держави, уряду. Причому такезнищення відбувалось свідомо і цілеспрямовано.Саме тому згідно з даними одного із соціологічнихдосліджень, 20% опитаних громадян України не-навидять ту владу, яка на сьогодні існує в Україні.

Мирослав МАРИНОВИЧ,

Віце-ректор Українського католицького університетуНа превеликий жаль, помаранчеві сили, які отрима-ли владу завдяки народу, після здобуття влади від-вернулися від народу і взяли активну участь у само-ізоляції влади задля наступних перемог.На сьогодні серед політиків наявний брак відпові-дальності, а точніше – неготовність до відповідаль-ності за свої дії і рішення. Окремі народні депутатинамагаються покласти відповідальність на народ,мовляв – ми ж представляємо не себе, а тих, хтоза нас голосував. На мій погляд, таке апелюваннядо народу, який самі ж політики ізолювали відвлади, є аморальним: якщо ти як депутат не відпо-відаєш за те, що діється в парламенті, – склади ман-дат. Адже якщо працівник, наприклад, комерційноїкомпанії пропонує певний крок, який потім оберта-

і виховувати виборців (з тим, щоб останні моглирозуміти, що зможе зробити Президент, а чого вінзробити не зможе через брак повноважень).

Анатолій РОМАНЮК,Директор Центру політичних досліджень,професор кафедри політології Львівськогонаціонального університету ім. І.ФранкаНапередодні президентських виборів дедалі часті-ше проходять зустрічі, конференції і круглі столи,присвячені виборчій тематиці. Якщо у цих зустрічахберуть участь політики та експерти, спостерігаєть-ся певна тенденція – депутати говорять про те, що:1) не потрібно займатися критиканством; 2) за стансправ в Україні відповідальність несе народ, а нееліта – адже саме народ цю еліту привів до влади.Варто почати з визначення поняття еліти. Під полі-тичною елітою я розумію: а) політичних лідерів, якіза результатами виборів приходять до виконавчоївлади і обіймають посади за квотами партій (тоб-то є політиками, а не державними службовцями);б) представників парламентських політичних пар-тій, які завдяки входженню до парламентськихінститутів здатні певним чином впливати на діяль-ність виконавчої влади, процес прийняття політич-них рішень і спрямування політичного процесу;в) представників позапарламентських політичнихпартій, які мають можливість у майбутньому потра-пити до складу парламенту і можуть активно вико-ристовувати засоби тиску на політичний процес.Свого часу класик партології Моріс Дюверже сфор-мулював положення, за яким для оцінки політичноїпартії необхідно розглядати її організаційну структу-ру. Якщо розширити цей підхід, то можна стверджу-вати наступне: атмосфера і взаємовідносини всере-дині партії прямо впливають на те, яким чином вонабуде діяти після здобуття влади. Відповідно, якщопартія є демократичною, вона зможе реалізуватидемократичну програму, якщо ні – то демократичнупрограму вона реалізувати не зможе. Кафедроюполітології ЛНУ ім. І.Франка завершено досліджен-ня, яке присвячене політичній комунікації всерединіпартій у період з 2006 року (тобто з моменту прове-дення виборів до парламенту за новою виборчоюсистемою із голосуванням за закриті списки у єди-ному загальнонаціональному виборчому окрузі).Результати цього дослідження говорять про те, щов межах всіх політичних партій комунікація носитьцентралізований характер: рішення приймаютьсяв центрі і «спускаються» вниз, зворотного шляхукомунікації немає. Таким чином, національні партіїє авторитарними за своєю суттю. Необхідно також розглянути питання міжпартійноїкомунікації – утворення блоків, коаліцій, формулю-вання спільних документів тощо. На сьогодні міжпартіями є певний компроміс. Суть останнього по-лягає у тому, що слабкі партії підтримують більшпотужні. У той же час, відсутній компроміс між пар-тіями як рівними партнерами. Таким чином, нашапартійна еліта не знає, що таке компроміс – ком-проміс розглядається лише з позиції сильної сто-рони. Якщо використовувати термінологію теоріїігор, партійна еліта пропонує дотримуватись тількиоднієї моделі політичного процесу – гри з нульовимрезультатом, коли той, хто виграє, отримує все,а той, хто програє, втрачає все і платить як за себе,так і за того, хто виграв.Ключовою характеристикою сучасної українськоїеліти є популізм. Він завжди був присутній в україн-ській політиці, однак протягом останніх років почав



Тема

ється крахом для компанії, від апелює не до тих, хтойого призначав – він звільняється або його звільня-ють, тобто він несе відповідальність. В політиці жвідповідальності немає. Я добре пам’ятаю, як у свійчас колишній заступник керівника Народного РухуУкраїни Олександр Лавринович обстоював ідеювпровадження пропорційної системи виборів як чине єдиного шляху порятунку України від тих явищ,які на той момент мали місце у суспільно-політично-му житті. При цьому я не чув від тих, хто впроваджу-вали цю виборчу систему, якихось вибачень занегативні наслідки її впровадження. Ще один при-клад браку відповідальності: зараз ОлександрМороз активно критикує все, що відбувається у дер-жаві, у тому числі стосунки між гілками влади. Алевін, мабуть, забув, що саме завдяки його зусиллямбув ухвалений той варіант Конституції України, якийістотно розбалансував владу.Я припускаю, що у цій президентській кампаніїповториться те ж саме, що мало місце під час попе-редніх кампаній – пошук «незаплямованих» облич,які стануть окрасою відповідних виборчих списків.Це зумовлено певним суспільним запитом: ті, хтопри владі, вже остаточно зіпсовані, і нам потрібнообрати чесних людей для наведення порядку у вла-ді. Я не знаю, скільки нам ще потрібно виборчихциклів, спроб і помилок, щоб усвідомити: не в цьо-му річ, адже і серед «зіпсованих» було багато чес-них людей, які прийшли до влади для того, щоб їїполіпшити. Я не знаю, як на сьогодні оцінюютьАндрія Шевченка, але на момент свого обрання допарламенту він був одним з найкращих; між тим,перебуваючи у владі, він розчинився у ній.Дуже гарним інструментом перевірки етичної по-зиції того чи іншого політика є його готовність йтина особисті жертви заради тих, кого він представ-ляє у владі – заради народу. Не хочу вдаватисьдо крайнощів і стверджувати, що всі депутати «привладі» не зробили нічого позитивного для народу, –це було б несправедливо. Водночас я не знаюжодного прикладу, коли б хтось із народних депу-татів України пішов на значну особисту жертвузаради інтересів народу. Виникає логічне запитання: яким є вихід з існую-чої ситуації, особливо з урахуванням того, що амо-ральність не лише нагромаджується, вона сприй-мається як щось звичне, як норма. Я не вірю у те,що вихід з нинішнього глухого кута може бути знай-дений у політичній площині – моральне одужанняне може відбутися внаслідок політичних дій, воноє одноразовим актом – ти або готовий до жертви,або ж ні, жертву не можна планувати. На моє пе-реконання, майбутнє – за такою політичною силою,яка не просто декларуватиме моральне очищення,але і доведе готовність до такого очищення конк-ретною жертвою. Етичні зміни не є ідентичнимизмінам політичним. На політичному рівні цілкомнормально виступати, наприклад, за скасуванняінституту президентства. Що ж означає виступатиза скасування корупції? Нічого, якщо ти не можешдовести таку готовність своїми власними діямичерез відповідні втрати.Після 2004 року реалізувалась всім добре відомапритча: герой, який подолав дракона, посів йогомісце і сам став драконом. У мене таке вражен-ня, що помаранчева сила не виконала головногомандату, який йому дав народ. І тому на помаран-чевих політиків на чергових президентських вибо-рах можуть очікувати певні сюрпризи: Галичина,наприклад, може проголосувати за В.Януковича,

давши йому більш високий рівень підтримки, ніжПартія регіонів отримала на відомих виборах у Тер-нопільській області. І причиною цього будуть неманіпуляції і фальсифікації, а невиконання пома-ранчевими силами свого мандату.Може виникнути ще одна проблема: якщо системавсе одно поглинає все, що потрапляє в неї, то вонане може бути змінена взагалі, і проблема якості елітвзагалі знімається – деградація системи є невід-воротною, як і перетворення «під систему» всього,що потрапляє в неї. На мій погляд, згідно із зако-нами структуралізму є два виходи: якщо елемент,що входить до системи, не є достатньо потужнимдля перетворення системи, система його поглинаєабо виштовхує; якщо він достатньо потужний –такий елемент стає системоутворюючим, він фор-мує нову систему.

Антоніна КОЛОДІЙ,

Завідувач кафедрою політичних наук і філософіїЛьвівського регіонального інституту державногоуправління Національної академії державногоуправління при Президентові України, доктор філософських наук, професорІснує два підходи до розуміння еліт. Перший з них –ціннісний, за якого визначаються риси, якими б ма-ла володіти еліта. Такі риси загалом перерахованіу літературі з відповідної проблематики, більше то-го – в окремих публіцистичних статтях автори підні-мають ідею про необхідність створення певних екс-пертних комісій, які б перевіряли претендентів надержавні посади на предмет відповідності їх визна-ченому переліку рис. Звичайно, такі заклики –повна утопія, реальне життя цю ідею якщо і невідкине, то викривить на стільки, що від неї прак-тично нічого не залишиться. Водночас цінність зга-даного підходу полягає у тому, що він встановлюєпевний стандарт еліти. Другий підхід – функціональ-ний, його суть зводиться до того, що еліта розгля-дається як сукупність всіх тих, хто претендує наздійснення та здійснює владу.Засоби масової інформації перестали акцентуватигострі моменти у політичному процесі – вони йдутьза тими провідними політиками, за якими люди,можливо, вже давно передумали йти.Еліта зараз перебуває у такому стані, що очікуватина якісь райдужні перспективи з нею не доводиться.У свою чергу, сучасний стан еліти визначаєтьсяспецифічністю національного процесу трансформа-ції. У будь-якій країні цей процес починається з лібе-ралізації старого режиму, яка закінчується переда-чею влади у руки нової еліти, після чого останнязапочатковує реформи. В Україні окремі стадіїцього процесу були обійдені: стара партійна но-менклатура лібералізувалась, почала (без особли-вого бажання) певні демократичні перетворення,але еліта, яка б мала прийти на заміну номенклату-ри, була знищена (самознищена), розпорошена,і, відповідно, не отримала владу та не започаткува-ла реформ. Відтак, до консолідованої демократіїУкраїна не дійшла. Замість консолідації в нашійдержаві сформувались олігархічні клани, еконо-мічна могутність яких спонукала їх рухатись не додемократії, а до утвердження такого режиму, якийби найбільше задовольняв їхні інтереси. Цей ре-жим намагались утвердити шляхом реформуванняКонституції, яке почалось у 2000 році і завершилосьу 2004 році. При цьому утвердження відповідногорежиму супроводжувалось інституційною неста-більністю, розхитуванням тих інституцій, які були



Тема

запроваджені у нашій політичній системі в середині1990-х років. Таким чином, наразі спостерігаєтьсяпочаткова стадія постолігархічного переходу – ста-дія застою, коли між елітами ще не почаласяборотьба за принципові питання державної політи-ки, яка б вела до демократії. Адже демократія вини-кає із жорсткої боротьби, коли сили, що ведуть такуборотьбу, починають розуміти, що відсутністьзагальноприйнятих узгоджених правил може при-звести до повного програшу у боротьбі. Якщо«борці» розуміють важливість правил, вони їхвизнають і стають готовими до того, що програшу боротьбі за владу не стане остаточним, за нимзавжди може слідувати перемога.

Наталія АМЕЛЬЧЕНКО,Завідувач кафедри політології Національногоуніверситету «Києво-Могилянська Академія»,кандидат філософських наук, доцентЧому у суспільстві існує значна кількість тих, які нехочуть голосувати взагалі або голосують «серцем»?Я вважаю, що причинами цього є відсутність ідеоло-гічної ідентифікації партій, відсутність ідеології,постійна міграція депутатів з партій і фракцій. Голо-сування «серцем», а не розумом навряд чи є по-зитивом. Вибір має бути свідомим, однак свідомимвін може бути лише тоді, коли виборець зможе голо-сувати за певну ідеологію, певну програму.Наша т.зв. «політична еліта» демонструє повну не-спроможність домовлятися, неспроможність до ре-флексивної демократії, коли політики домовляють-ся щодо вихідних засад політики. В Україні середполітиків немає ціннісного консенсусу, на відмінувід багатьох європейських країн, наприклад –Литви, де представники різних політичних таборівспільно погодились з тим, що Литва має статичленом ЄС. Про неспроможність домовлятися свід-чать, наприклад, провал Універсалу національноїєдності, Конституційної ради тощо. Якби елітамогла домовлятися, то Закону «Про вибори Пре-зидента України» у тому вигляді, який зараз зазнаєкритики, можливо, не було б взагалі.

Сергій ГРИНЕВЕЦЬКИЙ,

народний депутат України, Перший заступник Голови Комітету Верховної РадиУкраїни з питань національної безпеки і оборониЯ впевнений, що стан політичного діалогу є наслід-ком у першу чергу відсутності в Україні боротьбиідей, різних поглядів на шляхи розвитку країни. Мимаємо справу лише із квазі-ідеями, сформульова-ними лише в загальних рисах: є умовно прозахіднийта проросійський напрями, які ніби-то змагаютьсяміж собою. Власне, ідейна боротьба витіснена намаргінес, і ототожнюється із силами та особами, якіне мають політичної ваги. Таким чином, потрібно відповісти на головне питан-ня: чого ми чекаємо від політичного діалогу? По-розуміння між лідерами, між бізнес-групами, які сто-ять за тими чи іншими силами? Якщо ми прагнемосаме цього, то політичний діалог нам взагалі непотрібен. Перш ніж говорити про діалог, вітчиз-няним політикам варто було б ознайомитись хочаб з азами теорії компромісу та консенсусу. Стислосуть цієї теорії можна звести до наступної формули:результативність та повноцінність компромісу зале-жить від того, чи веде він до консенсусу як способуприйняття політичних рішень та широкої громад-ської злагоди. В українських умовах підхід до цьогопитання кардинально відрізняється від зазначеного:

кожна зі сторін розглядає компроміс як можливийлише за умови прийняття її позиції за основну.Звідси і провальність ідей круглих столів між пар-ламентськими партіями, різного роду універсалівнаціональної єдності і таке інше. Навіть у такомуважливому питанні, як конституційна реформа,яка безумовно необхідна, відсутнє бажання пітина певний компроміс. Натомість є прагнення на-писати Конституцію під себе, перетворити її назнаряддя влади, до того ж влади абсолютної. І докибуде тривати саме таке ставлення до діалогу і допотреби іти на компроміс, доти ми не будемо матимасштабної та змістовної політичної реформи.

Андрій ШЕВЧЕНКО,

народний депутат України, Перший заступник Голови Комітету Верховної РадиУкраїни з питань свободи слова та інформаціїГоловне питання, що стоїть перед Україною в кон-тексті цих виборів, полягає в наступному: чи будутьці вибори проведені «по-новому»? Спершу, щодотієї реальності, яку можна назвати останніми ви-борами «по-старому». Це – вибори, де забагатоманіпулятивних технологій, використання адмініс-тративного ресурсу, тобто вибори без вибору. У всіхко-мандах є досить багато політиків, що займалисявиборами у попередній президентській кампанії,навіть нові кандидати у президенти залучаютьу свої команди тих технологів, котрі «робили» вибо-ри в 1999 та 2004 роках. Є досить велика вірогід-ність відтворення у другому турі чергових прези-дентських виборів тієї картини, яку ми спостерігалиу 2004 році. Громадянське суспільство підходить доцих виборів, як і в 2004 році, коли велика кількістьгромадських організацій, експертів та соціологівзамість того, щоб виконувати свою місію у вибор-чій кампанії, досить часто працювали, обслуговую-чи ті чи інші інтереси. Говорячи про засоби масо-вої інформації, ми бачимо, що на зміну «темникам»та цензурі прийшла «джинса», продажна журналіс-тика, журналістика на замовлення.Є також і нові тенденції. Ці вибори починаютьрозглядатися як вибори для осмисленого розу-міння, змагання виборчих ідеологій, і для цьогозараз набагато кращі умови, ніж у 2004 році. Якщоу 2004 році ми говорили про використання адмі-ністративного ресурсу виконавчої влади, то заразіснує набагато більший ризик адміністративногоресурсу місцевої влади. Є дані, що вперше за 20 ро-ків під час виборів ми будемо більше говорити проекономіку, а не про ідеологічні чи політичні питання.У зв’язку з цим для кандидатів у Президенти поста-ють нові виклики. Для Ю. Тимошенко це буде абсо-лютно нестандартна кампанія, адже вперше за їїполітичну кар’єру вона буде проводити кампанію нез позиції опозиціонера. Змагатися потрібно буде нелише з конкурентами, а й економічною кризою. ДляВ. Януковича ця кампанія буде відрізнятися від2004, 2006 та 2007 років, бо він буде змушенийговорити не лише про НАТО, російську мову, алеі про економіку.

Євген ЗАХАРОВ,Співголова Харківської правозахисної групиПолітичні еліти не враховують тієї обставини, щонаразі можливими є декілька рівноцінних і в рівніймірі можливих варіантів розвитку країни. Вони невраховують різноманітність українського суспільст-ва. Саме через це впроваджується імперативниймандат у формі жорсткої партійної дисципліни, що



Тема

знову ж таки відсилає нас до прикладу КПРС. Такийобмежений погляд на сучасний стан українськогосуспільства веде до остракізму незгодних з політи-кою партії, до закритості партійних списків і донепрозорого процесу прийняття рішень.

Ігор ЖДАНОВ,

Президент Аналітичного центру «Відкрита політика»Одне з головних питань сьогодення полягає у тому,чи будуть чергові президентські вибори демокра-тичними, чи ні. Аргументом «за» є виборчі кампанії2006 та 2007 років. За всіма висновками виборибули демократичними, тобто традиція чесних і де-мократичних виборів є. Але сьогодні перед намисаме президентські вибори, що зумовлює виник-нення декількох загроз. Так, якщо говорити про від-мінність цієї виборчої кампанії від кампанії 2004 р.,то перш за все треба звернути увагу на ціну вигра-шу чи програшу. Якщо на попередніх президент-ських виборах головною метою було виграти, то навиборах 2010 р. головним завданням всіх політич-них сил буде не програти. Програш в цих виборахбуде мати серйозні політичні наслідки для основнихкандидатів. Тому головним завданням чергових виборчих пе-регонів буде подолання недовіри до політиків таполітики в цілому. Це завдання може бути викона-ним за умови, якщо політики запропонують при-йнятну для більшості модель майбутнього України.Така модель повинна мати дві важливі складові:політичну (конституційний устрій) та економічну(шляхи подолання наслідків економічної кризи).Вже зараз кожний кандидат у Президенти має своєбачення майбутнього устрою України. Партія регіо-нів пропонує парламентську демократію зі слабкимПрезидентом; Анатолій Гриценко в своїй «Консти-туції Порядку» запропонував модель з сильноюпрезидентською владою; комуністи взагалі закли-кають скасувати посаду Президента; Сергій Тигіп-ко пропонує скасувати конституційну реформу2004–2005 рр., та повернутися до Конституції зраз-ка 1996 р. тощо. Таким чином, голосуючи за того чиіншого кандидата ми також голосуємо і за певнумодель майбутньої України. В економічній площині передвиборчих дебатів першза все матиме місце обговорення тактичних шляхіввиходу з кризи і критика дій уряду щодо подоланнянегативних явищ в економіці. Але необхідно, щобкандидати артикулювали і стратегію економічногорозвитку країни, щоб у кожного з них було чітке ба-чення економічної моделі України після кризи. Оче-видно, що докризова економіка вже вичерпаласебе – металургія і хімія більше не будуть локомоти-вами ВВП. Тому вже зараз вкрай необхідно думатипро те, які галузі промисловості будуть пріоритетни-ми для розвитку економіки. Важливим є і питання про те, чи будуть ці черговіпрезидентські вибори роз’єднувати. Очевидно, щобільшість кандидатів не будуть говорити про роз’єд-нання країни та ділити її на три сорти, як це булоу 2004 році, приділяти надмірну увагу питаннямчленства в НАТО, двомовності, подвійного грома-дянства, статусу ОУН-УПА тощо. Зокрема, питанняНАТО – це питання довгострокової перспективи,і політики дійшли згоди, що рішення про вступне буде прийматися без всенародного референду-му. Що стосується питання про статус російськоїмови, яке піднімає Партія регіонів перед кожнимивиборами, то за весь час ця політична сила так і не

зробила якихось потужних кроків, щоб втілити своєгасло в життя.


Голова правління Комітету виборців УкраїниДля того, щоб говорити про якість політичногодіалогу, необхідна наявність самого діалогу. І мизмушені констатувати, що в Україні немає політич-ного діалогу як такого. Він є на таких конференціяхі круглих столах, в яких беруть участь експерти,політики та представники громадськості, де частобувають палкі дискусії, але виробляється певнаконструктивна позиція, спільне бачення нагальнихпроблем і шляхів їх вирішення. Але коли ми доходи-мо до моменту прийняття рішень, то тут діалогзакінчується, і починається або монолог або діалогза закритими дверима двох чи трьох політичнихсил. І в результаті такого діалогу ми отримуємоабо спроби змін до Конституції, або зміни до ви-борчого законодавства, які дуже часто перекрес-люють всі ті діалоги, всі ті дискусії, які ми проводи-мо на таких заходах.

2.4. Громадянське суспільство і вибориРоль національних громадських організацій

у виборах традиційно полягала у проведенніобговорень наявних проблем виборчого зако-нодавства та визначенні шляхів їх вирішення,моніторингу порушень виборчого законодав-ства, у тому числі – шляхом спостереженняза проведенням виборів, проведенні освітніхта адвокасі-кампаній, участі у підготовці членіввиборчих комісій та спостерігачів, аналізі пе-редвиборних обіцянок партій, блоків та канди-датів на виборах тощо. В силу того, що вибор-чі кампанії 2006–2007 років загалом пройшлиз дотриманням демократичних стандартів чес-них та прозорих виборів (принаймні, на загаль-нодержавному рівні), на основі суттєво удоско-наленої правової бази, моніторинг порушень тааналіз проблем виборчого законодавства набу-ли другорядного значення, в той час як першо-черговим пріоритетом став аналіз політичнихпрограм учасників виборів (партій і блоків) напредмет їх відповідності реальним суспільнимпотребам, а також їх відповідності попереднійдіяльності під час перебування «у владі», дослід-ження якості списків кандидатів на виборах.Після внесення останніх змін до Закону «Провибори Президента України», потреба у підви-щенні уваги «третього сектору» до недоліківзаконодавства, шляхів його удосконалення,а також практики застосування законодавствапід час чергових виборів, знову стала надзви-чайно актуальною.

Загалом, посилення ролі громадських органі-зацій у забезпеченні демократичних, чесних тапрозорих виборів потребує перегляду законо-давчої бази діяльності неприбуткових організа-цій в Україні, надання громадським організаці-ям права здійснювати спостереження за перебі-



Тема

гом всіх виборчих кампаній, що відбуваютьсяв державі, більш активного залучення такихорганізацій у процес формування державної по-літики та здійснення контролю за діяльністюорганів публічної влади. Заслуговує також наувагу і ідея створення «громадянської партії» якальтернативи існуючим партіям (див. вставку).

2006 р. Йдеться про використання недостовірнихсоціологічних даних, які створюють хибне вражен-ня у виборців, і таким чином кандидати намага-ються впливати на рішення громадян. Така ситуаціястворює певну небезпеку, тому що якщо починаютьшахраювати на виборах, то немає жодних гарантійтого, що не будуть шахраювати при владі. І якщо мине будемо опиратися цьому шахрайству, підкупу,спотворенню соціологічних даних, то ми, на жаль,вийдемо з цих виборів набагато гіршими, ніж миє навіть зараз. Тому варто боротися за чесні і від-криті вибори, бо від них дійсно залежить якістьнашої демократії.

Володимир КОВТУНЕЦЬ,експерт Інституту виборчого праваНині перед експертами, громадськими організація-ми стоїть принципово інше завдання, ніж під часпопередніх виборчих кампаній – врятувати реномеУкраїни як демократичної європейської держави.У зв’язку з цим необхідно забезпечити тотальнеспостереження за виборами, щоб жодне порушеннявиборчого законодавства не залишилось незадоку-ментованим. З іншого боку, ті, хто здійснюватименавчання членів виборчих комісій, мають сформу-лювати такі правові позиції, правові механізми,які не дозволять застосувати на практиці ті засобифальсифікацій, які передбачені новою редакцієюЗакону «Про вибори Президента України», наприк-лад – знайдуть правове обґрунтування неможли-вості розгляду дільничними виборчими комісіямискарг під час проведення голосування.


Голова правління Комітету виборців УкраїниНам дійсно необхідний діалог, і в першу чергу, – діа-лог між громадськими організаціями, між експер-тним середовищем і тими, хто приймає рішення абовпливає на його прийняття. Певна практика подіб-ного діалогу вже мала місце в Україні, коли при ЦВКіснували громадські ради, які представляли фактиі оцінки громадянського суспільства. Також, можли-во, мало б сенс прийняти певну резолюцію, чи дек-ларацію, в якій ми виклали б бачення експертнимсередовищем проблем законодавства і шляхів їхвирішення. Також, на мою думку, варто подуматипро можливість створення громадськими організа-ціями коаліції, першим кроком якої міг би стати вис-туп із спільною заявою зі своїми пропозиціями. Можна без кінця вдосконалювати законодавство,але якщо не буде політичної волі головних учасниківполітичного процесу, то чесних, відкритих, конку-рентних виборів не буде. Тому хотілося б, щоб такаполітична воля була. Я думаю, що громадські орга-нізації зі свого боку зроблять все можливе, щоб все-таки якість виборів була кращою.

Антоніна КОЛОДІЙ,

Завідувач кафедрою політичних наук і філософіїЛьвівського регіонального інституту державногоуправління Національної академії державногоуправління при Президентові України, доктор філософських наук, професорЯкщо порівнювати період кучмівського напівавто-ритаризму і період теперішньої умовної демократії,порівняння видається не на користь останньої –у тому сенсі, що за часів Л.Кучми існувала незгодаз принципових питань державної політики, пород-жена суперечливістю інтересів Президента і йогоадміністративного апарату, олігархів, націонал-де-


науковий керівник Фонду «Демократичні ініціативи»В нас вже є відносно чесні і відносно демократичнівибори. Я маю на увазі останні вибори 2007 р. Хочаб тому, що їх результати збіглися з результатамиекзит-полів. Але ці вибори не призвели до демокра-тії. Постає абсолютно логічне питання: чому?Що таке демократія? Відповідь дуже проста: цевплив суспільства на владу. Що таке демократичнівибори? Це єдина умова, коли виборець може дужесерйозно вплинути на владу. Колись відомий полі-толог сказав дуже влучну фразу: вибори – це час,коли виборець виступає у ролі Бога: він карає абонагороджує. І саме в цій ситуації доводиться раху-ватися з виборцями. Я вважаю, що наразі дійсноіснує виклик суспільству, і він є більшим, ніж у 2006і 2007 рр. Це можна зрозуміти, якщо подивитись напроект Закону «Про внесення змін до Конституції»,який був запропонований найбільшими парламент-ськими фракціями. Він передбачав суттєве змен-шення і обмеження впливу суспільства на владу.Передбачалося скасувати всенародні вибориПрезидента, перенести наступні парламентськівибори на 2014 р., обмежити права преси, дис-циплінувати через імперативний мандат незгоднихз політикою фракції депутатів. Зараз про цейпроект намагаються не згадувати, але напрямдумок політичних лідерів залишився таким самим.Очевидно, що не можна очікувати від них прихиль-ності до демократії. Як можна охарактеризувати діяльність громадськихорганізацій під час виборів? Простою мовою це зву-чить так: відучують обманювати людей, які прийма-ють для нас закони. Але проблема полягає ще і втому, що інших кандидатів у нас немає. Тобто, в ційситуації нам залишається зробити так, щоб канди-дати були хоча б цивілізованими, щоб вони цивілізо-вано вели виборчу кампанію. І в цьому процесі нагромадські організації чекають певні перепони.Варто виділити неконкретність і безвідповідальністьяк основні перепони на шляху до демократичнихперетворень. Ми повинні вимагати від політиківконкретних програм, конкретних відповідей на конк-ретні питання, хоч це і може бути надзвичайноважко.Для багатьох міжнародних спостерігачів та вітчиз-няних експертів досі залишається незрозумілим,чому люди не цінують свого голосу. Відповідь на цезапитання може вразити своєю прагматичністю:більшість громадян переконані, що всі політичнідіячі однакові, і що їх вибір не змінить абсолютнонічого, а голосування за гроші принаймні дає хочщось. Така переконаність у відсутності реальноговибору і апатія громадян може мати надзвичайнонегативні наслідки для тих демократичних здобут-ків, які нам все ж таки вдалося вибороти.Як соціолог, я хотіла б виділити ще одну проблему:навмисне викривлення соціологічних опитувань,з яким я постійно стикаюся, починаючи виборів



Тема

мократів, лівих сил; в той час як зараз вся елітаперебуває разом, і протистоїть цій еліті хіба що гро-мадянське суспільство. Тому якщо від громадян-ського суспільства не буде жодної ініціативи, не бу-де жодних перспектив і в української демократії.Виникає питання: якою має бути така ініціатива?На мою думку, необхідне інституційне «перезаван-таження» політичної системи України через Консти-туційну Асамблею. Суспільство повинно усвідоми-ти, що для зміни еліти потрібен певний радикаль-ний крок, адже змінити політичну еліту через існую-чі правові засоби буде неможливо – політична елітане дозволить цього зробити. Зміна еліти – процесреволюційний за змістом, однак еволюційний засвоєю формою (процес формування Асамблеї, про-цес обговорень проекту Конституції, підготовленогоКонституційною Асамблеєю, мав би тривати десь4 роки; за цей час суспільство могло б змінитисьі виділити нову еліту).

Михайло НАХОД,

Голова Луцької міської громадської організації«Центр політичного аналізу та виборчого консалтингу»Активність громадських організацій з наближеннямвиборів зростає. Цьому є низка пояснень: 1) рядгромадських організацій фіксують відповідні абосуміжні цілі у своїх статутах, а наближення вибо-рів дозволяє втілити ці цілі у життя; 2) вибори –можливість отримання фінансової підтримки длясвоєї діяльності, як в рамках співпраці з політиками,так і в рамках проектів, що здійснюються за фі-нансової підтримки міжнародних фондів, благодій-них організацій тощо; 3) вибори дають громадсь-ким організаціям можливість змобілізувати своїхактивістів та резерви.Найбільш активними у виборчому процесі є моло-діжні партійні організації (вони не є демократични-ми, мають доволі вузьку спеціалізацію, їхня рользводиться до підтримки відповідних суб’єктів вибор-чого процесу тощо), експертні та аналітичні центрияк на загальнонаціональному, так і регіональномурівні (здійснюють експертне забезпечення виборів,аналізують програми партій тощо), моніторинговіорганізації (спостерігають за виборами), правоза-хисні організації (сприяють захисту виборчих прав,запобігають порушенням законодавства), просвіт-ницькі організації. Часто у виборах суб’єкти вибор-чого процесу намагаються задіяти й інші типи орга-нізацій – профспілки, асоціації тощо.Можна виділити декілька перспективних напрямківдіяльності громадських організацій в контекстіполіпшення якості виборів. По-перше, - це лобіювання прийняття необхіднихзаконодавчих актів. Має бути створена коаліціявсеукраїнських і місцевих громадських організацій,які б могли внести свій внесок в удосконаленнязаконодавства, зокрема – виборчого. Зараз готу-ється проект Виборчого кодексу, і пропозиції щодойого удосконалення мають вносить не поодиноко,як це має місце нині, а узгоджено. Протягом остан-нього часу низка політичних сил виступала із заява-ми про необхідність перегляду виборчих систем, якізастосовуються на загальнонаціональних та місце-вих виборах у напрямі забезпечення їх персоніфіка-ції. Громадські організації повинні виробити спіль-ну думку щодо таких систем і активно відстоюватисвою позицію, у тому числі і в засобах масовоїінформації, під час зустрічі з політиками тощо.Другий напрям – громадянський тиск. Дуже частолунає думка про те, що ніхто, крім громадських

організацій, неспроможний забезпечити прозо-рість виборчого процесу. У цьому напрямі зусил-ля громадських організацій можуть полягати в:а) узгодженні бачення недоліків виборчого зако-нодавства, напрацюванні відповідних пропозиційщодо їх врегулювання, підтримці пропозицій під-писами представників значної кількості організа-цій; б) надсиланні колективних звернень, прове-денні масових заходів.Третій напрям – громадянська освіта. Громадськіорганізації повинні поінформувати суспільство проті ключові небезпеки, які можуть виникнути у зв’яз-ку із практичним застосуванням законодавствапро вибори.Четвертий напрям – створення підґрунтя для виник-нення громадянської партії. Через один-два вибор-чих цикли нинішні політики дискредитують себеостаточно. Тому ті представники громадянськогосуспільства, для яких небайдужими є демократич-ними цінності, повинні зосередитись на побудовіпартії нового зразка, яка «виросте» з активних гро-мадян і будуватиметься на принципово іншій основі.

Олександр СОЛОНТАЙ,

експерт Інституту політичної освіти, депутатЗакарпатської обласної радиЗ точки зору ролі громадських організацій у вибо-рах чергові вибори Президента України принципововідрізнятимуться від попередніх виборчих кампа-ній. Якщо у 2004 році майже всі молодіжні громад-ські організації потрапили під репресивний тиск,у 2009 році громадським організаціям було створе-но належні умови для роботи. У той же час, мимаємо падіння молодіжної активності, руйнуваннявеликої кількості молодіжних організацій і їх регіо-нальної мережі, зміну керівників, значний впливгрошей на діяльність організацій і повну демобілі-зацію громадського активу. Дві третини активугромадських організацій відійшло від активної гро-мадської діяльності, ці люди просто вибули з гро-мадського середовища.Розуміючи ці та інші інституційні проблеми, ми –представники частини молодіжних громадськихорганізацій, об’єднались у проект «Громадянськакампанія «Молодіжна варта»: молодь за вами спос-терігає». Наше завдання протягом чергових прези-дентських виборів полягає у тому, щоб повернути(принаймні частково) молодіжну активність, актуа-лізувати питання усвідомленого вибору, повернутимолодь до дискусій. Зокрема, дискусій щодо того,що зараз заважає Юлії Тимошенко прийняти необ-хідні законодавчі акти стосовно демократизації сто-сунків студентів і адміністрації вищих навчальнихзакладів, починаючи від студентського самовряду-вання і закінчуючи впливом студентства на вирі-шення господарських питань у навчальних закла-дах. Партії регіонів ми б хотіли поставити питанняпро те, що заважає їй у тих регіонах, де вона маєвідповідний рівень представництва в органах місце-вого самоврядування, запровадити земельні аукціо-ни і використати отримані кошти для будівництвасоціального житла для молоді. Або ж що заважає«Нашій Україні», яка представлена в уряді низкоюміністрів, запровадити програми працевлаштуваннямолоді на селі після закінчення навчання у вищихнавчальних закладах, і тим самим вирішити питан-ня повернення молодих фахівців на село. Всі ці пи-тання, до речі, знайшли відображення у передви-борних програмах політичних партій і блоків навиборах 2007 року.



Тема

● рамковий характер регулювання процедуриутворення закордонних та спеціальних вибор-чих дільниць;● неузгодженість строків утворення вибор-

чих дільниць зі строками утворення окружнихвиборчих комісій;● відсутність зв’язку між мінімальним скла-

дом ОВК, ДВК і обсягом функціональногонавантаження на відповідні комісії (кількістюдільниць в окрузі, з якими має взаємодіятиОВК, кількістю виборців на дільниці, з якимимає взаємодіяти ДВК);● наявність низки прогалин та суперечнос-

тей у регулюванні процедури утворення ОВКта ДВК;● відсутність обмежень максимального

складу ОВК та ДВК, що за умови висуваннязначної кількості кандидатів у Президентиможе призвести до суттєво збільшення складукомісій і ускладнення їх роботи;● надання права на входження до складу

виборчих комісій лише тим виборцям, якіпроживають в межах відповідного територіаль-ного виборчого округу або міста, на територіїякого утворено округ;● можливість прийняття рішень про позбав-

лення права присутності на засіданні комісіїабсолютною (простою) більшістю присутніх назасіданні членів відповідної комісії;● необґрунтованість розміру виборчої заста-

ви (виборець, який отримує середньомісячнузаробітну плату, для акумулювання коштів длявнесення виборчої застави повинен пропрацю-вати 113 років) та підстав її повернення;● віднесення врегулювання практично всіх

питань доступу до бази даних Реєстру до повно-важень ЦВК, що розширює дискреційні повно-важення останньої;● неузгодженість положень нової редакції

Закону «Про вибори Президента України»з нормами Закону «Про Державний реєстрвиборців», вилучення із Закону «Про Держав-ний реєстр виборців» низки важливих поло-жень, зокрема – в частині первинного форму-вання бази даних Реєстру;● надання права голосу у закордонному ви-

борчому окрузі лише тим виборцям, яких взятона консульський облік, що можна розглядати якпорушення ст.ст. 22, 24, 64 та 70 Конституції;● скасування використання на виборах від-

кріпних посвідчень із одночасною відсутністюдієвих гарантій реалізації права голосу на ви-борах за виборчою адресою виборця (що можнарозглядати як порушення статті 22 КонституціїУкраїни);● недостатня визначеність порядку взаємодії

між органами, які мають право змінювати спис-

3. ВИСНОВКИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Закон «Про внесення змін до деяких зако-нодавчих актів України щодо виборів Прези-дента України» є суттєвим кроком назад нашляху удосконалення правового регулюваннявиборів глави держави. Хоча він і міститьдекілька позитивних нововведень, значначастина його положень не відповідає Консти-туції України, йде у розріз з рекомендаціямиВене-ціанської комісії та ОБСЄ/БДІПЛ щодопокращення виборчого законодавства. В існу-ючому вигляді нова редакція Закону «Провибори Президента України» навряд чи зможестати фундаментом для проведення черговихпрезидентських виборів у відповідності доєвропейських стандартів.

2. До найбільших недоліків зазначеногоЗакону, на наш погляд, відносяться наступні:● утворення виборчих округів на основі рів-

ної кількості виборців, а не рівної кількостівиборчих дільниць в округах, що призведе донерівномірного розподілу функціональногонавантаження між окружними виборчимикомісіями (одні ОВК взаємодіятимуть з 40–50ДВК, інші – з 300 ДВК);● збереження граничної чисельності вибор-

ців, що можуть бути віднесені до виборчої діль-ниці, на рівні 3000 виборців, що не узгоджуєть-ся із Законом «Про вибори народних депутатівУкраїни» і суперечить рекомендаціям Вене-ціанської комісії та ОБСЄ/БДІПЛ за резуль-татами спостереження за виборами у 2004,2006 та 2007 рр.;

Попри вибух молодіжної активності у 2004 році,реальна чисельність молодіжних громадських орга-нізацій за останні 5 років збільшилась лише вдвічі.Це означає, з одного боку, що до справжнього гро-мадянського суспільства на рівні молоді нам щедуже далеко; з іншого боку, це означає також і те,що все перебуває в руках активних молодіжнихорганізацій, які можуть активно впливати на побу-дову демократії в Україні.

Олександр НЕБЕРИКУТ,

Громадянська мережа «ОПОРА» (м. Львів)Що можуть робити громадські організації для того,щоб зробити вибір на виборах більш усвідомленим?Мені здається, що більшість наших продуктів(результати моніторингів, експертиз, навчальніматеріали тощо) спрямовані не на виборців, а набільш вузьку групу користувачів. Вбачається двашляхи активізації роботи громадських організаційз виборцями: 1) громадянська освіта з питаньусвідомленого вибору – не лише у період виборів,але і у міжвиборчий період; 2) громадський кон-троль за діяльністю влади із залученням виборців,у тому числі на найнижчому рівні – рівні громад.



Тема

ки виборців (судами, органами ведення Реєстру,виборчими комісіями), зокрема – щодо обмінуінформацією про скарги виборців, взяті до роз-гляду одним з таких органів (насамперед, у деньголосування);● можливість внесення змін до списків ви-

борців у день голосування, до того ж – за рішен-нями різних органів, що суперечить Кодексуналежної практики з виборчих питань;● можливість проведення ДВК засідань

і розгляду скарг під час організації голосу-вання виборців, що може паралізувати хідголосування;● неузгодженість правил здійснення перед-

виборної агітації, закріплених у Законі «Провибори Президента України» та у Законі «Провибори народних депутатів України», збере-ження у Законі «Про вибори ПрезидентаУкраїни» низки норм, що не відповідаютьєвропейським стандартам, не узгоджуютьсяз попередніми рекомендаціями Венеціанськоїкомісії та ОБСЄ/БДІПЛ;● відсутність у громадських організацій

права здійснювати спостереження за вибора-ми, що суперечить стандартам демократич-них виборів;● можливість встановлення ЦВК результатів

виборів на підставі лише тих протоколів ДВК,які є у наявності ЦВК на 10–11 день післядня голосування, що дозволяє виборчим комі-сіям під впливом відповідних політичних силкоригувати результати волевиявлення у загаль-нонаціональному масштабі;● оформлення обрання Президента України

не шляхом прийняття рішення, а шляхом скла-дання відповідного протоколу, що не сприятименалежному захисту виборчих прав громадян;● заміна офіційного оприлюднення резуль-

татів виборів офіційним оголошенням резуль-татів виборів, що не узгоджується із загально-світовою практикою;● звуження предмету позасудового оскарже-

ння, що може зумовити посилення функціо-нального навантаження на суди і, відповідно,послаблення можливостей захисту порушенихвиборчих прав;● можливість розгляду скарг тими виборчи-

ми комісіями, які допустили порушення, щосу-перечить загальновизнаному принципуправа nemo judex in causa sua;● визначення вичерпного кола питань, що

можуть бути предметом судового оскарження(що суперечить статті 124 Конституції);● можливість залишення адміністративних

позовів, нерозглянутих у встановлений Зако-ном строк, без розгляду (що суперечить статті55 Конституції та статті 6 Європейської кон-

венції про захист прав людини і основополож-них свобод);● закріплення заборони на постановлення

ухвал про забезпечення адміністративних по-зовів у спорах, що стосуються призначення, під-готовки та проведення виборів (що суперечитьст.ст. 22 та 55 Конституції)● встановлення кримінальної відповідальнос-

ті членів виборчих комісій за ухилення у роботівідповідних комісій без поважних причин (щоне відповідає принципу ефективності, адекват-ності та дієвості санкцій), недосконалість фор-мулювання статті 158-1 КК України.3. одальше удосконалення правового регулю-вання виборів може передбачати:● забезпечення стабільності виборчого зако-

нодавства – правила проведення виборчих кам-паній не повинні переглядатись перед кожнимивиборами, тим більше – після початку вибор-чого процесу, як це постійно спостерігаєтьсяв Україні;● уніфікацію положень різних виборчих за-

конів шляхом прийняття Виборчого кодексу,в якому варто врахувати рекомендаціїОБСЄ/БДІПЛ та Венеціанської комісії в части-ні, зокрема: а) скасування положень, згідноз якими вибори вважаються такими, що відбу-лися, якщо участь у голосуванні взяли не менше50% виборців; б) закріплення можливості реєс-трації незалежних кандидатів на виборах;в) закріплення механізмів, які стимулювати-муть забезпечення гендерного балансу у складіпредставницьких органів влади; г) закріпленнягарантій належної оплати праці членів виборчихкомісій; д) перегляду процедури прийому-пе-редачі виборчої документації та опрацюванняпротоколів у напрямі підвищення оперативнос-ті їх опрацювання;● повернення до тієї редакції Кодексу адмі-

ністративного судочинства України, яка булачинною до набуття чинності Законом «Про вне-сення змін до деяких законодавчих актівУкраїни щодо виборів Президента України»;● перегляд територіальної організації виборів

шляхом: а) запровадження поділу виборчихдільниць на постійні та тимчасові з урахуваннямпринципів, відображених у Законі «Про Дер-жавний реєстр виборців», визначення порядкуїх утворення, ліквідації, зміни відомостей продільниці тощо; б) визначення оптимальної кіль-кості територіальних виборчих округів з ураху-ванням типу виборчої системи, що застосовува-тиметься на парламентських виборах;● поступове зменшення кількості виборців на

виборчих дільницях з 2500 до 1500 виборців;● посилення незалежності ЦВК від політич-

них впливів, у тому числі шляхом визначення



Тема

ви-черпного переліку підстав дострокового при-пинення повноважень усього складу ЦВК;● запровадження обов’язкової попередньої

підготовки членів виборчих комісій (ОВК таДВК), закріплення в якості умови набуттяповноважень членом виборчої комісії проход-ження ним такої підготовки;● посилення незалежності членів комісій

від суб’єктів висування їхніх кандидатур, іншихполітичних впливів, у тому числі шляхом:а) закріплення у виборчих законах (Виборчомукодексі) вичерпного переліку підстав відкли-кання членів комісій; б) звільнення комісійвід обов’язку організації зустрічей кандидатівз виборцями;● вжиття подальших заходів, спрямованих на

підвищення рівня правової культури виборців;● перегляд обмежень щодо строку реєстрації

партії перед виборами (1 рік до дня виборів) якумови її участі у виборах;● перегляд розміру та підстав повернення ви-

борчої застави з тим, щоб коло потенційних кан-дидатів на виборах не зазнавало невиправданогозвуження: а) закріплення розміру застави напрезидентських виборах на рівні 500 000 грн.,б) закріплення правила, згідно з яким заставаповертається всім кандидатам у Президенти(суб’єктам висування їхніх кандидатур) за умо-ви отримання ними не менш як 3 % голосів ви-борців, які взяли участь у голосуванні (що від-повідатиме рекомендаціям ОБСЄ/БДІПЛ);● закріплення таких правил перевірки декла-

рацій про доходи і майно кандидатів у Пре-зиденти України, які унеможливлюватимутьпроведення вибіркових перевірок щодо певнихкандидатів;● обмеження кола підстав скасування реєс-

трації кандидатів на виборах невідповідніс-тю кандидата встановленим вимогам до кан-дидатури;● повноцінне введення у промислову екс-

плуатацію АІТС «Державний реєстр виборців»;● закріплення нового порядку складання

і уточнення списків виборців на загальнодер-жавних і місцевих виборах, що передбачатиме,зокрема: 1) позбавлення виборчих комісій пра-ва розглядати скарги на порушення, пов’язаніз реєстрацією виборців, складанням і уточнен-ням списків виборців – відповідні повноважен-ня мають бути передані органам веденняДержавного реєстру виборців, рішення якихмають оскаржуватись в адміністративному абосудовому порядку; 2) подання карг на відповід-ні порушення лише до одного органу, а не одно-го з декількох органів за вибором скаржника;3) визначення кінцевого строку, після завер-шення якого списки виборців вже не можуть

змінюватись (при цьому мають враховуватисьстроки адміністративного та судового оскар-ження рішень, дій та бездіяльності органівведення Реєстру, строки розгляду відповіднихсправ); 4) наділення правом здійснювати пуб-лічний контроль за ведення Державного реєс-тру виборців партій (незалежних кандидатів),а не фракцій; 5) визначення у виборчих зако-нах (Кодексі) чітких механізмів взаємодіїорганів ведення Реєстру, судів та інших органів,відповідальних за забезпечення належної реєс-трації виборців;● приведення правил здійснення передвибор-

ної агітації на виборах у відповідність до євро-пейських стандартів, у тому числі шляхом:а) скасування квот на політичну рекламув аудіовізуальних та друкованих ЗМІ; б) уточ-нення поняття «передвиборної агітації», йогоспіввідношення з політичною рекламою; в) лі-бералізації регулювання діяльності комерцій-них ЗМІ, у тому числі шляхом скасування рядуобмежень, встановлених для таких ЗМІ чинни-ми Законами про вибори; г) вилучення із за-конів про вибори положень, що встановлюютьвідповідальність ЗМІ за поширення завідомонедостовірних відомостей про кандидатів навиборах; д) вилучення із законів про вибориположень, які забороняють проведення перед-виборної агітації у зарубіжних ЗМІ; е) вилучен-ня із законів про вибори положень, які заборо-няють засобам масової інформації, їх посадовимта службовим особам і творчим працівникампід час виборчого процесу у своїх матеріалахі передачах, не обумовлених угодами з кандида-тами оцінювати передвиборні програми канди-датів або віддавати їм перевагу у будь-якійформі; є) вилучення із законів про вибори норм,які забороняють коментувати чи оцінювати агі-таційну програму за 20 хвилин до і через 20 хви-лин після її трансляції на радіо чи телебаченні,поширювати іншу інформацію щодо партії,блоку, кандидата на виборах; ж) удосконаленнярегулювання права на відповідь, зокрема черезвизначення переліку випадків, за яких ЗМІ маєправо відмовити у забезпеченні права на від-повідь, та закріплення можливості судовогооскарження відмови у забезпеченні права навідповідь; з) закріплення правила, згідно з якимрезультати соціологічних опитувань можутьоприлюднюватись до 24 години останньої п’ят-ниці перед днем голосування; и) прискоренняроздержавлення ЗМІ, підвищення прозоростівідносин власності щодо ЗМІ, посилення не-залежності Національ-ної ради з питань теле-бачення і радіомовлення, встановлення про-порційних санкцій за порушення ЗМІ вимогзаконодавства;



Тема

● приведення правил фінансування партійі виборів у відповідність до європейськихстандартів, у тому числі до Рекомендації Ко-мітету Міністрів Ради Європи державам-членамRec 2003(4) щодо Єдиних правил проти ко-рупції у сфері фінансування політичних партійі виборчих кампаній;● удосконалення регулювання спостережен-

ня за виборами, що передбачає: а) надання офі-ційним спостерігачам від громадських організа-цій права присутності на засіданнях ЦВК;б) запровадження єдиного централізованого по-рядку акредитації всіх офіційних спостерігачівз тим, щоб вони могли здійснювати спостере-ження за виборами в межах загальнодержавно-го виборчого округу, а не лише в межах окремихтериторіальних виборчих округів; в) збільшен-ня кількості представників від одного ЗМІ, якіможуть бути присутніми на засіданнях вибор-чих комісій; г) обмеження здійснення фото-і відео спостереження у день голосування(з метою забезпечення таємниці голосування);● встановлення такого порядку виготовлення

виборчих бюлетенів, який би дозволяв здійсню-вати оперативне повторне виготовлення бюле-тенів у разі вибуття кандидатів з балотування –з тим, щоб члени комісій не вносили зміни довиборчих бюлетенів за допомогою відповіднихштампів;● скасування голосування «проти всіх»

у більш віддаленій перспективі;● скасування 10% порогів, перевищення яких

є підставою для визнання голосування недійс-ним – підставою для визнання голосуваннянедійсним має бути наявність таких порушеньвиборчого законодавства, які суттєво вплинулина результат голосування;● врегулювання процедури судового та поза-

судового (адміністративного) врегулюваннявиборчих спорів на основі відповідних поло-жень чинного Закону «Про вибори народнихдепутатів України» (при цьому процедури адмі-ністративного оскарження мають визначатисьвиборчими законами (Виборчим кодексом),а судового оскарження – Кодексом адмініс-тративного судочинства), з урахуванням ре-комендацій Венеціанської комісії в частині:а) закріплення можливості продовження стро-ків оскарження виборчих правопорушеньз 5 днів на більш тривалий строк – лише длявипадків, коли скаржник не знав і не повиненбув знати про факт порушення; б) запровад-ження такого порядку розгляду скарг, якийби унеможливлював одночасний розгляд однієїі тієї ж скарги судом та виборчою комісією.● запровадження відповідальності юридич-

них осіб за порушення виборчого законодавства

(безпосередньо у законах про вибори, Вибор-чому кодексі), перегляд існуючої системи сан-кцій за виборчі правопорушення (злочини)у напрямі забезпечення їх пропорційності, ефек-тивності та дієвості.

4. Підвищення ролі ЗМІ у забезпеченні демо-кратичних, чесних і прозорих виборів потре-бує перегляду правової основи їх діяльності,більш широкого впровадження саморегулюван-ня, орієнтуванні виборців засобами масовоїінформації не стільки на розуміння суті про-блем, скільки на конкретні шляхи їх вирішення.

5. Перетворення партій на реальний інстру-мент сприяння та вираження політичної волігромадян потребує: а) більш чіткого розмежу-вання повноважень і відповідальності між гла-вою держави і урядом; б) надання можливостібалотування на парламентських та місцевихвиборах незалежним кандидатам; в) персоніфі-кації виборчих систем, які застосовуються напарламентських та місцевих виборах; г) закріп-лення механізмів, які б спонукали партії братиучасть у виборах самостійно, а не у складі вибор-чих блоків (у тому числі шляхом встановленнядля блоків вищих бар’єрів, ніж для партій);д) обмеження приватного фінансування партій;е) запровадження державного фінансуванняпартій; е) забезпечення прозорості діяльностіорганів публічної влади, що дозволятиме здійс-нювати ефективний громадський контроль задіяльністю обраних представників від партійу таких органах.

6. Посилення ролі громадських організаційу забезпеченні демократичних, чесних та про-зорих виборів потребує перегляду законодав-чої бази діяльності неприбуткових організаційв Україні, надання громадським організаціямправа здійснювати спостереження за перебігомвсіх виборчих кампаній, що відбуваються в дер-жаві, більш активного залучення таких органі-зацій у процес формування державної політикита здійснення контролю за діяльністю органівпублічної влади.


Parlament#3-2009{B}1page.ps, page 1 @ Normalize ...«Часопис ПАРЛАМЕНТ»...

Documents

Transcript of Parlament#3-2009{B}1page.ps, page 1 @ Normalize ...«Часопис ПАРЛАМЕНТ»...