agora 11 2:agora 8.qxd - Wilson Center

Київ • 2012

АГОРА

Наука без кордонів

Випуск 11

УДК 323А 23

Редакційна колегія:Віктор СтепаненкоАнтоніна КолодійСергій Римаренко

РедакторЯрослав Пилинський

Видання здійснено завдяки фінансовій підтримці Фонду Джорджа Ф. Кеннана

Агора. Наука без кордонів. Випуск 11. – К.: Стилос, 2012. – 224 с.

© Інститут Кеннана Київський проект, 2012© «Стилос», видання, 2012© Холошо Л., обкладинка, 2012

Погляди авторів можуть не збігатися з офіційною позицією редакції та Інституту Кеннана.

При використанні матеріалів, вміщених у журналі, посилання на «Агору» обов’язкове.

А 23

Зміст

3

Вступ • 5

Блер РублСлово директора • 5

Ігор КовальТяжіння Кеннана • 6

Ярослав ПилинськийДемократія – це освіта! • 8

І. Науковий обмін • 11

Наталя ВисоцькаРоль Інституту Кеннана в ознайомленні української громадськості з концепцією багатокультурності • 11

Віктор ПасісниченкоНові акценти у європейському дискурсі (пост)мультикультуралізму: від надії до розчарування • 17

Олексій ПознякМожливості використання досвіду імміграційної політики США в сучасних умовах України • 24

Михайло КірсенкоДеякі міркування історика щодо інтердисциплінарної та міжвідомчої координації у викладанні гуманітарних наук в університетах • 30

Ольга НосоваНаукові стажування у США і підвищення якості підготовки фахівців в Україні • 37

ІІ. Україна і світ • 43

Олена ЛазоренкоЧи відбудеться повернення українського суспільства у політику? • 43

Сергій РимаренкоЕтнополітичний простір України: виклики часу • 53

Сергій ФедунякНейтралітет і позаблоковість у постбіполярній системі міжнародних відносин: шанс чи тупик для України? • 62

Олександр ПотєхінУкраїнсько-американські відносини в контексті проблем сучасної зовнішньої політики України • 68

4

Григорій ШамборовськийФормування системи цінностей українців в умовах інтеграційно-цивілізаційних процесів • 78

Антоніна КолодійДемократичні цінності в Україні на терезах регіональних відмінностей (за результатами опитувань громадської думки) • 90

Віктор СтепаненкоДемократія та демографія • 107

Людмила ПавлюкДвосічний меч легітимності: проекції діяльності влади у політичному дискурсі українських мас-медіа • 115

ІІІ. Вплив США

Олександр БабанінУкраїнсько-американські економічні відносини в 2009–2011 роках • 123

Володимир БойкоОрганізація місцевого самоврядування в США як засіб реалізації демократичних засад влади: консультації для України • 133

Володимир АндерсонПроблеми теорії і практики сучасної економічної географії: нові парадигми на тлі пострадянських традицій • 147

Мирослава ЛендьелМісцеве врядування як складова європеїзації політичних процесів на континенті • 155

Олена ЯцунськаОн-лайн фандрайзинг: досвід виборчої кампанії 2008 р. в США • 162

IV. Трансформації суспільного буття • 170

Наталія МусієнкоАрт-простір Києва: роль у становленні міської ідентичності • 170

Юлія СорокаПолікультурне суспільство: взаємозв’язок процесів його дослідження та формування • 183

Юрій МацієвськийЧим є сучасна Україна і чи можливі тут зміни? • 191

Владислав ГриневичВійна за війну: політика пам’яті Другої світової війни в сучасній Україні • 203

Наші автори • 220

П’ятнадцять років тому тодішнійзаступник директора ІнститутуКеннана Ненсі Попсон поради-

ла мені відкрити представництво в Україні.Хоча тоді, будучи налаштованим скептич-но, я спостерігав, як Ненсі збирала докупиусі необхідні шматочки, тісно співпра-цюючи з Фундацією Україна – США таІн ститутом демократії імені ПилипаОрлика. У слушну мить вона потягнула заневидиму нитку, і у пляшці ІнститутуКеннана раптово постав чудовий корабель.

Цьому кораблю потрібна була ко -манда, і з часом Ярослав Пилинськийта Наталія Самозванова допомоглийому попливти. Близько ста українсь -ких науковців пройшли стажування вІн ституті Кеннана і Центрі імені ВудроВілсона у Вашингтоні. Також ми пра-цювали із низкою організацій-парт -нерів, зокрема По сольством США вУкраїні, Про грамою імені Фул б райта,Айрексом, Американськими ра дами, атакож провідними українськими гума-нітарними установами. Нашою метоюбуло підтримати розвиток науки проУкраїну в Україні та за її межами, щоздійснювали вчені з України та іншихкраїн. Нині ми пишаємося тим, що пів-

тора десятиліття потому можемо ска-зати, що досягли успіху. КорабельНенсі більше не по требує пляшки, щобпливти, оскільки він виявив власнужиттєздатність.

Україна дуже змінилися. Сьогодні –це справді зовсім інша країна, ніж та,якою вона була, коли ми відкривалиофіс у Києві, але й увесь світ також ставзовсім іншим. І ми дуже раді, якщо намвдалося зробити свій невеликий внесоку краще розуміння цього світу – завдя-ки нашій роботі, зокрема присвяченійпи тан ням міграції, розвитку урбаністи-ки, верховенству права, українськійлітературі та міжнародним відносинам.Що більш важливо, ми пишаємося, щозмогли хоч трохи допомогти українцямусвідомити і зрозуміти світ, в якомувони живуть.

Тепер, коли ми збираємо багатьохна ших випускників в Одесі, щоб від-значити цю річницю, хочу висловитисвою щиру й глибоку подяку всімнашим друзям, які уможливили нашуспіх. Спо ді ваюся, що зустріч в Одесінагадає нам про все, чого ми досягли, інадасть нам нової енергії, щоб разомдосліджувати світ у майбутньому.

5

Блер Рубл, Директор Інституту Кеннана

Слово директора

Вступ

Сучасний світ переживає гли-бокі трансформаційні зміни,що значною мірою стосують-

ся сфери світосприйняття, систем цін-ностей, ідейних орієнтирів індивідуаль-ного та суспільного розвитку. В контек-сті цих трансформацій значні зсувиспостерігаються в політично-ідеологіч-ному просторі сучасної цивілізації, що всвоїх основних рисах визначив її ста-новлення і розвиток.

Одною з найбільш видатних подій вцьому контексті був розпад Радян сь -кого Союзу і закінчення «холодної вій -ни». Цей переломний момент привів нетільки до створення геополітичногоплю ралізму на території, де колисьіснував СРСР, поступившись місцемнизці міжнародних гравців у новійЄвразії. Він також надав можливістьЄв ропі як цілому подолати історичнуроз різ не ність та просунутись вперед уфор му ванні нового європейського до -му. При лучення різних частин колиш -нього схід ного блоку до Великої Єв ро -пи, активна участь у цих процесахСпо лучених Шта тів різко змінили по -лі тичний та економічний ландшафтусього континенту.

Україна була одним із тих гравців,що з’явились на динамічному східномукордоні широкої Європи. Вона з гор -дістю ого лосила себе частиною світовоїсім'ї націй. Однак, незважаючи на те,що всі українські уряди з 1991 року ри -

торично декларували прагнення ввестиУкраїну до кола впливових суб’єктівміжнародних відносин, зовнішня по -літика країни залишалася непо слі -довною. Це, безу мов но, пояс нюєтьсяоб’єк тивними при чи на ми, враховуючимас ш табність тих проблем і труднощів,що постають перед мо лодою державоюв усіх сферах її соціально-економічноїта політичної трансформації. Але, крімтого, були й сум нівні стра тегії, ірраціо-нальні рішення, відверті помилки.

У центрі найбільш гострих дискусійпостав феномен української «транзит-ності» у відносинах між Україною,НАТО та Російською Федерацією, якийполягає в спробах як НАТО, так і Росії,використовувати територію Ук раї ни для«транзитного» просування стратегічнихконцепцій безпеки: у випадку з НАТО –на Схід, у випадку з Росією – на Захід. Втаких сценаріях Україна потрапляє, об -разно кажучи, під перехресний вогоньсвоїх геополітичних сусідів. Ця пробле-ма вийшла далеко за рамки військово-політичного дискурсу, на жаль, сталапредметом надмірної політизації, часто іне завжди виправдано розглядається вконтексті збереження Українського фак-тичного суверенітету, а також не «папе-рової», а реальної незалежності і ціліс -нос ті Краї ни.

Як зорієнтуватись у цьому вирі по -дій, зміни політичних та ідеологічнихпа радигм, зовнішньополітичних курсів

6

Вступ

Тяжіння КеннанаІгор Коваль,Ректор Одеського національного університету імені І.І. Мечникова

І. Коваль. Тяжіння Кеннана

7

і стратегій? Можна цілком мотивованостверджувати, що у політично-акаде-мічному співтоваристві є лише декілька«острівців», де можливий об’єктивний,неупереджений, професійний підхідщодо аналізу історичних, політичних,культурологічних та інших гуманітар-них проблем як ретроспективно, так і уконтексті сьогодення. Один з цих «ост-рівців» – Кеннанівський інститут у сто-лиці США Вашингтоні.

Чому? По-перше, тому, що робота уІнституті Кеннана надзвичайно роз-ширює науковий простір дослідника,стає потужним стимулом для подаль-шого креативного, наукового пошуку.По-друге, саме тут можливе поєднан-ня завдань дослідника-науковця іззавданнями, суть яких – формуваннясучасної політичної картини світу.По-третє, саме тут кожний фахівець

має доступ до унікальної скарбницізнань – вашинг тонських бібліотек, доінших джерел, без яких неможливоуявити і зрозуміти формування світо-вої політики сучасності. І останнє –саме тут сформувалась неповторнаатмосфера людського спілкування,атмосфера інтернаціонального, космо-політичного духу. Вона створенанасамперед командою Інституту, особ -ливою ха ризмою його директораБлера Рубла.

Усе це у сукупності і є феноменом«тяжіння» Кеннана, яке мені свого часудовелося відчути на собі, за що назав-жди збережу глибоку вдячність.

Наш університет, як і наше чудовемісто – Одеса, раді вітати усіх учасни-ків конференції. Добра вам, злагоди,креативності і неспокою у дослідни-цькій нелегкій праці.

8

Демократія – це освіта!

Ярослав Пилинський

Виходить у світ чергове – 11-течисло журналу Агора Київ -ського представництва ін сти -

туту Кен нана. І хоча номер не ювілей-ний, проте він певним чином підбиваєпідсумки п’ятнадцятирічної діяльностіІнституту Кеннана в Україні, і є гіднимдоповненням до тих численних брошур,збірок та колективних монографій, якібули опубліковані нами в Україні за ціроки. Цей номер, звичайно, не може роз -крити всього спектру наукових ін те ресівви пускників та стажистів Ін сти туту,проте він вияскравлює щире зацікавлен-ня його авторів у розвитку нашої держа-ви як успішної демократичної спільнотигромадян, гідної бути повноцінним чле-ном цивілізованого світу. Автори, жур-налу намагаються донести до читачадумку про те, що сучасна демократичнадержава може існувати лише як втіленнявисоких ідеалів та цінностей, що свідомоподіляють і щоденно відстоюють біль-шість її громадян. Вони стверджують, щоце не один раз богом дана якість, ащоденна праця всього суспільства наоснові Закону, а також суворе дотриман-ня всіма громадянами процедур і правилйого застосування. А це безумовнопотребує високого рівня освіти кожногогромадянина і всього суспільства.

Саме тому проблема освіти, поруше-на у кількох статтях, набуває для сучас-ної України першочергової ваги, оскіль -ки тільки за допомогою освіти і через

освіту можливий подальший демокра-тичний розвиток громадянського сус-пільства. Адже потреба у постійномуформуванні знань та умінь існуватимедоти, поки одне покоління людей зміню-ватиме інше, і накопичені людствомзнання переходитимуть у спадок донових власників. А кожне нове поколін-ня, по суті, живе в новому мінливомусвіті і тому важливо зберігати балансміж консерватизмом та інновацією восвіті. На жаль, слід визнати, що хочаосвіта має відповідати вимогам майбут-нього, бо навчаються переважно діти імолодь, і саме вони мають бути підготов-лені до нових, часто несподіваних викли-ків і вимог життя, проте вона грунтуєть-ся переважно на досвіді минулого чи вкращому разі сучасного і тому не завждиздатна ці виклики передбачити, а зу -стрів шись з ними зрозуміти їхню суть.

Саме тому педагогічна наука постій-но перебуває у пошуку нових форм іметодів навчання, аби підготуватимолодь до вирішення тих гуманітарнихта науково-технічних чи екологічнихпроблем, про виникнення яких навітьнауковці не підозрюють, але які поста-ють практично щодня.

Коли ми говоримо про осучасненняосвіти, про її модернізацію, то маємо наувазі, що хоча в Україні освіта завждимала суспільний пріоритет і історичнобула у великій пошані у суспільстві,проте на нинішньому етапі розвитку

Я. Пилинський. Демократія – це освіта!

9

людства, коли вже цілі континентиживуть і мислять категоріями не лишепостіндустріального, а вже і постінфор-маційного суспільства, нам доводитьсязнову шукати свій шлях оптимізаціїосвіти вже в умовах потреб і запитівнезалежної держави. Крім того, надумку фахівців, за стилем відносин унавчальному закладі між учнями і педа-гогами освіта в Україні значною міроюзалишається ще консервативно радян-ською з її абсолютизацією колективнос-ті, авторитарною педагогікою, спряму-ванням на розвиток пам’яті замістькмітливості, часто не достатнім індиві-дуальним підходом до розвитку дити-ни, людини майбутнього.

Мабуть, ніколи не зайве наголосити,що освіта є однією з головних підвалинбудь-якої держави. Власне, без державине може бути систематичної та належнозабезпеченої освіти, що відповідає ви -кликам та вимогам часу, проте не будесофізмом і протилежне твердження: безналежно налаштованої і забезпеченоїосвіти не може бути сильної процвітаю-чої держави. Перефразовуючи відомийвислів, можна додати, що народ який небажає утримувати на лежним чиномвласних учителів, приречений утриму-вати чужих, а отже, приречений нелише втратити власну державу, але йвідійти як народ у небуття.

Нині Україна черговий раз пережи-ває критичний перехід від постколоні-ального до державного буття і один зго ловних державних інститутів – освіта– переживає разом з усіма цей перехід, івід того чи вірно обрано шлях чи дійсноми йдемо до мети, і до якої мети мийдемо, залежить, чи відбудемося ми якнарод як держава у ХХІ ст., чи залиши-мося борсатися у минулому.

Про те, що освіта це справа держав-на, свідчать не лише недоліки, але іпереваги вже нині, можна сказати, ста-рої радянської системи освіти. Так,

вона була догматична і непримиреннадо ідеологічних відхилень, проте освітабула проголошена одним з найважливі-ших державних пріоритетів, і хоча, якце часто було в Радянському Союзі,бажане не завжди відповідало дійснос-ті, проте розвиток освіти намагалисяпідтримувати на всіх щаблях державноївлади, від місцевої до загальносоюзної.

Останніми десятиліттями було прий -нято говорити про змагання двох ідео-логічних систем – капіталістичної тасоціалістичної, двох військових потуг –радянської та американської, двох спо-собів життя – радянського колективіз-му та американського індивідуалізму.Проте варто було б говорити передусімпро змагання двох освітніх систем, проїх конкуренцію як за формою, так і зазмістом, адже по суті гонку озброєнь таідеологічні змагання вели не абстракт-ні державні системи, а конкретні люди,виховані відповідно у американськихчи радянських школах. І саме ці кон-кретні люди – продукт певних освіт-ньо-світоглядних систем і вирішилинаприкінці ХХ ст. долю світового змагання.

У сучасній Україні, що як уламокстарої радянської системи багато щоуспадкувала від Радянського Союзу,продовжують, часто несвідомо, відтво-рювати її основні системні ідеологеми,водночас шукаючи шляхів до переходуна нові світові принципи освіти. Однакдуже часто, копіюючи західні, зокремаамериканські взірці, ми не до кінцяусвідомлюємо, що разом із перевагамизапозичуємо і недоліки. Проте, якщо вумовах США, ці переваги є закономір-ним результатом двохсотлітнього роз-витку американської демократії і якнаслідок – її невіддільної складовоїамериканської системи освіти, то пере-несені на наш грунт, без належнихморальних і соціальних підстав, вонистають дискредитованими раніше, аніж

Вступ

10

можуть бути сприйнятими суспіль-ством і впровадженими повною мірою.

На жаль, поки що у нас немає усві-домлення того, що переваги цієї систе-ми, як і її недоліки, є наслідком і похід-ними від загальної конструкції стосун-ків держави і людини, місця особистос-ті у державі і ролі держави в житті осо-бистості. Адже правда про те, що протя-гом століть американський народ нама-гався з’ясувати і для себе і для держави,де ж починаються і де закінчуютьсяйого суверенні права на виховання іосвіту власних дітей, а де починаютьсяправа і обов’язки держави, залишають-ся і досі переважно поза увагою україн-ського загалу.

На нашу думку, сучасна західна,передусім американська, система освітиє похідною від американської політич-ної системи, в основі якої лежать прита-манні капіталістичному суспільствуцінності лібералізму. Вона розвиваласяі вдосконалювалася разом з ними,разом з ними вона переживала злети іприкрі поразки. Однак, незважаючи навсі недоліки, які почасти усвідомлюютьпедагоги у США, вона є найбільш орга-нічним вираженням ідеї про первин-ність і вартісність людини, ідеї, що дер-жава існує для людей і через людей, а ненад людьми і поза людьми.

Для того, щоб зрозуміти принциповурізницю між системою освіти, що нинііснує у США, і тією освітою, яка існува-ла у Радянському Союзі, і почасти про-довжує існувати в Україні, варто зверну-тися до повчальної історії формуванняамериканської освіти і зрозуміти, щопринципи її саморозвитку було закладе-но разом із принципами саморозвиткуамериканського суспільства, зафіксова-ними в Конституції Сполучених Штатів.У ній було зроблено, загалом успішну

спробу (раз вона актуальна майже беззмін вже протягом 200 років) накресли-ти провідні принципи, яких требанеухильно дотримуватися: права люди-ни безмежні там, де вони не обмеженічітко обумовленими обмеженнями збоку держави, і так само права державичітко обмежені там, де починається сво-бода особи. Встановити ці межі у разівиникнення конфлікту інтересів можналише за допомогою публічного судовогозмагання. І той факт, що більшість нова-цій у США в системі освіти пройшливипробування у суді, свідчить про те, щоі суспільство і держава намагаютьсяпостійно дотримуватися правил, якібули гарантовані ще у Декларації пронезалежність: «всі люди створені рівни-ми, всі вони наділені Творцем природ-ними, невідчужуваними правами, середяких передусім право на життя, свободуі прагнення щастя. Для того, щоб забез-печити ці права, люди створюють уряди,які мають силу завдяки згоді між тими,ким урядують»1.

Пропоновані до вашої уваги статті,аналізуючи наше сучасне буття, міс-тять чимало різних критичних думок,аналітичних узагальнень, конструктив-них пропозицій, та їх об’єднує одне –щира небайдужість науковців до долінашої держави, а також вмотивованепрагнення передати здобуті знаннясуспільству. Стажування за кордономдля більшості з них не було самоціл-лю, не просто бажанням самовдоско-налитися, це було прагнення не лишеособисто долучитися до науковогопоступу, а передусім бажання, здобув-ши нові знання, зробити їх надбаннямсвоїх співвітчизників. Адже те, щосаме знання – це сила, демонструютьсвітові найуспішніші суспільства сьо-годення.

1 Цитується за: Права людини. Особиста свобода і Білль про права. Видання дляПосольства США в Україні. Відень, 2006. – С. 2.

Утой період – начебто зовсімнедавній, але вже віднесенийвітром історії далеко від

нашого сьогодення, – коли ІнститутКеннана лише розпочинав свою діяль-ність в Україні, ідеї мультикультураліз-ма та/або багатокультурності перебу-вали на периферії інтересів науковоїспільноти. Навіть фахівці гуманітарноїсфери, не кажучи вже про політикум,мали про них, як правило, поверховеуявлення. У деяких довідкових видан-нях 1990-х рр. саме слово «мульти-культуралізм», якщо йому взагаліщастило туди потрапити, трактувало-ся як лайливе, а явище, позначене ним,сприймалося як однозначно негатив-не, свого роду західна страшилка, що уособлювала загрозу монолітнійєднос ті суспільства.

Нині немає потреби доводити, що цяпроблематика, вкрай важлива дляСША, як і для більшості демократич-

них держав сучасності, має велике зна-чення і для нашої країни. Безперечно,зміни у суспільному сприйнятті фено-мену мультикультуралізму були зу -мовлені, насамперед, соціополітични-ми та культурно-психологічними про-цесами, що відбулися у глобальномумасштабі за останні півтора десятиліт-тя, тривають і сьогодні. Серед агентів ікаталізаторів цих змін слід назвати іактивну діяльність Київського проектуІнституту Кеннана, спрямовану нароз’яснення та обговорення поняттябагатокультурності у світовому танаціональному контекстах.

Аж ніяк не можна вважати випадко-вістю той факт, що блок політичних,соціальних, духовних і психологічнихпитань, пов’язаних з неминучим пере-буванням людини зламу тисячоліть уполі дії одразу кількох різновектор-них культурних чинників, одразу опи-нився в центрі уваги представництва

11

Наталя Висоцька

Роль Інституту Кеннана в ознайомленні української

громадськості з концепцієюбагатокультурності

The article is dedicated to an analysis of the role of the Kennan Institute and its Kyiv Office indisseminating the concept of multiculturalism in Ukraine. The author reviews the most importantevents and publications devoted to this theme; she highlights the importance of Kennan Institute fel-lowships for Ukrainian scholars in furthering an understanding of the complex nature of multicul-turalism and comprehending its urgency for Ukraine. The author hopes that, whether as a source ofinspiration, dispute, modification or even discord, these ideas will serve to energize efforts to steerreform of all spheres of life in Ukraine in the direction of greater openness, tolerance, and democ-ratization.

І. Науковий обмін

12

Інституту Кеннана в Україні. Про важ-ливість мультикультурної проблемати-ки свідчили різноманітні форми, якихнабувала робота у цьому напрямі.Йдеться, зокрема, про регулярне прове-дення відповідних заходів (конферен-цій, семінарів, круглих столів) з подаль-шою публікацією їхніх матеріалів тапро висвітлення зазначеного колапитань на сторінках часопису «Агора».Хотілося б нагадати про деякі з них, які,на мою думку, стали знаковими длярозповсюдження мультикультурногодискурсу на вітчизняних теренах. Алеперед цим вважаю за необхідне наголо-сити: мається на увазі аж ніяк не беззас-тережна пропаганда в Україні того читого різновиду мультикультуралізму(це зробило б справі медвежу послугу),а запрошення до серйозного обгово-рення складних і неоднозначних про-блем та створення можливостей дляпродуктивного полілогу науковців іполітиків, що було й залишаєтьсяголовною метою діяльності Між на -родного Центр у підтримки науковцівім. Вудро Вілсона, частиною якого єІнститут Кеннана.

Отже, багатокультурності в контек-сті становлення сучасного демократич-ного суспільства було присвячено одиніз семінарів для випускників програмнаукового обміну та українських фахів-ців у галузі соціальних і гуманітарнихнаук, що їх проводить в УкраїніІнститут Кеннана (лютий 2003 р.).Дискусія, в якій взяли участь політоло-ги, історики, соціологи, літературознав-ці, виявилася, на мій погляд, плідною,оскільки допомогла оприявнити деякі«больові точки» мультикультурногопроекту. Пафос виступу Т. Денисовоїполягав у наголошенні на потребі вусвідомленні Україною важливостіамериканського націєтворчого досвідув його історичній динаміці; В. Ма -линкович, не приховуючи своїх сумні-

вів щодо загальної конструктивностіпостмодерністської епістеми, водночасвисловив переконаність у необхідностівключення «до програми будівництваукраїнської держави ідеї мультикульту-ралізму». М. Богачевська-Хом’як поді-лилася досвідом сприйняття окресле-ного кола питань «зсередини» амери-канського соціуму. Авторка цих рядківузагальнила дискусійні моменти уположеннях мультикультуралізму, по -мі чені культурологами, філософами,освітянами євроатлантичної зони, аН. Беліцер приділила значну увагупитанням розбіжностей між різнимиваріантами цього явища, зробившивисновок щодо «необхідності детально-го і глибокого вивчення досягненьєвропейських моделей мультикульту-ралізму», котрі, на думку науковця, єнайбільш доцільними для використан-ня в сучасній поліетнічній Україні. Увиступах В. Євтуха та Д. Стуса йшлосяпро різні, інколи парадоксальні, аспек-ти етнокультурної ситуації в Україні.Завершили обговорення міркуванняГ. Сиваченко, яка, спираючись на солід-ний теоретичний фундамент, запропо-нувала обрати за зразок для українсько-го соціуму поліцентричне тлумаченнямультикультуралізму. Матеріали семі-нару вийшли друком у форматі збірни-ка (Київ, 2003), який, на мій погляд, йдотепер не втратив інтересу для тих,хто прагне орієнтуватися у лабіринтісуперечливих уявлень про багатокуль-турність.

Під час семінару наголошувалося нанерозривному зв’язку обговорюваноїтеми з труднощами самоідентифікаціїособистості-етносу-нації в пост-націо-нальну добу. Тож не дивно, що наступ-ним (і цілком закономірним) кроком уподальших розмислах щодо розмаїтихвимірів плюралізму стала конференціяукраїнських випускників програм нау -ко вого стажування у США «Україна –

Науковий обмін

13

проблема ідентичності: людина, еконо-міка, суспільство», яка відбулася підегідою Київського проекту ІнститутуКеннана (Львів, вересень 2003 р.).Один з можливих підходів до цієї бага-тоскладової проблеми полягав у при-верненні уваги до особливостей форму-вання ідентичності в умовах полікуль-турності. На конференції пролуналидоповіді, що торкалися різних аспектівзаявленої теми, від її загальнотеоретич-них засновків до конкретних етнонаціо-нальних чинників, які діють у сучаснійУкраїні, від правових і мовних іпоста-сей багатокультурності до складнощів удоланні етностереотипів, від регіональ-них особливостей як одного з проявівмультикультуралізму до віддзеркален-ня цього явища у масовій культурі і сус-пільній свідомості. Без сумніву, одним здостоїнств видання, видрукованого заматеріалами конференції, стало вклю-чення до нього не лише текстів допові-дей, а й стенограм жвавих дискусій, якіпідкреслили животрепетну природупорушених проблем для інтелектуаль-ної спільноти України. Показово, що втій самій проблемній зоні працювала йХІ щорічна Фулбрайтівська конферен-ція «Ідентичність і пам'ять у постра-дянській Україні» (Київ, 2008), долу-чивши до обговорення нових учасниківі ще раз підтвердивши, що обрання самеполікультурності предметом науково-практичних рефлексій вітчизнянихгуманітаріїв точно влучило у ціль.

Ще однією прикметною віхою нашляху до кращого розуміння багатог-ранності плюралістичної проблематикивважаю «відлуння», породжені публіка-цією українського перекладу програмноїпраці канадського філософа ЧарльзаТейлора, одного з провідних теоретиківмультикультуралізму, «Муль ти куль ту -ралізм і «політика визнання»» (Київ,Альтепрес, 2004). Річ у тім, що презен-тація цього видання в Інституті філосо-

фії ім. Г.С. Сковороди НАН Українивилилася у конференцію, де, як слушнозазначено в анотації до збірки її мате-ріалів, дискусії навколо теоретичноїпозиції Тейлора та її осмислення аме-риканськими вченими сприяли ство-ренню продуктивного поля аналізутаких важливих для сучасності тем, як«Інший, культурні відмінності, само-визначення поліетнічного суспільстватощо». Випускники програми Ін с ти -туту Кеннана та інших програм науко-вого стажування у США взяли участь уцьому заході, але важливіше те, що безурахування вагомого північноамери-канського внеску до розробки цілогогрона релевантних питань їхнє обгово-рення на нинішньому етапі навряд чимогло бути науково коректним.

На наступних конференціях, органі-зованих Київським проектом ІнститутуКеннана, незалежно від тематики,завжди знаходилося місце для поста-новки проблем, пов’язаних з викликамибагатокультурності на різних рівнях.Для того, щоб переконатися в цьому,варто перегорнути сторінки часопису«Агора» за 2005–2011 роки. Кожний здесяти його випусків, чи то в основномукорпусі статей, чи то в розділах хронікиабо рецензій обов’язково містить назви,що відбивають стурбованість україн-ських економістів, політологів, соціоло-гів, філософів та ін. складністю завдань,які ставить перед нами неспростовнийфакт: ми різні, й водночас ми прагнемодо єдності. Більшість публікацій на цютему, на мою думку, були позначеніглибиною, аналітичністю та щиримзацікавленням у конструктивномурозв’язанні проблем.

Важливим компонентом у загально-му спектрі багатокультурності є регіо-нальні відмінності в Україні, що тяг-нуть за собою потребу в збалансовано-му ти виваженому підході до їхньої гармонізації. У спеціальних випусках

Н. Висоцька. Роль Інституту Кеннана в ознайомленні...

14


«Агори» «Україна – регіональний ви -мір» (2006) та «Перспективи соціаль-ного розвитку регіонів» (2008) булонаголошено на необхідності пошуківрішень того, як перетворити гетероген-ність на плюс, як згуртувати в єдинійукраїнській громадянській нації її «різ-ноколірні» елементи. У фокусі увагиопинилися міграційні процеси вУкраїні, міжетнічні стосунки, проблеминаціональних та етнічних меншин.

Тему було продовжено ще в одномучислі часопису, що вийшло друком2006 р. з підзаголовком «Подоланнярозбіжностей – розвиток особливос-тей». Автори розмірковували про те,якими мають бути напрями демокра-тизації українського суспільства заумов її етнокультурного та регіональ-ного розмаїття, якими є сучасні укра-їнські ідентичності, як зберегти «род-зинку» особливого, не втрачаючи зполя зору спільного.

У номерах, де наша країна розгляда-лася в перспективі європейської інтег-рації, в контексті україно-американ-ських зв’язків (обидва – 2007) та різнихаспектів взаємодії між Україною іРосією (2009), внутрішні процеси,зумовлені багатокультурністю, впису-валися у ширшу глобалізаційну пара-дигму за допомогою компаративногоаналізу та ретельних case studies. Об -говорення ролі міста як чинника демо-кратичного розвитку України (2009)також долучило до своєї палітри барвуетнокультурного плюралізму на рівніархітектурно-мистецьких, мовних, по -ведін кових і звичаєво-повсякденнихурбаністичних практик. Нарешті, востанньому на теперішній момент числі«Агори», присвяченому демократизаціїукраїнського суспільства у світовомуконтексті (2011), серед інших питаньрозглянуто і вплив чинника багато-культурності на перспективи побудовирозвиненої демократії.

Підсумовуючи цей бік діяльностіКиївського проекту Інституту Кеннана,можна констатувати: завдяки йогозусиллям з регулярного надання укра-їнським і зарубіжним науковцям і соці-альним практикам різноманітних плат-форм для усних і письмових висловлю-вань на найактуальніші теми, розши-рився спільний інтелектуальний про-стір, де важливе місце, серед інших,посіла і тема мультикультурності.

Переходячи від загальнонаціональ-ного до індивідуального виміру, зазна-чу, що перебування на стажуванні вІнституті Кеннана у Вашингтоні (2002)було величезним імпульсом у моємупрофесійному та особистісному зрос-танні. Темою мого дослідження якраз ібули проблеми мультикультуралізму уСША у різноманітті своїх проявів.Зазвичай, дуже важливим був безпосе-редній доступ до багатющих ресурсів нелише Інституту і Центру, а й БібліотекиКонгресу – невичерпної скарбниці фак-тів, знань, інтерпретацій, позицій,зафіксованих у слові. Не можна було невідчути на собі атмосферу Інституту, девсе спрямовано на створення найспри-ятливіших умов для інтелектуальногорозвитку кожного з тих, хто має щасли-ву нагоду провести там частинку життя.Надзвичайна доброзичливість і компе-тентність співробітників усіх рівнів,можливість оприлюднити власні гіпо-тези і почути конструктивну критику іпідтримку були великою допомогою. Аще – мало не щодня на тебе чекали новізустрічі, обговорення, презентації наулюбленому шостому поверсі, і багато зних додавали нові нюанси до твогорозуміння проблем багатокультурності.Те ж саме можна сказати і про знайом-ства і спілкування з людьми, які, влас-не, і були уособленням цієї різнобарв-ної американської веселки. А потім вра-ження переливалися за стіни Центру ім.Вудро Вілсона, і вже сам Вашингтон

15

Н. Висоцька. Роль Інституту Кеннана в ознайомленні...

відкривав зацікавленому оку, розуму,серцю широку гамму своїх яскравихкольорів. Переповнені побаченим і по -чутим, поверталися до затишних осельу Рівер-пелес, а там відсутність звичноїметушні спонукала до роздумів і зосе-редженої праці… Здавалося, несподіваніракурси та ідеї синтезувалися з самогоповітря, насиченого спільною енергієюдумки багатьох людей.

Стажування в Інституті Кеннанадало мені змогу зібрати і осмислитиматеріал, що ліг в основу багатьох пуб-лікацій, доповідей на конференціях, атакож монографії «Єдність множинно-го», присвяченої культурному плюра-лізму як значущому контексту розвит-ку літератури США кінця ХХ – почат-ку ХХІ століть (К., КНЛУ, 2010). Цякнига стала першою у вітчизняній аме-риканістиці, де наголос зроблено самена мультикультурних аспектах сучас-ної американської словесності.

Всі обрані для розгляду творидосліджуються в ній під кутом зору реа-лізації установки національної культу-ри на надання голосу представникамвсіх суспільних секторів, зокрема, расо-вих, етнічних та інших меншин, які три-валий час були позбавлені репрезента-ції у соціокультурному просторі Аме -рики. У першій частині міститься рет-роспективний огляд історико-культур-них чинників, що привели до карди-нальних змін у національній самосвідо-мості, а також розглядаються наслідкимультикультурних процесів для роз-витку літератури. У двох наступнихрозділах ці загальні положення застосо-вані для аналізу та інтерпретації конк-ретних прозових та драматургічних тек-стів, створених у зазначений історич-ний період. Поруч з письменниками зісвітовими іменами (Р. Еллісон, Т. Мор -рісон, А. Міллер) у колі авторської ува -ги опинилися поки що мало відомі вУкраїні М. Чейбон, Ф. Проуз, О. Ніф -

фенеггер, Дж. Лагірі, Е. Ренделл, С.-Л. Паркс, С. Рул та інші. При цьомунаголос було зроблено на різних варіан-тах взаємодії гетерогенних елементів устворених ними художніх структурах,що приводило до гібридизації та «крео-лізації» текстової фактури.

Крім того, ширше бачення комплек-су проблем, пов’язаних з багатокуль-турністю, давало мені змогу розробити івпровадити у Київському національно-му лінгвістичному університеті відпо-відні спецкурси. Скажімо, студентаммагістратури читається курс «Кон -цепція мультикультуралізму як чинникрозвитку літератури США кінця ХХ –початку ХХІ століть», завдяки якомувони не лише ознайомлюються з коломполітичних, соціокультурних, літерату-рознавчих питань, охоплених темою, ай опановують мистецтво адекватнорозуміти етнічно марковані тексти зїхньою культурною специфікою. Об’єк -том close reading стали новели Е. Вокер,Л.М. Сілко, С. Нуньєс, Г. Вірамонтес, вяких на міцне дерево національної тра-диції начебто прищеплені пагінці іншихкультур – афро-американської, індіан-ської, азіато-американської, чікано…Мета цього курсу – не просто «начини-ти» голови майбутніх філологів знан-нями з певної галузі, а насамперед про-демонструвати їм на практиці потуж-ний художній потенціал літературної«гібридності», де елементи різних культурних систем, переплітаючись урізних комбінаціях, збагачують загаль-ний фонд американського красногописьменства.

Ще один курс – «Національна міфо-логія в літературі і культурі США»,який читається англійською мовою, –привертає увагу студентів до ролінаціональної міфології в самоідентифі-кації та функціонуванні будь-якої нації,зокрема, такої «словесно та ідейно обу-мовленої», за словами С. Берковича, як

16


американці. Поруч з пуританською кар-тиною світу батьків-пілігримів та демо-кратично-просвітницькою риторикоюбатьків-засновників, в основі американ-ської ментальності, системи сталих уяв-лень та вірувань лежать і стереотипистосовно расових та етнічних «Інших»,у першу чергу корінних американців тачорних. Сьогодні спостерігаємо і зво-ротній процес – власної де- і реміфоло-гізації самими її об’єктами, які набулистатусу суб’єктів. Не менш значущі інетрадиційні для США міфологеми,постійно репродуковані на теренахкраїни новими хвилями іммігрантів –китайський образ Америки як «ГумСан» – «Золотої гори», «Ацтлан» мек-сикано-американців, або зелений колір,якого набуває річка Чикаго навесні, удень Св.Патрика, покровителя Ірландії.

Досвід участі багатьох моїх колег-американістів у різних програмахнаукового обміну, з програмою Ін -ституту Кеннана включно, допомагаєнам обов’язково враховувати мульти-культурний компонент у всіх заходахукраїнського Центру американськихлітературних студій (керівник – проф.Т.Н. Денисова), таких як заняттяШколи з американської літератури длямолодих науковців, наші щорічні кон-ференції та публікації. Приємно, щомолоді американісти, значною міроюґрунтуючись саме на цьому досвіді,дедалі частіше обирають предметомсвоїх наукових розвідок літературоз-навчі проблеми, пов’язані із множин-

ністю культурних струменів, що фор-мують єдиний потік літератури США(скажімо, якісна кандидатська дисер-тація Н. Бідасюк була присвяченатворчості американської письменницііндійського походження Б. Мукерджі,В. Рах нянський вивчає специфікуавтобіографізму в літературі чікано, аМ. Шимчишин готується до захистудокторської дисертації про конструю-вання афро-американської ідентичнос-ті у художньому дискурсі Гарлемськогоренесансу). Ще молодше покоління –магістранти – також долучаються допошуків у цій галузі культури.

Як вже зазначалося на початкустатті, вплив ідей американськогомультикультуралізму відчувають насобі – і прикладають до українськихреалій – аж ніяк не самі лише літерату-рознавці, а науковці та практики, щопрацюють у багатьох царинах суспіль-ної структури. Хотілося б, щоб ці ідеїяк джерело натхнення, полеміки,модифікування, і навіть незгоди й даліпрацювали як активний чинник нашихспільних зусиль з реформування всіхсфер життя України у напрямі більшоївідкритості, толерантності, демократи-зації. Гадаю, є всі підстави стверджува-ти, що сьогоднішнім набагато глибшимзнайомством зі складними й супереч-ливими іпостасями багатокультурнос-ті українська гуманітарна громадазначною мірою завдячує діяльностіІнституту Кеннана по обидва бокиАтлантики.

Уконтексті дослідження пер-спектив мультикультураліз-му в Україні важливе значен-

ня має засвоєння уроків активних деба-тів навколо цієї проблематики, щоточаться у сучасній Європі. Її аналізстановить головну мету нашої статті.

Дискусії, що відбуваються, засвідчу-ють надзвичайну популярність, якої з1970-х років набув дискурс мульти-культуралізму серед науковців, політи-ків, журналістів та представників євро-пейської громадськості. Так само ціроки підтвердили наскільки супереч-ливим виявилося поняття мультикуль-туралізму та пов’язані з ним різновидиполітики. Свідченням цього стала су -часна зміна акцентів у ставленні євро-пейців до мультикультуралізму, щопозначилась у появі з середини 90-хнових дискурсів «кризи мультикульту-ралізму» [1]. Особливої популярностінабула ідея нібито очевидного перехо-ду до нового періоду «постмультикуль-туралізму», навколо якої формуєтьсявідповідний дискурс [2]. Для дослідни-ків ця зміна означає необхідністьпереосмислення феномену мульти -культу ралізму, аби зрозуміти на скількиви правданими є заяви про його кризу і

що насправді приховується за ідеямипост мультикультуралізму.

Почнемо з того, що контраверсій-ність терміну значною мірою поясню-ється тим, що він має щонайменше тривиміри та, отже, значення: 1) мульти-культуралізм як характеристика реалійсучасного глобалізованого світу, 2) якконцепт соціальної теорії і, нарешті,3) як набір публічних політик, покли-каних позитивно «врегулювати» етно-культурне розмаїття сучасного суспіль-ства і які живлять відповідний політич-ний та публічний дискурс. У цьому зна-ченні мультикультуралізм є насампередполітичний проект, який використовуєзаконодавство, суспільні інститути тарізні політики для збалансування від-носин між державою, з одного боку, таетно-культурними меншинами, включ-но з емігрантськими, з іншого.

Інше важливе для нашого аналізуположення полягає у тому, що в оцінцімультикультуралізму можна віднайтирізні прояви консенсусу. Один з них, зазмістом виглядає негативним, адже зсамого початку мультикультуралізм нерозглядався як єдина політика чи стра-тегія і тому страждав невизначеністю.Його контекстна залежність ще більше

17

Віктор Пасісниченко

Нові акценти у європейському дискурсі

(пост)мультикультуралізму:від надії до розчарування

When dealing with Ukrainian prospects for multiculturalism, it is important to learn the lessons ofthe contested debates on multiculturalism in contemporary Europe. This paper analyzes the shifts inmulticulturalism discourse towards new discourses emphasizing the «multiculturalism crisis» and «post-multiculturalism». It argues that while reflecting real problems, these new trends could also mislead usin our understanding of the nature of multiculturalism and the extent to which it is being rejected in gen-eral. The phenomenon of «multiculturalism decay» is more complex than it seems at first glance andabove all requires a rethinking of the concept of multiculturalism itself, its nature and real challenges.

18

посилювала цю невизначеність. Нетільки в різних країнах, але навіть і вмежах однієї країни, значно різнилисьмеханізми, підходи і навіть завдання,що формувались у контексті запровад-ження мультикультуралізму. Не меншевражає варіантність його інтерпретаційу різних політичних, медійних та пуб-лічних дискурсах. Наприклад, С. Вер -то вец наводить довгий перелік ідей тапрограм, які сформувались навколомультикультуралізму. Він сам виділяєвісім його різновидів, додає ще дев’ятьвід Дж. Деланті та нагадує про проекти«радикального мультикультуралізму»(Е. Шогат, Р. Стем) і «критичного муль-тикультуралізму» (Т. Тьорнер). Доситьпоказовою є наведена ним цитата здоповіді С. Холла про те, що «з рокамитермін “мультикультуралізм”» перетво-рився у посилання на розмитий, вра-жаючий всеохоплюючий дискурсивнийпростір: ланцюг штучних висновків таоманливих універсалій» [2, 85].

Другий прояв консенсусу щодомультикультуралізму, навпаки, є пози-тивним і стосується його загальновиз-наного бачення як підтримки етнічногота культурного розмаїття у розвиткусучасного суспільства. Отже, не тількиконстатація того, що сьогодні ми живе-мо в культурно різноманітному світі,але й підтримка цього етнокультурногобагатоманіття є своєрідним лакмусо-вим папірцем, що свідчить про наяв-ність мультикультуралізму у певномусоціальному середовищі.

Повертаючись до більш детальногорозгляду першого значення мультикуль-туралізму, зазначимо, що воно вигля-дає найбільш очевидним тому, щосучасний надзвичайно глобалізованийсоціальний простір робить людей тіснопов’язаними й мобільними. Зокрема,завдяки масштабній міграції весь світта більшість його частин справді сталимультикультурними. До речі, це повною

мірою стосується й сучасної України,що, власне, і спонукає нас до обговорен-ня проблеми мультикультуралізму вукраїнському контексті.

Сучасна Європа загалом та окремієвропейські держави наочно демон-струють свій мультикультуралізм яккультурно різноманітні суспільства, вяких співіснують численні колективніідентичності. Тому слід наголосити, щодосить популярні в Європі стереотипипро традицію монокультурності тагомогенності у процесі створення наційі навіть спільну європейську культурнуспадщину є скоріше міфами. Томузазначений відхід від мультикультура-лізму у вигляді реанімації ідей будів-ництва нації чи нової Європи шляхомвідродження есенціалістських ідентич-ностей та цінностей і запровадженняунітарного громадянства сьогодні немають жодної перспективи. На початкуХХІ ст. справжньою проблемою вже неє вибір між конструюванням мульти-культурного європейського суспільствата конструюванням культурно гомоген-ного суспільства. Скоріше мова йде проте, що кожне суспільство і ЄС загаломзмушені знаходити ту форму мульти-культуралізму, яка найбільш придатнадля того, щоб зважаючи на свою історіюта сучасні традиції, поєднати наявнекультурне різноманіття із засадамисоціальної, економічної та політичноїєдності. По суті проблема полягає утому, як синтезувати прагнення добільш інтегрованого суспільства зі збе-реженням усіх ознак його різноманіттяводночас у балансі з питаннями дотри-мання соціальної та економічної рів-ності. Відповідь на цей виклик новаЄвропа шукає насамперед через розви-ток мультикультурного громадянства.

Переходячи до аналізу другого проя-ву мультикультуралізму як концептусоціальної теорії, відзначимо, що заоцінкою британського дослідника


19

мультикультуралізму Б. Пареха, євро-пейський науковий дискурс на цю темузначною мірою визначався впливомпівнічно-американської наукової шко -ли. Це призвело до дещо некритичногоперенесення її головних ідей на євро-пейське поле. До того ж змістовно обго-ворювалися переважно нормативніположення щодо мультикультуралізму,коли емпіричні дані якщо й залучались,то скоріше для підтвердження цихабстрактних положень. Іншим слабкиммісцем цього академічного дискурсубула відсутність зв’язку між питаннямимультикультуралізму та проблемамисоціально-економічної нерівності. На -решті, Б. Парех констатує, що у цьомудискурсі також спостерігалось доміну-вання ліберальних підходів до мульти-культуралізму [1, 34–37].

Про популярність цієї теми свідчитьсправжній потік наукових публікацій таконференцій, де, мультикультуралізмрозглядали у різних аспектах: як проектпост-національного суспільства або аль-тернативу моделі нації-держави, як ідео-логію, як форму культурного самовира-ження, як форму політичної мобілізації,що виходить із визнання культурногорізноманіття сучасної держави. Для йогоприхильників мультикультуралізм є за -собом запобігання «балканізації» таетнокультурної фрагментації держав, щоодночасно надає права та визнання ет -ніч ним меншинам у межах цих держав.

У міру заглиблення в проблематикумультикультуралізму соціальна теоріявиявила її тісний зв'язок із іншими неменш складними проблемами. Мова йдепро активні дискусії навколо проблемідентичності в її етнічному та громад-ському сенсі (громадянство) і врешті-решт про рівні права та доступ до спра-ведливого розподілу суспільних благ.Адже в Європі не менш гострою залиша-ється проблема нерівності, і багато етно-культурних та релігійних меншин зазна-

ють такої нерівності через те, що їх іден-тичність не визнається легітимною.Прикладом цього є ставлення до носіївмусульманської ідентичності, яка сталасправжньою проблемою після терорис-тичних атак 2001 року в Америці та2005 року в Лондоні. Не випадково ака-демічні дискусії щодо мультикультура-лізму набули особливої гостроти, колиприродно поєднались із болючими деба-тами щодо проблем міграції.

Якщо мультикультуралізм у комп-лексі із зазначеними питаннями дещозбентежив соціальних теоретиків (деякіз них стали говорити про нього як прозагрозу ліберальній державі), то стаєзрозуміло, наскільки гострою пробле-мою він виявився для політиків та гро-мадян європейських країн.

Іншими словами, мова йде про тре-тій вияв мультикультуралізму як різно-виду політики підтримки розвиткуетно культурних меншин, що знаходитьвідображення у політичних та публіч-них дискурсах. Ці дискурси мульти-культуралізму, на відміну від науковогопереважно ліберального дискурсу, убільшості випадків виявиляються ско-ріше неліберальними. В усякому разі,вони стали такими після певної еволю-ції, починаючи з середини 1990-х років.Треба визнати, що спочатку, коли ідеямультикультуралізму набула популяр-ності в 1970-ті роки, ставлення до неїбуло в більшості позитивним. Як пошук«єдності через розмаїття» ця ідея при-ваблювала не тільки меншини, а й бага-тьох «корінних» європейців. Щодополітиків, мультикультуралізм у почат-ковий період виглядав для них як від-криття найкращого шляху залученняіммігрантів і маргінальних груп докультури приймаючої європейськоїкраїни. Це пояснюється тим, що деякіпопередні стратегії інтеграції цихлюдей, зокрема стратегія їх асиміляції,на той час вже зазнали поразки. Саме

В. Пасісниченко. Нові акценти у європейському дискурсі...

20


тому мультикультуралізм набув масш-табів європейської стратегічної політи-ки у питаннях міграції. Зауважимо, що,на відміну від соціал-демократів, право-екстремістські та деякі консервативнієвропейські політики з самого початкубули противниками такої стратегії таідеї мультикультуралізму взагалі.

Загалом серед європейських політи-ків дискурс мультикультуралізму разоміз питаннями громадянства, ідентичнос-тей та міграції набув різних форм. УФранції республіканська концепціянаціональної інтеграції та громадянствавід самого початку не дуже сприяла пуб-лічному визнанню культурного розмаїт-тя. Мультикультуралізм часто характе-ризувався як новий трайбалізм та загро-за для громадянства. Інша ситуація уВеликій Британії. Тут існують проти-лежні оцінки мультикультуралізму, алеобидві сторони готові до діалогу. Томуменш проблематичним виявився і про-цес сприйняття ідеї багатоманітності упублічній сфері. У Німеччині, поприспроби лібералізувати питання грома-дянства, напрям «multikulti» співіснувавіз більш жорстким підходом до набуттянімецького громадянства. Отже, кожнаєвропейська країна з історичних та полі-тичних міркувань демонструвала свійпідхід до питань різноманітності і єднос-ті та прагнула забезпечити своє суверен-не право у їх вирішенні. Ось чому у ційсфері завжди існувало обмежене поледля об’єднаних наднаціональних формдіяльності. Наголосимо, що, мабуть,однією з небагатьох спільних рис є те,що дискусії мультикультуралізму і йогопереоцінки в усіх європейських країнахбули пов’язані з проблемами етнічнихменшин іммігрантів.

Не випадково саме у такому контек-сті ми сьогодні спостерігаємо симптомивідступу європейців від мультикульту-ралізму на користь постмультикульту-ралізму. Водночас, ці зміни виявляють

себе в політиці мультикультуралізму ійого публічному та політичному дис-курсі, який ми визначили як третє зна-чення цього поняття.

Досить показовими у цьому планістали події у Німеччині. У серпні2010 року на книжковому ринку цієїкраїни з’явився бестселер – книганімецького політика та банкіра Т. Са ра -цина «Німеччина самоліквідується». Їїавтор пов’язує проблеми своєї країни змусульманськими іммігрантами, які неможуть інтегруватися у німецьке сус-пільство, але при цьому мають більшедітей, ніж німці. Такі ж звинуваченнявін адресує туркам, що захоплюютьНімеччину подібно до того, як косоваризахопили Косово.

Сарацина заплатив за свою своєріднупопулярність тим, що був усунутий зпосади члена правління Федеральногобанку Німеччини указом президентаК. Вульфа, а Соціал-демократична пар-тія Німеччини виключила його зі своїхлав. Але деякі німецькі політики підвпливом його успіху теж вирішили неховатися за політичною коректністю.Прем’єр-міністр Баварії та глава ХССХ. Зеєхопфер в інтерв’ю журналу Focusзаявив, що мігранти з іншого культурно-го середовища, наприклад із Туреччиничи Близького Сходу, важко інтегрують-ся, і тому вони нам не потрібні. Подібнізаяви зовсім недавно викликали б бурюу німецькому суспільстві. Але сьогодні,після успіху Сарацини. «Multikultiмертва. Мертві ше не буває», – такий ба -гато значний висновок робить Зеєхоп -фер. Не менш символічно, що його під-твердила і канцлер А. Меркель. Восени2010 року на з’їзді молодіжної організа-ції ХДС вона заявила, що мультикульту-ралізм – ідея, що імігранти зможуть від-творити свою культуру у Німеччині –«повністю провалилась». Щодо рядовихнімців, то їхнє вороже ставлення доіммігрантів, особливо мусульман, під-

21


тверджується останніми соціологічнимиопитуваннями [3, 4].

Однак для того, хто відслідковуєеволюцію у ставленні європейців до ідеїта політики мультикультуралізму, по -дібні заяви не новина. До речі, книгаСарацини перевидається вже чотирнад-цятий раз, а та ж Меркель робила такізаяви вже на початку цього століття, і невона одна. Ми вже говорили, що подібнакритика почалася з середини 1990-х івже тоді месидж про «кризу мульти-культуралізму» поступово набував різ-них форм. Вони фактично сформувалиоснови сучасної критичної позиції пост-мультикультуралістів. Дос татньо згада-ти про такі заяви, як «забагато розмаїттята толерантності» (Р. Гріло, ВеликаБританія), «дезінтеграція суспільства»(Дж. Сарторі, Іта лія), небезпека «пара-лельного суспільства» (С. Вертовец,Велика Британія), «мультикультурнадрама» (П. Шеффер, Голандія) [5, 6].Набули популярності заклики перегля-нути мультикультуралізм як стратегіюу міграційній політиці [1, 2]. Ра ди -кальні критики мультикультуралізму,які вважають, що він привів до «прова-лу інтеграції» етнокультурних меншинта їх більшої ізоляції, навіть пропону-ють знову повернутися до політикиасиміляції [7, 8].

Отже, питання полягає в тому, чисправді сьогодні ми остаточно переко-налися у занепаді мультикультуралізмув усіх його проявах та змістах. Тим, когоцікавить ця ідея в українській перспек-тиві, можна сказати: ви запізнилися –мультикультуралізм уже мертвий, яксвідчить досвід Європи.

Утім, з нашого погляду, цей досвід неможна тлумачити так однозначно танегативно, адже питання мультикульту-ралізму є надзвичайно складним і супе-речливим. Тому, мабуть, і виникає спо-куса відмовитися від нього, вважаючи,що це, найпростіший спосіб вирішення

проблем, пов’язаних із ним. Насправді,якщо ми глибше проаналізуємо євро-пейський досвід з погляду трьох проя-вів мультикультуралізму, то наші ви -сновки можуть бути не такими одно-значними та песимістичними.

Якщо нагадати перший прояв муль-тикультуралізму як відображення су -час них реалій, то стає зрозумілим, щосвіт загалом, і Європа, і навіть Україна,повсякчасно демонструють прикладикультурного різноманіття. Останнє інадалі буде тільки зростати разом із від-повідними проблемами. Їх треба вирі-шувати, і нарікання, що мультикульту-ралізм вже просто історія, нікому недопоможуть. До речі, на думку експертіву тій же Німеччині відмова від політикимультикультуралізму та від іммігрантівзнаходять вияв у той час, коли економі-ка країни насправді потребує цих людейяк ніколи раніше [4].

Проста відмова нічого не вирішує іколи йдеться про другий прояв мульти-культуралізму – як концепту соціальноїтеорії. Справді, важко заперечити, щонині теоретики у своєму аналізі мульти-культуралізму не досягли бажанихрезультатів. Тривожним є і той факт, щодо критики мультикультуралізму пра-вими та консерваторами приєдналисясоціал-демократи та ліберали. Останнізвинувачують мультикультуралізм утому, що він створює небезпеку длясучасної ліберальної держави загально-го благоденства.

З іншого боку, останнє дослідженняна цю тему У. Кимлічки та Б. Бентінганадає приклад більш глибокого аналізувідходу від мультикультуралізму. Ким -лічка не тільки ставить під сумнів заявипро загрозу ліберальній державі. Найого думку, перед тим як говорити прокризу мультикультуралізму та його замі-ну постмультикультуралізмом, тре баглибше розібратися у тому, що він в дійс-ності є. Таке переосмислення виявляє те,

22

що справжній відхід від мультикульту-ралізму в сфері міграційної політики нетотожний його загальній кризі. Ким -лічка стверджує, що інші напрями полі-тики мультикультуралізму, зокрема під-тримки національних меншин та муль-тикультурального громадянства, зали-шаються надзвичайно актуальними [9,104–105]. До того ж у популярних ниніатаках на мультикультуралізм йогоповне заперечення як складової соціаль-ної теорії є лише поодинокими.

Головний об’єкт критики постмуль-тикультуралістів, як ми бачили, цемультикультуралізм у його третьомупрояві, як різних видах публічних полі-тик, насамперед у питаннях міграцій-них меншин. Треба визнати, що цескладна проблема, яка відображаєреальні виклики і потребує особливоїуваги у подальших дослідженнях муль-тикультуралізму.

При більш глибокому аналізі склада-ється враження, що іноді критика муль-тикультуралізму слугує прикриттямситуації, за якої, попри щиру увагу докультурного розмаїття, громадська дум -ка у європейських країнах, як і раніше,вбачає у етнічній та релігійній «інако-вості» лише загрозу своїй ідентичностіта цілісності суспільства. Завдяки тако-му перцептивному підходу, ми можеморозгледіти наявність прихованого ко -лективного та індивідуального небажан-ня визнавати, що у суспільстві все ж єтаке ставлення, що спрямоване на вилу-чення цих інших. Внаслідок цьогоможуть виникати структури та практи-ки, що ускладнюють інтеграцію імміг-рантів у європейське суспільство. На -приклад, у країні іммігрантів такій, якФранція, у парламенті досі бракує фран-цузів емігрантів.

Якщо ж узагальнити наш аналіз зру-шень у європейських дискурсах муль-тикультуралізму, то характерний дляних перехід з середини 1990-х років до

дискурсів «кризи мультикультураліз-му» та «постмультикультуралізму» неможна однозначно інтерпретувати яксправжній відхід від мультикультура-лізму. Скоріше це черговий прояв роз-біжності між реальним суспільним яви-щем та його відображенням у числен-них дискурсах, у яких розвиток та зане-пад цього явища може відбуватисядещо автономно від реальних проце-сів. Іншими словами, було б помил-кою розглядати нові дискурси «кризимультикультуралізму» та «постмуль-тикультуралізму» як свідоцтво реаль-ної кризи мультикультуралізму тареального переходу до ери постмуль-тикультуралізму.

Про це свідчить і наш аналіз, якийспирається на три виміри мультикуль-туралізму та два консенсуси у його тлу-маченні. Перший консенсус про нечіт-кість мультикультуралізму в усіх йогопроявах і невизначеність як його голов-ну ознаку робить надзвичайно склад-ним будь-який аналіз як його успіхівтак і провалів. На жаль, постмульти-культуралісти у своїй критиці недооці-нюють цю обставину і тому видається,що об’єктом їх нападок є спрощений ідещо штучний мультикультуралізм.

У нашому тривимірному підході домультикультуралізму ми зафіксувалиреальні проблеми тільки на його тре-тьому рівні – мультикультуралізму якнабору публічних політик щодо етно-культурних менших. Крім того, поді-ляючи оцінки У. Кимлічки, можна кон-статувати, що справжній відступ від-бувся тільки в політиці імміграційногомультикультуралізму і не торкнувсяполітики підтримки національних мен-шин та мультикультурального грома-дянства. Тому спроби постмультикуль-туралістів ототожнити кризу політикив питаннях міграції з кризою мульти-культуралізму загалом, знов-таки, невиглядають переконливими.


23

Список використаних джерел1. Parekh B. Rethinking Multi cultu ra lism:

Cultural Diversity and Political Theory / Pa -rekh B. – London: Macmillan, 2000. – 409 р.

2. Vertovec S. Towards Post-Multi cultu -ralism? Changing Communities, Conditionsand Contexts of Diversity / Vertovec S. //International Social Science Journal –Vol. LXI – No 1 – P. 83–95.

3. Афансьев Никита. Германия: конецMultikulti // Зеркало недели, 23–29 октяб-ря 2010 № 39 (819).

4. Immigration in Germany. Multi kul -turell? Wir? How a fresh debate on multicul-turalism in Germany clashes with the count-ry’s need for more immigrants // Economist,Nov 11th 2010

5. Grillo R. Cultural Essentialism and Cul -tu ral Anxiety / Grillo R // Anthro po logicalTheory – 2003 – Vol. 3 – P. 157–173.

6. Vertovec S. Super-diversity and itsimplications / Vertovec S. // Ethnic andRacial Studies – 2007 – Vol. 29 – No 6 – P. 1024–1054.

7. Brubaker R. The Return of Assimi la -tion? / Brubaker R. // Ethnic and RacialStudies – 2001 – Vol. 24 – No 4 – P. 531–548.

8. Joppke C., Morawska E. Toward Ass imi -lation and Citizenship: Immigrants in LiberalNation-State / Joppke C., Morawska E. –Basingstoke: Palgrave Macmillan, 2004. –347 p.

9. Banting K., Kymlicka W. Multicul tu -ralism and the Welfare State: Recognitionand Redistribution in ContemporaryDemocracies / Banting K., Will Kymlicka W.– Oxford: Oxford University Press, 2006. –405 p.

Нарешті, другий консенсус щодомультикультуралізму для нашого аналі-зу важливий тим, що він чітко асоціюємультикультуралізм з підтримкою етно-культурного розмаїття. Наявність такоїпідтримки в суспільстві ми назвалилакмусовим папірцем наявності вньому мультикультуралізму. Тому на -справді про кризу мультикультуралізмуможна говорити, коли суспільство змі-нить на негативне своє ставлення докультурного різноманіття. В дійсностітакої радикальної переоцінки в євро-пейському соціальному просторі неспостерігається і це робить хиткою кри-тичну позицію постмультикультураліс-тів. Її суперечливість добре видно наприкладі аргументації одного з них,того ж С. Вертовеца. З одного боку, об-ґрунтовуючи необхідність постмульти-культуралізму, він стверджує, що «якщомультикультуралізм зазнав пошкод-жень, то безумовно щось інше повиннозамістити його». З іншого боку, вінвизнає, що «нинішній постмультикуль-туралістичний порядок денний без-

умовно не означає, що мультикультура-лізм мертвий. Здається це стосуєтьсятільки самого терміну та «-ізму».Жоден політик …. більше не бажає, щобйого асоціювали зі словом Мульти -культуралізм» [2, 92]. Далі, визнаючиочевидні досягнення минулих десяти-літь мультикультуралізму, С. Вертовецзасвідчує, що згідно з євробарометром ісьогодні три чверті громадян ЄС, попририторику антимультикультуралізму, де -монструють високий рівень поваги докультурного різноманіття.

Тобто феномен «занепаду мульти-культуралізму», як ми бачимо, є набага-то складнішим ніж він видається наперший погляд і насправді потребуєглибокого переосмислення. Повноюмірою це стосується і аналізу новихдискурсів «кризи мультикультураліз-му» та «постмультикультуралізму» якіможуть лише приховувати справдісуперечливу природу мультикультура-лізму, його справжні проблеми та пере-більшувати глибину його нинішньоїкризи.


24

Можливостівикористання досвідуімміграційної політикиСША в сучасних умовахУкраїни

Олексій Позняк

ВУкраїні з 1991 р. розпочалосязменшення чисельності на се -лення. Причиною цього є ви -

черпання потенціалу демографічногозростання. Отже, відповідно подальшадепопуляція є неминучою. На сампередв майбутньому відбуватиметься змен-шення чисельності населення праце-здатного віку.

Згідно з середнім варіантом прогнозудемографічного розвитку України, роз-робленого Інститутом демографії йсоціальних досліджень ім. М.В. ПтухиНАН України (ІДСД ім. М.В. ПтухиНАНУ) [1], на початок 2061 р. чисель-ність населення України скоротиться до36,9 млн чоловік або майже на 20 % упорівнянні з початком 2011 р. За реаліза-ції низького варіанту населення Українизменшиться більш як на третину й лишеза здійснення умов, закладених в основувисокого варіанта, очікується незначнезменшення населення (на 3 %).

Але навіть за умов реалізації високо-го варіанту демографічного прогнозучисельність населення працездатноговіку буде зменшуватися (навіть в умо-вах підвищення пенсійного віку дляжінок), стабілізація загальної чисель-ності відбудеться внаслідок збільшенняконтингентів старшого віку. Втратичисельності осіб віком 16–59 роківскладуть понад 1/5 за високим варіан-том прогнозу, близько третини – засереднім та майже половину – за низь-ким варіантом.

При цьому слід мати на увазі, щопри зменшенні чисельності населенняУкраїни її темпи не можуть бути рівно-мірними по всій території: кількістьжи телів Києва, інших поліфункціо-нальних міст, основних курортних ре -гіонів практично за будь-яких умовістотно не зменшиться. Тож навіть припівтораразовому зменшенні чисельнос-ті населення країни загалом в окремих

The article is devoted to the formation and development of immigration policy in Ukraine. Byanalysing different projections of demographic development, the author demonstrates that the policy of substitutive migration is the only effective way to significantly alleviate existingdemographic problems. On the basis of a range of surveys conducted in 2005–2011 by thedepartment of migration studies of the Institute of Demography and Social Studies, the authorevaluates the possibilities for integration of immigrants from Asia and Africa in Ukrainian soci-ety. The article offers proposals as to the immigration and integration policy measures that needto be realized in Ukraine.

25

О. Позняк. Можливості використання досвіду імміграційної політики США...

регіонах відбудеться 2–3-разове змен-шення кількості жителів, окремі райони(зі сприятливими для життєдіяльностілюдей умовами) стануть безлюдними.Враховуючи нерівномірність очікува-ного зменшення чисельності населення,критично низьку для України кількістьмешканців можна оцінити у 25–30 млносіб [2, 36].

У цих умовах залучення мігрантів(«замісна імміграція») залишаєтьсячи не єдиною можливістю нарощуван-ня загальної чисельності населенняУкраї ни й забезпечення збалансова-ності його статево-вікової структури.Саме міграційний приплив можеполіпшити демографічну ситуацію.Україна цілком може розраховувати(при відповідній політиці) на мігра-ційний приплив, оскільки рівень іумови життя в Україні кращі, ніж убільшості країн Азії й Африки, з іншо-го боку, проблеми перенаселення вкраїнах, що розвиваються, роблятьцей регіон світу практично невичерп-ним джерелом мігрантів.

Безумовно, насамперед варто сприя-ти імміграції осіб українського поход-ження й тих, хто має зв’язки з Ук раї -ною. Однак очевидно, що навіть масовеповернення етнічних українців з іншихкраїн не дасть можливості істотнополіпшити демографічну ситуацію.Можливе досягнення повного завер-шення репатріації кримських татар,хоча й приведе до поліпшення показни-ків народжуваності, однак це поліпшен-ня буде несуттєвим через нечислен-ність цього етносу.

Отже, Україна має зробити вибір:або спільне проживання на її територіїєвропейських і афро-азіатських етно-сів з перспективою формування новоїбагаточисленної єдиної українськоїнації на зразок націй т.зв. переселен-ських країн, або збереження сучасногоментального середовища при стабіль-

ному зменшенні чисельності йогоносіїв. Причому другий варіант невирішує проблеми, а «передає» її май-бутнім поколінням у набагато гострі-шій формі. Як бачимо, Україна стоїтьперед дилемою: або залучення в краї-ну іммігрантів на основі зваженої міг-раційної політики, або неконтрольова-ний їхніх приплив після досягненнякритично низької чисельності насе-лення країни.

Світовий досвід імміграційної полі-тики, зокрема досвід імміграційноїполітики США, свідчить, що основни-ми чинниками, які сприяють інтеграціїіммігрантів, є [3]:

– натуралізація, надання громадян-ства;

– темпи прибуття у приймаючукраїну;

– знання мови приймаючої країни;– терпимість у суспільстві, гармонія

між різними групами населення;– залучення в економічне життя сус-

пільства.Досвід США, зокрема, показує, що

ступінь інтеграції іммігрантів залежитьне стільки від чисельності контингентуосіб спільного етнічного походження,скільки від швидкості їхнього прибуттяв приймаючу країну. Відомо, що пред-ставники етнічних груп першої хвилієвропейської імміграції швидше інте-грувалися в американське суспільство,ніж представники етнічних груп другоїхвилі європейської імміграції, хочаостанні часто набагато менш численнініж перші.

Найбільш істотна відмінність міждвома хвилями європейської імміграціїв США полягала у середовищі, до якогоприбували іммігранти. Слабка інтегра-ція вихідців з Південної й Східної Єв -ропи зумовлена, по-перше, різким при-буттям великих контингентів із цихкраїн, браком інтегрованих груп ко -лиш ніх співвітчизників до моменту

26

масової імміграції. По-друге, іммігран-ти другої хвилі європейських пересе-ленців потрапляли в етнічно різноріднесередовище, яке охоп лю вало великігру пи недавніх іммігрантів з різнихкраїн, що сповільнювало інтеграціюпереселенців [3, 117–118].

Загалом, невеликі групи іммігрантів,як правило, швидко інтегруються в сус-пільство країни-реципієнта, у той часяк численний контингент осіб спільно-го етнічного походження (особливоякщо вони прибули в приймаючу краї-ну протягом невеликого проміжкучасу) може сформувати стійку діаспору,що живе за своїми законами, по суті,поза правовим полем країни-реципієн-та. Тому метою регульованої імміграціїв Україну повинне бути не подоланнядепопуляції, а забезпечення уповіль-нення її темпів. У зв’язку із цим треба,по-перше, надавати перевагу залученнюряду невеликих груп вихідців з різнихкраїн перед імміграцією численногоконтингенту осіб одного етнічногопоходження, по-друге, уже до початкумасової імміграції готувати корінненаселення України до перспективи спі-віснування із представниками нетипо-вих етносів. Успішна ж інтеграція пер-ших груп мігрантів полегшує адаптаціюдо приймаючого суспільства наступнихконтингентів.

З метою оцінки можливостей інте-грації вихідців з країн, що розвивають-ся, в Україні відділом міграційнихдосліджень ІДСД ім. М.В. Птухи НАНУкраїни у 2005–2011 рр. тричі булопроведено опитування студентів – гро-мадян України щодо ставлення довихідців з країн, що розвиваються. Крімтого, у квітні 2010 р. фахівцями зазна-ченого відділу було проведено опиту-вання студентів-іноземців (переважно

громадян Китаю), які навчаються уВНЗ м. Києва.

Бажання залишитися в Україніпісля завершення навчання висловлю-ють 38 % усіх опитаних студентів-іно-земців або майже половина (47 %) відтих, хто визначився щодо своїх подаль-ших планів. Причому серед мотивівтакого рішення pull-фактори («мені тутсподобалось», «бачу для себе кращіумови працевлаштування») дещо випе-реджають push-фактори (нестабільнасоціально-політична або незадовільнаекономічна ситуація на батьківщині).Відповідне бажання частіше спостеріга-ється серед представників старших кур-сів, а також серед осіб, які приятелюютьпереважно з українцями (в складі цьогоконтингенту частка осіб, які бажаютьзалишитися в Україні, досягає 52 %),серед тих, то відзначає свята разом зукраїнськими студентами (54 %), комуподобається перебувати у товариствіукраїнців (60 %).

Згідно з даними опитувань, студен-тів (громадян України)1 рівень толе-рантності й поваги до вихідців ізкраїн, що розвиваються, серед сту-дентської молоді прямо пропорційнийчастоті спілкування з іноземцями. Наключове питання анкети «Чи згодні виз тим, що Україні варто залучати мігрантів із країн, що розвиваються,для поліпшення демографічної ситуа-ції?» в 2009 р. 31,6 % респондентів-киян відзначили, що вони згодні з тим,що потрібно залучати невелику кіль-кість мігрантів для пом’якшення най-більш гострих проявів демографічноїкризи (в 2005 р. таких було 24,6 %, у2009 р. – 30,8 %) (рис. 1) [4]. Загаломпо шести містах України, представни-ки яких були опитані у 2011 р., цейпоказник є ще вищим – 34,7 %.


1 У 2005 і 2009 рр. опитування проводилися у м. Києві, у 2011 р. – у шести містахУкраїни.

27

Загалом серед етнічних груп «нетра-диційних» іммігрантів найкраще укра-їнські студенти ставляться до латиноа-

мериканців, найгірше – до вихідців зкраїн з сильними ісламськими тради-ціями (рис. 2).


Рис. 1. Розподіл респондентів за відповіддю на запитання: «Чи згодні ви з тим, щоУкраїні варто залучати мігрантів із країн, що розвиваються, для поліпшення демогра-фічної ситуації?»

Джерело: опитування студентів ВНЗ України, ІДСД ім. М.В. Птухи НАНУ (2005,2009, 2011 рр.)

Рис. 2. Ставлення українських студентів до представників різних етнічних груп іно-земців (за 10-бальною шкалою)

Джерело: опитування студентів ВНЗ України, ІДСД ім. М.В. Птухи НАНУ (2011 р.)

Як показують опитування студентівВНЗ України, проведені ІДСД ім.М.В. Птухи НАНУ у 2005–2011 рр.,рівень толерантності серед більшостіукраїнської студентської молоді по від-ношенню до «нетрадиційних» іммігран-тів є доволі високим. Все це визначаєактуальність розробки державної полі-

тики, спрямованої, по-перше, на пере-конання суспільної думки в необхіднос-ті здійснення активної імміграційноїполітики, обґрунтування для широкоїгромадськості необхідності впровад-ження непопулярних заходів міграцій-ної політики, по-друге, на підтримкузлагоди між різними групами населен-

Ні, Україна має бути країною для українців

Ні, держава повинна стимулюватиімміграцію тільки

тих етичних груп, які є традиційними для України

Так, але в невеликій кількості для пом’якшення найбільш

гострих проявів демографічної кризи

28

ня і на інтеграцію окремих груп в укра-їнське суспільство.

Протягом періоду існування неза-лежної України було прийнято рядзаконів, спрямованих на регулюванняміграційних процесів, однак загаломформування міграційної політики дер-жави досі не є завершеним. Лише вкінці 2010 – на початку 2011 р. діяль-ність держави у міграційній сфері дещоактивізувалася. Після тривалого пере-бування у невизначеному статусі роз-почалася фактична діяльність Дер -жавної міграційної служби, створеноїна базі державного департаменту усправах громадянства, імміграції та реє -страції фізичних осіб МВС України ідепартаменту у справах біженців Держ -комітету у справах національностей тарелігій. Державна міграційна службавизначена правонаступником обох ві -домств у частині наданих повноваженьу сфері міграції, громадянства та імміг-рації (крім протидії нелегальній мігра-ції та контролю за додержанням грома-дянами і службовими особами встанов-лених законодавством правил паспорт-ної системи – ці питання залишилися укомпетенції МВС України). Регулю -вання міграційних процесів у рамкахсвоєї компетенції здійснюють такожМіністерство соціальної політики Ук -раї ни (у віданні якого перебуваютьпитання трудової міграції), Дер жавнаслужба зайнятості, Міністер ство закор-донних справ України, Державна при -кордонна служба і Мініс терство освіти інауки, молоді та спорту Украї ни.

Підготовлено і затверджено УказомПрезидента Концепцію міграційної по -літики України, розроблено і прийнятоПлан заходів з її реалізації. Зокрема,Планом поставлені такі завдання, вико-нання яких дасть змогу досягти якіснонового рівня регулювання імміграції:

• опрацювати питання посиленняролі місцевих державних адміністрацій

у сфері інтеграції біженців, осіб, якіпотребують додаткового або тимчасо-вого захисту, іноземців та осіб без гро-мадянства в українське суспільство,зокрема шляхом розроблення відповід-них регіональних програм;

• розробити проект Державної про-грами сприяння інтеграції в українськесуспільство мігрантів, осіб, яким нада-но статус біженців в Україні, та осіб, якіпотребують додаткового чи тимчасово-го захисту або притулку в Україні;

• опрацювати з урахуванням міжна-родного досвіду питання щодо легаліза-ції іноземців та осіб без громадянства,які незаконно перебувають в Україні;

• організувати вивчення іноземногодосвіду соціокультурної адаптації мі-грантів та ознайомлення з ним заінтере-сованих органів виконавчої влади;

• забезпечувати співпрацю з між на -родними організаціями та об’єд нан -нями громадян у частині надання мі-грантам консультацій з питань їх соці-ального захисту;

• організувати роботу з вивченнядер жавної мови мігрантами та біженця-ми, які цього потребують, розробитинеобхідні програми і навчально-мето-дичні посібники;

• розробити навчальні програми іза провадити курси вивчення державноїмови та надолуження шкільних знаньдля дітей мігрантів та біженців з метоюїх інтеграції у навчальний процес узагальноосвітніх навчальних закладахУкраїни;

• удосконалити механізм визначен-ня квот для іммігрантів, зокрема шля-хом проведення на регулярній основіконсультацій з роботодавцями, визна-чення потреб ринку праці, активізаціїучасті місцевих органів виконавчоївлади;

• опрацювати питання щодо можли-вості легального працевлаштування наперіод навчання іноземних студентів


29

вищих навчальних закладів, які навча-ються в Україні, на умовах тимчасовоїзайнятості;

• забезпечувати розроблення та ви -конання планів заходів щодо протидіїпроявам ксенофобії, расової та етнічноїдискримінації в українському суспіль-стві;

• запровадити інформування насе-лення щодо особливостей національноїкультури та способу життя народів,представники яких мігрують в Україну,викорінення расизму та ксенофобії,формування у суспільстві толерантногоставлення до іммігрантів;

• забезпечувати поширення середіноземців та осіб без громадянстваінформації про особливості націо-нальної культури, звичаї, традиції ірозвиток демократії в українськомусуспільстві.

На сьогодні актуальною стає про-блема виконання прийнятих заходівміграційної політики. Виконання за -твердженого Плану заходів з реалізаціїКонцепції міграційної політики Украї -ни сприятиме поліпшенню ситуації вміграційній сфері. На доповнення доприйнятих заходів міграційної політи-ки пропонується:

• розробити проект Закону України«Про внесення змін до Закону України«Про громадянство України» та проектЗакону України «Про внесення змін доЗакону України «Про імміграцію», пе -ред бачивши спрощення процедуриодержання громадянства України іно-земними громадянами, які закінчилинавчання у ВНЗ України, а також сти-мулювання прибуття тих категорій мі-

грантів, у яких передусім зацікавленадержава, та їх інтеграції в українськесуспільство;

• розробити і впровадити механізмистимулювання поселення мігрантів табіженців у депресивних районах;

• розробити механізми визнаннядипломів про освіту іммігрантів;

• опрацювати питання щодо розроб-ки механізму запобігання надмірнійтериторіальній концентрації осіб одно-го етнічного походження, створеннют. зв. етнічних кварталів;

• забезпечити доступ до освітніхпослуг для дітей та до послуг охорониздоров’я незалежно від правового ста-тусу іммігрантів;

• розробити систему оцінюванняволодіння державною мовою для осіб,які подають клопотання про набуттягромадянства України;

• спростити процедуру працевлаш-тування в Україні іноземців, необхіднихекономіці країни, передовсім високо-кваліфікованих;

• розробити механізми одержанняіноземцями-випускниками вищихнавчальних закладів України дозволівна перебування та працевлаштування вразі готовності українського працедав-ця надати їм робоче місце відповідно донабутої спеціальності;

• розробити мережу інформуваннянаселення щодо необхідності здійснен-ня активної імміграційної політики.

Нині в Україні кількість вихідців зкраїн, що розвиваються, невелика, щостворює умови для успішної (привпровадженні відповідної політики) їхінтеграції.

Список використаних джерел1. http://www.idss.org.ua/public.html2. Позняк О.В. Замісна міграція: про-

блеми і пріоритети для України // Агора.Перспективи соціального розвитку регіо-нів. Випуск 7. – К.: Стилос, 2008. –С. 35–41.

3. Позняк А.В. Проблемы формирова-ния иммиграционной политики Украины// Migration 4. – Tbilisi, 2010. – P. 109–124.

4. Позняк О.В. Проблеми інтеграції «не -традиційних» іммігрантів в Україні //Музейний вісник. – № 11/2. – Запоріжжя,2011. – С. 261–266.


Перехідна доба потребує ра -ціо нальних узагальнень на -бу того досвіду, щоб адекват-

но обирати доцільні шляхи і розпрацьо-вувати оптимальні методи в гуманітар-ній освіті. На щастя, минають часи,коли історія була наймичкою політики,і врешті можна неупереджено роздиви-тись і збагнути її сутність. Згадаймо, щоце не лише вчителька життя Magistravitae, а й колиска гуманітарних наук,адже після філософії від її загальногостовбура відбрунькувалися географія,етнологія, соціологія, психологія, пра-вознавство, мовознавство, мистецтво-знавство, літературознавство, політо-логія і ще багато інших галузей знань.Геродот назвав свій твір історією, бомав на меті з’ясувати підстави, перебіг інаслідки греко-перських війн черезрозповідь про цікавинки довкілля,всю відому тоді Ойкумену. Фукидідзапочаткував прагнення критично

сприймати джерела інформації. Полі -семан тичність поняття охоплює по -точне життя, науку про минуле, на -вчальну дисципліну, оповідання, вреш -ті випадок.

Спеціалізовна історія науки, техні-ки, культури, побуту, військовості,медицини, дипломатії та інших сферлюдської активності робить визначен-ня цієї науки справді неосяжним, азвичне обмеження до суспільно-полі-тичної сфери навпаки, занадто звужує.Дедалі складніша система археології,архівознавства, археографії, палеогра-фії, вексилології, геральдики, сфраґіс-тики, нумізматики, боністики, ономас-тики, топоніміки і багатьох інших спе-ціальних дисциплін постала у взаємодіїй конверґенції. Навіть окремі артефак-ти на кшталт Туринської плащаниціпороджують окремі галузі досліджень іживлять точні та природничі науки.Почт елегантної, допитливої, іронічної

It is not the end that awaits us, but a renovation of the world, a painful and rapid transition toa qualitatively new, fruitful and interesting era. On a common ship we are weathering violentstorms. For some this means a fear of emigration from the habitual vegetating of worthless cattle ina lordly stable to an unknown future, for others – repatriation to Europe full of anxiety and hopes.The goal is to rapidly and solidly educate a self-critical and responsible stratum, independent andconscious of its vocation. Our ancestors knew that an educated, united, serious and industriousnation deserves freedom – a vivifying force that we feel both within ourselves and in the worldaround us.

30

Деякі міркування історикащодо інтердисциплінарноїта міжвідомчоїкоординації у викладаннігуманітарних наук в університетах

Михайло Кірсенко

31

М. Кірсенко. Деякі міркування історика...

й безжальної до невігласів музи Кліобільшає і залучає шанувальників звіду-сіль.

Точаться суперечки з методологіївикладання історії на різних щабляхвід початкових шкіл до академічнихустанов. Рада Європи досить пліднознаходить і вдосконалює оптимальнеспіввідношення питомої ваги локаль-ної, регіональної, світової історії. Ці -каво, що відчайдушні спроби замінитизгубний національний егоїзм на спільнументальність Європи врешті-решт не -ми нучо приводить до розгляду і показуцієї гарної загальної самобутності лишечерез її конкретний вияв у національ-ній історії країн континенту, незва-жаючи на приналежність до інтегра-ційних структур або існування позаними. Всі явища історії України з новоїта сучасної доби мали прямі чи опосе-редковані аналоги в інших наційЄвропи, за єдиним моторошним ви -нят ком штучно влаштованого ра дян -ського Голодомору, що забрав третинужиттів співвітчизників.

Нам трапляється зараз мати справупрактично з чотирма різновидами ви -щих шкіл. По-перше, це громіздкіпострадянські, здебільшого ру си фі -кова ні заклади з широкою мережеюструктурних підрозділів, німецькоюметодичністю і комплексністю, бракомкоштів, ганьбою корупції, отруйнимирудиментами заідеологізованої мен-тальності, прикрою залежністю відміністерських примх. По-друге, це єв -ропейські та орієнтовані на цю модель вінших частинах світу навчальні закладиз середньовічною аурою і модернимзмістом, реальною і гнучкою самовряд-ною автономією, мобільною динаміч-ністю врахування вимог часу, змагаль-ною конкурентоспроможністю, широ-ким спектром застосування досліджень,заслуженою повагою з боку урядів ігромадської думки. По-третє, це порів-

няно найзаможніші американські уста-нови з багатьма конкретними здобутка-ми і вельми корисним досвідом, які втімчасто-густо потерпають на фрагментар-ність пошуків, розпорошеність ресур-сів, зайве дублювання і прикру на тліглобалізації егоцентричність. Подеколипід впливом певності власної непогрі-шимості їм бракує уваги до місцевоїспецифіки, мотивації вчинків і поведін-ки, взаємозумовленості явищ детермі-нізмом. Нарешті, по-четверте, в періодгарячкового ґрюндерства у пост-тоталі-тарних країнах виґулькнули і відчай-душно борсаються в боротьбі за вижи-вання досить часто знехтувані й кинутінапризволяще державою, обтяжені спо-кусами і не вільні від чвар цікавінапівприватні амбітні університети всі-лякого ґатунку.

Деякі нові університети женутьсялише за зиском і не надто дбають прореальний зміст освіти та її продуктив-ність. Кращі чи принаймні найамбіцій-ніші з таких закладів цілком непоганостартували зі щирим бажанням спер-тись на вітчизняні традиції, якомогадоцільніше запозичити надбання Захо -ду, налагодити ширші міжнароднізв’язки і обмін, впровадити англійськумову, запрошувати викладачів з-за кор-дону, розвинути інформаційні техноло-гії та інновації. Вони висувають моднігасла, декларують далекосяжні наміри,а в поточній метушні не встигаютьметодично стежити за відповідністюсвоєї організаційної структури і зміс-товності викладання завданням кожно-го етапу розвитку.

Вищі школи в Європі мають декана-ти для організацї навчання, а кафедри,відділи, інститути на розвиток науки іпіклування про викладачів. Самостійніколеджі чи факультети порядкуютьнерухомістю, фондами і персоналом,вдячні за координацію ректоратові,який їм не заважає. Кожна бюрократія

32


має нахил мультиплікувати проміжніланки і відгородитись від інших, але беззворотного зв’язку приречена на стаґна-цію. Керівники мало спілкуються зістудентством. Пряма демократія накшталт Швейцарії подеколи гальмуєпоступ консервативністю електорату,натомість дає певність підтримки. Не -можлива в ієрархізованих структурах імасштабі великих країн, вона є дужеплідною в окремих, зокрема академіч-них громадах. Зустрічі влади з молоддюв громадянських суспільствах доводятьне популізм, а здоровий гдузд, бо даютьзмогу відчувати пульс її настроїв тим,хто на це здатен.

Рухаємося нарізно, а діємо гуртом.Розумний керівник вдячно вислухаєбудь-які доброзичливі поради, але зарезультат відповідає той, хто вирішує,дає наказ і контролює виконанння. Вефективних суспільствах навіть ієрар-хізовані збройні сили поряд зі свідомоюдисциплінованістю виховують ініціа-тивність, і в межах своїх чітко окресле-них прерогатив унтер-офіцер діє само-тужки, а не чекає на дозвіл генерала.Монстри на зразок Радянського Союзузавдяки інерції існували навдивовижудовго, але скута страхом і байдужістюабо лише позірно імітована самодіяль-ність вела до паралічу і колапсу. Цедуже помітно також при порівнянніпостімперських тоталітарних і виник-лих після здобуття незалежності закла-дів, де керівництво не придушує, азаохочує цікаві ініціативи. Та, пам’я -таючи свою відповідальність, навітьперевантажений клопотами декан, рек-тор, канцлер, президент принаймні разна рік відвідує свої провідні кафедри,спілкується з професурою і відтак уяв-ляє собі умови її праці не лише зі слівзаангажованих і упереджених осіб.Компетентний фахівець у межах узгод-женого обсягу і в домовленості з коле-гами про взаємодію визначає зміст і

форми викладання свого предмета,повідомляє цю програму студентам ікерівництву, аби насамперед він сам ікожна ланка виконали свої обов’язки наспільне благо. Наслідки фінальнихіспитів і впровадження здобутих ре -зуль татів визначають підвищення ста-тусу і матеріальної винагороди або від-мову від послуг цієї людини. Важливаефективність, а не ефектність.

До чільних критеріїв престижностіналежать кількість лауреатів Нобеля,якість і потрібність наукових напрямів,заснованих чи розгорнутих у своємунавчальному закладі, апробованих івизнаних авторитетом знаних фахівцівна батьківщині й за кордоном. Це спов-нене певного ризику, бо справжнійрезультат або його брак виявляєтьсялише згодом, і важливим є свідомийпідхід до обрання мети, шляху її осяг-нення, адекватних засобів і виконавців.Радянський Союз не дійшов до кому-нізму поряд з іншим тому, що коженпартійний з’їзд вважався поворотнимпунктом. Аби не починати щоразу знуля і не марнувати час на відкриття івинайдення давно відомих речей, азабезпечити тяглість і спадкоємність,треба поцікавитись і зрозуміти планипопередників, критично осмисилти їхніперемоги і поразки, а потім сформулю-вати конкретно ближчу, проміжнусередньотермінову і принаймні в за -гальних рисах віддаленішу перспекти-ву. Зазвичай це означає три, п’ять і сімроків. При здійсненні разового проектукожен виконавець мусить знати обсяг імісце свого внеску в загальній справі такінцеву мету. А при плануванні поточ-ної роботи сталого підрозділу, крім цихелементів, люди мають уявити собіспільну і особисту зацікавленість,реаль ні можливості кар’єрного поступу,матеріальні та моральні стимули.

Специфіка молодих демократійполягає поряд з іншим у тому, що треба

33


швидко виплекати сучасних виклада-чів, урядовців, офіцерів, менеджерів.Тому нагальні завдання переважатьтривалі проблеми фундаментальноїнауки. Недосить вдягтись в академічнімантії та видавати дипломи бакалаврів імаґістрів. Маємо усвідомити конкретнуспецифіку кожного щабля, і набутийЄвропою досвід полегшує це. В середнівіки бакалавр семи Вільних Мистецтвмав право викладати їх або зголоситисьна вивчення теології, юриспруденції чимедицини, якими на той час обмежу-вався маґістеріум. У багатьох універси-тетах всеосяжні філософські чи гумані-тарні факультети сполучили історію,філологію й багато інших наук підодним дахом. Це має сенс, якщо не від-городитись одне від одного, а навзаємнадолужувати спільними зусиллямизгаяне в разі вузького заглиблення довласної проблематики. При створенніуніверситету він має по одній базовійкафедрі історії, філософії, філології, алез плином часу жодна не зможе викону-вати непосильну роль цілого факульте-ту. Студент проходить базові курсигуманітарної пропедевтики, а потімісторичної, філософської, філологічноїспеціалізації. Для історика це не лишезнання фактів, але розуміння законо-мірностей, орієнтацію в історіографії,вироблення здатності критично сприй-няти інформацію і переконливо донес-ти її до своєї аудиторії.

Маґістеріум становить цілком само-стійний етап з власними завданнями іметою, хоча керівники-дилетанти вва-жають його малозрозумілим додаткомдо бакалаврського рівня і занедбують, авідтак він відохочує, втрачає престиж-ність і сенс. Маґістрант опановує істо-ріософію і спеціалізється на одній зфахових кафедр або секцій, засвоюєскладну технологію досліджень у вузь-кій галузі. Тоді в аспірантурі чи докто-рантурі людина може самостійно і вірно

знаходити оптимальні шляхи і оригі-нальні рішення. Тому розвиток закладуна кожному етапі мусить передбачатиперс пективу розгалуження на секції, а потім менші профільні кафедри і взає-мопов’язані структурні підрозділи.Кош ти на це дасть здобута і не занапа-щена репутація закладу, заздалегідьукладені та реалізовані або наміченіугоди з потенційними споживачами.Щоб уникнути дублювань з іншимишколами, враховуймо порівняльнийаспект, хронологічну вертикаль і регіо-нальну країнознавчу горизонталь, не -пов торність кваліфакції персоналу.

Справжній університет поєднує ши -року загальну освіту світового рівня ззадоволенням місцевих потреб. Зрозу -міло, що Львів найкраще знає специфі-ку Галичини і Польщі, Ужгород –Закарпаття і Угорщини, Чернівці –Буковини і Румунії, Одеса – При -чорномор’я і Балкан, Симферополь –Криму і Туреччини, Харків – Слобо -жан щини і Росії тощо. Складніше на -ціо нальному університетові в Києві,столиці однієї з п’яти найбільших євро-пейських країн, який мусить будь-щозабезпечити всеосяжність і, принаймнів зародку, базу розгортання всіх чіль-них керунків сходознавства чи амери-каністики, аби з подоланням кризизалежно від обставин деякі залишилисьу замороженому стані до сприятливихчасів, а інші розквітли. Підсвідомерозуміння мети бачимо в кумедній тен-денції називати осередки зосередженнятематичних досліджень центрами, яківідтак мусять мати, хоча насправді немають, периферійні філії. Наша моварозрізняє осередки і центри. Науково-дослідницькі установи чомусь частоназиваються науково-дослідними. До -слід ження завжди корисні, а соціальнідосліди коштують дорого, і експери-менти суспільної вівісекції сплаченонезліченними жертвами. Як ми човника

34


назвали, так той човник і пливе. На від-міну від сусідів, ми не плутаємо Русь зРосією, Германію з Німеччиною, Єв -разію з Європою, англомовні колишнідомініони з Великою Британією, аМалоросію з Україною. Бажання зами-лити очі іншим веде до згубного само-засліплення.

Еволюція ембріону проходить стадіїподібності до риб і птахів, перш ніжнабути рис людини. Лікар ефективнозарадить пацієнтові, коли знає діагнозийого прабатьків. Всі чільні політологиЗаходу починали працю, як історики.Тоталітаризм свідомо намагався спа-плюжити смак до історії, назвавши такстислий курс примітивної політичноїіндоктринації. Повернення до Європизаохотило бажання знати правду проминуле, щоби розбудувати майбутнє.Та хто вийшов з болота, має ноги в баг-нюці. Важко струсити тягар забобонів істереотипів. Надто швидке і не дужещире перетворення войовничих атеїс-тів і борців проти буржуазного націона-лізму на вихователів християнськоїморалі та патріотизму дається взнаки.Незграбні спроби силоміць втовкмачи-ти певний обсяг відірваних від життявідомостей дратують і лише виклика-ють опір.

Людьми в кінцевому підсумку руха-ють два спонукальні чинники, і колизник страх, мусить з’явитися зацікавле-ність. Стислий виклад історії для май-бутніх медиків, екологів, математиків,природознавців має неодмінно акцен-тувати увагу на розвитку відповіднихгалузей їхньої професійної спеціалізаціїв контексті та взаємовпливах конкрет-них суспільств на різних етапах. Безцього можуть обійтись лише пуголов-ки, але вони й виростають відомо на що.Вузькі знання дають ефект у конкрет-них розробках і виховують непоганихвиконавців, проте обмежуть творчістьта ініціативу, роблять людей гвинтика-

ми механізму. Прагматичні циніки зна-ють, що не можна обійтися без експер-тів, інакше все порине в анархію чивбивчий деспотизм, та з підсвідомоговідчуття власної меншовартості став-ляться до них напівзневажливо – напів-заздро. Адміністрація потребує інтелі-генції, без якої її саму неминуче спіткаєкрах, але це принципово різні, хоч і рів-нобіжні функції, адже перша потребуєрозумної рішучості, а в другій поступґрунтується на сумнівах і пошуках.

Цивілізована влада заохочує, плекаєі шанує інтелектуалів, гнучко і уважнодослухається рекомендацій радників.Консервативний авторитаризм врахо-вує чужі думки зважує і реагує, а заплином часу поступово здійснює навітьтакі реформи, вимоги яких спочаткукарав. Агресивний тоталітаризм ни -щить усе і гине, занапастивши мільйо-ни. Вульгарна влада перехідної доби,фізіологічно не здатна до культури, дра-тується і вважає її надокучливим та зай-вим чудернацтвом. Тимчасом у безнас-танній селекції дедалі зростає іронічна іспостережлива ґенерація, яка подеколивважає попередників ретроградами і, нажаль, згаює час на ману спокус та посту-пово розумнішає і самопрограмується.Комп’ютеризовані япон ці милуютьсясакурою, правники і економісти співа-ють у хорі, сучасність чужого навчаєть-ся і свого не цурається.

Ренесансна універсальність геніївдавно стала неможливою, коли обсягінформації та вдосконалень більшає вгеометричній прогресії. Комп’юте ри -зація та Інтернет заощадили час і зро-били зайвим просвітницький енцикло-педизм. Та це не применшує, а навпаки,актуалізує дедалі більше необхідністьсамотужки і болісно намацувати джере-ла явищ, відчувати невблаганний детер-мінізм, зважати на сприятливі чи галь-мівні чинники, іманентні закономірнос-ті й випадковості, внутрішні й зовнішні

35


впливи. Справжній історик потребуєпідґрунтя філософії, знання допоміж-них прикладних наук, щільної взаємодіїз культурологами, релігієзнавцями, по -літологами, правниками. Поступ жит тясхожий на крижану гору: не видряпую-чись весь час, сповзеш додолу, а не зали-шишся на місці.

Європеєць зазвичай володіє націо-нальною мовою, місцевою чи етнічноюговіркою і здатен порозумітися англій-ською. Пересічні американці й китайцізі зрозумілих причин цього меншепотребують. Росіяни поготів нездібні доінших, зокрема слов’янських мов, і за -шкорублий панславізм душить сло в’я -но фільство. Обставини примусять ук -раїн ців бути поліглотами, адже безнаціональної мови неможливо бутиєвропейцями, а російська чи польська єзрозумілі апріорі, хоча малороси вактивному вжитку перекручують обид-ві, про хохлів годі казати. Поступовобуде подолано недолугий суржик, брид-кий спадок шовіністичного колоніаліз-му, хоча мішанина властива прикордон-ню, згадаймо Spanglish Техасу і Fran -glais Квебеку. Відомо, як спільна мовавідокремила Сполучені Штати відБританії, а Латинську Америку відІспанії. Колись були історико-філоло-гічні та історико-філософські факуль-тети. Історикові треба мінімум класич-них мов чи принаймні греко-латинськоїтермінології, читання німецькою іфран цузькою та пристойного володін-ня мовою країни, яку вивчає. Пере -кладачам треба знати історію, а нехту-вання породжує шедеври на зразоквайтмаунтинської битви замість БілоїГори. Спеціалізація не вадить, а сприяєспівпраці. Дипломатичні школи даютьстислі курси історії юристам, а міжна-родне право історикам.

Катастрофічні наслідки невігластваз історії довів крах втручань в Азії, денароди споконвіку героїчно чи фана-

тично винищували інтервентів. Відомо,що хто стріляє в минуле з пістолета, втого майбутнє вистрелить з гармати.Реставрації згнилих режимів бували ізахлинались у крові, та нема прецеден-ту реанімування мультинаціональноїімперії, що розкладалась. Дехто вМоскві називає Україну частиною Ро -сії, як кількадесят років тому Польщу іФіінляндію. Британці за півсторіччявід появи Сполучених Штатів і лишепісля другої війни второпали, що англо-мовні американці є іноземцями. Само -ізоляція колись прирікала Схід на стаг-націю і сконала. Вільний світ вимагаєсміливості знати правду. Прусія завдя-чувала перемогами не стільки фельдфе-белям, скільки вчителям. Напис у Празіна надгробку автора закону про скасу-вання кріпацтва радить не шукатиласки своєї доби тому, хто хоче здобутиподяку вітчизни. Поляки після поразкигероїчних повстань вдалися до копіткоїорганічної праці для повернення вгроно цивілізованих країн. Українцізамість чи на додачу до мітингової сти-хії гучних гасел візьмуться до мураши-ної повсякденної роботи, а прискорен-ня темпів дає підставу сподіватися нашвидші результати.

Звичайно патріотів турбує природ-ний відплив фахівців за кордон у пошу-ках ліпших статків, бо риба шукає деглибше, а людина – де риба. Ворогизловтішаються зі втрати найактивнішоїй найздібнішої верстви, бо хто далі їде,тихішим буде. Проте деякі країниБалкан і Центральної Європи зросли напоштових переказах з Нового Світу.Залізна завіса впала назавжди. Інтернетнесе смерть тоталітаризму і полегшуєплідний взаємообмін. Де є контакти,там є контракти. Найуспішніші емі-гранти згадують полишену батьківщи-ну, куди інвестують кошти і розум, бохристиянська любов до ближніх нелише гуманна, а і вигідна. Інтелектуали

36


знають, що чужина в першому поколін-ні означає без альтернатив деградаціюабо хворе роздвоєння особи. За ро біт -чани відчуються зайвими у кризі, де ймісцевим трударям не вистачає робочихмісць. А набутий досвід відіграє ту жроль, як колись французькі книжки іпара років спілкування в окупованомуПарижі для майбутніх декабристів,тільки з ліпшим наслідком. Всі револю-ції зазнали поразок, проте дали пагонина майбутнє, і для кожної треба дванешмагані покоління. Дурні вчаться звласних хиб, а краще з чужих, і старийканцлер-об’єднувач Німеччини казав,що помилка гірше за злочин.

На нас чекає не кінець, а оновленннясвіту, болісний і стрімкий перехід доякісно нової, плідної й цікавої доби. Мина спільному кораблі долаємо бурхливішторми. Для одних це переляк еміграціїзі звичного скніння нікчемного бидла упанській стайні до невідомого майбуття,а для інших сповнена тривог і надійрепатріація в Європу. Мета полягає втому, щоб якомога швидше і міцнішевиховати самокритичну і відповідальнуверству, самостійну і свідому свогопокликання. Предки знали, що освічена,згуртована, статечна і працьовита націягідна свободи – живущої сили, яку мивідчуваємо в собі й навколо себе.

37

Ольга Носова

Наукові стажування у США і підвищення якості

підготовки фахівців в Україні

Освіта має бути пріоритетом урозвитку держави, основоюекономічної потуги і безпе-

ки. Держава повинна вміти використо-вувати потенціал суспільства, освіче-них людей для утвердження себе усвіті. Сучасні потреби ринку праці по -в’язані з поглибленням ринкових від-носин, структурними змінами і цик-лічними коливаннями в економіці.Деформація структури трудових ре -сурсів поглиблюється внаслідок спадув економіці в умовах посткризовогорозвитку.

Виправити ситуацію можна шля-хом забезпечення повного відтворенняна селення, модернізації системи осві-ти, вдосконалення системи регулю-вання та розробки механізму прогно-зування професійних потреб ринкупраці. В умовах розвитку інноваційно-інвестиційної моделі економіки наринку праці є важливим не лише воло-діння необхідним обсягом знань, а йуміння швидко і мобільно реагуватина зміни, вміти ефективно спілкувати-ся та орієнтуватися в інформаційномупросторі, володіти здатністю постійно

підвищувати свій професійний рівень.Створення умов для одержання кон-курентних переваг у світі є головноюумовою економічної і соціальної ста-більності суспільства, сприяє еконо-мічному зростанню країни, збільшен-ню прибутку підприємств і доходівнаселення.

Мета статті – аналіз значення нау -кових стажувань у США для підвищен-ня конкурентоспроможності підго -товки фа хів ців високої кваліфікаціїзгідно з потребами ринку.

Фундаментальним дослідженнямвпли ву наукових досліджень на рі веньпідвищення якості трудового капіталуприсвячені праці багатьох вітчизнянихта зарубіжних вчених, таких як В. Близ -нюк, Д. Богиня, Л. Ільїч, Л. Грін, Дж. Ка -мілі, П. Ел море, М. Нід, Ф. Ко т лер, К. Фокс та інших [1, 2, 3, 4, 5, 6].

Сучасний стан розвитку світовоїекономіки характеризується інтенсифі-кацією процесів глобалізації, трансна-ціоналізації та інтеграції, що є основоюформування глобальної економіки.Водночас спостерігається динамічнийрозвиток національних економік, поси-

Ensuring a high level of competitiveness of higher education in response to labor market demandis the main direction for the implementation of the Bologna Convention. With the rise of economicdevelopment and rates of economic growth, the educational requirements for highly qualified grad-uates will rise as well. Academic fellowships by Ukrainian specialists in the USA foster research andacademic advancement and will thus reinforce the competitiveness of higher education in Ukrainethrough elaboration of new standards for the academic disciplines, the system of evaluation of aca-demic achievements, and the quality of educational services in compliance with the requirements ofthe labor market.

38


лення конкуренції, обмеження сферипраці, серйозні структурні перетворен-ня, що вимагає наявності відповіднихтрудових ресурсів.

Згідно з даними Держкомстату Ук -раї ни, у 2009 році рівень безробіття у ві -ко вій групі 15–24 роки досяг 17,8 %; у2008 році він становив 13,3 % (розраху-нок за методологією Міжнародної орга-нізації праці). У наступній віковій групі(25–29 роки) він майже удвічі нижчий –10,4 %. Таке співвідношення свідчитьпро дуже низьку конкурентоспромож-ність молодих фахівців, випускниківВНЗ, на ринку праці. Ринок праці адек-ватно оцінює ефективність вкладень уперсонал. Тому, щоб претендувати наконкурсну посаду, наявності дипломасьогодні мало, потрібно надати більшвагомі докази своєї компетентності.Також в умовах посилення конкуренціїна ринку праці підвищуються вимогине тільки до рівня кваліфікації та якос-ті підготовки фахівців, які повинніволодіти останніми досягненнями нау -ково-технічного прогресу, а й до їх здат-ності використовувати здобуті знанняна практиці і навчатися впродовжжиття. Сучасна ситуація в народномугосподарстві Україні засвідчує суттє-вий розрив між тим, кого та чого вчатьуніверситети, і тим, чого потребуєринок праці. Зазначене вказує на необ-хідність модернізації вищої освітиУкраїни відповідно до ринкових запи-тів до випускників.

Суперництво країн в економіці зво-диться в сучасних умовах до конкурен-ції в галузі науки і техніки і, як наслі-док – в галузі підготовки кваліфікова-них кадрів. Здобутки кожної країнивизначаються рівнем розвитку освіти вцій країні. Розвиток та якісне вдоско-налення всієї економіки України пря -мо залежать від вирішення питаньвищої освіти. Модернізація системивищої освіти і науки України спрямо-

вана на реалізацію положень Болон -ської декларації.

Зміст вищої освіти України обумов-лено цілями та потребами суспільстващодо системи знань, умінь і навичок,професійних, світоглядних і громадян-ських якостей, що мають бути сформо-вані в процесі навчання з урахуваннямперспектив розвитку суспільства, нау -ки, техніки, технологій, культури тамистецтва [7, с. 1].

Кількісні зміни у мережі вищої осві-ти України за період з 1980–2010 рр.(табл. 1), тобто за 30 років, характери-зуються стрімким зростанням кількостіВНЗ ІІІ та ІV рівня акредитації з 147 в1980 році до 350 на 2010 рік, тобтомайже в 2,5 раза. Таким чином, вищаосвіта стала доступнішою для більшоїкількості студентів, про що свідчатьдані, згідно з якими в 2010 році налічу-ється більше 2,3 млн студентів. Узв’язку з поширенням доступності, ди -версифікацією ВНЗ і їхніх програм,появою великої кількості недержавнихосвітніх закладів і нових типів освітніхустанов, розповсюдженням дистанцій-ної освіти, збільшенням числа студен-тів заочної форми навчання постаютьпроблеми якості освіти в Україні вчислі першочергових стратегічних зав-дань держави. Зазначимо, за результа-тами вступної кампанії 2010 року до45 українських ВНЗ абітурієнти неподали жодної заяви на вступ, що неми-нуче призведе до скорочення кількостівищих навчальних закладів [8].

Розглянемо кількісні дані розвиткусфери вищої освіти на прикладі аналі-зу в різних країнах Європи. У 2010 ро -ці в Україні проживало 45,9 млн насе-лення, існує 2,5 млн студентів та функ-ціонує 861 ВНЗ. Для порівняння звер-немо увагу на дані країн ЗахідноїЄвропи. Наприклад, в Іспанії з 46 млннаселення налічується 1,5 млн студен-тів, які навчаються в 60 університетах,

39

О. Носова. Наукові стажування у США...

Велико британія – 62 млн населення, 3млн студентів, 166 університетів таколеджів, Франція – 64 млн населен-ня, 2,3 млн студентів та 100 ВНЗ [8].

Таким чином, при аналогічній кількос-ті студентів з Францією в Україні їхнавчають у 8 разів у більшій кількостіВНЗ.

Таблиця 1Кількісні зміни у мережі вищої освіти України за 1980–2010 рр.

(узагальнено та сформовано за даними) [10]

Період

Основні показники

Населення країни,млн осіб

Кількість закладівКількість студентів у закладах,

тис. осіб

1980/81 50,1 147 880,4

1985/86 50,8 146 853,1

1989/90 51,7 147 888,8

1995/96 49,0 255 922,8

2000/01 48,6 315 1402,9

2004/05 46,7 347 2026,7

2007/08 46,1 351 2372,5

2009/10 45,9 350 2245,2

Зазначимо, що в системі вищої осві-ти України, на наш погляд, існує кількасуттєвих проблем: структура підготов-ки кадрів не повністю задовольняєпотреби ринку праці, результати науко-вих досліджень слабо інтегруються увищу освіту, нераціонально використо-вуються кошти ВНЗ; недосконаламережа установ вищої освіти, невідпо-відність сучасним вимогам кадровогопотенціалу, освіти, підвищення кваліфі-кації педагогів, відсутність гнучкоїінтеграції студентів до світових умов. Узв’язку з тим, що минуло багато часу змоменту затвердження списків напря-мів з вищої і середньої спеціальної осві-ти та магістерських програм, назрілапотреба у їх оновленні. Незважаючи наоновлення стандартів за напрямами всеще існують непотрібні неспеціальніпредмети у навчальних планах. На рів-нях бакалавра і магістратури за багать-

ма спеціальностями не вистачає підруч-ників, іноді використовується стара зазмістом література. У зв’язку з відсут-ністю механізму моніторингу, що харак-теризує рівень засвоєння студентаминавчальних дисциплін, допускаєтьсянеоб’єктивність в оцінці їхніх знань.Структура мінімальних державнихвимог до змісту та рівня підготовкимагістрів потребує вдосконалення як ідержавні освітні стандарти з відповід-них цьому напрямків. Нові педагогічнітехнології навчання розробляютьсяповільно, а існуючі технології слабозастосовуються в навчальному процесі.При підготовці кадрів у ВНЗ інформа-ційно-комунікаційні технології, методиактивного, інтерактивного навчаннявикористовуються недостатньо. Не маєдовгострокового і науково обґрунтова-ного механізму прогнозування з підго-товки кадрів. Не створено механізм, що

40


визначає рівень професійності виклада-чів вишів. У зв’язку з тим, що у ВНЗнавантаження викладача визначено неоптимально, створені нечисленні групита об’єднання, навантаження аудитор-них годин визначено на мінімальномурівні, все це не дає змоги привести спів-відношення студентів і педагогів у від-повідність зі світовими показниками.Матеріально-технічна база (постачаннянавчальних лабораторій, постачанняприладами та обладнанням, що забезпе-чують навчальний процес) вишів неузгоджується з сучасними вимогами.Бібліотеки та їх забезпечення у ВНЗ невідповідають сучасним вимогам, роботав напрямі створення електронних біб-ліотек та підручників ведеться дужеповільно. Нормативні документи, щорегулюють діяльність ВНЗ, не повніс-тю приведені у відповідність з докумен-тами щодо застосування кредитної системи.

З огляду на існуючу ситуацію в сис-темі вищої освіти необхідно постійноудосконалювати процес підготовкивисококваліфікованих фахівців, дося-гати сучасного рівня їхніх знань задопомогою забезпечення якості освіт-нього процесу. Системний підхід доуправління якістю дає змогу вищимнавчальним закладам аналізувати ви -моги споживачів, визначати процеси,які сприяють одержанню освітніх по -слуг, а також підтримувати ці процеси вкерованому стані за допомогою фінан-сових, інформаційних, кадрових і мате-ріально-технічних ресурсів.

Аналіз досліджень провідних зару-біжних і вітчизняних вчених з питаньякості освіти показує, що існує значнаплутанина у визначенні конкуренто -спроможності підготовки фахівців ВНЗвідповідно до вимог ринку. По ширенимє спосіб визначення конкурен то спро -можності освіти, застосування показни-ків, які пов’язані з характеристикою

потенціалу освітнього закладу і резуль-татами освітнього процесу.

Одним із найважливіших стратегіч-них завдань на сучасному етапі модер-нізації системи вищої освіти України єзабезпечення конкурентоспроможностіпідготовки фахівців згідно з рівнемміжнародних стандартів. Запровад -ження основних положень Болонськогопроцесу передбачає врахування націо-нальних підходів до організації навчан-ня, змісту освіти, традицій у підготовцімайбутніх фахівців з вищою освітою.

За Р. Фатхутдіновим, конкуренто -спроможність ВНЗ – це його здатність:1) готувати фахівців, що витримуютьконкурентну боротьбу на конкретномузовнішньому або внутрішньому ринкупраці; 2) розробляти конкурентоспро-можні новації у своїй галузі; 3) вестиефективну відтворювальну політику вусіх сферах своєї діяльності. При цьомумеханізм управління конкурентоспро-можністю ВНЗ складається з такихвзаємопов’язаних компонентів: місіяВНЗ, його зв’язки з зовнішнім середо-вищем, інструменти інноваційної еко-номіки, застосування яких може забез-печити конкурентоспроможність ВНЗ,принципи, функції та методи управлін-ня [8, 37].

Загалом, погоджуючись з визначен-ням Р. Фатхутдінова, наголосимо, щоконкурентоспроможність ВНЗ визна-чається його здатністю задовольнятипотреби суспільства в освітніх послугахвідповідно до державних стандартів іробити це не гірше, ніж наявні на ринкуконкуренти.

Конкурентоспроможність підготов-ки фахівців ВНЗ як об’єкт дослідженняможна розглядати з різних позицій:якість освіти або якість освітньої діяль-ності, якість освітнього процесу абоякість освітньої послуги, якість випуск-ника або якість фахівця. Конкуренто -спроможність освітньої діяльності –

41

О. Носова. Наукові стажування у США...

характеристика компетенції випускни-ків, яка повинна бути збалансованоюзгідно з вимогами народного господар-ства та з урахуванням положень Бо -лонської конвенції.

Міжнародна комісія Ради Європи всвоїх документах розглядає поняттякомпетенції як загальні, або ключові,вміння, базові вміння, фундаментальнішляхи навчання, ключові кваліфікації,навчальні вміння або навички, ключовіуявлення, опори, або опорні знання [9,с. 1]. Компетенції передбачають спро-можність особистості сприймати та від-повідати на індивідуальні й соціальніпотреби; комплекс ставлень, цінностей,знань і навичок.

Експерти країн Європейського Сою -зу визначають поняття компетентнос-тей як «здатність застосовувати знанняй уміння» що забезпечує активне застосування навчальних досягнень унових ситуаціях. В останніх публікаці-ях ЮНЕСКО поняття компетентностітрак тується як поєднання знань, умінь,цінностей і ставлень, застосовних у по -всякденні.

Згідно з означенням Міжнародногодепартаменту стандартів для навчання,досягнення та освіти (InternationalBoard of Standards for Training, Per -formance and Instruction) поняття ком-петентності визначається як спромож-ність кваліфіковано провадити діяль-ність, виконувати завдання або роботу.При цьому поняття компетентність міс-тить набір знань, навичок і ставлень, щодають змогу особистості ефективнодіяти або виконувати певні функції,спрямовані на досягнення певних стан-дартів у професійній галузі або певнійдіяльності [11, с. 2]. Для того, щоб по -легшити процес оцінювання компетен-цій, Департамент пропонує виділити зцього поняття такі індикатори, як набу-ті знання, вміння, навички та навчальнідосягнення.

Затребуваність компетенцій колиш-ніх студентів визначають ефективністьВНЗ в сучасних умовах і відображаютьздатність суб’єкта освітньої діяльностіздійснювати професійну діяльність. Цекомплекс характеристик спеціальноїсвідомості, що відображає здатністьфахівця здійснювати професійну діяль-ність відповідно до економічних вимог,на певному кваліфікаційному рівні, зрозумінням соціальної відповідальнос-ті за результати професійної діяльності.

Споживачами результатів освітньоїдіяльності виступають самі студенти,підприємства-роботодавці, суспільствоі держава. На сьогоднішній день конку-рентоспроможність освітньої діяльнос-ті будь-якого ВНЗ оцінюється при про-веденні процедури державної акреди-тації, атестації і ліцензування на осно-ві затвердженого переліку показників.Про те не можна оцінити конкуренто -спроможність освітньої діяльності ли шеза сукупністю представлених для експер-тизи показників, без комплексного ана-лізу ефективності системи управ лінняякістю освітньої діяльності.

Нині так і не визначені критеріїефективності управління якістю освіт-ньої діяльності, що значно ускладнює їїоцінку в умовах постійної модернізаціїсистеми освіти. Основні тенденції всистемі забезпечення якості освітньоїдіяльності зводяться до вирішеннятаких завдань: розробка єдиних крите-ріїв і стандартів у системі забезпеченняякості освітньої діяльності; розробкаєдиної системи менеджменту якості наоснові міжнародних стандартів серіїІСО 9000:2000; впровадження системименеджменту якості в освітній процес.

Застосування тієї чи іншої моделі всистемі управління якістю освітньоїдіяльності дасть можливість ВНЗ центрваги з процедур зовнішнього контролюперенести на внутрішнє самообстежен-ня, яке слід проводити як на рівні всьо-

42


го вищого навчального закладу, так і впідрозділах (відділи, факультети, ка -федри). Європейський Союз підтримуєяк внутрішню культуру якості, так ізовнішнє її забезпечення. Внутрішнякультура якості фундаментальна: забез-печення якості – це безпосереднє зав-дання вишів. Перевірка якості ззовні, за допомогою зовнішньої експертизи,також фундаментальна – вона дає біль-ше переваги на ринку освіти за рахунокдемонстрації досягнень, як бази конку-рентоспроможності ВНЗ.

Наукове стажування науковців уСША сприятиме здобуттю нових знань,умінь, навичок, проведенню науковихдосліджень, розвитку науки. Вияв лен -ня найталановитіших і найосвіченішихгромадян означає перехід на новийрівень розуміння необхідності створен-ня умов для їхньої самореалізації вУкраїні. Посилення зв’язку освіти і еко-

номіки, необхідність орієнтації освітина потреби ринку праці висунули робо-тодавці і бізнес як мірило рівня підго-товки конкурентоспроможних фахівціввідповідно до сучасних вимог.

Гарантія та забезпечення високогорівня конкурентоспроможності вищоїосвіти згідно з вимогами ринку праці єголовним напрямом реалізації поло-жень Болонської конвенції. В умовахпідвищення рівня розвитку економіки,нарощування темпів економічногозростання вимоги до підготовки висо-кокваліфікованих випускників ВНЗбудуть зростати. Таким чином, підви-щення конкурентоспроможності фахів -ців шляхом нау кового стажування уСША сприятиме розробці нових стан-дартів до навчальних дисциплін, систе-ми оцінювання навчальних досягнень,якості освітніх послуг згідно з вимога-ми ринку праці.

Список використаних джерел1. Близнюк В.В. Освітні послуги як де -

тер мі нанта конкурентоспроможності люд -сь кого капіталу // Ринок праці та освіта:по шук взаємодії/ за наук. ред. І.Л. Пет -рової. – К.: Таксон, 2007. – С. 60–69.

2. Богиня Д.П. Науково-практичні за -сади конкурентоспроможності люд сь когопотенціалу України: стан та шляхи фор -мування в контексті інтеграційнихпроцесів//Вісник Хмельницького націо -наль ного університету. – Економічні нау -ки, Хмель ницький, 2007, № 5, Т.1. – С.7–13.

3. Ільїч Л.М. Державне регулюванняпрофесійної підготовки кадрів: світовийдосвід // Ринок праці на освіта: пошуквзаємодії/ за наук. ред. І.Л. Петрової. – К.:Таксон, 2007. – С. 90–99.

4. Green, L., Camili, G., Elmore, P. (2006)Handbook of complementary Methods inEducation Research. American EducationalAssociation, 867 p.

5. Nind M. (2010) Self-reflection and Re -silience in Educational Research, Interna -tional Journal of Resaerch & Method in

Education, Routledge, Volume 33, Issue 2, P. 117–118.

6. Kotler Ph., and Fox K. Strategic Mar -keting for Educational Institution. NewJersey, 1985.

7. Закон України «Про вищу освіту» № 2984-III, із змінами від 19 січня 2010 р.

8. Фатхутдинов Р.А. Управление кон -курентоспособностью вуза // Высшее об -разование в России. – 2006. – № 9. – С. 37–38.

9. УРА-информ [Електронний ресурс]/ Независимое информационно-анали ти -чес кое издание. – Режим доступу: http:// -ura-inform.com/uk/ politics/ 2010/ 08/27/ -mnogovuz.

10. Статистична інформація [Електрон -ний ресурс] / Держ. ком. статистикиУкраї ни. – Режим доступу: http:// www. -ukrstat. gov.ua/.

11. Spector, J. Michael-de la Teja, Ileana.ERIC Clearinghouse on Information andTechnology Syracuse NY. Competencies forOnline Teaching. ERIC Digest. Competence,Competencies and Certification. – P. 1–3.

1. Фатальні політичні помилкиУкраїни

Пріоритет політичних про-цесів над економічними,над мародерським «управ -

лін ням» влас ністю країни, над актив-ним освоюванням спадку СРСР ідосить мізерним створенням принци-пово нового – саме це одна з найакту-альніших важких проблем для постра-дянського простору. Науково-практич-ні конференції, публікації випускниківКеннан Інституту були чи не найпер-шими публічними майданчиками Ук -раї ни, на яких обстоювалася актуальнанеобхідність такого примату та ключовізавдання для вирішення цієї проблеми.

Дискусії щодо докорінної зміни роз-витку та шляхів подальшої модерніза-ції України ведуться й понині. Ранішепріоритетна їх більшість була скон-центрована на демократичному розвит-ку країни. Втім щодо її сутності чітко

прослідковувалося та розглядалосяіснування по одному з двох головнихшляхів. Перший – демократія як спе-цифічна форма правління з системни-ми гарантіями свободи з більш справед-ливим розподілом, доступом до освіти,до джерел доходу, медичного обслуго-вування, економічної та особистої без-пеки, тобто доцільність запровадженнянасамперед стратегії «політика попере-ду економіки» як підгрунтя для подаль-ших ефективних економічних саме уєвропейських посткомуністичних краї-нах. На другому – пріоритет та ціннос-ті демократії зосереджувалися на еко-номічному розвитку і пов’язаними зним створенням цивілізованого ринкута середнього класу, забезпеченнямшироких можливостей працевлашту-вання населення і відповідно перспек-тивами суттєвого зростання матеріаль-ного добробуту. Демократія в контекстікласичної ліберальної традиції справді

43

Олена Лазоренко

Чи відбудеться поверненняукраїнського суспільства

у політику?

To the reader who is well-informed about the current situation in Ukraine, its basic problems anddiscussions, this article offers alternative and uncommon answers to several core questions: 1) Whohas made use of the slogan and the sprouts of democratization in Ukraine and how has this beendone? 2) What trends attest that the acting authorities and oligarchic groups are being discreditedby their own efforts? 3) Why did the government remove to the rhetoric level the system of socialreforms they initiated for immediate implementation? 4) Is the content of conflict potential andworld vision of the population currently changing? 5) What “deadlocks” do the authorities createthrough their own activity?

ІІ. Україна і світ

44

Україна і світ

невіддільна від ринкової капіталістич-ної системи, має власні проблеми тадосягнення у розвинутих країнах.Проте в Україні, яку ніби агітували зацей лібералізм, була відсутня не лишевідповідна соціально-політитико-еко-номічна база для такого розвитку, а інавіть серйозні передумови для цього.

Втім «свіжі» на той час аналоги по -зитивної реалізації демократії як гаран-тії прав громадян з огляду на лібераль-но-демократичні традиції вже малимісце в країнах – сусідах, завдяки, ска-жімо, гавеловській Хартії-77 у Чехії абополітичному попереднику Солі дар -ності – комітету «КОСКОР», а потім ісамій Солідарності у Польщі. Українамала реальну можливість для власногостартового розвитку – обрати аналогіч-ний за змістом шлях пріоритету полі-тичних процесів над економікою. Ак -сіо мою цивілізованого світу є відоме,багаторазово перевірене практикою,міркування Черчилля: дайте мені гарнуполітику і я дам вам гарні фінанси.

І незважаючи на те, що на початкунезалежності влада змушена була датистарт паросткам демократизації, в Ук -раїні був обраний інший шлях, зорінто-ваний на пріоритети та цінності матері-ального благополуччя, пріоритет еко-номіки над політикою. Так розпочавсяза нових українських реалій новий етапмарафонської боротьби за особистівигоди.

Висновок перший: обрана модельстартового розвитку країни – «пріори-тет економіки над політикою» – танаслідки її реалізації обумовили сер -йоз не змінення ставлення до демократіїу політичної самосвідомості громадянУкраїні. Діапазон сприйняття демокра-тії українським загалом, а значить іпов’язане з цим «включення» у процесїї реалізації, змінювався від майже без-сумнівної готовності до її ідейно-об’єднавчих цінностей, фундаменталь-

них прав та свобод, соціальної гідностілюдини у простір для конкуренції.

Хто з ким і де конкурує? Доситьшвидко переважній частині населеннястало зрозумілим, що надії на підви-щення власного матеріального станови-ща не виправдовуються. Звичайно, цінадії, привабливість яких начебто грун-тувалася на ідеях демократії, були знач-ною мірою романтичними, подекудиутопічними, бо забезпечення населенняУкраїни просвітницьким розуміннямзмісту та можливостей демократії, сутіїї трансформаційних процесів для сус-пільства і особи, правил існування вних не провадилося. До участі у штучноствореній конкуренції були допущенілише «обрані» і саме вони запровадилинорму розвитку країни «спочатку еко-номіка», бо саме їх інтересам вона слу-гувала. Йдеться про інтереси вітчизня-ного владно-управлінського капіталу,якому завдяки втіленню моделі «пріо-ритет економіки над політикою» булизабезпечені сприятливі умови первин-ного нагромадження капіталу, до певноїміри збережені і частково відтворенітрадиційні для радянського суспільствавладно-управлінські групи (бюрокра-тичні, аграрні, військові та ін.), які роз-почали боротьбу спочатку за суцільнийконтроль, а потім і за привласненнянайбільш цінних державних активів.

Такі процеси поглиблювалися без-прецедентним занепадом виробництваяк у технічному сенсі, так і завдякизапрограмованій мінімізації тієї части-ни населення, яка реально займаєтьсявиробництвом; досягненням величез-них масштабів соціальної нерівності;згубною втратою у всіх суспільних сфе-рах унікальних спеціалістів. Звісно, щопрошарок людей, спроможних «гратиза новими правилами», реально конку-рувати з владою у боротьбі за особистівигоди, був досить мізерний, а водночасзбільшувався обсяг слухняної маси.

45

О. Лазоренко. Чи відбудеться повернення українського суспільства у політику?

Вибір владою моделі суспільного роз-витку «спочатку економіка» був невипадковою помилкою, а запрограмова-ним і реалізованим з максимальноювигодою для влади і максимальноюшкодою для населення сценарієм. Ісаме в коридорах влади зосереджуєтьсяне тільки і не стільки конкуренція, аздебільшого – міжгрупова боротьба інавіть широкомасштабні війни за ово-лодіння ресурсами країни. А позавлад-не населення змушене було йти у різ-них статусах (споживача / робітника /наймита) до «дикого ринку» з його спе-кулятивно-розподільчим, посередниць-ким капіталом, до ринку, позбавленогоцінностей, азів і технологій цивілізова-ного підприємництва та конкуренції.

Висновок другий: обрана та реалізо-вана владою під прапором демократіїмодель стартового розвитку країни –«пріоритет економіки над політикою» –призвела до розколу суспільства. Тут нідо чого приховане використання мож-новладцями відомого марксистськогопостулату про зумовленість базисом(економікою), який є первинним, саменадбудови (зокрема, політики), яка євторинною. Або про політику, що є, заленінським визначенням, концентрова-ним вираженням політики. Тут жодногорезультативного сенсу також не малиані ідеологеми, які обгрунтовуваливпровадження цієї моделі розвитку вУкраїні. Ці ідеологеми базувалися натому, що сам розвиток ринкових відно-син, якщо дати їм достатній простір,майже автоматично приведе до демо-кратії. На власному досвіді значна час-тина українського загалу переконалася,що завдяки блефу владних / білявлад-них угруповань народжується не демо-кратія, а «дикий ринок». Однак, яккажуть у побуті, присмак залишивсясаме стосовно демократії!

Переваги такого українського варі-анту «демократії» стосувалися дуже

невеликої кількісно частки населенняУкраїни. Проте це не завадило їм допевної міри згуртуватися і пройти певнізмістовно-організаційні етапи свогостановлення з набуттям різних відчут-них преференцій. Схема процесу ста-новлення, звичайно, пов’язана з голов-ною метою її учасників – запеклоюборотьбою за суттєві власні вигоди – івідбувалася таким чином: а) формуван-ня владних угруповань як інструментівдобування прибутків; б) досить швидкеїх поєднання з бізнесом «дикогоринку», що породило олігархат; в) праг-нення владно-управлінського апаратута бізнесу приховати власний, здебіль-шого нелегітимний капітал та своюпричетність до безперервного переділувласності, зробило їх вразливими передзлочинними угрупованнями, сприяючирізним формам об’єднання з ними тадоповнення діяльності чиновницькоїуправлінської верхівки новими видамикриміногенності; г) попри те, що владнаконструкція України ще й досі фактич-но відтворює радянську систему дер-жавного управління, країною реальнокерує передовий загін олігархату.

Прикриття демократизацією малодля цього керівного кола і тут свій зиск,одним з вагомих результатів якого булозабезпечення власного реального звіль-нення від юридичного контролю сус-пільства. Цьому сприяли, як мінімум,а) впровадження у свідомість мас ідейпро необхідність лібералізації, проте удосить вибірковому контексті, бо зосе-реджувалися на доцільності збережен-ня механізмів ринкового господарствата захищеності від державного втручан-ня; б) домінування в Україні права надполітикою через введення останньої врамку законодавчої та правової діяль-ності. Політика так і не набула реаль-ності незалежного існування. Й надалівідбувається її «економізація», «юриди-зація». І це теж не випадковість чи

46


помилка, а спланована, послідовновпроваджувана та вмотивована акція.Вона обумовлена насамперед постійнодіючою означеністю законодавства Ук -раїни принциповими, життєво важли-вими для наших громадян та суспіль-ства протиріччями та прогалинами, якіспроможні вибірково маскувати безза-коння можновладців і безправність під-владних у поєднанні з архаїчною судо-вою системою. Захистивши цим себе ісвою власність – матеріальну, фінансо-ву тощо – заручившись цілковитимзахистом результатів власної діяльностічи радше бездіяльності, масштабностінабуває і процес жорсткого підпорядку-вання/підкупу/купівлі засобів масовоїінформації, носіїв різних рівнів вибор-чої влади, інших персон, які приймаютьвідповідальні в тій чи іншій галузі жит-тєдіяльності країни рішення.

Отже, йдеться про наступ владнихструктур на політичні свободи як пра-вові норми, що визначають стан людиніу державі, які здійснюються на інститу-ціонально-функціональному рівні. Цейнаступ поки що далекий від стабілізації,бо періодично наражається на новіатаки владно-управлінського апарату, асаме – від спланованих коливань реаль-ного співвідношення ваги/домінуваннявиконавчої, законодавчої і судовоївлади на користь однієї чи другої їїгілки до поточного зведення розподілувлади як абсолютно формально діючоїпроцедури, коли реальною правлячоювладою намагається стати інша сила –окремі особи.

Такі процеси спричинили недоступ-ність не лише юридичного контролюсуспільства за інституційними механіз-мами, за діями влади та впливами на неї,а спочатку розмили і тепер поступовоповністю нівелювали ефективні можли-вості для громадського контролю. Дотого ж у пересічних громадян бракуєсучасних знань та власного досвіду

масових соціально-позитивних резуль-татів саме політики і саме в їх інтересах.Утім для подальшого обмеження участімас у процесах управління постійно тацілеспрямовано впроваджується сприй-няття політики як «брудної справи» зметою консервування у їх свідомостіполітичних негативних стереотипів якєдино можливих. Проте певні верствинаселення своїми предметними публіч-ними акціями час від часу намагаєтьсяпрорвати блокаду влади від суспільства,наприклад останнім часом з тим, щобпідняти бар’єр життєво необхіднихвимог до держави. Та владно-управлін-ський апарат, продовжуючи тренуватилюдей на подальше сприйняття йогодемагогії, зосереджується на тому, якнайнижче цей бар’єр опустити, тобтоелементарно провокує адресне зіткнен-ня цих двох бар’єрів. Варто уваги, щоспалахи мотивованого громадськогогніву стають все частішими, а поглиб-лення розриву між багатими і бідниминабуває агресивного характеру.

Але їх урегулювання не відбуваєть-ся, бо до компромісу влада практичновсе менше здатна, демонструючи всебільше придушення інтересів україн-ського загалу власними інтересами«еко номічного фанатизму». Звідси по -мітне зростання кількості не урегульо-ваних суспільних конфліктів. І хочполітика являє собою непереривнийпроцес узгодження інтересів та вміннядосягати розумних компромісів владоюнасамперед з різними верствами насе-лення задля збереження суспільногоспокою, здобутків і щодо цього у її«портфелі» обмаль. Ймовірно, дефіцитрозуміння владною верхівкою сутностіпроцесу політичної взаємодії у суспіль-стві під прикриттям некваліфікованоїдемократії зумовлений тим, що, на їхдумку, процес перетворення у хазяївжиття – власників країни Україна за -кін чився. Тепер можновладці – в усяко-

47


му разі для внутрішнього вжитку – неспираються і майже не згадують продемократичну модель нашого суспіль-ного розвитку.

Висновок третій: обрана модельстартового розвитку країни – «пріори-тет економіки над політикою» – та їїреалізація призвели до того, що демо-кратія, якою її знають пересічні україн-ці, була перетворена на товар, якиммали можливість скористатися лишевищезгадані «обрані» групи економіч-них інтересів. Така демократія втратилав Україні соціальну підтримку. А ці«обрані» вже використали специфічновиокремлений ними потенціал демо-кратії для власних потреб. І хоч вониде-факто є псевдо-власниками країни,проте подальше їх збагачення вірогідновже не потребує прикриття демократі-єю як фіговим листком.

2. Нові поточні соціальні трендиУкраїни

Україну супроводжують дедалі новівиклики. Вони зумовлені відомимикардинальними пертурбаціями соціаль-но-економічного, соціально-політично-го, морально-психологічного стану сус-пільства, як позитивного, так і негатив-ного. Звичайно, що це докоріннимчином змінило зміст проблем, які тур-бують суспільство та вимагають їх вирі-шення. Невиправданою невідповідніс-тю дійсності залишається за суттю своєїдіяльності тільки специфічно стабіль-ний, незмінний стан влади. За часпоточного володарювання нею не вирі-шуються головні, притаманні самевладі завдання перед суспільством.Означимо тут деякі з них, які сконцент-ровані і пов’язані з довершенням диск-редитації владно-олігархічних угрупо-вань зусиллями їх власної недолугоїпоточної діяльності.

По-перше, нотатки щодо стану самоївлади. Зовнішній вигляд незаперечно

демонструє самозакоханість від своєїдіяльності, власного вигляду і стилюжиття з позиції комплексного перева-жання. За аналізом стану комунікацій –відсутність навіть припущення реаль-них компромісів поза власним колом,неспроможність зрозуміти всеосяжнісуспільні зміни, нездатність розмовля-ти з громадянами країни доказовоюсучасною, а не архаїчною чи сленговоюмовою, а тому хоч певною мірою бутиздатними зацікавити громадян. За ре -зультатами діяльності суттєвих визна-чальних вад додає їй відсутність сутоіманентної владної діяльності, а саме:виявляти себе найпотужнішим джере-лом розвитку суспільства, його соціаль-них перетворень, реалізувати ключовийвплив на позитивну та об’єднавчу си -туацію в країні.

Держава для збереження свого май-бутнього повинна оновлюватися зазмістом і за формою. Це теж аксіома. Унас спроможність держави забезпечува-ти своє існування й добробут інтенсив-но звужується. Розпад радянської ін -дустріальної структури та практично незмінювані роками гіпертрофовані мас -ш таби фінансово-сервісної економіки,постійна тенденція до зниження рівнясоціальної відповідальності та чутли-вості економіки до пересічних грома-дян, хронічно дефіцитний характербюджету, непрозора і авторитарна сис-тема соціального забезпечення – цетільки деякі явищf, які перетворилисяна українську повсякденність. Відпо -відно за існуючої ерозії влади та дер-жавного стану венчурність України оче-видна. Ця ризиковість зосередженанасамперед у суті руху держави, колиосновним способом суспільного роз-витку залишається лише ініціатива«згори», зорієнтована у протилежному,регресивному напрямку.

А щодо риторики владних та про-владних ораторів щодо обіцяних вла-

48


дою 21 системних реформ, то воначудово збігається з класичним варіан-том самогіпнозу Не тільки тому, щопрофесійно вивіреної, реальної, сучас-ної концепції розвитку країни, анало-гічних проектів реформ та модернізаційтак і немає. Якщо залишити остороньце, то ще важливішими чинникамилише риторичності або недолугостіякихось ліліпутських кроків до начебторозпочатих «реформ», єдино які їх су-проводжують, є, наприклад, наступне.Реальна сучасна модернізація, насампе-ред науково-технічна, є провідноюзагрозою регресивній формі правління(тобто вітчизняній владі), бо вона гене-рує потужний освічений середній клас,який за своєю суттю є незалежним відвлади. Невиправданими є і надії напозитивні результати у кардинальнійадміністративно-владній реформі напринципах демократії та громадянськоїгідності, бо її зміст насамперед пов’яза-ний з перерозподілом владних повнова-жень, трансформацією інституцій чинавіть докорінною зміною шляху сус-пільного розвитку відповідно до зако-нодавчо задекларованого змістом статті1 Конституції України.

Ілюзорними в цьому сенсі є такожпостійні кадрові ротації у вищих ешело-нах. Вони скоріше бачаться перетрушу-ванням маленького власного мішка тапереміщуваннями в ньому наявного змісця на місце. І якою б метою не керу-вались при цьому автори ротацій (чивсім по сім, чи зрівнюванням, тобто змі-ною впливу вихідців з різних владних інавколо владних олігархічних угрупо-вань) все це жодним чином не відпові-дає обіцяній новій державній кадровійполітицй. Цей кадровий за пасник циві-лізованій трансформації не піддається,бо безпосередньо або побічно кланово,кревно пов’язаний з відповідним набо-ром цінностей, які ототожнюються знамаганнями і вже частковим повер-

ненням до регресивного суспільногорозвитку. Напевно, всі заде-кларованіреформи залишаться ще одним кана-лом тіньового збагачення. Поготів неможна виключати і якогось фрагмен-тарного чудернацького їх виконання зобов’язковим змістом чергової узурпа-ції прав, життєвого рівня більшості гро-мадян.

Влада з постійністю, яка гідна кра-щого та іншого за своїм змістом засто-сування, явні власні соціально-еконо-мічні, громадські провали посиленно іневміло намагається видати за перемо-ги. Звичайно, у публічному полі вонадосягає зворотного ефекту. В однихвипадках це викликає глузування, вінших – байдужість або питання допрофесійного рівня керівників. Напри -клад, діапазон сміху від незлого, саркас-тичного до мстивого прокотився Украї -ною після рекомендації діючого відпо-відального чільника влади населеннютактики індивідуального виживання –виходити на городи, саджати, сапати.Напевно, це і є той єдиний шлях, якимсистема влади спроможна сьогодні при-стосувати населення до вкрай неспри-ятливих економічних умов життя.

Відчуженість цієї влади від реально-го стану в країні та більшості її населен-ня наочно ілюструє владно-управлін-сьий ешелон, що позиціонує себе улюб-ленцями долі, демонструючи надто не -раціональні моделі споживання, забу-ваючи чи не бажаючи пам’ятати, що їхністатки мають нелегітимний не тількиприсмак, а навіть не корелюються злегітимно заробленим заробітком, що єпостійним чинником суспільного роз-дратування.

Отже, підставами для населення, щозумовили посилення конфліктного по -тенціалу, насамперед є влада як «фаб-рика реалізації чужих мрій», завдякичому втрачаються країною модерніза-ційні перспективи, а з ними і надія на

49


переборення зростаючої бідності тасоціальної напруги.

По-друге, результати діяльності влад -но-управлінського апарату, який спотво-рив/зруйнував фундаментальні засади,що визначають стосунки між людьми іінститутами влади, кардинально зміню-ють зміст існуючого конфліктногопотенціалу та світоглядні настрої насе-лення. І це теж новий тренд.

Масове несприйняття корумпова-ної владної машини постійно посилю-ється і давно вже не обмежується від-критою зневагою. Минув час, колилюдьми оволодівало розчарування,якщо ті чи інші керівні можновладціне відповідали їхнім романтичнимочікуванням. Не іс тотним є також сьо-годні штучно роздмуханий цілковитонекоректний (тим не менш час відчасу ще рудиментно згадуванийдекотрими з провладних ораторів)розподіл України на Схід і Захід, аукраїнців – на «помаранчевих» і «бі -ло-блакитних». Узвичаєна українцямитерпимість до негараздів минулася.Потенціал соціальної напруженості є,звісно, у будь-якому суспільстві, втімвін рідко – як зараз в Україні – стихій-но набирає форм такого масовогонесилового однонаправлено сфокусо-ваного несприйняття владно-олігар-хічної конструкції. Діапазон цієї про-тестної хвилі великий: від не співро-бітництва з владою, гумористичної чисаркастичної її публічної презентації,публічних звернень тощо до масовихконфронтацій з нею (мітинги, протес-ти, пікети, демонстрації та ін.). Протездебільшого їх результативність для«позивачів» до влади вимірюється відмінімальної до нульової. Позаяк важ-ливим є інший результат, який наби-рає потужності, а саме: відбуваєтьсяне епізодичне, притаманне попереднімнашим часам, а майже стале принци-пове дистанціювання переважної біль-

шості населення від влади і втрата неюдієвих можливостей для згуртуваннянавколо себе.

З огляду на це варто зосередитися напротестній соціальній базі. За відсут-ності забезпечених державою соціаль-них ліфтів, невід’ємною знаковою час-тиною українського етносу вже сталилюмпени та маргінали. Саме вони і єздебільше протестною масою. Вонилегко піддаються різним маніпуляціям,особливо коли додатково діє грошовийчинник. Це специфічний мобільний«паливний матеріал» для тих чи іншихполітично-бізнесових сил. Він такожпосідає деяке місце у соціальній базіпротестувальників проти влади. Протезагалом вона тут виглядає значно різно-барвніше. Якщо йдеться про масовіконфронтаційні заходи, то тепер пере-важну більшість складає та частинамаргіналів, що не бажає миритися ізсоціально-психологічним шоком, ви -кли каним втратою свого, певним чи номраніше забезпеченого, статусу в суспіль-стві, в тому числі/насамперед фі нан -сового і тепер втраченого. Вочевидь всечастіше з’являються і гучніше заявляютьпро себе масові протести з елементар-ним моральними вимогами до влади (некрадіть, не брешіть та ін.), учасникамияких є переважно студентська мо лодь.

Частина «креативного класу» пере-стала нарешті відмовчуватися і тежзадіяна у різних публічних протестнихформах боротьби з існуючим станом тарезультатами діяльності влади. Що -правда масштаби його участі скромні.Зрештою, значно більші активи є умолодого загону «креативного класу».Ці покоління не лише вже зараз незрів-нянно культурніші, цивілізованіші,аніж діюча влада, а найголовніше –вони позбавлені гену страху. Владні віт-чизняні оборудки у них викликаютьнеприховану зневагу. Попри це, доліемігрантів собі не бажають. Вони добре

50


освічені і знають, що світ у найближчідесятиріччя переходить до шостого тех-нологічного рівня. На Заході відсотоктехнологій п’ятого рівня складає 30–40,в Росії – приблизно 10 %, (четвертого –50 %, третього – 30 %), то у нас з цьогоприводу кепська ситуація. Ламати цейтренд мародерського освоюваннямспадку СРСР, що так знеславив Украї -ну, за відсутності технологічно новіт-нього спрямованого на забезпеченнясучасної життєдіяльності суспільства,розпочне молоде покоління «креатив-ного класу», яке вже ступило на свійтрудовий і протестний шлях.

В Україні є покоління людей, якемає досвід сучасного менеджменту,навички якого вони розпочинаютьзастосовувати і в громадській сфері.Попри це вітчизняному громадянсько-му руху для досягнення не лише окре-мих перемог, а і реально відчутних зміну суспільстві необхідно прийти до фор-мування власної або підтримки відпо-відної політичної партії, тобто до розу-міння необхідності політизації.

Не варто розраховувати, що владабуде спостерігати за цим ( адже ще не всірадянські залишки нею опановані) і нечинитиме перешкоди. Варіантів у неїбагато з дуже застарілого арсеналу – відгрошових підкупів до тактики репресій ізастосування сили. Впевненість у своїхчеснотах може продемонструвати лишебезпосередньо громадянин. А щодозастосування сили проти співвітчизни-ків, то доцільно дослухатися визнаногоідеолога ненасильницького спротивуД. Шарпа, який привертає увагу до тако-го: чим жорстокіше діятиме режим, тимпотужнішим буде ефект бумерангу, бовсе більше людей відмовлятимуть йомуу підтримці, а значить – слабшатимейого база. Зосередимо цей акцент наукраїнських реаліях – темпи послаблен-ня соціальної бази влади чітко корелю-ються з темпами її деградації.

Зрештою, ситуація з соціальним роз-витком України, вірніше з об’єк тив -ними і суб’єктивними його вадами, від-бувається зараз не на користь діючоговладно-олігархічного тандему.

3. «Глухі кути» та ймовірні схемиподальшого розвитку України

Підіб’ємо підсумок. Влада набула закороткий термін володарювання боліс-ний досвід, незважаючи на начебто зіб-рані величезні статки для власноїкористі. Публічно болісний цей досвіднасамперед тому, що катастрофічнонеправильною, неграмотною була оцінкапоточної ситуації та вибрана тактикадій. (Це один «кут»). В Україні з новоювладою повинен був настати час якщоне суттєвих політичних трансформацій,то напевно час серйозних кардинальнихсуспільно-господарських перетворень.Замість цього країна перетворюєтьсяна довготривалого заручника вибірко-вого пошуку діючою владно-управлін-ською командою «винних» за начебтоминулі виробничо-матеріальні помил-ки владних попередників. Цей влад-ний сценарій спочатку набирає всіхознак чергового трагедійно-комедійно-го шоу, а завершується появою полі-тичних в’язнів, ураженням прав іншихгромадян переважно за їхню належ-ність до провідної опозиційної владісили. Час для соціальних трансформа-цій так і не настав.

Проте рудиментна тактика «пошукуворога» поширюється далі владою як напересічних громадян (пощерблена плит -ка на майдані, роздавання охочим пере-хожим надувних кульок, футболок зякимсь малюнком), так і на олігархічнікола, порушуючи спочатку спокій, апотім до деякої міри консенсус у їхлавах. Відповідно питання реальнихреформ залишається зосередженим уполі риторики. До речі, у своїх передви-борчих цьогорічних статтях ще тоді

51


прем’єр-міністр Росії значно обережні-ше та скромніше поставився до теми –замість «реформи» тепер вживав «реор-ганізація для підвищення ефективнос-ті». Можливо, це збагатить чи оновитьукраїнське риторичне поле владних тапривладних ораторів щодо реформ. Апоки що бракує навіть імітації «реорга-нізації для підвищення ефективності».Наслідком таких публічних владнихпроцесів було вичерпання всіх резервівдовіри суспільства до владно-олігархіч-ного угруповання та сутності, резуль-татів його поточної діяльності (другий«кут»).

Дивним чином не сприймається вла-дою ще одна аксіома сучасності. Занинішніх часів пріоритетною політич-ною метою нападу є не стільки усунен-ня ворога, скільки здобування партне-ра. Виявляється, що за недоречності,відсунутості з авансцени життєвогопростору України політики відсовують-ся і втрачаються діючою владою пар-тнери та сама суть партнерства. Томувона має ще один «глухий кут» (тре-тій). Замість постійної праці влади інасамперед вищих посадовців з вибудо-ви діалогу без зручної для них «упаков-ки» з усіма соціальними стратами, зусіма дієвими лідерами партій та гро-мадських організацій, з усіма громадя-нами, хто цього обгрунтовано домага-ється, для вироблення різних мікрогру-пових позицій, можновладці уникаютьцього, чим провокують подальшеневдоволення та сприяють активізаціїмобілізації невдоволених. Кожний, хтознайомий навіть з азами політичнихзнань, розуміє, що для будь-якої владице небезпечна гра.

З огляду на ситуацію, яка склалась,керівна владна ланка наче упокорилась –реально чи позірно – тому, що немож-ливо їй керувати країною, коли мільйо-ни громадян вважають її нелегітимною.На противагу або на додаток до значної

міжнародної ізоляції, влада частішезосереджується на внутрішній самоізо-ляції. Поведінка замкнутості, звичайно,може поліпшити комусь стан здоров’я,дати можливість зайнятися іншимисправами, аніж поточними державни-ми. Проте автаркія завжди заважаєвладі адекватно реагувати на існуючіпроблеми, характер їх вирішення, ботримає її у колі суб’єктивних, чужихретрансляцій, що аж ніяк не гарантує їхправдивості та професійної бездоган-ності. У самоізоляції можновладців єсуттєвий ризик ще і тому, що вона три-має їх у ілюзорному колі прожектів танадій відносно власного потенціалуперебування на посаді та особистої долі.І це є четвертий «глухий кут».Вірогідніше за все Президент потрапиву пастку тієї політики володарювання,яка інтенсивно створюються найближ-чими однодумцями.

Поза сумнівом, невиправданою по -милкою за цих умов є задіяння тапоширення обсягів, масштабів техноло-гії невизначеності згори донизу з визна-чальних питань суспільного розвитку вцілому (п’ятий кут). А хто саме при-ймає принципові, ключові для країнирішення, в тому числі посилюючиситуацію невизначеності, тобто ентро-пії? Колосальний обсяг владних повно-важень зосереджений у Президента іначебто саме він вирішує все. В такомуразі бренд Президента, який і так пере-буває у скрутному стані, ентропія щесильніше погіршує. Посилення ентропіїстосується насамперед інтересів всео-сяжної вітчизняної «еліти» саме тому,що дезорієнтує її, вказуючи на активіза-цію тенденції втрати керованості дер-жавної машини. Відповідно «елітно»-олігархічний консенсус ще значнішеслабшає і починає звичним чином роз-шаровуватися подібно до того, що вжемало місце у попередників. Оскількичастині олігархату досягти порозумін-

52


ня з владою з всеосяжних питань влас-ної безпеки важко та комусь і недоціль-но, вони поширюють пошук новогомісця та способів перепозиціюваннядля досягнення вже там балансу інтере -сів. Втім певна частина олігархату про-довжуватиме утримувати статус-кво інасамперед тому, що докорінна змінапоточної влади нестиме для них персо-нальні ризики, ймовірно кримінальні.Зрештою, вплив останніх набуде не -продуктивного змісту. Все це буде від-буватися паралельно з процесом по -дальшого послаблення Президента. Євсі передумови для невідворотностітакої тенденції. Темпи «розгортання»цієї тенденції скорельовані і відповід-ні до мінімізації реальної соціальноїпідтримки вищого владного керів-ництва та інтенсивності накопиченнянедоброзичливців.

Існує два шляхи пом’якшення ент-ропії. Рушійною силою одного з них є

«еліти» як більш зацікавлені і тим неменш ладні очікувати інших ініціато-рів та виконавців. Другою – населен-ня. Варіантів здійснення цього небага-то як для населення, так і для «еліти».А) для населення – бунт, «переворот,що робиться брюхом»; свідомі та орга-нізовані/керовані масові виступи задокорінну зміну суті та характеру сис-теми суспільних відносин. В) дляеліти – 1) новий «елітний договір», щов нашій країні мало вірогідно післябрутальних силових утисків, арештів;2) війна еліт.

Як «еліти», так і суспільство змуше-ні будуть зробити свій вибір. Чи відбу-деться повернення українського сус-пільства у політику і якщо так, то в якійформі ? Чи залишиться Україна «сіроюзоною» між Європейським Союзом іСНД з силовими методами боротьби звласним населенням? На ці питаннядасть певну відповідь поточний рік.

Україна – держава з поліетніч-ним складом населення ітому повинна забезпечувати

права не тільки титульної нації – укра-їнців, які складають більшість населен-ня держави (77,8 %), а й представниківінших національних спільнот (22,2 %, зних 17,2 % етнічних росіян). Звичайно,можна сперечатися про термін «поліет-нічна», беручи до уваги, що дві етнічнігрупи разом складають 95 % населеннядержави.

Законодавча база етнонаціональноїполітики України, в тому числі з питаньзабезпечення прав національних мен-шин, складається з Декларації про дер-жавний суверенітет України, Акта про-голошення незалежності України, Кон с -титуції України, Декларації прав на ціо -нальностей України, Закону Ук раї ни«Про національні меншини Ук раїни»,Закону України «Про освіту», «Прооб’єднання громадян» та інших актів.

Закон України від 25 червня1992 року «Про національні меншини вУкраїні» оперує формулою «національ-

ні меншини», але вкладає в цю форму-лу загальновизнаний в сучасній міжна-родній практиці сенс — неукраїнськіетнічні групи громадян на тереніУкраїни. Стаття З цього Закону закріп-лює таке положення: «До національнихменшин належать групи громадянУкраїни, які не є українцями за націо-нальністю, виявляють почуття націо-нального самоусвідомлення та спіль-ності між собою»1. Згідно зі статтею 11цього ж Закону, громадяни маютьправо вільно обирати та відновлюватинаціональність. Не допускається при-мус у будь-якій формі до відмови відсвоєї національності 2.

Законодавство України гарантуєрівність конституційних прав і свобод ірівність перед законом усіх громадян,незалежно від раси, кольору шкіри,етнічного походження (Ст. 24 Консти -туції України). Законом Украї ни «Пронаціональні меншини в Україні»,визначено, що громадяни України, якіналежать до національних меншин,мають право обиратися або признача-

53

Сергій Римаренко

Етнополітичний простірУкраїни: виклики часу

Contemporary ethnic policy is essentially the relationship between two subjects: the state andethnic communities. In this relationship, two antipodal tendencies – toward centralism andtoward regionalism or even separatism – are alloyed together. This dichotomy is not somethinginfused, but rather a result of the intrinsic logic cccccccof social development. Study of ethnicpolicy in the West attests that in the political relations of the state and ethnic groups, consensusis rather difficult to achieve due to the different directions of their aims. At the same time, bothparties must coordinate their steps with global processes and norms concerning national, ethnicand cultural development.

54


тися на однаковій основі на будь-якіпосади в органах законодавчої, вико-навчої і судової влади, місцевого само-врядування …» (ст. 9) 3.

Згідно зі статтями 10, 11, 53 Кон -ституції України, статтями 6 і 7 ЗаконуУкраїни «Про національні меншини вУкраїні», статтями 25–29 «ЗаконуУкраїни про мови», в Україні гаранто-вано рівне право на одержання освітивсіма громадянами України незалежновід їх етнічного походження.

Закон України «Про національніменшини» гарантує національним мен-шинам право на національно-культурнуавтономію (ст. 6) в рамках якої націо-нальні меншини можуть вирішуватисвої мовні, культурні та освітні пробле-ми. В той же час, існує проблема розши-рення поняття національно-культурнаавтономія, відпрацювання механізмівреалізації прав національних меншинна таку автономію.

Відповідно до Декларації прав на -ціо нальностей України (ст. 1) дискри-мінація за національною ознакою забо-роняється і переслідується законом.Відповідно до ст. 3 Закону України«Про місцеве самоврядування», будь-які обмеження прав громадян Українивідносно участі в місцевому самовряду-ванні залежно від раси, кольору шкіри,політичних, релігійних та інших пере-конань, етнічного, соціального поход-ження, терміну проживання на данійтериторії забороняється.

Законом України «Про об’єднаннягромадян» (ст. 4) передбачено, що непідлягають легалізації, а діяльністьлегалізованих об’єднань забороняєтьсяв судовому порядку, якщо їх метою єрозпалювання національної чи релігій-ної ворожнечі чи обмеження загально-прийнятих прав людини. КонституціяУкраїни (ст. 37) забороняє створення ідіяльність політичних партій, а такожгромадських організацій, програмові

засади яких або дії яких направлені нарозпалювання міжнаціональної, расо-вої чи релігійної ворожнечі. Аналогічнанорма міститься у ст. 66 Кримінальногокодексу України, яка передбачає відпо-відальність за розпалювання національ-ної ненависті, приниження національ-ної честі та гідності, чи обмежує правагромадян (чи встановлює переваги)залежно від їх расової, національної чирелігійної приналежності 4.

Крім того, Україна приєдналася доосновних міжнародних договорів вгалузі забезпечення прав національнихменшин. Зокрема, наша держава рати -фікувала «Рамкову Конвенцію Ра диЄвропи про захист національних мен-шин», а також «Міжнародний Пакт прогромадянські і політичні права», «Між -народний Пакт про економічні, соціаль-ні і культурні права», «Конвенцію пропопередження злочинів геноциду і по -карань за нього», «Конвенцію по бо -ротьбі з дискримінацією в галузі осві-ти». «Міжнародну Конвенцію про лік-відацію всіх форм расової дискриміна-ції», «Європейську Конвенцію прав лю -дини» та ряд інших документів.

Але, як слушно зазначає О. Май бо -рода, «закони, як відомо, не діють саміпо собі» 5. Необхідні механізми здійс-нення державної етнонаціональної по -лі тики (етнополітичного менеджмен-ту), політики регулювання міжетнічнихвідносин, політики раннього поперед-ження можливих етнічних напруг іконфліктів. До того ж, фахівцям добревідома довга та багатостраждальна доляКонцепції державної етнонаціональноїполітики, яка має встановити базовіпринципи взаємовідносин держави іетнічних спільнот. І насамперед визна-чити, як наголошує О. Майборода: «хтоє об’єктом етнополітики – цілі етнічніспільноти чи тільки окремі громадяни?Чи можна вважати надання заходів під-силеної підтримки тим етнічним спіль-

55

С. Римаренко. Етнополітичний простір України: виклики часу

нотам, які цього потребують, дискримі-нацією інших спільнот і порушеннямутвердженого Конституцією принципурівності громадян?»6

До того ж потребують уточнення ікорегування і тексти самих законів ветнополітичній сфері. Якщо, незважаю-чи на деякі недоліки, визначенняпоняття «національна меншина», спи-рається на напрацьовані світовою теорі-єю та практикою критерії, і надає мож-ливість громадянам України вільновизначати свою належність до етнічнихгруп, а відповідно і користуватисяпередбаченими для них законом права-ми, то термін «корінні народи», включе-ний до тексту Конституції України,викликає багато питань. І в першучергу, які народи є корінними в Україні,і якими правами ці народи користують-ся? І чи підпадають ці народи під діюКонвенції МОП № 169? Якщо так, тоякі преференції вони можуть мати?Зрозуміло, що внесення цього терміна втекст Конституції було результатомпевного компромісу, але норми Кон -ституції є нормами прямої дії, а питан-ня залишилося відкритим, адже неуста-леність і неформалізованість самоготерміна «корінні народи України» даєпідстави для порушення цілим рядомнаціональних меншин питання пронадання їм статусу «корінного народу»з повним переліком преференцій, якінадаються цим народам згідно з Кон -венцєю МОТ № 169.

Спроби вітчизняних дослідниківрозробити загальновизнану, чи при-наймні прийнятну дефініцію «коріннийнарод» не можна визнати вдалою.Однією з таких спроб визначення «ко -рінних народів України» є таке: «Корін -ні народи України – групи громадянУкраїни, національне самоусвідомлен-ня та почуття спільності яких включа-ють уявлення про генезис цих груп напросторі, що є територією Української

держави, де проживає більшість осібвідповідних національностей»7. Авторицього визначення вважають, що до«корінних народів України» можутьналежати не тільки «чотири автохтон-них національно самобутніх груп насе-лення України – українців за націо-нальністю, кримських татар, кримчаківі караїмів»8, а й «водночас не позбавляєправа на таку саму ідентифікацію (яккорінного народу – С.Р.) українськихгромадян іншого етнічного походжен-ня»9. Якщо сама дефініція, в правовомудискурсі, в принципі лежить в площиніКонвенції МОТ № 169, яка встановлюєпевні рамки, в межах яких перерахованіосновні елементи, необхідні для визна-чення корінних народів, а саме, «наро-ди, що ведуть племінний спосіб життя внезалежних країнах, соціальні, культур-ні та економічні умови яких відрізня-ються від інших груп національногосередовища і стан яких регулюєтьсяповністю чи частково власними звичая-ми чи традиціями чи спеціальним зако-нодавством; народи в незалежних краї-нах, які розглядаються як корінні всилу того, що вони є нащадками тих,хто населяв країну чи географічнуобласть, частиною якої є дана країна вперіод її завоювання чи колонізації чи вперіод встановлення існуючих держав-них кордонів, і які, незалежно від їхправового становища, зберігають деякі,або всі свої соціальні, економічні, куль-турні і політичні інститути (а також –С.Р.), вказівки самих народів на належ-ність їх до корінних чи народів, щоведуть племінний спосіб життя розгля-дається як засадничий критерій длявизначення груп, на які розповсюджу-ється положення Конвенції»10, то аргу-ментацію авторів не можна, з нашоїточки зору, визнати коректною. Зрозу -міло, що вона базується не в останнючергу на розмитості та невизначеностіположень самої Конвенції № 169, але за

56


логікою авторів «вітчизняні законодав-ство і більшість наукових практик базу-ються на визнанні безальтернативноїрівності прав громадян, пріоритетностіправ особи і громадянина у забезпечен-ні як індивідуальних, так і груповихправ і свобод, самоідентифікація зкорінним народом не створює для будь-яких осіб і груп осіб жодних привілеївабо виняткових прав – ані індивідуаль-них, ані групових. Отже, втрачають сенспотенційно конфліктогенні спроби ста-вити питання про законодавче закріп-лення особливого преференційного ста-тусу будь-якої етнічної спільноти яккорінної»11.

Спробуємо довести цю логіку доабсолюту. Сенс законодавчого закріп-лення, або правового тлумачення стату-су будь-якої національної спільноти вУкраїні як корінної, дійсно втрачається,оскільки теоретично (гіпотетично)кожна з 130 етнічних спільнот України(включаючи титульну націю – україн-ців) може вважати себе корінною. Зацією ж логікою корінними народамиФранції, наприклад, можна вважатифранцузів, а також бретонців, корси-канців, фламандців; у Німеччині – від-повідно німців, в Італії – італійців. Вабсолюті – всі народи світу можуть вва-жатися корінними. Однак і світове спів-товариство, і окремі держави не сталина шлях такого суперрозширеноготрактування як самої категорії «коріннінароди», так і власне, правових і полі-тичних практик. До народів, які маютьсьогодні статус «корінних», належатьдосить обмежений перелік, а саме евен-ки Далекого Сходу, ескімоси та алеутиПівночі, саамі в Норвегії, маорі НовоїЗеландії, аборигени Австралії, індіанціПівнічної і Південної Америки та деякіінші.

Варто врахувати той факт, що в бу -денній свідомості багатьох націо наль -них меншин (росіян Слобожан щини,

Півдня України, Криму, угорців Закар -паття, румун і молдаван ПівнічноїБуковини та Ізмаїльщини, болгар,гагаузів у Буджаку, греків Приазов'я,кримських татар у Криму та ін.) існу-ють стійкі переконання, що саме вони єкорінними в місцях їх компактногопроживання, що це їхня рідна земля,мала батьківщина. Не слід також забу-вати про розбіжності в середині самоїтитульної нації за мовними і соціокуль-турними ознаками, деякі фахівці навітьведуть мову про дві політичні нації вУкраїні12.

До того ж прийняття окремих зако-нопроектів, що проголошують приві-лейоване становище окремих націо-нальних меншин порівняно з іншиминаціональними меншинами, з нашоїточки зору, недоречно, бо детонуєнаціоцентристські підходи до реалізаціїправ і становища як українців, так і дея-ких національних меншин. Це можепривести до ланцюгової реакції вимогна самовизначення серед угорців За -кар паття, росіян в Криму та іншихетнонаціональних груп населення,загострить карпато-русинське питання.Подальший розвиток подій в цьомунапрямі досить вірогідно приведе доетнічного сепаратизму в окремих регіо-нах з претензіями на територіальнізміни, чи навіть до іредентизму, що ста-новить суттєві виклики для національ-ної безпеки України.

Народ України повинен мати єди-ний політико-правовий статус, закріп-лений у Конституції України, незалеж-но від національної ознаки. Тому нада-вати одному народові порівняно зіншими особливого статусу нема потре-би, і це може негативно вплинути наміжнаціональні стосунки в Україні,викликати занепокоєння українськогонаселення, яке може поставити питан-ня про правовий статус українців, тобтовсе зведеться до принципу «національ-

57


ності», точніше до його реанімації, —створення моноетнічної національноїдержави. Проголошення особливихстатусів кримськотатарського народу,кримчаків, греків та ін. поряд з існуван-ням законів про національні меншинипризведе до формування самої Українияк держави на принципах етнічності, якбагатонаціональної держави, а не єди-ної держави з багатонаціональнимскладом населення.

Все це зупинить процес формуванняукраїнської політичної нації, загальмуєпроцес утворення стійкого соціуму —«народ України», який не буде розтягу-ватися штучними статусами і привілея-ми, зрештою, вищевказаний підхідзаблокує становлення України як дер-жави, що нині розглядається, як полі-тичний організм з різними етнострук-турними елементами. Статус націо -наль них меншин, в т.ч. кримськотатар-ського народу, повинен включати в себедві складові: права і обов'язки громадянУкраїни і права і обов'язки національ-них меншин в Україні.

Щодо конкретних умов, які склали-ся в Україні, то оптимальним дляуспішного розвитку та реалізації праветнонаціональних меншин в рамкахукраїнської держави, на наш погляд,уявляється надання автономії етнічнимменшинам в національно-культурнихпитаннях, державна допомога розвиткукультур, діяльності національних гро-мадських об'єднань. Натомість в полі-тичній, економічній, соціальній сферахособи, які належать до меншин, повин-ні реалізувати свої права в порядку іформах, передбачених для всіх грома-дян України, що сприятиме зміцненнюстабільності в суспільстві 13.

Водночас, необхідно констатувати,що через неузгодженість законодавчогопроцесу і відсутність механізмів йогореалізації, значна частина правовихнорм, у тому числі і Закону України

«Про національні меншини в Україні»,мають декларативний характер і їхважко застосувати на практиці. Більшетого, в деяких випадках процес самоор-ганізації національних меншин вихо-дить за рамки правового поля. Насам -перед це стосується очевидної деклара-тивності права національних меншинна національно-культурну автономію,адже практично бракує економічноїбази етнокультурного та етносоціально-го розвитку. Стаття 14 Закону України«Про національні меншини» встанов-лює, що національні громадські об’єд -нання мають право висувати своїх кан-дидатів у депутати на виборах органівдержавної влади відповідно до Консти -туції України, законів про виборинародних депутатів України і депутатівмісцевих Рад. Однак в законах провибори цього права національних гро-мадських об’єднань не передбачено, іжодна національна меншина не можезвернутися до суду чи до законодавця зцього приводу. Цей перелік можна про-довжити.

Окремо зупинимося на «Хартії ре гіо -нальних мов і мов меншин» (1992 р.)14,яку Україна ратифікувала у 2006 р.Оскільки фахівцями був здійсненийґрунтовний аналіз цього документа,звернемо увагу на найважливіше. Самаконцепція Хартії побудована на ви -знан ні культурного та мовного розмаїт-тя в Європі, на необхідності захистумов, що зникають, або мов, які потребу-ють спеціального захисту, і це не викли-кає жодного сумніву. Відповідно доХартії, держави зобов’язуються прий -мати спеціальні заходи на корить регіо-нальних мов у галузі освіти, правосуд-дя, адміністративного управління і дер-жавної служби, засобів масової інфор-мації, в культурному, економічному тасоціальному житті. Хоча ці та іншіположення Хартії вводяться для досяг-нення більшої рівності між носіями цих

58


мов і титульною нацією і в принципі невважаються дискримінаційними діямищодо носіїв більш розповсюдженихмов, преамбула Хартії містить принци-пове положення: «Підкреслюючи зна-чення спільного збагачення культур імовного розмаїття, і враховуючи, щозахист і розвиток регіональних мов імов міноритарних не повинні здійсню-ватися за рахунок офіційних мов і необ-хідності їх вивчення»15. В той же час,оскільки Хартія після її ратифікаціїстала частиною українського націо-нального законодавства, хотілося бзвернути увагу на деякі контроверсійніречі, що містяться вже в українськомуваріанті Хартії. По-перше, виникаютьпитання стосовно самої назви. Досте -менно невідомо, яким чином був здійс-нений офіційний переклад, чи, можли-во, взагалі законодавець використову-вав переклад російський. Адже і англій-ський і французький варіант Хартії недає двозначних трактувань; «TheEuropean Charter for Regional or Mino -rity Languages», «Charte des languesregionales ou minoritaires» і означаєХар тія регіональних і меншинних мов.Різниця, як бачимо принципова. По-друге. Якщо європейські країни, якіпідписали і ратифікували конвенціюпідтримують та захищають справдімови, що зникають, або мови, якимсправді необхідна підтримка (моваромів, корсиканська мова, мова басків),то ратифікувавши Хартію, Українавзяла на себе зобов’язання підтримува-ти та захищати російську мову, поль -ську, угорську і невідомі навіть лінгвіс-там єврейську і грецьку мови). Нова жредакція Закону пропонує замість єв -рей ської мови (ідиш) поширити меха-нізми захисту на державну мовуІзраїлю – іврит, яка ніколи не була тра-диційною для єврейського населенняУкраїни, натомість «грецьку мову» замі-нити на новогрецьку, а не на збереження

традиційних мов греків України – урум-ську та румейську.

Накопичений досвід міжетнічнихстосунків в Україні дає змогу зробитипевні висновки щодо бачення етнонаціо-нальної ситуації та міжнаціональнихвідносин в різних регіонах країни.Неоднакова чисельність етнічних спіль -нот, різноманітність моделей компакт-ного та дисперсного їх розділення, і різцістроки проживання на тій чи іншій тери-торії, нерівномірні темпи соціально-еко-номічного та культурного розвитку,вельми від'ємний «стаж» та досвід полі-тичного розвитку — всі ці та багатоінших об'єктивних чинників дають змо -гу говорити не про уніфікацію націо-нальностей, а їх подальшу диференціа-цію та зближення багатоукладностівсього «етнічного господарства».

У багатомовних країнах державнаполітика щодо національних меншинможе розвиватися по чотирьох основ-них напрямах: плюралізм; інтеграція;асиміляція; сегрегація.

Найбільш продуктивною в Україніможе бути політична лінія, в якій биодночасно поєднувалися плюралізм таінтеграція. Це не тільки можливий, а йнайбільш раціональний варіант полі-тики, який відобразив би об'єктивнітенденції в розвитку національнихменшин.

Разом з тим можна передбачити, щов ході реалізації цієї політики виник-нуть ускладнення. Найбільшим з нихзагрожує стати статус мов національ-них меншин, насамперед — російськоїмови, бо з існуючих варіантів вирішен-ня мовної проблеми в Україні обранотакий, що найменшою мірою відобра-жає статус мов національних меншин.

У країнах світу є чотири варіантивирішення цієї проблеми:

– надання національного чи офіцій-ного статусу всім мовам основнихетнічних груп;

59


– деякі мови меншин належать доофіційних;

– офіційний статус мов деяких мен-шин на регіональному, а не на націо-нальному рівнях;

– мовам національних меншин ненадається офіційного статусу ні нарегіональному, ні на національному рів-нях, але їх застосування гарантуєтьсяКонституцією, законом, договором.

У нашій державі запроваджено ос -тан ній варіант. Складність полягає вособливому поширенні російської мо -ви, якою користуються не тільки росія-ни, а й значна частина українців, атакож представники інших національ-ностей, що проживають в Україні. Дотого ж, в деяких важливих сферахжиття до останнього часу саме росій-ська мова була панівною. Це дає підста-ви говорити про суттєву суперечністьміж справжнім поширенням російськоїмови та її статусом, що може призвестидо серйозних конфліктів, загрожуватинаціональній безпеці України.

Можна було б запропонувати двапідходи:

1. Змінити статус російської мови вокремих регіонах.

2. Проводити більш ліберальну полі-тику в справах повсякденного утверд-ження української мови як єдиної дер-жавної.

В умовах, що склалися, можна покиобмежитися лібералізацією мовної по лі -тики. Але це не виключає, що в разізагострення ситуації доведеться піти йна більшу демократизацію. Україн сь кийхарактер держави об'єктивно переможе,але для цього треба зберегти державу.

Слід врахувати, що об'єктивно існу-ють суперечності між націями і держа-вою. Їх інтереси не завжди збігаються.До того ж самі нації в поліетнічний дер-жаві, якою є Україна, як правило, пере-бувають у подвійному становищі. Зодного боку, вони суб'єкт політичних

процесів, з другого, — об'єкт державноїполітики. Все це породжує не меншсуперечливі, але об'єктивні тенденції —доцентрові та відцентрові.

Типологічно протилежності в етно-національній сфері можна було б звестидо такої схеми:

1. Між розвитком окремих націй,народностей, національних груп та ба -га то національним складом населеннядержави, якою є Україна.

2. Між нацією, що дала назву держа-ві та націями, народностями, національ-ними групами, що мешкають в Українібез наявності будь-якого національно-автономного утворення.

3. Між націями, народностями, на ціо -нальними групами та населенням націо-нально-територіальних автономій.

4. Між окремими елементами укра-їнської нації, які тяжіють до сепаратиз-му та іредентизму.

5. Між Україною як унітарною дер-жавою та окремими регіонами, що волі-ють федеративного національно-дер-жавного устрою.

6. Між основною частиною україн-ського народу, що завжди виявляє толе-рантність до інших народів України, танаціонал-шовіністами, що вважають їх«чужими», «ворожими».

7. В середовищі окремих інонаціо-нальних груп, що мають різне баченнясвого етнонаціонального розвитку вУкраїні.

Не можна також забувати, що вмасовій свідомості склалося хибне уяв-лення про державу як про форму само-врядування лише титульних націй. Цятеза знаходить підтримку в певнихполітичних колах. З нашої точки зору,це не відповідає потребам нашого сус-пільства, бо суб'єктами національнихвідносин мають бути народи-етноси, щоісторично склалися, реально існують, —а не національно-державні, національ-но-територіальні утворення, які є орга-

60


нізаційними формами регулюванняміжнаціональних відносин та можутьбути замінені іншими формами, лікві-довані чи створені у міру необхідності.Тільки за такої постановки питання усіетноси, які складають населення Украї -ни, можуть справедливо поділяти міжсобою суверенітет та престижну діяль-ність, що має принципове значення дляоптимізації та життєдіяльності. Слід,однак, зауважити, що до реалізації цієїідеї ще дуже далеко навіть в юридично-му плані, не кажучи вже про практич-ний бік справи.

В Україні маємо справу принаймні зтрьома типами спільнот з їх специфіч-ними інтересами:

1. Народ України та його загальніінтереси;

2. Українська нація та її національніінтереси;

3. Інонаціональні жителі України таїх власні національні інтереси.

Узгодження цих інтересів і є стриж-нем державної етнонаціональної політи-ки. Крім того, етнонаціональна політикамає визначатися типом етнонаціональ-них відносин, що сформувалися в дер-жаві, характером етнічної взаємодії,етнополітичною свідомістю. Вона зу -мов лена також етнополітичною органі-зацією, станом етноеліт, політичних пар -тій і організацій національних мен шин.

Етнополітичні відносини в Україні,на жаль, є занадто політизованими.

Ротація політичних еліт майже завждиприводить до зміни «етнополітичногокурсу», веде до поляризації суспільства,надто під час виборчих перегонів.Особливо це стосується мовної політи-ки, яка стала скоріше предметом полі-тичних спекуляцій, ніж правового регу-лювання.

Труднощі в сфері міжнаціональнихвідносин – це реальність більшостісучасних держав, яким властива етніч-на гетерогенність населення. Полі -етнічність в таких державах приноситьїм жорсткі випробування, потребуєпостійної уваги та урахування багатьохетнокультурних чинників.

Сучасна етнополітика — це по сутіє взаємовідносини двох суб'єктів: дер-жави та етнічних спільнот. У цих взає-мовідносинах сплавлені в єдине ціледві діаметрально протилежні тенден-ції — до централізму та до регіоналіз-му, аж до сепаратизму. Це є результа-том внутрішньої логіки розвитку сус-пільства.

Вивчення досвіду здійснення етнопо-літики на Заході засвідчує, що консенсусв політичних взаємовідносинах державита етнічних груп вельми утруднений всилу різнонаправленості їх мети. В тойже час і одна, і друга сторони повинніузгоджувати свої кроки з загальносвіто-вими процесами та нормами в тій части-ні, що стосується національного та етно-культурного розвитку.

Список використаних джерел1 Про національні меншини в Україні.

Закон України від 25 червня 1992 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1992,№ 36. – с. 529.

2 Там само.3 Там само.4 Кримінальний кодекс Украї ни. [Е лек т -

ронний ресурс]. – режим доступу.- http:// za -

kon. rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ main.cgi? -nreg=2341-14

5 Майборода О. Український етнополі-тичний менеджмент: специфіка, здобутки,проблеми. [Електронний ресурс]. – режимдоступу. – www. Dialog.org.ua

6 Майборода О. Український етнополі-тичний менеджмент: специфіка, здобутки,проблеми. .[Електронний ресурс]. – режимдоступу -www. Dialog.org.ua

61


7 Етнополітичні процеси в Україні:регіональні особливості. – К.: Інститутполітичних і етнонаціональних дослід-жень ім. І.Ф. Кураса НАН України,2011 – С. 39.

8 Етнополітичні процеси в Україні:регіональні особливості. – К.: Інститут по -літичних і етнонаціональних дослідженьім. І.Ф. Кураса НАН України, 2011 – С. 39.

9 Етнополітичні процеси в Україні:регіональні особливості. – К.: Інститутпо літичних і етнонаціональних дослід-жень ім. І.Ф. Кураса НАН України,2011 – С. 39.

10 Конвенция о коренных народах инародах, ведущих племенной образ жизнив независимых странах [Конвенция 169].[Електронний ресурс]. – Режим доступу.-:http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/iol169.shtml

11 Етнополітичні процеси в Україні: ре -гіональні особливості. – К.: Інститут по -літичних і етнонаціональних дослідженьім. І.Ф. Кураса НАН України, 2011 – С. 39

12 Нахманович В. Етнонациональныепроблемы в государстве – реальность иперспективы. [Електронний ресурс]. – Ре -жим доступу: – http:// dialog.org.ua/ project_ua_full.php?m_id=8770

13 Див. докладніше. Шоста періодичнадоповідь України про виконання положеньМіжнародного пакту про економічні, соці-альні і культурні права. 2010.

14 Хартія регіональних мов і мов мен-шин. [Електронний ресурс]. – Режимдоступу.-http://www.terralegis .org/ -terra/act/ e474. html

15 Ibid.

62

Нейтралітет і позаблоковість у постбіполярній системіміжнародних відносин: шансчи тупик для України?

Сергій Федуняк

Наслідком президентськихвиборів 2010 року в Україністала зміна у підходах щодо

забезпечення національної безпеки:замість орієнтації на членство в інсти-тутах безпеки (у даному разі у Пів -нічно атлантичному Альянсі), булообрано курс на позаблоковість і нейтра-літет. На перший погляд, нічого при-нципово нового не сталося, оскількиполітика багатовекторності, що прово-дилася з часу проголошення незалеж-ності, фактично й означала позаблоко-вість. Але відбулася низка змін у внут-рішньому становищі держави та зов-нішньому середовищі України на регіо-нальному рівні, що примушує ставити-ся до проголошеного курсу доситьсерйозно. З одного боку, прихід довлади В. Януковича і Партії регіонівускладнює досягнення стабільного сус-пільного консенсусу стосовно геополі-тичної орієнтації. З іншого, спостеріга-ється зниження євроінтеграційноїдинаміки з боку Євросоюзу і загальнавтрата інтересу до України та, водно-

час, зростання економічного і політич-ного тиску з боку Росії. За таких обста-вин реальне впровадження статусупозаблоковості могло б стати якорем,здатним утримати українське судно наплаву в бурхливому морі міжнародноїневизначеності. Отже, виникає необ-хідність проаналізувати всі позитивніта негативні аспекти неприєднанняУкраїни до існуючих військово-полі-тичних структур з точки зору її націо-нальних інтересів.

Насамперед потрібно визначитисяіз термінологією, оскільки досить частонейтралітет і багатовекторність розгля-даються як синоніми. Проте це не зов-сім так. За визначенням В. Чумака іІ. Преснякова, нейтралітет – це «юри-дичний і політичний статус держави,яка зобов’язується не брати участі увійні між іншими державами, відмов-ляється від військової допомоги конф-ліктуючим сторонам, а в мирний часвідмовляється від участі у військовихблоках»1. Водночас позаблоковість – цезовнішньополітичний курс країни, що

Nonalignment and neutrality have always served as instruments enabling small and medium-size countries to find their place in the international system, as well as maintain the balance of powerin the struggle between the main actors. For Ukraine, the nonalignment and neutrality proclaimedby President V.Yanukovych appears to be a means for solving short-term problems rather than a wayto achieve well-tailored strategic aims. Some promises, but at the same time many challenges resultfrom the above-mentioned status. In order to obtain any benefits, Ukraine needs first to establishreliable legal and institutional guarantees for its national security. For now, the question of whethernonalignment is an opportunity or a deadlock for Ukraine remains open.

63

С. Федуняк. Нейтралітет і позаблоковість у постбіполярній системі...

полягає у неучасті у військових блокахі союзах 2. На відміну від нейтралітету,що закріплюється в рамках багатосто-ронніх угод, позаблоковість, як прави-ло, не накладає довготривалих зобо -в'язань і при потребі може бути скасо-вана3. Проте, визначаючи сутність обохпонять, можна погодитися із тверджен-ням А. Зленка стосовно їх тотожності умирний час, що передбачає неучасть увійськово-політичних блоках та колек-тивних діях, повязаних із забезпечен-ням колективної оборони. При цьомуне обмежується економічна і зовнішь-нополітична співпраця з державами, яківходять у військово-політичні блоки, тай з самими цими інституціями також 4.

Як зазначає А. Зленко, нейтралітет іпозаблоковість виконують функціюадаптації держави до зовнішнього сере-довища5. Зважаючи на незначні силовіпараметри та постійну загрозу з бокупотужних гравців, така потреба вини-кає саме для малих і середніх країн. Дляних неучасть у військово-політичнихсоюзах стає своєрідною платою за суве-ренітет. Водночас нейтралітет перебу-ває в арсеналі й великих держав якпасивний засіб підтримання балансусил, що полягає у взаємній відмові відзалучення малих і середніх держав довласної сфери впливу.

У цьому контексті можна згадатичимало прикладів нейтралітету, почи-наючи з початку ХІХ століття, зокремаШвейцарію, Бельгію, Велике князів-ство Люксембург 6. Найбільш показови-ми стали випадки з Австрією і Фін лян -дією після Другої світової війни. В1955 році окупаційні держави (СРСР,США, Велика Британія і Франція)погодилися на нейтралітет і позаблоко-вість Альпійської республіки, відмо-вившись від включення її до власноїсфери впливу. Австрійській політичнійеліті вдалося відновити повний внут-рішній державний суверенітет, втраче-

ний внаслідок аншлюсу 1938 року, іуникнути долі розколотої Німеччини.Інший, не менш показовий приклад –Фінляндія, яка обрала нейтральнийкурс і, тим самим, зуміла зберегти дер-жавний суверенітет і незалежність убезпосередній близькості до Радянськоїімперії, яка ніколи не забувала протериторіальну втрату своєї північно-західної провінції 7.

Досвід вказаних країн показує, щозобов'язання щодо дотримання вказа-ного статусу стосувалося лише неучастіу військових конфліктах на боці над-держав. Нейтралітет і позаблоковістьне розповсюджувалися на вибір соці-ально-економічного і політичного ладу,обумовленого культурно-цивілізацій-ною приналежністю, тому Австрія таФінляндія запровадили соціально-еко-номічну і політичну модель західногозразка.

Слід зазначити, що позаблоковістьє атрибутом не тільки малих і середніхдержав, але й серйозних геополітичнихвеличин, таких, зокрема, як Індія іКитай. Це пояснювалося, з одногобоку, тим, що обидві держави булизанадто великими і складними об’єк -тами, щоб стати частиною військово-політичних організацій, які до того ждіяли переважно на європейськомуконтиненті. З іншого боку, історичносформована свідомість правлячогокла су не допускала відмови від сувере-нітету і незалежності на користь між-державних інститутів.

Водночас Індію і Китай аж ніяк неможна було віднести до нейтральнихдержав, оскільки залежно від націо-нальних інтересів та розвитку конкрет-ної ситуації, вони обирали ступінь своєїучасті у міжнародних процесах, вклю-чаючи й рівень підтримки тих чи іншихдержав та коаліцій. До прикладу, зпочатку 70-х років. Китай при розра-хунку глобального балансу сил розгля-

64


дався країнами Заходу як величина, щоне входила у Радянський блок.

Проте у період холодної війни над-держави гарантували складний сило-вий баланс в системі міжнародних від-носин, заснований на підтриманні ста-тус-кво у повоєнному розподілі сфервпливу. Історія засвідчує, що жоднадержава, яка не потрапила під контрольСРСР чи США, не наважилася пору-шити обраний статус і стати частиноювійськово-політичного союзу. Водночасіз зростанням інституційного насичен-ня системи міжнародних відносинзалишатися позаблоковими ставало всескладніше, тому своєрідним паліативомстало створення так званої групинеприєднання у 1955 році. Проте ці дер-жави не були абсолютно нейтральнимипри виникненні конфліктів між наддер-жавами, і за таких обставин у них булодосить широке поле маневру, що часомдавало змогу «торгувати» своєю лояль-ністю, отримуючи помітні політичнівигоди. Проте, відсутність глобальнихта регіональних конфліктів у періодхолодної війни дала можливість держа-вам, що не приєдналися, уникнути бо -лісного вибору на користь одного іздвох центрів сили.

Нова позаблоковість постбіполярноїдоби також не передбачає жорсткоговибору і є «плаваючою». Як вже відзна-чалося, держава може відмовитися віднеї за умов зміни безпекового середови-ща. Проте бажані блоки можуть вияви-тися менш схильними приймати новихчленів і розповсюджувати на них гаран-тії безпеки, а намагатимуться залучатидо спільних операцій на тимчасовійоснові ad hoc у рамках партнерства.Постбіполярний період переповненийприкладами участі позаблокових інейтральних держав у військових опе-раціях миротворчого характеру. Зо кре -ма, у 1995 році Швейцарія відкрила своїсухопутні та повітряні транспортні ко -

ридори для очолюваних НАТО мирот-ворчих сил, що діяли в Боснії таГерцеговині. Роком пізніше Швеція,Австрія і Фінляндія надали свої силипід керівництво ПівнічноатлантичногоАльянсу для участі у миротворчих опе-раціях у Боснії і Герцеговині. У 2002році підрозділи збройних сил Австріїприєдналися до Міжнародних силсприяння безпеці в Афганістані дляпідтримки безпеки на парламентськихвиборах. Подібних прикладів можнаналічити досить багато 8. Для позабло-кових держав участь у подібних опера-ціях є засобом підвищення міжнародноїсуб'єктності та пошуку власного місцяу новій конфігурації міжнародних від-носин.

Україна, без перебільшення, займаєунікальне місце в постбіполярній сис-темі, оскільки важко знайти приклади вміжнародній історії, коли країна з таки-ми суттєвими економічними та геополі-тичними параметрами водночас свідо-мо залишається поза існуючими систе-мами безпеки. За два десятиліття ви -никла парадоксальна ситуація: Ук раї навиявилася достатньо потужною, щобвідігравати помітну роль як регіональнасила, проте у неї немає належних ресур-сів для забезпечення власної безпекибез участі у військово-політичних сою-зах. Тому обрана позаблоковість можерозглядатися як один з варіантів роз-витку, спрямованого на концентраціюресурсів країни в умовах досить про-блемного зовнішнього середовища,який сприятиме підвищенню міжна-родної суб'єктності України 9. У що -річному посланні Президента Украї низазначається, що позаблоковість – це«наріжний камінь української зовніш-ньої і безпекової доктрини.., послідовнапозиція захисту національних інтересівбез участі у військових союзах, що ство-рює необхідні можливості для розвиткупартнерських, взаємовигідних стосун-

65


ків із іншими державами та міжнарод-ними організаціями за усіма напряма-ми»10. Зовнішньополітичний курс краї-ни на утвердження позаблоковостізакладено у «Засадах внутрішньої і зов-нішньої політики України», прийнятихВерховною Радою 1 липня 2011 року 11.

Досить непросто розібратися ізособ ливостями української позаблоко-вості, виходячи із довготривалих націо-нальних інтересів. На думку А. Зленка,для країни такого масштабу і розташу-вання як Україна, нейтральність і поза-блоковість є дещо штучними категорія-ми, оскільки нейтральність означаєполітичну нерухомість, рівнозначнустагнації. Колишній міністр закордон-них справ посилається на думкуекспер тів, які вважають, що нейтралітетпри сучасному геополітичному статусіУкраїни «позбавив би її маневрів, вкрайнеобхідних для просування національ-них інтересів і гарантування своєї безпеки»12.

Відомий експерт Г. Перепелиця більшкатегоричний. Він вважає, що з набут-тям позаблокового статусу Украї напотрапляє у геополітичну пастку, по -збавивши себе союзників, оскільки,«позаблоковий статус є самозреченнямкраїни від зовнішньої воєнної допомогиу випадку, якщо проти неї буде скоєнавоєнна агресія…, є гіршим варіантомнейтральності, оскільки не передбачаєжодних гарантій безпеки і одночасноконсервує існуючі загрози»13. Це у під-сумку може призвести до втрати части-ни території і державного суверенітету.Експерт також звертає увагу на перебу-вання російських військ на українськійтериторії як на ще один аргумент ілю-зорності української позаблоковості,зважаючи на реальну можливість бутивтягненим у війну 14.

Загалом, сприймаючи пересторогиекспертів, спробуємо знайти й позитив-ні наслідки обрання Україною позабло-

ковості і нейтралітету як стратегічнихнапрямів зовнішньої та безпекової по -літики. Слід зауважити, що перевагиможуть проявитися лише за однієїумови: якщо задекларований статує єсправжнім з усім відповідним норма-тивно-правовим та інституційним за -без печенням, а не політичною ритори-кою, спрямованою на задоволення амбі-цій окремих політичних сил чи сусідніхдержав. Отже, насамперед, нейтралітеті позаблоковість України здатні серйоз-но розрядити відносини Росії і Заходу.Також це сприятиме суттєвому поліп-шенню і «десек’юризації» двосторонніхвідносин нашої держави зі своїми ос -нов ними партнерами, особливо Ро сією.Ще однією гіпотетичною вигодоюможе стати більш широке поле манев-ру для української влади на міжнарод-ній арені, оскільки вона не буде обме-жена союзницькими зобов'язаннямита ін с ти туційним тиском з боку надна-ціональних структур.

Однак, на думку автора, ідея позабло-ковості та нейтралітету в українськомуваріанті виглядає не як продумана стра-тегічна концепція, а як радше один ізелементів піару та шантажу партнерів збоку нинішньої влади. У випадку полі-тичних змін існує досить реальна ймо-вірність зміни основних зовнішньополі-тичних орієнтирів і першою жертвоютут можуть стати нейтралітет та поза-блоковість. Водночас, зважаючи на особ-ливості розгортання регіональних тасубрегіональних процесів, а також спе-цифіку нинішньої української влади,очевидно, що позаблоковість та нейтра-літет ще певний час будуть існувати якбазові концепції зовнішньої та безпеко-вої політики України. Тому виникаєнеобхідність здійснення заходів, що уне-можлять завдання непоправної шкодидля евроатлантичних інтеграційних пер-спектив України у майбутньому. Мова,зокрема, йде про такі кроки.

66


По-перше, як мінімум, необхіднозберегти досягнутий рівень партнер-ства із Північноатлантичним Альянсом.Це стане основою для подальшогопоглиблення відносин у разі відмовивід багатовекторності. Аналіз свідчить,що за останні два роки Україна доситьуспішно рухається у цьому напрямі, незнижуючи реального рівня співпраці 15.

По-друге, спочатку в експертномусередовищі, а згодом й на урядовомурівні, Україна повинна ініціювати роз-робку формули позаблоковості та нейт-ралітету в умовах нестабільної (пере-хідної) системи міжнародних відносин інамагатися закріпити її в міжнародно-правових документах. У разі укладенняширокомасштабного Договору про єв -ро пейську безпеку концепти нейтралі-тету і позаблоковості повинні займатитам чільне місце.

По-третє, країна, що обирає нейт-ральний статус і позаблоковість, повин-на одержати чітко прописаний і надій-ним механізм гарантій безпеки з бокупровідних держав світу і міжнароднихорганізацій. Його положення повиннізалишати можливість виходу із нейт-рального статусу у випадку загрозинаціональній безпеці та недотриманнізобов'язань з боку держав-гарантів.

По-четверте, потрібно серйозно про-рахувати витрати держави у зв’язку ізобранням позаблокового статусу. Неможна ігнорувати й економічні аспектиобрання нейтралітету і позаблоковості:досвід показує, що нейтральні державивитрачають значно більше коштів нанаціональну оборону, ніж учасники вій-ськово-політичних структур. До при-кладу, витрати на душу населенняШвеції (608 доларів США) у чотири зполовиною рази вищі, ніж у Польщі,

яка є членом НАТО (136 доларівСША)16.

Отже, статус нейтральної позабло-кової держави може надати Українідеяку свободу маневру, але все це маєсенс за умов наявності достатніх влас-них ресурсів забезпечення безпеки привиникненні загрозливих ситуацій, атакож у випадку відносно тривалої ста-більності міжнародної системи на гло-бальному і, особливо, регіональномурівні. Водночас, обрання позаблоковос-ті може нести й суттєві загрози. Хочачленство у сучасних безпекових інсти-туціях з одного боку видаються меншзобов’язуючими, проте, вони набулирис більш консервативних і меншсхильних допустити новачків у своїлави структур. За таких обставинУкраїна може втратити шанс увійти доєвропейських і євроатлантичних інсти-туцій на тривалий період, або ж назав-жди. Також може виникнути ситуація,коли вказані структури вже не мати-муть особливої цінності для України зпогляду підтримання безпеки.

Загалом, баланс втрат і здобутківзалежить не лише від особливостейвнутрішнього розвитку України, а йвід загальної динаміки змін у структу-рі системи міжнародних відносин.Якщо конфігурація залишатиметьсяпластичною, то позаблоковість матимепевний сенс. Якщо ж відбудеться пере-хід до більш жорсткої і статичноїієрархії, то позаблокові середні і, особ-ливо, малі держави опиняться у доситьскладному становищі. Таким чином,питання стосовно шансу чи тупикабагатовекторності для України зали-шається відкритим, хоча при цьомузагрози видаються дещо суттєвішими,ніж здобутки.

67


Список використаних джерел1 Чумак В., Пресняков І. Українська

позаблоковість: більше запитань, ніж від-повідей // Дзеркало тижня. – 2010. – № 33.– 11 вересня.

2 Див.: Потєхін О. Нейтралітет і поза-блоковість // Євроатлантика. – 2010. –№ 3. – С. 7.

3 Чумак В., Пресняков І. Українськапозаблоковість: більше запитань, ніж від-повідей // Дзеркало тижня. – 2010. – № 33.– 11 вересня.

4 Зленко А. Нейтралітет чи позаблоко-вість: чи це в інтересах України? // Віче.Наукова бібліотека. 12 січня 2012 р.http://www.viche.info/journal/1418/

5 Там само. 6 Там само. 7 У міжнародному лексиконі навіть

з’явився термін «фінляндизація», щоозначав часткову відмову від сувереніте-ту в обмін на економічні та політичнівигоди.

8 Див.: Чумак В., Пресняков І. Указ. пра ця. 9 Див. наприклад: Грищенко К. Поза

межами шахівниці: прагматичний порядокденний української зовнішньої політики// Дзеркало тижня. – 2011. – № 27. – 17липня – 6 серпня.

10 Виступ Президента України ВіктораЯнуковича із щорічним посланням доВерховної Ради України.

7 квітня 2011року. – http://www. presi -dent. gov.ua/news/19736.html Див. також:Модернізація України – наш стратегічнийвибір : Щорічне Послання ПрезидентаУкраїни до Верховної Ради України. – К.,2011. – 416 с.

11 Закон України № 2411 – iv від 1липня 2010 р. «Про засади внутрішньої ізовнішньої політики». – http:// zakon1. -rada . gov.ua/cgi-bin/laws/ main .cgi? -nreg=2411-17&c=1#Current Див. також:Грищенко К. Указ. праця.

12 Зленко А. Указ. праця. 13 Перепелиця Г. Дилеми безпеки // Ат -

лантична панорама. – 2010 – № 3 (28)h t t p : // w w w. a t p . m i l . g o v. u a / n u m b e r -/28/326.htm

14 Там само. 15 Показово, що деякі російські дослід-

ники дорікають українському керівництвуза підтримання декларативної позаблоко-вості і збереження висового рівня взаємо-дії з Північноатлантичним Альянсом. Див.,нариклад, Т. Гузенкова. Нейтральный ста-тус. Выход? Ловушка? Или неординарныйполитический ход? // Еженедельник 2000.– 2011. – 14 апреля. – 2000.net.ua/ 2000/ -forum/puls/74734

16 Скільки коштуватиме Україні нейтра-літет? Дискусія екс-міністрів закордоннихсправ. Інститут світової політики. –iwp.org.ua/ukr/public/163.html

68

Українсько-американськівідносини в контекстіпроблем сучасноїзовнішньої політикиУкраїни*

Олександр Потєхін

Протягом останніх років сут-нісні вади зовнішньої полі-тики України, невідповід-

ність політики внутрішньої офіційнозадекларованим і законодавчо зафіксо-ваним цілям у міжнародній сфері, задляреалізації яких інтенсивно працювалаукраїнська дипломатія, дійшли край-ньої межі. Відсутність стратегічногобачення призвела до поразки «збалан-сованого» курсу В. Януковича – назближення з Російською Федерацію(ознаки якого спостерігалися в 2010ро ці) та водночас європейську інтегра-цію (країна в 2011 р., як ніколи раніше,наблизилася до укладення Угоди про

асоціацію з ЄС). Ігнорувалася очевид-на протилежна спрямованість внутріш-ніх політичних і економічних систем-них трансформацій, з одного боку, таєвроінтеграційних прагнень, що відпо-відають національним інтересам Украї -ни, з другого. Але Київ жодним чиномне просунувся й до вирішення наріж-них конфліктних питань у відносинах зМосквою. В експертному середовищіпанує точка зору, згідно з якою «такдалі довго тривати не може». І жодни-ми кадровими змінами справу не зала-годиш. Ілюзією було розраховувати наякісь благодатні для України змінипісля повернення до Кремля В. Путіна.

The essential faults of Ukraine’s foreign policy, the inconsistency of its domestic policy with theofficially declared and legislatively fixed goals in the international sphere, have recently reached atipping point. The absence of a strategic vision has led to the failure of V.Yanukovych’s «balancedcourse» of simultaneously converging with Russia and integrating with Europe. At the same time, thesphere of interrelations between Ukraine and the USA remains rather limited; there is no basis forpositive movement in bilateral relations in the future. By thoughtlessly dismissing the USA as a «ba-lancing» force in relation to other external influences on Ukraine, Kyiv has done considerable dam-age to its international positions.

* Пропонований аналіз грунтується на результатах опитування експертів, проведено-го у грудні 2011 року за традиційною методикою серед чотирьох груп осіб, причетних доаналізу, планування, експертизи зовнішньої та безпекової політики України та прийнят-тя політичних рішень (працівники органів державної влади й державних аналітичнихструктур, військова еліта, фахівці неурядових організацій, журналісти-міжнародники).До опитування було залучено по 42 особи у грудні 2010 та 2011 років. Автор досліджен-ня О. Потєхін, збір та обробка інформації – Н. Пархоменко, експерт Центру миру, кон-версії та зовнішньої політики України.

69

О. Потєхін. Українсько-американські відносини в контексті проблем...

Навпаки, посилюватиметься тиск Мос -кви на офіційний Київ, становищеякого ускладнюється із наближеннямвиборів до Верховної Ради 2012 року, азгодом – і президентських 2015. Водно -час, нікого не може заспокоїти теза просуто «технічний характер затримки» увідносинах з ЄС у другій половині 2011та у 2012 році. Діалог України з багать-ма державами світу не припиняється.Але його рівень, зміст та т.зв. тональ-ність дедалі зазнаватимуть втрат, об’єк -тивно зумовлених становищем вУкраїні, погіршенням іміджу країни всвіті та звуженням поля Києва дляманевру. Сучасні тенденції примушу-ють декого мріяти про повернення«багатовекторності» як кращих дляУкраїни часів. Загнаний в глухий кутХарківськими угодами офіційний Київне наважується навіть натякати про їхперегляд.

Якісний стан відносин України зключовими зовнішніми партнерами де -далі погіршується. Оцінки взаєминУкраїни з ними виявилися цілком пе -ред бачуваними. На тлі зближення Ук -раї ни з Російською Федерацією протя-гом 2010 року в наступному – 2011 ро цінамітилася тенденція до дистанціюван-ня. Більшість експертів (57 %), як іраніше, характеризували двостороннівідносини як «нерівноправне, асимет-ричне партнерство», але майже вдвічі(з 45 до 24 %) знизилася оцінка процесу«зближення» двох країн, на третину –«сателітної залежності» України відРосії (41 проти 61 % в 2010 році), при-близно так само – «клієнт-патрональ-них відносин (21 проти 61%). З єдинимпартнером, характер відносин з якимможна з деякою мірою умовності вва-жати «рівноправним» (у порівнянні зіншими) – Польщею – вдвічі (з 62 до31 %) впала оцінка «стабільності»,кожен третій експерт заявив про «стаг-націю», кожен п’ятий вказав на «взає-

мозалежність», а 17 % навіть вважають,що «зближення» двох країн триває.

Найбільш швидкими темпами відбу-вається подальше дистанціювання Ук -раї ни від Сполучених Штатів Аме рики.Для Вашингтона Київ опинився в «зонібайдужості», за відсутності перспективвибратися з неї. Близько 70–80 % екс-пертів протягом двох останніх роківвказують на це, оскільки «збереженнястатус-кво» та «стагнація відносин» посуті в даному разі означають те ж саме«дистанціювання». Цікаво, що тількикожен п’ятий експерт знаходить ознаки«клієнт-патрональних» відносин (зни-ження оцінки на третину порівняно з2010 р.). Взагалі ситуація з Україною таїї взаєминами із провідними зовнішньо-політичними гравцями поступово змі-щується до фактичної маргіналізації.Отже, від західного берега (вектору)Україна віддалилася, але й до східногоне надто наблизилася. З гордо піднятимпрапором «Євро-2012» держава чекалапопутного вітру або підвезення звідкі-лясь альтернативного російському де -шевого пального.

Зовнішня політика України, за екс-пертними оцінками, практично повніс-тю визначалася Президентом В. Яну ко -вичем (за підтримки МЗС). ВерховнаРада, в якій працювала «машина дляголосування» Партії регіонів, не малавпливу в цій сфері. Такий характер зов-нішньополітичної діяльності відобра-зився у рейтингу впливовості інститу-тів та груп еліт в Україні в сфері зов-нішньої політики. Зберігся суттєвийвплив найближчого оточення Прези -дента, а протягом 2011 року значнозросла вага тільки однієї категорії –фінансово-промислових груп. Впливлегітимних органів, що відповідають зазовнішньополітичний курс та його реа-лізацію (Кабмін, РНБОУ, МЗС) бувсуто символічним. Повністю відсутнітакож впливи з боку регіональних ліде-

70


рів та представників громадянськогосуспільства.

Виглядає доволі показово, що абсо-лютна більшість експертів вважають, щопогіршення міжнародного становищаУкраїни відбувається передусім че рездіяльність Президента (понад 80%), атакож парламенту (близько 70 %) тауряду (майже 55 %).

На цьому тлі майже унікальноюподією виглядає україно-американсь -кий діалог з питань потенційного спів-робітництва в енергетичній сфері. Заці -кавленість української сторони в інтен-сифікації взаємовідносин пояснюєтьсянагальною потребою в близькій пер-спективі зменшити критичну залеж-ність від постачань російських енерго-носіїв (за найвищими в Європі цінами),зокрема, шляхом збільшення власноговидобутку газу з нетрадиційних дже-рел. Сполучені Штати завжди виявля-ли готовність допомогти українськійстороні у вирішенні проблеми енерге-тичної безпеки. Про це, зокрема, наго-лошується в Хартії «Україна – СШАпро стратегічне партнерство», підписа-ній ще 19 грудня 2008 року. [1] Готов -ність дотримуватися букви і духу цієїУгоди Вашингтон неодноразово під-тверджував вже за часів президентаБ. Обами [1].

Перший крок у 2011 році на шляхудо цієї мети було зроблено 15 лютого,коли під час третього засідання україн-сько-американської Комісії стратегіч-ного партнерства у Вашингтоні міністренергетики і вугільної промисловостіУкраїни Ю. Бойко (послідовність якогоу відданості національним інтересамУкраїни виглядає сумнівною) і спеці-альний посланець державного секрета-ря США з енергетичних питань уЄвразії Р. Морнінгстар у присутностіспівголів комісії із стратегічного пар-тнерства – міністра закордонних справУкраїни К. Грищенка і Державного сек-

ретаря США Г. Клінтон, підписалиміжурядовий меморандум про взаємо-розуміння щодо ресурсів газу з нетра-диційних джерел.

Спільною метою, заявленою у мемо-рандумі, є створення умов для обмінузнаннями і експертними напрацюван-нями між урядами двох країн в сферах,що стосуються оцінки і кваліфікаціїресурсів сланцевого газу в Україні.Реалізація положень документа має по -ліпшити паливно-енергетичний балансУкраїни, зокрема шляхом диверсифіка-ції джерел постачань газу, залученняінвестицій і новітніх технологій у гео-логорозвідку і видобуток сланцевогогазу в Україні, започаткування на дер-жавному рівні системи стимулів і га -рантій для сприяння проектам у галузірозвідки і видобутку сланцевого газу,як основи для формування механізмудержавної підтримки проектів видобут-ку газу з усіх видів нетрадиційних дже-рел в цілому. Підписання меморандумувідбулося в рамках візиту українськоїделегації до США, під час якого обгово-рювалися питання реформування енер-гетичного сектора України, модерніза-ції української газотранспортної систе-ми і співпраці в освоєнні нетрадиційнихресурсів.

Перспективність видобутку сланце-вого газу, як альтернативи постачаннюросійського природного газу, підтверд-жують досягнення Сполучених Штатіву цьому напрямі упродовж останніхтрьох років. Сланцевий газ істотнимчином змінив енергетичний ринокСША і забезпечував на кінець 2011 ро -ку 15–20 % загального видобутку. Заоцінками IHS CERA, до 2018 року цейпоказник може скласти 180 млрд куб. м(27 %) на рік на фоні зниження видо-бутку газу з традиційних джерел. Доцього слід ще додати більше 200 млрдкуб. м на рік вугільного метану та газу,що видобувається із твердих пластів,

71


що в сукупності складає вже близькополовини усього американського газо-видобутку [2].

Зауважимо, що у 2009 році СШАвперше з 2001 року обігнали Росію заобсягами видобутку природного газу,здебільшого саме за рахунок сланцево-го газу, створивши тим самим суттєвіпроблеми для російського монополіста.

Ситуація виглядає таким чином:сланцевий газ перетворив американ-ський ринок із дефіцитного в самодос-татній, а надлишок африканськогоскрапленого газу підриває конкурен-тоспроможність російського газу в краї-нах ЄС. Насамперед це стосується Ка -тару, який, починаючи з весни 2009 ро -ку, активно демпінгував ціною газу наєвропейських ринках. Паралельно зцим збільшили власну продуктивність ітермінали самого ЄС. Як наслідок, ви -користання скрапленого газу збільши-лося на 70 млрд куб. Але головна про-блема полягає навіть не в тому, щоСША зможуть самостійно забезпечува-ти себе газом, а в тому, що надлишокскрапленого газу вже спрямовуєтьсяєвропейцям. Якщо взяти до уваги тойфакт, що вартість цього газу в 2009 роцібула в три рази нижча за європейськіціни на продукт «Газпрому», то ситуа-ція насправді виглядала критичною.Мало того, що під ударом опинилисяпозиції «Газпрому» на світовому ринкуяк монополіста, це ставить під загрозуплани освоєння Штокманівського газо-вого родовища в Карелії. Адже самезвідти планувалося постачати скрапле-ний газ на ринки США і ЄС. При цьому,за даними НАК «Надра України»,Україна має найбільші в Європі запасисланцевого газу. США виявили готов-ність брати участь у їх освоєнні.

Наступним кроком у розбудові дво-сто ронніх відносин в енергетичній сфе ріна практичному, а не суто декларативно-му рівні стало підписання 1 вересня

2011 року ДК «Укргазвидобування» такомпанією «Shell» оновленого договорупро спільну діяльність щодо по шуку тавидобутку вуглеводів у Дніп ровсько-Донецькому басейні. Було до сягнутодомовленості, що на першому етапікомпанія «Shell» інвестує 200 млн дол.США, а на наступному – ще 600 млндол. США.

14 жовтня 2011 року в Міністерствіенергетики та вугільної промисловостіУкраїни відбулося третє засідання ук -раїнсько-американської Робочої групиз питань енергетичної безпеки. Сторониобговорили питання інвестиційногоклімату, субсидій та тарифів в енерге-тичному секторі України, модернізаціюінфраструктури, зокрема газотран-спортної системи України, а такожструк тури регулятивних органів. Крімтого, учасники засідання приділилиувагу питанням реформування НАК«Нафтогаз України», відносинам з парт -нерами (в контексті укладення Угодипро асоціацію між Україною та ЄС,включаючи створення зони вільної тор-гівлі), стан та перспективи співробіт-ництва з американськими компаніями венергетичній сфері, обмін інформацієющодо стану виконання Меморандумупро взаєморозуміння щодо ресурсівгазу з нетрадиційних джерел. Слід від-мітити, що реалізація українсько-аме-риканських домовленостей із співробіт-ництва в енергетиці вимагають послі-довних енергійних кроків українськоїсторони, які гальмуються невизначеніс-тю й непрозорістю дій Києва в ційсфері.

Іншим важливим пунктом порядкуденного двосторонніх відносин є продов-ження спільної роботи для підтриманняядерної безпеки, включаючи зусилля збезпеки майданчика Чорнобильськогоатомного реактора.

У контексті відзначення 25-ї річниціЧорнобильської катастрофи американ-

72


ська сторона підтвердила важливістьпродовження міжнародної допомоги,зокрема внесків до Фонду «Укриття» зтим, щоб завершити проект його пере-творення на екологічно безпечну систе-му. Про це, зокрема, йшлося у листіБ. Обами до В. Януковича напередоднірічниці чорнобильської трагедії. Пре -зи дент США нагадав, що з часу аваріїна ЧАЕС Сполучені Штати надали240 млн доларів на проекти з відбудовиЧорнобильського укриття. «Я хочу пові-домити, що Сполучені Штати роблятьдодатковий внесок у сумі 123 міль йонидоларів на ці потреби та закликаютьінші країні також збільшити їхню під-тримку», – відзначив американськийпрезидент. У своєму листі він такожпозитивно оцінив зусилля українсько-го уряду, спрямовані на допомогуЯпонії в локалізації аварії на АЕС«Фукусіма Даїчі», включаючи пропо-зицію щодо надання досвіду України,набутого після Чорнобильської аварії.У Вашингтоні в одному із залівКонгресу США 4-го травня 2011 рокувідбулася конференція «25 років тра-гедії Чорнобиля: наслідки ядерноїкатастрофи», організована спільноПосольством України в США та Ук -раїн ським Конгресовим КомітетомАмерики. Головним гостем був міністрнадзвичайних ситуацій УкраїниВ. Балога, у її роботі брали участьпосол України в США О. Моцик, за -ступник помічника Державного секре-таря США Венн ван Діпен, глави дип-ломатичних представництв Японії,Литви, провідні фахівці у сфері ядер-ної безпеки та енергетики, представ-ники Конгресу США та українськоїгромади. У своєму виступі В. Балогапо інформував про заходи, які вжива-ються Урядом України з метою по -м’якшення наслідків Чорнобиль ськоїкатастрофи, а також про підсумкинещодавно проведених Київського Са -

міту та Конференції донорів Чорно -бильських проектів. Зокрема, він від-значив внесок Сполучених Штатів доподолання наслідків аварії на ЧАЕС,будівництва об’єкту «Укриття» та схо-вища відпрацьованого ядерного пали-ва. Держсекретар США Г. Клінтон іголова МЗС України К. Грищенко26 вересня підписали меморандум провзаєморозуміння в питаннях ядерноїспівпраці. США підтвердили намірнадати, згідно з затвердженим графі-ком, фінансову і технічну допомогу убудівництві і запуску до 2014 року дже-рела нейтронів у Харкові. На додачу донових дослідницьких програм джерелонейтронів зможе виробляти близько50 видів медичних ізотопів, що можутьвикористовуватися для лікування ракута інших захворювань. Обсяг фінансо-вої і технічної допомоги, як очікується,перевищить 60 млн доларів.

Підписання цього документа сталоважливим етапом на шляху реалізаціїрішення України позбутися всіх запасіввисокозбагаченого урану, що відбулосянапередодні Саміту з ядерної безпеки вСеулі у березні 2012 р. Ця ініціативавлучно вписалася у русло зовнішньопо-літичних кроків президента Б. Обами вгалузі ядерного роззброєння та зміц-нення ядерної безпеки. Тоді ж Спо лу -чені Штати пообіцяли надати усю необ-хідну технічну й фінансову допомогудля підтримки цих зусиль.

У рамках плану українсько-амери-канського військового співробітництва востанній тиждень березня 2011 рокувід бувся візит делегації Військово-Мор -ських сил Збройних сил України доцентру протимінної боротьби ВМССША у Сан-Дієго (штат Каліфорнія).На початку червня 2011 року відбулисяголовні щорічні спільні навчання – «Сібриз». Нагадаємо, що українсько-аме-риканські навчання серії «Сі бриз» про-водяться з 1997 року відповідно до

73


«Меморандуму про порозуміння таспівробітництво з питань оборони тавійськових відносин між Міні стер ст -вом оборони США та Міністерствомоборони України» від 1993 року. Вонизапочатковані на двосторонній основі зметою підготовки та нарощення бойо-вої готовності Військово-Морських силЗбройних сил України, але є відкрити-ми для інших країн, як членів НАТО,так і для позаблокових або нейтраль-них, що приєднались до програми«Партнерство заради миру». За період з1997 року було проведено вісім навчаньсерії «Сі бриз» – у 1997, 1998, 1999,2001, 2002, 2007, 2008 та 2010 роках.

Темою навчань у 2011 року, які про-водилися в Одеському морському тор-говому порту, в північно-західній аква-торії Чорного моря та на полігоні Ши -рокий Лан на Миколаївщині, було проведення міжнародної миротворчоїанти піратської операції – традиційнийв останні роки сценарій. Відрізнявся вінвід минулих не тільки своєю масштаб-ністю, а й кількістю країн-учасників.Протягом двох тижнів військовослуж-бовці Азербайджану, Алжиру, Бельгії,Великої Британії, Грузії, Данії, Канади,Кенії, Македонії, Молдови, Нідер лан -дів, Німеччини, Туреччини, США, Ук -раї ни, Франції та Швеції відпрацьову-вали дії багатонаціональних штабів тасил під час планування і проведенняміжнародної миротворчої операції.

Слід наголосити, що навчання «Сібриз» «закривають» 50 % планів бойо-вої підготовки українських моряків.Для морської авіації, за даними вій-ськових джерел, цей показник щевищий. І більшу частину витрат, а це від2 до 3 млн доларів США, оплачуютьамериканські платники податків.

За результатами візиту в УкраїнуВерховного Головнокомандувача Об’єд -наних Збройних сил НАТО у Європіадмірала Джеймса Ставрідіса улітку

2011 року на початку листопада Харківвідвідала американська військова деле-гація, у складі якої головні сержантиСтратегічного командування НАТО зоперацій та Командування Збройнихсил США у Європі. Метою їхньої робо-чої поїздки по Слобожанщині булонадання консультативно-дорадчої до -помоги українським військовим щодостворення професійного сержантськогокорпусу та вивчення організації на в -чального процесу у двох харківськихвійськових коледжах.

Через місяць у Косовому, на терито-рії американської військової бази«Bond steel», відбулося спільне заняттяукраїнських та американських військо-вослужбовців щодо припинення масо-вих заворушень. За сценарієм тре -нуван ня, рота військовослужбовцівнової 15-ї ротації американського кон-тингенту мала взяти під контрольвуличні заворушення, в ході яких булозаблоковано одну із доріг. Під час тре-нування особовий склад бойової групи«East» сил КFOR у Косовому мавнавчитися оперативно реагувати нанадзвичайні ситуації, здійснювати пси-хологічний вплив на збурених і неадек-ватних демонстрантів. Крім того, від-працьовувалися практичні дії з повітря-ної евакуації умовно постраждалих вій-ськовослужбовців. До заняття булизалучені автомобілі та спеціальнообладнаний медичний гелікоптер UH-60 «BlackHawk».

У контексті українсько-американ-ського економічного співробітництвапротягом 2011 року зберігалася тенден-ція до збільшення обсягів двосторонньоїторгівлі. Так, за підсумками 11 мі сяців2011 року загальний товарообіг зріс на46 % і склав 3 219 млн дол. США [3].Разом з тим й надалі досить скромним,враховуючи статус Сполучених Штатівяк найбільшого в світі інвестора, зали-шається обсяг прямих американських

74


інвестицій в українську економіку.Станом на 01.07.2011 року їх було залу-чено у розмірі 1 млрд 088 млн дол., щоскладає лише 2,3% усіх прямих інозем-них інвестицій в економіку України [4].За цим показником США посідаютьлише десяте місце. З метою поліпшенняситуації в цій сфері 7 листопада 2011ро ку в клубі Пенсільванського універ-ситету Нью-Йорка відбулася презента-ція «Найкращі інвестиційні можливос-ті в 2011 році в Україні», організованаДержавним агентством з інвестицій тауправління національними проектамиУкраїни і Генеральним консульствомУкраїни в Нью-Йорку за сприяння ком-панії «Broad Street Capital Group».Захід, участь в якому взяли близько 100представників ділових кіл США, зокре-ма керівники USUBC, HSBC Securities,UPS Capital, FCU, Manhattan Chamberof Commerce, LSE Motors Ltd, IBETrade Corp, New Tours USA тощо, ставпо чатком другого етапу світового «роуд-шоу», яке Державне агентство з інвести-цій та управління національними проек-тами проводило у 16-ти фінансовихцентрах світу протягом двох місяців. Урамках презентації були пред ставленіНаціональні проекти «LNG-Термінал»,«Енергія природи», «Олім пійська надія2022», «Чисте міс то», «Нове життя» та«Відкритий світ».

США є провідним партнером Украї -ни в галузі охорони здоров’я, зокрема зпитань протидії ВІЛ/СНІД, туберку-льозу, пташиному та пандемічномугрипу. 15 лютого 2011 року Міністрзакордонних справ України К. Гри -щенко підписав угоду між КабінетомМіністрів України та Урядом США проспівробітництво у сфері протидіїВІЛ/СНІД у 2011–2015 роках. Цере -монія підписання рамкового документавідбулася у Посольстві України в США.Американську сторону представлявГло бальний координатор США з

питань СНІД посол Ерік Гузбі. До -кумент визначає основні напрями спів -праці між нашими країнами у сферіпротидії поширенню ВІЛ/СНІД в Ук -раїні, яке, попри зусилля з боку нашоїдержави, останніми роками набуваєознак серйозного загострення. Середнайважливіших завдань, визначенихдокументом на наступні п‘ять років, на -дання нашій державі підтримки тареко мендацій у сфері боротьби зіСНІДом.

7 квітня у Міністерстві охорони здо-ров’я України відбулася зустріч з пред-ставниками МБФ «Фонду Клінтона».Голова Державної служби України зпитань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДута інших соціально небезпечних захво-рювань О. Федько зустрівся із керівни-ком Лабораторного підрозділу Міжна -родного благодійного Фонду «ФондВільяма Дж. Клінтона» паном З. Ка -цом. Сторони обговорили напрями по -дальшої співпраці у сфері розвитку сис-теми лабораторної діагностики ВІЛ-ін -фекції/СНІДу в Україні та визначилиподальші спільні кроки у напрямі опти-мізації роботи існуючої лабораторноїмережі регіональних центрів СНІДу.Зауважимо, що МБФ «Фонд Клінтона»співпрацює з МОЗ України у сфері про-грам профілактики розповсюдженняВІЛ-інфекції, розвитку лабораторноїдіагностики та навчання фахівців угалузі лікування ВІЛ/СНІДу. На зуст-річі були присутні співробітники Ко мі -тету з питань протидії ВІЛ-інфек-ції/СНІДу та іншим соціально небез-печним хворобам МОЗ України тапредставники МБФ «Фонд Клінтона».

У контексті політичного діалогу нанайвищому рівні слід зазначити, що про-тягом 2011 – весни 2012 року відбулисялише три короткі зустрічі президентівУкраїни і США.

Перша з них – наприкінці травня уВаршаві, коли В. Янукович брав участь

75


у робочому обіді від імені ПрезидентаПольщі Броніслава Коморовського начесть Глав держав-учасниць XVII Са -міту країн Центральної Європи. У захо-ді також взяв участь спеціальнийгість – Президент Сполучених ШтатівАме рики Б. Обама. Перед початкомобіду Президент України В. Янукович іПрезидент США Б. Обама привіталисята мали коротке спілкування.

Ще одного разу, згідно з повідомлен-нями офіційних українських джерел,президенти двох країн зустрілися підчас робочого візиту президента Українидо США для участі в роботі 66-ї сесіїГенеральної Асамблеї ООН в Нью-Йорку, який тривав з 19 по 22 вересня2011 року [5]. На другий день візитупрес-служба президента повідомилапро «коротку зустріч» В. Януковича зБ. Обамою: «У Нью-Йорку президентУкраїни Віктор Янукович взяв участь вофіційному прийомі від імені президен-та Сполучених Штатів Америки БаракаОбами. Під час заходу відбулася корот-ка тепла розмова президентів Українита США. Барак Обама відзначив тойвеликий внесок, який робить нинішнєукраїнське керівництво у справу ядер-ної безпеки в усьому світі». Проте слідзауважити, що офіційний сайт Білогодому про жодні зустрічі, тим більшепереговори президентів, не повідомив.Жодної подібної інформації не з’яви -лося і в американській пресі. Під часСаміту з питань ядерної безпеки вСеулі в березні 2012 року відбуласянадкоротка зустріч двох президентів,під час якої Обама подякував за вико-нання обіцянки щодо передачі Росіївисокозбагачуваного урану, запевнив упродовженні співробітництва з пов’яза-них з цим актом питань та порушивпитання щодо стану демократії в Украї -ні. Згідно з прес-релізом Білого дому,«Президент підкреслив важливість про -демонструвати життєздатність ук раїн -

ської демократії, забезпечивши віль ні,чесні та прозорі парламентські вибори вжовтні. Президент також ви словив стур -бованість вибірковими пе ре слі ду ван -нями політичної опозиції» [6].

На той час Сполучені Штати вженеодноразово заявляли про своє зане-покоєння згортанням демократичнихпроцесів та переслідуваннями політич-ної опозиції в Україні, що значно уск-ладнило розвиток двостороннього діа-логу, особливо у другій половині2011 року – під час судового процесу таза судження колишнього прем’єр-міністра Ю. Тимошенко.

Але перший сигнал про стурбова-ність Сполучених Штатів станом демо-кратії в Україні надійшов із Ва шинг -тона ще на початку квітня 2011 р., колиДержавний департамент США опри-люднив щорічний звіт про стан дотри-мання прав людини у світі, в якомузазначалося, що ситуація в цій царині вУкраїні є вкрай критичною. Держдепзвернув увагу на збільшення випадківобмеження свободи зібрань, а такожпосилення корупції в уряді й суспіль-стві. Крім того, у звіті містилися крити-ка неефективної та корумпованої судо-вої системи в Україні та наводилисяприклади збільшення тиску на засобимасової інформації, самоцензури середвласників ЗМІ та їх співробітників,побиття журналістів.

Починаючи з другої половини черв-ня 2011 р. відбувається різке погіршен-ня тональності двостороннього діалогу,рівень українсько-американських від-носин у політичній площині стрімкознижувався, що було викликане проти-лежними оцінками Києвом і Вашинг -тоном перебігу подій, пов’язаних,насамперед, з судовими процесами надлідерами української опозиції – колиш-нім прем’єр-міністром Ю. Тимошенкота колишнім міністром внутрішніхсправ Ю. Луценком. Держдепартамент

76


США закликав уряд України утрима-тись від дій, що створюють враження«вибіркового правосуддя» та підрива-ють верховенство права в Україні.Виступаючи на міністерській конфе-ренції Спільноти демократій у Віль -нюсі влітку 2011 р., держсекретар СШАГ. Клінтон зазначила: вона вважає, щосудовий процес проти Ю. Тимошенко єполітично заангажованим. У вересні2011 р. держсекретар США Г. Клінтонта Верховний представник ЄС з питаньзовнішньої політики та безпеки К. Еш -тон надіслали В. Януковичу спільногоприватного листа, в якому висловилизанепокоєння згортанням демократич-них процесів в Україні та арештомЮ. Тимошенко.

26 вересня в ході зустрічі з міністромзакордонних справ України К. Гри щен -ком американський держсекретар щераз закликала українську владу дотри-муватися демократичних принципів.Г. Клінтон, зокрема, зауважила, щодуже важко будувати демократію вУкраїні, але додала, що США прагнутьбачити реальні зміни: «Життєво важли-во, щоб влада уникала будь-яких дій,які можуть підірвати демократію, вер-ховенство права або участь у політич-ному житті країни». А після винесеннявироку Печерським судом м. Києва11 жовтня 2011 року, який засудивЮлію Тимошенко до 7 років тюремногоув’язнення за перевищення службовихповноважень при підписанні газовихдомовленостей з Росією на початку2009 року, на офіційному сайті Адміні -страції президента США Б. Обами булаоприлюднена спеціальна заява з цьогоприводу, в якій, зокрема, йшлося про те,що «Сполучені Штати глибоко розча-ровані засудженням і вироком щодоколишнього прем’єр-міністра УкраїниЮлії Тимошенко за політично вмо -тивованим кримінальним переслі ду -ван ням». «Звинувачення проти Тимо -

шенко і хід судового розгляду цієї спра-ви, а також переслідування інших ліде-рів опозиції та членів попередньогоуряду, викликали серйозні побоювання зприводу прихильності української вла -ди демократії та верховенству права –зазначили у Білому домі – СполученіШтати рішуче підтримують мету укра-їнського народу жити в демократичній іпроцвітаючій європейській країні, ізалишаються відданими зміцненнюдво стороннього співробітництва, засно-ваного на спільних цінностях та спіль-них інтересах. Проте Україна не можедосягти цієї мети без подвоєння зусиль,спрямованих на захист і зміцнення де -мократії та верховенства права для всіхгромадян країни». «Враховуючи це,Спо лучені Штати закликають звільни-ти Тимошенко та інших політичнихлідерів і колишніх урядовців, і вважа-ють, що вони не повинні бути обмеже-ними в можливостях повноцінно братиучасть у політичному житті, зокрема і впарламентських виборах наступногороку» – наголошувалося у документі.

Оцінюючи підсумки українсько-аме риканських відносин, маємо конста-тувати, що їх порядок денний визначав-ся не лише (1) змінами, що відбулися врезультаті переосмислення змісту «стра -тегічного партнерства» між двома дер-жавами внаслідок трансформацій зов-нішньополітичного курсу України післяобрання В. Януковича президентом напочатку 2010 року, та (2) «перезаванта-женням» американо-російських відно-син, в результаті чого Україна опинила-ся на периферії американських націо-нальних інтересів, але, насамперед,внутрішньополітичними процесами внашій країні.

Відверте розчарування адміні стра -ції Б. Обами у внутріш ньо політич но -му кур сі Києва, викликане значнимпосиленням авторитарних тенденцій,згортанням демократії, придушенням

77


опозиції шляхом судового переслі -дуван ня її лідерів, мало вагомі наслід-ки. Після винесення вироку у Печер -ському суді м. Києва Ю. Тимошенкопо «газовій справі» відбулося призу-пинення співпраці України з МВФ (девплив США є надзвичайно високим),внаслідок чого наша країна у черговийраз опинилася під загрозою дефолту.Не одноразові декларації офіційногоКиє ва про всі можливості економічногорозвитку без допомоги з боку МВФ немали під собою об’єктивних підстав –будь-які кредити з інших джерел що -найменш удвічі дорожчі. Як наслідок,вже 19 жовтня 2011 р. рейтинговеагент ство «Fitch» погіршило прогнозщодо довгострокового рейтингу де фол -ту емітента (РДЕ) України в іноземній і

національній валюті з «по зитивного»на «стабільний», під твердивши довго -строковий РДЕ та короткостроковийРДЕ на рівні «В».

У цілому сфера взаємодії двох дер-жав за збереження в порядку денномужиттєво важливих для України пи -тань, залишається досить обмеженою,бракує основи для позитивних зсувіву двосторонніх відносинах в подаль-шому. Всі спроби Києва відокремитиекономічні та безпекові питання відтенденцій політичних змін в Українібули заздалегідь приречені на невда-чу. Легковажно позбавившись СШАяк «балансуючої» сили щодо іншихзов нішніх впливів на Україну, Київзначно погіршив свої міжнародніпозиції.

Список використаних джерел1. Хартія Україна–США про стратегіч-

не партнерство від 19.12.2008. –Електронний ресурс – Режим доступу:http //za kon2.ra da.gov.ua/ laws/show/ -840_140/ print1330090685074362

2. Геллер Е.И., Мельникова С.И. Другойгаз / Е.И. Геллер, С.И. Мельникова // Рос -сия в глобальной политике. – 2010 - № 2,Март-Апрель – [Електронний ресурс] –Режим доступу: http://www. globalaffairs.ru/numbers/43/13579.html.

3. Режим доступу: mfa.gov/ ua/mfa/ ua/ -pub lication/content/57804.htm

4. Режим доступу: mfa.gov/ ua/mfa/ua/ -publication/content/57804.htm

5. Режим доступу: http: //txtne wsru. -ua / Ukraine/21 sept 2011/ janukowycz_ -obama. html

6 Режим доступу: http://www. white -house. gov/the-press-office/2012/ 03/27/ -readout-president-s-discussion -president-yanukovych

7. Обама розчарувався в Януковичі12.10.2011. – Електронний ресурс – Режимдоступу: http://ua.politics. comments.ua/ -2011/10/12/161991/obama-rozcharuvav-sya-v-yanukovichi.html]

78

Формування системицінностей українців в умовах інтеграційно-цивілізаційних процесів

Григорій Шамборовський

Усвіті близько 20 міжнароднихінтеграційних економічних сис-тем (об'єднань), що охоплюють

основні регіони і континенти земної кулі.На країни, що входять до них, припадаємайже 2/3 ВВП планети і основна частинаміжнародної торгівлі (приблизно 7 трлндол. США) і міждержавного руху капіталів(майже 0,6 трлн дол. США). Деякі з такихсистем охоплюють десятки країн (Афри -канське економічне співтовариство –понад 30, АТЕС – понад 20, ЄС – 27). Алечим насправді є інтеграційні процеси?

Відповідь на це запитання залежитьвід того, кого запитуватимуть. Еконо -місти і політологи розглядають інтегра-цію, як згуртування, об'єднання полі-тичних, економічних, державних і гро-мадських структур в межах регіону,країни, світу. Однак з погляду історіо-софських концепцій інтеграція – цеетап розвитку цивілізацій, що є набага-то глибшим трактуванням цього явищаі процесу. В історії давно відомі об’єд -нання територій під юрисдикцією імпе-рій, королівств, князівств, згодом вій-ськові та політичні союзи, федерації ісьогодні – міжнародні об’єднання, ме -

тою яких є усунення торговельнихперешкод, а також гармонізація соці-ально-економічних відносин.

Цивілізаційні теорії набули особливоїактуальності насамперед завдяки дослід-женням О. Шпенглера, А. Дж. Тойн бі,С. Гантінгтона і Ф. Фукуями. Українськівчені Ю. Пахомов, А. Гальчинський,О. Гончаренко також звертаються доцивілізаційних теорій, що дає підставивийти за рамки мислення в поняттяхдержави, розкриваючи загальні цивілі-заційні основи міждержавної взаємодіїна основі усвідомлення власної цивілі-заційної ідентичності.

Історичний досвід інтеграційнихпроцесів нероздільно пов'язаний з між-народними конфліктами та війнами.Існує відеоролик в якому протягомп’яти хвилин показано 1000 років тери-торіальних змін кордонів тогочаснихєвропейських держав, більшість з якихсупроводжувалась збройними конф-ліктами і завоюваннями [1].

Українська історія – невід’ємна час-тина всесвітньої історії, що нерозривнопростягнута від Київської Русі (у су -часних версіях – від «протослов’ян,

The article is devoted to the problem of Ukraine’s formation as a distinctive state on the borderbetween Western and Eastern civilizations. Ukrainian policy-makers must start moving to a newlevel in foreign policy and develop the concept of building a bridge between Europe and Asia thatwill serve not only to facilitate the exchange of goods and services, but to unite and strengthenWestern and Eastern values. A gradual and purposeful advance toward the development of a dem-ocratic society based on consolidation of private initiatives, big businesses and patriotic authoritieswill not only ensure economic development, but also foster the establishment of social justice.

79

Г. Шамборовський. Формування системи цінностей українців в умовах...

праслов’ян, давніх слов’ян» з ІІІ тися-чоліття до н. е.). Українські землі одвіч-но виступають важливими ресурсами імають стратегічне геополітичне значен-ня на кордоні Європи та Азії.

Формування суверенної держави натериторії українських земель було інадалі є надзвичайно важким завдан-ням для її народу. Географічне розта-шування України, родючі ґрунти, вигід-ні шляхи сполучення, брак надійнихприродних кордонів по всьому пери-метру завжди робили її територіюоб’єктом численних експансій з бокудвох найбільших цивілізацій «Заходу» і«Сходу», «Європи» і «Азії», євроатлан-тичного світу і євразійського, латин-сько-католицького і візантійсько-пра-вославного. Ця обставина також істот-но вплинула на самоідентифікацію іформування соціально-економічнихцінностей українців.

Спроби знайти відповідь на запитан-ня щодо походження та джерел україн-ської ідентичності здійснювались вукраїнській історичній, філософськійта міжнародно-політичній науці відкінця ХІХ ст. Цій темі були присвяченіпраці М. Драгоманова, М. Гру шев сь -кого, М. Міх новського, Д. Донцова,С. Руд ницького і Ю. Липи. Всі вонипереконливо обґрунтовували потребуорієнтації України на Схід, на Захід, наПівніч і Південь. Наприклад, С. Руд -ниць кий висловлював думку, що зов-нішньополітичним орієнтиром Українимає бути Захід, Ю. Липа – Південь ічастково Північ. Цій темі присвяченобагато сучасних публікацій, зокрематакі вчені, як О. Коппель і О. Пар хом -чук роблять великий внесок у дослід-ження історико-цивілізаційних про-блем України [2].

З уваги на географічне розташуван-ня та історичні події Україна не лишена кордоні між Європою та Азією, алерозділяє дві системи культурних цін-

ностей в Євразії. Відомий стратег-полі-толог С. Гантінгтон відніс Україну дороз ряду так званих розірваних країнміж західною католицькою цивілізаці-єю і російським православним світом.На долю нашої держави випало важкецивілізаційне випробовування – бути вцентрі соціально-економічних інтересівта конфліктів між Сходом і Заходом.Конфлікт чи «зіткнення цивілізацій»не важливо спричинений він був еконо-мічними, релігійними чи ідеологічнимиінтересами сприяв тому, що Україна напочатку ХХІ ст. розділяє дві системицінностей і є унікальною біполярноюдержавою в центрі Європи.

У книзі Л. Залізняка міститься низ капраць, присвячених питанням етногене-зу українців, в яких чітко, логічно і нависокому фаховому рівні описано істо-ричний процес розвитку відносин укра-їнських держав із західними і східнимисусідами, що в сучасному розумінні булинічим іншим, як інтеграційними проце-сами то в одну, то в іншу цивілізацію.Автор переконливо доводить, що україн-ський народ завжди був частиною захід-ноєвропейської цивілізацієї і наводитьфакти та події, які призвели до її погли-нання східноєвропейською цивілізаці-єю, яку уособлювала Російська імперіята її прямий спадкоємець СРСР [3].

Національна ідея і зовнішньоеконо-мічні пріоритети набули особливоїактуальності протягом років незалеж-ності, коли українцям знову випаламожливість будувати державу, заснова-ну на власних історичних, політичних,соціокультурних та економічних інте-ресах. Однак українське суспільство задвадцять років не змогло визначитисяні з етичними, ні з національними і, тимбільше, з цивілізаційними цінностями,які дали б змогу сформувати свої інте-реси і завдання.

Про невизначеність українців сто-совно цивілізаційної орієнтації та взає-

80


мозаперечність соціально-економічнихцінностей написано вже чимало. Прокомплекс біполярності українців пише,зокрема, М. Рябчук: «Українці у різнихсоціологічних опитуваннях дають диво-вижні відповіді: дві третини, наприк-лад, хоче у ЄС і водночас дві третини –у союз із Росією й Білоруссю; дві тре-тини хоче вільного ринку й демокра-тичних свобод і так само дві третинихоче планово-розподільчої економікий авторитарної твердої руки; дві трети-ни шанує Шевченка й Грушевського ідві третини – Лєніна й Петра Пер -шого» [4].

Така ситуація сприяє розподілуукраїнців на прихильників ЄС та Росії.Однак насправді це не так очевидно, якзапевняють політичні лідери, чим щебільше загострюють проблему. Гіршете, що в Україні відбувається поділ набідних і багатих, впливових і байдужих,цінних і непотрібних, сформувалисяолігархічні й політичні групи, які роз-глядають населення України або якробочу силу або, в кращому разі , якелекторат.

Ця проблема стала чи не основною утому, що ми не досягти бажаного рівнярозвитку економічної та політичноїсистем. Більша частина населення не -вдоволена рівнем та якістю життя.Молодь залишає державу в пошукахкращого добробуту, старше поколіннявиживає на мізерну зарплатню, а у пен-сіонерів ледве вистачає грошей на ліки іхарчі. До того ж це відбувається в краї-ні, яка за своїми природними і люд-ськими ресурсами є однією з найбагат-ших у світі! Водночас інші українцікупують автомобілі класу люкс, елітніквартири і будинки, літаки і яхти, пред-мети розкоші, відпочивають на найдо-рожчих світових курортах.

На тлі цього в Україні відбуваютьсяполітичні скандали і шоу, де наші ліде-ри – «національна еліта» звинувачують

один одного у зраді національних інте-ресів, а простим українцям пояснюютьскладну політико-економічну ситуаціюв державі її комуністичним спадком,проблемами трансформаційного періо-ду, економічними кризами, помилкамипопередньої влади. Причому так гово-рять новообрані лідери незалежно, якуполітичну партію вони представляють– владну чи опозиційну.

Зовсім іншу думку про проблеми вУкраїні можна почути в розвинутихкраїнах світу, тут прямо говорять прокорумпованість, безвідповідальністьта особистий інтерес української полі-тичної та економічної еліти. Втім, неварто звинувачувати лише владу в усіхнегараздах нашої держави, оскількичасто проблема прихована в кожному знас. Гіркий історичний досвід держа-вотворення, нищення і плюндруваннянаціональної культури та патріотичноїеліти викривив уявлення українцівпро життєві цінності і блага. На жаль,цей процес не зупинився з крахомрадянської системи, а у зміненій формітриває.

Західні цінності зробили революцій-ний перелом у свідомості українців ісприяли інтенсивному розвитку осо-бистості та її творчого потенціалу.Раптовий перехід від соціалізму доіндивідуалізму, егоцентризм та масовакультура споживання відзначилисяжорстокістю і байдужістю до співгро-мадян, що виявилося у соціальнійнесправедливості та в розшаруваннісуспільства.

Кардинальна зміна суспільної систе-ми, що відбулася за останні десятиліттяв українському суспільстві, вимагаютьпереоцінки значущості багатьох фунда-ментальних цінностей. Молоде поко-ління українців вже не пов’язане зколишніми цінностями, але й не повніс-тю сприйняло цінності вільного демо-кратичного суспільства.

81


Україна на початку ХХІ ст. сформу-валася як учасник інтеграційних проце-сів і відіграє важливу роль саме на межіцивілізацій, що потребує відповідноїформи регіональної політичної та еко-номічної організації. Сучасні демокра-тичні тенденції вимагають від громадя-нина не лише політичної активності, а йусвідомлення власної ролі та ваги вжитті суспільства, а також дії відповід-но до власних переконань і цінностей.Від того, яку систему цінностей оберечи сформує українське суспільство насучасному етапі залежить не лише долянашої держави, а й майбутнє всієїЄвропи.

Трансформація соціально-економіч-них цінностей в Україні

В Україні становлення соціально-економічних цінностей складне і важкечерез те, що вже понад три століттяукраїнцям нав’язують ідеї, які чужі длясамобутньої, вольової та унікальноїнації і суперечать здоровому глузду таприроді людини. Найболючішим і не -справедливим можна вважати насиль-ницький спосіб комуністичної владиформування «радянської людини», якамайже зруйнувала найважливіші цін-ності українця – любов до праці, повагудо батьків і предків, пошану до громади,віру в Бога.

Радянська система цілеспрямовановпливала на особистість, починаючи віддитячого садка і закінчуючи трудовимизборами людину змушували до неї при-стосовувався. Вироблялися риси сві-тогляду, погляди на життя, звички, тра-диції, які за багато десятиліть глибокозакріпилися у свідомості людей колиш-нього СРСР.

Але навіть тепер, після того, яккомуністична диктатура відійшла вминуле і виросло нове покоління укра-їнців, які ніколи не чули фальшивоїпропаганди і не відчували страху перед

тоталітаризмом, в українському сус-пільстві надалі відбуваються процесируйнування національних цінностей,заснованих на повазі до праці і співгро-мадян. В державі бракує національноїекономічної культури, нема розумінняструктури й механізмів перехідної еко-номіки та уміння виконувати конкрет-ні економічні ролі в умовах ринковихреалій.

Узагальнюючи феномен пострадян-ської соціально-економічної культури,С. Матвєєв, Л. Лясота стверджують, щоїї неможливо укласти в загальноприй-няті типологізації та класифікації, вонахарактеризується поєднанням декіль-кох різнорідних шарів, елементів, якіможна згрупувати в такі блоки:

• фрагментарність, що виявляється впоєднанні особливостей вияву елемен-тів традиційно українських, радянських(цінностей патерналістської куль тури) імодерністських (цінностей капіталіс-тичної культури, які запозичуютьсяразом із західними ринковими інсти-тутами);

• високий ступінь гетерогенностіеко номічної культури – існування бага-тьох класових, національних, регіо-нальних, конфесійних та інших суб-культур;

• конфліктність – брак базовогокон сенсусу в суспільстві щодо еконо-мічних цінностей, високий ступіньнапруженості між соціально-класовимиугрупованнями;

• амбівалентність, яка виявляється водночасному підтримуванні різних еко-номічних цінностей [5].

Існує також думка, що для постра-дянської людини ринкова економіка –це імперіалістична економіка визискутрудящих, підприємець мислиться ли -ше в категоріях експлуататора найманоїпраці, а звичайна людина не потребуєдемократичних свобод, бо привчена додержавного патерналізму. Вона має

82


пасивну психологію, не готова взятивідповідальність за власне працевлаш-тування і за стан речей у громадськомужитті [6].

Однак така, здавалось би вичерпна,характеристика пострадянського укра-їнського суспільства породжує більшезапитань аніж відповідей і найголовні-ше з них – чи насправді все так безна-дійно. Адже якщо прийняти такий стансправ, то українці не мають шансів назгуртовану і незалежну державу. Нащастя, це не зовсім так, і це засвідчуєреальність. Події Помаранчевої рево-люції 2004–2005 рр. засвідчили актив-ність, солідарність і згуртування укра-їнського народу. Можливо тоді спрацю-вала історична пам’ять, або завдякивисокій освіченості українці здатнідолати стеоретипи і об’єднуватися зара-ди спільного добробуту. Українці щезберігають спадщину радянської, тепервже й пострадянської культури, алематеріально і, щонайважливіше, духов-но спрямовані на розвиток власноїдавно вимріяної самостійної держави.

Соціальні зміни приводять до посту-пового утвердження в суспільній свідо-мості нової системи ціннісних орієнта-цій. Сьогодні відбувається формуванняособливого соціокультурного типунового українця, який інтегрований усвітові соціально-економічні процеси ізалежить більше від них, аніж від пере-житків минулого.

Це засвідчила економічна криза2008 р., коли виявилося, що не лишенаціональна економіка вразлива до зов-нішніх шоків, але і соціально-економіч-ні цінності українців прямо залежатьвід змін глобальної економічної культу-ри. Україна інтегрована в світову еко-номіку, засновану на принципах лібера-лізму і вільного ринку, де конкуренціявизначає дохід кожного учасника. Томудобробут українців залежить від ефек-тивності виробництва і споживання не

лише на внутрішньому, але і на світово-му ринку. Це означає, що національнаекономічна культура не лише повиннабути заснована на принципах ринковихвідносин, а й бути інтегрованою відпо-відно до особливостей світової еконо-мічної культури.

Загальною тенденцією глобалізова-ного світу є пошук універсальних цін-ностей і очевидною стає потреба чітко-го визначення пріоритетів, які, з одногобоку, найбільше відповідатимуть акту-альним економічним і соціальнимпотребам людства, а з іншого, сприяти-муть розвитку національних держав.Дослідники акцентують увагу на психо-логічних особливостях індивідів і шу -кають спільних рис у поведінці тапотребах людей у світі, незалежно відїхніх національних, ідеологічних, релі-гійних чи будь-яких інших переконань.Велика робота проводиться у межахтаких міждисциплінарних наук, якекономічна психологія та соціальнапсихологія, а також культурологія,маркетинг, етнографія. Їх одночаснооб’єднує і розділяє спільний предметдослідження – добробут, оскількикожна наука по-своєму трактує цебагатогранне поняття.

У економіці та соціології увагадослідників зосереджується на аналізічинників соціально-економічного сере-довища добробуту індивіда: доходах,злочинності, якості продуктів, доступ-ності закладів охорони здоров’я, ступе-ні розв’язання соціальних проблем,рівні освіти тощо. Психологія традицій-но зосереджує увагу на афективнихструктурних компонентах суб’єктивно-го мислення – емоційних рефлексіях іціннісних переживаннях людей.

Важко оцінити, чи різке гальмуван-ня світового економічного розвиткумало лише негативні наслідки для про-гресу людства, оскільки в світі відбуло-ся переосмилення ціннісних основ осо-

83


бистості і суспільства загалом, звернен-ня до проблеми етичних цінностей.

Етика та економіка споживання як чинник соціально-економічного

добробуту українців

У дослідженні соціально-економіч-них цінностей під час економічних кризособливо актуальним є етичний підхід,оскільки економіка завжди має справу ззовнішніми, а етика досліджує внутріш-ні блага людини і визначає значущістьвнутрішньої системи ціннісних орієн-тацій. Економіка має дбати про збіль-шення людських потреб, щоб більшевироблялося, щоб сума матеріальнихцінностей збільшувалася. Етика жзавжди навчала людство обмежуватисвої потреби.

Людина підсвідомо відчуває пра-вильність етичного існування, однакцілеспрямовано намагається максимі-зувати корисність споживання благцивілізації. Звичайно, не можна говори-ти, що так чинить кожна людина. Миможемо спостерігати цілком протилеж-ну поведінку багатьох людей в усьомусвіті, які відмовляються від споживан-ня додаткових матеріальних благ задлязбереження здоров’я, ресурсів чи роз-витку духовного світу. Однак такапрактика здебільшого актуальна (аботрапляється) на вищих рівнях розвиткулюдини і часто буває вимушеною черезпевні правила, обмеження, норми ідогми. Такий парадокс людських по -треб неможливо пояснити в межахпозитивної економіки, що змушує до -слідників постійно переглядати підва-лини економічної науки – модель еко-номічної людини.

Тенденція щораз більшого спожи-вання стає дослідницькою проблемоюсоціології, культурології, маркетингу,етнографії, соціальної психології. До -слідженню поведінки споживачів при-свячено багато наукових робіт, проте,

не зважаючи на численні спроби роз-ширити знання про природу і мотива-цію у поведінці споживача, досі в еко-номічній теорії властивості споживачазалишаються на рівні уявлень про «еко-номічну людину» – раціональногосуб’єк та системи суспільного відтво-рення. Однак у сучасних умовах гло-бального і водночас індивідуальногоформування споживчого попиту, спо-живання слід розглядати як соціокуль-турний та психоекономічний феномен зновою роллю, що конституює у форму-ванні суспільних відносин. Важливоусвідомлювати, що споживачі – це нераціональні егоїсти, які максимізуютьфункцію корисності, а живі люди, якихбільше цікавить набір соціо-економіч-них характеристик життя, аніж додат-кова корисність споживання благ.

Особливу увагу треба зосереджува-ти на поведінці споживача, оскількиспоживання є основним індикаторомдобробуту і сигналом для виробників.Штучне стимулювання споживаннязасобами реклами призводить до кризинадвиробництва. Споживання стоїть уцентрі дослідження економіки з одногобоку як етична проблема, а з іншого –як суто економічна, оскільки збільшен-ня населення планети закономірно ведедо збільшення попиту на товари іпослуги, а брак достатніх ресурсіввимагає виробництва універсальнихпродуктів.

Споживання відображає психолого-економічні властивості особистості йреалізується через ставлення індивідадо економічної реальності та взаємовід-носин з іншими людьми. В ці відносинивключено такі психічні феномени, якцілі, мотиви, наміри, очікування тощо.Уявлення та клопотання людей провласне матеріальне становище постійновпливають на їхню повсякденну еконо-мічну поведінку та взаємодію в соціаль-ному й економічному середовищі і

84


заторкують всю систему макроеконо-мічних відносин з державою, багато вчому визначаючи життєву позицію, сві-тогляд, сферу цінностей людини.

Можна впевнено говорити, що став-лення індивіда до власного добробутувпливає на формування його соціаль-но-економічної ідентифікації і визначаєрівень задоволення від життя. Суб’єк -тивність людини в тому, що вона усві-домлює причиново-наслідковість своїхдій і впливає на хід свого життя. Впошуку оптимального стану речей, лю -дина здатна перетворити незалежну віднеї ситуацію на залежну, і поліпшитиабо погіршити її для себе і для навко-лишнього світу.

Біологічна еволюція передбачає за -кономірний розвиток усіх життєвихпроцесів завдяки зміні генних кодів.Термін еволюція широко застосовуютьв різних комбінаціях. Наприклад, частоговорять про культурну, соціальну, еко-номічну, цивілізаційну та іншу еволю-цію. У багатьох публікаціях авторинамагаються пояснити, виокремити інавіть сформулювати наукову новизну,використовуючи це поняття. Однак укожному випадку розуміється якийсьрозвиток, здебільшого позитивний.Ево люція розглядається як накопичен-ня досвіду, кількості переживань, щобпри досягненні достатньої сили, якіс-ності, зробити квантовий стрибок нановий, складніший і вищий рівень.Проте слід пам’ятати, що еволюційнийстрибок потребує значних ресурсів –затрат енергії і матерії.

Починаючи від епохи пізнього се ред -ньовіччя, людство застосувало ефек -тивний чинник науково-технічного про -гресу – принцип інновацій, за сно ванийна антропоцентризмі, згідно з якимлюдина вбачає своє призначення вперетворенні природи. Це значно при-швидшило формування техногенноїци вілізації, де принцип інновацій є

детермінантою суспільного розвитку іосновою аксіології виховання. Сутніс -ною рисою техногенної цивілізації єпошук і застосування нових технологій,до яких належать не тільки виробничітехнології (що забезпечують економіч-не зростання), а й технології соціально-го керування і соціальних комунікацій.Ідеал індустріалізму, наукова раціо-нальність, ідеал активно-діяльнісногоставлення людини до світу, ідеал віль-ної особистості, права людини – ціцінності техногенної цивілізації ство-рили новий тип людини, а її роль усуспільстві визначається її інно ва цій -ною діяль ністю.

Історичне коріння західного типуетики і економіки формувалися підвпливом античності, християнства, ін -дивідуалізму та демократичних тради-цій. Східні цивілізації були сформованіпід впливом мусульманства та буддиз-му, провідної ролі держави, домінуван-ня колективізму і бюрократії над права-ми особистості.

Зважаючи на трагічність розвиткуцивілізаційних процесів – прогресивначастина людства обрала ідеї європей-ського демократичного суспільства:права людини, рівність, мир, соціальнусправедливість, демократію, сво боду,безпеку громадян, взаємозалежність,плюралізм, культурну різноманіт-ність, відкритість, відповідальність,партнерство, повагу до навколишньо-го середовища, що суттєво сприяє со -ціально-економічному розвитку країнта регіонів.

З іншого боку, в сучасному світі щеіснують і розвиваються цінності, засно-вані на колективізмі, які часто запере-чують інтереси, цілі та свободи окремо-го громадянина. Крайніми виявамиколективізму в історії людства можнавважати: інтереси нації – нацизм, дер-жави-корпорації – фашизм та інтереси«трудящих мас» – комунізм.

85


Такі тенденції розвитку сучаснихцивілізацій свідчать про, те що людствона початку ХХІ ст. ще не змогло визна-читися з єдино правильним шляхомсоціального й економічного розвитку.Воно випробовує по-новому старі кон-цепції розвитку – відбувається змінаантропоцентризму на теоцентризм, кос-моцентризм – людство постійно в по -шуку оптимальної рівноваги між внут-рішнім і зовнішніми потребами.

В Україні ця проблема загостреначерез нестримне бажання досягнутипіку корисності споживання, що супро-воджується нехтуванням духовних цін-ностей. Однак назвати це стремліннямукраїнської еліти до гедонізму (в пере-кладі з грецької – задоволення, насоло-да), що пов’язує моральне добро із задо-воленням, дуже важко. З іншого боку,через постійний шквал масової інфор-мації, що супроводжується інтенсив-ним просуванням товарів, а такождавня мрія українців жити «як люди»сприяє конформізму в українськомусуспільстві, що означає відсутністьвласної позиції домінантності, безприн-ципна і некритична покора певніймоделі, що володіє найбільшою силоютиску (думка більшості, визнаний авто-ритет, традиція).

Проблеми не розв’язані, і не можутьбути розв’язані в умовах, коли ринковійекономіці, яка будується на принципахлібералізму і демократії, суперечитькультура суб’єктів господарювання,притаманна радянській економіці, колирішення ухвалювало обмежене колоосіб на основі спеціальної (інколи йкулуарної) інформації. В Україні транс-формація радянської соціально-еконо-мічної системи цінностей призвела доформування особливого типу монопо-лізації економіки і політики – олігархії,яка є крайнім виявом розшаруваннясуспільства і загрожує новими конф-ліктами.

Олігархічна модель розвитку держа-ви не є новим явищем в історії розвиткусвітової економіки. Багато країн про -йшли через це випробування на шляхудо демократичного устрою та ефектив-ної соціально-економічної системи.Чого варті події в США на початкуХХ ст., коли трести контролювалимайже всі галузі економіки. І навітьтепер елементи монополій частково є вринкових відносинах розвинутих країн.З середини ХХ ст. монополії набулинової назви – транснаціональні компа-нії і відтоді є інтенсивними учасникамита урухомлювальною силою інтеграцій-них і глобалізаційних процесів у сучас-ному світі. Доречно згадати, що цепередбачив ще наприкінці ХІХ ст.М. Туган-Барановський, коли говоривпро формування картелів у вугільній істалеливарній промисловості в Європі.

Україні також не вдалося оминутидраматичного світового досвіду нако-пичення і перерозподілу початковогокапіталу. Ситуація істотно погіршиласявнаслідок економічного спаду, який бувспричинений кризою 2008 року. Ук -раїнці втратили заощадження та інвес-тиції, обсяг яких достовірно не відомий.За оцінкою МВФ, обчислений у дола-рах США ВВП України за 2009 рік ско-ротився на 35, 6 % (179.6 млрд дол. 2008проти 115,7 млрд дол. 2009 р.) [7].

Разом з істотним зниженням темпуекономічного розвитку в Україні відбу-лася зміна політичної еліти. Нова владарадикально підійшла до розв’язанняекономічних і соціальних проблем –шляхом бюрократії і ручного управлін-ня. Це вкрай негативно вплинуло нанаселення країни, на матеріальний і надуховний добробут більшості україн-ців. Однак відносно ліберальна плат-форма розвитку економіки надалі встані переборювати економічні трудно-щі і стати фундаментом консолідаціїбільшості. У цьому процесі дуже важ-

86


ливими є етичні та економічні цінності,які сповідує український народ тому,що вони єдиний генетичний код Ук -раїн ської Держави.

Внутрішня і зовнішня інтеграція ціннісних орієнтацій українського

суспільства

Незважаючи на непослідовний роз-виток та економічні кризи, Україна напочатку ХХІ ст. все-таки досягла пев-них позитивних економічних результа-тів. За темпами економічного розвиткунаша держава демонструє позитивнудинаміку. Зростання української еконо-міки 2011 року – ВВП на 5 % є хорошимсигналом для поліпшення добробутунаселення.

У цьому певна заслуга також дер-жавних керівників. Не всі представни-ки української політичної та економіч-ної еліти однаково погані. Державу тво-рять особистості. Кажуть, що в Українібракує лідерів. Але яких лідерів потре-бує українське суспільство? Напевно неголослівних політиків, які вдаються доманіпулювання громадською думкою івикористовують для цього всі доступніметоди, зокрема, грають на болючихнаціональних проблемах задля перемо-ги на виборах. Державу повинні будува-ти професіонали і патріоти, які, дістав-шись до владних кабінетів, не думати-муть про особисті вигоди, а будутьчітко і відповідально виконувати своїобов’язки.

З іншого боку, значне скороченнявиробництва і девальвація національ-ної валюти внаслідок економічної кри -зи і безвідповідальності сьогоднішої іпопередньої політико-економічної елі -ти призупинили економічний розвитокі ще більше тінізували економічні від-носини в Україні. За різними оцінками,тіньовий сектор економіки становить30–40 % ВВП, деякі експерти, наприк-лад австрійський економіст Ф. Шнай -

дер, який понад 30 років вивчає нефор-мальну економіку у світі, в Україні кон-статує 56 % тінізації ВВП. Це найвищийрівень з усіх пострадянських країн іколишнього соціалістичного табору [8].Однак в сучасних умовах, коли держававкотре може змінити правила гри, не -формальні економічні відносини даютьшанс на економічний розвиток. Найгір -шим у цьому є величезний тягар коруп-ції, яка не лише спотворює моральніцінності українців, а витягує колосаль-ні суми грошей з реального сектору еко-номіки.

Проблеми добробуту і консолідаціїукраїнців можна пояснити, по-перше,масштабом руйнувань соціально-еко-номічних відносин у суспільстві, по-друге, бажанням якомога швидше задо-вольнити грандіозний дефіцит у спожи-ванні, і по-третє, в Україні не сформу-валась свідома національна еліта, яка бне намагалася проголошувати ілюзорніпріоритети, а озвучила справжні люд-ські цінності, які є однаково зрозумілідля селянина, підприємця, вчителя ічиновника, цінності, на яких повиннабудуватися вільна і багата держава.Україна відіграє глобальну роль у роз-витку цілого євразійського континенту.Це влучно зауважив Ю. Липа: «Україн -ські землі не є ніякою закутиною. Підоглядом торговельним і геопо лі тич -ним – це одна з найважливіших земельсвіту. Це значення України тільки зрос-татиме в сучасному» [9].

Деякі європейські і світові лідери неприховують занепокоєння ситуацією інаголошують, що саме від Українизалежить геополітична та геоекономіч-на карта Європи. За висловом відомогоамериканського політика З. Бжезін сь -ко го, «Євразія залишається «шахівни-цею», на якій продовжується боротьбаза світове панування і така боротьбазачіпає геостратегію – стратегічне уп -рав ління геополітичними інтересами».

87


Шкода, що через деморалізацію і внут-рішні конфлікти українці часто цьогоне усвідомлюють. Можна багато гово-рити про спільність і відмінність куль-тур, ментальності, звичаїв, традиції нетільки між такими двома цивілізаціями,як Схід і Захід, тією чи тією мірою вониє між сусідніми селами, а якщо дужеглибоко, то між усіма індивідами. Цяособливість і визначає наш прогрес,завдяки цьому ми здатні порівнювати,узгоджувати, конкурувати й ухвалюва-ти найефективніші рішення у нашомужитті. Варто подумати, як уникатистеоретипів і відмовитися від взаємногозвинувачення в історичних конфліктах,як перейти до гармонійного існуваннябагатьох культур, етносів, народів.

Економічна теорія і практика бізне-су переконливо доводять, що один знайважливіших альтернативних шля-хів еволюційного стимулювання спо-живання і добробуту є поглибленняінтеграційних процесів, оскільки лібе-ралізація торгівлі та потоків капіталудають змогу знизити споживчі ціни іпришвидшити зростання доходів насе-лення. Основою інтеграційної співпра-ці є тісніша, ніж з рештою світу, еконо-мічна взаємодія зацікавлених країн, щоспирається на відповідні преференції істратегічну пріоритетність.

Ця обставина стала визначальною упитаннях підписання Угоди про асоціа-цію між Україною та ЄС і створеннязони вільної торгівлі з країнами СНД.Очевидним є те, що рух України унапрямі лібералізації економічних від-носин також передбачає подальшу еко-номічну інтеграцію до ЄС саме черезбажання українців бути ближче до здо-бутків європейської цивілізації, яка єневід’ємною частиною, і не хочутьповторювати трагічної історії взаєминіз східними сусідами. Один з найвідда-ніших послідовників євроінтеграціїВ. П’ятницький зауважив: «Інколи по -

рівнюють угоди про вільну торгівлюСНД і з ЄС. І там вільна торгівля, і там.Але це дуже різні угоди. З ЄС – цивілі-заційна, з СНД – всього лише рамкова.Хочеться вірити, що в угоду СНД,якщо, звісно, вона почне працювати, мипривноситимемо європейську філосо-фію» [10].

Майже все, сказане раніше, давновідоме українському народові завдякипраці видатних українських науковцівта державних діячів. Ще 1999 року Раданаціональної безпеки і оборони Украї -ни, Національний інститут стратегіч-них досліджень і Національний інсти-тут українсько-російських відносинґрунтовно дослідили й чітко визначилиосновні геополітичні і зовнішньополі-тичні пріоритети України:

• виживання України як суверенноїнезалежної держави, зростання роліфундаментальних цінностей і зміцнен-ня інституцій, що забезпечують добро-бут, безпеку і соціокультурний прогрес;

• повернення України в європей-ський цивілізаційний простір, всебічнаінтеграція до європейських і євроатлан-тичних політичних і соціальних струк-тур, а також структур безпеки;

• посилення економічного й полі-тичного потенціалу і «дієспроможнос-ті» України в широкому розумінніцього поняття за рахунок прискореннявнутрішнього розвитку, участі в євро-пейських структурах безпеки, укладан-ня двосторонніх і багатосторонніх дого-ворів, одержання відповідних гарантійбезпеки тощо;

• пріоритетна орієнтація на інтегра-цію до ЄС. Поглиблення спеціальногопартнерства з НАТО, курс на приєд-нання (як перший крок) до політичнихструктур цієї організації, яка є наріж-ним каменем усієї структури європей-ської безпеки;

• зміцнення стратегічного партнер-ства зі США і зв’язків з країнами

88


Західної Європи відповідно до націо-нальних інтересів і пріоритетів Украї ни;

• підтримка і розвиток рівноправних,взаємовигідних економічних, політич-них і соціокультурних відносин з РФ;

• зміцнення та консолідація особли-вих відносин із стратегічно важливимисусідами, насамперед Польщею, країна-ми Балтії, Туреччиною, Грузією, Азер -байджаном та країнами Више град ськоїгрупи;

• сприяння формуванню «поясу ста-більності» та регіональних структурбезпеки від Балтійського і Чорногоморів до Закавказзя і Центральної Азії;

• активна участь у створенні євро-пейських і євразійських транспортнихкоридорів як по «Балто – Чорномор -сько – Близькосхідній» вісі, так і по вісі«Західна Європа – Україна – Закав -каззя – Центральна Азія – КНР», вико-ристання цих коридорів для створеннянадійної багатоальтернативної системипостачання енергоносіїв і стратегічноважливої сировини;

• курс на альтернативне лідерствона терені колишнього СРСР і насампе-ред у Чорноморсько-Каспійському ре -гіоні; активна кооперація з тими країна-ми, які вбачають в Україні надійногорівноправного партнера, вільного відвеликодержавних і гегемоністськихамбіцій;

• протидія неконтрольованому іно-земному економічному проникненню і

всебічний захист економічного сувере-нітету, недопущення встановленнябудь-яких форм економічної і політич-ної залежності;

• блокування поточних спроб од но -сторонньої іноземної соціально-куль -турної та інформаційної експансії йдомінування;

• цілеспрямоване формування в ма -совій свідомості універсальних євро-пейських і євроатлантичних цінностей ісоціокультурних орієнтацій [11].

Українські політики, зокрема Пре -зидент, повинні говорити про необхід-ність виходу на новий рівень у зовніш-ній політиці і розробити концепціюмоста між Європою та Азією черезякий відбуватиметься не лише обмінтоварами та послугами, а проходитимеоб’єд нання західних та східних ціннос-тей. Поступова цілеспрямована полі-тика у бік розвитку демократичногосуспільства і поєднанням приватнихініціатив, великого бізнесу і патріотич-ної влади не лише забезпечать еконо-мічний розвиток, але зможуть встано-вити соціальну справедливість всуспільстві. Ук раїн цям варто самоут-вердитися як самобутньому централь-но-слов’янському етносу – європей-ському народу і приступити до «вели-кого завдання» творити «живу синте-зу» західної та східної культур, у тер-мінах модерної історіософії І. Лисяка-Рудницького.

Список використаних джерел1. http://www.youtube. com/watch?v= -

wpuKCLm1jME&feature=fvst2. http://helen-koppel.narod.ru/014.htm3. Залізняк Л. Українці: витоки та істо-

ричні долі. – К.: Темпора, 2011. – 424 с.4. Рябчук М. Україна на цивілі за цій но -

му роздоріжжі: спокуса третього шляху //VІ Культурологічні читання пам’яті Во -лодимира Підкопаєва «Національний мов -

но-культурний простір України в контекстіглобалізаційних та євроінтеграційних про-цесів»: Зб. матеріалів Всеукр. наук.-практ.конф – К.: Міленіум, 2009. – С. 3–7.

5. Матвєєв С. Економічна соціологія :підручник / С. О. Матвєєв, Л. І. Лясота. –Суми : Університетська книга, 2006. – 184 с.

6. Гирич І., Шаповал Ю. Чому необхіднопереосмислювати минуле? – К.: KonradAdenauer Stiftung, 2010. – 44 с.

89


7. Гальчинський А.: Вилікувати економікуможна тільки на ліберальних засадах // Дзе р -кало тижня, Сколотяний Ю., 2010. – № 6.

8. Schneider F. The Shadow Economy inEurope, 2011. – Chicago,; Illinois: A.T. Kear -ney, 2011, Тіньовий сектор економіки Ук -раїни перевищує офіційний. [Елект роннийресурс]. // 18 серпня, четвер, 2011. – Ре жимдоступу: http://ukr.obozrevatel. com/ news.

9. Липа Ю. Призначення України /Юрій Липа. – Нью-Йорк, 1953. – С. 118.

10. П’ятницький В.: «Дуже хочеться,щоб ця угода відбулася» // Дзеркалотижня, Т. Силіна, 2011. – № 39.

11. Україна 2000 і далі: геополітичніпріоритети та сценарії розвитку: моногр. –К.: НІСД, 1999. – 384 с.

90

Демократичні цінності в Україні на терезахрегіональних відмінностей(за результатамиопитувань громадськоїдумки)

Антоніна Колодій

Понад двадцять років Українарозвивається в умовах «де -мо кратичного вибору», за -

фіксо ваного в її Конституції, законах,ратифікованих українським парламен-том, міжнародних договорах. З вико-нанням цих нормативно-правових ак -тів, на жаль, існують великі проблеми,внаслідок чого однолінійний «перехід»до демократії як цілеспрямований рух водному, офіційно визначеному напряміне відбувся. Він, очевидно, і не міг від-бутися, якщо взяти до уваги усю, покищо недостатньо проаналізовану україн-ськими політологами, сукупність чин-ників пострадянської дійсності. Ниніпід питанням спроможність країниколись (в осяжному майбутньому)завершити так звану пульсуючу демо-кратизацію, для якої властиві «припли-

ви» та «відпливи», тимчасові «підне-сення» і «занепади» процесів демокра-тичної трансформації. У періоди зане-падів, природно, наростає песимізм,який сам по собі є перешкодою дляповернення на шлях демократичноїінституціалізації. Наскільки цей песи-мізм поширюється на масову свідо-мість, зокрема на сприйняття населен-ням країни демократичного вибору ітих цінностей, від яких залежить успіхдемократизації? Як на громадськудумку впливають регіональні відмін-ності і наскільки глибокими вони є впитаннях демократизації? На ці питан-ня спробуємо відповісти на основі опи-тувань громадської думки, які від2000 р. проводились на основі запи-тальників, у формулюванні яких бралаучасть автор цієї розвідки як учасник

For over twenty years Ukraine has been developing under conditions of “democratic choice”established by its Constitution, laws, and international treaties. However, improper implementationof these norms has hindered Ukraine’s linear transition to democracy. The country is undergoing aso-called “pulsing” democratization characterized by inflows and outflows, temporary rises andfalls. During periods of decline, there is a natural growth of pessimism that in itself impedes thereturn to democratic institutionalization. On the basis of public opinion polls conducted since 2000,we will analyze how this pessimism is disseminated in the mass consciousness, and in particular howit affects the popular perception of democratic choice and those values essential to the success ofdemocratization.

Саме демократія дає змогу народитись вільній людині, проте лише вільна людина дає демократії можливість тривати.

Жан-Франсуа Ревель.

91

А. Колодій. Демократичні цінності в Україні на терезах...

українсько-канадських проектів «Де -мо кратична освіта» та «Розбудовадемократії», а також як член Україн -ського фонду «Громадська думка»(Львів).

В основу статті покладені ре зуль -тати: 1) двох досліджень «Громад ськадумка населення України про демокра-тію», які були проведені восени 2000 танавесні 2005 р. Київським міжнароднимінститутом соціології (КМІС) на замов-лення канадсько-українських про ек тів«Демократична освіта» та «Розбудовадемократії» за репрезентативною дляУкраїни вибіркою, яка складала1600 осіб (його результати частковопроаналізовані в одному з розділіввиданого в межах цих проектів фун -даментального підручника «Осно видемократії»); 2) дослідження громад-ської думки населення міст Львова таДонецька згідно з проектом «Україна –Схід-Захід: єдність в різноманітності»,яке здійснили компанії Research &Branding Group (Київ), ДІАЦ (До -нецьк) і Український фонд «Гро мад -ська думка» (Львів) у березні 2010 ро -ку. Збір інформації проводився мето-дом особистого інтерв’ю. Вибірковасукупність – по 400 респондентів укожному місті. Респонденти були відіб-рані методом квотної вибірки, що ре-презентує доросле населення кожного зміст за місцем проживання (район),статтю і віком. Помилка вибірки ± 3,5%.Ре зультати цього опитування такожуже аналізувалися соціологами .

Крім того, будуть використані опи-тування, що проводилися на Львівщиніу 2000, 2009 і 2011 рр. (методика пер-шого опитування описана в книзі«Львівщина на порозі ХХІ ст.») ; опиту-вання від 9–24 грудня 2009 р. та 10–25листопада 2011 р. були проведені Ук -раїн ським фондом «Громадська думка»за однією й тією ж методикою. Ви -біркова сукупність в обох випадках – по

1200 респондентів відображала гене-ральну сукупність за віком, статтю таосвітою. Помилка репрезентативностідослідження становить 2,4 % в першо-му випадку і 2,2 % – в другому.

Запитання, що мали на метіз’ясування ставлень та оцінок, пов’яза-них з демократичним вибором України,умовно можна розділити на такі блоки:

1. Динаміка оцінювання демократич-ності політичної системи в Україні з ура-хуванням регіональних відмінностей.

2. Оцінка респондентами Львова таДонецька придатності демократії дляУкраїни.

3. Розуміння ролі та значення тихосновних рис політичного ладу, які від-повідно до сучасних концепцій демо-кратії є вираженням її суті.

4. Порівняльне оцінювання різнихаспектів теперішнього суспільно-полі-тичного життя в Україні з життям уколишньому СРСР.

5. Оцінка себе, своїх громадянськихможливостей, реальної та потенційноїактивності.

6. Висновки про ставлення львів’яні донеччан до демократії та один доодного.

Відповіді на них дадуть нам змогупобачити, якими є ступінь демократич-ності масової свідомості населеннякраїни в цілому та у двох її полярнопротилежних точках, якими прийнятовважати Львів та Донецьк, означитипитання, щодо яких відмінності став-лень та оцінок є найбільшими, а щодояких – незначними, та спробуватипояснити це історичною спадщиною ікультурою, у тому числі й на основіаналізу ставлення до колишнього кому-ністичного режиму.

***

Оцінка громадською думкою демо-кратичності політичного ладу в Украї -ні. Почнемо з оцінок політичного ладу,

92


який з певними флуктуаціями існує вУкраїні від 2000 р. Думки українськихгромадян з цього приводу представленів табл. 1, побудованій на основі резуль-татів соціологічних досліджень КМІС(Україна, 2000 і 2005 рр.), Українськогофонду «Громадська думка» (Львів щина,2000, 2009 та 2011 рр.) та опитувань,проведених трьома названими компа-ніями у Львові та Донецьку (2010).Львів і Львівщина тут представленідещо диспропорційно, але враховуючиколивання (навіть стрибки) в оцінках уцьому регіоні, думаю, що вони заслуго-вують нашої уваги.

Після 2000 р. респондентам пропо-нувалися такі варіанти відповідей:1. Україна нині є демократичною дер-жавою; 2. Україна ще не стала повніс-тю демократичною державою, алеперебуває в процесі становленнядемократії; 3. Україна не є демокра-тичною державою.

Під час опитування на Львівщині у2000 р. формулювання відповідей назапитання звучали дещо інакше (яксаме, показано в примітках до таблиці 1).Однак при їх певному групуванні вониє цілком зіставні з відповідями 2010 та2011 року.

Таблиця 1Думки респондентів щодо демократичності політичного ладу в Україні

Україна2000, %

Україна2005, %

Львівщ.2000, %


Львів2010, %

Дон-к,2010, %


1. Україна нині єдемократичноюдержавою

4 13 18* 33 18 5 12

2. Україна ще нестала повністюдемократичноюдержавою, але зна-ходиться в процесістановлення демо-кратії

42 51 26** 38 59 54 30

Позиція 1+2 =«оптимісти» 46 64 44 71 77 59 42

3. Україна не єдемократичноюдержавою

44 23 54*** 18 18 32 53

Позиція 3 = «песи-місти» 44 23 54*** 18 18 32 53

Важко відповісти 10 13 2 11 5 9 5Разом 100 100 100 100 100 100 100

Примітки:* Аналог відповіді у 2000 р. – «Україна – молода демократична держава».** Аналог 2000 р. – «Укpаїна йде шляхом демокpатiї, але деpжавi ще багато тpеба зpо-

бити, щоб демокpатiя фоpмальна пеpетвоpилась у демокpатiю pеальну». *** У 2000 р. пропонувалися більш «подрібнені» формулювання поглядів на політич-

ну систему в Україні. Тому ця позиція є сумою відповідей, що давали негативну, з точкизору демократії, характеристику політичної системи, а саме: «Пiд виглядом демокpатiїпанує анаpхiя та вседозволенiсть, деpжавнi оpгани не виконують своїх основних функ -цiй» (27,2 %), «Пiд виглядом демокpатiї утвеpдився новий недемокpатичний pежим»(8,58 %), «Деpжава чиновникiв, якi побудували її для себе» (11,67 %), «Деpжава чинов-никiв i кpимiнального бiзнесу» (6,5 %).

93


Насамперед, відзначимо, що дані і поУкраїні загалом, і за регіонами показу-ють зростання частки людей, які до2010 р. вірили в демократичний розви-ток держави. Помаранчева революціязробила демократами багатьох, хто небув ними раніше, і додала (на короткийчас) оптимізму щодо утвердженнядемократії. Те, що «Україна нині єдемократичною державою», у 2000 роціпо країні в цілому готові були підтвер-дити тільки 4 % опитаних, а в 2005 –13 %. 42% у 2000 році та 51% у 2005 вва-жали, що «Україна ще не стала повніс-тю демократичною державою, але пере-буває у процесі становлення демокра-тії». Тобто кількість людей, які менш-більш позитивно оцінювали демокра-тичні процеси в Україні, зросла з 46 до

64 %. За цей же період значно (майжеудвічі) зменшилася частка людей, яківважали нашу державу недемократич-ною.

Співвідношення оптимістів та песи-містів у різних регіонах було далеко не -однаковим, а саме: з просуванням ізСходу на Захід у 2005 р. частка першихзростала, а других зменшувалась (табл.2). Можна припустити, що ці відмін-ності пов’язані не лише з різним розу-мінням демократичного ладу і різнимиполітичними вподобаннями (масова сві -домість українців усе ще схильна пере-оцінювати позитивні якості «своїх» інедооцінювати «чужих»), а й з дещовідмінними умовами перебігу виборчихкампаній та інших політичних процесівурізних регіонах.

Відповіді на запитання: Чи є Українадемократичною державою?

Регіони** Україна

1. 2. 3. 4. 5.

1. Україна нині є демократичною державою

12 14 16 12 10 13

2. Україна ще не стала повністю демокра-тичною державою, але перебуває у про-цесі становлення демократії

76 49 54 43 39 51

3. Україна не є демократичною державою 8 19 21 29 37 23

Таблиця 2Оцінка громадянами демократичності української держави

за регіонами, 2005*

Примітки: *Дослідження КМІС для канадсько-українських проектів «Демократична освіта» і

«Розбудова демократії».** Регіони виділялись на основі такого об’єднання адміністративно-територіальних

одиниць:1. Західний – Волинська, Рівненська, Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Чернівецька, Закарпатська.2. Західно-Центральний – Житомирська, Хмельницька, Київ, Київська, Вінницька,

Кіровоградська, Черкаська.3. Східно-Центральний – Чернігівська, Сумська, Полтавська, Дніпропетровська.4. Південний – Запорізька, Херсонська, Миколаївська, Одеська, АРК.5. Східний – Харківська, Донецька, Луганська.

94


Найбільш песимістичні судженнящодо демократичності України у 2005році висловили жителі Східного регіо-ну, де 37 % опитаних заявили, що Ук -раїна не є демократичною державою.У Пів ден ному регіоні таких було мен -ше – 29 %, у Східно-Центральному –21 %, у Західно-Центральному – 19 % ів За хід ному – лише 8 %. У Західномурегіоні найбільша кількість рес пон -дентів – 76 % – під три мала думку проте, що Ук раїна ще не стала повністюдемо кратичною державою, але пере -буває у процесі станов лен ня. Цяпозиція виявилась най більш популяр-ною і серед населення інших територій.По Україні в цілому її підтримали 51%опитаних. Частка респондентів, впевне-них у тому, що в Україні вже існує демо-кратія коливалась незначно – її підтри-мали від мінімуму 10 % (Схід) до мак-симуму 16 % (Східний Центр) опита-них. Тож фактично виділяються двіцифри: 37 % жи телів Донбасу і Харків -щини назвали у 2005 році державу не -демократичною (можливо, тут впли -нула й поразка їхніх політичнихфаворитів під час Пома ран чевої рево -люції), а 76 % жителів Захід ного регіо-ну оцінили її як таку, що перебуває впроцесі становлення демократії (імо-вірно, це був наслідок великої актив-ності жителів саме цього регіо ну в По -маранчевій революції, яка підживилаїхні надії на прискорення демократич-них перетворень).

Повернемось до даних табл. 1, уякій ідеться про динаміку змін гро-мадської думки щодо становлення вУкраїні демократичного ладу з ура -хуванням ре гіо нального виміру. Як і всуспільстві загалом, на Львівщині з2000 по 2010 рік відбулося значнезростання частки «оптимістів» з цьогопитання – з 44 до 71 %, а також відпо-відно зменшилася частка «песимістів»

– з 54 до 18 %. Проте особливістюЛьвівської області була наявність у ціроки значно більшої частки, ніж поУкраїні в середньому, а тим паче – ніжу Донецьку, людей, схильних вважати,що Україна вже є демократичноюкраїною. Піком позитивної оцінкиУкраїни як демократичної державистав 2009 рік, коли 33 % жителівЛьвівської області назвали державудемократичною; близько 38 % респон-дентів відзначили, що Україна перебу-ває на шляху до демократії, 18 % на -звали її недемократичною і ще 11 % незмогли визначитись. У березні 2010 ро -ку результати опитування у м. Львовіпоказали начебто навіть більшу част-ку «оптимістів», ніж їх було в областіу 2009 року (77 % проти 71 %), однакзбіль шення відбулося за рахунок при-хильників позиції 2, а не 1. Пере ко -наних у тому, що Україна є демокра-тичною у цьому році залишилось 18 %(стільки було й у 2000 року), а тих, яківважали, що Україна перебуває у про-цесі становлення демократії сталобільше – 59 %.

До листопада 2011 року відбувсявже повний «обвал» в оцінках демо-кратичності української держави жи-те лями Львівщини – з поверненнямдо позицій 2000, коли більше полови-ни респондентів (майже 54 %) назвалиполітичний режим в Україні недемокра-тичним, використовуючи для цього ті чиінші негативні характеристики (їх точніформулювання наведені в примітках дотабл. 1). Понад 26 % у 2000 р. і 30 % у2011 році оцінили політичний режимв Україні як перехідний, а 18 % і 12 %відзначили, що нашу країну вже можнавважати демократичною державою. По -мітне зменшення частки «крайніх опти-містів» пояснюється, очевидно, зросли-ми вимогами до реальної демократич-ності системи, тоді як у 2000 році було

95


більше «наївної віри» в демократію,яка приводила до ототожнення фор-мальних ознак демократичного ладу зреальними.

Особливістю громадської думкиДонецька у 2010 році щодо демократіїв Україні був украй низький відсоток«радикальних оптимістів», які вважа-ють, що в Україні вже панує демокра-тія (5 %, тобто в 2 рази менше, ніж поСхідному регіону загалом у 2005 році),достатньо високий відсоток «помірко-ваних оптимістів», переконаних утому, що Україна йде шляхом демокра-тії (54 % ), – значно вищий ніж уСхідному регіоні в 2005 і майже такийяк у Львові в 2010 (59 %). Водночас,близько третини донеччан назвалиукраїнську державу недемократичною.Серед львів’ян у березні 2010 рокутаку думку мали лише 18 %, але напри-кінці 2011 серед населення Львівщинитак вважали вже 53 %.

Як бачимо, регіональні відмінності воцінках демократії в Україні є значни-ми, але не настільки, як можна було бсподіватися з огляду на стійке сприй-няття цих міст як політико-культурнихантиподів. Різницю пом’якшує стабіль-но високий відсоток людей, які вважа-ють, що Україна ще не є демократич-ною, але рухається в демократичномунапрямі, а також значні коливання оці-нок населення Львівщини – в залеж-ності від періоду і політики чинного натой час уряду.

Оцінка респондентами Львова таДонецька придатності демократії дляУкраїни. Подивимось, наскільки легі-тимним, за даними наших досліджень, єдемократичний вибір України. У статті«Примат культури» Ф. Фукуяма пока-зав, що «рівень нормативних переко-

нань у правильності чи хибності демо-кратичних інституцій» є необхідною,хоч і недостатньою умовою успішногоруху будь-якого суспільства до демо-кратії. Прагнення демократії «може спі-віснувати з неспроможністю створитичи зміцнити демократичні інституції» ,проте саме з нього все починається.При тому до думки про легітимністьдемократичного правління громадяниможуть прийти «ледь не за одну ніч»,вважає відомий політолог. У цьомуконтексті не буде несподіваним і при-пущення (підтверджене наведенимиколиваннями оцінок демократичностіукраїнської держави на Львівщині), щотак само швидко громадська думкаможе змінитися й на протилежну, особ-ливо під впливом тих чи інших суспіль-них потрясінь.

Отже, подивимось, якою є динамікаставлень до демократії як ладу, при-датного для України: загалом по Ук -раї ні і на полюсах цього «політичногоматерика» – у Львові та До нець ку,звер нувши увагу на те, як вплинуло наці ставлення чи не єдине за останні 20років потрясіння українського сус-пільства – Помаранчева революція.Для відповіді скористаємося резуль-татами згадуваних загальноукраїн-ських досліджень КМІС у 2000 та2005 році і трьох соціологічних кам -паній, що провели опи тування у Льво-ві та До нецьку у березні 2010 року.Питання, підготовлені в межах канад-сько-українського проекту «Демокра -тична освіта», були сфор му льованітаким чином, щоб ви ключити чистоемоційну реакцію та спонукати рес -пон дентів задуматись над пе ре ва гамий недоліками демократії у контекстіможливих альтернатив (табл. 3).

96


З таблиці видно, що на самомупочатку ХХІ ст. 32 % населення Украї -ни вважали, що демократична політич-на система не підходить для нашоїкраїни, а 46 %, – що підходить. Через5 ро ків відсоток негативних відповідейзменшився до 18, а частка респонден-тів, які вважали, що демократіягодиться для України зросла до 59 %.Привертає ува гу, що у 2010 р. відсотокопитаних у Донецьку, які вважають,що демократія є найбільш підходящимладом для України, перевищив цей по -казник по Україні загалом за 2000 рік.Тобто, мо жемо припустити, що Пома -ранчева революція підвищила легітим-ність де мо кратії в очах громадян різ-них регіонів.

У 2011 році такі самі запитання булипоставлені Українським фондом «Гро -мад ська думка» респондентам, які пред-ставляли населення Львівщини. Демо -кра тію, як найбільш прийнятний полі-тичний лад для України цього разу під-тримало 86,7 %, тоді як відсоток людей,які вважали, що демократія має надтобагато недоліків, щоб прижитися вУкраїні, скоротився до 12 %. Ці цифримали би бути пересторогою тим полі-тичним силам і їх лідерам, які сподіва-ються наростити свій політичний капі-тал на експлуатації міфу про втому гро-

мадян України від демократичного без-ладу та про їх прагнення «сильноїруки», маючи на увазі авторитарнеправління.

Звичайно, не усі, хто підтримав де -мо кратичний вибір України, є переко-наними прихильниками демократії, щоглибоко розуміють демократичні цін-ності й готові за будь-яких умов за нихборотися. У цій групі, ймовірно, є людиз різним розумінням суспільних проце-сів і основних рис демократії (далі мице розглянемо докладніше). Однак уданому разі важливо означити тенден-цію: ні розчарування в результатахПомаранчевої революції, ні зміна век-тора політичного розвитку в останніроки в бік авторитаризму, не вплинулана свідомість громадян настільки, щобизменшити частку прихильників демо-кратії у населення. Навіть у Донецьку,де 82 % заявили, що Помаранчева рево-люція змінила Україну до гіршого,понад 50 % опитаних на 2010 рік висло-вились за демократію як кращий вибірдля нашої країни.

Усвідомлення значення демокра-тичних механізмів. Схвалення демо-кратії як мети наштовхується на низкуперешкод у її впровадженні, які пов’я-зані з інтересами, свідомістю та пове-дінкою як політичної еліти (політично-

Таблиця 3Динаміка схвалення демократії як найбільш прийнятного ладу

для України (2000–2011 рр., % відповідей)

Запитання: Яке з двох запропоно-ваних тверджень краще відбиваєВашу думку?

Україна Львів Донецьк Львівщина

2000 2005 2010 2010 2011

1. Хоча демократична системамає багато недоліків, вона є кра-щою для нашої країни у порів-нянні з іншими системами

46 59 62 53 88

2. Демократична система маєнадто багато недоліків і тому непідходить для нашої країни

32 18 20 26 12

97


го класу – для тих, хто слову «еліта»надає лише ціннісного забарвлення),так і пересічних громадян. Тож даліподивимося, чи підкріплюється схва-лення демократичного вибору більшіс-тю респондентів розумінням і визнан-ням ними тих основних принципів тамеханізмів, на яких ґрунтується сучас-на демократія. До уваги візьмемо зма-гальність політичного процесу, що про-являється через наявність опозиції,плюралізм та пов’язані з ним питанняврахування групових інтересів таінтересів меншості при прийнятті рі -шень, верховенство закону і конститу-ціоналізм, готовність визнавати вла дутих по лі тичних сил, які здобули пере-могу на виборах.

Опитування львів’ян і донеччанпоказали позитивне сприйняття нимитаких невід’ємних рис демократії, якнаявність опозиції та необхідність вра-хування групових інтересів і прав мен-шості. 56 % жителів Львова і майжеполовина (49 %) жителів До нецькапогодились, що сильна опозиція сти-мулює кращу роботу уряду; тільки18 % львів'ян вважали, що опозиціянегативно впливає на роботу уряду і25 % не змогли відповісти на це запи-тання або мали свій варіант відповіді.У Донецьку тих, хто бачить негатив-ний вплив опозиції на роботу урядубуло близько третини і 20 % були неготові вибрати одну із запропонова-них відповідей.

Таблиця 4 Громадська думка Львова і Донецька про роль опозиції

(березень 2010 р., %)

Відповіді на питання: Яке з наступних тверджень Вамближче (вибір з двох думок)

Львів Донецьк

Уряд працює краще, коли є сильна опозиція, щоб критику-вати і знаходити слабкі сторони

57 49

Сильна опозиція тільки утруднює діяльність уряду і робитьїї неефективною

18 31

Жодне 13 11

Важко відповісти 12 9

З розумінням поставилися жителідвох міст і до іншої вимоги плюраліс-тичної демократії – врахування усіхдумок при прийнятті рішень. Частка

позитивних відповідей на це запитаннямайже однакова: 54 і 56 %, що для пере-хідного суспільства є досить непоганимпоказником.

Таблиця 5Громадська думка Львова і Донецька про необхідність врахування усіх думок

при прийнятті рішень (березень 2010 р., %)Яке з наступних тверджень ближче городянам: (вибір з двох думок)


Ухвалюючи важливе рішення, уряди повинні завжди нама-гатися врахувати всі думки

54 56

У багатьох випадках не варто намагатися гарантувати, щобусі думки були почуті

22 26

Жодне 10 9


98


Дещо меншу підтримку знайшлотвердження про те, що за демократіїпотрібно дотримуватися рішень біль-шості за умови, що вони враховуютьправа меншості (табл. 5). Його підтри-мали 42 % львів’ян і 35 % донеччан, а 32і 44 % відповідно обрали відповідь, щоза демократії просто потрібно завжди

дотримуватися рішень більшості. Втіму самих формулюваннях цих відповідейє деяка, допущена соціологами неод-нозначність: адже, якщо в певнихрішеннях і не були враховані інтересименшості, їх також слід дотримуватись,намагаючись, водночас, внести до нихзміни.

Яке з наступних тверджень ближче городянам: (вибір з двох думок)


За демократії завжди потрібно дотримуватися рішень більшості

32 44

Рішень більшості потрібно дотримуватися за умови, що вони поважають права меншості

42 35

Жодне 10 10


Таблиця 6Громадська думка Львова і Донецька про необхідність при прийнятті рішень

поважати права меншості (березень 2010 р., %)

Одностайно позитивною була реак-ція респондентів Львова і Донецька назапитання про обов’язковість законудля влади, 73 % і 66 % яких відповіднопідтримали твердження, що за будь-яких обставин влада повинна діяти в

межах закону. З припущенням, що задеяких обставин заради національних ін -тересів влада повинна діяти поза зако-ном, погодились тільки 11 % львів’ян і18 % донеччан.

Таблиця 7Громадська думка Львова і Донецька про підзаконність влади

(березень 2010 р., %)Яке з наступних тверджень ближче городянам: (вибір з двох думок)


Можуть виникнути певні обставини, за яких влада зарадинаціональних інтересів повинна діяти поза законом

11 18

За будь-яких обставин влада не повинна діяти поза законом 73 66

Жодне 7 9


Загалом твердження, які є виразомосновних рис демократії, у Львові зна-ходять дещо більшу підтримку, ніж уДонецьку. Однак відмінності не на -стільки сильні, щоб можна було при-пустити, ніби демократія в Україні є підзагрозою через відмінності у ставленні

населення Сходу і Заходу України допритаманних їй політичних принципів імеханізмів.

Політична культура жителів Льво -ва і Донецька як вияв їх громадян-ськості. Досі ми аналізували відповідіна питання, що стосуються переважно

99


вимог до влади. Однак рівень культу-ри, особливо правової, великою міроювизначається громадянською ком пе-тент ністю: наявністю відповідних знаньу народу і його бажанням втручатися в

суспільно-політичний процес у тій чиіншій формі. На чільному місці тут єзнання Конституції та основних зако-нів держави. Що ж нам показуютьопитування?

У Львові 50 % , а в Донецьку – 56 %респондентів зізнаються, що знаютьпогано або зовсім не знають Консти -туції України. Лише 3 і 4 % відповіднозаявили, що знають Конституцію дужедобре, а 42 і 37 % вважають, що знаютьосновні положення. Звернімо увагу, щойдеться про великі міста, де відсотокосвіченого населення значно вищий,ніж по країні в цілому, і зробімо висно-вок про те, чи задовольняє система гро-мадянської освіти в Україні (як у школіта ВНЗ, та і в громадських установах)потреби становлення правової демокра-тичної держави. Висновок буде одноз-

начним: не задовольняє. І поки це невикликає стурбованості ні у політиків,ні в громадянському суспільстві, важкосподіватися на значне поліпшенняполітичної освіти громадян як складо-вої їхньої політичної культури.

Саме через громадянську освітуукраїнські громадяни мали б також діз-натися, що таке толерантність та полі-тична коректність і в яких випадках їїслід виявляти. Поки що, всупереч по -ширеним стереотипним думкам пронадмірну толерантність українців, забо-ронні настрої – доволі поширене явищеяк у Львові, так і в Донецьку (табл. 9).

Таблиця 8 Оцінка городянами власного знання змісту Конституції України

(березень 2010 р., %)Запитання: Наскільки Ви знаєте Конституцію України?


Знаю дуже добре 3 4

Знаю основні положення 42 37

Знаю дуже погано 35 39

Не знаю взагалі 15 17Важко відповісти 5 3

Таблиця 9Заборонні настрої і толерантність жителів Львова і Донецька

(березень 2010 р., %)

Чи потрібно заборонити?так ні Важко визна-

читись

Львів Дон. Львів Дон. Львів Дон.

Думки людей, які протистоять демократії 30 13 48 67 22 20

Матеріали, які критикують певні релігії 34 29 41 43 25 28

Думки людей, які висловлюють принизливіі образливі речі про національні (етнічні)

меншини58 55 25 24 17 21

Матеріали, які не узгоджуються із загаль-новизнаними нормами сексуальної моралі

62 48 22 25 16 27

100


Питання, представлені у таблиці,справді складні та неоднозначні, а укра-їнське суспільство має в своєму минуло-му практику «формування особис тос ті»через суцільні заборони. З одного боку,люди, які висловлюються об разливо,принижуючи гідність інших, крити -кують релігії або пуб лі кують ма теріали,які не узгоджуються із загаль но -визнаними нормами сексуальної мо ралі,можуть ображати почуття ін ших людей,можливо – більшості, завдавати шкодиутвердженню обраного ними типу полі-тичної системи чи способу життя. Зіншого боку, за борони не є ні демокра-тичним, ні ефективним способом вирі-шення проблем, особливо якщо вонистосуються значних груп людей зі своїмипоглядами та інтересами. Тож тут є знач-не поле для просвітницької діяльності.

Одним із ключових правил демокра-тії є змінюваність влади внаслідокволевиявлення громадян на виборах таготовність сторони, яка програла вибо-ри, змиритися з поразкою і визнативла ду, обрану більшістю населення. Довизнання мають бути готові не лишеконкуруючі групи політичної еліти, алей самі громадяни як виборці. Проте вцьому питанні, як видно з табл. 9,львів’яни, яких зазвичай вважаютьдуже «затятими» й ідеологічно заанга-жо-ваними, виявились більше здатни-ми виявити лояльність до «не свого»переможця, ніж донеччани: у Львові50 % респондентів готові співпрацюва-ти з «не своїм» урядом, а 31% не готові,натомість у Донецьку 58 % не готові ілише 14 % – готові.

Нерозуміння правил демократичної«гри», нетерпимість до суперника мож -на би пояснити прихильністю до ради-кальних ідеологій. У даному разі це,однак, не дуже спрацьовує, попри те,що відмінності в ідеологічних упо до -бан нях жителів Львова і Донець ка єдуже значними (табл. 10).

У Львові 23 % населення підтримуєлівоцентристську та ліві ідеології (неплутати з політичними партіями), ізних лише 7 % – соціалістичну й кому-ністичну. У Донецьку усі ідеології ліво-го спрямування підтримує удвічі біль-ша частка міського населення (47 %), акомуністичну й соціалістичну – майжев 4 рази більша (27 %). Водночас 44 %донеччан вагалися з відповіддю щодосвоєї ідеологічної орієнтації, тоді як уЛьвові таких було лише 2 %. Натомість63 % львів’ян вважають себе прихиль-никами трьох національно-орієнтова-них ідеологій (християнсько-демокра-тичної, націонал-демократичної танаціоналістичної).

Таблиця 11 Прихильність мешканців Львова іДонецька до певних ідеологічних

течій (березень 2010,%)

Таблиця 10Готовність до визнання перемоги політичного суперника і співпраці

з ним респондентів Львова і Донецька(березень 2010, %)


В цілому так 50 14В цілому ні 31 58

Байдуже 9 12Важко відповісти 10 16


Націонал-демократична

34 2

Соціал-демократична 16 20Християнсько-демократична

15 –

Націоналістична 14 –Соціалістична 5 13

Ліберальна 5 3

Ніяка 5 2

Комуністична 2 14

Інша 2 2


101


Якщо з перерахованих у таблиціідеологій виділити найбільш радикаль-ні – націоналістичну та комуністичну,то частка їх прихильників серед меш-канців Львова й Донецька буде однако-вою: 14 % львів’ян підтримують ідеоло-гію націоналізму і рівно стільки ждонеччан – комуністичну. Інші ідеоло-гії, навколо яких зосереджений інтересльвів’ян (національно-демократична,соціал-демократична та християнсько-демократична) і донеччан (соціал-де -мократична і соціалістична) загаломдостатньо помірковані і допускаютькомпромісну позицію. Тож найбільшвірогідним поясненням великої різниціу ставленні до переможців – політич-

них суперників мешканців Львова іДонецька залишається припущення, щов основі лежить повсякденна культурамешканців двох міст, що зберегла знач-ні нашарування попереднього історич-ного досвіду.

Порівняльне оцінювання теперіш-нього суспільно-політичного життя вУкраїні з життям у колишньому СРСР.Ставлення до недавнього радянськогоми нулого у порівнянні з теперішнім ча -сом є предметом нашого по дальшогорозгляду. Подивимося якою мірою і зяких саме питань позиції жи телів Льво -ва і Донецька подібні або ж від різня -ються, коли йдеться про жит тя в СРСР ів незалежній Україні (табл. 9 і 10).

Таблиця 12 Узагальнене порівняння життя в часи СРСР та в незалежній Україні

жителями Львова і Донецька (березень 2010, %)

В історичній пам’яті донеччан, якбачимо, закарбувався винятково пози-тивний образ радянського минулого:50 % вважає, що там вони залишилибільше хорошого і 42 % – усяке: і хоро-ше, й погане. За часів незалежностітільки 30 % побачили більше хорошого,а 58 % – і хороше, й погане. Зате більшепоганого за радянських часів було надумку лише 5 % донеччан, тоді як зароки незалежності – 35 %. Останняцифра мала би спонукати до роздумівтих політиків і державних діячів, щошукають шляхів до міжрегіональногопорозуміння і національної єдності, які,звичайно ж, пов’язані не тільки з пропа-гандистською чи просвітницькою робо-

тою (масштаб і завдання цієї статті, нажаль, не дають змогу вдаватися в до -клад ніші розмірковування на цю тему).

Як і можна було сподіватися, оцінкаминулого й нинішнього життя львів’я -нами відрізняється наданням перевагиперіоду незалежності (30 % вважають,що в незалежній Україні було більшехорошого, на противагу 20 % – за радян-ської системи). Проте викликає здиву-вання те, наскільки невеликою є цяперевага і наскільки багато людей уЛьвові – фактично половина – вважає,що і в минулому й тепер було і хороше,й погане (відповідно 51 % і 48 %), і щедоволі значна частина (відповідно 19 і16 %) думають, що за минулої і теперіш-

Чого, на думку респондентів, булобільше…

У радянському мину-лому

За часів незалежності

Львів Донецьк Львів ДонецькБільше хорошого 20 50 30 3Було всяке – і хороше, і погане 51 42 48 58

Більше поганого 19 2 16 35

Важко відповісти 10 8 6 4

102


ньої системи було більше поганого.Тобто, зафіксоване нами позитивнесприйняття демократії, прагнення збу-дувати кращу політичну й суспільнусистему не пов’язані із уже одержанимзначним виграшем порівняно з мину-лими часами; це все поки що надії і

пошук, що мав би розцінюватись полі-тиками з демократичних сил як певнийаванс, який ще потрібно відпрацювати.

Більш докладна картина, що ж саменегативного і позитивного за обох сис-тем бачать жителі Львова і Донецька,показано на таблиці 13.

Таблиця 13 Порівняння ситуації в Україні сьогодні і в часи однопартійної радянської

системи (березень 2010, %)Нинішня система Попередня система Немає різниці Важко відповісти

1 2 3 4 51. Ця система передбачає більше індивідуальної свободи

Львів 73 4 9 14Донецьк 62 16 15 7

2. Ця система є кращою з точки зору забезпечення людям можливостей самовдосконалення

Львів 58 12 14 16Донецьк 43 22 25 10

3. Ця система є кращою для створення ефективної економікиЛьвів 42 17 14 27

Донецьк 26 39 20 154. У цій системі міліція та суди краще захищають права людей

Львів 9 21 42 28Донецьк 5 26 49 20

5. У цій системі уряд справедливіше ставиться до людейЛьвів 18 15 41 26

Донецьк 7 29 49 156. У цій системі уряд краще служить простим людям

Львів 14 18 40 28Донецьк 9 26 48 17

7. У цій системі проста людина має більше можливостей вплинути на діяльність урядуЛьвів 32 10 36 22

Донецьк 26 20 41 13

На користь нинішньої системи вря-дування, яка існує упродовж 20 роківнезалежності, і львів’яни (73 %) і донеч-чани (62 %), віднесли те, що за неї людимають більше індивідуальної свободи.Цікаво, що майже третина донеччанвважають, що свободи або було більшеза СРСР, або, що немає різниці (це на -штовхує на філософські розміркову-вання про розуміння свободи громадя-нами пострадянських країн та можливо

вказує на необхідність поглибленоговивчення цього питання засобамисоціології). Достатньо високий відсотокжителів обох міст (14 і 16 %) вагалися звідповіддю. Більшість (58 %) львів’янтакож вважає, що нинішня системастворює кращі умови для самовдоско-налення людини, хоча кожен четвертийльвів’янин думає, що кращі умови абонадавала попередня система, або немаєрізниці (разом – 26 %). Теперішня сис-

103


тема дістала також позначку «+» зпитання про можливості самовдоскона-лення від більшості донеччан, але вжевідносної (43 %). Майже з усіх іншихпитань відносна більшість респондентівз Донецька обирала відповідь «немаєрізниці», а на другому місці за кількіс-тю відповідей ішло «попередня систе-ма». І багато в чому, хоч і не в усьому, їхпідтримували львів’яни.

Певні розходження між респонден-тами з двох міст стосувалися того, якасистема краще сприяє створенню ефек-тивної економіки: 42 % львів’ян дума-ють, що теперішня, а 39 % донеччан, щоколишня. Так само львів'яни надалинезначну перевагу теперішній системіперед колишньою у питанні більш спра-ведливого ставлення до людей (18проти 15 %), а донеччани – навпаки(29 % – колишня і лише 7 % – теперіш-ні). Однак у другому з цих питань біль-шість і тих, і інших дотримувалисядумки, що немає різниці. Невисоко оці-нили як донеччани, так і львів’яни здат-ність сучасної політико-правової систе-ми справедливо ставитись до простихлюдей, захищати їх права та служитиїхнім інтересам. У Львові лише 16 %респондентів наважилися стверджува-

ти, що уряд краще служить простимлюдям в теперішній системі, тоді як18 % думають, що в попередній системіце робилося краще, 40 % стверджує –«немає різниці» і 28 % не могли визна-читись. У Донецьку значно більше тих,хто надав перевагу попередній системі(29 %) або зробив висновок, що немаєрізниці (48%). Майже однакові позиціїзайняли опитувані з питань кращоїроботи міліції і судів, надавши перевагупопередній системі (22 і 27 %) або від-значивши «немає різниці» (42 і 49 %).

І нарешті дуже важливе з точки зорудемократії питання про те, у якій систе-мі проста людина має більше можли-востей вплинути на діяльність уряду.36 % львів’ян відповіли «немає різни-ці», 32 % – «в цій», 22 % не змогливизначитись і тільки 10 % надали пере-вагу попередній. Відповіді респонден-тів з Донецька розподілились такимчином: 41 % – «немає різниці», 26 % –«в цій», 20 % – «у попередній» і 13 % незмогли визначитись.

Проблема взаємовідносин громадя-нина з владою в умовах теперішньоїсистеми була конкретизована у даномуопитуванні через два інші твердження,представлені в таблиці 14.

Таблиця 14Віра громадян у власну спроможність впливати на органи центральної

та місцевої влади (Львів – Донецьк, березень 2010 р., %)

Центральна влада Місцева влада

В цілому згодніВ цілому не

згодніВ цілому згодні

В цілому незгодні

Львів Донецьк Львів Донецьк Львів Донецьк Львів Донецьк

Такі люди, як я, не мають впливуна дії органіввлади

79 82 16 13 68 68 25 24

Якщо я спробуювисловити своюдумку, мене вислухають

24 16 65 73 33 27 56 58

104


З таблиці бачимо, що немає глибо-ких відмінностей у тому, як жителіЛьвова і Донецька оцінювали свої гро-мадянські можливості впливати нацентральні та місцеві органи влади таготовність чиновників відгукуватись напотреби народу. З твердженням «Такілюди, як я, не мають впливу на дії орга-нів влади» стосовно центральної владипогодились 79 % львів’ян і 82 % донеч-чан, а 16 і 13 % – не погодились. Щодомісцевої влади показники громадян-ської спроможності дещо вищі, але йтут по 68 % респондентів у кожномумісті заявили, що не мають впливу надії місцевої влади, а 24 і 23 % відповідносподіваються, що можуть. При більшпоміркованому формулюванні запитан-ня про взаємодію урядовців з громадя-нами, коли перші мають бодай вислуха-ти других, маємо дещо більші відмін-ності між містами: 24 % респондентів зіЛьвова думають, що якщо вони спробу-ють висловити свою думку урядовцям

центральних органів влади, то їх вислу-хають, а в Донецьку так вважає 16 %опитаних. Стосовно місцевої владиствердних відповідей, як і слід було очі-кувати, в обох містах виявилося трохибільше і знову з перевагою Львова: 33 %проти 27 %. Якщо ж узагальнити, томенше третини міських жителів Львоваі Донецька сподіваються на конструк-тивний діалог з представниками влади,що є свідченням невідповідності пове-дінки українських чиновників усіх рів-нів стандартам демократичного вряду-вання.

Інше питання, а наскільки самі гро-мадяни докладають зусиль, щоби бутипочутими: чи звертаються вони в орга-ни влади, чи беруть участь у громад-ській діяльності, чи виявляють своюгромадянську позицію під час виборів.Такі питання також були в полі зорунаших соціологів і ось які вони одер-жали відповіді на них у Львові іДонецьку.

Таблиця 15Громадянська позиція та громадська участь: належність жителів Львова і

Донецька до професійних або громадських організацій (березень 2010, %)

Тип організаціїНалежать (%)

Львів ДонецькТовариство або професійна організація, пов’язана з родом занять

11 11

Організації поза професійними інтересами (оздоровчі,культурні та інші)

11 2

Громадська організація, пов'язана з вирішенням місцевих або загальнодержавних справ

6 1

У принципі нічого нового не додаланам здобута інформація про участьжителів Львова і Донецька в громад-ських організаціях, хіба що підтверди-ла вищу активність львів’ян. Донеч -чани, як бачимо з табл. 15, берутьучасть переважно у професійних об’єд -наннях, і лише дуже незначний відсо-ток належить до аматорських, суспіль-но-зорієнтованих та інших організаційпозапрофесійної сфери. Менш активні

вони й у передвиборчий період у від-стоюванні свої переконань та політич-них прихильностей (табл. 16). Що жстосується звернень до посадових осібі депутатів, то тут показники по Льво -ву і До нецьку майже однаково низькі.Тобто, з одного боку громадяни відчу-вають, що не мають впливу на владу, аз іншого їхня низька активність, мож-ливо й не здатна привести до більшоговпливу.

105


Отже, ще в середині 1990-х роківсоціологи виявили, що попри значніполітичні й ідеологічні розходження,населення різних регіонів країни маєсхожі – загалом позитивні – орієнтаціїстосовно економічних ринкових ре -форм. Тепер практично те саме можнасказати й про демократію, принаймні,оскільки це стосується двох, за загаль-ним визнанням найбільш політичновіддалених міських громад – львівськоїта донецької. Попри певні нюанси, самедемократія визнається найбільш при-йнятним політичним ладом для Украї -ни, а розвиток у напрямі демократії з2005 року був найпоширенішою у гро-мадській думці характеристикою Ук -раї ни, принаймні до березня 2010 року.Різка зміна оптимістичних настроївщодо демократичності України на пе -симістичні відбулася у 2011 року наЛьвівщині.

Опитані громадяни в обох містахпоказали відносно непогану обізнаністьз багатьма механізмами і принципамидемократії, заявляли про свої вимогипідзаконності діяльності владних інсти -туцій та осіб при владі, критично оці-нювали свої теперіші можливості впли-вати на владу. Проте розуміння такихпитань, як обов’язкове врахування

інтересів меншості, готовність визнативладу «не свого» представника, якийодержав більшість голосів на виборах,толерантність тощо не повністю відпо-відають демократичним стандартам, а вокремих випадках (особливо в До -нецьку) і зовсім їм не відповідають.Низькою є громадська залученість опи-таного населення міст, а відповідно нанизькому рівні перебуває і їхня грома-дянська спроможність, що виражаєтьсяу суб’єктивно усвідомлюваній нездат-ності впливати на владу – центральну, ітрохи меншою мірою – на місцеву.

У більшості випадків львів’яни по -казали вищий рівень демократичноїсвідомості, але – що є доволі несподіва-ним результатом нашого дослідження –відмінності між Львовом і Донецьком упитанні демократичних оцінок і споді-вань є значно меншими, ніж зазвичайприйнято думати.

Враховуючи тему і обсяг цієї публі-кації в ній ми не торкалися питаннянайбільших розходжень у громадськійдумці населення двох міст, таких якприхильність до різних політичних сил,зовнішньополітичні орієнтації, оцінкаПомаранчевої революції і ролі та зна-чення політичних діячів, вибір і оцінкаінших державних і культурних симво-

Таблиця 16Свідчення респондентів Львова і Донецька про дії, що є виявом їхньої

громадянської позиції (березень 2010, %)

Спроби виявлення громадянської активностіЗдійснювали

Львів ДонецькВ час виборчих кампаній намагався переконати інших людей(співробітників, друзів, родичів) голосувати за певного кандидата або партію

33 24

Протягом останнього року звертався до свого депутата в Верховній Раді по допомогу в якійсь проблемі

2 2

Протягом останнього року звертався до якоїсь посадової особи зУряду України по допомогу з якоїсь проблеми

3 1

Протягом останнього року звертався до якоїсь посадової особиу місцевих органах влади з якоїсь проблеми

12 12

106


лів та національних героїв. Вони справ-ді є глибокими, у тому числі й зарезультатами аналізованих тут опиту-вань. Однак у питаннях демократично-го вибору, а навіть – що було доволінесподіваним – оцінки життя за колиш-ньої радянської системи і в незалежній

Україні, ніяких надзвичайних контрас-тів не було виявлено.

Суб’єктивне взаємне ставлення жи -те лів цих двох міст один до одноготакож є позитивним (табл. 17), а рівеньзагальнодержавного патріотизму мож -на назвати задовільним.

Таблиця 17Взаємне ставлення жителів Львова і Донецька (березень 2010)

Питання: Яке Ваше ставлення

До жителів Львова(% відповідей донеччан)

До жителів Донецька(% відповідей львів’ян)

Загалом позитивне 79 88

Загалом негативне 11 7

Важко визначитись 10 5

На питання, чи мають вони почуттягордості за те, що є громадянами Ук раї -ни, тільки 14 % донеччан і 3 % львів’янсказали «Загалом, ні». «Загалом, так»від повіли 88 % львів’ян і 64% донеччан, а«частково так, частково ні» – 9 % львів’яні 22 % донеччан. Звідси можна зробитивисновок про непогані перс пек тивиподолання нинішніх авто ритар них тен-денцій і в перспективі – побудови

демократичної держави спіль ними зу -силлями громадян з усіх регіонів Украї -ни – за умови вироблення розумної про-грами досягнення консенсусу щодо пи -тань, пов’язаних з ідентичністю (мо ви,історії, державних символів і героїв, а та -кож зовнішньополітичних орієнтацій),щодо яких існують суттєві розходження.Але обговорення цих питань, зро зуміло,виходять за межі нашої статті.

Список використаних джерел1. Основи демократії: підручник для

сту дентів вищих навчальних закладів / Зазаг. ред. А.Ф. Колодій. Третє видання,онов лене і доповнене. – Львів: Астролябія,2009. – C. 584–589.

2. Копатько Е. Донецк – Львов: полюсараздора или составные успеха? [Интернет-ресурс] / Е. Копатько: в двух частях // Вго -лос. – 20.04.2010; 22.04.2010 – Режим до с -ту па: http://www.vgolos. com.ua/politic / -6400. html; http://www.v golos.com.ua/ po li -tic/ 6401. html.

3. Львівщина на порозі ХХІ століття.Со ціальний портрет [Текст] : монографія /С.А. Да вимука, А.Ф. Колодiй , Ю.А. Куже -люк, В.М. Подгорнов, Н.Й. Черниш. –Львів: Ін с ти тут регіональних дослід жень,2001. – С. 9–14.

4. Фукуяма Ф. Примат культури // Не -за лежний культорлогічний часопис «Ї». –Чи с ло 21: Громадянське суспільство. –2001. – С. 48–49.

Мета цієї розвідки – спро-ба виявити зв’язок міждемократією як політич-

ним ладом чи суспільним устроєм, зодного боку, і деякими демографічнимичинниками розвитку суспільства, з дру-гого. Етимологія двох понять демокра-тія і демографія зі спільним для обохдавньогрецьким коренем демос (народ,громадяни) вказує на наявність пер-винного зв’язку. Проте деякі його проя-ви, на нашу думку, не завжди є очевид-ними та сповна дослідженими.

У давньогрецькій традиції демокра-тія означала владу демосу, тобто віль-них громадян з правом голосу. Власне,таке розуміння не надто змінилось і вфункціонуванні сучасних представ-ницьких демократій, влада в яких оби-рається за результатами волевиявленнябільшості дорослих громадян з правомголосу. Обрання влади в представниць-кій демократії статистичною більшіс-тю виборців актуалізує різні соціальнодемографічні аспекти структури насе-лення. Адже демографія як «опис демо-

су» передусім оперує статистичнимипоказниками, які фіксують не лишедемографічну кількість, а й певнуякість. Йдеться не лише про складнісоціально демографічні показники тахарактеристики народонаселення, такіяк етнічні, регіональні, релігійні тамовні ідентичності, а й освітній та мате-ріально-майновий ценз населення, сту-пінь урбанізації, соціально-структурніпозиції тощо.

Менш очевидним і, можливо, меншедетермінованим є зв’язок між демокра-тією (та її особливостями) і базовимидемографічними характеристиками та -кими як, наприклад, вікова структурасуспільства, рівень та особливості йоговідтворення, показники народжуванос-ті та смертності, середня тривалістьжиття тощо. Втім, очевидно, ці демо-графічні питання та аспекти мають істратегічне значення, вказуючи нарівень державної безпеки для багатьохкраїн, адже йдеться про базові чинникита особливості відтворення суспільстваі його життєдіяльності. А демократія, за

107

Віктор Степаненко

Демократія та демографія

The paper analyzes the connection between democracy as a political regime and social order andthe demographic structure of a population. The author argues that in European countries wheredemocracy has been historically established, the reproduction of democratic practices and institu-tions is rooted in the processes of reproduction of the population, generational replacement andsocialization. By contrast, in post-soviet countries, where demographic changes were combined withcomplicated political and economic transformations, the demographic factor still greatly affectspolitical orientations and values. The author stresses that one of the major demographic challengesfor the development of democracy in Ukraine is the reproduction of traditional paternalistic andauthoritarian order and values in socialization of the youth.

108


визначенням, передбачає наявність сус-пільства та державної організації.

Проте зв’язок поміж віковими демо -графічними показниками і розвиткомдемократії також існує. Хоча цей зв’я -зок часто опосередковується такимичинниками як пропорційне відтворен-ня людського потенціалу, широкі жит-тєві та соціальні пропозиції для молодіу сфері освіти та на ринку праці, актив-не трудове довголіття людей старшогота похилого віку тощо. Демократія,створюючи сприятливі умови для соці-ально забезпеченого відтворення люд-ського потенціалу суспільств, намага-ється у такий спосіб забезпечувати івласне самовідтворення.

Як свідчать статистичні дані, опти-мальною для успішних соціально-еко-номічних перспектив розвитку країни євікова структура так званого перехідно-го та зрілого вікового профілю, колимолодь до 30 років складає до 45 % насе-лення, частка людей похилого віку(після 60 років) – не більше 25 % насе-лення і, принаймні, третина населення –це люди активного середнього та трудо-вого віку. Експертні дослідження сучас-ного глобального розвитку підтверджу-ють, що через різні обставини та за різ-них умов переважна більшість демокра-тичних країн також тяжіють до цьогопрофілю вікової структури країни 1. Так,у глобальних дослідженнях за період1970–2007 рр. лише 13 % країн з дужемолодим віковим профілем (де дві тре-тини або більше населення складаютьлюди до 30 років) були повноціннимидемократіями (full democracies). Дляпорівняння такими вважаються 81 %країн зі зрілим віковим профілем 2.Подібні кореляції також справедливі іщодо інших вимірів успішного демо-кратичного врядування, таких як сво-бода слова та громадянські свободи.Водночас, країни, у віковій структуріяких молодь до 30 років складає понад

60 %, за глобальною світовою статисти-кою частіше у своєму розвитку наража-ються на обмеження політичних та гро-мадянських свобод, корупцію, слабкуінституційну спроможність тощо (Гаїті,Уганда, Ємен, Афганістан та ін.3).Дослідники експертної організації звивчення світового народонаселенняPopulation Action International на основістатистичного аналізу глобальних тен-денцій демографічного розвитку роб-лять висновок, що майже 90 % країн здуже молодою віковою структурою накінець ХХ сторіччя мали або автори-тарні, або дуже слабкі демократичніуряди 4.

Крім того, демографічно молодікраїни, навіть коли вони досягають пев-ного рівня демократії, є більш слабкимиу її подальшій підтримці, в них такожчастіше виникають конфлікти та кризо-ві ситуації. Так, на думку деяких спосте-рігачів, одним із соціальним чинників«арабської весни» 2010 року, зокрема вТунісі була досить велика частка молодіу віковій структурі країни, яка почува-ла себе все більш невдоволеною життє-вими та соціально-економічними пер-спективами у традиційному корупцій-но-авторитарному середовищі. Понадте, молодь є більш активною, здатноюдо швидкої мобілізації, а нині ще й обіз-наною і вправною у користуванні су -часними електронними засобами кому-нікації. Таким чином, мобільний зв’я зокта Інтернет з його соціальними мережа-ми відіграли велику роль у перебігу«арабської весни» у Тунісі, Єгипті таЄмені. Проте, як відомо, наслідки«араб ської весни» з погляду демокра-тичної перспективи є на сьогоднінепевними.

Глобальна статистика зв’язку міжвіковою демографічною структуроюкраїн та їх соціально-економічним таполітичним розвитком певною міроювіддзеркалює і той факт, що регіони та

109

В. Степаненко. Демократія та демографія

країни з вищим рівнем і темпами народ-жуваності (Африка, Азія, ПівденнаАмерика) є переважно країнами, щорозвиваються з усіма суперечливиминаслідками цього процесу. Натомістьусталені демократії, особливо європей-ські, перебувають в демографічній си -туації, що характеризується якщо нестарінням населення, то, принаймні,скороченням темпів народжуваності ізбільшенням частки людей середньогота похилого віку, зокрема через зростан-ня середньостатистичної тривалостіжиття. Такі тенденції старіння населен-ня розвинутих демократичних країн єнаслідком багатьох культурно-психоло-гічних до соціально-економічних при-чин, зокрема таких, як індивідуалізаціястилів життя, трансформація традицій-ної культури, зростання термінунавчання, побудова професійної кар’є -ри та самореалізації молоді, людейсереднього віку, а також сімейне плану-вання, розвиток медицини та рівеньмедичних послуг тощо. Крім того, у«зрілих» країнах уряди намагаютьсяактивно впливати на демографічнуполітику. Такий вплив у багатьох краї-нах з перехідними та зрілими віковимиструктурами передбачає заходи щодополіпшення сімейного планування тарепродуктивного здоров’я, статеву осві-ту підлітків, розширення соціально-економічних можливостей жінок, суб-сидії для догляду за дітьми, плануваннята контроль міграційних потоків та іншізаходи.

Особливості демографічної транс-формації у Європі. Сучасна демогра-фічна трансформація у різних її аспек-тах відбувається у багатьох регіонах такраїнах світу, зокрема і у Європі. Втім,загальні тенденції «старіння» Європимають свої особливості, прояви танаслідки для різних європейськихкраїн. Вони є різними і в сенсі зв’язкуміж демографічним розвитком та демо-

кратією. У європейських країнах з істо-рично усталеними демократіями і зпритаманною їм переважно зрілоювіковою структурою, репродукуваннядемократичних практик та інститутів вдемографічному сенсі означає їх закорі-нення у процеси відтворення населен-ня, зміни поколінь та їх соціалізацію.Іншими словами, характеристика уста-леної демократії як «лише однієї гри»(the only game in the town) є більш надій-ною для тих суспільств, у яких людисереднього і похилого віку вже булинароджені або, принаймні, соціалізува-лись у демократичному середовищі, атому у переважній більшості є носіями,чи навіть зберігачами та охоронцями,демократичних практик і традицій, щопередаються новим генераціям черезрізні інститути соціалізації, зокрема іродинні. Звичайно, відтворення демо-кратії навіть у стабільно демократич-них країнах Європи не є механічнимпроцесом, а сама демократія також не єзавершеним суспільним проектом.Демографічні чинники «старої» демо-кратичної Європи навіть через потребивласного економічного розвитку обу-мовлюють міграцію людей, переважномолодого віку з різних країн Азії таАфрики. Така міграція людей, що пере-важно не були соціалізовані у демокра-тичному середовищі, створює серйознівиклики для європейських демократій іне лише щодо політики адаптації тасоціалізації іммігрантів, кількість якихпостійно зростає, але й в аспектах фор-мування своїх збалансованих демокра-тичних та безпекових міграційних полі-тик та зростання проблем акомодаціїетнокультурних відмінностей різнихгруп мігрантів та місцевих громадян.

Не менш драматичною, зі своїмискладними особливостями та соціаль-ними наслідками є демографічна транс-формація Східної Європи. У певномусенсі метафора про «молоді демократії»

110


посткомуністичної Європи звучить уцьому контексті доволі іронічно, аджеці «молоді», а в багатьох суспільствахще й не усталені демократії, формують-ся здебільшого у країнах, які такожпереживають демографічний процесстаріння свого населення, а у випадкудеяких країн, зокрема Росії і України –гостру демографічну кризу. Особли -вість цих процесів для посткомуністич-них східноєвропейських країн полягаєу тому, що демографічні зміни тут пере-плелися та поєдналися із складнимиполітичними та економічними транс-формаціями. Тому дослідники характе-ризують цю складну демографічнутрансформацію – від червоних до сивих(from red to grey) – як унікальну 5, таку,що має своє не менш важливе значення,аніж політичні або економічні перетво-рення у посткомуністичних країнах.

У літературі, присвяченій демогра-фічній трансформації східної Європи,досить широко обговорюються соціаль-но-економічні аспекти цієї проблеми,найгострішими серед яких є трансфор-мація ринку праці, збільшення часткинепрацюючих пенсіонерів, навантажен-ня на економічну, соціальну та пенсійнусистеми цих країн і потреби їх рефор-мування, збільшення соціальних видат-ків з державного бюджету та проблемийого перерозподілу, фінансових за -ощад жень тощо. Недостатньо, на нашудумку, розглядаються соціально-психо-логічні та політичні аспекти демогра-фічної трансформації посткомуністич-них суспільств, зокрема перспективирозвитку та підтримки демократії. Уметодологічному контексті це стосуєть-ся критичного перегляду спрощенихуявлень про посткомуністичні транс-формації, в основі яких були еволюціо-ністські уявлення про поступовий пере-хід від планового соціалізму до ринко-вого капіталізму. Така критика, яка сьо-годні все активніше коригує неолібе-

ральні стратегії, передбачає визнанняскладності та непередбачуваності пост -комуністичних трансформацій, залу-чення до їх аналізу гуманітарних та ан-тропологічних методологій, привертаєособливу увагу до таких інституціо-нальних феноменів та соціокультурнихпрактик, як ідентичність, історичнапам’ять, цінності, норми, неформальніпрактики та інтеракції. Як показуєпонад 20-тирічний досвід посткомуніс-тичних, а особливо – пострадянськихтрансформацій, ці структури є надзви-чайно стійкими та інертними, наслідкизмін є часто непередбачуваними щодонових якостей, а самі зміни нерідконаражуються на свідомий та неусві-домлений спротив. Це й не дивно,якщо взяти до уваги, що носіями мен-тальних структур та культури є грома-дяни, старше та середнє покоління якихформувалось та взаємодіяло за умовтрадиційного комуністичного устрою.Проблеми якості політичних еліт,клептократія верхів, що часто виправ-довується їх «бідним та голодним»дитинством, труднощі реформ, масо-вий правовий нігілізм, відтворенняпатронально-клієнтелістських прак-тик, феномен «шантажистської держа-ви» – це лише деякі аспекти складноїдіалектики суспільних змін та репро-дукцій у посткомуністичних і особли-во пострадянських суспільствах. Не -зважаючи на деякі оптимістичні про-гнози початку 1990-х, два десятиріччясуспільних трансформацій та появалише однієї генерації людей, які ушкільні роки вже не одягали червонікраватки молодіжних комуністичнихорганізацій, є все ще нетривалим істо-ричним періодом, у якому суспільнарепродукція в тих чи інших формахколишнього устрою, як видається, єпереважаючою. Тому змі на поколінь,чи сельність і також громадянськаякість нових поколінь у посткомуніс-

111


тичних країнах справді актуалізує де -мо графічні проблеми демо кратії.

Таким чином, логіка соціально-еко-номічних аспектів демографічної кризивказує на те, що нехай непрямі їхнаслідки є суттєвими. Адже кількіснезменшення і якісне погіршення люд-ського капіталу створює значні ризикидля зростання та зміцнення електораль-ної бази демократії. Послаблення тазменшення конкурентоздатності еконо-міки через деформацію ринку праці тазниження його якості несе загрозу еко-номічній та політичній стабільностікраїни та її розвитку, створює спокусиадміністративного регулювання еконо-міки, зменшує частку середнього класу,який більше зорієнтований на демокра-тичні цінності.

Українська демографічна транс-формація. Проблеми демократії в пост -радянських країнах у контексті їхдемографічної кризи ще потребуютьсерйозних досліджень, хоча певні крокиу цьому напрямі вже зроблено. Так, аме-риканський дослідник Харлі Бальцервідзначає ряд демографічних викликівдля перспектив демократичної консолі-дації в Росії 6. Серед них: низька середнятривалість життя, особливо чоловіків,низька народжуваність, старіння насе-лення, висока смертність від епідемійСНІДу та туберкульозу, швидке зрос-тання частки не російського, не сло -в’ян ського та не православного насе-лення, зростання імміграції з країн звідмінним етнічним та культурнимкорінням, зростаюча економічна дифе-ренціація. Очевидно, що переважнабіль шість з переліченого характернатакож і для України.

Водночас українська демографічнаситуація має свої особливості з поміжяких зупинимося на таких:

1. Депопуляція (скорочення населен-ня у понад 6 млн осіб лише у період з1991 по 2011 рр.), стійка негативна

динаміка народжуваності, що не забез-печує навіть простого відтворення на -родонаселення, особливо загрозливимиє тенденції депопуляції сільського насе-лення країни.

2. Ознаки постгеноцидної нації,істо ричні чинники депопуляції тавтрат генофонду. Як зазначають екс -перти, «Пер ша та Друга світові війни,три го лодомори (1921, 1932–1933,1947 рр.), форсована індустріалізація,примусова колективізація, масові ре-пресії 1930–1950-х рр., Чор но биль -ська катастрофа, затяжна системнакриза 1990-х рр. вкрай негативно впли-нули на нормальний процес демо -графічної транс формації, призвели допомітних деформацій статево-віковогоскладу населення, передчасної смертіблизько 16 млн осіб»7. Варто такожзауважити, що наслідком політичнихрепресій комуністичного режиму вУкраїні було також масове нищенняукраїнської політичної і творчої елітита її заміна псевдо-«елітою» радянсько-го штибу – наслідки процесу, що мийого відчуваємо і сьогодні.

3. Старіння населення. Прогноз віко-вої структури Інституту економікиНАН України на 2026 р. показує, щочастка людей пенсійного віку збіль-шиться до 24.7 %, а дітей зменшиться до15 %, відповідно збільшиться демогра-фічне навантаження на працездатнихлюдей 8. Лише порівняно низька трива-лість життя зумовлює ту обставину, щочастка людей похилого віку (понад65 років) у населенні країни є покидещо нижчою, порівняно з деякимирозвиненими європейськими країнами.Проте вже нині у пенсійній системікраїни на 10 платників страхових внес-ків припадає 9 пенсіонерів 9. Крім того,після 2010 року (коли у працездатнийвік почало входити покоління грома-дян, які народилися у період низькоїнароджуваності 90-х років) відбулося

112


не тільки кількісне скорочення праце-здатного населення, а і якісне погіршен-ня — старіння його економічно актив-ної частини.

4. Відплив населення через освітнюта трудову міграцію за кордон. Статис -тика щодо кількості українських тру-дових мігрантів за кордоном є ненадій-ною. Втім, за різними, навіть стрима-ними оцінками, це, принаймні, неменше декількох мільйонів осіб. Такімігранти – це переважно молодь, людинайбільш працездатного віку та конку-рентоздатні спеціалісти різних фахів,включаючи високотехнологічних татворчих. Ці люди, як правило, намага-ються адаптуватись в країнах, де вонипрацюють, особливо коли йдеться процілі родини. Це – втрати для країни її ак -тив ної, талановитої та конкурентоздат-ної частини населення, переважноактивного репродуктивного віку. І хочамасова міграція за межі країни початку –середини 1990-х років уже не є домі-нуючою тенденцією, а міграційне саль-до в останні роки є навіть позитивним,йдеться не про кількість, а про якістьлюдського потенціалу суспільства.

5. Відсутність чіткої, артикульова-ної міграційної політики, яка не лишеузгоджувалась би із демократичниминормами, а й відповідала національнимінтересам та безпеці країни.

Ці та інші демографічні чинникимають прямий або опосередкованийзв’язок з перспективами українськоїдемократії, адже її обирають (чи не оби-рають) люди із певними поглядами тацінностями. Ослаблений людський по -тенціал, деформована вікова структура,особливості соціалізації середніх тастарших поколінь, стійкі традиції па -терналізму та авторитаризму в носіївтрадиційної культури – це ті особли-вості, які, на нашу думку, також визна-чають непослідовний та суперечливийхарактер української демократії, фор-

мують репертуар політичних партій різ-них спрямувань. Політичні гравці усвоїх деклараціях та боротьбі за вибор-ців все більше вимушені зважати наспецифічні потреби та політичні орієн-тації великої частки людей похилоговіку, що становлять вже майже чвертьнаселення країни і є, як правило, най-більш активними виборцями. Люмпе -нізація всього населення, а особливолюдей похилого віку, пенсіонерів обу-мовлює біхевіоризацію політики, зве-дення поведінки виборців до рівняінстинктів біологічного виживання. Цеособливо стосується соціально незахи-щених верств, серед яких люди похило-го віку є чи не найвразливішими.Сумнозвісні політтехнології дешевогопідкупу виборців гречкою, продоволь-чими пайками та медикаментами, про-даж – купівля голосів та інші технологіїтакої політики мають мало спільного звільним демократичним вибором, аотже, – і з демократією. Пенсіонери талюди похилого віку знову ж є основни-ми «фокусними» групами таких техно-логій, а репертуар багатьох політичнихгравців все більшою мірою насичуєтьсяпривабливою риторикою «успішноговиживання».

Вікова структура та політичні цін-ності у дзеркалі соціології. Демо гра -фічні показники, зокрема вік респон-дентів, традиційно входять до обов’яз-кового інформаційного блоку будь-якоїсоціологічної анкети. В українськомуполітичному контексті вікова структу-ра (міжпоколінний чинник), хоча іпоступається за значимістю впливумовно-етнічному, а особливо – регіо-нальному чинникам, також великоюмірою впливає на вибір громадян.

Так, традиційно, на всіх виборах ви -борці похилого віку в Україні, як і в дея-ких інших пострадянських країнах,набагато частіше підтримують пред-ставників лівого політичного спектру,

113


зокрема комуністів. Іншими словами,комуністичний електорат здебільшогоскладається з людей похилого віку.Зменшення електоральної підтримкикомуністичної партії з понад 20 % напочатку 1990-х років до 5 % на останніхпарламентських виборах 2007 р. неварто спрощено інтерпретувати лишезміною однієї вікової категорії. Справатакож у зміні цілого спектру політич-них партій, чимало з яких активно пере-йняли риторику та політичний патер-налізм комуністів.

Соціологічні дослідження (загаль-нонаціональне опитування Інститутусоціології НАН України 2011 року)також виявляють певні закономірностізв’язку поміж віковою структурою рес-пондентів та їх політичними симпатія-ми, хоча тут не все так однозначно.Скажімо, досить закономірним є те, щосеред людей старшого (понад 55 років)віку більше ніж третина є прихильника-ми соціалізму, водночас серед молоді(до 30 років) симпатиків соціалізмуменше 10 %. Щоправда, приблизно такаж частка молодих людей є прихильни-ками капіталістичного шляху розвиткукраїни.

Проте вікові відмінності не надтопозначаються на оцінках рівня задово-леності тим, як розвивається демокра-тія в нашій країні. Половина молоді ідещо більша половина людей старшоговіку не задоволені таким розвитком.

У своїх геополітичних симпатіяхукраїнці, люди старшого віку, переваж-но підтримують «євразійський» векторрозвитку країни (зв’язки у межах СНД,відносини з Росією, східнослов’янськийблок), серед молоді менше «євразій-ців», хоча кількісні відмінності міжцими крайніми віковими групами не єзначними.

Для перспектив демократичногорозвитку країни показовим є також і те,що вікові відмінності респондентів

практично не позначаються на їхнійдумці про те, що «декілька сильних ке -рівників можуть зробити для нашоїкраїни більше, ніж усі закони та диску-сії». Переважна більшість опитаних(понад 60 %) з різних вікових группогоджуються з цим твердженням. Іхоча смислові підґрунтя цих настроїв є,можливо, дещо відмінними – «автори-тарна» політична соціалізація старшогопокоління, та незадоволення молоді«демократичним застоєм», проте на«виході» вони дають близький статис-тичний результат.

Наголосимо, ця соціологічна статис-тика є дещо обмеженою, такою, що невраховує регіональні, мовні та інші від-мінності, які ми тут не брали до уваги.Однак можна говорити про досить стій-кий комплекс авторитарно-патерна-лістських цінностей у людей старшихвікових груп країни. Незначні відмін-ності цих цінностей у молоді такождають можливість робити висновок якпро все ще незавершену політичнуідентифікацію молодої генерації вситуації невизначного за своїми на -слідками «демократичного переходу»,так і про процес репродукції тра -диційних со ціально-політичних мат -риць і навіть певною мірою – відтво-рення антидемократичного, автори-тарного синдрому.

У контексті такої репродукційноїсоціалізації показово, що в загальнона-ціональному дослідженні випускниківсередніх шкіл 2012, в якому були опита-ні випускники та їх вчителі (люди, якправило, середнього та старшого віку)лише 11 % вчителів і майже стільки ж(12 %) їх учнів готові виявляти ініціати-ву та самі піклуватись про себе. Аголовними чинниками, які сприяютьдосягненню людиною високого соці-ального становища в нашій країні 44 %опитаних учнів вважають впливовихродичів. Цієї ж думки дотримуються і

114


55 % їх учителів 10. Домінуючі патерна-лістські настрої виявляються також і утому, що в країні фактично немає гене-рації, яка відчувала б, а головне – при-ймала б на себе основний тягар суспіль-ної відповідальності. За даними нашогодослідження 2010 року, понад 60 % рес-пондентів різних вікових груп, вклю-чаючи людей активного та працездат-ного віку (від 26 до 55 років), не відчу-вають жодної відповідальності за стансуспільних справ в країні.

Тривожний симптом для розвиткудемократії в нашій країні виявляєтьсяне лише у послабленні людського по -тенціалу країни, що перебуває у демо-графічній кризі не лише через відносно

невелику чисельність нових генерацій,що вступають у доросле життя придомінуючих психологічних та соціаль-но-політичних уподобаннях політичноактивного старшого покоління, але ізатяжних, невизначених та аномійнихобставинах суспільно-політичної транс -формації. Несприятливим контекстомінституціоналізації демократії та її цін-ностей можуть бути також репродуку-вання традиційного патерналістськогоукладу, «навченої безпорадності» таавторитарного синдрому в процесісоціалізації молоді, гедонізація і, водно-час, економічна прагматизація життямолодого покоління, його політичнабайдужість та апатія.

Список використаних джнрел1 Madsen E.L., Daumerie B., Hardee K. The

Effects of Age Structure on Development.Policy and Issue Brief. – Population ActionInternational. Washington: www.popu la tion -action. org, 2010.

2 Там само.3 Там само.4 Leahy E. with R. Engelman, C. Gibb Vogel,

S.Haddock and T.Preston. The Shape of Thingsto Come. Why Age Structure Mat ters to aSafer, More Equitable World. – Po pu la tion Ac -tion International. Wa shing ton: www.popu la -tion action.org, 2008. – Р. 10.

5 Chawla M. From red to gray : the thirdtransition of aging populations in EasternEurope and the former Soviet Union / byMukesh Chawla, Gordon Betcherman, andArup Banerji. – Washington: The WorldBank, 2007. – P. 1.

6 Balzer H. Demography and democracy inRussia: Human capital challenges to democ-ratic consolidation. – Demokratizatsiya;Winter 2003, 11. – Р. 97–98.

7 Комплексний демографічний прогнозУкраїни на період до 2050 р. / за ред. Е.М. Лібанової.– К.: Український центрсоціальних реформ, 2006 – С. 4.

8 http://ukr-tur.narod.ru/ geonas/ na se -lukr / stat-vik/stat-vikova.htm

9 Постанова Верховної Ради Українивід 5 квітня 2011 року N 3188-VI «ПроРекомендації парламентських слухань натему: “Стан проведення пенсійної реформита шляхи її вдосконалення”».

10 Прес-реліз круглого столу за резуль-татами дослідження «Нове покоління напорозі дорослого життя: цінності, життєвіплани, вибір професії». – 20 січня 2012,Інститут соціології НАН України.

Єдекілька напрямів соціогума-нітарного знання, які розгля-дають проблеми влади крізь

призму дискурсу, мовних конструктів.Наприклад, для соціолога й філософаМ. Фуко дискурс – це навіть не інстру-мент, а безпосередньо форма влади. Якстверджує цей автор, влада реалізовуєсебе через посередництво інституціалі-зованих дискурсів – науки, освіти,юриспруденції.

Згідно з поглядами Ю. Габермаса,автора праць із комунікативної філо-софії, публічний простір – це сфераспілкування еліт і громадян, у якійефективність стратегій легітимації ви -значає тип і результат взаємодії сус-пільства і його правлячого прошарку:комунікація у публічному просторівиправдовує рішення влади або ста-вить їх під сумнів.

Якщо влада задовольняє інтересиматеріального виживання й духовногорозвитку суспільства, говорять прозначну міру легітимності політичноїгрупи, відповідальної за прийняттярішень. Адже легітимність – це мораль-но-психологічне сприйняття влади гро-

мадянами, визнання її права керуватисоціальними процесами. Важливимскладником реальної легітимності, якзазначає О. Сидорчук, посилаючись навеберівське розуміння цього феномену,є добровільність згоди громадян напанування – «через упевненість у ком-петентності чи авторитеті представни-ків влади чи самої системи влади вцілому» [1].

У протилежних, негативних варіан-тах співіснування еліт і мас, для описуяких використовують поняття «нелегі-тимна влада», – морально-психологіч-ної підтримки управлінської групи неіснує, влада стає об’єктом критичнихстратегій громадянського суспільства,яке реалізовує свої завдання й захищаєінтереси через публічні організації,масові акції, а насамперед через пресу.

Постійна невдоволеність управлін-ськими елітами в українському сус-пільстві спричинилася до фіксації впублічному дискурсі й закріпленні засловом «влада негативних значень, яків періоди гострого соціального невдо-волення, особливо ж в опозиційномуслововжитку, витісняють усі інші плас-

115

Людмила Павлюк

Двосічний мечлегітимності: проекції

діяльності влади уполітичному дискурсі

українських мас-медіа

The article examines the mass media’s discursive strategies of legitimation and criticism whenevaluating decisions made by the political authorities. The analysis of informational confrontationin the public sphere is based on the notion of a bipolar model of argumentation that serves as a guar-antee of balance in a polarized society and is jeopardized by the repressive practices of the politicalregime. The author identifies the main discussion topics about “legitimacy”, as well as the rhetoricresources that are the basis for constructing exculpatory approaches to the political authorities –and their counterparts – in confrontational and critical discourses.

116


ти й компоненти його семантики і реа-лізовуються не як часткова програмаконотату – оцінних значеннєвих наша-рувань, а денотату – основного значен-ня, семантичного ядра слова. Владапостає як сила, ворожа соціуму, а тимбільше – репресивна щодо особистості.Джерела такої негативної семантикиідуть іще із соціалістично-тоталітарноїепохи, коли в сприйманні радянськихгромадян влада виступала як агент, щообмежує, контролює, розподіляє, а узагальному балансі – все ж обділяє,недодає і матеріальних благ, і свободи.

Атавістичні розуміння влади як сис-теми опікунсько-репресивних інститу-цій, глибоко закорінені в свідомостіпострадянської людини, мала би сьо-годні врівноважувати постдемократич-на ідея сприймання правлячої групи яккоманди винайнятих працівників, ме -неджерів для реалізації певних проек-тів. Критичні дискурси раз по раз озву-чують цю ідею: «Народ повинен статиповноправним суб’єктом влади і обира-ти не правителів, а підзвітних йомууправлінців» [5], але суспільство не маєінструментів для притягування полі-тичних еліт, що біля управлінськогокерма, до професійної відповідальності.У влади ж тим більше не розвиненийетос служіння, вона категорично від-мовляється вважати себе агенцієюдобрих послуг для народу, демонструю-чи натомість громадянам, що функція,яку вона найуспішніше реалізовує, – цефункція обслуговування самої себе.

Конституція є основою легітимностіпублічної влади. На матеріальний іоб’єктивний факт існування конститу-ції як підстави усіх оцінок і висновківпро міру легітимності правлячих елітспирався комуніколог Ю. Габермас, на -магаючись намацати сполучні ланкиміж концептами публічної сфери, зако-ну і публічного дискурсу. Якщо дискурс«основного закону» є основоположним

фактом для оцінки стосунків влади іпідвладних з погляду комуніколога, тотим більше погляд на конституцію якджерело легітимності – природний ібезперечно важливий для будь-кого,хто мислить про політику в об’єктивно-правових категоріях. Існує, зокрема,поняття конституційної легітимності[7], яке на перший погляд видаєтьсядещо тавтологічним, але у міру з’ясу -вання різних аспектів і компонентівфеномену легітимності – виявляє добреокреслену специфіку «видової» озна-чальної функції.

Дотримання звичайних демократич-них процедур – необхідна умова легі-тимності. Та наскільки ж ця умова єдостатньою, а точніше – здійсненною?Здавалося б, дотримуйся закону – і жод -них проблем із легітимністю. Але не -даремно в основу дефініції цього явищапокладено вкрай суб’єктивну категоріюморально-психологічного сприй няття.Окрім поняття об’єк тив ного закону,існує проблема його суб’єктивних ін -тер претацій. Суб’єктивність тлумаченьзмісту і процедур застосування законупосилюється до межових рівнів у сило-вому полі протистоянь, зокрема зма-гань за владу. Ці змагання часто посува-ють поняття легітимності до межі, наякій закон скасовують, мотивуючипотребою ухвалення нового закону.

Метафорично відмінність «легітим-ності» від «законності» можна поясни-ти, провівши паралель із логічним про-тиставленням, що лежить в основі відо-мого слогану реклами «Пепсі» «Грай зправилами, а не за правилами», а такожінших гасел, створених для провоку-вання молодого покоління споживачівдо виходу за межу суспільних приписів,на зразок «Правила існують для того,щоб їх порушувати». Законність – «цегра за правилами», а у «легітимності»з’являється «додана вартість» – імплі-кація можливості порушувати правила

117

Л. Павлюк. Двосічний меч легітимності: проекції діяльності влади...

за умови обґрунтувань. Цей додатковийденотативний складник, який фактич-но є відмичкою для входження у про-стір маніпулятивності, робить «легі-тимність» набагато більш риторичнимпоняттям порівняно із «законністю».Гарантом влади стає не лише закон, а йдискурс, інформація, знання, риторичніформи.

Із огляду на функціональну значу-щість впорядковувальних дискурснихпроцедур у політичних практиках, по -няття конституційної легітимності ціл-ком виправдано буде доповнити кон-цептом риторичної легітимності. Влас -не, у політологічній теорії існує спорід-нений термін ідеологічна легітимність,витлумачений як «утвердження й ви -правдання влади за допомогою ідеоло-гії, що вноситься в масову свідо-мість» [16]. Згідно з розумінням Д. Іс -то на, ідеологічна легітимність «опира-ється на переконаність індивідів у пра-вильності тих ідеологічних цінностей,які проголошені владою» [17]. Власнепоняття цінності й робить категоріїриторичної та ідеологічної легітимностівзаємно «конвертованими».

Риторичні обґрунтування стратегійвлади особливо потрібні там і тоді, де іколи легітимність є непевною, коли легі-тимності правлячим колам насправдібракує. Політика легітимності, що маєна меті створити ідеологічний каркасдля підтримки групи влади із проблема-тичним іміджем чи провальним рейтин-гом, риторичними засобами компенсуєвідсутність чи недостатність підставдля легітимності. Насамперед «адвока-тивна» щодо лідерів риторика, вкупі зкампаніями «народного» чи «екс перт -ного» схвалення потрібних рі шень, ней -тралізує негативний вплив показників«прагматичної» ефективності влади насприйняття управлінсь кої команди.

Ситуація нетривкості легітимацій-ної бази влади особливо характерна для

поляризованих суспільств, класичнимприкладом яких є Україна. Оцінкирішень влади в українському публічно-му дискурсі – традиційно не лишесуб’єктивні, а й полярні – «із точністюдо протилежного». Одна частина – під-тримує стратегії керманичів, інша –оскаржує. Цікавими є факти наближе-ності до пропорції «п’ятдесят на п’ят -десят» у президентських і парламент-ських електоральних змаганнях першо-го десятиліття міленіуму. Але об’єктомуваги у цій статті є насамперед рито-рична сутність політично біполярноїситуації, дискурсні прояви Ми – Вониполітичного архетипу, а також контрас-тні методи оцінювання й аргументації.Адже риторика – цей, за визначеннямАристотеля, двосічний меч, – дає ін -стру менти обґрунтування рації і про-поненту і опоненту, і протагоністу йантагоністу.

Завдання наступних блоків ана -лізу – розглянути важливі, характернідля сучасної політичної комунікаціїтопоси легітимації і критицизму сто-совно інституцій і представників вла -ди. Термін тoпос у зв’язці концептів,необхідних для огляду легітимаційнихресурсів, означатиме і тематичнийфокус, і логічний принцип організаціїінформації. Отож з’ясуємо, спираючисьна методологію критичного аналізудискурсу (КДА), яким чином взаємоді-ють у публічному інформопросторістратегії виправдання й оскарженнястосовно однієї й тієї ж теми, того жоб’єкта.

У критичному аналізі дискурсу роз-різняють декілька типів риторичнихстратегій, які особа, суспільна група чиінформаційний мейнстрим загалом мо -жуть використовувати в інтерпретаціїдій політичного суб’єкта: 1) стратегіїпромоції; 2) стратегії підтримки, роз-витку й утвердження; 3) стратегіївиправдання й обґрунтування; 4) стра-

118


тегії конфронтації [18]. Три перші типистратегій є за суттю легітимаційними, іу цьому сенсі вони становлять проти-лежність до звинувачувальних, критич-них інтерпретацій – звичної зброї опо-зиції. Легітимаційний лінгвістичнийінструментарій залучають у ситуаціяха) рекомендування групи чи політикасуспільству (інтродуктивна фаза);б) початку реалізації проектів післяприходу політичної команди до влади(розбудова іміджу); 3) втрат і невдач,зниження популярності політичноїсили (апологетика).

До типових, характерних конструк-тів, які традиційно використовують упоясненнях «труднощів будівництва» івідсутності успіхів, належать аргумен-ти «часу», «трансформативного стану» і«непростої спадщини»: «Як можнашвидко подолати те, що тривалоп’ятнадцять, сімдесят чи триста роківперед тим?» (В. Цибулько, 2005). Од -ним із найпоширеніших риторичнихтопосів, які допомагали середньомуукраїнцю підтримувати когерентнусхему пояснення причин прихильностідо «помаранчевих» вартостей – усупе-реч величезним дозам самокомпроме-тації лідерів цієї епохи, – був «аргу-мент диференціації», відмежуваннясакральних об’єктів від профанних, ахороших хлопців – від скомпрометова-них героїв та їхніх вчинків: «Саманародна революція була моральною, еле-гантною. А от політики – це зовсім інше.Політичні інтереси не завжди збігають-ся з моральними цінностями» (В. По -лохало, 2005).

Легітимаційний репертуар політич-ної команди, яка прийшла до владипісля президентських виборів 2010року, спирався на поняття стабільності,особливо на початковому етапі кон-струювання іміджу групи. Розбудовіпублічної репутації підпорядковували-ся декларації про реформаторські намі-

ри нового уряду. Саме слово реформистало знаком легітимації для представ-ників Партії регіонів. Але надто швидкоця основна обігова одиниця легітим-ності інфлювала навіть у сприйманнітрадиційного електорату «регіоналів» іго лов ного потенційного адресата дис-курсу реформ. Що ж стосується опо-зиційного дискурсу, то він від початкудеконструює поняття «реформи» якриторичний засіб – насамперед у функ -ції евфемістичної назви перерозподілуресурсів.

Зміст соціального критицизму сто-совно нової влади відтворюють уламкиколишніх слоганів електоральної рек-лами, які перетворилися на символічніформули іронії, тобто знаки контрастуміж дійсністю й заявленим у передви-борчих гаслах: «покращення життявже сьогодні», «для людей», «вислухатикожного». Уже на ранніх етапах конф-ліктного комунікування між керівницт-вом і масами стратегічні напрями кри-тичного аналізу дій влади в публічномудискурсі стосувалися не лише не вико-наних обіцянок соціального й етичногоплану, а й методів політичної діяльнос-ті.

Від початку ухвалення законодав-чих рішень, які стосувалися питаньконсолідації влади, з боку публіки інаціонально-демократичних медіа лу -нало слово «нелегітимність». В інфор-маційному полі критичних дискурсівз’явилися означники суб’єктивно моти-вованого характеру ряду рішень, хист-ких підстав законотворчості й організа-ційної діяльності: нелегітимна коаліція«тушок»; нелегітимні місцеві вибори;нелегітимна зміна Конституції тощо.

1) Нелегітимна «коаліція “тушок”»:«Бліц-криг» Партії регіонів по здобут-тю влади в країні через «коаліцію“тушок”», «Нелегітимна «коаліція “ту -шок”» є вкрай серйозним джереломавторитарної і навіть тоталітарної


119

загрози. І мінімальним джерелом такпотрібних країні реформ» [4];

2) Сумнівна легітимність місцевихвиборів, які, за визначенням А. Гри -ценка, перетворилися на «урок малю-вання»: «Легітимність місцевих вибо-рів в Україні опинилася під загрозою....Заступники голови Центральної ви -борчої комісії стверджують, що терито-ріальні виборчі комісії допускали масо-ві безпідставні відмови реєстрації кан-дидатів...» [5];

3) Рішення про скасування політре-форми і зміну Конституції в опозицій-ному дискурсі було названо «узурпаці-єю влади».

Серед стратегій делегітимації, якінамагалися використати опозиційніполітики після оголошення рішення,були схеми й аргументи, що у структур-ному сенсі стали прямим відображен-ням стратегій легітимації. Депутативід БЮТ – Батьківщини стверджували,що зміни до основного закону можнаскасувати у такий само спосіб, як іполітреформу 2004 року, – на підставіпретензій до процедурної сторони ухва-леного рішення [17].

Після того, як Конституційний судУкраїни визнав нелегітимною політре-форму 2004 року і фактично повернув удію Конституцію 1996 року, у мас-медій-ному просторі відбулася війна опозицій-ної і владної риторик з приводу статусуорганів влади. На переконання опозиції,усі органи влади стали нелегітимними, ана переконання представників самоївлади – не потребували жодних теоре-тичних обґрунтувань до факту свогоіснування: «Після рішення КСУ про ска-сування політреформи парламент, Каб -мін і президент – нелегітимні» [12];«Представник президента в Консти ту -ційному суді Олена Лукаш стверджує, щопісля рішення КС про скасування політ-реформи-2004 всі органи влади на сьогод-ні залишаються легітимними....» [14].

Відносна симетричність аргумента-тивних ресурсів, які були використані увнутрішніх інформаційних війнах, свід-чить про те, що існувала тонка межаміж легітимаційними резонами кожно-го рішення та їхніми контраргумента-ми. Цю межу ніколи не змогла б пере-йти політична група при владі, якби непряме сприяння інституцій, чиїм обо -в’язком є контроль «законності закону»й узгодженості рішень, – КС, парламен-ту. Але інстанції, що покликані контро-лювати контролерів, самі долучилися долегітимаційної кампанії влади: «Консти -туційний суд підтвердив легітимністькоаліції «тушок» [4]. Відпо відаючи назапитання, чому Центр-виборчком неможе вплинути на ситуацію у справі міс-цевих виборів, «заступники головиЦВК відзначили два аспекти: лояльнудо влади більшість у ЦВК та недоскона-лість виборчого законодавства» [5]. Арішення Консти ту цій ного суду про ска-сування політреформи навіть доволіпомірковані експерти назвали «апофео-зом цинізму» й «дискредитацією судо-вої гілки влади» [17].

Парламент продемонстрував неменш стійкий інституційний інстинктсамозбереження. Один з відомих жур-налістів звертав увагу на те, що бажан-ня нардепів довше залишатися у своїхкріслах було в основі усіх легітимацій-них рішень парламенту стосовно зміц-нення влади президента, зокрема«страх перед розпуском був головниммотивом створення нової парламент-ської більшості» [14]. Подібними праг-матичними резонами пояснювали медіай результати голосування за внесеннязмін до Конституції. До того ж, матері-альні заохочення, прямі виплати зазміну партійної орієнтації, після роківрозбещування подібними «стимулами»,були, використані максимально, як іаргументи «батога», засоби тиску наопозицію.

120


Механізми зміцнення влади нелегі-тимними були лише для опозиції, владаж вдовольняється усіма перевагамисамопроголошеної легітимності. Якнаслідок, будь-яка серйозна проблемасуспільства існує у полі «перехресних»тверджень про легітимність і нелегі-тимність. Отож риторична, тобто дис-курсивно-релятивна сутність кожногопрецеденту інтерпретування полягає утому, що обидві сторони легко знахо-дять і підстави легітимації, і підставиделегітимації того самого рішення.

У певному сенсі така ситуація, колиперсвазивні технології й маніпулятивніінструменти стають формами боротьбиза владу, є типовою, навіть нормальноюдля (пост)демократичного суспільства.Інформаційні ресурси можуть ставати істають засобами підтримання рівнова-ги чи зміни балансу сил між основнимипротиборчими групами – але тільки заумови відкритої політичної гри за пра-вилами. Якщо ж змагальні можливостікерівників та їхніх головних конкурен-тів асиметричні, неспівмірні, то це все-рйоз блокує перспективи розвитку сус-пільства.

Вибіркові судові переслідуванняопозиції – друзям усе, ворогам – закон,залишають за інститутами демократіїроль декоративних елементів автори-тарної будови. Нехай буде вислуханаінша сторона? Спілкування з головни-ми опозиціонерами президент дору-чив ГПУ. Отож особливістю сучасноїситуації є те, що владна сторона нама-гається змінити баланс сил, викорис-товуючи не лише риторичні засоби, а йрепресивні.

Дискурс аналізу соціальних проце-сів від часу приходу до влади лідера«регіоналів» послідовно фіксував сут-нісну, якісну регресію у сфері гаранту-вання громадянських прав і політичнихсвобод. Мережу концептуальних засо-бів критичного аналізу діяльності пре-

зидента й уряду формують концепти,які є цілковитими протилежностями,антиподами «демократії», – диктату-ра, авторитарна влада, узурпація владикомандою Януковича-Азарова, встанов-лення авторитарного режиму.

У структурі порівняльних символіч-них ресурсів, залучених для оцінки дійвлади, вирізняється план «вертикаль-них» контекстів, тобто історичних па -ралелей, зокрема асоціювання сучаснихполітичних практик зі зразками досвіду1) радянського періоду; 2) «епохи Куч -ми», причому з наголосом на деградаціїстандартів: «Кучмівсько-медведчуківськіреалії були квіточками порівняно з тим,що витворяє нинішня влада» [5]. Гори -зонтальні контексти говорять про упо-дібнювання методів та символічнихпрактик на пострадянському просторі –«копіювання російської демократії»,«запозичення досягнень білоруськоїрепресивної системи».

Репертуар критицизму й делегіти-мації активно поповнюють експресеми йдисфемізми. До образу України примі-ряють похмурий ярлик «бандитськоїдер жави», перспективи якої відтворю-ють метафори нетривкості, перервності,несприятливого клімату: «сповзанняУкраї ни», «пауза в стосунках України зЄвро союзом», «Україна в тумані». Втім,пауза і на загал будь-які негарздиможуть бути нетривалими, і критеріїпереходу від негативу до позитиву оче-видні у кожній практичній сфері:«Поняття прозорих та чесних виборів,без сумніву, передбачає повноправнуучасть опозиції... Обов’язком влади єза безпечення участі у виборах на рів-них умовах усіх політичних партій,вклю чаючи опозицію та її лідерів».Європейські міністри завчасно ...визна-чили ту «червону лінію», за яку не змо -же переступити ЄС. Усе просто: підутьТимошенко і Луценко на вибори – вонимають шанс бути визнаними Європою,


121

не підуть – вибори будуть нелегітимни-ми» [7].

Дискурсне поле закордонних медіа,міжнародна громадська думка традицій-но слугували тим дзеркалом, що допома-гало українському суспільству ко -регувати деформації. Однак є й ряд чин-ників, які обмежують впливовість думкиміжнародної громадськості. «Зов нішні»заяви, як і внутрішній критицизм, легкостають об’єктами риторичної дерелеван-тизації. Їх можна, по-перше, просто небрати до уваги. По-друге, поставити підсумнів і їхній зміст, і авторитетністьсамого джерела: на приклад, прес-службаПартії регіонів називає Freedom House«так званою Міжнародною правозахис-ною організацією» [19].

Полярність інтерпретативних кон-текстів завжди була прикметною харак-теристикою українського публічногопростору. Очевидно, що мас-медійнімоделі, які виростали на ґрунті політич-ної поляризованості, не могли бутидосконалими. Так, ситуацію в інформа-ційній сфері «помаранчевого» періодуО. Палій назвав «олігархічним плюра-лізмом». Але те, що прийшло услід зацією фазою розбрату і хаосу, виявилосянабагато небезпечнішим – суміш прак-

тик дикого капіталізму, кримінальнихексцесів та ідеологізації радянськогозразка.

Потреба переходу українського сус-пільства до більш гуманного й гармо-нійного розвитку давно назріла. Алевлада, добре ознайомлена зі сценаріямивласного кінця, не готова ані змінитися,ані поступитися. Закономірно, що ізнаближенням парламентського електо-рального сезону почастішали епізодианонімних акцій «затемнювання» пси-хологічного ландшафту. Декілька рей-дерських атак на осередки видавничоїдіяльності інтелігенції, декілька терак-тів для широких мас – і можна робити зцією нацією що завгодно.

Єдина надія у такій ситуації – берег-ти рештки свободи інформаційної діяль -ності і поваги до змагальних процедур,конкурентного принципу в боротьбі завладу. Лише у середовищі відповідаль-ного ставлення до потенціалу публічноїсфери й демократичних механізмівможе визріти правильне рішення сто-совно форм громадянської консоліда-ції, дозрілості часу для змін і виборукерівників, здатних демонструватиповагу до закону і до громадян своєїдержави.

Список використаних джерел1. Балюк Н. Не міг Некрасов уявити, що

будуть ще часи підліші. Високий Замок, 27квітня 2012.

2. Всі органи влади на сьогодні залиша-ються легітимними http://segodnya. no vo -stimira.com/n_187314.html

3. Габермас Ю. Залучення іншого: Сту -дії з політичної теорії: пер. з нім. А. Дахній;наук. ред. Б. Поляруш. – Львів:Астролябія, 2006. – 415 с.

4. Депутат: Последние изменения вКон ституцию можно отменить. http: //ubr. -ua / ukraine-and-world/power/ deputat-poslednie-izmeneniia-v-konstituciu-mojno-otmenit-76701

5. Єрьомін А. Сповзати Україні недовго:до виборів. Високий Замок, 6 березня 2012.

6. Конституційний суд підтвердив легі-тимність коаліції «тушок»

http://newsru.ua/ukraine/08apr2010/mda.html

7. Мустафін О. Чотирнадцяте термідо-ра Віктора Януковича, або Як правильноприручати парламенти, щоб не було сенсуїх розганяти. Дзеркало тижня, 9 жовтня2010.

8. Палій О. Чи може незаконний урядбути успішним? УП, 22 березня 2010.

9. Політологи назвали рішення Кон сти -туційного суду «апофеозом цинізму». Но -ви нар, 1 жовтня, 2010.

122


10. Регіонали звинувачують FreedomHouse у заангажованості та некомпетент-ності. Тиждень, 30 березня 2012.http:// -tyzhden.ua/News/46257

11. Ремиженко Д. Єдиний список. Щодалі? Українська правда, 6 квітня 2012.

12. Савчин М. Демократія і конститу-ційна легітимність: проблеми теорії тапрак тики http:// www.viche.info/ journal/ -2287/

13. Сидорчук О. Легітимність влади вУкраїні: дві тенденції сучасності. Дзеркалотижня, 1 листопада 2008.

14. Шляхтун П. Політологія (теорія таісторія політичної науки). – К.: Либідь,2002. – 576 c.

15. Шурхало Д. Тервиборчкоми безпід-ставно «відфутболили» кандидатів. 15жовтня 2010, http://www. radiosvoboda. -org/ content/article/2191905.html

16. Юрій М. Політологія К.: Дакор,2005. – 416 с.

17. Wodak R., de Cillia R., Reisigl M.,Liebhart K. The Discursive Construction ofNational Identity. Edinburg Un-ty Press,1998.

Урезультаті світової фінансово-економічної кризи 2008–2009 ро -ків в українсько-американ-

ських відносинах у наступні 2009–2011роки настала фаза сповільнення. Щедріфінансові ін’єкції з федерального бюд-жету, спрямовані на подолання кризо-вих явищ, а також збільшення фінансу-вання операцій на Середньому Сходіспричинили різке збільшення обсягівфедерального боргу і дефіциту феде -рального бюджету США. Адміні стра -ція Б. Обами переорієнтувала основніпо токи офіційної допомоги в напрямікраїн Африки і Азії. Після кризового2009 року деяке пожвавлення в україн-сько-американських відносинах можнавідзначити тільки в сфері торгівлі.

У вітчизняній літературі тематикаекономічних відносин між Україною іСША розглядалася, зокрема в публікаці-ях О. Білоруса, І. Бураковського, А. Галь -чинського, Д. Лук’яненка, В. Онищенка,А. Філіпенка, В. Шевчука [1–5].

У [6, 7] розкрито проблематикудвосторонніх зовнішньоекономічнихвідносин упродовж 1992–2008 років,проте період 2009–2011 років в еконо-мічних відносинах двох країн ще зали-шається недостатньо вивченим. Зо -крема, не акцентовано увагу на пробле-мі зменшення обсягів технічної допо-моги і американських інвестицій вУкраїну, незважаючи на укладеннятаких важливих документів у відноси-нах України і Сполучених Штатів, якУгода про співпрацю між Україною іСША в галузі науки і техніки [8] іХартії Україна–США про стратегічнепартнерство [9].

Як вважають дослідники найуспішні-шим роком в історії економічних відно-син України і Сполучених Штатів Аме -рики з певними застереженнями можнавважати 2008 рік. У травні 2008 ро куУкраїна набула статусу повноправногочлена Світової організації торгівлі(СОТ), а в червні того ж року відбувся

123

Олександр Бабанін

Українсько-американськіекономічні відносини

в 2009–2011 роках

ІІІ. Вплив США

The author analyzes the dynamics and structure of economic relations between Ukraine and theUnited States in trade, investment and technical assistance during the outbreak of the global crisisof 2008–2009 and in the post-crisis period. He examines the rise of structural imbalances in the U.S.economy, such as the sharp increase in the federal budget deficit and further growth in the foreigntrade deficit, including high-tech products. The author also emphasizes the importance of funda-mental reforms in the Ukrainian economy undertaken with the aim of creating a favourable invest-ment and trade climate to improve economic relations between Ukraine and the USA.

124

Вплив США

перший за всю історію двосторонніх від-носин довгоочікуваний візит до Україниміністра торгівлі США К. Гуть є рреса. Запідсумками 2008 року обсяги зовнішньо-торговельного обороту товарами міждвома країнами пере ви щили 4,2 млрддол., а 19 грудня 2008 року було підписа-но Хартію Україна – США про стратегіч-не партнерство.

Проте вже в 2009 році внаслідок спа-лаху світової фінансово-економічноїкризи обсяги ВВП України і США зни-зились відповідно на 14,9 % і 2,7 %, щонегативно вплинуло на динаміку дво-сторонніх економічних відносин.

У цій статті зроблено спробу проана-лізувати взаємодію України і США утрьох галузях двосторонніх економіч-них відносин (технічна допомога, тор-гівля товарами та інвестиції) на підста-ві аналізу проблеми «подвійного де -фіциту» (де фі циту федерального бюд -жету і від’єм ного сальдо у зовнішнійторгівлі Спо лучених Штатів).

Технічна допомогаОбсяги технічної допомоги суттєво

по в’язані із ситуацією в бюджетній сфе рі.Після чотирьох років профіциту фе де -рального бюджету за часів другої ка -

денції Б. Клінтона (1998–2001 фі нан совіро ки) адміністрація Д. Буша-мо лод шогов 2002–2008 фінансових роках відійшлавід політики суворої бюджетної дисцип -ліни під гаслом збільшення ви дат ків наборотьбу з міжнародним теро ризмом,але показ ники дефіциту федеральногобюджету перебували ще у відноснодопустимих межах (1,2–3,5 % ВВП).

Проте у 2009 фінансовому році підчас загострення економічної кризи вна -слідок зростання бюджетних видатків зметою порятунку таких підтримуванихурядом установ, як Fannie Mae, FreddieMac, FHA/Ginnie Mae тощо, інших за -ходів пожвавлення економіки, фінан -сування операцій в Афганістані та Іра -ку, частка дефіциту федерального бюд -жету сягнула безпрецедентних 10,1 %ВВП. Крім того, обсяги реальних над -ходжень до федерального бюджету у2009 році становили лише 2,1 млрд дол.або на 0,6 млрд дол. менше від про гно -зованих ве личин. З 2010 року адмініст-рації Б. Обами вдалося лише не значноскоротити дефіцит федерального бюд -же ту, який є найбільшим, по чинаючи зпер шого післявоєнного 1946 ро ку, колийого розмір сягнув 9,1 % ВВП (табл. 1).

Таблиця 1США: ВВП, дефіцит федерального бюджету (1997–2011 фін. роки), млрд дол.

Роки ВВП СШАДефіцит федерального

бюджетуДефіцит федерального бюджету

як частка ВВП1998 8727,0 69 0,8%

1999 9286,9 126 1,4%

2000 9884,2 236 2,4%

2001 10218,0 128 1,3%2002 10572,4 158 1,5%2003 11067,8 -378 -3,4%

2004 11788,9 -413 -3,5%

2005 12554,5 -318 -2,5%

2006 13310,9 -248 -1,9%

2007 13969,3 -161 -1,2%

2008 14270,5 -459 -3,2%

125

О. Бабанін. Українсько-американські економічні відносини в 2009–2011 роках

Незважаючи на збільшення розмірубюджетного дефіциту, американськаадміністрація продовжували виконуватизобов’язання в галузі офіційної технічноїдопомоги. Так, упродовж 2001–2011 ро -ків обсяги технічної допомоги Спо -лучених Штатів іншим країнам світу

зросли в 2,2 раза, зокрема, протягом2009–2011 років їх було збільшено на33,7 %, тоді як країни-донори Євросоюзу,які входять до Ко мітету сприяння роз-витку (КСР) ОЕСР1. збільшили обсягитехнічної допомоги відповідно тільки на59,6 % і на 19,4 % (табл. 2).

Закінчення таблиці 1

Роки ВВП СШАДефіцит федерального

бюджетуДефіцит федерального бюджету

як частка ВВП2009 14014,8 -1413 -10,1%

2010 14551,8 -1293 -8,9%

2011 14958,6 -1300 -8,7%

Джерело: www.treasury.gov, власні розрахунки.

Таблиця 2Офіційна технічна допомога США та інших країн ОЕСР (2001–2010 роки),

млрд дол., у доларах 2009 року

1 Development Assistance Committee of the Organization for Economic Cooperation andDevelopment – Комітет сприяння розвитку Організації економічної співпраці і розвитку.

2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010

США 13,8 15,8 19,0 22,3 30,6 25,0 22,5 26,7 28,8 30,0

Країни ЄС-донори КСР

45,2 47,7 48,8 50,0 63,9 65,2 61,6 67,5 67,2 71,3

Разом КСР 79,7 85,2 88,4 92,9 122,3 115,9 106,6 118,6 119,8 127,3

Довідково

Частка США 17,3% 18,6% 21,5% 24,0% 25,0% 21,5% 21,1% 22,5% 24,1% 23,6%

Частка країнЄС-донорівКСР

56,7% 56,0% 55,2% 53,8% 52,3% 56,3% 57,8% 56,9% 56,1% 56,0%

Джерело: www.oecd.org/document/ 9/0,3746,en_2649_34447_ 1893129_ 1_1_1_1,00. html, власні розрахунки.

Адміністрація Б. Обами скерувалаос новні потоки офіційної технічноїдо помоги в напрямі країн проведенняопе рацій (Афганістан, Ірак), а такожкраїн Африки. Так, у 2011 фінан со -вому році Аф рика була найбільшимодержувачем американської технічної

допо моги, яка надавалася через Агент -ство міжнародного розвитку (АМР)США, тоді як перехідні економіки«Європи і Євразії» (зо крема, і Ук раї -на) отри мують коштів мен ше, ніжКенія, вітчизна батька Б. Обами(табл. 3).

126

Вплив США

У групі шести країн «Східного пар-тнерства»2 Агентство міжнародного

розвитку США сконцентрувало своюувагу передусім на Грузії (табл. 4).

Таблиця 3АМР США: основні регіони – реципієнти технічної допомоги

(2009–2011 фін. роки), млн дол.

2009 2010 2011

Африка 3830 4521 4105

Азія 3188 4762 850

Афганістан і Пакистан 1549

Близький Схід 2345 1417 1137

Європа і Євразія 751 891 488

Довідково

Кенія 515 500 499

Джерело: www.usaid.gov/policy/budget/money.

Країни 2009 2010 2011 Cума 2009–2011

Грузія 331,3 339,5 49,4 720,2

Україна 81,1 96,0 59,7 236,9

Вірменія 32,7 47,3 24,6 104,6

Азербайджан 21,1 28,9 28,8 78,8

Молдова 13,3 25,3 18,5 57,1

Білорусь 7,0 13,1 13,3 33,4

Разом 486,6 550,1 194,4 1231,0

Таблиця 4АМР США: країни Східного партнерства – реципієнти технічної допомоги

(2009–2011 фін. роки), млн дол.

Наочним прикладом зміни пріорите-тів надання технічної допомоги США євиділення в 2011 фінансовому році допо-

моги Україні у вимірі 1,3 доларів на душунаселення, тобто найменше серед усіхкраїн Східного партнерства (табл. 5).

Джерело: www.usaid.gov/policy/budget/money, власні розрахунки.

2 Під країнами Східного партнерства розуміємо Азербайджан, Білорусь, Вірменію,Грузію, Молдову і Україну.

127


Починаючи з 2002 року, в зовнішнійторгівлі США спостерігається тенден-ція перевищення імпорту високотехно-логічних товарів над експортом такої

продукції [10], що відкриває перспекти-ви виходу на місткий американськийринок для виробників продукції пере-дових галузей економіки (табл. 7).

Зовнішня торгівляВеличина «другого федерального

дефіциту» США, тобто від’ємного саль-до зовнішньої торгівлі товарами, післярізкого скорочення у 2009 році продов-жує зростати другий рік поспіль. Якщо

така тенденція триватиме такими тем-пами й далі, то через три роки можнаочікувати перевищення величини істо-ричного максимуму від’ємного сальдо взовнішній торгівлі товарами США 2006року (табл. 6).

Таблиця 5АМР США: технічна допомога країнам Східного партнерства

(2009–2011 фін. роки), доларів на душу населення

КраїниНаселення, млн чоловік

В середньому(2009–2011)

2011

Грузія 4,5 160,0 11,0

Україна 45,9 5,2 1,3Вірменія 3,1 33,7 7,9Азербайджан 9,0 17,5 3,2Молдова 3,6 15,8 5,1Білорусь 9,5 0,7 1,4

В середньомудля країн Східногопартнерства

18,6 2,9

Джерело: www.usaid.gov/policy/budget/money, власні розрахунки.

Таблиця 6США: Експорт та імпорт товарів (2001–2011 роки), млрд дол.

Роки Експорт Імпорт Сальдо

2001 729 1141 -412

2002 693 1161 -468

2003 730 1270 -540

2004 822 1485 -663

2005 912 1692 -780

2006 1039 1875 -836

2007 1164 1983 -819

2008 1307 2138 -831

2009 1069 1575 -506

2010 1289 1935 -646

2011 1497 2236 -739

Джерело: www.census.gov/foreign-trade/statistics.

128

Вплив США

Чи скористалися українські підпри-ємства в 2009–2011 роках перевагамичленства в Світовій організації торгівліта зростанням попиту на високотехно-логічну продукцію в Сполучених Шта -тах? За цей період в обопільній торгівлітоварами поміж Україною і США невідбулося зрушень у структурі і динамі-ці обсягів. За підсумками 2011 р.Україна перебуває на 72 місці середосновних за вагомістю поставок товарівкраїн-експортерів до Сполучених Шта -тів (1460 млн дол.), а, наприклад, сусід-

ня Румунія обсяги ВВП якої приблизнодорівнюють ВВП України, – на 73 місці(1439 млн дол.).

Порівняємо динаміку обсягів ізміни в структурі поставок товарівдвох за значених центральноєвропей-ських країн на ринок США упродовж2005–2011 років.

За обсягами поставок українськийекспорт товарів ще не вийшов на рівеньпередкризового 2008 року, коли вдало-ся поставити на ринок США продукціїна 2340 млн дол. (табл. 8).

Таблиця 7США: Експорт-імпорт високотехнологічних товарів

(2001–2011 роки), млрд дол.

Роки Експорт Імпорт Сальдо2001 200 195 42002 179 195 -172003 180 207 -272004 202 238 -372005 217 260 -432006 247 291 -442007 265 327 -622008 270 331 -612009 245 301 -562010 273 354 -812011 287 386 -99

Джерело: Міністерство торгівлі США.

Таблиця 8Україна: експорт товарів до США (2005–2011 роки), млн дол.

Експорт товарів 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011

Комп'ютерна і електронна промисловість

4 5 11 7 5 10 8

Машинобудування 31 113 105 83 36 59 104Мінеральна сировина і руди 383 441 251 575 145 439 568

Металургія 578 962 731 1532 123 500 709

Агрохарчова продукція 19 21 21 32 29 18 18

Інше 84 97 100 111 157 52 52Разом 1098 1640 1220 2340 495 1078 1460


129


Експорт України до США залиша-ється сировинним (рис. 1): у ньомупереважають поставки недорогоцінних

металів (48,6 % загального обсягу екс-порту товарів у 2011 р.) і мінеральноїсировини (38,9 %).

Рис. 1. Україна: структура експорту товарів до США (2005 і 2011 роки).


Тепер проаналізуємо динаміку по -ста вок румунських експортерів на

ринок США упродовж аналогічногоперіоду часу (табл. 9).

Таблиця 9Румунія: експорт товарів до США (2005–2011 роки), млн дол.

2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011Комп’ютерна і електронна промисловість

26 44 62 94 112 146 153

Машинобудування 169 177 158 191 181 188 280

Мінеральна сировина і руди 324 234 174 178 49 137 246

Металургія 354 321 314 308 176 277 376

Легка промисловість 195 210 193 191 138 160 209

Меблева промисловість 50 45 32 29 26 25 33

Вироби з пластмаси 50 55 93 85 29 37 86

Агрохарчова продукція 10 10 9 6 8 8 7

Інше 39 34 29 31 39 38 57

Разом 1208 1119 1054 1107 752 1008 1439


Характерно, що виробники Ру му нії зу -міли скористатися сприятливою еконо-мічною ситуацією і зростанням попиту нависокотехнологічні товари на американ-ському ринку. Понад 30,5 % обсягів їх ніх

поставок товарів у США становить про -дук ція машино бу ду ван ня, ком п’ю тер ноїпромисловості і електроніки, що в 3,5 ра забільше від обсягів поставок українсь кихпідприємств таких же галузей (рис. 2).

130

Вплив США

Слід відзначити і певні успіхи під приємств румунської легкої про-мисловості і підприємств у галузі ви -роб ництва пластмас, яким вдалосязакріпитися на ринку США, тоді якприсутність підприємств України ана-логічного профілю поміж експортерівпродукції до Сполучених Штатівмайже непомітна.

Отже, протягом 2008–2011 роківукраїнські експортери ще не скористали-ся перевагами набутого статусу членствау СОТ і не зуміли належним чином про-вести модернізацію підприємств длятого, щоб запропонувати конкуренто -спроможну продукцію на ринок США.Крім переваг Румунії від членства у ЄС з2007 року, варто відзначити наданняширокого спектру пільг ру мунським під -приємствам, які працюють у галузікомп’ютерної промисловості та інформа-ційних технологій, що сприяло залучен-

ню фінансового і людського капіталу в ціпередові галузі економіки.

ІнвестиціїІнвестиційне поле дуже чутливе до

змін у діловому кліматі й правовому по -лі країни, яка потребує залучення іно-земного фінансового капіталу. Ха рак -терно, що американські інвестори вия-вилися єдиними з десяти найбільшихкраїн-інвесторів, які скоротили обсягикапіталовкладень до України упродовж2009–2011 років. З одного боку, цеможна пояснити необхідністю виведен-ня фінансових ресурсів до материнськихкомпаній під час кризи, але, з іншогобоку, це є також реакцією на погіршенняторговельно-інвестиційного клімату вУкраїні, активізацією рейдерських за -хоп лень, зростанням рівня корупції, ві -дображенням чого є переміщення Украї -ни на 152 місце в світі за індексом сприй-няття корупції (табл. 10).

Рис. 2. Румунія: структура експорту товарів до США (2005 і 2011 роки).


131


Таким чином, за підсумками 2011року інвестори США опинилися лишена десятій позиції в списку найбільшихіноземних інвесторів в Україну, хоча напочатку 1990 років вони лідирувалипоміж країн-інвесторів.

Аналіз розвитку економічних відно-син України і США у галузі зовнішньоїторгівлі, технічної допомоги та інвести-цій в 2009–2011 роках свідчить, що про-тягом зазначеного періоду часу в еконо-мічній взаємодії двох країн насталафаза сповільнення динаміки:

1. Проблеми, пов’язані із збільшен-ням бюджетного дефіциту США, атакож переорієнтація основних векто-рів офіційної технічної допомоги Спо -лучених Штатів у напрямі країн Аф рики та Середнього Сходу, вплину-ли на зменшення обсягів технічної

допомоги США, які надходять вУкраїну.

2. Незважаючи на збільшення обсягівамериканського імпорту товарів, особ-ливо високотехнологічної продукції,українські товаровиробники (на від мінувід підприємців Польщі, Чехії, Ру мунії,Словаччини тощо) не зуміли вийти наринок США із конкурентоспроможноюпродукцією і скористатися перевагами,які відкриває членство в СОТ, а такожугода між урядом Украї ни та урядомСША про співробітництво у сферінауки і технологій.

3. Високий рівень корупції, повільнереформування економічного і правово-го поля в Україні, брак прогресу врозв’язанні резонансних інвестиційнихсуперечок спричинили відтік з Україниупродовж 2009–2011 років третини

Таблиця 10Україна: обсяги прямих іноземних інвестицій на 31 грудня

року (2008–2011 роки), млн дол.

Країни 2007 2008 2009 2010 2011Надходження

2009–2011

Кіпр 5941,8 7682,9 8593,2 9914,6 12645,5 4962,6

Німеччина 5917,9 6393,8 6613,0 7076,9 7386,4 992,6

Нідерланди 2511,2 3180,8 4002,0 4707,8 4822,8 1642,0

Російська Федерація 1462,2 1851,6 2674,6 3402,8 3594,5 1742,9

Австрія 2075,2 2445,6 2604,1 2658,2 3423,1 977,5

Велика Британія 1968,8 2273,5 2375,9 2298,8 2508,2 234,7

Франція 1046,2 1226,1 1640,1 2367,1 2230,7 1004,6

Швеція 1006,6 1263,0 1272,3 1729,9 1744,0 481,0

Вiрґiнськi острови (Брит.) 1045,7 1316,1 1371,0 1460,8 1607,0 290,9

США 1436,8 1471,5 1387,1 1192,4 1043,1 -428,4

Інші країни-інвестори 5077,0 6618,5 7493,5 7898,7 8357 1738,5

РАЗОМ 29489,4 35723,4 40026,8 44708 49362,3 13638,9

Довідково

Індекс сприйняття корупціїTransparency International

2.8 2,7 2,5 2,4 2,3

Джерело: www.ukrstat.gov.ua, www.transparency.org, власні розрахунки.

132

Вплив США

загального обсягу прямих інвестиційСША (428 млн дол.).

Незважаючи на зазначене, можнастверджувати, що економічна співпра-ця України і США має реальні перспек-тиви, передусім з огляду на очікуванняпарафування Угоди про асоціацію міжУкраїною та ЄС у першій половині2012 року. Cвідченням зростання інте-ресу американських підприємств і орга-нізацій до України є відновлення діяль-ності американської державної Кор -

порації приватних зарубіжних інвес ти -цій (Overseas Private Investment Com -pany, OPIC) у грудні 2010 року,надання у січні 2012 року цією кор -порацією 50 млн дол. Фонду прямогоприватного інвестування SigmaBleyzerSoutheast European Fund IV для вико-ристання в інвестиційних проектах вУкраїні та, зокрема, відчутне збільшен-ня до 175 кількості членів Амери -кансько-Української ділової ради запідсумками 2011 року.

Список використаних джерел1. Глобальні трансформації торгівлі:

монографія / О.Г. Білорус, В.І. Власов; Ін-т світ. економіки і міжнар. відносинНАНУ, ННЦ Ін-т аграр. економіки. — К.,2008. — 226 с.

2. Криза і цикли світового розвитку /А.С. Гальчинський. — К., 2009. – 391 с.

3. Антициклічне регулювання ринковоїекономіки: глобалізаційна перспектива:монографія / Д. Г. Лук'яненко, А.М. По -руч ник, Я.М. Столярчук; МОНМС Украї -ни, ДВНЗ «Київ. нац. екон. ун-т ім. В. Геть -мана». — К, 2010. — 334 с.

4. Ракетно-космічний комплекс Украї -ни на світовому ринку / В. Онищенко,С. Ге расимчук // Економіка України. —2008. — № 2. — С. 62–71.

5. Міжнародна економіка: теорія і прак-тика: підручник / В.О. Шевчук. — 2-ге вид.,переробл. і доповн. — К.: Знання, 2008. —663 с.

6. Україна-США: економічна співпра-ця: монографія / О.С. Бабанін. – Львів:Укр. академія друкарства, 2011. — 336 с.

7. Тенденції в зовнішній торгівлі США2005–2008 років / О.С. Бабанін // Зов -нішня торгівля: економіка, фінанси, право.– 2010. – № 1. – С. 63–68.

8. Угода між Урядом України та Уря домСполучених Штатів Америки про спів -робітництво у сфері науки та технологій[Елек тронний ресурс] [ Режим доступу]http://zakon1. rada.gov.ua/laws/ show/ 840_ -141.

9. Хартія Україна–США про стратегіч-не партнерство. [Електронний ресурс] [Ре -жим доступу] http://zakon3. rada.gov.ua/ -laws/ show / 840_140.

10. Високотехнологічна продукція узов нішній торгівлі США: перспективиУкраїни / О.С. Бабанін // Зовнішня тор-гівля: економіка, фінанси, право. – 2010. –№ 6. – С. 25–30.

Конституція США не знає тер-міна «місцеве самоврядуван-ня» або відповідного йому.

Але різноманіттю форм та проявівтакого поняття можна позаздрити:адже вся країна грунтується на засадахсамоврядності – знизу догори й децент-ралізована щодо переважної більшостіпитань*. Наголошуючи на важливостітакого підходу один із засновниківСполучених Штатів, їх третій прези-дент Томас Джефферсон свого часузазначив: «Добре врядування прово-диться в життя не через посилення чиконцентрацію влади, а шляхом її розпо-ділу. Якби ця велика країна не була вжеподілена на штати, то такий поділ требабуло б здійснити, щоб кожен міг длявласного добра займатися тим, що йогобезпосередньо стосується і що він може

виконувати набагато краще, ніж відда-лена влада. Кожен штат поділений награфства, які дбають про те, що знахо-диться в їхніх місцевих межах; кожнеграфство, у свою чергу, поділено натауншипи, які управляють місцевимиоб’єктами; а кожен тауншип – наферми, кожна з яких управляєтьсясвоїм власником. Завдяки такому роз-поділу сфер відповідальності, які по -ступово переходять від загального доокремого, можна керувати великоюкількістю людських справ для блага ідо бробуту всіх»**. Варто при цьому за -значити: американці звикли робити те,що кажуть.

За своєю сутністю вони – індивідуа-лісти, але свої інтереси навчилисяпоєднувати з громадськими, які, в під-сумку, стають способом реалізації пер-

133

Володимир Бойко

Організація місцевогосамоврядування в США

як засіб реалізаціїдемократичних засад

влади: консультації для України

There is no term «local self-government» in the US Constitution. However, the diversity of itsforms and manifestations is striking, since the whole country is built on a foundation of self-gover-nance from the bottom to the top. US public life is decentralized in most spheres. The efficiency ofsuch an approach has been proved over time. The paper analyzes the system of local self-govern-ment in the USA, its history, legal provisions and instruments. The author argues that although anysystem of governance is formed over time under specific circumstances and thus cannot be directlyreplicated in any other community, it would be useful for Ukraine to study and try adapting time-tested US strategies to its own situation.

* Без урахування зазначеної обставини зрозуміти, чим є Сполучені Штати як держа-ва та мотиви і цілі її дій, на нашу думку, неможливо.

** Avtoboigrafy of Tomas Jefferson, 1743–1790. Together with a summery of the chief eventsin Jefferson’s life. – New York and London: The Knickerbocker Press, 1914. – P. 122–123.

134

Вплив США

ших. І суперечностей, у звичному длянас сенсі, не виникає – вся системаство рена на засадах конфліктів інтер-есів (приватних, корпоративних, регіо-нальних тощо), яких ніхто і не збира-ється уникати або приховувати. Утакий спосіб створюється конкурентнавзаємодія між різними суб’єктами відно-син, де завдання держави – забезпечитиналежні умови для їхнього розвитку,законодавчо встановити рамки до зво -леного, неухильно їх дотримуватися таневідпорно змушувати тих, хто їх такипорушує, повернутися до норми, в томучислі за допомогою покарання, а у всьо-му іншому – не втручатися в особисті табізнесові справи своїх громадян.

Дієвість такого підходу доведеначасом. Тож, на нашу думку, доцільноспробувати розглянути основні складо-ві системи місцевої влади у СполученихШтатах, дещо детальніше зупинившисьна тих її типах, що за українським зако-нодавством належать територіальнимгромадам. З огляду на обмежений обсягстатті обмежимося лише схематичнимвикладом порушеного питання. Крімджерел інформації, вказаних наприкін-ці роботи, при підготовці статті вико-ристані й особисті враження від чис-ленних зустрічей у Вашингтоні такоментарі співрозмовників. Принагіднозазначимо, що її поява стала можливоюзавдяки програмі дослідницьких гран -тів Інституту Кеннана Міжна род ногодослідницького центру ім. Вудро Віл -сона та організаційному сприяннюфонду «Україна – США».

Правові аспекти місцевого самовря-дування у США регулюються на рівніконституцій, законів штатів (усіх),норм штатів, що мають силу законів, наних впливають рішення генеральногопрокурора або постанови суду стосовнозаконодавства штату, що можуть зупи-нити чи обмежити його втручання в тучи іншу сферу. До того ж у деяких

випадках набрання законом штату чин-ності повинні санкціонувати органимісцевого самоврядування. В результатіспособи його здійснення сильно відріз-няються, система місцевого самовряду-вання, навіть в рамках кожного окремо-го штату, виглядає більш складною, ніжв Україні загалом. Скажімо, в Спо лу че -них Штатах існують органи місцевогосамоврядування, що створюються пря-мим рішенням штату. Інші (більше –для міст, але менше – для округів) – зініціативи самих громадян на підставізаконів штатів. В одних штатах струк-тури місцевої влади та функціональніобов’язки посадовців встановлюютьсяїхніми конституціями та законами, вінших, у визначених правових рамках,це право делегується громадянам.

З огляду на розміри країни, характерїї колонізації представниками різнихкраїн та культур, таке вражаюче різно-маніття, що виникло стихійно (у нас бисказали – за народною ініціативою, безжодних лапок), мабуть, є оптимальним.Втім існують речі, так би мовити, фун-даментального характеру. В США дієанглосаксонська модель місцевого са -мо врядування. За твердженням дослід-ників їй притаманні такі ознаки:

– відсутність прямого підпорядку-вання органів місцевого самоврядуван-ня державі, їх значна автономія (у клю-чових питаннях визначення власноїструктури, функцій, бюджету та кадрів);

– відсутність на місцях повноваж-них представників виконавчої влади;контроль здійснюється переважно не -прямим шляхом – через центральніміністерства та суд (звідси вага і рольостаннього як незалежної інституції);

– виборність низки осіб органівмісцевого самоврядування територі-альною громадою (скажімо, шерифів,скарб ників);

– застосування принципу позитив-ного правового регулювання – дозволе-

135

В. Бойко. Організація місцевого самоврядування в США...

но лише те, що записано в законі (вєвропейській моделі – якраз навпаки).

Обґрунтування такого розуміннямісцевого самоврядування свого часузнайшло відображення у державниць-кій теорії. Її прихильники вважаютьмісцеве самоврядування однією з формтериторіального управління, способомдецентралізації влади на місцевомурівні, джерелом якого є державна влада.Тобто, якщо пристати на цю точку зору,то виходить, що місцеве самоврядуван-ня вмонтовано в державне, між ниминема жодних принципових відміннос-тей, йдеться про тотожні речі, але вонипросто розташовані на різних щабляхвлади*.

До того ж за всього різноманіття вСполучених Штатах є питання, у роз -в’язанні яких спостерігається тяжіннядо регламентації на рівні штату: проце-дура реєстрації виборців для місцевихвиборів, встановлення дати виборів,цензу для кандидатів, вимог щодоподання ними фінансової інформації(щодо виборів), вимог щодо відкритос-ті органів місцевого самоврядування таконтролю з боку громадськості, прове-дення місцевих референдумів, кодексуповедінки посадових осіб, порядокзаповнення вакантних виборних посад(щодо адміністративних процедур),боргові обмеження на округи та міста,обмеження випадків, коли місцевавлада може взяти гроші у борг, дозволистосовно типу позик та розміщеннявільних коштів, місцеві програми опо-даткування майна, практики бюджетно-го планування, форми муніципальногобюджету та обліку коштів, закупівельнінорми (щодо фінансових питань),норми про колективні угоди з службов-цями органів місцевого самоврядуван-

ня, обов’язкове залагодження з нимитрудових конфліктів з одночасноюзабороною для них страйків, виплатслужбовцям грошової допомоги, їхньоїпрофесійної підготовки, запроваджен-ня конкурсної системи відбору, обме-жень на політичну діяльність (щодоуправління персоналом).

Отже, в цілому у Сполучених Шта -тах можна виділити п’ять типів місце-вого самоврядування: округи, міста,малі міста та містечка (села), шкільніокруги, спеціальні округи.

Округи (county, що буквально озна-чає графство) – певною мірою викону-ють функцію наших районів. Це само-стійні адміністративні одиниці штатів,які забезпечують функціонування дер-жавних служб загального призначення(суди, в’язниця, поліція, ведення позе-мельних книг, демографічна статисти-ка, соціальний захист, дороги, лікарні,бібліотеки, аеропорти, заповідники таін. – перелік відрізняється залежно відштату чи, навіть, конкретного округу).Існують у 48 з 50 штатів, загальначисельність – понад 3 тис. одиниць. На -селення таких графств – від кількохтисяч і навіть сотень мешканців домільйонів, тобто – жодної уніфікації.Керує округом спостережна рада чирада уповноважених. Здебільшого їхнійсклад – від трьох до п’яти виборнихчленів. Як правило, вони – посадовіособи, що зайняті неповний робочийтиждень. Щоб наважитися на таке гро-мадське навантаження бажано матиінше стабільне джерело доходів. Головуобирають або її члени, або все населен-ня округу. Причому в значній кількості(до 15 %) є ще призначений адміністра-тор округу, а в деяких – окремо обранийглава виконавчої влади округу.

* Українське законодавство створено на інших засадах, що визнають окреме,відмінне від держави джерело походження місцевого самоврядування – природнеправо територіальної громади.

136

Вплив США

Округи переважно одночасно вико-нують функції як підрозділів штатів,так і органів місцевого самоврядування.Втім часом вони мають дуже обмеженіфункції, наприклад округи у штатіВермонт утримують суд та в’язницю, незаймаючись, фактично, іншими питан-нями. Походження штатів дає відповідьна причини такого різноманіття.

Якщо подивитися на карту амери-канських округів, то можна побачитипідходи до їхнього створення в ретрос-пективі, а зрештою побачити й минулесамої держави. За словами представниціНаціональної асоціації дослідженняокружного поділу (NACo’s ResearchDivision) – це свого роду схематична

історія США, відображена в адміністра-тивно-територіальному поділі. Звер нітьувагу на малі розміри штатів тахаотичність розташування на Атлан -тичному узбережжі – це наслідок їхстворення громадами переселенців від-повідно до власних уявлень, на ледь негеометричну правильність посерединікраїни – так нарізали землю для приско-рення її освоєння, зокрема учасникамГромадянської війни. Поважні розміриближче до Тихоокеанського узбережжяобумовлені як специфічними природни-ми умовами (гори, пустелі), так і більшпізнім оволодінням землями, коли новатехніка зробила можливою появу такихвеликих адміністративних одиниць.

Карта поділу США на округи

Джерело: Карти світу / http://www.mapsofworld.com/usa/county-maps/#

137


Фінансову основу округів становитьмайновий податок – майже три чверті.Близько 19 % – доходи від загальних тавибіркових податків з продажу та вало-ві доходи. І лише біля 3 % – прибутковіподатки з фізичних осіб та корпорацій*.

Муніципалітети (municipality) –аналог наших територіальних громадвеликих та середніх міст. Засновують їхяк корпорації громадян для наданняпевних муніципальних послуг, що їх неберуть на себе округи та спеціальніокруги (про них – згодом). Та обстави-на, якщо йдеться про корпорації, сприя-ла поширенню в США статутногоправа, адже діяльність зазначенихоб’єднань регламентується саме стату-тами. Ця європейська традиція, щопоходить ще з середньовіччя, знайшла вАмериці сприятливий грунт для роз-витку, хоча і не скрізь місцева владакористується цією можливістю з огля-ду на рішення судів, умов надання суб-сидій та інших обставин**.

Муніципалітети існують у всіх шта-тах (всього – понад 19 тис. одиниць).Але кожен штат має власні підходи доутворення муніципалітетів. Як правило(але не завжди), для цього треба матипевний мінімум чисельності населеннята території (який? – справа штату).Ще одна поширена умова – майбутняфінансова самодостатність муніципалі-тету. Здебільшого для його заснування

необхідно: подати клопотання громадиз описом кордонів і населення муніци-палітету що планується, провести вибо-ри, а керівник адміністративного відді-лу штату має засвідчити, що результативиборів підтверджують підтримку ство-рення муніципалітету та дотриманнявимог чинного законодавства.

Фінансову основу муніципалітетівстановлять майнові податки – трохибільше 50 %, загальні та вибіркові по -датки на валові доходи – майже 28 % таприбуткові податки з фізичних осіб ікорпорацій – близько 13 %.

Існує кілька організаційно-право-вих форм муніципалітетів, а саме: 1) мер – рада (council) – тут є два варі-анти: сильний мер – рада, слабкий мер –рада, 2) рада – представник міськоїадміністрації (рада – менеджер), та 3) комісія.

Варіант сильний мер – рада перева-жає у великих містах, де необхіднавелика концентрація влади в однихруках для оперативності та ефектив-ності вирішення питань територіальноїгромади (за термінологією, що застосо-вується в Україні). В такому разі намера покладаються всі важливі питан-ня, зокрема: основні кадрові призначен-ня, розробка і подання бюджету на роз-гляд сесії, адміністративні рішення.Мер і рада обираються або безпосеред-ньо, або за виборчими округами з вису-

* У США система оподаткування створена таким чином, що на всіх рівнях місцевогоуправління ключову роль відіграють майнові податки з нерухомості. При цьому коженорган місцевого самоврядування отримує до власного бюджету свою, визначену законо-давством, частку відповідно до податкової ставки на нерухомість, але його збирання вцілому належить до компетенції базового рівня – муніципалітетів і тауншипів. Так самовони збирають інші податки, встановлені урядом штату чи округу. Зазначимо, що неспла-та майнового податку протягом визначеного терміну загрожує власникові спочаткудодатковими нарахуваннями, а потім і виставленням майна на аукціон.

** Показово, що в багатьох муніципалітетах право голосу мають всі, хто там офіційнопроживає протягом певного часу, не обов’язково громадяни США – адже вони є члена-ми територіальної корпорації. Скажімо, можуть голосувати наші чи будь-які інші сту-денти, які навчаються в американських вищих навчальних закладах.

138

Вплив США

нення кандидатів від партій. Недолікомцієї управлінської схеми є потенційнаможливість конфлікту між мером ідепутатською більшістю – адже вони

мають однакову легітимність з точкизору голосування за них виборців, арада, навіть в цьому варіанті, наділенавагомими контрольними функціями.

Варіант слабкий мер – рада засто-совується здебільше у менших за роз-міром містах, які потребують макси-мального наближення місцевої владидо виборців, а ступінь інтенсивностіжиття робить можливим довший роз-гляд питань громади. І хоча процедуравиборів дуже схожа на раніше розгля-нутий випадок (всенародне голосу-

вання або за виборчими округами якмера, так і депутатів), але основнівладні повноваження концентрує радата обрані виборцями посадові особи.Мер навіть не має права вето на їїрішення, виконує, здебільшого пред-ставницькі, деякі контрольні та обме-жені управлінські функції з визначе-них радою питань.

Схема «слабкий мер – рада»

Виборці

Мер

Громадська безпека

Громадськіроботи

Муніципальнарада

Рада часто обирається від виборчих округів з висуненням партійних кандидатів

Мер призначає і може усуватикерівників основних відомств

Мер готує бюджет і подає його на розгляд і затвердження раді.Мер здебільшого має право загального вето, іноді вінможе мати право вето з конкретних питань.

Соціальні послуги

Розвиток міста

Організаціядозвілля

Схема «сильний мер – рада»

Виборці

За цією формою самоврядування рада частообирається за виборчими округами з висуненням кандидатів від партій. Мер обира-ється вибоцями всього міста. Мер не має прававето щодо рішень ради.

Адміністраціюміста спільноконтролюютьмер і рада

Деякі відомства можуть бутипоставлені під контроль комітетів або комісій, якіпісля свого призначення ста-ють цілком незалежними відмера і ради.

Скарбничий Податковий чиновник Секретар Мер Рада

Комітет з питаньсоціального

забезпечення

Поліцейськакомісія

Спеціальніпослуги Комісія

Громадськіроботи

Організація дозвілля

Підтримання належнихсанітарних умов

Незалежно обрані чиновники міського самоврядування

139


Форма рада – представник міськоїадміністрації (більш відомий термін –сіті-менеджер) відносно нова, що ви -никла на початку ХХ ст. як спроба шля-хом розведення представницьких тауправлінських функцій оздоровитиміське господарство, подолати коруп-цію в цих структурах. У таких випадкахє виборна міська рада та професійнийадміністратор, якого наймає рада наумовах контракту. Рада встановлюєставки податків, ухвалює бюджет, полі-тичні рішення. Решта – сфера компе-тенції сіті-менеджера. В багатьох ви -падках, але не завжди, рада позапартій-на. Це зменшує вплив політичнихмоментів на ключові призначення вмісті, що дає змогу зробити вибір самеза професійними ознаками, а майбут-ньому голові адміністрації позбутисянеобхідності популістських кроків вуправлінні міським господарством. Уразі наявності партійної більшості вона,переважно, призначить висуванця засвоїм вибором. Якщо зміниться конфі-гурація більшості – зміниться і сіті-менеджер. Втім, колишній мер Іллі -нойса в розмові з автором цих рядківпідтвердив, відомі випадки, коли сіті-менеджер демонстрував такий рівеньпрофесіоналізму, що й нові народніобранці воліли за краще залишити самейого.

Але в будь-якому разі посада меране зникає. Мери є членами ради (запринципом – перший серед рівних),можуть обиратися або загальним голо-суванням, або депутатами і виконуютьроль політичних керівників міста.

Тобто йдеться про авторитетну люди-ну у своїй місцевості, що згодиласявитрачати свій час на громадськусправу*. Попередній мер міста МайнтРайнер, штат Меріленд (Mount Rai -nier, state Maryland) зазначив, що затаку роботу він отримає 300 $ намісяць, а взагалі-то він працює в біб-ліотеці Конгресу США. Водночасзазначимо, не дивлячись на зовніцеремоніальні функції, мій співроз-мовник демонстрував ґрунтовну обіз-наність у міських справах, а його осо-бистий архів, що складався з переваж-но з господарських паперів, перекону-вав, що мер, не втручаючись безпосе-редньо у керівництво, жорсткоконтролював ін тереси громади.

Загалом, представники міської адмі-ністрації працють приблизно в полови-ні всіх муніципалітетів країни. Їхніінтереси, зокрема, представляє такавпливова громадська організація якМіжнародна асоціація сіті-менеджерів(The International City/County Mana -gement Association).

Доволі рідкісною формою є комісія(менше 5 % муніципалітетів). Тодіорган місцевого самоврядування скла-дається з позапартійної виборної комі-сії у складі трьох – п’яти чоловік.Вони водночас виконують як нормо-творчі, так і виконавчі обов’язки. Цеєдиний такий випадок, у всіх поперед-ніх зазначені функції чітко відокрем-лені між радою та мером або сіті-менеджером. Така форма самовряду-вання застосовується переважно уневеликих містах.

* В деяких випадках сіті-менеджера призначає не рада, а мер. Мета, в принци-пі, та сама – відокремити функції мера як представника інтересів територіальноїгромади та управління, яке невблаганно призводить до необхідності прийняттячасом непопулярних рішень.

140

Вплив США

У всіх наведених випадах однією зподиву гідних особливостей є кількістьдепутатів рад, що їх обирають мешканцівідповідної території. Це, як правило,п’ять – сім осіб, а, скажімо, у Ва -шингтоні, округ Колумбія, – дев’ять(населення – 0,5 мільйона). Згідно замериканською традицією цього цілкомдостатньо для ефективного функціону-вання органів місцевого самоврядуван-ня, принаймні так під час зустрічістверджували в організації Кон фе рен -ція американських мерів (The UnitedStates Conference of Mayors). Причомув більшості випадків члени ради працю-ють неповний робочий день, отже, це –почесна громадська робота.

Інша особливість – наявність впли-вових елементів прямої демократії вуправлінні містом, насамперед, регу-лярних громадських слухань. Скажімо,

як зазначала виконавчий директорОлександрійської асоціації економічноїспівпраці (Alexandria Economic Deve -lopment Partnership, Inc.), у стотисячно-му місті Олександрія, штат Вірджинія(Alexandria, state Virginia) вони відбу-ваються кожної суботи. До мерії прихо-дять бажаючі, аби висловити власнебачення вирішення тих чи іншихпитань, що належать до компетенціїмісцевого самоврядування (власних,громадських, бізнесових). Амери кан -цям притаманний дуже високий рівеньсамоорганізації та участі у громадськихсправах. Власне, так збудована вся дер-жава. Таке здійснити важко за умовзвичної для нас жорсткої централізації,але ж американська система довеласвою раціональність і життєздатність.Ефективність згаданих зібрань безпе-речна – мер і депутати як публічні осо -

Схема «комісія»

Виборці

Громадська безпека Фінанси

Громадська робота

Член комісії

Комісія міста

Член комісії Член комісії

Згідно з цією формою самоврядування члени комісії обираються без поділу на виборчіокруги, здебільшого без висуненняпартійних кандидатів

Один з членівкомісії може при-значатися мером

Комісія має як законодавчі, так і виконавчі функції

141


би не можуть не прислухатися до своїхвиборців, а останні також добре розу-міють, як вони можуть домогтисябажаного.

Із зрозумілих причин дещо складні-ше з прямою демократією у великихмістах. Там громадяни використовуютьпікети, мітинги, демонстрації, іншізаконні форми громадського тиску намісцеву чи, в разі потреби, й центральнувладу (останнє – не так часто), лобію-вання власних інтересів. Доходитьчасом до курйозів. Якось біля міськоїради Нью-Йорка пікет влаштувала йогож муніципальна поліція, невдоволенарішенням депутатів зобов’язати пра-воохоронців виловлювати нелегальнихмігрантів (згідно із законодавством цезавдання міграційних служб). В резуль-таті пікету рада таки скасувала власнерішення.

Наступний, містечковий тип само-врядування, більш відомий як таунши-пи. (town/township – тауншип). Істо -рично – перший у США, почав діяти ще1639 р. Тауншип – це адміністративно-територіальна одиниця, що обслуговуємешканців територій «без огляду наконцентрацію населення», іншими сло-вами – вільна територіальна громада,наділена не лише повноваженнями, а йджерелами фінансових ресурсів. Таун -шипи подібні до наших сіл (частково),селищ та малих міст, але таке порівнян-ня не зовсім адекватне, адже в Українівідповідні територіальні громади не єадміністративно-територіальними оди-ницями. Як правило, тауншипи вклю-чають в себе кілька населених пунктів,кожен з яких за сприятливих обставинможе стати окремим селом чи згодомрозвинутися у місто, що приводить дозмін у системі управління, її ускладнен-ня, збільшення числа послуг що нада-ються. Всього нараховується приблиз-но 16,6 тис. таких одиниць. Кількістьнаселення в них коливається від кіль-

кох мешканців до мало не 100 тис., атериторія – від сотні гектарів до півто-раста тисяч.

Подібно до муніципалітетів, створю-ються тауншипи або за рішеннямштату, або самими громадянами вмежах законодавства штату. В першомувипадку вони володіють лише повнова-женнями, що чітко прописані у законо-давстві (тауншипи загального права), вдругому громадяни можуть проводитивласну політику управління в межах,дозволених законодавством, шляхомухвалення статуту тауншипу (статутнітауншипи). Останні мають значно біль-ше повноважень, особливо в фінансовійсфері. В результаті обсяг повноваженьтауншипів сильно відрізняється: відширокого кола питань, які вирішуютьмуніципалітети, до дуже обмеженого,скажімо – управління школами. Так, уштаті Мічиган тауншипам дозволяєть-ся надавати послуги з пожежної охоро-ни та поліційної охорони, укладатиугоду з іншими органами місцевогосамоврядування щодо надання послуг.У принципі, тауншипи надають послу-ги своєму населенню на тому рівні й втому обсязі, щодо якого воно вислов-лює побажання і за що згодне платити.Як правило, тауншипи прагнуть нада-вати лише основні послуги (охороназдоров’я, безпека, комунальні служби),адже кожна нова послуга – це збільшен-ня податків, за що мають проголосуватисамі ж мешканці цієї адміністративно-територіальної одиниці. Історичнотауншипам належить право регулюван-ня землекористування шляхом при-йняття постанов про зонування (поділна промислові, житлові, комерційні таінші зони). Крім того, вони виконуютьдеякі обов’язкові управлінські функції,у, наприклад згаданому штаті здійсню-ють оцінювання вартості нерухомогомайна з метою оподаткування, прове-дення виборів, збирання податків.

142

Вплив США

Схема статутного тауншипу

Обране управління

парків(необов’язково)

Обране управління

бібліотек(необов’язково)

Рада тауншипуКонстебль/констеблі

(необов’язково)

Виборці

Уповноважений(необов’язково)

Керівник

Заступниккерівника


Заступникклерка

Заступникскарбника

Клерк Скарбник Опікуни

Адміністративнарада з питань

поліційної охорони


Начальниквідділу поліції

Начальниквідділу пожеж-

ної безпеки

Адміністративнарада з питань

пожежної охорони


Головирізних

відділівАудитор Юрист

Різні ради та комісії

або

143


Головний орган управління таунши-пів – щорічні збори мешканців (абовсіх, або обраних ними представників).Саме під час таких зборів його учасни-ки (більшість) ухвалюють постанови тазатверджують бюджет*. В разі необхід-ності щось змінити в ухвалених доку-ментах треба знову звертатися до цієїінституції. Також щорічні збори при-значають керівника тауншипу, членівміського правління. Останні посадовіособи часто працюють неповний робо-чий тиждень. Їхнє завдання, насампе-ред, нагляд за бюджетом та управлінняфінансами тауншипу. В деяких випад-ках тауншипи можуть управлятисявиборною радою. Вона ухвалює поста-нови та розробляє політику тауншипу,її роль – та сама, що й ради муніципалі-тету. Рада переважно складається зтрьох – п’яти осіб. Наприклад, керів-ник, клерк, скарбник (вони ж – шатніпрацівники**), опікуни. Останні зар -плати не отримують (лише добові заучасть у засіданні), їхнє головне завдан-ня те саме, що і в будь-яких інших кор-пораціях – спостереження за ефектив-ним витрачанням коштів, в даномуразі – громадських. В результаті макси-мального наближення влади до грома-

дян ризик перевитрат бюджетних кош-тів чи їхнього нецільового використан-ня зведений до мінімуму. Власне й всіінші питання вирішується значно про-стіше й прозоріше.

Фінансову основу тауншипів стано-вить майновий податок – понад 92 %надходжень, тоді як прибуткові подат-ки з фізичних осіб та корпорацій –2,4 %, а загальних та вибіркових подат-ків з продажу та валових доходів –0,3 %. Значну частку надходжень кош-тів отримують через програми штатів зрозподілу надходжень.

Незалежні шкільні округи (schooldistrict, існує трохи менше 14 тис.) є, завизначенням Бюро переписів США,«організованими місцевими суб’єктамиправа, що забезпечують державнупочаткову, середню та (або) вищу осві-ту, які, згідно із законодавством штату,мають достатню адміністративну табюджетно-фінансову автономію, щоббути визнаними окремими органамивлади». Справа в тому, що в Спо лу -чених Штатах влада взагалі не втруча-ється в діяльність недержаних навчаль-них закладів, у питання навчальнихпрограм, методичного забезпечення,кадрового складу, фінансові й майнові

* Цей день називають ще «днем розрахунків», тому що саме тоді вирішуються всі пре-тензії до керівництва тауншипу, в першу чергу – фінансові. Такий прояв прямої демо-кратії є чудовим способом залучення населення до участі в місцевому самоврядуванні тавиховання почуття громадянського обов’язку, відповідальності, поваги до закону.

** Крім зазначених посадовців, що одночасно є членами ради, тауншипи можуть оби-рати констеблів – осіб, що стежать за дотриманням громадського порядку. Також длявиконання чітко визначених функцій тауншипи мають право робити призначення наневиборні посади оцінювача, юриста, аудитора, інспектора будинків, відповідального завинищення шкідливих бур’янів, заступника клерка, заступника скарбника, головуючогона слуханнях про будинки в небезпечному стані, членів виборчої комісії, начальниківвідділів пожежної безпеки, охорони здоров’я, поліції, менеджера тауншипу (подібно досіті-менеджера), уповноважених у справах контролю за виконанням постанов, з питаньпланування, клерка керівника, інспектора дорожнього руху, адміністратора (інспектора)з питань зонування, бухгалтера, уповноваженого з питань захисту довкілля, інженера,представника тауншипу у відділі пожежної охорони та ін. Зазначені посади створюють-ся рішенням ради тауншипу за умови відповідного фінансового забезпечення за рахунокоподаткування його мешканців і не обов’язково обумовлені законами штату.

144

Вплив США

справи. Оцінка діяльності шкіл публіч-на, що й створює їхній імідж. Втім існу-ють наглядові ради, які створює влас-ник, а ради призначають керівника. Таксамо і у випадку державних (вони одно-часно муніципальні, адже в США дієанглосаксонська система освіти, що невизнає існування принципових відмін-ностей): власник має право і повиненстворити свою наглядову раду, призна-чити орган управління. Це може відбу-ватися через залежні шкільні округи,що існують як елемент влади штату,округу, муніципалітету, містечка. Втакому разі, вочевидь, це не є орган міс-цевого самоврядування. Або ж черезнезалежні шкільні округи, яких пере-важна більшість (співвідношення 1:10).Як правило (понад 80 %), ними керуєпозапартійна виборча рада, яка склада-ється з п’яти – п’ятнадцяти членів.Вона визначає політику в галузі освітита наглядає за керівництвом навчаль-них закладів. Фінансова основа місце-вого самоврядування такого типу –майже завжди майновий податок.

Найчисленнішим типом місцевогосамоврядування в США є спеціальніокруги (special district) або адміністра-ції, ради, комісії (можуть застосовува-тися різні назви). Майже 29,5 тис. такихутворень було на середину 80-х років і

понад 3683 тис. – 1997 р. Вони «уповно-важуються законодавством штату вико-нувати одну чи обмежену кількістьфункцій і мають достатню адміністра-тивну та бюджетно-фінансову автоно-мію, аби бути визнаними окремимиорганами влади». Утворюються спеці-альні округи або безпосередньо штатом,або на місцевому рівні відповідно дозаконодавства штату чи штатів. Часомвони відповідають межам округа, муні-ципалітету чи містечка (25 %), але вбільшості випадків – ні, можуть навітьперетинати кордони штатів.

Причин для заснування спеціальнихокругів може бути кілька: зручність воподаткуванні та фінансуванні послугиза рахунок плати за її надання, раціо-нальність використання коштів, обме-женість повноважень звичайних орга-нів місцевого самоврядування у певнихгалузях, географічна обмеженість оди-ниць управління, що потребує їхньогорозширення, але лише за визначениминапрямами, бажання позбутися партій-ного впливу в деяких суспільно важли-вих питаннях та інші.

Понад 93 % спеціальних округів – од -ноцільові, тобто утворені для виконанняоднієї функції. Згідно з даними Бюропереписів США їхній розподіл у 1985 ро -ці виглядав так, як показано у таблиці:

№ Функція Чисельність %

1 Природні ресурси 6473 22,0

2 Пожежна охорона 5063 17,2

3 Міське водопостачання 3056 10,4

4 Житлове будівництво і суспільний розвиток намісцевому рівні 3460 11,7

5 Цвинтарі 1629 5,5

6 Каналізація 1605 5,4

7 Будівництво нових шкіл 707 2,4

8 Парки та рекреаційні зони 1004 3,4

9 Лікарні 784 2,7

10 Бібліотеки 830 2,8

145


Керівним органом спеціальногоокругу є рада. Її склад визначається абобезпосередньо громадськістю, або (час-тіше) посадовцями штатів, округів,муніципалітетів, містечок, що сформу-вали спеціальний округ.

Джерела фінансових надходжень добюджетів спеціальних округів різні, таксамо як і їх чисельність (починаючи відодного). 43 % таких округів можутьобкладати населення майновими подат-ками (на бібліотеки, лікарні, аеропорти,заповідними тощо), 25 % – встановлю-вати плату за послуги (скажімо, кому-нальні), 30 % живуть за рахунок субси-дій, податків що використовуютьсяспільно, орендної плати, відшкодуваньз боку місцевої влади (щодо освіти, охо-рони природи, житлового будівництва).Частина округів використовує спеці-альні або інші податки, а деякі взагаліне мають права на оподаткування, нато-мість надають платні послуги.

Відповідного аналога в Україні вза-галі не існує, але зрозуміло, що далеконе кожній територіальній громаді підсилу утримувати власну пожежну ко -манду, лікарню, побудувати нову шко -лу, не кажучи вже про таку екзотику, якаеропорт. Бажаного результату можна

досягти шляхом об’єднання зусиль навизначеному напрямі, що й дасть змогустворити такий тип місцевого самовря-дування як спеціальний округ. До речі,без ліквідації існуючих органів місцево-го самоврядування, скільки б населеннявони не мали і яку б територію не обій-мали.

Так в загальних рисах виглядаєскладна, розгалужена, багатоваріантнасистема місцевого самоврядування вСША. Зрозуміло, що будь-яка системауправління, зокрема місцевого, фор-мується протягом тривалого часу запевних обставин, що не дає можливос-ті напрацьовані принципи та механіз-ми чи їхні елементи довільно перено-сити на інший грунт. Подібні крокивже мали місце і вони лише призводи-ли до дискредитації демократичнихсамоврядних засад. Водночас питання,де існує реальне місцеве самовряду-вання – у нас чи в Америці – одноз-начної відповіді мати не може. Однак,на думку автора, мабуть, не варто кож-ного разу вигадувати свій окремийвелосипед, а краще адаптувати до себете, що витримало випробовування ча -сом. Або, принаймні, порівняти себе зіншими.

Закінчення таблиці№ Функція Чисельність %

11 Автомагістралі 620 2,1

12 Охорона здоров’я 481 1,6

13 Аеропорти 367 1,2

14 Інші спеціальні одноцільові округи 1491 5,1

15 Багатоцільові спеціальні округи 1917 6,5

РАЗОМ 29487 100,0

Список використаних джерел1. Закони штатів, що регулюють струк-

туру й керівництво органами місцевогосамоврядування. – Bloomington – Київ:Indiana University, фонд «Україна –США», 1993. – 19 с.

2. Типи місцевого самоврядування уСША. – Bloomington – Київ: Indiana Uni -versity, фонд «Україна – США», 1993. – 6 с.

3. Фицай Петро. Тауншип як одиницямісцевого самоврядування в Мічигані,

146

Вплив США

США. – К.: фонд «Україна – США», 2001.– 136 с.

4. Ann O’M. Bowman, Richard C. Kear -ney. State and local government. – Boston–New York: Houghton Mifflin Company,2002. – 530 p.

5. Dennis R. Judd. The politics of Ame -rican cities. Privet Power and Public Policy.– Harper Collins Publishers, 1988. – 436 p.

6. Jeffrey M. Stonecash. American Stateand Local Politics. – Harcourt Brace CollegePublishers, 1995. – 474 p.

7. Henry A. Turner. American democracy:state and local government. – New York –Evanston – London: Harper & Row, Publi -shers, 1968. – 140 p.

8. The Future of Local Government Ad -ministration. The Hansell Symposium. –Washington, D.C.: ICMA, 2002. – 264 p.

9. Robert B. Hawkins. Self Govern ment byDistrict: Myth and Reality. – Washington,D.C., 1975. – 140 p.

Усвітовій економіці відбува-ються якісні зміни, спричи-нені глобалізацією, нерівно-

мірністю розвитку, посиленням бо -ротьби між тенденціями формуванняоднополярного і багатополярного світу,загостренням конкурентної боротьбиміж країнами, регіонами і фірмами.Фактично мова йде про виникнення нарубежі ХХ і ХХІ століть економікинового типу – т.зв. неоекономики.Мож на виділити, принаймні, три групичинників формування неоекономіки:

1. Чинники глобалізації: інтернаціо-налізація виробництва та зростаннямобільності капіталів; лібералізаціяринків; стандартизація ділових проце-сів, продукції, мови спілкування і фор-матів передачі даних; формування між-народної системи захисту прав інтелек-туальної власності.

2. Чинники інформатизації: пере-творення інформації на загальнодос-тупний ресурс (створення інформацій-них мереж); формування нового «циф-рового» простору (кіберпростору); ство -рення і широке практичне застосуван-

ня новітніх технологій; використанняінформаційних технологій як засобівзв’язку і комунікацій.

3. Ціннісні і соціокультурні чинни-ки: перехід до системи постматеріаль-них цінностей; зміна провідних мотивівтрудової діяльності (у структурі потребдуховні домінують над матеріальни-ми); спрямованість буденного і науко-вого пізнання на внутрішній світ люди-ни, зростання ролі рефлексивної діяль-ності; зміна ментальності (свідомістьстає новим предметом праці); іннова-ційність та креативність як сучаснамодель економічної поведінки.

В умовах, коли ринок визнанозагальноцивілізаційною цінністю, силаі могутність будь-якої держави всебільше визначаються конкурентоздат-ністю його виробників. Саме забезпе-чення конкурентоздатності лежить воснові розробки стратегії розвиткукраї ни, регіону і окремої фірми. Роз -виток країни та її регіонів залежить відусіх елементів ринку і насамперед відконкурентоздатності суб’єктів господа-рювання. Але конкурентна перевага

147

Володимир Андерсон

Проблеми теорії і практики сучасної

економічної географії: нові парадигми на тлі

пострадянських традицій

Given that the market is believed to be a universal value, the force and power of any state isdefined by the competitiveness of its producers. Ensuring competitiveness is the basis for elaborat-ing the development strategies of a country, region or company. The development of a state and itsregions depends on all elements of the market, but first and foremost on the competitiveness of itseconomic subjects. However, the competitive advantages of companies are created and maintainedin close connection with local geographical conditions. Despite the globalization of many industries,the role of a company’s location has recently been gaining in importance, and the company’s com-petitive success depends primarily on the local situation.

148

Вплив США

фірм створюється й утримується в тіс-ному зв'язку з місцевими географічни-ми умовами. Незважаючи на глобаліза-цію багатьох галузей виробництва, зна-чення місця розташувння фірми остан-нім часом посилюється, і її успіх у зма-ганні з конкурентами залежить насам-перед від стану справ у країні та окре-мому регіоні.

У свою чергу, країни і регіони такожрозвиваються в конкурентному середо-вищі, адже нині в усіх регіонах світувідбуваються процеси економічної інте -грації і трансформації. Технологічніновації у сфері телекомунікацій і транс-порту відкривають нові можливості дляконтактів і взаємодії регіонів незалеж-но від місця їх географічного розташу-вання. Як наслідок, зростає конкурен-ція між регіонами щодо можливостейпід’єднання до так званих воріт гло-бальної економіки – інноваційних іфінансових центрів та мереж, що гене-рують процес глобалізації.

Фактично мова йде про виникненнянової економічної географії – як у сенсінових тенденцій і закономірностей роз-міщення економічної діяльності, так і усенсі виникнення нових галузей інапрямів самої економічної географіїяк науки.

Подальшого розвитку потребуютьпарадигми географічного простору вепоху глобалізації та інформаційногосуспільства. Можна виділити, принай -мні, чотири парадигми географічногопростору в сучасній економічній геог-рафії та регіональній/просторовій еко-номіці: а) геопростір як фізичний атри-бут (географічна відстань); б) геопрос-тір як просторовий «контейнер» (гомо-генне регіональне середовище у виглядісукупності певних соціально-економіч-них, політичних, правових та екологіч-них умов); в) геопростір як «мережа»(географічне положення у системі су -часних геоекономічних, геополітичних,

геоекологічних та геодемографічнихвідношень і взаємодій); г) геопростір як«кіберпростір» (Інтернет).

Зокрема, заслуговують на увагу іаналіз такі питання, як:

– «анігіляція» фізичного географіч-ного простору (географічної відстані)завдяки сучасному транспорту, логісти-ці та Інтернету;

– співвідношення «простору пото-ків» (за М. Кастельсом [6]) та «просто-ру місць» (за П. Котлером [8, 20, 21]);

– феномен просторової конкуренції іконкуренції регіонів у глобальній еко-номіці [10, 24];

– економіко-географічна інтерпре-тація теорії «виробництва соціальногопростору» Анрі Лефевра [23];

– необхідність теоретико-методоло-гічного обґрунтування, методичної ітехнологічної розробки геомаркетингу ібізнесової (ділової) географії як новихнапрямів менеджменту і прикладноїгеографії [1–4].

Сучасна вітчизняна економічнагеографія переживає певну методоло-гічну кризу, пов’язану із глибокою змі-ною загального об’єкта дослідженнясуспільних наук – суспільно-еко -номіч ної формації, переходом від пла-ново-централізованої до «квазіринко-вої» економіки. Пострадянська еконо-мічна географія ще й досі «інкапсу-лює» в собі застарілі теоретико-мето-дологічні схеми «радянської економі-ко-географічної науки», які фактичногальмують вкрай необхідний процесметодологічного оновлення і модерні-зації сучасної української економічноїгеографії. Радянська економічна геог-рафія заплямувала себе відданим ібезперечним служінням владі, держа-ві, ідеологічній машині, виступаючи вневластивій науці функції пропаган-дистської ширми. Це не обвинувачен-ня, а визнання власної провини, на -самперед.

149

В. Андерсон. Проблеми теорії і практики сучасної економічної географії...

В сучасній пострадянській еконо-мічній географії передусім необхіднозаповнити гігантський провал, що утво-рився у теоретичних і методологічнихдослідженнях. Мова йде, насамперед,про такі напрями, як теорія господар-ської географії і географічна теорія гос-подарства, бо радянський період історіїбув справді безгосподарським і навіть«антигосподарським». Фактично ми щей досі не маємо ні практики цивілізова-ного ринкового господарювання, нійого сучасної філософії (теорії), яка бмогла бути покладена в основу цієїпрактики. Потрібно розробити геогра-фічну теорію формування і просторово-го розподілу попиту, бо імперативомусієї попередньої історії вітчизняноїекономічної географії була виробничапропозиція. Для цього треба вивчатигеографічні аспекти способу життя іспоживчих норм (але не тих формаль-них норм «СНИПа», за якими на кож-ного відпочивальника припадало по 20погонних сантиметрів пляжу). Еконо -міко-географи повинні активно працю-вати у напрямі розробки теорії і мето-дики вивчення споживчого попиту якпроекції способу життя і достоїнствалюдини, що формується в специфічно-му регіональному соціокультурному,духовному і природному середовищі.Нарешті, вкрай необхідна географічнатеорія підприємницької діяльності(теорія бізнесової географії) – теорія,подібна до теорії підприємництваЙ. Шумпетера, яка дає інтерпретаціюцієї діяльності в часі, ігноруючи просто-рову складову [16].

Але дуже важливо, щоб зазначенітеоретичні розробки не потонули восвоєнні регіональної економічної ста-тистики, не набули суто фактографіч-ного змісту, і не перетворилися на«позатеоретичне» типологізування іскладання безідейних множин описо-вих тематичних карт.

Тут треба провести чіткий «водороз-діл» між економічною географією ірегіональною (або просторовою) еко-номікою. З погляду сучасної системо-логії (загальної теорії систем) можнастверджувати, що ці обидві наукививчають один і той самий об’єкт –народногосподарський комплекс таекономічну поведінку суб’єктів госпо-дарювання, але принципово різнимишляхами його системної інтерпретації.В економіко-географічних системнихуявленнях (системних моделях) про-стір фігурує як «опорна змінна» (за тер-мінологією Дж. Кліра [7]), і до неїможна прив’язати безліч різноманітних«базових атрибутів», що називається«від геології до ідеології». У просторо-вій економіці, навпаки, простір розгля-дається як окрема атрибутивна ознака,що прив’язується до певних суб’єктівгосподарської діяльності, які фігуруютьяк опорна змінна. Звідси походитьрізна системна інтерпретація об’єктадослідження і, як наслідок, різна епісте-мологічна направленість економічноїгеографії і просторової економіки. Нажаль, багато вітчизняних економіко-географів і регіональних економістів нерозуміють цього системологічногонюансу, що часто-густо призводить дочисленних методологічних помилок таінверсій і принципово унеможливлюєчітку «демаркацію» економічної геогра-фії та регіональної (просторової) еко-номіки.

Треба погодитись з думкою російсь -кого економіста О. Гранберга про те, що«по-перше, регіональна економіка необо в’язково повинна заміщувати еконо-мічну географію, по-друге, економічнійгеографії не слід камуфлюватися в одежурегіональної економіки. Обидві навчаль-ні дисципліна мають право на існування.Вся справа – у розумному їх ньомувзаємопоєднанні і якості нав чально-ме -тодичного забезпечення» [5, 9].

150

Вплив США

Феноменом регіональної конкурен-ції тільки недавно зацікавилися науков-ці, як і тісно зв’язана з ним проблемарегіонального маркетингу (маркетингурегіонів). Кількість фундаментальнихлітературних джерел з цієї проблемати-ки ще дуже обмежена і представлена восновному працями зарубіжних авто-рів. Сучасні теоретичні і прикладнідослідження регіональної конкуренціїздійснюються за такими напрямами: 1) визначення існуючих агентів (суб’єк-тів) регіональної конкуренції; 2) роз-робка системи індикаторів конкурен-тоздатності регіонів; 3) визначеннянегативних і позитивних ефектів регіо-нальної конкуренції; 4) включення ре -гіональної конкуренції до пріоритетіврегіонального планування та регіональ-ної політики.

Нині можна виділити принаймніп’ять основних причин актуалізаціїпроблеми регіональної (у загальномувипадку – просторової) конкуренції[10, 14, 22, 24].

По-перше, регіони та міста все біль-ше стають реальними «двигунами» гло-бальної економіки. Застарілі тверджен-ня деяких ортодоксальних економістівпро «позапросторову економіку» та«кінець географії» не витримують ви -пробування часом – у світі посилюють-ся процеси регіональної (територіаль-ної) концентрації та спеціалізаціївиробництва, посилюється значенняврахування системних властивостейрегіонального географічного середови-ща у процесі розміщення бізнесу (у ви -гляді концепцій соціально-відповідаль-ного і сталого бізнесу).

По-друге, зараз фактично відбува-ється підрив традиційних економічнихзасад категорій «місце розташування»та «економічний простір». Вони вже неможуть сприйматися як щось фіксова-не і незмінне. Прикладом можуть слу-жити процеси «офшоризації» багатьох

технологічних процесів, які все більше«мігрують» до місць розташуваннядешевої робочої сили.

По-третє, на відміну від національ-них держав та фірм, для регіонів та містне існує ефективних економічних ком-пенсаційних механізмів. Для них майжене розробляються чіткі схеми макро-економічного регулювання, вони такожне можуть бути однозначно позиційо-вані і з погляду міжнародного поділупраці.

По-четверте, регіони та міста віді-грають ключову роль у новітніх проце-сах децентралізації та перегляду еконо-мічної політики. Функції економічноїкоординації та регулювання все більшепереносяться з національного на міжна-родний рівень, а далі транслюються нарегіональний та субрегіональний рівні.

По-п’яте, як свідчить економічнапрактика, конкурентоздатні регіони ітериторії приваблюють більше при-ватних інвестицій. Прибуток від такихінвестицій є найбільшим у тих регіонахта містах, які створюють своє багатствопередусім за рахунок високої конкурен-тоздатності.

Під конкурентоздатністю регіону яксуб'єкта ринкових відносин розумієть-ся здатність виступати на світовомуринку регіональних економік нарівні зконкуруючими суб'єктами – іншимирегіонами.

Конкурентоздатність регіону ви -зна чається як наявністю тих чи іншихконкурентоздатних галузей та сегмен-тів економіки, так і здатністю регіо-нальних органів влади створити умовирегіональним підприємствам для до -сягнення й утримання ними конку-рентної переваги на регіональних рин-ках [24, 25].

Провідна роль у досягненні конку-рентоздатності регіону належить еконо-міко-географічним кластерам, тобтосконцентрованим за географічною оз -

151


накою групам взаємозалежних підпри-ємств, спеціалізованих постачальниківпослуг, а також пов'язаних з їхньоюдіяльністю некомерційних організацій іустанов, що конкурують, але разом зтим і взаємодоповнюють один одного.Саме кластери створюють критичнумасу, необхідну для конкурентногоуспіху у визначених галузях і як наслі-док у відповідних регіонах [10, 11].

Починаючи з 1990 р. розвиваєтьсят.зв. нова економічна географія (НЕГ),яка, на думку її творця – лауреатаНобелівської премії 2008 року в галузіекономіки П. Кругмана [9, 17], покли-кана заповнити традиційну зневагунеокласичної економічної теорії до про-блем розміщення продуктивних сил.Теорія НЕГ використовує стандартнікомпоненти неокласичної економіки(тобто раціональне прийняття рішеньбезліччю незалежних агентів ринку іпрості моделі загальної рівноваги) длятого, щоб змоделювати досягненнякомпромісу між розосередженням іагломерацією, чи між відцентровими ідоцентровими силами. Достоїнствомцього підходу вважається строгість тео-ретичної бази, «наявність соліднихмікро економічних основ», тобто мож-ливість «чітко вивести колективне по -водження з індивідуальної максиміза-ції». П. Кругман зазначав, що з'явиласяможливість прямо вмонтувати геогра-фічний аналіз в неокласичну економіку,і у такий спосіб покінчити, нарешті, зйого маргінальним становищем.

Ефективним інструментом запро-вадження регіонального і місцевогорозвитку в умовах загострення геоеко-номічної конкуренції має стати бізне-сова географія (бізнес-географія) [1, 2,4]. Можна виділити, принаймні, чоти-ри обставини, що викликали появу йзу мовлюють можливість широкогопрак тичного застосування цієї новоїприкладної суспільно-географічної

науки: 1) зростання числа суб'єктівгосподарювання, що одержали правосамостійно здійснювати територіаль-не планування і курування своєю гос-подарською діяльністю. Це особливохарактерно для економік перехідноготипу, які характеризуються появою(відновленням) інституту приватноївласності на землю, а також зро стан -ням кількості самостійних під при -ємств і фірм, що надають тери то ріаль -но-розподілені по слуги (в англомов-ній літературі для них почали вико-ристовувати спеціальний термін –«location-based service»). У цій си ту аціїбізнесова географія допомагає за без -печити конкурентоздатність суб’єк тівгосподарювання за рахунок раціо-нальної просторової організації ви -роб ництва і ринку збуту товарів (по -слуг); 2) загострення конкуренції наринках товарів і послуг, що призво-дить до необхідності розглядати про-сторовий чинник як один із ключовихрезервів підвищення конкурентоздат-ності суб'єктів господарювання. В умо -вах, коли всі інші можливі ресурси під-вищення конкурентоздатності (тех но -логічні, організаційні, соціальні) вжемайже вичерпані, резерв раціональноїпросторової організації виробництва ірозподілення стає провідним, і можеза безпечити суттєвий економічнийефект. У цьому зв'язку географічнийпростір (географічне середовище) мо -же розглядатися як важливий різно-вид виробничого ресурсу (ресурсо-товару), що претендує на роль само-стійного об'єкта менеджменту і марке-тингу; 3) розширення прав і зростаннясамостійності місцевих органів владизумовлюють необхідність переходу відтериторіального управління, яке фак-тично виконує лише функції адмініст-рування за територіальною ознакою,до географічного менеджменту, щомістить у собі такі додаткові функції,

152

Вплив США

як територіальне планування, геогра-фічна експертиза, регіональний мар-кетинг, геоаудит та ряд інших. Біз не -сова географія є ефективним ін -струментом реалізації концепції ста-лого розвитку на місцевому та регіо-нальному рівнях; 4) поява нових ін -фор маційних технологій збору, збере-ження, обробки і поширення географіч-ної інформації, що забезпечують мож-ливість організації територіальногосоціально-економічного моніторингу.Такий моніторинг дає змогу контро-лювати процеси територіальної орга-нізації і самоорганізації виробництва іспоживання як на рівні фірми, так і нарівні цілого регіону. Географічні ін -фор маційні системи (ГІС), супутнико-ве позиціювання (GPS) та навігаційнісистеми, дистанційне зондування,автоматизоване картографування, мо -біль ний зв’язок та Інтернет станов-лять сучасну технологічну основу гео-менеджменту – просторового аналогаtime-менеджменту (управління ча -сом), який дає можливість ефективноздійснювати функції територіально-го/просторового планування, керу-вання і моніторингу [2].

Як об’єкт бізнесової географії, нанаш погляд, треба розглядати просторо-ву поведінку суб’єктів економічноїдіяль ності (компаній, фірм, банків, під-приємств і організацій різної формивласності) у реальному географічномупросторі (середовищі) в умовах ринко-вої (або змішаної чи квазіринкової)економіки. Бізнесова географія прин -ципово не може існувати в умовахвиключно планової (командно-адмі-ністративної) економіки.

Предметом бізнесової географії є ви -вчення закономірностей просторової ор -ганізації різноманітних бізнес-процесів, аметою – розробка моделей раціональної(оптимальної) просторової ор га нізаціїпідприємницької діяльності на основі

економічних, соціальних та екологічнихкритеріїв.

Теоретико-методологічну основу біз-несової географії мають становити:

– географічна теорія розміщення,побудована на основі адаптації до геог-рафічних реалій занадто формалізова-ної в рамках просторової економікит.зв. локаційної теорії (location theory);

– географічна теорія просторовоїконкуренції;

– теорія географічної ренти;– географічна теорія менеджменту;– географічна теорія маркетингу;– теорія економіко-географічних ри -

зиків;– теорія прийняття просторових

рішень;– кластерна теорія просторової орга-

нізації бізнесу.Технологічний рівень бізнесової геогра-

фії має представляти ділова географія –сукупність географічних (здебільшогогеоінформаційних) технологій менедж-менту.

Бізнесова географія відрізняєтьсявід прикладної економічної географіїпередусім тим, що вона орієнтована напошук і реалізацію просторових чинни-ків поліпшення конкретних бізнес-рішень і оперує на рівні менеджментуокремої фірми (підприємства, організа-ції), у той час як прикладна економічнагеографія обслуговує корпоративні сус-пільні потреби певних територій (тери-торіальних громад) і оперує на рівніпланування території (геопланування)[13, c. 96].

Одним з головних завдань бізнесо-вої географія має бути вивчення рент-них ефектів системного (групового) роз-міщення. Якщо розглядати територію(за Е.Б. Алаєвим – геоторію) як обме-жений природний ресурс – просторо-вий базис розміщення суспільства, томожна застосувати «рентний» підхіддля з’ясування процесів використання

153


географічного простору і географічногосередовища. В умовах глобалізації еко-номічних процесів та фінансових рин-ків, інвестори (які вже мають міжнарод-ний, транснаціональний статус) і «влас-ники» територій (уряди країн, органимісцевого самоврядування) вступаютьу відносини, аналогічні відносинам зем-левласників і капіталістів-орендарів урамках класичної теорії земельноїренти. Тому можна говорити про геог-рафічну (регіональну) ренту, яка вини-кає в процесі використання «регіональ-ного середовища» у вигляді розміщен-ня там інвестицій, запроваджених врезультаті геоекономічної конкуренціїінвесторів. Бізнесова географія, як при-кладна наука, має вивчати процеси іособливості утворення географічноїренти різних типів, у тому числі геогра-фічної квазіренти. Вона повинна мативідповідний методичний апарат для їїкількісного оцінювання і прогнозуван-ня. Важливе значення для бізнес-геог-рафії має також вивчення мультипліка-торних ефектів розміщення. Муль ти -плі каторний (посилюючий або галь-муючий) ефект розміщення виникаєзавдяки впливу певної сукупності про-сторових чинників (мультиплікаторів)на об’єкт, що розміщується, і навпаки

(через зворотний зв’язок). Отже, ефектрозміщення (економічний, соціальний,екологічний) певного об’єкта в різнихмісцях буде різним.

Географічний маркетинг (геомарке-тинг) є одною з найважливіших скла-дових бізнесової географії, що маєвелике самостійне значення. Поняттягеомаркетингу можна розглядати врамках трьох різних концепцій [1, 2].По-перше, під геомаркетингом можнарозуміти географічні аспекти класич-ного маркетингу, зокрема процедуригеографічної сегментації ринку і гео-графічного позиціювання товару (по -слуги) [19]. По-друге, геомаркетингможна трактувати як маркетинг місцяі, зокрема, маркетинг регіону. По-третє, геомаркетинг можна розглядатияк маркетинг географічних знань ітехнологій.

Актуальним завданням сучасної віт-чизняної економічної географії є роз-робка загальних теоретико-методоло-гічних та технологічних засад приклад-ної економічної географії та бізнес-географії, визначення їхніх пізнаваль-них функцій і прикладного значення усистемі географічних наук як новихконструктивних напрямів суспільноїгеографії [12, 13].

Список використаних джерел1. Андерсон В.М. Геоменеджмент і гео-

маркетинг як інструменти запровадженнярегіонального розвитку в умовах ринковихперетворень в Україні // Україна в сучасно-му світі. – К.: Стилос, 2003. – С. 336–348.

2. Андерсон В.М. Бізнес-географія і гео-маркетинг – нові напрямки конструктив-ної географії // Наукова парадигма геогра-фічної освіти України в ХХІ столітті: зб.наук. статей ІІ Міжвузівської наук.-практ.конф. 22 грудня 2006 року. – Донецьк:ДОУ, 2006. – С. 83–94.

3. Андерсон В.М. Регіональна конкурен-ція як фактор соціально-економічного роз-витку територій в умовах глобалізації: тео-

ретичний аспект // Научные основы совре-менных тенденций пространственного раз-вития. Сб. науч. тр. – Одесса: ИПРЭЭИНАН Украины, 2007. – С. 27–35.

4. Андерсон В.М. Бізнесова географія якновий напрям конструктивної географії:теоретико-методологічні та технологічнізасади // Географія в інформаційному сус-пільстві: зб. наук. праць. У 4-х т. – К.: ВГЛОбрії, 2008. – Т. ІІ. – С. 161–163.

5. Гранберг А.Г. Основы региональнойэкономики. – М.: ГУ ВШЭ, 2003.

6. Кастельс М. Информационная эпоха:экономика, общество и культура: пер. сангл. / под науч. ред. О.И. Шкаратана. – М:ГУ ВШЭ, 2000. – 608 с.

154

Вплив США

7. Клир Дж. Системология. Автома ти -зация решения системных задач. – М.:Радио и связь, 1990. – 544 с.

8. Котлер Ф., Асплунд К., Рейн И.,Хайдер Д. Маркетинг мест. Привлечениеинвестиций, предприятий, жителей итуристов в города, коммуны, регионы истраны Европы. – Стокгольмская школаэкономики в Санкт-Петербурге, 2005. –376 с.

9. Кругман П., Обстфельд М. Между на -родная экономика: теория и политика. –М.: Юпитер, 2003.

10. Портер М. Конкуренция – М.: Из -дательский дом «Вильямс», 2005. – 608 c.

11. Соколенко С.І. Кластери в глобаль-ній економіці. – К.: Логос, 2004. – 848 с.

12. Топчієв О.Г. Суспільно-географічнідослідження: методологія, методи, методи-ки. – Одеса: Астропринт, 2005. – 632 с.

13. Топчієв О.Г. Основи суспільноїгеографії: підруч. для студ. географ. спе-ціальностей вищих навч. закладів / О.Г. Топ чієв. – Одеса: Асторопринт, 2009. –544 с.

14. Управління міжнародною конку-рентоспроможністю в умовах глобалізаціїекономічного розвитку: монографія: У 2-х т. – Т.1 / Д.Г. Лук’яненко, А.М. Поручник, Л.Л. Антонюк та ін. – К.:КНЕУ, 2006. – 244 с.

15. Черваньов І.Г., Ігнатьєв С.Є. Бізнес-географія: перспективи чи спроба наздог-нати потяг, що рушив? // Український

Географічний Журнал, № 1(61), 2008. – С. 61–64.

16. Шумпетер Й. Теория экономичес-кого развития (Исследование предприни-мательской прибыли, капитала, кредита,процента и цикла конъюнктуры). – М.:Прогресс, 1982. – 455 с.

17. Fujita M., Krugman P., Venables A.J.The Spatial Economy: Cities, Regions andInternational Trade. – Cambridge: The MITPress, 1999.

18. Gateways to the Global Economy /A.E. Andersson, D.E. Andersson (Eds.). –Edward Elgar, 2000.

19. Geomarketing. Methods andStrategies in Spatial Marketing / GerardCliquet (Ed.). – ISTE Ltd, 2006. – 327 p.

20. Kotler P., Asplund C., Rein I., Haider D.Marketing Places Europe. – PearsonEducation Limited, 1999.

21. Kotler P., Haider D., Rein I. MarketingPlaces. – New York. The Free Press, 1994.

22. Laulajainen R., Stafford H.A. Cor -porate Geography. Business Location Prin -ciples and Cases. – Kluwer AcademicPublishers, 1995.

23. Lefebre H. The Production of Space. –Blackwell, Oxford, 1991. – 454 p.

24. Regional Competition / P.W.J. Batey,P. Friedrich (Eds.). – Springer, 2000.

25. Theories of Endogenous RegionalGrowth: Lessons for Regional Policies / B. Johansson, C. Karlsson, and R. Stough(Eds). – Springer, 2001.

Вчені виділяють декілька концеп-туальних «схем», в рамках якихнеобхідно вивчати функ ціо -

нування місцевої демократії, яку мивизначаємо як режим розпорядженнявладою у територіальних громадах, іосновними параметрами якої є авто-номія інститутів місцевого самовря-дування від інших центрів публічноївлади, використання форм представ-ницької і безпосередньої демократії,конкуренція місцевих політичних елітта лідерів, участь громадян у політиці,зумовлена демократичними культур-ними орієнтаціями. Мова йде протаке:

1) модернізаційний підхід, тобторозгляд діяльності структур місцевогосамоврядування як таких, в якихможуть бути застосовані сучасні моделіменеджменту, випробувані у приватно-му секторі;

2) історичний підхід, що розглядаєвплив історичної траєкторії розвиткукраїн, місцевих громад, культурноїідентичності жителів територіальнихколективів на процеси врядування;

4) врахування фактора політичноїкультури, зокрема локальної культур-ної ідентичності, яка бере до увагиколективні цінності, настанови, досвідполітичної поведінки, притаманні пев-ній спільноті;

3) вплив європеїзації, тобто інститу-ційних норм і процесуальних стандар-тів, які просуваються ЄвропейськимСоюзом (далі – ЄС) та іншими євро-пейськими структурами, наприкладРадою Європи (далі – РЄ) як обов'яз-кові чи бажані для держав-членів чикандидатів та партнерів.

Теоретичні початки концепції євро-пеїзації відносять ще до 1970–1980-хроків, коли була сформульована гіпоте-за про вплив ЄС на політичні системи,відповідно до принципу «згори – дони-зу», а стосунки між європейськимиструктурами і державами розглядалисяяк ієрархічні1. Наступний етап розпо-чався всередині 1990-х років, і в йогорамках адаптація національних політи-кумів до стандартів ЄС вже розгляда-лася як реактивний і не завжди добро-вільний процес.

155

Мирослава Лендьел

Місцеве врядування як складова європеїзації

політичних процесів на континенті

The article analyzes the correlation between the phenomena of Europeanization and local gov-ernance, especially in the context of political processes that are occurring in Central and EasternEuropean countries. The institutions of the European Union emphasize that responding to the chal-lenge of the democracy deficit requires implementation of a multilevel system of governance, begin-ning at the local community level. The Council of Europe is endeavoring to disseminate local democ-racy in the post-soviet countries by imposing it as a condition of European integration. However, thisstrategy may be effective only in the case of democratic institutionalization on a national scale.

156

Вплив США

Нині до розуміння змісту процесу«європеїзації» застосовують два підхо-ди. Відповідно до першого, для політич-ного процесу у країнах-членах ЄС, зо-крема після набуття чинності Мааст -рихтським договором, а також для сере-довища прийняття рішень європей-ськими інститутами, притаманні спіль-ні тенденції розвитку, і ця гомогенністьпояснюється адаптацією національнихполітико-правових норм до стандартів,прийнятих керівними інститутами ЄС.Прибічники другого підходу розгляда-ють європеїзацію як більш складнеявище, а точніше як процес формуван-ня європейської політики в рамках різ-них національних політичних систем.Тому досліджується насамперед, взає-модія між європейським та національ-ним і субнаціональними рівнями полі-тичного процесу, зокрема управління, врамках якої і творяться норми, які зав-дяки посередництву інститутів ЄС ста-ють загальноєвропейськими2. Бажанимрезультатом розповсюдження європей-ських стандартів є крос-національнезближення характеристик політичнихсистем. Однак дослідники допускаютьможливість зворотного впливу націо-нальних тенденцій на європейськийполітичний процес, а також вірогідністьрізних наслідків адаптації суспільств донаднаціональних норм3.

На темпи та результати європеїзаціїполітичного процесу та інститутів пост -соціалістичних країн впливають двізмінні, а саме рівень демократії, досяг-нутий у суспільстві, а також його спро-можність адаптувати інститути, прави-ла та норми, створені поза національни-ми кордонами. Для досягнення опти-мальної кореляції між цими вимірамиполітичного процесу потрібно виріши-ти ряд завдань, а саме: реформуватиполітичні інститути, в тому числі і міс-цеве самоврядування, які повинні бутиздатними гармонізувати інтереси влас-

них соціально-політичних гравців танорми, сформульовані ЄС; створитимеханізми підконтрольності громадя-нам, щоб, з одного боку, уникнути попу-лізму, заснованого на євроскептицизмі,а з іншого, бути здатними просуватиінтереси груп інтересів у середовищієвропейських керівних інститутів. Най -більшою проблемою є інтерналізаціянових інститутів, запозичених із панєв-ропейського досвіду політиками, бюро -кратією та громадянами для того, щобвони не сприймалися як «чужоріднетіло»4.

Деякі дослідники ставлять під сум-нів позитивний вплив європеїзації напроцес консолідації демократії, оціню -ючи розширення ЄС як неоімперськийпроект. Вони вважають, що зусилляцентральноєвропейських еліт щодо як -найшвидшого завершення переговорівз Єврокомісією підірвали процес демо-кратичного вироблення політики усере-дині національних суспільств, запере-чивши право частини громадян сумніва-ються у привабливості європейськогопроекту. Постсоціалістичні країни набу-ли ознак слабких непідконтрольних гро-мадянам демократій, в яких відчутнимє розчарування суспільств одночасно і уЄвропі, і у демократії. Кон солідаціядемократії підірвана че рез обмеженняпублічних дебатів щодо користі тавтрат від приєднання до європейськогополітичного простору, відлучення час-тини гравців від формування політич-ного «порядку денного», руйнуваннямеханізмів підконтрольності владивласне громадянам, а не наднаціональ-ним структурам. Таким чином, євро-пеїзація, на думку політологів-скепти-ків, звелася до експорту феномену«дефіциту демократії» з ЄС доЦентральної Європи, що спричиниловиникнення ризиків для історичноїможливості створити у регіоні легі-тимні демократичні режими учас-

157

М. Лендьел. Місцеве врядування як складова європеїзації політичних процесів...

ницького типу5. Тим більше, що можнапогодитися з позицією західних авто-рів (Н. Дейвас, С. Ділей), які вказуютьна очевидні труднощі у налагодженнідемократичного контролю за діями міс-цевої влади, а, отже, на загрози демо-кратії, які формуються після здійснен-ня децентралізації у суспільствах знерозвинутими традиціями політичноїкультури учасницького типу. Мова йдене лише про нестачу політичної актив-ності громадян, а й про монополізаціюфункції артикуляція інтересів грома-дян окремими найбільш забезпеченимиресурсами групами інтересів, інколи –впливовими неурядовими організація-ми, які, на відміну від органів місцевогосамоврядування, з формально-правовоїточки зору є непідконтрольними насе-ленню муніципалітетів6.

Враховуючи традиційні та пов’язанііз процесом розширення ЄС політичнівиклики, у рамках європеїзаційногодискурсу було сформовано концептбагаторівневого врядування. Процесприйняття рішень на території ЄС роз-глядається як такий, до якого залученігравці наднаціонального, національногота субнаціонального рівнів управління іє, окрім того, різними за природою –публічними, неурядовими та приватни-ми7. Таким чином, якщо розглядати міс-цеву демократію, з структурно-функ-ціональної точки зору як комбінаціютрьох систем – влади, цінностей та при-йняття рішень, – то вплив інститутівЄС спрямований саме щодо останньої зперерахованих. Так, Європейська Комі -сія відповідно до «Білої книги про євро-пейське врядування», яка була прийня-та у 2001 р., розглядає як бажаний варі-ант організації прийняття політичнихрішень на рівні територіальних громадмодель місцевого демократичного вря-дування, яке визначається як процесспільного прийняття рішень структура-ми самоврядування та зацікавленими

сторонами щодо використання існую-чих ресурсів з метою узгодження цілейу сфері місцевого розвитку.

Окрім того, у своїх аналітичнихнапрацюваннях, Європейська Комісіярозглядає місцеву демократію у розу-мінні передачі повноважень обраниморганам місцевого самоврядування, якіє автономними від держави, як одна ізскладових сучасної моделі децентралі-зації, що охоплює:

1) місцеве врядування, тобто залу-чення до управління на рівні громадінших, окрім структур самоврядування,соціально-політичних гравців. Струк -тури місцевого самоврядування, відпо-відно до цього концепту, повинні бутипідзвітними та підконтрольними жит-тєздатному громадянському суспіль-ству та бізнесу, які можуть виконуватироль партнера та прагматичного опо-нента локальній владі;

2) місцевий економічний розвиток,що означає залучення ресурсів, щоналежать громадам, враховуючи прицьому інтереси усіх соціальних групнаселення, які проживають на ційтериторії, а також принципи сталогорозвитку;

3) модернізацію усієї системи публіч-ного управління, зокрема перегляд від-носин між державою та суспільством.

Також децентралізація розглядаєть-ся у форматі відкритої системи, на про-цеси в середовищі якої впливають,окрім чинників політичного режиму,що склався у суспільстві, стратегії ре -формування держави, також «зовніш-нє» середовище, якими можна вважатиуправлінські стратегії та стандартиЄвропейського Союзу, і водночас, якамає «вихід» у формах місцевої демокра-тії та врядування8.

У країнах Центральної і Східної Єв -ропи (далі – ЦСЄ), вертикальний роз-поділ влади також став об'єктом впливуєвропеїзації, починаючи з другої поло-

158

Вплив США

вини 1990-х років. Враховуючи, щосхідноєвропейські країни ще не володі-ють статусом навіть кандидата на вступдо ЄС, то рівнозначний вплив на про-цес децентралізації чинила РЄ, а також,у випадку країн, які в певний періодчасу чітко дотримувалися євроінтегра-ційної стратегії, національні гравці, якіпрагнули долучитися до європейськихстандартів9.

Зокрема, РЄ застосовувала стратегіюполітичної зумовленості, оскільки пріо-ритетами цієї міжнародної організації єутвердження демократії у різних сферахсуспільного життя, і вона є провідникомсучасних стандартів функціонуваннямісцевого самоврядування, що визначи-ло її вплив упродовж 1990–2000-х роківна хід формування системи публічноївлади у регіоні ЦСЄ. Саме РЄ стала іні-ціатором поширення концепції субна-ціональної демократії, вважаючи їїтакою, що відповідає цінностям плюра-лістичної демократії, прав людини таверховенства права10.

У базовому міжнародному докумен-ті, схваленому під егідою РЄ, а саме вЄвропейській хартії місцевого самовря-дування, що ратифікована та впровад-жується у політико-правову практикубільшості країн-членів, було впершеконцептуально з’ясовано зв’язок міжпринципами демократії та локальнимрівнем управління, тобто обґрунтованопоняття «місцевої демократії» на полі-тичному рівні. Фактично, завдяки рати-фікації Хартії було визнано, що дляфункціонування локальної демократіїзасадничими є принципи конституцій-ного чи, щонайменше, законодавчогозакріплення місцевого самоврядування,автономії локальних урядів щодо роз-порядження власними повноваження-ми, субсидіарності тобто наближенняпублічних послуг до громадянина, на -дання державою ресурсів для реалізаціїделегованих нею повноважень11. На -

прикінці 2010-х років структурами РЄбули розроблені та схвалені нові доку-менти, що стосувалися місцевого на -лежного врядування, зокрема До дат -ковий протокол до Європейської хартіїмісцевого самоврядування щодо праваучасті у справах місцевого органувлади12. Окрім того, РЄ впливає на про-цеси локального управління за посеред-ництва Конвенції про участь іноземціву суспільному житті на місцевомурівні13, Рекомендації Ради Міністрів РЄ(2001) № 19 про участь громадян у міс-цевому громадському житті14, Рекомен -дації Ради Міністрів РЄ № (96) 2 прореферендуми та громадські ініціативи15,з яких останні мають «моральний авто-ритет», нікого ні до чого не зобов’язую-чи. Про значення, якого надають ло -кальному врядуванню, свідчить функ-ціонування Конгресу місцевих та регіо-нальних влад, Європейського комітетуз місцевої та регіональної демократії,започаткування у 2007 році святкуван-ня Європейського тижня місцевої демо-кратії.

Про позитивний вплив РЄ вже на -віть у формі пасивного стимулюваннясприятливих інституційних змін длярозвитку місцевої демократії свідчить,наприклад досвід Азербайджану, дечергові місцеві вибори за оновленимиправилами були проведені у грудні2004 року завдяки бажанню еліт набу-ти членство у європейській організа-ції16. У Вірменії прийняття другогозакону про місцеве самоврядування у2002 році теж було зумовлено праг-ненням досягти стандартів РЄ щодоавтономного статусу цього рівнявлади, розширення його повнова-жень17. А більш демократичний, у по -рівнянні із варіантом 1991 року, закону Білорусі, схвалений у 2010 році, бувстимульований одержанням статусуспостерігача при Конгресі місцевих ірегіональних влад РЄ.

159


ЄС як регіональна структура, щоможе запропонувати країнам континен-ту більше винагород, у порівнянні з РЄ,здійснює вплив на реформи в регіоніЦСЄ, застосовуючи охарактеризованівище принципи європеїзації. Підставоюдля початку переговорів щодо вступу єдосягнення Копенгагенських критеріїв,схвалених у червні 1993 року, до перелі-ку яких входять політичні критерії(стабільність функціонування демокра-тичних інститутів, верховенство права,дотримання прав людини та меншин),економічні (функціонування ринковоїекономіки та спроможність витриматиконкуренцію і дію ринкових сил всере-дині Співтовариства), а також здатністьадаптуватися до вимог членства в ЄС.Як видно з цього переліку, децентралі-зація системи публічного управліннябезпосередньо не є вказаною серед міні-мального набору вимог до країн, щопретендують на вступ, однак опосеред-ковано вона є важливою для забезпе-чення такого політичного критерію, якнезалежність, прозорість, відповідаль-ність та ефективність інститутів пуб-лічного управління. У грудні 1995 Єв -ропейська Рада також вказала на необ-хідність у рамках передвступних стра-тегій забезпечити пристосування адмі-ністративних структур кандидатів доумов ЄС. Наприкінці першого постсо-ціалістичного десятиліття серед 31-горозділу політичних, соціальних та еко-номічних критеріїв досягнення цент-ральноєвропейськими країнами acuiscommunautaire було визначено такождосягнення стандартів регіональноїполітики ЄС. Саме в цьому контекстіпереговорного процесу аналізувавсямеханізм управління на субнаціональ-ному і, опосередковано, на місцевомурівнях, оскільки інституційна системаприйняття рішень розглядалася як важ-ливий елемент пристосування адмініст-

ративного простору країн-кандидатівдо політики ЄС, зокрема доступу доСтруктурних фондів.

Маємо підстави для висновку про те,що прагнення вступити до ЄС, яке булоосновним орієнтиром внутрішньополі-тичного розвитку, принаймні для цент-ральноєвропейських країн, упродовжмайже всього постсоціалістичного пе -ріоду стало додатковим стимулом дляздійснення децентралізації управлінняв країнах регіону, зокрема формуванняефективного місцевого самоврядуван-ня. Формування регіональних структурбуло результатом впливу саме європей-ського чинника, позаяк країни-канди-дати під час переговорного процесуповинні були продемонструвати свійпрогрес щодо створення адміністратив-ного середовища для здійснення струк-турної та регіональної політик ЄС.Інший європейський інститут – РЄ –чинила вплив на процес децентраліза-ції, вказуючи на прогалини у форму-ванні передумов для функціонуваннямісцевої та регіональної демократії.Країни, які не прагнули чи не мали чіт-кої перспективи членства в ЄС, сталиоб’єктом впливу, насамперед, цієї орга-нізації. Водночас, починаючи з 2009 ро -ку пріоритет «Демократії, доброго вря-дування, стабільності» програмиСхідного партнерства, запропонованоїЄС для пострадянських країн (Азер -байджану, Білорусі, Вірменії, Грузії,Молдови, України), передбачав, запро-вадження демократичних стандартів нарегіональному та місцевому рівні18.Однак очевидно, що досягнення крите-ріїв демократії на рівні місцевих тери-торіальних спільнот можливе лише заумови забезпечення формально-інсти-туційного рівня демократії в межахнаціональної політичної системи, що єне реалізованим завданням, принаймні,для східноєвропейських суспільств.

160

Вплив США

Список використаних джерел1 Лендьел М.О. Європеїзація полі тич -

ного процесу в країнах Центральної таСхідної Європи як чинник здійсненнядецентралізаційної реформи / МирославаОлександрівна Лендьел // Наукові запис-ки Національного університету «Києво-Могилянська Академія». Серія : Політичнінауки. – К. : Вид. дім «Києво-МогилянськаАкадемія», 2008 – Т. 82. –C. 44–49.

2 Borzel T. Towards Convergence inEurope? Institutional Adaptation to Euro -peanization in Germany and Spain // Journalof Common Market Studies. – 1999. – V. 37.– №4. – P. 597–616.

3 Adshead M. Conceptualising Euro -peanisation: Policy Networks and Cross-National Comparison/ Maura Adshead //Public Policy and Administration. – 2002. –V. 17. – № 2. – P. 25–42.

4 Ekiert G. Dilemmas of Europeanization:Eastern and Central Europe after the EUEnlargement / Grzegorz Ekiert // ActaSlavica Iaponica. – Tomus 25. – P. 1–28

5 Democratic Consolidation in EasternEurope / Ed. A. Pravda, J. Zelionka. –Volume 2: International and TransnationalFactors. – Oxford: Oxford University Press,2001. – 372 p.

6 Лендьел М. Передумови та особливос-ті децентралізації влади у Центральній таСхідній Європі / Мирослава Лендьєл//Політичний менеджмент: Українськийнауковий журнал. – 2007. – Спец. вип. – С. 167–178.

7 Лендьел М.О. Теорія «доброго вряду-вання» як інструмент оцінки рівня демокра-тичності управління в регіонах України (наприкладі Закарпатської області) / Ми -рослава Олександрівна Лендьел // Наук.зап. нац. ун-ту «Києво-Могилянська Ака -демія». Серія : Політичні науки. – Т. 57. – К.:Вид. дім «Києво-Могилянська Академія»,2006. – С. 53–60.

8 Supporting Decentralization and LocalGovernance in Third Countries, EuropeanCommission, Reference Document, January2007 [Електронний ресурс]. – Режимдоступу: http://ec.europa.eu/ europeaid/ -w h a t / g o v e r n a n c e / d o c u m e n t s / -

decentral isation_local_ governance_ -refdoc_final_en.pdf

9 Schimmelfennig F. EuropeanizationBeyond Europe [Електронний ресурс ] /Frank Schimmelfennig // Living Rev. Euro.Gov. – 2007. – № 2. – Режим доступу:http://www.livingreviews.org/lreg-2007-1.

10 Кушнір М.О. Термін «місцева демо -кратія» у практичному державо творенні[Електронний ресурс] / Марина Олексіїв -на Кушнір // Науковий вісник Академіїмуніципального управ ління: зб. наук.праць. Серія «Управління». – 2009. – Вип.4 (10). – Режим доступу: http://www. -nbuv.gov.ua/ portal/Soc_Gum/Nvamu -/2009_4/43.pdf.

11 Європейська хартія місцевого само -врядування (укр/рос), Страсбург, 15 жовтня1985 року (Хартію ратифіковано Законом N 452/97-ВР (452/97-ВР) від 15.07.97) Датапідписання : 6 листопада 1996 р. Офіційнийпереклад [Електронний ресурс]. – Режимдоступу: http://zakon. rada.gov. ua/cgi-bin/ -laws/ main.cgi? nreg= 994_036.

12 Додатковий протокол до Євро пей -ської хартії місцевого само вря дуваннящодо права участі у справах місцевогооргану влади Офіційний переклад [Елек -тронний ресурс]. – Режим доступу: http:// -z a k o n . r a d a . g o v. u a / c g i - b i n / l a w s / -main.cgi?nreg=994_946.

13 Сonvention on Participation of Fo rei -gners in Public Life at Local Level (ETC No. 144) life [Електронний ресурс]. – Режимдоступу: http:// www.coe.int/t/e/ legal_ -affairs/ local_ and_ regional_democracy/ -d o c u m e n t a t i o n / l e g a l _ - i n s t r u -ments/0IndexConventions.asp#TopOfPage.

14 Recommendation (2001) 19 on the par-ticipation of citizens in local public life[Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.coe.int/t/e/legal_affairs/local_and_regional_democracy/documentation/legal_instruments/0IndexRecommendations_theme.asp#P13_130.

15 Recommendation (96) 2 on referen-dums and popular initiatives life [Елект -ронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.coe.int/t/e/legal_affairs/local_and_regional_democracy/documentation/le

161


gal_instruments/0IndexRecommendationstheme.asp#P13_130.

16 Выборы в местные органы власти вАзербайджане прошли с нарушениями[Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.iwpr.net/ru/report-news. –Назва з екрану.

17 Манукян В.М. Местное самоу прав ле -ние и областное управление в Республике

Армения : дисс. канд. юрид наук : 12.00.02 /Ваге Мартинович Манукян. – Москва,2007. – 209 с.

18 European Union EEAS – EasternPartnership [Електронний ресурс]. – Ре жим доступу: http://eeas. europa.eu/ -eastern/ platforms/docs/panel_en.pdf. –Назва з екрану.

162

Он-лайн фандрайзинг:досвід виборчої кампанії2008 року в США

Олена Яцунська

Інтернет, нові технології справля-ють величезний вплив на вибор-чі кампанії, спричинивши справ-

жню революцію у галузі політичноїкомунікації. У зовсім недалекому ми -нулому, десять-п'ятнадцять років тому,веб-ресурси практично не використо-вувалися в політиці. Сьогодні Інтернетє звичним, інформаційним, інтерактив-ним і творчим інструментом, без якогоне обходяться жодні виборчі перегони.

Піонером у застосуванні нових ко -мунікаційних технологій у виборчихкампаніях, безумовно, є США. Апро -бація Інтернет-ресурсів на виборах уцій країні (розсилка інформації наелектронні адреси виборців) відбуласяпід час кампанії Б. Клінтона в 1992 р.[1, с. 3]. У 1996 р. 25 тис. кандидатів, щобалотувалися на різні державні посади,мали свої персональні сторінки у всес-вітній павутині [1, с. 4]. Особливо пока-зовою була політична кампанія 2000 р.,коли переважна більшість американцівуже мала вільний доступ до мережіІнтернет. Незважаючи на те, що на тойчас використання мережі набуло харак-теру додаткового впливу на виборців іне вважалось одним із основних засобівпередачі інформації, представники пе -

ред виборчих штабів кандидатів різногорівня постійно працювали над створен-ням різних методик забезпечення ефек-тивної комунікації у всесвітній мережі.Вже на початку 2000 р. стало зрозуміло,що лише Інтернет може забезпечититакі важливі умови одержання інфор-мації для ефективного впливу на ауди-торію, як інтерактивність масовогохарактеру, необмежений час і простірдля комунікації.

У 2004 р. 63 млн американців вико-ристовували Інтернет для одержанняполітичної інформації, 43 млн обгово-рювали хід виборчої кампанії черезелектронну пошту, а 52 % користувачіввідмітили, що здобута ними онлайн-інформація вплинула на їх політичнийвибір [1, с. 4]. У 2006 р. мережа впершеввійшла до числа провідних джерелінформації, а кількість американців, щовикористовували її для цього, в порів-нянні з 2002 р., зросла удвічі. Крім того,під час проміжних виборів Демо кра -тич ний Національний Комітет витра-тив на ведення виборчої кампанії-он -лайн 7,4 млн доларів [2, с. 175].

Проте справжня революція сталасяпід час президентських виборів 2008 р.,які стали першою національною кампа-

The Internet and new technologies have greatly influenced election campaigns, sparking a genuinerevolution in the sphere of political communication. In the recent past, just ten to fifteen years ago, theuse of web resources was virtually unknown in politics. Today, the Internet is an innovative, informa-tional, interactive and creative instrument that is essential to any election campaign. The Unites Statesof America certainly pioneered the use of new communication technologies in election campaigns. Thisarticle analyzes the new communication technologies used for fundraising during the US PresidentialElection in 2008. It also describes Barack Obama's new fundraising strategy, which enabled him toexceed the Republican financial chest for the first time in many decades.

163

О. Яцунська. Он-лайн фандрайзинг: досвід виборчої кампанії 2008 року в США

нією, в ході якої нові комунікаційні тех-нології затьмарили такі традиційні ЗМІ,як телебачення, радіо і газети. Як зазна-чає американська дослідниця М. Сміт(Melissa Smith), вперше в історії вибор-чих перегонів у США штаби кандидатіввикористовували такі соціальні мережі,як Facebook, MySpace, Twitter для того,щоб надихнути прихильників започат-кувати свої блоги, розміщувати відео-кліпи на YouTube, створювати технічноскладні веб-сайти кандидатів [1, с. 140].

Ще однією безперечною перевагоюактивного використання соціальнихмереж під час виборів – 2008 стало залу-чення величезної кількості он-лайн-спонсорів. Не секрет, що фінансування єодним з важливих моментів будь-якоївиборчої кампанії. Отже, збір коштів довиборчого фонду кандидата (фандрай-зинг) є невід'ємною складовою вибор-чих перегонів: під цим терміном (відангл. fund-raising) зазвичай розуміютьнабір практик зі збору коштів (фінансо-вих та нефінансових) від окремих осіб,підприємств, благодійних організацій,призначених для реалізації тих абоінших соціально значимих проектів.Відповідно виборчий фандрайзинг –пошук і збір фінансових коштів, при-значених для організації та проведенняелекторальних кампаній [3].

Як засвідчує практика, пошук фі -нан сових ресурсів для забезпеченняуспішної передвиборчої кампанії – три -вала і трудомістка робота. За тверджен-ням американського дослідника Т. Кін -га (Thomas King) в середньому канди-дати витрачають до 85 % свого часусаме на збирання коштів [4, с. 312].

Упродовж багатьох років американ-ські фахівці з фандрайзингу прагнуливстановити взаємовигідні стосунки кан -дидатів з потенційними великими спон-сорами (представниками бізнесу, проф-спілками, групами інтересів тощо). Дляцього вони використовували як особис-

ті (переважно телефонні) переговорикандидата з потенційним «жертводав-цем», так і його участь в спеціальнихзаходах, під час яких здійснюваласязустріч з «цільовою аудиторією». Якправило, на такі дорогі сніданки або жобіди запрошуються потенційні доноривиборчої кампанії. Наприклад, у 2003 р.,коли Дж. Буш-молодший вирішив пов -торно балотуватися на посаду прези-дента, його фандрайзери організувализакриту зустріч у нього на ранчо вТехасі. Там були присутні 350 спонсо-рів, кожен із яких зібрав не менше50 тис. доларів для фінансування пе -ред виборчої кампанії Буша. На знаквдячності на цій зустрічі його прихиль-ників пригощали традиційним теха-ським барбекю і розважали «живим»виконанням музики в стилі кантрі.Спонсори також могли сфотографува-тися з президентом [5].

Досить популярною практикою усфері фандрайзингу є участь відомихполітиків у заходах зі збору коштів упередвиборчу касу, що проводяться ко -легами-однопартійцями. Так, сенатор-демократ Гіларі Клінтон за чотири рокипісля свого обрання в 2000 р. відвідалапонад 300 зборів своїх однопартійців,переважно з числа майбутніх суперде-легатів партійних з'їздів [6, с. 235]. Щеодним зі способів залучення фінансів єзустрічі прихильників кандидата зпотенційними спонсорами, на якихвони просять про пожертвування відсвого імені. Ця тактика фандрайзингубільше використовує особисті стосункичленів комітету з друзями і колегами,ніж суто ідеологічні мотиви.

Досить часто штаби кандидатів, щобзнайти нових спонсорів і відповіднонові грошові ресурси використовуютьпряму розсилку. Привабливість цьогоспособу полягає в тому, що немає необ-хідності просити про допомогу особис-то. Але для маловідомих претендентів

164

Вплив США

або політиків, які вперше обіймаютьсвою посаду, письмові прохання проспонсорську допомогу можна було бназвати найменш ефективними.

І, нарешті, кандидат може поповни-ти свій виборчий фонд за рахунокпожертвувань Комітету політичних дій(Political Action Committee). Як зазна-чає американський політолог Т. Кінг,при залученні грошей цим способом,об'єкт фандрайзингу більше ніж завикористання будь-якого іншого, стур-бований ідеологічною позицією канди-дата та його шансами на перемогу навиборах: комітет не жертвує гроші назнак особистої прихильності. Крім того,таку форму фандрайзингу негативнооцінює громадськість, вона стає при-вабливою мішенню для атак як і з бокуопонентів, так і преси [4, с. 314].

Згідно з даними, дослідники К. Па -на гопулос і Д. Берган (C. Pa na go pou losand D. Bergan), проаналізувавши елек-торальний фандрайзинг в США до2008 р., дійшли таких висновків. По-перше, спонсори роблять пожертвуван-ня до виборчого фонду під впливомтаких чинників: листів від кандидатаабо партії (58,5 %), телефонних дзвінківвід кандидата або партії (18 %), елек-тронних повідомлень від кандидата абопартії (8 %), персональних зустрічей ізкандидатом (11,9 %), політичної телеві-зійної реклами (9,8 %), політичноговідео в Інтернеті (2,2 %), під впливомдрузів/членів родини/колег (11,9 %)або когось, хто сказав, що вже проспон-сорував кампанію (2,6 %), відвідуванняmeetup.com заходу чи «спеціального»сніданку чи обіду (4,5 %) [7, с. 133]. По-друге, дослідники вважають, що типо-вий фандрайзер – білий (92,5 %), одру-жений (69,1 %) чоловік (58,6 %) у віці63 років, який дотримується помірнихполітичних поглядів [7, с. 130].

Перелом домінуючих тенденцій вамериканському електоральному фанд-

райзингу стався в 2004 р., коли штабдемократа Говарда Діна під час кампаніїза право висунення його кандидатом впрезиденти оголосив «стодоларову ре -во люцію». Об'єктивно кажучи, її при-чиною стало небажання традиційнихспонсорів Демократичної партії фінан-сувати кампанію кандидата через йогорадикальну позицію. Як помітив полі-толог М. Хіндман (M. Hindman), Дінпо зи ціонував себе представником«демократичного» крила Демо кра тич -ної партії (опоненти вважали за кращеназивати його «лівим крилом») і був чине єдиним на той момент відомим аме-риканським політиком, що відкритовиступав проти війни в Іраку [8]. Тож узв'язку із цим політтехнологи Дінавирішили застосувати нову стратегіюфандрайзинга. Організатори припуска-ли, що якщо вони зможуть зібрати по100 доларів з 2 млн американців, то цезробить їх незалежними від спонсор-ства великого бізнесу. За кілька місяцівкампанія Діна зібрала понад 41 млндоларів, причому понад 61% цієї сумибуло отримано від спонсорів, що по -жерт вували не більше 200 доларівкожен [8].

І хоча політична кампанія ГовардаДіна в 2004 р. закінчилася поразкою –він так і не зміг дістатися демократич-ної номінації, вона довела: збиратикошти у прихильників он-лайн набага-то легше, дешевше, швидше і продук-тивніше. Досвід також показав, щоінтернет-прихильників не потрібноспе ціально організовувати: люди спіл-кувалися один із одним у соціальнихмережах, читали ті ж самі блоги, спере-чалися, обговорювали новини на полі-тичних форумах. Інакше кажучи, політ-консультанти виявили, що у всесвітнійпавутині існує політично ангажованааудиторія, представники якої вже гото-ві до спільної громадської діяльності взручному для них і новому для тради-

165


ційних уявлень про політичну реаль-ність форматі комунікації. Отже, вико-ристання цифрових технологій дляпоповнення виборчих фондів дало пра -во дослідникам говорити про практич-не втілення концепції «демократії дріб-них спонсорів» [9]. Її прибічники вва-жають, що кандидат, який спираєтьсяна підтримку численних прихильників,що жертвують невеликі суми, вільнийвід необхідності боротися за ресурсигруп інтересів, а насамперед великогобізнесу.

На виборах 2008 р. основні ознакифандрайзингової стратегії Діна повто-рив кандидат від демократичної партіїБарак Обама, який спочатку обійшов зафінансовими показниками колегу-де -мо крата Гіларі Клінтон, яка вважаласяна старті кампанії фаворитом у бороть-бі за президентську номінацію, а потім ісвого головного суперника – республі-канця Джона МакКейна. Згідно з фі -нансовим звітом виборчої кампанії,сенатор-республіканець МакКейн от -ри мав більше, ніж 4 долари на коженвитрачений ним долар при спробі збіль-шити гроші он-лайн [10]. Значних ре -зультатів удалося досягти і Клінтон:тіль ки в лютому 2008 р. вона щодня от -римувала близько 1 млн дол. он-лайн-пожертвувань [11]. Абсолютний рекорду сфері інтернет-пожертвувань встано-вив республіканець Рон Пол, якому за24 години вдалося зібрати он-лайн 6 млндол. Такого успіху не міг досягти жоденполітик в історії США [12]. Не зва -жаючи на це, Обама суттєво перевер-шив своїх суперників в ефективностівикористання можливостей Інтернету,що і стало ключовим чинником у пере-мозі на президентських виборах. Зага -лом, за весь період виборчої кампанії2008 р. йому вдалося зібрати в три разибільше грошей, ніж його основномуконкурентові МакКейну – 605 млн дол.Важливо, що Обама, на відміну від

МакКейна, відмовився від державногофінансування своєї кампанії. При цьо -му середня сума пожертвувань до йогофонду склала 86 дол. [13].

У чому ж причина успіху Б. Обами?Які стратегії він використав для одер-жання такої кількості коштів он-лайн?

Слід наголосити, що фандрайзинго-ва кампанія Обами в Інтернеті почаласядосить стандартно: була організованамасова розсилка повідомлень електрон-ною поштою за списками попередніхпередвиборчих кампаній, а також при-хильникам кандидата, які встигли від-відати його сайт [14]. Проте основнідивіденди в «скарбничку» кандидатапринесли соціальні мережі.

Основний акцент зі збору фінансо-вих коштів все-таки зроблено на сайтОбами http://www.my barackobama. com -/ або коротко MyBO. Його основнимрозробником став 25-річний Кріс Хьюз(Chris Hughes). Завдяки цьому сайту,інтернет-користувачі дістали можли-вість об'єднуватися в співтовариства ігрупи, жертвувати гроші, читати остан-ні новини виборчої кампанії, братиучасть в передвиборчих заходах, спіл-куватися один із одним. Таким чином,на передвиборчому сайті Барака Обамибула створена власна внутрішня мере-жа, яка зв'язала прихильників кандида-та. Всього на MyBO створено було2 млн профайлів, заплановано 200 тис.оффлайнових заходів, створено 35 тис.груп, 400 тис. блогів [15]. Але найголов-ніше – волонтерами сайту MyBarack -Obama.com зібрано через 70 тис. особис-тих фандрайзингових сторінок 30 млндоларів [16].

Окрім власної соціальної мережі, вкампанії Обами використовувалися іс -нуючі платформи: Facebook, MySpace,Twitter, а також тематичні мережі:Eons – http://www.eons.com (соціальнамережа для людей, народжених відразупісля Другої світової війни, в період так

166

Вплив США

званого демографічного вибуху),BlackPlanet – http://www. black planet. -com / home (он-лайн співтовариство дляафроамериканців), FaithBase – http:// -www. faith base.com (співтовариство ре -лі гійних людей), Glee (співтоваристводля людей з нетрадиційною сексуаль-ною орієнтацією), MiGente – http:// -www. migente.com (співтовариство длялатиноамериканців), MyBatanga (спів-товариство любителів латиноамерикан-ської музики), Asian Ave – http:// -www.asianave.com (співтовариство дляамериканців азійського походження)тощо [17]. Загалом, штаб Обами ство-рив профайли кандидата більш, ніж на15 сайтах [17].

Метою такої масованої атаки соці-альних мереж, за твердженням СкоттаГудстіна (Scott Goodstein), менеджераштабу Барака Обами в окрузі Колумбія,було надання інформації про виборчукампанію як можна ширшому колулюдей, включаючи тих, хто ніколи невідвідував передвиборчого сайту кан-дидата та не був підписаний на елект-ронну розсилку повідомлень з йогоштабу [17].

Як спосіб зв'язку з виборцями, вкампанії Барака Обами використовува-лися SMS-повідомлення (англ. ShortMessage Service – служба коротких по -відомлень) – технологія, яка дає змогуздійснювати прийом та передачу корот-ких текстових повідомлень стільнико-вим телефоном. Отже, штаб кандидатапросив своїх прихильників відправититекстові повідомлення з адресою їхелектронної пошти для отримання без-коштовних наклейок на бампер(Obama/Biden 2008) [7, с. 159]. Окрімстікерів, політконсультанти Обами за -про понували 7 безкоштовних телефон-них мелодій (наприклад, промова Ба -рака Обами під час Національної Демо -кратичної Конвенції в 2004 р. упереміжіз ритмами хіп-хопу або року), а також 4

заставки для мобільного телефона (2 фотографії кандидата та 2 логотипийого кампанії). Для цього треба буловідправити SMS-повідомлення типу:«Мелодія 1» або «Зображення 1» [18].Таким чином, їм вдалося «вбити» відра-зу двох зайців: сформувати базу теле-фонних номерів та список адрес елек-тронної пошти своїх прихильників.

Номери телефонів дали можливістьполіттехнологам визначити місце реє -страції виборців для голосування, атакож підписати їх абонентів на програ-му одержання текстових повідомлень.Так, у день виборів кожен виборець зцієї бази даних одержав, як мінімум,3 по відомлення. В середньому, при-хильники Обами одержували від 5 до20 SMS-повідомлень на місяць, причо-му їх кількість безпосередньо залежалавід місця проживання виборців: у «шта-тах, що вагалися», – більше, в прооба-мівських, відповідно, – менше [19].

Електронні адреси (e-mail) викорис-товувалися для розсилки повідомлень.Під час виборчої кампанії штабу Обамивдалося одержати 13 млн e-mail своїхприхильників. Для порівняння: на пре-зидентських виборах 2004 р. в списку усенатора Джона Ф. Керрі було 3 млнелектронних адрес, у Говарда Діна – 600 тис. [19]. Тож усього було розісланопонад 7 тис. електронних повідомленьрізного змісту, в тому числі, із закликомпожертвувати гроші у фонд кандидата.Важливо відзначити, що зміст пові-домлень тим, хто пожертвував менше200 до ларів, і тим, хто вніс до виборчо-го фонду кандидата понад 1 тис. дола-рів, істотно відрізнявся [19].

До ще одного вдалого способу залу-чення грошових коштів через Інтернетможна також віднести відео-зверненняОбами до виборців, які періодично над-силалися електронною поштою. Як по -казала практика, це були короткі, невід-редаговані відео, які дають можливість

167


виборцям заглянути в його «приватне»життя, як правило, невисвітлене ЗМІ.Класичним прикладом такого типувідео був 10-хвилинний сюжет прозустріч під час вечері кандидата Обамиз 5-ма дрібними спонсорами. У ньомуйшлося про те, як пройшла ця зустріч,про що вони розмовляли, включаючиобговорення улюблених коміксів дітейОбами. Ясно, що зусилля політтехноло-гів були спрямовані на те, щоб показатизв'язок кандидата з рядовими виборця-ми, шляхом його «приземлення» наодин із ними рівень, а також заручитисяпідтримкою, в тому числі, не дуже полі-тично активних громадян, які згодомзмогли б поповнити ряди дрібних спон-сорів [7, с. 3].

Досить уміло в онлайновому фанд-райзингу Обами був використаний«ефект мережі»: користувач, який вста-новив зв'язок з ким-небудь через соці-альну мережу, встановлює з'єднання і зколом знайомих цієї людини. Згідно зданими соціологічних досліджень, се -ред ньостатистичний користувач соці-альної мережі, приміром Facebook, має130 друзів [20]. Коли людина приєдну-ється до якої-небудь групи на сайті, усямережа його друзів і знайомих можебачити цю дію в розділі «оновлення»,а посилання на цю групу стає доступ-ним на сторінці цього користувача.Отже, залучаючи одного прихильни-ка, який підтримав вашу ідею в групу,ви збільшуєте її кількість в геометрич-ній прогресії.

Доказом сказаного може служититакий приклад. У день, коли Барак Оба -ма оголосив у своєму відео-звер нен ніпро рішення балотуватися на постпрезидента («Message from Ba rack»,16 січня 2007 р.), координатор студент -сь кого самоврядування Універ си тетуМіс сурі Фарук Олу Арегби (Farouk OluAregbe) створив на Face book групу«Один мільйон сильних за Барака»

(«One Million Strong for Barack»).Впродовж години до цієї групи приєд-налося 100 чоловік, менше ніж черезп'ять днів вона налічувала 10 тис., а затиждень група зросла до 200 тис. корис-тувачів. Вже усередині червня 2008 р.до групи «Один мільйон сильних заБарака» входило 565 тис. чол. [1, с. 57].

Дослідники помітили, що люди, якікористуються соціальними мережами,люблять брати участь в тих же самихзаходах, що і їх онлайнові друзі. Якщовони бачать, що їх друзі розміщуютьнові фотографії, беруть участь в полі-тичних дискусіях, діляться відеопоси-ланнями кандидата або жертвуютьгроші до його виборчого фонду, вони незахочуть одержати так званий статусFOMO (Fear of Missing Out), тобтостати людьми, що дізналися про цеостанніми. Тому вони зроблять все тесаме, що і їх друзі, причому якомогашвидше [20]. Тому не дивно, що за тиж-день до виборів Бараку Обамі, завдякисоціальним мережам, вдалося тільки задва дні зібрати 7,9 млн дол. он-лайн-пожертвувань [21].

Зробити внесок до виборчого фондукандидата Обами підштовхувала і йогоперсональна веб-сторінка. Як вказуютьфахівці, стартова сторінка є найголов-нішою та найбільш відвідуваною, ос -кільки відкриває доступ до інших розді-лів, у тому числі для одержання різно-бічної інформації. Особливо вона важ-лива для політичних кандидатів, сайтияких містять матеріали, що стосуютьсяїх активності поза глобальною мере-жею: заходи, що проводяться; опубліко-вані в ЗМІ статті тощо. Після переглядустартової сторінки користувач робитьвисновок: продовжувати відвідуватицей мережевий ресурс або ні. На цюособливість спиралися розробникисайту Б. Обами. Вони помістили черво-ного кольору кнопку «PLEASE DONA-TE» (будь ласка, пожертвуйте) в центр

168

Вплив США

сторінки, що на тлі біло-блакитногофону не могло не притягнути уваги від-відувачів сайту [22].

Процес пожертвування здійснювавсятаким чином: якщо відвідувач реєстру-вався на сайті раніше, то йому не требабуло повторно вводити такі дані, як ім'я,адреса, код банківської карти та номертелефона: вони вводилися автоматично.Сама форма для внесення грошей довиборчого фонду кандидата супровод-жувалася коротким відео, в якому Оба -ма звертався до потенційних спонсорів зпромовою про важливість їх підтримки.Це був ще один спосіб підштовхнути їхдо здійснення пожертвування [23].

Важливим елементом персональноївеб-сторінки Барака Обами була наяв-ність на ній он-лайн-магазину, де відвіду-вачі сайту могли придбати різні аксесуа-ри з символікою Демократичної пар тії іпортретом її кандидата, взявши участь, утакий спосіб, у процесі фандрайзингу.

Необхідно зауважити, значна фінан-сова перевага Барака Обами над Джо -ном МакКейном відбилася на обсягахзакупівлі політичної реклами. Як заува-жують М. Франз і Т. Ридут (M. Franz,T. Ridout), обидва кандидати були від-носно новими особами на американ-

ській політичній арені, тому рекламніповідомлення відігравали суттєву рольу створенні їх образів, сильніше впли-вали на переваги виборців [24]. Най -більш важливими відмінностями в«ефір ній війні» двох кандидатів, надумку дослідників, стали спонсорство,охоплення та інтенсивність рекламнихкампаній, при цьому фінансова перева-га Обами трансформувалася в реклам-ну перевагу та велику частку голосів.Відмінністю Обами від МакКейна буврозподіл джерел фінансування. Відки -нувши державне фінансування, Обамане був скутий законодавчими обмежен-нями на фандрайзинг і витрати. Як на -слідок, його штаб профінансував 94 % з438 тис. рекламних повідомлень. Мак -Кейн же використовував фінансовупід тримку держави та спонсорував ли -ше 43 % своєї реклами [24].

Отже, онлайновий фандрайзинг по -родив у США не лише нову форму по -літичної участі, що дала змогу міль -йонам американців зробити вирішаль-ний вплив не тільки на хід і підсумкивиборчої кампанії, але і дала можли-вість кандидатам самим спонсоруватисвою рекламу, контролювати її месиджі,таргетуючи їх на усі цільові аудиторії.

Список використаних джерел1. Communicator-In-Chief. How Barack

Obama Used new Media Technology to Winthe White House / edited by J.Hendricks,R. Denton Jr. Lexington Books, 2010.

2. Winograd, M., Hais, M. Millennial Make -over: My Space, YouTube and the Future ofAmerican Politics. New Brunswick, NJ:Rutgers University Press, 2008.

3. Wikipedia, the free encyclopedia:http://en.wikipedia.org/wiki/Fundraising

4.Political communication: the ManshipSchool guide / edited by David D. Perl mut -ter. Baton Rouge: Louisiana State Uni versityPress, 1999.

5. Джордж Буш поблагодарил спонсо-ров / RussianChicago.com. – 2003. – 10 ав -

гус та: http:// www.russian chicago.com/ com -mon/ arc/ sto ry.php?id_ cat= 24&id = 61620

6. Morris, D., McGann, E. Condi VS Hil -lary: The Next Great Presidential Race. NY,2005.

7. Politicking Online. The Transformationof Election Campaign Communications / edi-ted by C.Panagopoulos. Rutgers UniversityPress, 2009.

8. Hindman, M. (2005) «The Real Lessonsof Howard Dean: Reflections on the FirstDigital Campaign.» Perspectives on Politics,3, pp. 121–128.

9. Cmar, T. (2004) «Toward a SmallDonor Democracy: The Past and Future ofIncentive Programs for Small PoliticalContributions». US PIRG Education Fund:

169


http://cdn.publicinterestnetwork.org/assets/1c2en313GsBlurIB1vo0bQ/Toward_A_Small_Donor_Democracy.pdf

10. Schatz, A. (2007) «Long race ForcesAd Ingenuity», Wall Street Journal, June 19:http://online.wsj.com/public/article/SB1182 2 1 2 1 1 6 5 8 5 3 9 8 2 6 - V 9 a 9 d L 6 1 -CzsiiNRqtw1CGm9IX8M_20070719.html?mod=tff_main_tff_top

11. «Clinton Raises $35 Million in Feb -ruary», MSNBC, 2008February 28: http:// -www.msnbc.msn.com/id/23392917#

12. Vogel, K.P. «'Money bomb': Ron Paulraises $6 million in 24-hour period». USAToday (The Politico), 2007, December 17:http://www.usatoday.com/news/politics/election2008/2007-12-17-ronpaul-fundrai-sing_N.htm

13. «2008 Presidential Campaign Finan cialActivity Summarized: Receipts Nearly Double2004 Total». Federal Election Com mittee,2009, June 8: http:// www.fec. gov/ press/ -press2009/20090608PresStat.shtml

14. Dowd, M. «Obama’s troubling Inter -net fundraising». New York Times, 2008, June29: http:// urbanlegends.about. com/od/ ba -rac kobama/a/obama_funds.htm

15. Stanton, J. «The Man Behind Obama’sOnline Election Campaign». Digital Com mu -nities, 2009, April 20: http:// www. di gi tal -communities.com/blogs/web/The-Man-Behind-Obamas.html

16. Aaker, J., Chang V. «Obama and ThePower of Social Media and Technology». TheEuropean Business Review: http:// www. -euro pean busi nessreview.com/?p=1627

17. Gordon-Murnane, L. (2009) «Election2008 – It’s a Wrap»: http:// www. info to -

day.com/searcher/may09/Gordon-Mur -nane_51stState.pdf

18. Vargas, J. «Text-Friendly Hopefuls VieFor Hearts And Thumbs». The WashingtonPost, 2007, June 30: http:// www. washing ton -post. com/wp-dyn/content/ article/ 2007/ -06/29/AR2007062902352.html

19. Vargas, J. «Obama Raised Half a Bil -lion Online». The Washington Post, 2008,November 20: http://voices. washington -post. com/44/2008/11/obama-raised-half-a-billion-on.html

20. Samit, J. «Three Ways Social MediaWill Make or Break 2012 Election Cam -paigns». AdAgeDigital, 2011, June 23:http://adage.com/article/digitalnext/social-media-make-break-2012-election-campa-igns/228367/

21. Melber, A. «Obama Downloads $7.9Mil lion From MoveOn and Web Donors».Huffington Post, 2008, February 7 http:// -www.huffingtonpost.com/ari-mel ber/ -obama-downloads-79-millio_b_ 85550.html

22. Erickson, D. «Obama’s Web Site – AGrassroots Online Application». e-Stra te -gyBlog.com, 2008, December 31: http://e-strategyblog.com/2008/12/obamas-web-site-a-grassroots-online-application/

23. Erickson, D. «Obama’s Web Site – AGrassroots Online Application». e-Stra te -gyBlog.com, 2008, December 31: http://e-strategyblog.com/2008/12/obamas-web-site-a-grassroots-online-application/

24. Franz, M., Ridout T. (2010) «Po li -tical Advertising and Persuasion in the2004 and 2008 Presidential Elections».American Politics Research, Vol. 38, № 2:303–329.

IV. Трансформації суспільного буття

170

Арт-простір Києва: роль у становленніміської ідентичності

Наталія Мусієнко

Місто є живим організмом, якийрозвивається і змінює своєобличчя. Головне пи тання –

як? Американський вчений Блер Рублдосліджує ці процеси на прикладі трьохміст – Чикаго, Осаки та Москви – і пере-конливо доводить, що прагматизм і плю-ралізм є рушіями у розвитку великогоміста [6]. Проте місь ке середовище є нетільки ути лі тар ним і функціональним, алей артистичним простором, який фор-мує городян, їхню ідентичність, спосібжит тя. Сьо годні міста на магаютьсявикористовувати свій артистичнийтвор чий по тенціал для приваблюваннятуристів та бізнесу.

Аналізуючи київський артпростір усвоєму дослідженні, ми виділяємо такійого основні складові:

• Архітектурна складова, в ії істо-ричному та сучасному проявах;

• Public art, який поступово напов-нює Київ.

Архітектура як основа київськогоартпростору

Один киянин який народився укомунальці в центрі Києва, купив квар-

тиру в спальному районі. Син його вжевиріс серед новобудов. Проте батько,майже кожного вихідного водив синана екскурсії київським центром. І нетільки, щоб показати красу вічних хра-мів, а познайомити з київськими стари-ми садибами та двориками, будинкамита сквериками, – тією міською забудо-вою, яка сформувала його самого.

На зламі ХІХ–ХХ ст. Київ охопиласправжня будівельна лихоманка. Намісці садиб поставали шести-семиповерхові доходні будинки, які на тойчас здавалися просто грандіозними.Звичайно, продовжували зводити роз-кішні садиби, і розбивати нові сади іпарки, будувалися промислові та гро-мадські будинки, але саме прибутковібудинки стали основою тогочасногобудівельного буму [3]. Проте жоднанова будівля, включаючи відомий дімМорозова (вул. Володимирська, 61/11),не тиснула, не поглинала архітектур-ний ансамбль Київського університетусв. Володимира. Характерною длятодішньої забудови була співмірністьбудівель, які поставали в центрі міста.Кожний з будинків мав своє обличчя,

The issue of the influence of Kyiv’s art space on the process of developing an urban identity is aninterdisciplinary and topical research area. Instead of Kyiv’s urban environment being developedthrough realization of modern architectural projects in new city districts, there is a persistent focus onnew construction in the historical center at the expense of ruining old houses and green zones. Suchactivity provokes active protests from Kyivans. More and more public art is appearing in the streets andparks of Kyiv, offering its audience a new understanding of the present time, and affecting both the per-ception of the urban environment and the formation of the contemporary urban identity of Kyivans.

171

Н. Мусієнко. Арт-простір Києва: роль у становленні міської ідентичності

був не схожим на інші, а разом вонистворювали ансамбль. Архітектори,якими і нині пишається Київ, викорис-товують нові матеріали – цемент ібетон, – що відкривають широкі мож-ливості. Зводяться будівлі в стилі нео-бароко, неокласицизму, неоренесансну,неоампіру, неоготики. На їхніх фасадахз’являються міфологічні персонажі, абалкони та решітки оформлюються ви -шуканою ковкою. Часто будинки при-крашаються гербами та іменами влас-ників. Київ наповнюється артистичнимі романтичним духом, залишки і енерге-тика якого, попри великі втрати, досіпривертають увагу.

У середні ХХ ст., у важкі повоєннічаси, основною метою будівничих булонадати людям житло, проте нікому неспало на думку забудувати п’яти по -верхівками Хрещатик. Безумовно, щопобудова спальних масивів вирішилачимало актуальних соціальних про-блем. Однак нині вже абсолютно оче-видно, що їхня естетична спрощеністьне така вже безневинна річ. Спрощенагеометрія спальних кварталів та одно-манітність будинків може стати фа -тальною для нормального розвиткулюдини, загальмувати розвиток есте-тичних почуттів. Світова практиканаводить численні приклади, як запо-бігти перетворенню будинків у безли-ких близнюків. А чи є у Києві новітніспоруди, куди б стікалися туристи,щоб подивитися саме їхнє архітектур-не рішення, як до Національного музеюмистецтва ХХІ ст. (MAXXI) в Римі,що створила архітектор Захі Хадід?Нам складно знайти такі приклади вКиєві. Список київських новітніх спо-руд, проти яких протестують городяни,є значним. А таких, чия поява викликаєгордість за місто, бракує. Хоча саме відархітектури люди очікують найбільшихвражень: за ними вони їздять по світах.За ними вони приїжджають до Києва.

Поки що. Хотілось би, щоб нові архітек-турні форми міста були артистичними івиразними, проте не пригнічували ста-рої традиційної забудови, а ставалиорганічною складовою простору міста.Це потребує митецького таланту ітакту: вміння професійно вписати свійінноваційний проект у старе місто.

Наразі класична фонова забудовацентру Києва проростає аномаліями,або акцентами, як їх називають саміавтори. Висотні будівлі офісів (бізнес-центр Парус, Мечникова 2-а) здійма-ються над 4-х поверховою забудовою, аелітні житлові будівлі (Фреско-Софія,Гончара, 17–23) намагаються втиснутив старі київські квартали. Очевидною єприкра тенденція зводити будівлі, щодавлять своєю масою навколишнюзабудову, руйнують її як візуально, так іфактично. Більше того, не тільки старікиївські садиби чи доходні будинкипотерпають від цього тиску. Страж -дають Софія Київська і ПечерськаЛавра. А вони і є тими справжніми істо-ричними, архітектурними, духовнимиакцентами, навколо яких віками буду-вався і концентрувався Київ.

Для мозаїчних фресок Софії насам-перед небезпеку становить вібрація відважкої будівельної техніки в безпосе-редній близькості від собору, а такожвеликий потік транспорту (адже саметому з Софійської площі були прибранізупинки туристичних автобусів і кому-нального транспорту). Крім вібрації, настан фресок і мозаїки впливає підвище-на загазованість, рівень концентраціївихлопних газів на території Софій сь -кого собору і в самій його будівлі вжепідвищує допустимий у 1,5–8 раз, щовикликає ефект Ребіндера – зміну ме ха -нічних властивостей твердих тіл вна -слідок фізико-хімічних процесів. Взв’язку з цим на Софійські площі неба-жано проводити концерти з використан-ням звукопідсилювальної апаратури. У

172


2005 р. мозаїка відшарувалася на 5–6 см,а в декотрих місцях – до 9 см. Тількизусиллями провідних спеціалістів-рес-тавраторів вдалося запобігти осипаннюмозаїчного панно. Саме заради збере-ження храму в ньому не проводятьсявеликі богослужіння: кіптява свічок іголосні церковні співи створюють до -даткову за грозу фрескам. Проте голов-ною загрозою Софії сьогодні є масштаб-не будівництво в його буферній (охорон-ній) зоні. За останні роки на територіїзаповідника відбулося значне підвищен-ня рівня ґрунтових вод (більше ніж на2 м). І сьогодні цей рівень катастрофічношвидко наближається до критичноїмежі: в разі підвищення на 1,5–3,5 м вжев найближчий час може початися намо-кання ґрунтів, що неминуче призведе додеформації, а можливо, і до руйнуванняфундаментів Со фій ського собору таінших пам’яток Заповідника.

Справжні акценти міста безпово-ротно змінюються або зникають забагатоповерхівками, а отже, пропада-ють орієнтири для городян, насампе-ред орієнтири духовні та естетичні.Варто уточнити, що вид з Дніпра наЛаврську дзвіницю вперше змінила102 метрова статуя «Родіна-мать», якабула встановлена в 1981 р. Замістьзапланованої чаші з вічним вогнем,вона тримає у руках меч. Існує чималокиївських легенд про цей монумент.Згідно з однією з них першому сек -ретарю ЦК компартії України Во -лодимиру Щербицькому подзвонивкиїв ський митрополит і сказав, щойому було видіння: ні в якому разі неможна піднімати меча, який є симво-лом війни, вище хреста Лаврськоїдзвіниці, оскільки тоді розпочнетьсядовга і виснажлива війна. Меч вкоро-тили на 12 м. Хоча деякі архітектористверджують, що цим вкороченняммеча досягнуто рівноваги з будівлеюЛаври, проте якщо дивитися на Лавру

з Дніпра в районі Оскорків, то статуявсе одно перекриває древню святиню.

Сьогодні головну візитівку Києва –вид на Лаврську дзвіницю – візуальнознищує будинок, що зводиться наКлов ському узвозі, 7а. Іван Куров сь -кий, власник компанії Житло-Буд, якабудує висотку, і народний депутат Ук -раї ни, на одній з прес-конференцій ска-зав, що з морально-етичної точки зорубудівля йому не дуже подобається. І,мабуть, тому добився дозволу на підви-щення будови ще на шість поверхів. Ко -ментарі в такому випадку є просто зай-вими. Через масові забудови гігантськи-ми будівлями весь Дніпровських схилвтрачає свій гармонійний вигляд. «Київ,Лавра, Дніпровські Кручі. Місто, якогонемає» – так назвав фотоальбом у Фейс -буці активіст громадської ініціативиЗбережи старий Київ Тимур Ібраї мов.

Чи впливають такі процеси на фор-мування та розвиток київського місько-го середовища як на артпростір? Маємона увазі не тільки всесвітньо значиміпам’ятки, що знаходяться під охороноюЮНЕСКО, а також київську міськузабудову кінця ХІХ – початку та сере-дини ХХ ст., яка створює неповторнийкиївський шарм. Саме ці будівлі підда-ють сьогодні агресивній атаці з метоюзнищення. Список зруйнованих пам’я -ток весь час поповнюється. Під новий2011 р. по вул. Сагайдачного, 1, була зне -сена, так звана, садиба архітектора Ка -занського; влітку 2011 р. згорів 105-річ-ний будинок по вул. А.Тарасової, 4, біляготелю Hyatt; весною 2011 р. сторічнусадибу в стилі модерн по вул. Мель -никова, 51, зруйнували для будівництвапосольства Казахстану, хоча за тверд-женнями головного архітектора містаКиєва Сергія Целовальника садибупланували вмонтувати в нову споруду.Сумною київською традицією сталаруй нація старовинної забудови на свя -та, особливо під Новий рік, коли трива-

173


ють довгі вихідні й відпустки, а отже,неможливо догукатися до чиновників іправоохоронних органів, благаючи продопомогу. А потім немає архітектурноїпам’ятки – немає проблеми для забу-довника. Ніхто відновлювати її не буде.А місто втрачає своє обличчя, Тому не -від’ємною частиною розвитку київсько-го міського артпростору стала його охо-рона культурно-історичних пам’я ток.

Що таке вандалізм? Так увічнилосебе в історії германське плем’я ванда-лів, яке в 455 р. н.е. пограбувало і розо-рило Рим. Цікаво, що термін виник підчас Великої французької революціїсаме стосовно руйнування пам’ятокмистецтва. Питання вандалізму, тобтозлочинств проти культурних цінностей,сьогодні хвилює психологів, культуро-логів, соціологів. Чому? Інколи ванда-ли шукають ідеологічних виправданьсвоїм діям. Так було в 30–60-х рр.ХХ ст., коли нищилися храми: бороли-ся з опіумом для народу, коли залилибетоном Стіну пам’яті на Байковомуцвинтарі – творіння київських скульп -торів Володимира Мельниченка і АдиРибачук, над яким вони працювалибагато років. Вердикт: не відповідаєпринципам соціалістичного реалізму. Вцьому ряді і бульдозерна виставка,заборонені спектаклі, покладені наполицю фільми. Так, були часи, коливандалами керували політичні химери,але що відбувається нині?

Ми стаємо свідками естетичної глу-хоти зодчих, хоча саме творіннями архі-текторів минулого написана книгакультури, що залишилась у віках. Чомуж сьогодні багато хто з них нівечить іпсує те, що залишилось нам всім у спа-док? Чому обов’язково треба будуватижитловий будинок по вул. Гончара,17–23, який експерти ЮНЕСКО оха-рактеризували як претензійну будівлю,з псевдоісторичними елементами, щоабсолютно не вписуються до історично-

го архітектурного контексту? Черезнього піднімаються ґрунтові води вСофії, а забудовники намагається до -вести, яким безпечним для тисячоліт-нього храму є їхній проект. Або будів -ництво над станцією метро Теат ральнапо вул. Б.Хмельницького, 7, де бетоннукоробку торговельного центру затиска-ють в історичну забудову між Націо -нальним академічним театром росій-ської драми і будівлями колегіумуПавла Галагана.

Ці та інші будівництва, що нівечатьобличчя Києва, мають просте, навіть ба -нальне пояснення – бажання отриматиматеріальний зиск. Настійливе бажан-ня. Воно затьмарює очі архітекторів,змушує державних чиновників ставитисвої підписи на незаконних погоджен-нях, штовхає депутатів на піар-кампаніївандалізму. Так, один з них, відомийбійками в парламенті, цинічно стверд-жує, що варварська забудова історично-го центру міста допоможе вирішитикиянам квартирне питання. Лише уяві-мо, що хтось в Парижі надумав вирішу-вати квартирні питання ущільнившизабудову Єлисейських полів чи збуду-вавши хмарочос на Монмартрі, щозакриває собою базиліку Сакре-Кьор. Єв історичній частині Парижа однависотна будівля – Монпарнаська вежа.І є плани про її ліквідацію, щоб не псу-вала ансамбль старих кварталів. Вартонаголосити, що саме після її зведеннябуло заборонено будівництво хмарочо-сів в історичній частині французькоїстолиці. Іронічно стверджують, що най-кращий вигляд Парижа відкриваєтьсясаме з неї, бо тоді її не видно (парафразвідомого вислову Гі де Мопассана щодоЕйфелевої вежі). А для архітектурнихекспериментів існує Дефанс: ще Шарльде Голь обрав віддалений від центрурайон міста для того, щоб розвантажи-ти старий Париж і створити модернийділовий квартал. Тут змогли реалізува-

174


тися сміливі архітектурні проекти, які,втім, продовжили концептуальні ідеїзодчих Лувра: Гігантська арка (GrandeArche) в Дефанс створює одну вісь зТріумфальною аркою на площі Етуаль-Шарль-де-Голь та аркою Каррузельперед Лувром (королівський шлях зЛувра до Версаля).

Де ж наш київський Дефанс? Колизреалізуються проекти з перенесеннямділового вантажу на Теличку замістьпромзони, або на Лівий берег Дніпра?Коли і як буде зупинено безумство ван-далів у нашому місті?

А поки що приречені на загибельбудинки в центрі Києва: вул. Пуш -кінська, 35–37, вул. Б. Хмель ницького,10–14, вул. Велика Житомирська, 32тощо. Громадськість нарахувала більше110 будинків, у більшості своїй колиш-ні прибуткові будинки, що перебуваютьу стадії руйнації. Деякі з них більш сто-ліття слугували городянам. На нихвисять дошки: охороняється законом.Та вже багато років вони стоять пустка-ми і свідомо доводяться до аварійногостану, щоб потім бути знесеними і замі-неними на бетонні коробки. А сумниметалоном такої бездарної коробки ставбудинок Київпроекту (Б. Хмель ниць -кого, 16–22), наочно підкреслюючи цітенденції в проектуванні міста.

Ірина Карманова, відома київськажурналістка, яка послідовно досліджуєці болючі для міста питання, зокремапривертає увагу до елегантного, протеповністю занедбаного будинку по вул.Велика Житомирська, 32, що був побу-дований у 1910–1911 рр. в стилі модернархітектором І. Ледоховським [2]. Цеодно секційна будова. Композиція го -лов ного фасаду асиметрична і облицьо-вана штучним гранітом. Зберігся вираз-ний ліпний декор (листя каштану зізміями, що переплітаються) і роман-тичний вигляд. В радянські часи киянидали будинку назву Наречена старого

генерала, бо він був пофарбований вніжно-рожевий колір. Раніше примі-щення квартир прикрашали сюжетніфризи на тему античної міфології таліпнина. Перебудови і надбудови всере-дині та в кінці ХХ ст. завдали будинкубагато шкоди, були втрачені деякі еле-менти, зокрема композиція на темиантичної міфології, а також ажурніковані ворота, Зараз будинок знято зексплуатації, і він швидко руйнується.Він є пам’яткою місцевого значення,хоча достойний мати статус національ-ної пам’ятки. Розташований він у бу -ферній зоні Софії, а також на територіїДержавного історико-архітектурногоза повідника Стародавній Київ. Є відо-мості про те, що будівля знаходиться набалансі ГУ МВС України в м. Києві,проте грошей на його реставрацію таутримання немає. Хоча саме така архі-тектурна перлина могла би приваблю-вати киян та гостей міста, а не виклика-ти лише сум і розпач у городян. Гро -мадська ініціатива Свідомо зробилафотовиставку таких будівель.

У самому центрі Києва по вул.Пушкінській, 35–37, розташована сади-ба Ф. Міхельсона та його прибутковібудинки, що були збудовані архітекто-ром В. Сичуговим у 1884–1896 рр. назамовлення цього депутата міськоїдуми та відомого підприємця. Сьогодніці похмурі, колись розкішні кам’яниці встилі модерн та флігель з елегантноприкрашеним фасадом, умисно дово-дяться до стану руйнації їх сучаснимивласниками. Які тільки грандіозніплани освоєння цього ласого куточкаісторичного центру не плекають у влад-них коридорах, та поки жоден не орієн-тований на збереження, реставрацію танаповнення новим життям вказанихбудівель.

Будинок тієї ж епохи, що стоїть повул. Б. Хмельницького, 12–14, знавколись кращі часи. Зараз він теж ціле -

175


спрямовано руйнується. Мешканцідавно відселені. На даху та балконахростуть дерева, вибиті вікна. Худож ни -ків, які облаштували тут сквот, буловиселено силою. З 1960 по 2007 р. напершому поверсі будинку розміщував-ся київський культовий магазин Ук -раїн ські ласощі. Численні магазини, якіпотім займали його місце, ніколи довгоне затримувалися – сьогодні на фасадіпершого поверху знову висить таблич-ка Оренда, а інші поверхи цієї кам’яни-ці можуть слугувати майданчиком дляфільмів жахів. Хоча поруч з цим будин-ком знаходяться Шевченківська дер-жавна у місті Києві районна адміністра-ція та Київпроект, це жодним чином неуповільнює його руйнування: чиновни-ки і містопланувальники його просто непомічають. Київське історичне серед-містя є невеликим, а його послідовнаруйнація – очевидною для всіх городян.

Хочеться навести один з епізодівруйнації старих будівель, який набувособливо символічного характеру. Прибудівництві безумовно потрібної роз -в’яз ки на Московській площі, отцямміста забракло вміння і бажання збе-регти старовинний мініатюрний буди-нок пошти 1904 року. Сьогодні, коликонструкторські можливості та новітніматеріали могли б дати змогу вмонтува-ти маленьку перлинку старого міста вновітню естакаду, вони прийшли донайпростішого та найдешевшого рішен-ня. Далеко не креативного чи артистич-ного: знести стару будівлю пошти. Аколи прийшов час її руйнувати, то закермо екскаватора сів сам мер Л. Чер -новецький і перед камерами з насоло-дою наносив удари по старій будівлі. Цебули символічні удари по понівеченомуним Києву.

І на противагу цьому інше враження:в одному з сучасних готелів Монреаля вхолі стоїть маленький будинок 18 ст. здбайливо збереженою архітектурою.

Сьогодні він слугує музеєм і сувенір-ною крамницею. У діловому центріМонреаля височать характерні для Пів -нічної Америки хмарочоси, але ніхто незводить їх у Старому порту, кварталі, дезбереглися кам’яниці XVI ст.

Розвиток київського міського сере-довища як артпростору потребує орга-нічного поєднання інноваційних арт-ініціатив та проектів зі збереженнямісторико-культурних пам’яток, а такожкиївського ландшафту. Втрата другоїскладової загрожує Києву взагалі втра-тою свого унікального обличчя. Щеніколи не зазнавала вона такого варвар-ського нищення: від маленького скверуз бузком над станцією метро Теат -ральна до неповторного пейзажу дніп-ровських схилів з його парками та золо-тими банями церков. Будівництво насхилах Дніпра триває, попри порушен-ня Європейської ландшафтної конвен-ції, що була ратифікована Україною в2005 р. зводяться висотка прямо надАскольдовою могилою по вул. Мазепи,11, а також друга черга скандальноїбудівлі по вул. Грушевського 9-а. Влипні 2011 р. київські схили були вклю-чені до об’єднаної буферної зони Софіїта Лаври. Та чи врятує це їх?

З середини нульових років ХХІ ст.захист київського міського середовищастав поштовхом для створення низкигромадських рухів та ініціатив. Хочемоокремо наголосити, що громадські акціїчасто супроводжується театралізовани-ми дійствами: в такий спосіб арт-простірміста наповнюється новітньою енер -гетикою і створює нове обличчя міста.

У 2011 р. 3 квітня і 11 червня, відбу-лися два марші захисників Києва, які іні-ціювала Громадська ініціатива Збережистарий Київ. Марші пройшли як артис-тичні перформанси і зробили акцент назбереженні культурно-історичного се ре -довища. Маршрут першого маршу бувтаким: Замок Барона (вул. Яро славів

176


Вал – незаконне будівництво біля метроТеатральна (вул. Б. Хмель ницького) –КМДА (вул. Хрещатик, 36) – місценезаконної забудови біля готелю Дніпро(Європейська площа) – Українськийдім, де відбувся концерт гуртів на під-тримку збереження Києва. Маршрутдругого маршу був таким: Замок Барона(вул. Ярославів Вал) не законне будів-ництво на вул. О. Гончара 17–23 –Пейзажна алея – Анд ріїв ський узвіз –Контрактова площа.

Хоча захисники Києва оголосиличимало різних вимог, зокрема екологіч-них, домінантою звучало збереженнякультурно-історичного середовища міс -та. На марші 3 квітня величезні ляльки,які зображали забудовників, намагалисярозігнати учасників, а також посадити увеличезну клітку саму Софію, точніше, їїмакет, який три має Ярослав Мудрийбіля Золотих воріт. Стало вже традицієюрозпочинати марші біля Зам ку Барона(вул. Ярославів Вал, 1). Цей овіяний чис-ленними легендами, будинок завжди бувулюбленцем киян. Він був збудований у1896–98 рр. у стилі неоготики, авторомйого проекту був архітектор М. До -бачевський. На початку ХХ ст. на першо-му поверсі знаходився кінотеатр, потімкондитерська. Після націоналізації ши -карні квартири були перероблені накомуналки, а в кінці ХХ ст. мешканціввиселили. З тих пір будинок стоїть пуст-кою. Коли в січні 2011 р. містом прокоти-лася чутка, що його збираються зносити,заклик на його захист був поширенийчерез соціальні мережі, і акція, що тежпройшла як театралізоване дійство, зіб-рала багато небайдужих киян.

Цікавим прикладом залучення ідейstreet art до збереження Києва став фото-проект громадянських ініціатив Свідомота Кияни проти руйнації Києва. Про -тягом тижня, з 23 по 30 березня 2011 р., з13:00 до 14:00, біля колишнього Теат -раль ного скверу по вул. Б. Хмель ниць -

кого, 7 активісти фотографували перехо-жих, які підтримували ідею поновленняскверу. Фотографії робилися на фоніскандального будівництва, що йогозруйнувало. Учасники тримали в руціаркуш, де було написано: тут має бутисквер. Потім усі фотографії були об’єд -нані в один банер, що став уже сам пособі артефактом і демонструвався в різ-них місцях: перед мерією, в Будинкуархітектора, на різних театралізованихакціях тощо. Яскравим став фінал цієїstreet art фотосесії: молоді люди проник-ли на будівництво і спреєм розмалювалийого стіни квітами, написавши: тут маєбути сквер. Подія була широко опри-люднена київськими медіа. Нам вида-ється цікавим і важливим, що сьогодніstreet art використовується для захистукиївського міського середовища. Цедалеко не єдиний фотопроект Свідомо.Для привернення уваги киян до руйнаціїстарого міста разом з фотографомСергієм Усом на мапі Києва були обранінайбільш болючі «точки» – будівлі табудиночки що руйнуються просто наочах. Було вирішено підготувати матері-ал для фотовиставки, яку розгорнути наХрещатику просто неба. Цікаве прочи-тання сумної долі будинку по Жито -мирській, 32, про який ми вже згадуваливище. Фотозйомка дівчини, яка нібитовийшла на балкон будинку після званоївечері сто років тому, а опинилась в2011 р., назад не може повернутися:двері замкнуті. Для авторів – це душацього будинку, що замкнена на малень-кому балконі. Ще однією точкою дляфотовиставки став Ярославів Вал, 15-б.Добре відомий киянам як дім всесвітньовідомого авіаконструктора Ігоря Сікор -сь кого. Теж у занедбаному стані –замість меморіальної згадки про велико-го киянина, його садиба перетворюєтьсяна руїну.

У Європі дбайливо зберігаютьсяміста, їхні вулиці та площі читаються,

177


як роман, у нашому, київському романівесь час вириваються сторінки, а бо -ротьба за збереження Києва обертаєть-ся часто на гостросюжетний трилер, деартистичному компоненту складнопротистояти тотальній корупції, неві-гластву та силі.

Урбаністичний пейзаж міста весьчас змінюється – іноді завдяки мудримправителям і натхненним зодчим, аіноді, внаслідок варварських атак намісто. Особливою чутливістю у зобра-женні урбаністичного пейзажу бувнаділений Микола Гоголь, наголошуєвідомий український кінознавець Ок -сана Мусієнко, яка досліджує інтерт-екстуальність творів письменника, по -рівнюючи його тексти з кінематогра-фічними. Письменник неначе проникаєв живу душу міста, хай це столиця абоповітове містечко[5]. Гоголя турбуваввигляд сучасних йому міст. В своїйстатті «Про архітектуру нинішньогочасу» письменник пише: «Мне всегдастановится грустно, когда я гляжу нановые здания, беспрерывно строящие-ся, на которые брошены миллионы и изкоторых редкие останавливают изум-ленный глаз величеством рисунка, илисвоевольною дерзостью воображения,или даже роскошью и ослепительноюпестротою украшений. Невольно втес-няется мысль: неужели прошел невоз-вратимо век архитектуры?» [1.57].

Майже два століття відділяють насвід цієї точної і сучасної думки пись-менника. Урбаністичний пейзаж весьчас змінюється, а питання консенсусуминулого і майбутнього в зодчествіпродовжує залишатися актуальним.Органічне поєднання старого і новогостає ознакою вічних міст.

Public art поступово наповнює Київ

Рublic art називається будь-якийвитвір мистецтва чи дизайну, що ство-рюється митцем для того, щоб бути

встановленим у публічному просторі,найчастіше просто неба, і орієнтованийна непідготовленого глядача. Такиймистецький витвір може бути заввиш-ки кількох поверхів чи бути вимоще-ним на тротуарі під ногами. Він можебути вилитим, вирізьбленими, побудо-ваним, змонтованим, намальованим абосфільмованим. Незалежно від своєїфор ми, public art привертає увагу. Па -м’ятники, меморіали і скульптури мож -на вважати найстарішими формамиофіційно санкціонованого public art.Проте він не обмежується фізичнимиоб’ємами і використовує танці, вулич-ній театр, поезію, відео, музику, живо-пис тощо. Public art народився в місті:його місією є комунікація з міськимсередовищем і громадою, допомога гро-маді усвідомити свою ідентичність тависловити свої цінності засобами мис-тецтва, підкреслити унікальність пев-ного публічного простору.

Public art все більше включається варт-простір Києва і одночасно формуєйого [4]. Серед піонерів українськогоpublic art – Віктор Сидоренко, відомийукраїнський художник, учасник 50-гоВенеціанського бієнале. Він вийшов навулиці Києва зі своїм мистецтвом:інсталяція Сидоренка Деперсоналізаціябула представлена у Києві у 2008 р.Спочатку в липні на Алеї КазимираМалевича, що на вул. Володимиро-Ли -бідській, у рамках проекту Сучасне мис-тецтво у публічному просторі, а в серп-ні на вул. Артема, 52 та вул. Щорса, 44,в рамках проекту Місто – територіямистецтва. Обидва проекти ініціювалаарт-фундація Ейдос. Деперсоналізаціяскладається зі скульптур чоловіків різ-них кольорів, які застигли в однаковихпозах на вулицях містах, підштовхуючиперехожих до роздумів. Художник ви -користовує всі кольори райдуги плюсчорний. Різноколірну тему авторунавіяли численні українські виборчі

178


кампанії. І дійсно, здалеку різнокольо-рові чоловіки Віктора Сидоренка ви -кликають асоціацію численних агіта-ційних політичних прапорів, що горо-дяни звикли бачити на вулицях Києва,що провокують до роздумів про своюідентифікацію. Проте вийшовши навулицю, вони постраждали від вулич-ного вандалізму: сім скульптур буловкрадено в ніч з 26 на 27 серпня 2008 р.на вул. Щорса, 44. Мистецтво оцінили зекономічної точки зору, адже автор євідомим у світі художником. Не зва-жаючи на це, Віктор Сидоренко відно-вив і продовжив свою інсталяцію укиївському міському просторі. А в лис-топаді 2009 р. на Європейській площіКиєва постав червоний гігант з наступ-ного проекту художника – Левітація.Поставлений на сходах перед Україн -ським домом як символ IV Між на род -ної художньої виставки-ярмарку АРТ-КИЇВ contemporary 2009, він відразуактуалізувався і набув соціально-полі-тичних рис. Рукою вказував на Кабінетміністрів України, а рота закрив марле-вою пов’язкою, відгукнувшись на епіде-мію свинячого грипу. Мистецтво Вік -тора Сидоренка завжди підкресленоантропологічне – у київському місько-му середовищі воно набуває особливогопрочитання: акцент робиться на розду-мах про самоусвідомлення особистості.Віктор Сидоренко вважає, що успіхбудь-якої спільноти – від країни досім’ї – базується на мистецтві вести діа-лог. Мистецтво художника підштовхуєдо роздумів саме про можливість такогодіалогу та формування ідентичності.

Аналізуючи арт-простір Києва, ціка-во взяти до уваги досвід Сієтла, де pub-lic art порівнюється з публічною бібліо-текою, яка містить широкий спектркнижок: від дитячих казок до сучаснихроманів, від класики до актуальної літе-ратури. Так само репрезентативним маєбути і public art: збагачувати місто, уріз-

номанітнювати його культуру, надаватиголос тому, що ще не висловлено, вико-нувати меморіальні функції – формува-ти спільну долю городян.

В епоху постмодерну очевидним єнівелювання відстані між масовим таелітарним мистецтвом, їхнє взаємопог-линання. Public art є тим казаном, девідбувається це вирування. Про це, зок-рема, свідчить практика street art, щоособливо швидко може перекочувати зрозряду забороненого до дорогих гале-рей. Це точно показав художник Бенксів своєму фільмі Вихід через сувенірнукрамницю (Exit Through the Gift Shop),який був номінованим на Оскара в2010 р. за кращий документальнийфільм. Стрічка розповідає про ТьєрріГуетта, француза, який іммігрував доЛос-Анджелеса і захопився фільмуван-ням процесу вироблення графіті. Героює важливим сам процес і, як пізнішез’ясовується, він ніколи не передивляв-ся відзнятого ним матеріалу, а отже, незміг зробити з нього фільм. Проте при-став на пропозицію спробувати себесамого у графіті. Це йому вдалося ідуже швидко завершилося гучною вис-тавкою з великим продажем. Багатороків спостерігаючи, як продукуютьсязаборонені графіті, Гуетта, не тількивідтворив чимало відомих йому дета-лей, але й успішно і швидко їх продав,викликавши відвертий подив колишніхгероїв своїх фільмувань. У тому числі йвтаємниченого Бенксі, який ніколи незнімає з себе капюшона і не показуєсвого обличчя, багато років уникаєпреси і переховується від влади, єлюдиною загадкою, чиє справжнє ім’яневідоме. Славу Бенксі здобув екзотич-ними художніми інсталяціями в різнихкінцях світу – його графіті з’я ви лися настіні, що розділяє Ізраїль і Палес тин -ську автономію, в Діснейленді він вста-новив манекен у вигляді скутого наруч-никами в’язня Гуантанамо, так щоб його

179


побачили відвідувачі російських гірок,а в Нью-Йорку він розмалював слонапід колір шпалер. Символ утаємниче-ності. Бенксі у своєму фільмі показав,наскільки швидко протестний худож-ній матеріал може поширюватися, ко -мерціалізуватися і продаватися. За бо -ронені графіті стають дорогим товаром,кіч стає гламуром, і одночасно трива-ють теоретичні дискусії про природу,цінність і напрями public art.

Гострі публічні дискусії в Києві ви -кликав Парк сучасної скульптури таінсталяції Києва (Kiev Fashion Park) наПейзажній алеї, яка є улюбленим місцемпрогулянок киян, а також плацдармомтривалих забудовних війн. Тут городянивиступили проти спроб МЗС Українизбудувати собі житловий будинок зарахунок особливо цінного громадськогопростору, також у буферній зоні Софії, деу 2010 р. був побудований комплексдитячих майданчиків. Авто ром проектустала архітектор-дизайнер Оль га Конд -рацька, співавторами – скульп-тор Кос -тянтин Скретуцький і ху дожниця ЛесяКара-Коця. На думку авторів, Київзавжди був містом парків і затишнихскверів, алея – невід'ємна частина такогообразу, отже, реалізація цього проектуважлива для її збереження від незаконноїзабудови і надання їй нового змісту.Проект дитячих майданчиків здобувшироку підтримку громади.

Парк сучасної скульптури та інста-ляції відкрився 27 травня 2011 р. і пред-ставив киянам 17 робіт сучасних укра-їнських авторів. Тут постає перед відві-дувачами Любов-ріка Олександра Лі до -говського, Форма світла Жанни Ка -дирової, Буратіно Василя Татарського,Пам’ятник Kolenvalu Михайла Вєр -туозова, Дощ Назара Білика, Майстер іМаргарита Олексія Владимирова, Рай -дуга Олександра Олексієва. Також впарку виставлені лавочки сучаснихукраїнських дизайнерів і скульпторів,

серед яких: Руки Лілії Літковьскої, Лав -ка миру Олексія Залевського, КилимЛілії Пустовіт, Як вдома ВолодимираКузнєцова, а також роботи ЗінаїдиЛихачової, Костянтина Скритуцького,Сергія Данчинова, Андре Тана, ОльгиГромової. Скульптури і лавки були куп-лені меценатами на благодійному аук-ціоні в рамках Великого скульптурногосалону в березні 2011 р. у музеї Мис -тецький Арсенал, а потім передані містуяк подарунки. Парк здобув підтримкуміської влади, і одночасно викликавпротест у деяких художників, зокремаНікити Кадана та Ксенії Гнилицької таінших, які виступили з акцією: Пей -зажна алея – не приватна галерея.Протестувальники вбачають загрозуперетворення алеї на Діснейленд. Аджеце не просто зелена зона, що потребуєблагоустрою, а частина національноїспадщини під охороною ЮНЕСКО.Зокрема, вони пропонували перенестицей парк до неісторичної частини міста.

У процесі робот з облаштуванняпарку було демонтовано дві лавки архі-тектора Авраама Мілецького, щоб нацьому місті встановити нову дизайнер-ську лавочку. Однак такий крок викли-кав хвилю незадоволення, і лавкиповернули на місце, а організаторипарку виступили з ініціативою відре-монтувати їх, а також всі старі лавкиалеї. Автор проекту парку ОлександрСоколовський прокоментував суспіль-ний резонанс і протести. Він готовийприбрати з алеї артоб’єкти, якщо грома-да буде незадоволена, проте хоче почу-ти арт-критиків, ландшафтників, ди -зай нерів, архітекторів. Якщо вони ска-жуть, що арт-об’єкти не вписалися наПей зажній алеї, то їм будуть шукатиінше місце в іншій частині Києва, девони органічніше вписуватимуться. Со -ко лов ський публічно прийняв списокумов від художньої спільноти Києвапро необхідність відкритого конкурсу з

180


компетентною незалежною комісією,яка відбиратиме роботи для парку. Іпообіцяв, що вони будуть виконані надругому етапі проекту: на Воло ди -мирській гірки та на Русанівці. Там, до20-ї річниці Незалежності Українитакож з’явилися арт-об’єкти, які відби-рало журі на конкурсній основі. Ре -зультати конкурсу, протокол конкурс-ної комісії був викладений у відкрито-му доступі в Інтернеті. Зокрема, правобути встановленими на Воло ди мир -ській гірці одержали скульптури По -бачення Валерія Пирогова, Пластикастепу та Композиція з гострими кутамиОлександра Дяченка, а також лавочкаСлід птаха Станіслава Дьоміна. НаРусанівці – скульптури Де ти? ЗінаїдиЛихачової, Я і ти Петра Антипа, Мі -шалка Жанни Кадирової, Без назвиЛюдмили Бетліємської, а також лавоч-ки Квадро Олександра Волосенка таГригорія Бутенка і Розірваний кругІвана Заверталюка та Юлії Суп ру -нович. Також наприкінці липня 2011 р.у сквері на перетині вулиць Федоровата Вел. Васильківської встановили 20авторських лавочок. Широка громад-ська дискусія навколо нових арт-об'єктів ще раз підтверджує, що арт-простір Києва потребує нових цікавихрішень і поповнень, а також діалогу згромадою міста, щодо їх встановлення.

Опоненти Парку сучасної скульпту-ри та інсталяції закидають йому неспівмірність з історичним простором,де він знаходиться, і те що, роботи невиглядають як цілісний парковийкомп лекс, оскільки виконані різнимиавторами і не мають єдиного спільногострижня. Втім, еклектика від початкубула зрозуміла для засновників, аджерізні люди купують для міста різні арт-об’єкти. Акцентувалося, що Пей заж наалея стане ще більш відомою і популяр-ною, до неї буде прикута увага громади,а отже, це стане ще одним запобіжним

заходом для потенційної забудови алеї.Голосно протестують проти такої кон-цепції ті, хто вважає, що алея лишевтратить від еклектичного нагромад-ження малих архітектурних форм. І,звичайно, далеко не всі такі формиподобаються киянам, котрі тут люблятьгуляти. Критикуючи нові інсталяції,вони зауважують, що якщо обирати кічабо нічого на алеї – то краще все ж таки– нічого. Очевидно, що дискусії щодооблаштування київського міського про-стору стають дедалі актуальнішимсеред киян. І це є відображенням світо-вої тенденції.

Французький філософ Анрі Лефевракцентував, що виробництво простору єсоціальним процесом, який обумовлюєсоціальну поведінку людей та їхнєсприйняття [8]. Соціальні рухи створю-ють свої власні нестабільні простори, утой час як архітектори і планувальникиміст, як слуги держави, створюють реп-резентації простору, що перекодовуєдинаміку влади в сконструйоване сере-довище. Вивчаючи проблеми міста, в1968 р., філософ уперше сформулювавтермін право на місто. Лефевр стверд-жував, що саме в місті права громадянпостійно оспорюються внаслідок бо -ротьби за формування середовища іумов громадського простору. Право намісто поєднує всі права городян,включ но з правом мати власний дім ідоступ до міських просторів. Важливоуточнити, що для філософа право намісто означає право створювати його якколективний витвір мистецтва.

Коли в 1965 р. у Чикаго встановилискульптуру Пабло Пікассо Голова жін -ки в місті відбувалась гаряча полеміка,було багато незадоволених. А згодомсаме цей Чиказький Пікассо став візи-тівкою, одним з основних символівміста. Аналогічну полеміку пережиласкульптура Олександра Кальдера Ви -сока швидкість (La Grande Vitesse),

181


встановлена в місті Гранд-Репідс штатуМічиган, США. Після довготривалоїдискусії громадськості, з часом, вонастала логотипом міста і прикрашаєпоштовий папір та машини міськради. Іхоча назва скульптури обігрує назвусамого міста, в ній, як і у роботі Пікассоне має спроби встановити контакт сконкретним контекстом.

Безумовно, існує чимало прикладів,коли арт-об’єкти так і не були прийнятігромадою і згодом демонтовані. Такожє поширеною практика встановлюватиарт-об’єкти на певний визначений тер-мін, а потім змінювати на інші. Сьо -годні створення київського арт-просто-ру триває в контексті гострих публіч-них дискусій. Багато київських районівпрактично не включені в арт-простірміста через свою невиразну архітектуруі брак будь-яких художніх акцентів.Важливим є перенесення туди іннова-цій і реалізацій public art. Цікаві ініціа-тиви є, як наприклад виставки у під’їзді,що організовує Громадянська службаСвідомо, розписи стін будинків наОболоні та в інших районах, проте длядосягнення вагомих результатів, постаєпотреба вироблення концепції Publicart у Києві. Таке завдання потребуєспівпраці різних гравців – митців, гро-мади і держави [8].

Висновки

1. Проблематика впливу київськогоарт-простору на процес становленняміської ідентичності є міждисциплінар-ним актуальним напрямом. На прикла-ді двох компонентів арт-простору –архітектурна складова і public art – оче-видним стає тісний зв’язок соціального

та естетичного в житті міста, зокремаКиєва.

2. Архітектурна історична спадщи-на Києва, яка є домінантою київсько-го міського арт-простору, потерпаєвід постійного методичного нищення.Бо ротьба за її збереження далапоштовх народженню громадськихініціатив та рухів, які широко вико-ристовують артистичні компоненти всвоїй діяльності і в такий спосіб тежнаповнюють київський арт-простір.Однак, сучасна київська міська архі -тектура стає об’єк том протестів, бочасто не задовольняє художньо-есте-тичних потреб городян. Замість того,щоб розвивати київське міське середо-вище шляхом здійснення модернихархітектурних проектів у нових райо-нах міста, триває забудова історичногоцентру за рахунок руйнації старихбудівель, а також зелених зон, протичого активно виступають кияни.

3. Public art є важливою складовоюкиївського арт-простору. Public art всебільше з’являється на вулицях Києва і вйого парках, пропонує глядачеві новеосмислення сьогодення, впливає як насприйняття міського середовища, так іна формування київської сучасноїмісь кої ідентичності городян. Протетенденція встановлювати арт-об’єкти укиївських культових місцях, де єбагато киян та туристів, часом ви -кликає спростив у городян. Тим часом,багато київських районів прак тично невключені в арт-простір міста черезсвою невиразну архітектуру і бракбудь-яких художніх акцентів. Важли -вим є перенесення туди інновацій іреа лізацій public art.

182


Список використаних джерел 1. Гоголь Н.В. Об архитектуре нынешне-

го времени/ Н.В. Гоголь. Полн. собр. соч.: в14-ти т. – Т. 8. – М., 1937–1952.

2. Карманова И. Смерть невесты. / Ири -на Карманова – Уикенд. № 7 (546)17.II.2011

http://2000.net.ua/weekend/gorod-sobytija/situatsija/71737

3. Малаков Д. Прибуткові будинки Киє ва/Дмитро Малаков – К: Кий. – 2009. – 383 c.

4. Мусієнко Н. Public art у просторі су -часного міста: Київська практика/ НаталіяМусієнко. Сучасні проблеми дослідження,реставрації та збереження культурноїспадщини: зб. наук. праць з мистецтвоз-навства, архітектурознавства і культуроло-гії / Ін-т проблем сучасн. мист-ва НАМУкраїни; Редкол.: В. Д. Сидоренко (голова,гол. ред.), А. О. Пучков, О. В. Сіткарьова та

ін. — Вип. 7. — К.: Хімджест, 2010. —С. 136–149.

5. Мусієнко О. Урбаністичні візії в прозіГоголя і кінематограф/ Оксана Мусієнко // Наук. вісн. Київського національного ун-ту театру, кіно і телебачення ім. І.К. Кар -пенка-Карого – Вип. 6. – К.: «Екмо». –2010. – С 318–335.

6. Рубл Б. Прагматизм і плюралізм якрушії розвитку великого міста. (Чикаго«позолоченої доби», Москва «срібноговіку» та Осака епохи Мейджі) Блер Рубл /— К.: Стилос, 2010. – 404 с.

7. The Arts of Democracy. Art, PublicCul ture and the State. Ed.by C.N.Blake.Woodrow Wilson Center Press. Washing -ton.DC. – 384 p.

8. Lefebvre H. La production de l’espace/Henri Paris: Anthropos, 1974. Ch. II. L’espacesocial. P. 83–96.

Соціальний світ є одночаснооб’єк том і ареною діяльності лю -дини: опановуючи світ, лю ди на

його змінює відповідно до цілей, які вонасобі визначає. Ця ідея філософського праг-матизму, яка свого часу стала відправноюдля феноменологічної со ціо логії 1, має важ-ливе значення для соціальної науки сьо-годні. Для наукової діяльності це озна-чає, що дослідження певного феноменусуспільного життя не є відстороненим тапасивним просуванням за існуючимиявищами та про цесами, їх фіксацією,про ясненням, усвідомленням, а і певноюучастю в їх існуванні та реалізації, їхздій сненням, ствердженням, підтрим-кою.

Така позиція суперечить доміную-чим натуралістичним та функціона-лістським налаштуванням суспільногознання, які спрямовують діяльністьнауковців на пошук проблем, відхи-лень, «хвороб» суспільства, вивченняяких має передувати їх вирішенню,«лікуванню». Переважання такої «про-блемної» орієнтованості наукових до -сліджень певним чином підтримуєтьсяз боку політичного поля, для якогозосередженість на проблемах та «дра-

матизація» недоліків визнаються еле-ментом механізму прийняття рішень, атакож поля мас-медіа, які цікавлятьсянегативом та катастрофами задля при-вернення уваги аудиторії.

Негативним наслідком такої дискур-сивної взаємодії стає ситуація, за якоїнаукові концепти вилучаються із акаде-мічного вжитку та використовуютьсяполітиками та мас-медіа для кваліфікаціїпевних ситуацій чи аргументації своїхвисновків. Зміни контексту вживанняпоняття, цілей використання, перспек-тиви розуміння його значення, що відбу-ваються під час такого перенесення,трансформують концепт: із інструментупізнання він перетворюється на засібобґрунтування певних інтересів. Утематичному контексті по лікультурногосуспільства такими за тре буваними сус-пільним дискурсом науковими концеп-тами стали, наприклад «зіткнення циві-лізацій» та «конфлікт культур», які,незважаючи на свою складність, супе-речливість, концептуальну обмеженість,широко використовуються для позна-чення та пояснення терористичних атак,озброєних зіткнень різного масштабу, вяких беруть участь люди різних рас,

183

Юлія Сорока

Полікультурнесуспільство: взаємозв’язокпроцесів його дослідження

та формування

The social world is simultaneously an object and a scene of human activity: when grappling with theworld, humans change it in accordance with their goals. In the case of academic activity, this means thatthe study of a certain phenomenon of social life is not an isolated and passive movement along the exist-ing phenomena and processes, their recording, clarification and comprehension, but also a specific actof participation in their existence and realization, their implementation, establishment and support.Exploring a multicultural society, the author analyzes the problem of responsibility of the social sciences.In particular, she examines whether widely used notions reflecting cultural heterogeneity contribute tostrengthening the value of cultural diversity.

184


насильницьких дій проти представниківпевних етнічних груп чи меншин тощо.Використані в такому контексті, ці кон-цепти стають частиною механізму ви -правдання та легітимації насилля.

Запобігти такому розгортанню подійнеможливо, бо відкритість науки, мас-медіа та політики як інформаційнихполів є умовою їх сучасного існування,тому маємо брати до уваги перспективу«неакадемічного» використання кон-цептів соціальної науки. Задля цьоговідповідному аналізу треба піддатикон цептуальний апарат тематики куль-турної неоднорідності, а саме відповіс-ти на питання, чи дає змогу існуючийнабір понять, актуальна термінологіямислити полікультурне суспільство, таяк це мислення розгортається. Про -аналізовані нами поняття субкультур,ціннісного поля та полістилістичноїкультури 2 виявили спільну рису, яка вперспективі неакадемічного викорис-тання стає небезпечною вадою, а саме: вцих поняттях множинність та неодно-рідність культури певного суспільствави ражається за допомогою бінарноїопозиції. Але перш ніж розкривати при-роду небезпеки такого способу мислен-ня, зупинимося на нашій інтерпретаціїполікультурного суспільства.

Культурна неоднорідність існує вбудь-якому суспільстві, бо цінності,норми та системи значень, якими ха-рактеризуються різні групи, класи,спільноти чи верстви, не збігаються,вони не тотожні. Однак характер ви -знання цієї неоднорідності може бутирізним: відмінні культурні зразки таспособи життя можуть розумітися якрізні ступені відхилення від загальноїнорми (і тоді йменуватися субкультура-ми чи контркультурами), чи, навпаки,проголошуватися як прояв культурногорізноманіття3. В межах політичногодискурсу цим розрізненням керуютьінтереси влади національної держави,

модель якої виявляється гомологічноюмонокультурному образу суспільства4,тому поняття «культурне розмаїття»частіше використовується стосовно ін -ших країн, інших членів світового спів-товариства, ніж для позначення відно-син усередині країни. Для академічногодискурсу визначальним у цьому кон-тексті стає розуміння поняття «культу-ра». Інтерпретоване як сукупність най-кращих зразків того, що створено люд-ством, поняття «культура» використо-вується в однині; у значенні множин-ності способів життя (із їх духовними,соціальними та матеріальними озна-ками), що існують та відомі, поняття«культури» використовується у мно-жині5.

У розумінні полікультурного сус-пільства ми виходимо з фактичноїкультурної неоднорідності будь-якогосуспільства, яка в наш час стає визна-чальною складовою суспільного життязавдяки поступовому вивільненню лю -дини з-під примусу структурних аспек-тів її походження та первинної соціалі-зації, плюралізації життєвих стилів талегітимації їх множинності, зростаючоїполіетнічності суспільства та кризі міг-раційних політик, в цілому – завдякитому, що в сучасному світі соціальні,національні та культурні кордони незбігаються6. Отже, культурна неоднорід-ність – полікультурність суспільства – єйого невід’ємною характеристикою, якавзаємообумовлена із множинністюпозицій соціального простору, але при-хована за визнаною на рівні суспільствазагалом ієрархією культурних атрибу-тів національної держави.

Повернемось до аналізу окремихконцептів, за допомогою яких відобра-жається культурна неоднорідність сус-пільства. Широко відомим засобомокреслення культурної неоднорідностіє поняття субкультур. У 50-ті рокиминулого століття це поняття стало

185

Ю. Сорока. Полікультурне суспільство: взаємозв’язок процесів його дослідження...

значним кроком у визнанні – науково-му та суспільному – факту культурнихособливостей меншин, відвертості тасміливості певної частини суспільствакультивувати цінності та практикуватисимволи й ритуали, які відрізняютьсявід публічно визнаних. І до наших часівконцепт субкультури залишається ши -роковживаним, особливо в сполучен-нях із «молодіжна» та «кримінальна». Вконтексті субкультурного бачення пев-ний соціум є цілісною культурною сис-темою, а його структурні складники –частковими культурами чи субкульту-рами7. Значення, символи, цінності танорми, які відповідають за цілісну іден-тичність соціуму, історично концентру-ються в соціумній культурній системі,що дає можливість називати її «базо-вою», «материнською», «домінантною».Значення, символи, цінності та нормиокремих спільнот концентруються всубкультурах і стають засобом маніфес-тації їх відносної автономності та гру-пової ідентичності8.

На відміну від початкового прочи-тання, коли субкультура інтерпретува-лася переважно ціннісно та підпорядко-вувалася домінантній культурі як ниж -ча вищій, дескриптивний підхід вив -чення субкультур дав можливість зосе-редитися, окрім молодіжної, на бага-тьох різноманітних субкультурах (про-фесійних, релігійних, етнічних тощо),їх стилях, символіці, практиках. Важ -ливим акцентом для цього напрямудосліджень стало переконання, що суб-культури не є прихованими культурни-ми девіаціями, наголос на легітимномустатусі різноманітних субкультур, кож -на з яких входить в орбіту базової куль-турної системи. Тобто збереження тапідтримка домінантного статусу соці-умної культури є безперечною цінністюсубкультурного аналізу. Загальну пер-спективу процесів відтворення та змінисубкультур сучасного суспільства ви -

значають дві тенденції: до тотожності тадо відмінностей, де перша підтримуєкомунітаристське підґрунтя субкуль-тур, а друга їх розмиває.

Завдання охоплення багатоманіт-ності сучасного суспільства за допомо-гою поняття субкультури виносить суб-культурну диференціацію на переднійкрай уваги. Але визначення субкульту-ри як культурно-специфічних рис іатрибутів різних соціальних угрупо-вань у межах однієї цілісної культурисоціуму сприяє відтворенню ієрархіїкультурного та структурного, не вказуєна феноменальні джерела та умови від-творення субкультури, її культурно-семіотичної специфіки. Інша супереч-ність аргументації стосується питанняадекватності концептуальних засад мис -лення субкультурного аналізу декларо-ваним цінностям багатоманіття в сус-пільстві як джерела його розвитку таоновлення. Саме ця думка служить най-важливішим актуалізаційним засобомщодо вивчення субкультурної дифе рен -ціації в умовах існування пост модер -ністських субкультур, які мають не одне,а багато джерел формування й не тількисоціальних, а й суто культурних.

Поняття ціннісного поля було введе-но для позначення амбівалентності,двоїстості, суперечливості, альтерна-тивності, неструктурованості, неузгод-женості, одночасної присутності різнихтипів цінностей та ціннісних орієнтаційу свідомості особистості9. Ці явищадосліджувалися на прикладі цінніснихуявлень українського студентства вумовах пострадянських соціокультур-них трансформацій та були зумовленівідсутністю чіткої, загальновизнаної тадієвої ієрархії цінностей суспільства.Перед молодою людиною кінця ХХ сто-ліття в Україні розкрилися різноманітніреальності діяльності та існування, непідпорядковані одна одній чи універ-сальній ієрархії, зі своїми відносно

186


автономними системами символів тазначень, які перебувають в постійномурусі, нарощують чи втрачають своюактуальність та значущість, трансфор-муються чи зникають. Плюралізація су -спільного дискурсу як наслідок таголовне досягнення перебудови відкри-ла культурно-символічний простір длядоступу культурних моделей, які зарадянських часів потрапляли сюдитіль ки у відповідному оцінному оформ -ленні, наприклад у вигляді критикибуржуазного способу життя. Важ -ливим фактором досліджуваних змінцінностей стала також індивідуаліза-ція свідомості та повсякденних прак-тик, плюралізації стилів життя, вибір-кове ставлення до цінностей, вивіль -ненням з-під вла ди традиції та групо-вої приналежності.

Ціннісне поле особистості – цем’яка, неупорядкована структура інди-відуальної свідомості, яка є результа-том духовного освоєння суспільства,що постійно змінюється та трансфор-мується, в його (суспільства) глобаль-них та регіональних контекстах; еле-менти ціннісного поля актуалізуютьсяза допомогою оцінних уявлень. Це про-екція будь-яких цінностей на необме-жене поле свідомості, тому за своєюструктурою воно не є жорсткою систе-мою, але «атомізованою» комбінацієюцінностей та ціннісних орієнтацій.Ціннісне поле стає новим культурнимвиміром особистості, засобом позначен-ня комбінації цінностей та цінніснихорієнтації сучасної особистості. Невпо -рядкованість ціннісного поля можебути підставою особистісної кризи,запобігти якій має ціннісний стриженьособистості, що в студентській свідо-мості представлений у вигляді ціннос-тей родинного добробуту, свободи танезалежності в судженнях та діях10.

Ціннісне поле сучасної особистостімає свої характерні ознаки: тут ціннісні

розрізнення, навіть антагонізми, сприй-маються не як взаємовиключні тверд-ження, а як відмінності, що маютьправо на існування в полі плюралізмуможливостей. Неузгодженість окремихуявлень ціннісного поля, його склад-ність трактуються позитивно, як багат-ство. Альтернативні групи цінностей неконфронтують, а доповнюють однаодну, збагачуючи свій зміст та створюю-чи можливості та шанси для вибору.Ситуативність ціннісних орієнтаційстає ще однією важливою рисою сучас-ного ціннісного поля. Вона зумовленарухливістю, динамізмом соціокультур-ного простору, завдяки чому ситуаціязростає в своїй значущості, ситуативнікритерії переважають над загальними чиуніверсальними принципами. На цьомуфоні мають проявитися такі здат ностііндивідуальної свідомості, які давали бзмогу «компенсувати» системну недос-татність, тобто забезпечували б можли-вості адаптації та дії індивіда, а саме –здатності рефлексії, оперативної реакціїна зміни соціокультурної ситуації.

Поняття полістилістичної культуритакож було запропоновано для аналізупострадянських трансформацій та по -в’язане із визнанням культурної неод-норідності суспільства, тобто наявностів ньому різноманітних культурнихформ, не обмежених певною культур-ною монополією11. Останній відповідаєпоняття моностилістичної культури,яке позначає таку соціокультурну си -туацію, коли одна з культурних формпоширена на все суспільство як репре-зентативна культура12. Ця культурнаформа стає таким чином універсальноюсхемою інтерпретації всіх феноменів,актуальних чи можливих у суспільстві,як це відбувалось, наприклад, у східнихдеспотіях, середньовічній Європі чи врадянському суспільстві.

Режим домінування в суспільствіоднієї з культурних форм спирається на

187


специфічний інституційний порядоксаме у сфері культурної діяльності:моностилістичну культуру характери-зує наявність культурних експертів,тобто спеціалізованої групи творцівкультури, які посідають високі щаблісоціальної ієрархії, наприклад шаманів,магів, священиків, ідеологів. Саме вонивизначають порядок реалізації культур-них явищ у просторі й часі відповіднодо норм актуального світогляду, строгодотримуватися яких має суспільствомоностилістичної культури. В теокра-тичних державах цей порядок визначе-ний релігійними ритуалами; у випадкурадянського суспільства ця регламента-ція полягала у чіткому визначенні спе-ціальних місць та докладних сценаріївпроведення офіційних культурних за -ходів. Доповнює цей перелік інститу-ційних рамок розгортання культурноїсфери канонізація жанрів та стилівкультурної діяльності. Але режим мо -но стилістичної культури визначає нетільки суто культурні практики: йогоголовною характеристикою є так званесакральне ядро, тобто набір найважли-віших цінностей та уявлень, навколояких вибудовуються відносини еконо-мічні, політичні та ін. Завжди і скрізь вумовах моностилістичної культури ціцінності виявляються більш сильнимий ефективними, ніж цінності господар-ської чи економічної доцільності тощо.У випадку радянського суспільства цебули уявлення про переваги соціаліс-тичного способу життя над капіталіс-тичним13.

Соціокультурна ситуація моности-лістичної культури ґрунтується натаких принципах співіснування куль-турних форм, як ієрархія, канонізація,тоталізація, виняток, спрощення, кон-сенсус, позитивність, телеологія. Ієрар -хія тут розуміється як організація спо-собів репрезентації панівного світогля-ду й групи культурних експертів.

Канонізація стосується форм культур-ної репрезентації. Упорядкованість по -лягає в строгому регулюванні просто-рово-часових відносин культурноїдіяль ності. Тоталізація розуміється якпрагнення моностилістичної культуриобіймати позицію універсальної інтер-претаційної схеми пояснення людсько-го життя в цілому. Винятком є норма діїщодо «далеких», «чужих» культурнихелементів, що дає можливість забезпе-чити системну якість моностилістичноїкультури (пов’язаність, когерентність івзаємозалежність усіх її елементів).Умовою реалізації попередніх характе-ристик та одночасно важливою особли-вістю моностилістичної культури єспрощення складних культурних фено-менів шляхом інтерпретації їх у термі-нах домінуючої культурної форми.Офіційний консенсус виступає нормоювзаємодії влади та суспільства, йогоокремих груп та полягає у демонстра-тивній та офіційно проголошеній єд -ності сприйняття і способів інтерпрета-ції культурних феноменів. До цього жкласу норм належить й позитивність,що легітимізує спрямованість моности-лістичної культури. Телеологія полягаєу проголошенні цілей соціокультурногорозвитку та можливості консолідаціїсуспільства за допомогою трансляціїзагальних цілей розвитку в приватніжиттєві цілі індивідів14.

Полістилістична культура – це ре -жим співіснування різноманітних куль-турних форм в суспільстві, який, на від-міну від моностилістичної культури, непідтримує домінування однієї з них. Тутстосунки культурних форм ґрунтують-ся на принципах деієрархізації, декано-нізації, невпорядкованості, детоталіза-ції, включення, диверсифікації, езоте-ричності, негативності, ателеології 15.Режим полістилістичної культури запе-речує цінності соціокультурного цілого,моностилістична та полістилістична

188


культури визначаються як протилеж-ності. Численні феномени періодупострадянських трансформацій дістализавдяки цьому визначенню інтерпрета-цію, в тому числі руйнування ієрархіїелітарної та масової культури, актуалі-зація та право на репрезентацію найріз-номанітніших культурних форм, в томучислі релігійних нехристиянських,раніше репресованих, субкультурнихтощо, ускладнення культурного життя,стосунків традицій, культурних стилів,способів життя.

Однак визначення полістилістичноїкультури, що мало своїм завданням іме-нування та моделювання відмінного ре -жиму співіснування культурних форм,стає відтворенням та культивуваннямнорми моностилістичної культури,поверненням до її цінностей. Моно -польна домінація однієї з культурнихформ суспільства продовжує культиву-ватися, навіть у визнанні її відсутності.Множинність культурних форм у по -нятті полістилістичної культури неодержує позитивного визначення, як ілегітимації, не елімінує ієрархізова-ність культурних форм, їх відмінностіінтерпретуються як сліди попередніхієрархій, культурна неоднорідність сус-пільства інтерпретується як нерівність.У найменуванні різноманітних куль-турних форм використовуються такікритерії, як традиція, минуле та кордо-ни національної держави. Окремі куль-турні форми опиняються «близькими»чи «далекими», «своїми» чи «чужими»,«новими» чи «старими», «західними»чи «східними», «релігійними» чи «езо-теричними» тощо, а в полі значеньмоностилістичної культури всі ці«імена» радше є порівнянням й оціню-ванням.

Переходячи до критики представле-них концептів, звернемо увагу на те, щомоно- та полістилістична культурипорівнюються в режимі бінарної опози-

ції. Остання являє собою засіб пізнан-ня, який полягає в одночасному розгля-ді двох протилежних понять. В такийспосіб вся множинність проявів світуукладається в пари протилежностей(наприклад, верх – низ, світло – темря-ва, добро – зло, чорне – біле тощо), деодна зі сторін неодмінно стає позитив-ною, а друга – негативно маркованою.Наголосимо, що позитивне й негативнеоцінювання однієї зі складових пари єневід’ємним для використання бінарноїопозиції як пізнавального засобу, йогонеможливо позбутися, його неможливонейтралізувати чи не помічати. Бінарнаопозиція, таким чином, є прикладомтого, як дійсність, яку ми спостерігаємо,змінюється в результаті та під впливомспостереження, а саме – набуває оцін-них ознак. Феномени людського життя,які досліджуються соціальними наука-ми, будучи сприйнятими в режимібінарної опозиції, одержують по зи-тивне чи негативне маркування нор -мативно-етичного ха рактеру. В резуль-таті бінаризації, бінарного спрощенняодні явища чи якості суспільного життябудуть сприйматися як бажані, прес-тижні, варті їх досягнення, а інші – якдругорядні, яких треба соромитися чинавіть приховувати. Не складно помі-тити, що таке спрощення йде накористь ціннісному культурному зраз-ку, який уособлений в позитивнопозначеній частині опозиції, натомістьфактичне розмаїття культурного жит -тя суспільства, будучи сприйнятимтаким чином перетворюється на пе -релік по милок, відхилень, збочень,навіть злочинів.

Повертаючись до поняття полісти-лістичної культури, бачимо, що йогопротиставлення моностилізму заважаєоб’єктивному й неупередженому науко-вому відображенню дійсності. Неявненегативне маркування одержують зав-дяки цьому руйнування культурної

189


монополії, співіснування множинностірівноправних культурних моделей, атакож такі явища, як відкритість, праваменшин, свобода самореалізації. Логікабінарної опозиції присутня також і вконцепції ціннісного поля, яке протис-тавляється системі цінностей із її узгод-женістю, цілісністю, несуперечливістю.Її «взірець» проглядає на задньомуплані як теоретичного, так і емпірично-го й соціально-історичного обґрунту-вання поняття. Тут неявне негативнемаркування одержують такі риси цін-нісної свідомості, як мінливість, неуз-годженість, суперечливість. Концепціясубкультур протиставляє їх домінуючійкультурі, яка може йменуватися такожнаціональною, базовою, соціумною.Бінаризація використовується також і вкласифікаціях субкультур: протистав-ляються риси картин життєвого світу(локальність і глобальність, активністьі пасивність, оптимістичність і песиміс-тичність тощо), типи сучасних субкуль-тур визначаються за принципом наяв-ності чи відсутності певної характерис-тики (спільноти-субкультури та дифуз-ні субкультури). В цілому концепціясубкультур піддає неявному негативно-му оцінюванню окреме, специфічне навідміну від загального, універсального.

Потрапляючи в масову свідомістьчерез мас-медіа, проаналізовані понят-тя будуть втрачати приховану оціннускладову, точніше, вона перетворитьсяна очевидні оцінки. Не вдаючись тут додетального аналізу масової свідомостіта мас-медійного її формування, нага-даємо про її міфологічну основу: емоції,рухи та думки існують тут не розділено,міфологічне мислення спирається наколективні уявлення більш ніж на осо-бистий досвід, ґрунтовано бінарнимиопозиціями та спирається на спрощені

моделі пояснення за допомогою катего-рій гріха, віри, надії, а категорія прови-ни займає те місце, яке в раціональномумисленні займає причина16. Завдякицілісності, простоті, наочності та систе-матичній єдності міфологічної системизначень міф формує цілісний світогляд,і в цьому міф переважає науку17. Тобто,якщо в академічному прочитанні маємошанс усвідомити спрощувальну інтен-цію бінарної опозиції, то міфологічнемислення нам такого шансу не залишає,натомість здатне посилювати оціннітенденції бінаризації. Саме це ми спо-стерігаємо кожного разу, коли, реагую-чи на інформацію про терористичнийзамах чи резонансний злочин, люди наекранах вдаються до істерики, заклика-ють до покарання та помсти.

Повертаючись у підсумку до ідейпро відповідальність соціальної науки,наголосимо, що зв’язок між вивченнямта формуванням суспільства, де вільнорозгортається розмаїття культурнихформ життя, є безпосереднім. Він поля-гає у пропонуванні концептів та катего-рій, мислення за допомогою яких будестверджувати цінність культурної неод-норідності, і висловлена вище критикаіснуючих концептів культурного розма-їття вказує відповідні напрямки пошу-ку. Також маємо сприяти поширеннюзнань про ті аспекти життя та діяльнос-ті суспільства, де ціннісна, когнітивна,загалом – культурна гетерогенність єумовою існування, як наприклад, роз-маїття професійних культурних форм.Ми маємо допомогти сучасній людиніусвідомити неоднорідність її особисто-го культурного досвіду, а також спряму-вати свою дослідницьку увагу на чис-ленні полікультурні навички, якимивже володіє наше суспільство, і насам-перед – на двомовність.

190


Список використаних джерел1 Шюц А. О множественности реальнос-

тей / А. Шюц //Социологическое обозре-ние, 2003. – Т. 3. – № 2. – С. 4.

2 Сорока Ю.Г. Проблеми соціологічноїінтерпретації полікультурного суспільства(на прикладі концепту полістилістичноїкультури) / Ю.Г. Сорока // Методологія,теорія та практика соціологічного аналізусучасного суспільства: зб. наук. праць. –Випуск 17. – Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна,2011. – С. 98–101.

3 Всеобщая декларация ЮНЕСКО окультурном разнообразии [Електроннийресурс]. – Режим доступу: http: //www. -ifap.ru/ ofdocs/unesco/culture.htm

4 Кукатас Ч. Терпеть нетерпимое / Ч.Ку татас [Електронний ресурс]. – Режимдо ступу: http://www. inliberty.ru/ library/ -study/ 798/

5 Тодоров Ц. Цивилизованный диалог /Ц. Тодоров [Електронний ресурс]. – Ре -жим доступу: http://n-europe.eu/ article / -2008/06/10/tsivilizovannyi_dialog

6 Герц К. Польза разнообразия / К. Герц;пер. с англ. В. Иванова и Э. Соловьева //THESIS, 1993. – Вып. 3. – С. 168–184.

7 Субкультурна варіативність україн -ського соціуму / за ред. Н. Костенко,А. Ручки. – К.: Інститут соціології НАНУкраїни, 2010. – 288 с.

8 Там само, с. 5.9 Сокурянская Л. Студенчество на

пути к другому обществу: ценностныйдискурс перехода / Л. Сокурянская. – Х.:ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2006. – С. 526–545.

10 Там само.11 Сорока Ю.Г. Культурна форма //

Со ціо логічна енциклопедія; укладачВ. Го ро дяненко. – К.: Академвидав, 2008.– С. 204.

12 Ионин Л. Социология культуры: учеб-ное пособие / Л. Ионин – 2-е изд. – М. :«Логос», 1998. – 280 с.

13 Там само, с. 182–190.14 Там само.15 Там само, с. 190–192.16 Бурлачук В.Ф. Символ и власть: Роль

символических структур в построениикартины социального мира / В.Ф. Бур -лачук. – К.: Институт социологии НАНУкраины, 2002. – С. 44.

17 Там само, с. 34.

Своєю метою у цій розвідцібачу не стільки відповідь наце «велике» питання, як

запрошення поміркувати про те, яківідповіді тут можливі в принципі, і чи євони задовільними для розуміння того,де ми є, і що з нами відбувається, чи топак, не відбувається. Іншими словамицей текст є спробою оцінити якістьіснуючих пояснень, що найчастішезустрічаються в академічному, і не тіль-ки, дискурсі.

Наразі бачу три рівні можливихпояснень, чи три дискурси. Назвемо їх«транзитологічним», «інституційним» і«постінституційним». Кожен з нихспровокував критику, що призводиладо переоцінки попередніх пояснень іпідносила дискусію на вищий рівень.Хоча ці дискурси часто переплітаютьсяі навіть заперечують один одного, зали-шаю центральну тезу і її критику умежах кожного окремого дискурсу.

Транзит і його критика

Перший, найбільш очевидний і най-більш дискусійний спосіб пояснень бувсформований в руслі теорій модерніза-

ції і демократизації. Цей «транзитоло-гічний» дискурс, хоч і розділився натих, хто наголошував на ролі структур-них (спадок минулого, політична куль-тура) чинників, та тих, хто надавав ви -рішального значеня агентам (елітам)змін, в українському, спрощеному варі-анті був з легкістю сприйнятий і під-хоплений офіційним «державотвор-чим» дискурсом. Основна ідеологемакучминого десятиліття виглядала дужепривабливо. Україна – це перехіднесуспільство, що рухається від пізньо-радянського авторитаризму до демо-кратії. Якщо не враховувати окремихспроб переоцінки цього уявлення, якімали абсолютно протилежний харак-тер1, то теза про перехідний характерсуспільства і режиму стала доміную-чою в українському офіційному і акаде-мічному дискурсі ще з середини 90-хроків ХХ ст.

Заперечувати рух дуже складно, авідсутність змін, чи «збочення» зішляху демократизації списувались чито на структурні чи на процедурні чин-ники. Якщо в Україні продовжуваливпевнено говорити про рух до демокра-

191

Юрій Мацієвський

Чим є сучасна Україна і чи можливі тут зміни?

After 2004, democratic expectations in Ukraine were swallowed up by a wave of unregulatedpolitical rivalry over sources of rent. Upon winning the presidency, the rent-oriented elites began toexpand their authority – that is, to limit their competitors’ access to economic and political spheres.However, such predatory behavior on the part of the elites is fatal for the elites themselves.Deliberate destruction of the rule of law decreases their chances for survival. The regime’s level ofstability is low, while internal and external pressure is high. In order to embrace modernization, thesystem needs to experience a deep quake, an existential threat to the elites that will force society andpoliticians to overcome the syndrome of decay.

192


тії, то на Заході переважали більш стри-мані оцінки, які, проте, не заперечувалисаму ідею демократизації . Так народи-лась теза про українське «блуканняманівцями» (Muddled way) на шляху додемократії 2. На початку 2000-х Т. Ка -розерс поставив питання демократиза-ції у більшій частині пострадянськогопростору під великий сумнів, що спро-вокувало дискусію і розділило профе-сійний цех на тих хто залишився на«ортодоксальних» позиціях, і тих, хтовідмовився від транзитологічної пара-дигми і натомість почав шукати причи-ни репродукції і виживання режимів.

Зміна влади в Сербії, потім у Грузії, ідалі в Україні на якийсь час дала орто-доксальним транзитологам агрументпро безупинність руху до демократії.Проте, якщо зі зміною влади в Сербії іГрузії реформи пішли, то в Україні – ні.Це дало вже підстави критикам, при-хильникам «посттранзитології», заяв-ляти про те, що в «сірій зоні» (Україні,Білорусі, Молдові) політичні зміни від-буваються не поступально – від автори-таризму до демократії, а циклічно – віддомінування одноосібної/однопартіїноївлади, до нерегульованого політичногосуперництва.

Так уявлення про гібридний харак-тер більшості постколоніальних і втому числі пострадянських режимівпоступово витіснило погляд про демо-кратичний транзит у «сірій зоні». З цієїточки зору режим в Україні як був так ізалишається гібридним – таким, щопоєднує конкурентні вибори з глибоковкоріненим клієнтелізмом і автокра-тичними практиками – зневагою допроцедур ухвалення рішень, до принци-пу верховенства права, обмеження гро-мадянських прав і політичних свобод.Україна до сьогодні залишається квазі-модерною державою і квазінацією3.Питання тут не в тому чи є в Україні тачи інша ознака сучасної держави, а як

вона виявляється. Спираючись на пере-лік з 14 ознак модерної держави, визна-чених італійським дослідником Ж. Под -жі (Gianfranco Poggi), канадський полі-толог Б. Гарасимів зробив досить стри-маний висновок. Протягом першоїдекади незалежності Україна перетво-рилась з квазідержави на квазімодернудержаву, тому що жодна з ознак невиявляється повною мірою 4.

Економічний режим в Україні такожгібридний. Економіка вже не планова,але і не ринкова. Визнання УкраїниСША ринковою країною – слід сприйма-ти як сигнал про правильний напрямруху, ніж як факт. Інститут приватноївласності досі не став універсальним, асамі об’єкти приватної власності залиша-ються предметом боротьби між політи-ко-економічними групами. В економіцізберігаються монопольні ніші, які обме-жують конкуренцію і дають змогу набли-женим до влади групам отримуватиренту. Сама держава виявилась «захоп-леною» кланами і реально виконує лишефіскальну і дистрибутивну функ ції 5.

Багато дослідників шукають причин«застою» в Україні та й багатьох іншихсуспільствах, беручи до уваги «струк-турні» (успадковані неефективні інсти-тути, політичну культуру) чи «проце-дурні» чинники (неефективні еліти).Так з’явились пояснення, які в основуклали відсутність (цілісної нації, тради-ції приватної власності, ефективнихеліт, інститутів, верховенства закону,громадянського суспільства, демокра-тичних цінностей, західного християн-ства тощо) чи наявність (різних проявів«спадку минулого», хижацьких кланів,корупції, соціокультурних поділів, ам -бі валентної свідомості тощо) чинників,що заважають рухові. Відтак вихід вба-чався у подоланні гальмівних чинників,наприклад еволюція чи зміна еліт, істворенні умов, наприклад зміна цін-ностей для поступального руху.

193

Ю. Мацієвський. Чим є сучасна Україна і чи можливі тут зміни?

Ці пояснення, наскільки б глибокічи поверхові вони не були, дали намможливість встановити те, що державаслабка, а суспільство «хворе». Протеакадемічний «консиліум» не може зій-тися на причинах хвороби і, томугубиться у «рецептах» лікування. Ін -шими словами, дискусії, які точаться уруслі транзитологічного дискурсу чийого критики, не можуть відповісти назасадниче питання – чи здатна Українаприпинити «блукання манівцями» істати нормальною (демократичною іринковою) державою.

Інституційні пояснення

Менш очевидний, проте не меншдис кусійний підхід пропонує вивчатине так поведінку гравців, як інститути,що визначають цю поведінку. Мова йдепро інституціоналізм і його новітні різновиди – історичний, соціологічнийчи інституціоналізм раціонального ви бо ру 6.

Інститути – це правила, що створю-ються гравцями для впорядкуванняполітичної/економічної гри. Якщо кла-сичний інституціоналізм концентрував-ся на формальних, чи писаних правилах,конституційно закріплених об меженняхголовних гравців, то неоінституціона-лізм бере до уваги неформальні правилачи норми, які часто є більш дієвими ніжформальні. Погляд на неформальніінститути як доповнюючі, пристосовую-чі, конкуруючі чи заміщуючі 7 формальніінститути, здається, поступово зміню-ється увленням про фактичну і аналі-тичну єдність обох типів інститутів, чи«оболонку» і «яд ро». З огляду на до -мінування не фор мальних інститутів надформальними, увага дослідників пере-неслась на вивчення впливу «підрив-них» (subversive) неформальних інсти-тутів на формальні, або механізми«неформальної інституціоналізації» гіб-ридних режимів 8.

Основна теза, яка вже чітко сформу-льована у руслі цього підходу, але щетільки починає «примірятись» дляпояснення ситуації в Україні така: у нассформувалась неефективна сукупністьполітичних і економічних інститутів,які ніхто з головних гравців не зацікав-лений змінювати 9. Іншими словами –ми потрапили в «інституційну паст -ку»10. Корупція є виразною ознакоюпотрапляння окремої сфери, чи цілоїдержави в «інституційну пастку». Ін -шими словами, корупція є «машинниммаслом», що «змащує» всі частининедосконалого механізму. Детальніпри чини потрапляння у пастки щемають бути з’ясовані, але на сьогодніпереважають такі пояснення – інститу-ційна пастка чи то в економіці, чи полі-тиці виникає тоді, коли неформальніінститути руйнують формальні. Мож -ливим це стає в умовах інституційноговакууму, що виникає внаслідок ради-кальних суспільних змін. Додатковимиумовами вважаються такі: формальніінститути не можуть утвердитися тому,що основні гравці намагаються «вижи-ти» у непевному середовищі. Їхнійчасовий горизонт звужений, що не даєможливості ініціювати стратегічні ре -форми. Правила (закони) не діють, авикористовуються для обмеження опо -нентів. У такій ситуації гравці, ресурсияких обмежені, змушені боротись усі зусіма, розраховуючи здобути перемогуі встановити свої правила. У такій гріпе реможці виживають рідко, бо об’єд -на тися проти (домінуючого гравця)легше ніж об’єднатись «за» (позитивнумету). Теоретично грабувати разомлегше ніж захищати свої джереларенти у війні один з одним. Але недові-ра до партнерів і спокуса перемоги ускладнюють взаємодію. Взагалі уполітиці конфлікт є «природним»,спів праця виникає не з доброї волі, а знеобхідності.

194


Найперше питання, яке постає уцьому контексті таке: як довго суспіль-ство /держава може існувати у такомустані? І як вийти з цього стану? Див -лячись на Україну, Росію інші постра-дянські чи постколоніальні країни,видно що довго.

Пошуки відповіді на друге питання єбільш цікавими, позаяк зводяться дотрадиційного «що робити?» Тут рецеп-тів не бракує – від реформ до революціїчи від демократії до авторитаризму –спектр неймовірно широкий. В Україніпробували і те й інше, правда ні струк-турних реформ, ні революції, ні демо-кратії, ні навіть авторитаризму встано-вити не вдається. Чому? Тому, що поча-ток реформ у будь-якій галузі, завждиприносить підтримку їх ініціаторам, якій отримують ренту від ніш, що виника-ють від нерівномірного розвитку рин-ків. Це в їхніх інтересах зберігати цініші і не допускати доведення реформдо кінця. Коли ж соціальна ціна неза-кінчених реформ починає зростати, відних поступово відмовляються, доки незапропонують інших. Так коло повто-рюється. Ініціатори реформ – ренто-орієнтовані еліти завжди у виграші, асуспільство, яке їх найбільше потребує,завжди у програші11.

Питання про те, чому в одних краї-нах реформи впроваджуються, а вінших ні, повертає нас до початку обго-ворення інституційних пояснень. Ре -форми доводять до кінця у тих країнах,ступінь захоплення яких бізнес-група-ми є незначний або відсутній і які, отже,не потрапляють в інституційні пастки.

Чи можна вислизнути з «інституцій-ної пастки»? Вважається що це можетрапитись не з доброї волі еліт, а врезультаті сильного внутрішнього чизовнішнього стресу, коли правлячі елі -ти опиняються перед загрозою втратиджерел ренти чи навіть фізичного існу-вання. Прихильники концепції «сис-

темної уразливості» (systemic vulnera-bility) стверджують, що найбільш по -слідовними у проведенні реформ вияв-ляються держави, яким притаманні триознаки: 1) наявність «широкої коалі-ції», що створює внутрішній тиск науряд; 2) наявність реальної зовнішньоїзагрози, аж до військового втручання;3) брак природних ресурсів12. Концеп -ція була розроблена для країн Пів -денно-Східної Азії, проте видно, щовона має сенс і для пострадянськихкраїн.

Типові приклади – Балтійські краї-ни і Грузія. У випадку трьох балтій-ських країн усі фактори були наявні.Росія вела з цими країнами жорсткуенергетичну війну. Як полюбляють пов -торювати прибалтійські політики –ціна незалежності, одна зима без газу.Усі прибалтійські країни перейшли наоплату газу грішми, але не допустилисистемної корупції, чого не вдалосяуникнути Україні. Прибалтійські краї-ни мали відмінні, але не кращі відУкраїни структурні умови, що змушу-вало еліти діяти швидко і послідовно.Підтримка скандинавських країн і яснаперспектива членства у НАТО і ЄС під-штовхували еліти до руху в Євро пей -ському напрямку.

У Грузії ситуація також виглядалабезнадійною. Глибока корупція, розді-лена країна і постійний тиск з бокуРосії справили зворотний ефект. Навід міну від Ющенка, Саакашвілі розу-мів, що без реформ у нього немає шан-сів залишитись при владі. Впровадитире форми було вже другорядним завдан-ням, хоч і не все йшло гладко. Головне,що у випадку прибалтійських країн і увипадку Грузії, правлячі еліти опини-лись у ситуації вибору – реформи, абонеспівмірні втрати.

Відсутність внутрішнього тиску ізовнішньої загрози, після врегулюван-ня питання про Крим і флот Росією

195


дало можливість українським елітамрозслабитись і паразитувати на ідеїбагатовекторності. Кожна нова газоваугода з Росією була гірша ніж поперед-ня, але це давало можливість невеликійгрупі людей отримувати ренту, а Росіїзбільшувати свій вплив на Україну.Виглядає так, що доки українські елітине опиниться у ситуації екзистенційноїзагрози, реформи, то вихід з інституцій-ної пастки неможливий.

Якщо запропонована теза правиль-на, то нашим елітам залишилося доче-катися внутрішнього чи зовнішньогошоку, щоб «прокинутись». Теперішнякоманда має всі шанси це зробити.Стабільність режиму є досить низькою,внутрішня напруга зростає як і міжна-родний тиск із Заходу та особливо збоку Росії13. Але чи змусить шок початиреформи, чи підштовхне до втечі? Длявідповіді на це питання треба виходитиз того, що є в інтересах еліт. Тут вартовзяти до уваги, що теперішня владнакоманда – «донецькі» ніякою командоюне є. Це, зрештою, типова ситуація.Українські еліти фрагментовані і цезумовлено особливостями радянськоїсистеми управління14. У випадку «до -нецьких» маємо справу з кількома біз-нес групами, які умовно можна поділи-ти на тих, що мають системний бізнес,капіталізація якого є джерелом ренти ітих, у кого основні джерела ренти зале-жать не так від бізнесу, як від контролюнад енерго- та іншими потоками.Прикладом першої групи є Р. Ахметов, адругої Д. Фірташ. Процес перерозподі-лу власності, що триває в Україні неми-нуче призведе до зіткнення інтересівсистемного бізнесу з інтересами «газо-вого» лобі15. Чим закінчиться це про-тистояння, передбачити неможливо,але якщо шляхом проб і помилок, вонипогодяться «грати за правилами» тоді,можливо, з’явиться можливість виходуз інституційної пастки.

Інше питання – якою буде соціальнаціна «ремонту» після стресу? Стреси(природні чи соціальні ка таклізми) ви -никають як хвороби. Уник нути їхнеможливо. Інституційно здорові сус-пільства, можуть легше впоратися зістресами, взяти хоча б приклад остан-ньої фінансової кризи. Інституційнослабкі суспільства, переживають стре-си важче, або їх інституційний уклад розпадається взагалі. Скільки часурежим може виживати, уникаючистре су, також є важливим, але не на -стільки. Держави з неефективно орга-нізованими інститутами в умовах глобальної інституційної конкуренціїмають мало шансів на розвиток. Вониможуть існувати у стані піврозпаду абой повністю втратити здатність органі-зовано використовувати примус, конт-ролювати територію і населення, тобтостати недієздатними лише в середови-щі собі подібних держав, створюючирегіон чи своєрідну зону. Більша час-тина Африканського континенту, знач-на частина Азійського, та багато лати-ноамериканських країн є прикладамитаких зон. На пострадянському про-сторі така «сіра зона» значно більша,ніж її описували послідовники Т. Ка -розерса. Фактично це всі країни ко -лишнього СРСР, крім балтійських.Останнім часом Грузія намагаєтьсявирватися з цієї зони, але самого екс-порту ефективних інститутів і полі-тичної волі може виявитись мало.

Україні у цьому плані не пощастило.Вона опинилась на самому краю великої«сірої зони», між ЄС з одного боку іКитаєм з іншого. Поки що, ЄС намага-ється відгородитися від таких країн, якУкраїна, але це не вирішення проблемивласної безпеки, а її відтягнення. Під -готувавши угоду про створення зонивільної торгівлі з Україною, єврократи непідуть далі парафування. Надто сильновідрізняється політичний, правовий і

196


інституційний «клімат» України відєвро пейського.

Поглинання України Росією тежмало ймовірне. Навіть якщо припусти-ти, що Україна об’єднується з Росією,остання не зможе «перетравити» Украї -ну тому, що її інституційний уклад таксамо недосконалий як і український.Путін це чудово розуміє, тому постійнізаклики про приєднання до митногосоюзу слід розглядати як свідому зави-щену вимогу з тим, щоб у виборі з двохпоганих альтернатив українське керів-ництво наважилось на менш погану –здачу стратегічних галузей (авіабуду-вання, енергомашинобудування, ядер-ної енергетики) і ресурсів (ГТС, землі).Створення консорціуму на базі ГТС,буде свідченням такого обміну. Стра -тегічним інтересом Росії в Україні єконтроль над цими галузями і ресурса-ми. Суверенітет у такому разі буде дужеумовний, адже навіть в результаті ство-рення консорціуму, контроль не тількинад магістральними трубопроводами,але й газорозподільними мережами ісховищами перейде до Газпрому16. Цебуде означати остаточну втрату енерге-тичної незалежності і перетворенняУкраїни на європейський придатокРосії. Цей план має на меті відтягнутизанепад самої Росії, що керівництвоКремля дуже добре усвідомлює. А тепе-рішнє керівництво України, навіть якбий щиро бажало зберегти трубопроводиу своїй власності, має мало шансів.Після вироку Тимошенко і невдалихспроб на різних рівнях пояснити Яну -ковичу всю згубність цього кроку,Захід, здається, готовий впровадитисанкції проти українських урядовців.Без підтримки Заходу, керівництвуУкраїни буде важко втриматися відГазпромівських спокус отримання своєїчастини ренти у разі створення консор-ціуму17. Не погоджуватись на консорці-ум, тобто залишити «трубу» під своїм

контролем, виглядає ще більш спокус-ливо, якби не найбільша в Європі цінана газ. Політичне рішення про створен-ня консорціуму на російських умовах,очевидно, вже прийняте. Залишилосьстворити або знайти слушний момент,щоб його оголосити.

Врешті останнє питання – коли ви -никне стрес, то чи призведе він дореформ і зміни інститутів чи до занепа-ду держави? Відповіді на це питання урамках теорії неефективних інститутів,поки-що немає.

Пост-інституційні пояснення

Проте існує третій погляд, який щетільки оформлюється у дискурс, бо жвідносно новий і мало знаний вУкраїні. Маю на увазі останню книж-ку Д. Норта і його колег про насилля ісоціальний лад18.

Головна теза авторів дуже проста.Фундаментальна проблема забезпе-чення соціального порядку передбачаєоб меження насилля. Більшість сус-пільств, які були раніше чи існуютьзараз, є «природними» суспільствами,які стримують насилля політичнимидіями в сфері економіки, створюючиможливості отримання ренти для обме-женого кола осіб. Ці привілеї стриму-ють правлячі еліти від прямого вико-ристання насилля, але й вони такожобмежують економічний і політичнийрозвиток. Ці природні суспільства булиназвані суспільствами обмеженого до -сту пу (limited access orders). Спільноюрисою суспільств обмеженого доступу єрозподіл джерел отримання ренти міжелітами. Оскільки прояви насилляобмежують надходження ренти, елітинамагаються не вдаватись до прямого(курсив автора) насилля. Забез пе чен нястабільного надходження ренти вима-гає обмеження доступу до політичних іекономічних організацій і обмеженняконкуренції. Натомість сучасні модерні

197


суспільства функціонують інак ше.Вони дають можливість громадянамстворювати економічні й політичніорганізації і підтримують економічну іполітичну конкуренцію. Такі суспіль-ства було названо суспільствами від-критого доступу (open access orders). Укнизі, як і кількох її рефератах, підго-товлених для Світового Банку та іншихміжнародних установ, пропонуєтьсяпояснення, чому лише 25 країн, які сьо-годні прийнято вважати ліберальнимидемократіями і ринковими економіка-ми, змогли вийти з природного стану ітого, як вони це зробили.

Варто детальніше зупинитися наособливостях суспільств обмеженогодоступу. Для таких суспільств держав-ний контроль промисловості, ускладне-на процедура отримання ліцензій ікорумповані патрон-клієнтські мережіє типовими, характерними. Багато сус-пільств обмеженого доступу маютьінституційні форми, подібні до сус-пільств відкритого доступу – вибори,суди, корпорації тощо, але ці інститутидіють за іншою логікою і дають іншінаслідки.

У суспільствах обмеженого доступунайважливішим завданням є розподілресурсів між членами домінуючої коа-ліції. Будь-яка зміна у ресурсах можепризвести до порушення балансу і під-штовхнути незадоволених до викорис-тання насилля. У зв’язку з виникнен-ням різних шоків – внутрішнього чизовнішнього походження, – внутрішняструктура домінуючої коаліції доситькрихка. Автори наголошують на тому,що суспільства обмеженого доступу єстабільним соціальним ладом, але нестатичним. Внутрішній склад доміную-чої коаліції може змінюватись, як і роз-поділ ренти, але суть суспільної органі-зації залишається незмінною. Отже,стрес у таких суспільствах, може зміни-ти небагато.

Це спостереження є добрим під-твердженням моєї тези про гібриднийхарактер політичного режиму, що існуєв Україні от уже двадцять років19. Цейтип режиму задовольняв еліти в Украї -ні, переважно пасивне населення йсусідів на Заході та Сході. «Пома ран-чева революція» з цієї точки зору, буланаслідком розколу домінуючої коаліціїі намаганням частини еліт, що прийшлив опозицію, отримати доступ до джерелренти. Ці прагнення збіглися з бажан-ням громадян жити в іншій країні. Колилюди побачили, що результати другоготуру виборів були грубо сфальси фі ко-вані, вони вийшли на ву лиці, щоб від-стояти свій вибір.

Перемога опозиційного кандидатане принесла очікуваних змін. Внут ріш -ня логіка організації суспільства зали-шилась тою ж самою – обмежений дос -туп до джерел ренти, неформальніугоди у верхівці і патрон-клієнтські від-носини свідчать про те, що ні революції,ні зміни режиму в Україні не відбулось.Позитивним наслідком цих подій булопожвавлення політичної конкуренції,громадської активності і свободи діяль-ності ЗМІ. Проте такий «вимушенийплюралізм» не переріс в органічний,тому що висока непевність і домінуван-ня «політичної доцільності» над проце-дурами прийняття рішень підштовхува-ли еліти до прихованого протистояння ікороткострокових альянсів. Розчару -вання в «помаранчевих» і втома від«хаосу» дала можливість В. Януковичувикористати «негативні очікування» іперемогти на виборах 2010 р. З прихо-дом до влади «донецьких» відбувсяперерозподіл джерел надходженняренти, під виглядом відновлення керо-ваності суспільством була створенацентралізована клієнтелістська мережа,а короткострокова політична доціль-ність повністю витіснила правові про-цедури прийняття рішень.

198


Суспільства обмеженого доступуавтори поділяють на три типи – крихке,базове і зріле. Ці розрізнення важливі,щоб зрозуміти до якого з них належитьУкраїна. У крихких суспільствах обме-женого доступу держава ледь здатнапідтримувати себе перед загрозою внут-рішнього і зовнішнього насилля. Цекраїни так званого нижнього мільярду,або ті, що потрапляють в категорію«failed state».

У базових суспільствах державадосить стійка і здатна обмежити вибухинасилля. У таких суспільствах державає єдиною постійною організацією. При -клади сучасних базових суспільств –Бірма, Куба, Північна Корея, багатоазій ських та африканських країн. Упорівнянні з крихкими суспільствами,базові суспільства створюють і здатніпідтримувати стабільну державну орга-нізацію. Проте вони не можуть підтри-мувати будь-які інші організації, навітьелітарні, якщо ті виходять за межі дер-жави. Будь-яка приватна організація єпотенційно небезпечною для доміную-чої коаліції. Не дивно, що всі приватніелітні організації тісно пов’язані з дер-жавою.

У зрілому суспільстві обмеженогодоступу уряд підтримує велику кіль-кість недержавних організацій. Тим неменше, будь-яка організація має бутисанкціонована державою. Це дає держа-ві можливість обмежити конкуренцію істворювати ренту для підтримки влад-ної коаліції. Зрілі суспільства можназнайти в Латинській Америці, Півден -ній Африці, Азії та Індії. РадянськийСоюз також належав до зрілих сус-пільств обмеженого доступу.

Отже, суспільства обмеженого до -сту пу можуть бути згруповані на шкалівід крихких до зрілих. Проте зміни усуспільствах відбуваються у різних на -прямах. Деякі з них розвиваються, іншіпереживають застій, або навпаки, дегра-

дують. Логіка суспільств відкритогодоступу – протилежна. Вони організо-вані на основі конкуренції. Політичнаконкуренція необхідна, щоб підтриму-вати відкритий доступ в економіці, аекономічна конкуренція потрібна, щобпідтримувати відкритий доступ у полі-тиці. Майже всі, з більш як двох десят-ків країн, що їх можна вважати суспіль-ствами відкритого доступу, є економіч-но та політично розвинутими.

Відкритий доступ є сталим, колисуспільство здатне задовольнити тривимоги: 1) доступ до економічної, полі-тичної, релігійної, освітньої діяльностівідкритими для всіх громадян; 2) у кож-ній з цих сфер всі громадяни можутьвільно створювати різні організації;3) принцип верховенства закону дієбезсторонньо. Коли доступ відкритий –рента створюється через інновації.Конкуренція поступово нівелює рентув міру того, як нові індивіди і фірмивходять у нові види бізнесу. Економічнігравці (корпорації) хотіли б використа-ти політичний процес, щоб обмежитидоступ і отримувати свою ренту. Таксамо і політичні гравці хотіли б вико-ристати політичний процес, щоб обме-жити доступ, створювати ренту і змуси-ти економічних гравців підтримувативладну коаліцію.

Як відбувається перехід від суспіль-ства обмеженого доступу до суспіль-ства відкритого доступу? Автори цейпроцес пояснюють таким чином. Спо -чатку в зрілому суспільстві обмеженогодоступу повинна визріти інституційнаоснова, яка уможливлює початок без-особового обміну між елітами. Коливладна коаліція відчує, що в її інтересахрозширити безособовий обмін і частко-во зняти обмеження, це буде свідчен-ням початку руху від закритого до від-критого доступу.

Так, Д. Норт з колегами виділилитри «вступні умови», що можуть розви-

199


нутись в суспільстві обмеженого досту-пу і забезпечити безособовий обмін міжелітами: 1) верховенство закону дляеліт; 2) підтримка постійно діючих еліт-них організацій; 3) централізований іконсолідований контроль насилля.

Верховенство закону передбачаєви знання і дотримання спільних пра-вил, як гарантії виживання у непевнійси туації. Це включає і визнання і до -тримання права власності і визнанняінших прав безособово, тобто однаководля всіх представників еліт. Колиправа еліт визнаються безособово,вони можуть поширитися на ширшіверстви суспільства.

Підтримка постійних елітних орга-нізацій, наприклад біржі, суду, корпо-рацій, передбачає постійне існуваннядержави. Під час переходу деякі галузіекономіки і політики стають більш від-критими через розширення безособо-вих прав, але доступ до управлінняполітикою і економікою залишаєтьсязакритим. Вирішальний момент настаєтоді, коли відкритий доступ в одній згалузей – економіці чи політиці ство-рює можливості для доступу до іншихгалузей.

У цій ситуації, кажуть автори, влад-на коаліція розуміє, що її внутрішняорганізація краще забезпечується черезпідтримку внутрішньоелітної конку-ренції, ніж внутрішньоелітної співпрацізадля збереження механізму створенняренти. Тобто, еліти починають ви -значати себе громадянами, а не шлях-тою чи дворянами. Еліта починає «від-криватися». Таким чином, створившиекономічні, політичні, правові і соціаль-ні інститути, які визначають еліту якгромадян, що одержують однакові без-особові права у існуючому устрої, по -ширити доступ до інших сегментів сус-пільства стає питанням часу.

Описаний процес ззовні виглядаєлегким. Насправді він не такий, особли-

во якщо врахувати відносно невеликукількість успішних випадків. Причинав тому, що логіка організації двох типівсуспільств абсолютно різна. Однаковіза виглядом інститути ведуть себе по-різному в устроях різних типів. Томузусилля західних установ (МВФ чиСвітового банку) впровадити ті чи ін.програми структурних реформ у сус-пільствах обмеженого доступу призво-дять до протилежних наслідків. Те саместосується і боротьби з корупцією, на -приклад в Україні. Корупція є не -від’ємною частиною механізму персо-нального обміну, що лежить в основісуспільства обмеженого доступу. Докиеліти не відчують, що в їхніх інтересахперейти до безособового обміну, дотиборотьба з корупцією буде марною.Іншими словами, доки у суспільстві невиникне інша система стимулів, дотикорупція і патронаж будуть залишатисязвичними механізмами захисту не лишееліт, але й громадян у непевному сере-довищі.

Який вихід з цієї ситуації? Авторицього не знають. Єдине на що вонизвертають увагу, то це те, що політикадонорів у країнах-реципієнтах повин-на враховувати реальний стан суспіль-ства і створення умов для поступаль-ного руху в напрямі відкритиого до -ступу.

Україна, як і більшість пострадян-ських країн, досягла небагато. Якщовзяти за основу показники ВВП надушу населення, дотримання політич-них прав і свобод громадян, сприйняттякорупції, легкість ведення бізнесу, товона перебуває на рівні базового сус-пільства обмеженого доступу.

Отже, відповідь на питання чим єсучасна Україна у межах третього під-ходу досить проста – це типове природ-не (natural) суспільство. Натомістьінше питання – чи можливі тут зміни?–потребує з’ясувати напрям руху.

200


Нерухлива чи волитальна країна?Один британський вчений якось

назвав Україну «нерухливою держа-вою» (immobile state)20, беручи до увагиструктурні особливості та інерційністьукраїнських еліт. Цю метафору згодомвикористав інший західний дослідник,який поглибив структурні аргументи –мовляв розщеплена політична культураі ідентичність не дають змоги визначи-тися з напрямком руху21.

Ці пояснення, хоч і не далеко вихо-дять за межі традиційного транзитоло-гічного дискурсу, допомогли зафіксува-ти стан України. Проте, залишаючись умежах аналізу структури чи агентівзмін, вони не кажуть нам нічого новогопро причини цього стану, ані про вихідз нього.

Називати Україну іммобільною дер-жавою можна, якщо дивитися на неї зЛондона чи Вашингтона і порівнюватичи то зі Східною Європою, чи СхідноюАзією. Швидкість поступу і в одній ідругій частині світу набагато більшаніж в Україні. Але якщо поглянути наподії з середини країни, то швидкістьконцентрації влади і прийняття необду-маних рішень просто вражає. Про іммо-білізм традиційно говорять тоді, колигілки влади заважають одна одній при-ймати рішення, як це було в часиЮщенка. З перемогою Януковича про-тистояння між гілками влади випарува-лись як і залишки поваги до процедур їхприйняття. Сьогодні, здається, немаєжодного рішення, яке не могло б бути«протягнутим» у парламенті і схвале-ним у КС.

З огляду на це, Україна не так іммо-більна, як високо волитальна країна. Уцій країні, проте, традиційно зрозумі-лий процес побудови національної дер-жави, утвердження верховенства права,демократії і ринку не завершений щедосі, що було пояснено вище. Тобто,кожна хвиля реформ змінювалась хви-

лею стабілізації, чи «відпливу». Ос тан -ня хвиля «відпливу», як це не дивноможе звучати, почалась не з перемогиЯнуковича, а з перемоги Ющенка.Інволюція конституціоналізму, або сві-доме руйнування правил всіма ключо-вими гравцями, в період президентстваЮщенка, стало чи не визначальнимчинником швидкої концентрації влади«сім’єю« Януковича22.

Фокус срийняття України у світітелескопічний. Дивлячись на Україну впорівняльній перспективі, західні екс-перти бачать чи то «блукання манівця-ми», чи застій у «сірій зоні», чи нерух-ливий стан.

Причину такого стану, здається,най краще можна зрозуміти, дивлячисьна Україну крізь призму дослідженняавторів «Насилля …». Хоча й Д.Норт зколегами не наголошує на поняттях«інституційна пастка» чи «захопленнядержави», вони проглядаються у тексті.

Отже, підсумок такий. Україна неєдина у природному стані. Її рух, яксоціальний «рух» взагалі, ніколи не буврівномірним. Останній поштовх 2004 р.виявився гучним, але недієвим. Хвилюдемократичних очікувань поглинулахвиля нерегульованого політичного су -перництва за джерела ренти. Вибори2010 р. мали покласти край у боротьбівсіх проти всіх. У захопленій державірентоорієнтовані еліти діють раціо-нально – здобувши пост президента,зайнялися розширенням повноважень,тобто обмеженням доступу до еконо-мічної і політичної сфери. Мислення укатегоріях закритого доступу штовхає«донецьких» до монополізації політич-ного і економічного простору. Те самеробило б і конкуруюче бізнес утворен-ня, якби перемогу на виборах здобулаТимошенко. Проте така хижацька пове-дінка еліт є згубною для них самих.Свідоме руйнування принципу верхо-венства права позбавляє гарантій вижи-

201


вання у непевному середовищі. Це ти -пова інституційна пастка, у яку нашіеліти загнали себе самі. Закриття досту-пу не збільшує шансів на виживання.Стабільність режиму є досить низькою,а внутрішній і зовнішній тиск високим.Втримати владу у цій ситуації між 2012і 2015 роками буде непросто, але мало-ймовірно, що чергова зміна влади під-штовхне еліти до «гри за правилами» івиходу з інституційної пастки. Тео -ретично виглядає так, що для цьогопотрібен глибинний струс системи,коли еліти будуть поставлені у ситуа-цію екзистенційної загрози. Коли насспіткає такий стрес, і як поведуть себееліти передбачити неможливо, алепублічно обговорювати ці питанняпотрібно для того, щоб з рівня акаде-мічних дискусій вони зійшли у площи-ну практичної політики. Тоді, можли-во, очікування стресу стане страшні-шим ніж сам стрес, що й підштовхнесуспільство і політиків до подолання

синдрому занепаду і переходу до від-критого доступу.

Перелічені дискурси є до певноїміри спрощенням. Транзитологічнийдискурс поступово змінився посттран-зитологічним, де структурні і процедур-ні пояснення доповнюють одне одного.Новий інституціоналізм, що прийшовна зміну біхевіоризму, ввібрав у себезасадничі тези теорії раціональноговибору, щоб давати відповіді на питан-ня, які з т. зв. традиційних елітних кон -фліктів чи макро-історичної соціологіїпояснити було важко. Поки що невідо-мо, чи новітній синтез історії, економі-ки і політичної науки, запропонованийу праці Д. Норта і колег приведе доперегляду існуючих пояснень і поштов-ху суспільств обмеженого доступу допереходу на інший рівень. Що напевно,то це те, що прагнення зрозуміти, де миє і що з нами відбувається, не зупинить-ся ніколи, а шукаючи відповідь, можнапочати шукати й сам вихід.

Список використаних джерел та примітки

1 Так, колектив журналу «Політичнадумка» на чолі з В. Полохалом не об ґрун то -вано висловили думку про нео-тоталітар-ний характер режиму, що сформувався вУкраїні в період президентства Л. Кучми.Див.: Політологія посткомунізму. Політич -ний аналіз посткомуністичних суспільств.– К.: Наук. думка, 1995.

2 Див.: Motyl A. Making sense of Ukraine// Harriman Review Vol.10, № 3, 1997;Arel D., The Muddled Way // The CurrentHistory, Vol. 97, № 621, 1998, Dyczok M.,Ukraine: Movement without Change, Changewithout movement. Amsterdam, 2000.

3 У дискусії про ідентичності і націюЯ. Грицак запропонував говорити не стіль-ки про два національні проекти в Україні(російський і український), як про два про-екти модерности – того, який вважає націюі національну ідентичність центральноюдля модерного світу, і того, який так не вва-жає. Див.: Грицак Я. Хто такі Українці і чого

вони хочуть?//Критика, № 5–6, 2011. Наякому би рівні не велася дискусія, сам фактіснування більше ніж одного проекту вка-зує на незавершеність формування модер-ної нації.

4 Див.: Harasymiw B. Post-CommunistUkraine. Edmonton and Toronto: CanadianInstitute for Ukrainian Studies Press, 2002. –P. 80–111.

5 У дослідженні Світового банку Украї -на виявилась третьою, разом з Росією,після Азербайджану і Молдови за індексом«захоплення держави». Проте Українавиявилась першою з 21 перехідної країни,за ступенем захоплення через пар ла -ментське законодавство. Див.: Hellman J.,Jones J., Kaufmann D. «Seize the State, Seizethe Day» State Capture, Corruption and In -fluence in Tranzition. World Bank PolicyResearch Paper 2444, 2000. http://msuweb. -montclair.edu/~lebelp/PSC643IntPolEcon/JonesStateCorruption.pdf; Про аналіз меха -нізму захоплення див. Omelyanchuk O.,Explaining State Capture and State Capture

202


Modes: The Cases of Russia and Ukraine,http://www.ualberta.ca/CIUS/stasiuk/st-articles/an-explain.htm

6 Див.: Miller M. Neo-institutionalism. /21 Century Political Science. A Referencehandbook // Ishiyama J. Breuning M., eds.Sage Publications, 2011.

7 Див.: Helmke, G. and Levitsky, S. Infor -mal Institutions and Comparative Politics: AResearch Agenda// Perspectives on Politics,Vol. 2, No. 4, 2004, pp. 725–740.

8 Див.: Lauth H.-J. Informal Institutionsand Democracy // Democratization. Vol. 7.No. 4, 2000.; Гельман В.Я. «Подрывные»институты и неформальное управление всовременной России// Полития, № 2(57), 2010.

9 Див.: Мацієвський Ю., Мозоль М.Неформальні пакти та їх наслідки у періодпрезидентства В. Ющенка (Нарис до теоріїгібридних режимів)// неопублікованийманускрипт.

10 Про поняття «інституційна пастка»див.: Polterovich, Victor. «Institutionaltrap». The New Palgrave Dictionary ofEconomics. Second Edition. Eds. Steven N.Durlauf and Lawrence E. Blume. PalgraveMacmillan, 2008. The New Palgrave Dic -tionary of Economics Online. PalgraveMacmillan. 10 February 2012 <http:// dic -t ionary ofe co no mics . com/ article?id= -pde2008_I000262> doi:10.1057/ 97802 302 -26 203. 0809; про ви ко ристання поняття увипадку Росії див.: Гельман В., Россия винституциональной ловушке // Pro etCont ra, 2010, июль–октябрь.

11 Див.: Hellman J. Winners Take All: ThePolitics of Partial Reform in Post-Com -munist Transitions// World Politics, № 50,1998.

12 Doner R.F., Ritchie B.K., Slater D.Systemic Vulnerability and the Origins ofDevelopmental States: Northeast and South -east Asia in Comparative Perspective//International Organization, Vol. 55, 2005.Цит. за: Либман А.М. Институциональнаяконкуренция и постсоветская трансфор -

мация (Влияние неформальных инсти -тутов)//http://ecsocman. hse.ru/data/ -2010/12/13/1214861844/Libman.pdf

13 Див.: Мацієвський Ю. Від хаосу допорядку: Чи стабільний політичний режиму постпомаранчевій Україні// Політичнийменеджмент, № 6, 2011.

14 Про це див.: Гельман В. Из огня да вполымя? : динамика постсоветских режи-мов в сравнительной перспективе // По -лис – 2007. – № 2. – С. 81–108.

15 Ця думка належить О. Суходолі, якувін висловив у приватній розмові з автором.

16 Див.: «О проекте Договора между Рос -сийской Федерацией и Украиной о рас -ширении сотрудничества в газовой от -расли» // http://www.vedomosti.ru/cgi-bin/ -get_ docu ment.cgi/vedomosti_20-01-2012. -pdf?file=2012/01/20/274439_1614336219

17 Ця частина може бути меншою відрозмірів надходжень в часи існування«Росукренерго», коли річна рента складалаблизько 4 млрд дол., або 13 % ВВП станомна поч. 2000-х років, але самі цифривказують на розмір імовірних «диві ден -дів». Див.: Kuzio T. Political Culture andDemocracy. Ukraine as an Immobile State//East Eropean Politics and Societies, Vol. 25,No 1, 2011, – P. 91.

18 Див.: North D.C, Wallis Jh. J. WeingastB.R., Violence and social orders: a conceptu-al framework for interpreting recordedhuman history. Cambridge University Press,2009.

19 Мациевский Ю. Смена, Транзит илицикл: динамика политического режима вУкраине в 2004–2010 гг. [Текст] / Ю.Ма -циев ский// Полис, 2010, – № 5. – С. 17–37.

20 Wilson A. Ukraine – Fro m OrangeRevolution to Failed State? Spech by AndrewWilson. Washington, DC., http:// ecfr.eu/ -page/-/documents/andrew_ wi lson_ -speech_ washington.pdf

21 Kuzio T. Political Culture and Demo cra cy. 22 Мацієвський Ю. Інволюція консти ту ціо -

налізму і квазі-авторитарний режим в Ук раї -ні // Вибори і демократія – 2011. – № 3.

Поняття «історична пам’ять»через надмірне вживаннястає дедалі більш «розми-

тим» і дискусійним. Науковці сходять-ся на думці, що як такої пам’яті, як іминулого, не існує – це завжди певнаконструкція, результат інтелектуальноїдіяльності людей (пам’ять – це те, щолюди пам’ятають чи думають, що па -м’ятають!). В суспільстві існує безлічрізних пам’ятей, і пам’ять сама по собімножинна. Різні її прояви конфлікту-ють між собою, еліти і певні соціальнігрупи борються за пам’ять, за вплив насуспільство, адже формування пам’яті –це, по суті, формування ідентичності.

Серед різних визначень поняття«історична пам’ять» наведемо те, щойого запропонувала Марія Ферретті:історична пам’ять – це сукупність уяв-лень про минуле, яке у даному суспіль-стві, в даний історичний момент стаєдомінуючим і утворює дещо на кшталтприйнятого та розділеного більшістю«здорового глузду», довкола якогостворено певний консенсус. Пам’ять –це одне з джерел національної ідентич-

ності, почуття приналежності до певно-го суспільства, яке завдяки цим загаль-ним місцям і міфам впізнає себе успільному минулому, а значить і всучасному1.

Війни посідають особливе місце улюдській пам’яті, причому і з поразок, із перемог, і навіть з травматичних тагеноцидних подій завжди користують-ся творці національних та ідеологічнихміфів.

Ми живемо у світі, який значноюмірою сформувався під впливом Другоїсвітової війни. З нею пов’язані і Ялта(як певний світопорядок), і Нюрнберг(як юридичний прецедент щодо пока-рання військових злочинців), і холоднавійна (як політико-ідеологічне протис-тояння між Сходом і Заходом, комуніз-мом і демократією). Практично кожна здержав – учасників Другої світовоївійни і навіть тих, які не брали в нійучасть, має свою модель пам’яті цієївійни. Нерідко ця пам’ять роздвоєна іконкуруюча2.

Коли ми задаємося питанням: якийвплив справила війна на Україну, чи

203

Владислав Гриневич

Війна за війну: політика пам’яті

Другої світової війни в сучасній Україні

Due to its overuse, the concept of «historical memory» is becoming ever more washed out anddebatable. Scholars agree that memory and the past do not exist per se – they are always a specif-ic construction, a result of human intellectual activity (memory is what people remember or thinkthey remember!). There is a wide range of different memories within a society, and memory is inher-ently multi-faceted. Its different manifestations conflict with each other, elites and certain socialgroups fight over memory, over its influence on society, because the formation of memory is essen-tially the same as the formation of identity.

204


стала вона принципово новим досвідомдля українців, відповідь буде однознач-на: цей вплив був величезним і дужевагомим. Україна значно розширила своїкордони, збільшила розміри території ікількість населення, стала членом іодним із засновників ООН. Водночаспоряд з Польщею і Білоруссю Українаподіляє сумну першість за втратамисвого населення. Безпо во ротні втратизабрали кожного шостого мешканцякраїни. Не має родини, яка б не постраж-дала в той чи той спосіб під час війни.Тож, кожна родина має свій досвід іпам’ять війни: радянська і ні мецька(румунська) окупації, колаборація і опіртоталітарним режимам, евакуація врадянський тил і примусова праця вНімеччині, служба у вермахті чи Чер -воній армії, боротьба у лавах УПА, емі-грація, депортація, сталінські і гітлерів-ські концтабори, і багато іншого.

На досвід війни наклали свій відби-ток і політичні процеси. На тлі доволіширокого спектру альтернативних по -літичних моделей, запропонованих ук -раїнцям у цей час, поглибились світог-лядні розбіжності між прихильниками іпротивниками комуністичного режиму,симпатиками «радянського проекту» іукраїнської самостійної держави. Пись -менник Василь Барка словами одного ізсвоїх літературних персонажів відзна-чив, що «німці дискредитують ідеювизвольного походу проти комуністич-них душогубів»3. Натомість перемогазміцнила сталінізм в Україні. Зда ва -лося, він всесильний, повсюди сутній івсемогутній, і йому нема альтернативи.

Етнічно Україна стала більш гомо-генною. Ландшафт пам’яті звузився – знього внаслідок трагічних подій –Голокосту, депортацій, етнічних чистоктощо зникли євреї, поляки, німці, крим-ські татари з їхніми трагедіями. Післявійни до України мігрували сотні тисячросіян, які принесли доволі відмінну

від української модель пам’яті війни.Вплив війни на ідентичність можнаохарактеризувати як дуалістичний – зодного боку вона прискорила русифіка-цію і водночас сприяла посиленнюнаціональної свідомості українців.

У загальній канві воєнної пам’ятіУкраїна виконала багато ролей, часомдіаметрально протилежних: вона –жертва сталінської і гітлерівської оку-пації, вона – країна опору двом тоталі-таризмам, вона «колаборант» і країна–переможець та засновник ООН, вонавдруге програла боротьбу за незалеж-ність і національну державність.

Таке різноманіття ролей робитьнаразі Україну мікрокосмом зіткненняколективних пам’ятей війни та її спад-щини, а також стратегічним просторомдля боротьби за ідентичність. В цій роз-маїтості вирізняється (з певними моди-фікаціями) дві основні конкуруючімоделі історичної пам’яті – українська(самостійницька) і пострадянська (ма -ло російська). Чи, як дотепно їх назвавМикола Рябчук, УкраЇнська і УкрАин -ская. Ці моделі пам’яті відбивають різніукраїнські ідентичності. Перша налаш-тована на творення незалежної, зорієн-тованої на Європу демократичної дер-жави, інша – плекає проросійські сим-патії і ностальгує за СРСР.

Війни зазвичай впливають на форму-вання ідентичностей: перемоги підвищу-ють національний дух і з’єднують нації,поразки їх деморалізують та провокуютьпевні корекції. Здебільшого цим остан-нім переймаються ті країни, що програ-ли війну, адже в своїй поразці вонишукають хиби, які слід підправити(красномовними прикладами тут висту-пають колишні країни гітлерівськогоблоку і Японія). Натомість СРСР бувпоодинокою країною серед переможців,яка прагнула використати війну дляпереробки своєї ідентичності. На змінуреволюційному (інтернаціональному)

205

В. Гриневич. Війна за війну: політика пам’яті Другої світової війни...

міфу Великої жовтневої соціалістичноїреволюції прийшов міф Великої вітчиз-няної війни, рясно замішаний на росій-ському патріотизмі – націоналізмі. ВРадянському Союзі пам’ять війни сталане носієм демократичних цінностейантифашизму, як це було на Заході, аносієм традиційних націоналістичнихвартостей, які були прикрашені соціаліс-тичною риторикою. Принципи свободибуло замінено героїзмом і жертовністюрадянського народу. Навіть жахливілюдські втрати, за які не останньоюмірою несло відповідальність самерадянське військово-політичне керів-ництво, спочатку замовчувалися, а зго-дом стали предметом особливої погорди– мовляв, саме ми понесли в минулійвійні найбільші втрати в світі!Оспівувалися відродження моці тавелич Радянського Союзу та непогріши-мість самого генералісимуса. Па радоксперемоги полягав і у тому, що вона булавикористана Сталіним для посиленнясвоєї влади, а звитяжна боротьба радян-ських людей проти фашистів призвеладо іще більшого придушення свободи вСРСР. Росій ський письменник ВасильГроссман у романі «Життя і доля» пока-зав, що перемога над фашизмом – без-умовно, необхідна – одночасно сталаперемогою Сталіна і тоталітарної радян-ської держави, початком нової війни міждержавою і народом. Як зазначає з цьогоприводу Клаус Штедтке: «Цього разународ веде боротьбу проти влади тоталі-таризму у власній країні, і бій цей, воче-видь, ще зовсім не закінчений – навітьпісля розпаду Радянського Союзу»4.

Отже, радянська пам’ять війни не -роз дільно пов’язана зі сталінізмом, якнеподільними в цій пам’яті стали свобо-да і гніт.

Від Сталіна до Незалежної України

Особливість творення міфу Великоївітчизняної війни полягала у тому, що

він формувався «зверху» з ініціатививлади, яка поверталася на звільнені віднімецької окупації території і яка маланаміри використати його задля своєїлегітимації. Першим завданням творен-ня радянського міфу було витіснення(забуття) негативної пам’яті про війну –нелояльність до радянської влади у1941р., масову здачу в полон, дезертир-ство, співробітництво з німцями у рокиокупації, боротьбу УПА тощо.

Не випадково саме в Україні, дерівень нелояльності виявився чи ненай вищим, сталінська влада розпочалацілеспрямовану кампанію щодо ком-меморації і меморіалізації війни. На -кази і постанови ЦК КП(б)У визнача-ли де, скільки, які пам’ятники встано-вити, які пам’ятні дні відзначати, якихгероїв ушановувати і яких ворогівшельмувати.

Апофеоз творення радянського міфуприпав на «період застою», коли запа-нувала абсолютно викривлена модельпам’яті, створена партійними ідеолога-ми і відтворена представниками радян-ської науки і мистецтва. У кінцевомувигляді «міф Великої вітчизняноївійни» являв собою таку собі сумішнапівправди, неправди і суцільнихбілих плям. Власне саме на цю спадщи-ну спираються сучасні прихильникирадянської моделі пам’яті 5.

Для альтернативної українськоїмоделі пам’яті війни не лишилося місцяна батьківщині – вона формуваласяпоза межами України, в діаспорі. Зодного боку, антикомуністична візіявійни була відбиттям двополюсногосвіту та інтегральною частиною супер-ництва супердержав. Однак антикому-нізм і антисталінізм української діас-порної моделі пам’яті проростав нестільки з політичної кон’юнктури. Вінформувався «знизу», від індивідуаль-них і групових моделей пам’яті, які збе-реглися у тих, хто боровся зі сталініз-

206


мом у роки війни і не сприймав йогоідеологічних міфів. Українські пись-менники з діаспори відтворили зовсімвідмінну від радянської українськупам’ять про війну. Киянин Ф. Пігідо-Правобережний, автор мемуарів «Ве -лика вітчизняна війна», поставив підсумнів доцільність такої назви минулоївійни6. Докія Гуменна першою з україн-ських письменників описала в повісті«Хрещатий яр» Київ часів окупації ітрагедію Бабиного яру7, а волинянинУлас Самчук – боротьбу УПА. ВасильБарка – колишній доброволець-черво-ноармієць, вийшов на певні узагальнен-ня досвіду війни, визнавши у романі«Рай» рівнозначну злочинність сталін-ського і гітлерівського режимів. «Мож -ливо, – писав він, – війна ударить яккриця або кремінь, аж іскри посиплють-ся і обпалить очі всім, що байдуже див-ляться на боротьбу; посиплються на всікінці, примусять вибирати: з ким ти?Кому служить душе твоя, небу чипеклу? Отут то й є!: вибрати трудно, бото – «два чоботи – пара»: московський іберлінський. Хто з українців битиметь-ся проти червоної смерті, – матиме ра -цію; хто битиметься проти чорної – тежматиме рацію; як також і той, хто бити-меться проти обох. Лише той не матимерації, хто проголосить «моя-хата-зкраю» найвищою мудрістю земною»8.

Попри наявність в післявоєнномудіаспорному середовищі елементів ет -но фобії та антикомунізму, це булапам’ять, яка на відміну від застиглогорадянського міфу постійно змінювала-ся і трансформувалася. При цьому нанеї впливав не лише український націо-налізм, але й західна ліберальна демо-кратія. Квінтесенцією моделей цієї па -м’яті стали праці північноамерикан-ських істориків Б. Кравченка, О. Суб -тельного, Р. Магочі та ін. Саме вонизадали тон сучасним українським до -слідженням, зокрема і з Другої світової

війни. Від попередньої моделі жертов-ної боротьби українців на два фронтипроти тоталітарних імперій, в якій буввідсутній будь-який самокритичний інегативний наратив, вона еволюціону-вала до демократичної, державницькоїта водночас полікультурної і поліетніч-ної моделі.

Проблема української історичноїпам’яті набула актуальності в моментпостання незалежної української дер-жави. Власне «пам’ять» сама виступилапотужною зброєю у боротьбі за неза-лежність. Як тільки в період перебудо-ви і гласності комуністична владапослабила свій вплив – альтернативнімоделі заявили про своє існування. Відтого часу боротьба між пострадянськоючи проросійською і різноманітниминаціональними моделями (демократич-ними і не демократичними) триває досі.

Етапи формування політики пам’ятів незалежній Україні чітко пов’язані зособливостями президентського прав-ління. Президент Л. Кравчук, колишнійзавідувач ідеологічного відділу ЦККП(б)У, дотримувався своєрідної так-тики «бігу між крапельками дощу» інамагався дистанціюватися від крайно-щів комунізму і націоналізму. Він праг-нув не торкатися складних і болючихісторичних тем, що могли б знервуватиРосію, складений в переважній біль-шості з колишніх комуністів парламент,а також і по суті розколоте суспільство.Тож, фактично поза увагою Пре зиден -та, як і Парламенту, пройшли і 50-річчяУПА, і роковини Голодомору. Що -правда, на рівні шкільних підручниківстара модель війни зазнала кардиналь-них змін – передусім через введення удискурс теми УПА, а також рівнознач-ного засудження сталінізму і гітлериз-му. Зауважимо, що Міністерство освітивиступало у цей час одним із найбільшдієвих та ефективних інститутів прове-дення українізації.

207


Президент Л. Кучма, хоча і багатоговорив про важливість відновленняісторичної пам’яті, повернення до дже-рел національної ідентичності, відрод-ження національних традицій тощо, вреальності мало що робив у цьому на -прямі. Замість інституалізації тра ди -цій них українських свят і традицій,офі ційна влада в той час намагаласяприлаштувати до них радянські. Л. Куч -ма, повернув виведені раніше з держав-ного ужитку День захисника батьків-щини 23 лютого. З 2003 р. було віднов-лено традицію поздоровляти з 1 травня.Л. Куч ма запровадив також і новесвято – День партизанської слави. Воновідзначалося 22 вересня, тож виразнопередувало Дню УПА 14 жовтня. З1 жовтня 2004 р. Президент запровадивще й День ветерана. За календаремООН цей день відзначався як Деньлюдей похилого віку – тих кому за 65 –і не мав такої виразної політичної коно-тації, як це було в Україні.

Українізація старого міфу війни від-бувалася шляхом героїзації звитяги іжертовності українців у складі Чер -воної армії. Водночас замовчуваласяборотьба ОУН і УПА. Культ перемогине лише не було скасовано, але він одер-жав легітимну підтримку, коли з ініціа-тиви комуністів було прийнято законпро Велику вітчизняну війну. У 2000 р.,під час святкування 55-річчя ПеремогиВерховна Рада України з поданняОрганізації ветеранів України прийня-ла Закон України «Про увічнення Пе -ремоги в Великій Вітчизняній війні1941–1945 років». День Перемоги буловизнано офіційним державним святомУкраїни, що мало зберегти радянськуритуальну символіку. Водночас законобійшов мовчанкою «хвору тему» пророль і місце в минулій війні бійцівУПА. З урахуванням того, що новоїукраїнської концепції історії війни так іне було створено, а стара радянська

виявилася наскрізь сфальшованою,парадоксальним виглядало прописане вЗаконі положення про «недопущенняфальсифікації історії Великої Віт чиз -няної війни в наукових дослідженнях,науково-методичній літературі, підруч-никах та засобах масової інформації»9.

Політика пам’яті за президентаЮщенка: у пошуках ідентичності

та консолідації

2004 р. суспільство продемонструва-ло мобілізаційну активність на основірегіональних, національних і соціо-культурних ідентичностей. Гаслами По -маранчевої революції та Майдану, «денаціоналізм (за словами З. Бже зин сь -кого) обійнявся з демократією», було«дати Україні першого українськогопрезидента». У цьому проглядався за -клик до відродження української істо-ричної пам’яті.

Політика пам’яті за президента Вік -тора Ющенко не лише значно активізу-валася, але й почала набувати систем-ного характеру. Крім спеціально утво-реного для її проведення Українськогоінституту національної пам’яті (2006),тим чи іншим чином до формуванняполітики пам’яті були причетні Адміні -страція Президента, Служба безпекиУкраїни, а також Міністерство освіти інауки України, Міністерство культури ітуризму України, Міністерство закор-донних справ України, Державний ко -мітет архівів України, Державний комі-тет телебачення і радіомовлення Украї -ни, Державний комітет України у спра-вах національностей та релігій, Дер -жавний комітет України у справах вете-ранів, обласні та міські держані адмі-ністрації тощо. Перші спроби окресли-ти завдання щодо формування націо-нальної пам’яті зустрічаються у текстіПрограми діяльності Уряду «Україн -ський прорив: для людей, а не політи-ків», затвердженої постановою Ка -

208


бінету Міністрів України (№ 14 від 16січня 2008 р.). Програма містить окре-мий розділ «Відновлення та збережен-ня національної пам’яті Українськогонароду»10.

У виступах Президента В. Ющенкачастота звернень до історії була най-більшою за його попередників, а репер-туар використаних подій, фактів, пер-соналій – більш широким11. Наголос надіяльності національно-визвольногоруху став стрижнем нової моделі істо-ричної пам’яті, а ОУН і УПА виступалиодним із його найхарактерніших репре-зентантів. В. Ющенко першим привітавкраїну з 63-річчям УПА. Він офіційновизнав український повстанський рух(Указ президента про «Про вшануван-ня учасників боротьби за незалежністьУкраїни у XX столітті» від 28 січня2010) і присвоїв знання Героя УкраїниРоманові Шухевичу (2007) і СтепановіБандері (2010).

Водночас в епіцентр політики па -м’яті Президента В. Ющенка потрапилатема злочинів тоталітарної системи тасталінських репресій. Найбільш важли-вим набутком цього стало визнанняукраїнським парламентом Голодоморугеноцидом українського народу. В цьо -му контексті зрозуміла логіка відкриттяу Києві Музею радянської окупації,ряду музеїв та меморіалів жертвам ста-лінських репресій: Биківні (Київ), Де -м’я нова Лазу (Станіславщина), тюрмиЛонського (Львів), а також творення уЛьвові музею визвольної боротьби. Вцілому, сталінський СРСР поставав уЮщенковій моделі пам’яті імперією,яка чимало шкоди завдала Україні.Відповідно Президент говорив проколоніальний статус України, характе-ризував її як країну посттоталітарну,постколоніальну і постгеноцидну12.

Трагедія України доби Другої світо-вої війни розглядалася крізь призмузлочинів двох тоталітарних режимів.

Освенцим і Гулаг, Голокост і Голодоморпрямо порівнювалися. Голокост впершевводився в дискурс війни у контекстісвята Перемоги 9 травня. Раніше пронього згадували лише під час вересне-вих церемоній у Бабиному яру. За час-тотністю історичних меседжів у звер-неннях Президента у 2006 р. Голокостобійняв 4-е місце, пропустивши напе-ред Другу світову війну, Голодомор татему сталінських репресій і депортацій.Одним з останніх своїх указів Пре -зидент надав статус національного істо-рико-мемориальному заповіднику «Ба -бин яр». (24 лютого 2010)13. Слід, однак,наголосити, що при цьому Голокостніколи не розглядався у контексті учас-ті у ньому українців.

Президент В. Ющенко згадував та -кож і про депортацію кримських татар.Польсько-українські зустрічі на вищо-му рівні мали на меті обговоренняскладних проблем Волинської трагедії.Тож, Ющенкову модель історичної па -м’яті навряд чи можна називати націо-налістичною. Адже вона формуваласяна принципах полікультурності і взаєм-ної толерантності.

І все ж не можна не помітити, що цяукраїнська модель пам’яті про Другусвітову війну залишалася гібридною.Вона плекала і назву «Велика вітчизня-на війна», і свято Перемоги 9 травня, ірадянсько-російську символіку тощо.До неї також було щільно імплантованоелементи радянської героїчної ритори-ки про Велику вітчизняну війну – дале-кі від об’єктивного осмислення події. Усвоїй політиці щодо пам’яті війниВіктор Ющенко продовжив спробиукраїнізації міфу Великої вітчизняноївійни. Це проявилося, зокрема, в надан-ні звання Героя України (посмертно)Олексію Бересту – українцю, що разоміз грузином Кантарією і росіяниномЄгоровим брав участь у встановленніпрапора перемоги над рейхстагом.

209


Радянська символіка згідно з указа-ми Президента стала офіційною під чассвяткування 9 травня. Георгіївськастрічка і російські пісні стало супровод-жували цей день з 2008 р. Пара док -сальним виглядало також і те, що самепісля Помаранчевої революції назва«Велика вітчизняна війна» повернула-ся до шкільних підручників. Це сталосяпередусім завдяки старанням союзни-ків помаранчевих соціалістів, від якихдо уряду увійшов міністр освіти Ста -ніслав Ніколаєнко.

Відносно формування моделі па -м’яті Другої світової війни Ющенкакритикували як зліва, так і справа; як зарадикалізм, так і за його відсутність.Проте слід зазначити, що все це відбу-валося в Україні на тлі гострих внут-рішніх і зовнішніх конфліктів. Внут -рішні були зумовлені різними україн-ськими ідентичностями, на конфліктіяких грали різні політичні сили. У шир-шому плані – це був світоглядний, циві-лізаційний конфлікт щодо проблемивибору між Сходом і Заходом, міжукраїнською і російською культурою, втому числі і політичною. Тут все викли-кало конфронтацію – визначення геро-їв і ворогів, знаків і символів, традиційтощо.

Об’єктивно політика пам’яті, що їїздій снював Президент В. Ющенко, за -гострювала стосунки з Росією. Ос тан -ня, крім економічної (газової) гегемо-нії, виразно прагне відновлення свогополітичного і культурного (цивіліза-ційного) домінування на пострадян-ському просторі, і Велика вітчизнянавійна відіграє тут значну роль. Триваламай же неприхована «інформаційнавійна» між державами, в якій булизадіяні адміністрації президентів, мі -ністерства закордонних справ, ФСБ іСБУ, ЗМК тощо. До неї залучиласьтакож Росій ська православна церква.Московський патріарх Кирил визна-

чив під час одного зі своїх візитів доКиєва, яких героїв треба шанувати:тих, «які об’єднують, а не роз’єднують»два народи. Але, за іронією долі, тво-рять наші відмінні ідентичності самі тігерої, які роз’єднують.

Внутрішній опір та опозиція до полі-тики пам’яті Президента В. Ющен кана справді не були інтелектуальнодужими. Комуністи використовувалистару радянську риторику, як, власне,і Партія регіонів. Останні оспівувалиперемогу у роки Великої вітчизняноївійни, добра над злом, і не критикува-ли тоталітаризм-сталінізм. Водночас«контр пам’ять» в Україні, на кшталтінтернет-сайтів типу «Анти-оранж»мали деструктивну роль, бо виступалине захисником свободи за М. Фуко, а грунтом для створення негативнихстереотипів та суспільного протисто-яння14.

Щодо впливу на суспільство політи-ки пам’яті В. Ющенка, то згідно з соціо-логічними опитуваннями можна стверд -жувати, що вона мала певний результат.Там, де провадилася цілеспрямованаробота, намітилися зміни. Відповідно,де нічого не робилося – змін не сталося.Так, Ющенко не робив спроб усунутинаратив Великої вітчизняної війни – ітут нічого не відбулося. Ставлення досвята перемоги і назви «Велика вітчиз-няна війна» – практично не зазнализмін. Більше половини населення Ук -раї ни підтримувало і цю назву, і свято.А ось щодо УПА зміни сталися. Так, у2009 р. більше половини опитуванихвже не ставилися до УПА вороже.Відносно Голокосту збільшилася кіль-кість тих, хто про нього знав і вважав цетрагедією України. Не є відкриттям, і цезнов підтвердило опитування, що схід-на і південна Україна, які перебуваютьпід впливом російських ЗМК і Партіїрегіонів, не сприймали нової моделіпам’яті війни15.

210


Вперед у минуле: історія Другої світової війни в офіційній політиці

пам’яті при Президенті В. ЯнуковичіОпоненти закидали В. Ющенкові,

що він своєю політикою пам’яті розко-лює країну. Але дії новообраного Пре -зидента В. Януковича у цьому відно-шенні виглядають не менш руйнівни-ми. Публічна відмова від визнанняГолодомору геноцидом, позбавлення задопомогою судів звання Героїв УкраїниС. Бандери і Р. Шухевича, відновленняпрактики помпезного святкування па -раду Перемоги, суспільне протистоян-ня довкола суперечливого Закону проЧервоний прапор у 2011 р. споруджен-ня, за мовчазної згоди верховної влади,пам’ятника Сталіну у Запоріжжі – усеце не внесло спокою в українське сус-пільство, а навпаки збурило його. І цене дивно, адже Ющенкову, справді небездоганну, хоча й послідовну політикувідмежування від комунізму і засуд-ження злочинів сталінської імперії натлі відродження українського націо-нального наративу, почала виразно за -ступати політика реанімації старої ге -роїзованої радянської спадщини на тліспроб розмивання української ідентич-ності російською.

Сучасна політика пам’яті є справ-жньою ахіллесової п’ятою діючої влади,і може мати для неї негативні наслідки.Власне, нині верховна українська владапросто не має концепції політики па -м’яті. Протягом більше півтора року цяполітика переважно будувалася на кри-тиці і нівелюванні дій Ющенка. Ши -рокого діалогу з культурною та інтелек-туальною елітою України уряд В. Яну -ковича не налагодив. Обидві ці сторонияк у прямому, так і у переносному сен-сах розмовляють різними мовами. Дотого ж, цей діалог немає кому вести,адже кадрова політика гуманітарногоблоку сама по собі є перешкодою дляцього і викликає занепокоєння громад-

ськості. Очевидно, що підбір кадрів вцій сфері здійснюється не стільки напринципах професіоналізму і компе-тентності, скільки на основі особистоїлояльності до президента та донецькогорегіоналізму. У всякому разі на рольмодератора такого діалогу сьогодні неможуть претендувати ані Українськийінститут національної пам’яті, ані Мі -ністерство освіти і науки, молоді таспорту України. А Гуманітарна рада, посуті, існує лише формально.

Серед усіх попередніх президентів,які виразно чи не дуже виразно заявля-ли про своє прагнення відроджувати іформувати українську ідентичність,Президент Віктор Янукович став пер-шим, який відверто продемонструвавабсолютну індиферентність і навітьворожість до цієї проблеми. Якщо бПартія регіонів сповідувала лібераль-но-демократичні цінності, можна булоб зрозуміти таку позицію принциповоювідмовою від «ідеології агресивногонаціоналізму». На зразок того, як інте-лектуали старої Європи критикуютьдоморощений націоналізм. Але в країні,де ще не сформована єдина політичнанація, де ідентичність така субтильна,що часом її важко визначити, де реаль-но існують ризики сепаратизму і розпа-ду, важко зрозуміти подібну логіку. Таж сама стара Європа, попри всі лібе-ральні віяння, лишається суцільнонаціоналістичною і ніхто не прагне роз-мивати на догоду сусідам свою етнічнуідентичність. Тож відмова від україн-ського культурного націоналізму нія-ким чином не пов’язана з прагненнямнової влади наслідувати європейськіцінності. Можливо, для частини росій-ськомовного населення, яке за радян-ських часів і вже незалежної Україниспокійно обходилося без українськоїмови та без української історії, спробиЮщенка «українізувати» країну ви -глядали некомфортно. Але і для бага-

211


тьох українців – намагання нової вла -ди зно ву «перезавантажити пам’ять»ви глядають як замахи на їхню самість,як справжня «внутрішня окупація» –таке собі оволодіння владою групоюменшості, соціальне становище, свідо-мість та інтереси якої прямо супере-чать більшості.

За останні майже два роки післяпоразки на виборах Помаранчевоївлади у політиці пам’яті спостерігаємокардинальні зміни. У посланні прези-дента Януковича до нації 2011 р. в роз-ділі про гуманітарну політику однимабзацом сказано, що ця політика знахо-диться лише у процесі формування, алеїї мета не роз’єднувати, а об’єднуватинацію.

Водночас нова влада послідовно по -вертає суспільство у старе радянсько-російське річище. Створюється вражен-ня, що ведеться цілеспрямованийнаступ на українську ідентичність, аджеголовних ударів зазнають такі цариникультури як мова, історія, коммемора-ційна і меморіалізаційна політика, осві-та тощо. Під приводом «відновлення»,буцімто «втраченої за помаранчевихчасів російсько-української дружби»,йде посилення російського чинника умас-медіа, теле- та радіоефірі, загалом укультурному просторі (була зробленанавіть невдала спроба перевести Украї -ну на московський час).

Всі відомства та інституції, якіактивно опікувалися проблемами па -м’яті за часів президента Ющенка,зазнали кардинальних кадрових змін, аподекуди і структурних перетворень.Приміром, Український інститут націо-нальної пам’яті, який при всіх недолі-ках і прорахунках у діяльності поступо-во ставав осереддям і приводним реме-нем нової політики історії – лише підтиском громадськості не було ліквідо-вано. Проте влада використала тут ста-рий як світ принцип: якщо хочеш щось

знищити – очоль це! Наразі УІНП під-порядковано Кабміну і перетворено,таким чином, на п’яте колесо у возі дер-жавного управління. Крім усього іншо-го, цей інститут морально не здатен зай-матися розбудовою української істо-ричної пам’яті, адже його очолив член-кореспондент НАН України В. Сол -датенко – до недавнього часу один ізідеологів Компартії України, який, зок-рема, брав безпосередню участь у ви -робленні її нової програми. Отже, ство-рилася ситуація абсурду: представникпартії, попередниця якої в XX століттявчинила жахливі злочини в Україні,очолив Інститут, прямим завданнямякого є викриття злочинів ко му ніс -тичного минулого. Нагадаю та кож, щоголовою Державної архівної службиУкраїни лишається комуністка ОльгаГінзбург, відома своїм висловлюваннямпро те, що повернення історичноїпам’яті «может навредить потомкам».

Не випадково, що реакція на призна-чення В. Солдатенка директором УІНПвикликала чимало роздратування у сус-пільстві. У мас-медіа з’явилися з цьогоприводу матеріали про «загрозу па -м’яті», «інститут пам’яті імені Альц -геймера» та «інститут національногозабуття».

За Президента Ющенка у проведен-ні політики пам’яті було активно задія-но Державно-галузевий Архів Службибезпеки України. Це відбувалося пере-довсім шляхом розсекречення йогофондів стосовних Голодомору, сталін-ських репресій та ОУН і УПА. За рокикерівництва істориком В. В’ятровичемАрхів СБУ став доволі відкритим, булопідготовлено його електронний ката-лог, вийшло чимало наукових видань,збірок документів і організовано виста-вок. На жаль, не вдалося довести докінця дуже важливий процес виведенняархівів, які мають виняткову історичнуцінність, з-під відома спецслужби.

212


Наразі публічність роботи архівусуттєво впала. Розсекречення фондівзагальмовано, питання про переданняісторичної частини до державних архі-вів не обговорюється. Натомість занепублічною інформацією нині готу-ється зміна чинного фахового керів-ництва архіву. З діяльністю самогоСБУ пов’язана скандальна справа істо-рика Руслана Забілого, коли за роботуіз документами за тематикою ОУН іУПА, котрі за визначенням не можутьбути державною таємницею, його нама-галися переслідувати та залякувати.Світова академічна спільнота стала назахист науковця і ця справа затихла.

Зазначимо також, що спеціальностворену з питань вивчення геноцидукримськотатарського народу у 2009 р.групу в СБУ Криму, вже розформовано.

Майбутнє ДГА СБУ виглядає не -певно. У жовтні 2011 р. на саміті СНД уСанкт-Петербурзі підписано угоду прозобов'язання країн-учасників узгоджу-вати політику розсекречення колишніхрадянських архівів. Досі кожна країнаСНД сама могла визначати, скількиправди про радянську владу маютьзнати її громадяни. Згідно з новою уго-дою без згоди країн-партнерів розсекре-чувати радянські архіви буде неможли-во. Такий крок пояснили «забезпечен-ням національної безпеки кожної з дер-жав-учасниць СНД» та «формуваннямєдиних підходів до перегляду секрет-них відомостей, засекречених у періодіснування СРСР». Україна, здається,наразі не має наміру підписати цюугоду. Але чи надовго такий стан збері-гатиметься?

Міністерство освіти і науки, молодіта спорту України, яке від початкуукраїнської незалежності виступалоосновним інструментом у розбудовіукраїнської ідентичності, з приходомВ. Януковича до влади опинилося вруках Д. Табачника – політика з специ-

фічною репутацією, відомого своїмиобразливими висловлюваннями щодогаличан, української інтелігенції, укра-їнської мови, ОУН і УПА, заперечен-ням Голодомору як геноциду тощо.Попри постійні скандали і перманентнімітинги з вимогою відставки, міністрзалишається у своєму кріслі. Політичніексперти розглядають цю персону яккреатуру Кремля, нав’язану ЯнуковичуМосквою. Українська інтелігенція реа-гує на міністра, як бик на червону ган-чірку. Зокрема чимало нарікань викли-кає його позиція щодо висвітленняісторії у підручниках.

Останнім часом в епіцентр увагипотрапляло декілька подій із підручни-ками. Згадаємо, приміром, про вихід ро -сійськомовного підручника для вишівП. Толочка «Очерки истории Украи -ны», про редагування старих і появунових шкільних підручників з історіїУкраїни та про проект спільного росій-сько-українського підручника, модифі-кованого пізніше в проект спільногоросійсько-українського посібника длявчителів історії.

Альтернативний до «помаранчевоїмоделі історії» підручник академікаП. Толочка, який буцімто писали п’ятьроків і не могли видати за часівВ. Ющенка через брак коштів, високооцінили всі антиоранжисти від кому-ністів до російських націоналістів. При -міром, газета «Комуніст» у своїй рецен-зії оцінила його як «повернення до істи-ни», та назвала один з розділів книги«відновленням історичної правди проВелику вітчизняну війну». Натомістьвідома дослідниця О. Русина, яка проа-налізувала лише «литовський» відрізокз усього масиву книги – «від стоянокнеандертальців до всевладдя регіона-лів» – звинуватила авторів у компіляціїз підручника історії Української РСР,політичній заангажованості та уперед-женості. «Це і є планка новітнього істо-

213


рієписання? – обурювалася рецензент-ка, – Омріяна «альтернатива» для сту-дентів і науковців? Чи тільки шлях до«покращення життя вже сьогодні» –коштом минулого, перетвореного наарену двобою з «алчными западнымисоседями»?

Серед не схвальних відгуків на цей«посібник», що з'явилися в Інтернеті,можна згадати ще матеріал КирилаГалушка із красномовною назвою«Парк радянського періоду». Луналитакож думки, що при подібному розвит-ку справ через рік-півтора слід очікува-ти від академіка П. Толочка «Ис торииМалороссии».

Щодо шкільних підручників, то вних почали вносити правки. Приміром,з підручника 5 класу В. Мисана (та ін.)було вилучено героїв Крут, Україн -ських січових стрільців, антинімецькудіяльність УПА. Без відома авторівбуло усунуто згадку про Помаранчевуреволюцію та Вибори 2004 і 2010 рр.Найбільш вражаючим була для В. Ми -сана вимога поміняти фото Р. Шу -хевича на С. Ковпака і дописати, що за -гони УПА воювали проти радянськихвійськ і партизанів. А те, що вони вою-вали проти німців – викинути. Назагалавторові запропонували внести правки,які покликані були сформувати у шко-лярів «неагресивний образ Росії».

З вересня 2011 р. школярі вивчаютьісторію за новими підручниками. Спо -чатку конкурс Міносвіти виграликниги трьох авторів – професорів Оле -ни Пометун, Олексія Струкевича іСтаніслава Кульчицького, але останню,під приводом «браку коштів», раптовозняли з держзамовлення. Можна від-значити, що відносно Другої світовоївійни правки робилися більш-меншобережно. Разом із тим Велика Віт -чизняна війна знов «заступила» Другусвітову, а ОУН і УПА стали умовноприсутніми темами. Зник також термін

«Помаранчева революція» (бо, як кажеО. Пометут, такої не було) і до мініму-му скорочено опис цих подій.

Доволі нервово в жовтні 2010 рокубуло сприйнято у суспільстві повідом-лення міністра освіти Д. Табачника простворення робочої групи з підготовкиспільного українсько-російського під-ручника для вчителів історії. Про цедомовилися обидва міністри – росій-ський і український. Один з керівниківгрупи – директор інституту Всесвітньоїісторії РАН Е. Чубарян повідомив, щоміж сторонами вже існує домовленість:«істориків-екстремістів» до написаннякниги не залучати. Така умова свідчитьпро те, що до альтернативної точки зоруне будуть дослухатися.

Крім діяльності зазначених інститу-цій, збурення у суспільство несутьтакож законодавчі ініціативи ВерховноїРади у галузі політики пам’яті. Важкооцінити їх інакше, як недолугі, неком-петентні, а подекуди свідомо провока-тивні. Скандальною подією стало свят-кування 9 травня 2011 р. Дня Перемогиу Львові, яке вилилося у зіткнення.Напередодні український парламент зініціативи комуністів та Партії регіонівухвалив закон, який передбачав офіцій-не використання червоного прапора пе -ремоги поруч із державним прапоромпід час урочистостей, пов’язаних з Ве -ликою Вітчизняною війною 1941–1945років. Це викликало доволі бурхливуреакцію. Експерти оцінили Закон «Пропрапор перемоги» як пряме запозичен-ня з російського законодавства, спеку-ляцію на ветеранах і такий, що сприяти-ме посиленню конфронтації у суспіль-стві. Міські ради Івано-Франківська таЛьвова заборонили вивішувати у цихмістах на День Перемоги прапори ізрадянською символікою. Натомість, ізсхідних регіонів до Львова поїхали«ветерани» з метою «розгорнути черво-не знамено». Все це уперше за роки

214


незалежності України призвело до пря-мого фізичного насильства у Львові.Президент Янукович підписав цей указтільки 21 травня, коли святкування вжеминули.

Невдовзі підтримана ВерховноюРадою ідея народного депутата від ре -гіонів Недоші про відзначення 22 черв-ня роковин початку німецького нападуна СРСР також ледь не призвела дозіткнень. Верховна Рада прийняла рі -шення «зупинити» Україну у цей деньна одну хвилину і гудіти у всі сирени начесть пам’яті про загиблих. Чомусьподібна думка не з’явилася у депутатівщодо відзначення роковин Чорнобиля,що було б важливішим і доцільнішимдля України, або щодо 1 вересня 1939ро ку – дня, коли почалася Друга світо-ва війна. Але ж 22 червня українськимзаконодавством вже давно офіційновизнано Днем жалоби і скорботи зазагиблими. Це дещо нагадувало ситуа-цію з прапором. І раніше прапор Пе ре -моги використовували в урочистостяхна 9 травня, і це нікого не обходило,поки влада своїм законом не приверну-ла до нього увагу. Непродуманим рі -шенням влада спробувала перетворитичервоний прапор на державний символі, зрозуміло, збурила цим суспільство.

Виглядає так, що через парламентна законодавчому рівні цілеспрямова-но намагаються протягнути в україн -ське су спільство старі сталінські моде-лі пам’яті війни, які наразі відроджу-ються у Росії. Красномовним прикла-дом тут є і постанова до 65-річчяНюрнберзького трибуналу, яку з іні-ціативи регіоналів, комуністів і блокаЛитвина Верховна Рада прийняла уквітні 2011. В ній, слідом за Росій сь -кою думою, Рада виступила протипорівняння Сталінської імперії з Тре -тім рейхом. Верховна Рада заявила, щовона вважає аморальними спробипокласти на Радянський Союз однако-

ву з нацистською Німеччиною відпові-дальність за розв'язання Другої світо-вої війни. Йдеться передусім про те,щоб виставити винуватцями початкувійни захід, а не сталінський СРСР,реабілітувати пакт Ріббентропа – Мо -лотова та вибілити самого Сталіна. Упостанові висловлена «стурбованість іпротест проти спроб деяких політиків,громадських діячів, політичних органі-зацій і рухів применшити історичнезначення для України міжнародноговійськового трибуналу в Нюрнберзі(Німеччина)» та засуджується «ви -прав дання колабораціоністів».

Водночас, крім засудження «чужихгероїв», регіонали намагаються реабілі-тувати і популяризувати «своїх». Ужовт ні 2011 р. ВР прийняла проект по -станови, що його ініціював голова фрак -ції ПР Олександр Єфремов про святку-вання на державному рівні 70-річ чя здня створення (28 вересня 2012 р.) під-пільної молодіжної організації «Молодагвардія». Здається тут також справа нелише у дитячій ностальгії та ра дян -ському менталітеті ре гіо налів. У перелі-ку заходів, які планується провести, крімтрадиційних ремонтів музеїв і пам’ятни-ків, привертає увагу перевидання ро -ману К. Фадє єва, який давно вже визна-но сфальсифікованим і написаним піддиктовку Сталіна. Лише за часів Путіназ метою виховання патріотизму цейтиповий взірець соціалістичного реаліз-му почали перевидавати в Росії, а наразіпланують зробити це і в Україні. Перед -ба чається також й організація демон-страції по телебаченню фільму «Молодагвар дія».

Подібна конфронтація ідентичнос-тей, що підживлюється владою, прогля-дається і у практиці меморіалізації.Приміром, відвертою демонстрацією несприйняття на сході країни Ющенковоїполітики реабілітації націоналістичнихгероїв стало встановлення пам’ятників

215


«жертвам УПА», під якими розуміють-ся ті цивільні і співробітники НКВСсхідняки, які загинули під час встанов-лення радянської влади у західномурегіоні.

14 вересня 2007 р. на центральнійплощі Сімферополя відкрили першийподібний пам’ятник, присвячений«жерт вам радянського народу, що впаливід рук посібників фашистів» ОУН іУПА – «Постріл у спину». Наразі тен-денція до мультиплікації цієї ідеї збері-гається. Подібні пам’ятники стали з’яв -лятися у селах Сумщини – на батьків-щині президента Ющенка. Пам’ятникрадянським громадянам – жертвамУПА відбудували у травні 2010 року вЛуганську. Останній має відверто про-вокативний і конфронтаційний харак-тер. До такої майстерності у пробуд-женні «науки ненависті» не підіймали-ся навіть радянські ідеологи. Тут задія-ні всі можливі емоційно-пропаганди-ські прийоми впливу на свідомість, щобпосіяти ненависть і ворожнечу до «по -сібників з ОУН-УПА» – мати з заплю-щеними очима, прив’язана до дерева,дитина, що тягне до неї рученята,зв’язаний «захисник-чоловік». На від-критті монументу, крім місцевої адмі-ністрації, були присутні голова фракціїПартії регіонів О. Єфремов і гість зМоскви К. Затулін.

У Донецьку антиупівську тему роз-винули шляхом встановлення пам’ят-ника«вбитому бандерівцями» генералуМ. Ватутіну.

Ще більш радикальною антитезоюукраїнській пам’яті стали спроби у рядісхідних областей відродити культСталіна. Так, у Запоріжжі був встанов-лений без дозволу місцевої влади бюствождя. Згодом під час прокурорськоїперевірки він виявився «оздобленнямбудівлі» офісу, а не пам’ятником. Уноворічну ніч 2011 року бюст Сталінапідірвали активісти молодіжної націо-

налістичної організації «Тризуб», якізгодом були притягнені до криміналь-ної відповідальності за тероризм.

Радикалізм відносно офіційної полі-тики пам’яті виявляють не лише пред-ставники таких правих партій і рухів як«Свобода», «Тризуб», «КУН» та ін., алей футбольні вболівальники фан-клубів.Після того як 2 серпня 2011 р. Вищийадміністративний суд України остаточ-но позбавив звання Героїв України Р. Шухевича і С. Бандеру 7 серпня 2011 р. під час матчу у Києві «Динамо» –«Карпати» української футбольноїпрем’єр-ліги керівництво дало наказохоронцеві стадіону «Динамо» знятирозвішені львівськими уболівальника-ми банери із зображенням Бандери іШухевича. Спроби охоронця виконатицей наказ призвели до його побиття ікиївськими, і львівськими фанами. Прицьому вони вигукували гасла: «СлаваУкраїні! Героям Слава! Шухевич іБандера – герої України». Закінчилосяце спільним скандуванням стадіонускандальної частівки «Спасибо жите-лям Донбаса…», вигукування якої,схоже, стає традицією. Невдоволенийгул вболівальників раз у раз супровод-жують виступи В. Януковича при від-критті стадіонів до Євро-2012 і на фут-больних матчах. Так було при відкриттістадіону «Олімпійський» 11 листопа-да, пізніше під час товариського матчуНімеччина – Україна, а при відкриттіЛьвівського стадіону свистіли під частрансляції запису президентськогозвернення.

Назагал Президент і його адмініст-рація зайняли оригінальну позицію уцарині політики пам’яті. Штучно ство-рюється ситуація, де немовби Пре -зидент демонструє одне ставлення дотієї чи іншої історичної події, а суди –протилежне, і Президент наче судовимрішенням підкорюється. Так було, на -приклад, коли ішлося про спробу зро-

216


бити з червоного прапора ледь не дер-жавний символ сучасної України.Президент пообіцяв ветеранам війнипідтримати відповідний Закон, алепотім підкорився Конституційномусуду, який важливі «деталі» цього За -кону таки визнав не конституційними.Схожа ситуація з скасуванням званьГероїв України. Президент пообіцяв,зокрема російським партнерам, розіб-ратися з Бандерою і Шухевичем. Далі в«гру» вступає нікому невідомий дріб-ний юрист з Донецька, який сміливобере на себе функцію коректора офіцій-ної політики пам’яті української держа-ви. Місцевий суд підтримує цього гро-мадянина, підтримує його і Вищийадміністративний суд України. А Пре -зидент у всій цій історії наче перебуваєв стороні, він не бере у цьому жодної«участі». Нехай собі «націоналісти»нарікають на суддів і донецького юрис-та, однак ніхто не нарікатиме наПрезидента, який касує рішення свогопопередника.

У всіх цих випадках виходить, як увідомій казці Г.-Х. Андерсена про плат-тя «голого короля». Але як те плаття«не прикрашало» короля, так і ці воче-видь політично вмотивовані суддівськірішення лише дискредитуватимуть іпрезидентську владу, і судову систему,яка в очах пересічного українця, на пре-великий жаль, усе виразніше перетво-рюється на таку собі філію з обслугову-вання інтересів однієї з політичних сил.

Тиск на свободу слова у ЗМК і сво-боду думки у науці стає дедалі всебільш виразним. Звісно заяви і наказивлади не можна так просто проігнору-вати вчителям і науковцям. Вчителізанепокоєні змінами у історичній осві-ті, не знають як їм наразі викладатиісторію. Щодо науки, то реєстр замов-лених державою дослідницьких тембезперечно зазнаватиме змін. Деякі зних, відповідно до «нового курсу», за

умов продовження теперішньої офіцій-ної політики пам’яті можуть стати нелише «не престижними», але й «кар’єро -небезпечними» – передовсім це темаГолодомору, ОУН і УПА.

Водночас, реванш біло-голубих наісторичній ниві веде до поверненнятакого ганебного явища радянськихчасів, як цензура і самоцензура. Сліднаголосити, що питання не стільки уцензурі, скільки у самоцензурі. Пере -страховування на кшталт «аби чого невийшло», «самі знаєте яка наразі полі-тична ситуація…» вкрай небезпечне,адже воно веде до деморалізації науков-ців, для яких свобода думки має бутинайважливішою цінністю. Чиновники ібюрократи від освіти і науки вже поча-ли змінювати вітрила і налаштовуютьсяна інший курс. Один академічний жур-нал замовив мені статтю про сучаснуполітику пам’яті, яку потім відмовивсядрукувати.

Загалом особливість політичноїкультури сучасної влади полягає утому, що вона не враховує альтернатив-ні думки, не йде на поступки опозиції тане рахується із суспільною думкою. Натлі стрімкого падіння рівня життя ізубожіння переважної більшості насе-лення тиск на національні почуттяукраїнців додає напруги й сприяєподальшій радикалізації настроїв у сус-пільстві. А політику пам’яті можна оха-рактеризувати як спроби затягнутиУкраїну у радянське минуле.

Моделі пам’яті Другої світової війни

Отже, питання залишається відкри-тим: яку модель пам’яті війни требаобрати Україні. І тут у пригоді можестати європейський досвід. З 1989 рокусоціальні зміни, які почалися у Європі,каналізувалися у дві тенденції. Цент -рально- та східноєвропейські країни піс -ля десятиліть комуністичного па -нування прагнуть формувати свою па -

217


м’ять з наголосом на національно-куль-турному наративі. Натомість ЗахіднаЄвропа, спираючись на спадщину ідейпросвітництва і гуманізму, намагаєтьсятворити нову культуру пам’яті – «куль-туру покаяння». При цьому Голокост іпокута становлять центральну частинузахідноєвропейської концепції ідентич-ності, тоді як віктімізація історії упосткомуністичних східноєвропейсь кихкраїнах має тенденцію перекриватицентральність Голокосту. Лунають за -клики (дослідниця з Естонії SiobhanKattago) укласти умовну угоду міжЗаходом і Сходом Європи – аgreeing todisagree («погодитися не погод жу ва-тися»). Тобто, залишити за собою правозоставатися при своїй думці і не на -в’язувати її іншим16. І це, можливо, можестати найперспективнішою мо дел люповедінки для об’єднаної Єв ропи.

У самому загальному плані ми бачи-мо три моделі формування концепціїпам’яті про Другу світову війну вЄвропі.

Перша – східноєвропейська чи при-балтійська – обстоює рівнозначне за -судження злочинів гітлерівського і ста-лінського тоталітаризмів. Комуніс тич -на окупація вважається такою, щонавіть більше горя принесла народам,ніж гітлеризм, бо втрати від неї були уцих країнах більшими. Тож, у націо-нальних календарях сталінські депор-тації посідають чільне місце у пам’ятівійни. День Перемоги 8–9 травня1945 р. не святкується, бо кінцем війнивважається проголошення незалежнос-ті держави, а цей день розглядається якпочаток комуністичного загарбання.Радикальна відмова від всієї радянськоїспадщини та плекання цивілізованогокультурного націоналізму становлятьбазис цієї моделі.

Друга – західноєвропейська (ні -мець ка, ліберально-дмократична) – мо -дель вважає націонал-соціалізм голов-

ною причиною війни. Голокост розмі-щено в її епіцентрі, а Аушвіц є її ключо-вим словом. Тож модель пам’яті війнизводиться до покути, засудження війнияк такої та осуду націоналізму, як одні-єї з причин конфліктності і ворожнечі.Позаяк Голокост вважається унікаль-ним, сталінські злочини прагнуть непорівнювати з нацистськими. ЗахіднаЄвропа сповідує мораль каяття за зло-чини Голокосту, який здебільшого невідбувався на її території, проте водно-час не воліє визнати своєї моральноївідповідальності за сталінський зло-чин голодом. Не наважується вонатакож висувати на офіційному рівніпретензії до спадкоємців сталінськогоСРСР за вчинені на їх територіяхвоєнні злочини та злочини проти люд-ства (окремий приклад – замовчуван-ня трагедії масового зґвалтуваннянімецьких жінок червоноармійцями уСхідній Німеч чині).

Врешті третя модель – пострадян-ська. Її активно використовують в Росіїі Білорусі. Гітлер і фашизм визнаютьсяабсолютним злом, населення віктімізу-ється. Період спільного з Німеччиноюподілу Європи і радянської окупації1939–1941 рр. затушовується чи ви -прав довується, наголос робиться напідступному нападі 22 червня 1941 р.Міф Великої вітчизняної війни націо-налізується, він вкрай обмежено абозовсім не визнає радянські військовізлочини, натомість зосереджується натемі перемоги, військових парадах,надмірній героїзації, оспівуванні звитя-ги і жертовності, культу вождів, великоїдержави тощо.

Слід зазначити, що попри ради-кальні кроки зроблені Президентом В. Ющенком, його модель знаходиласьдесь між російською і східноєвропей-ською, і була дуже далекою від західно-європейської. Щодо моделі пам’яті, якудекларує нинішня верховна українська

218


влада, то вона виразно тяжіє до постра-дянської моделі.

Немає сумніву, що боротьба за істо-ричну пам’ять – це боротьба за ідентич-ність, за Україну і те, якою вона буде.Основні питання, які постають при ство-ренні моделі історичної пам’яті: що михочемо пам’ятати і що забути, якимимають бути будівельні цеглини нашоїпам’яті? Які цінності ми маємо вкласти вкоммеморацію і меморіалізацію війни,адже історична спадщина може бути яккорисним надбанням, так і важким тяга-рем. Попри все, навряд чи українцямварто зберігати цінності старої радян-ської імперії. Право на цей спадок лишаєза собою Росія, яка офіційно про -голосила себе «продовжувачем» СРСР.

Отже, неосталінську «об’єднавчу»модель про спільне імперське минулеУкраїні необхідно кардинально усуну-ти. Для України творення власної моде-лі пам’яті – це не лише питання відтво-рення національної ідентичності, демо-кратизації і гуманізації суспільства, цеще й вирішення проблеми виходу з-підвпливу Росії, для якої нав’язуванамодель історичної пам’яті про Великувітчизняну війну – це потужнийважіль політичного тиску задля збе ре -жен ня України у своєму геополітично-му просторі.

Натомість для України найбільшпридатною може стати комбінація схід-

но- і західноєвропейських моделей. Відпершої ми вже «позичили» бінарнезасудження сталінського і гітлерівсько-го тоталітаризмів та збереження куль-турного цивілізованого націоналізму, аось від західноєвропейської моделінеобхідно «взяти» концепцією гуманіз-му, покаяння, пошуку взаємного поро-зуміння між колишніми ворогами ісоюзниками, віддання шани всім загиб-лим і засудження героїзації війни, яктакої. Маємо покласти у підвалини цієїнової моделі цінності свободи і демо-кратії, які ніколи раніше сталінськийміф не вміщував, цінність людськогожиття, яким сталінізм нехтував.

Принципова відмова від міфівВеликої вітчизняної війни й надмірноїгероїзації зовсім не означає забуття інехтування пам’яттю тих, хто здобувцю перемогу. Але все це має бути урів-новажено скорботою за жертвами сталі-нізму. Шлях від тріумфу до травмикожна нація має пройти сама. Де -міфологізація і дегероїзація війнивклю чає у собі не лише заміну назв,свят тощо. Потрібне кардинальне пере-осмислення всього наративу війни.Концепція рівної відповідальності двохтоталітарних режимів має бути урівно-важена покаянням за злочини, що їхвчинили українці, які воювали на боціцих режимів, а також у лавах третьоїсили – УПА.

Список використаних джерел1 Ферретти М. Непримиримая память:

Россия и война. Заметки на полях спора нажгучую тему / М. Ферретти // Память овойне 60 лет спустя: Россия. Германия,Европа. – М.: Новое литературное обо -зрение, 2005. – С. 135–136.

2 Judt Tony. The Past is Another Country:Myth and Memory in Poswar Europe / JudtTony // Daedalus. – Journal of The AmericanAcademy of Arts and Scienses. – Fall 1992. –Vol. 121. – № 4. – Pp. 83–117.

3 Барка Василь. Рай / В.Барка. – ДжерзіСи ті-Ню-Йорк: вид-во Свобода, 1953. –306 с.

4 Штедтке Клаус. Жизнь и судьба.Напоминание о романе Василия Грос -смана, посвященном ХХ столетию / К. Штедтке // Память о войне 60 летспустя: Россия. Германия, Европа. – М.:Новое литературное обозрение, 2005. – С. 688.

5 Див. докладніше: Гриневич Вла ди -слав. Міт війни та війна мітів / В. Гри -

219


невич // Критика. – 2005. – № 5. – С. 2–8.Його ж. Расколотая память: Втораямировая вой на в историческом сознанииукраин ского об щест ва // Память о войне60 лет спустя: Россия. Германия, Европа.– М.: Новое литературное обозрение,2005; Суспіль но-політичні настрої насе-лення України в роки Другої світовоївійни (1939–1945 рр.) / НАН України.Інститут політичних і етнонаціональнихдослід жень імені І.Ф. Ку раса. – К., 2007.– 520 c.

6 Пігідо-Правобережний Ф. «ВеликаВітчизняна війна». Спогади та роздумиочевидця / Ф. Пігідо-Правобережний – К.:Смолоскип, 2002.

7 Гуменна Докія. Хрещатий яр (Київ1941–43: роман-хроніка. Нью-Йорк: Сло -во, 1956); та «Матеріали до повісті «Гніздонад безоднею». Архів Докії Гуменної. Ук -раїнський культурний і освітній центр(Осередок) Вінніпег.

8 Барка В. Рай. … – С. 307.9 Закон України Про увічнення Пере -

моги у Великій вітчизняній війні 1941–1945років // Офіційний вісник України. – 2000.– № 19. – С. 16–18.

10 Зерній Ю.О. Державна політикапам’яті в Україні: становлення та сучаснийстан // Стратегічні пріоритети, № 43(8),2008 р. – С. 41–51.

11 Середа Виктория. Исторический дис -курс и национальное прошлое в офи -циальных речах президентов Украины иРоссии / В. Середа // Национально-граж -дан ские идентичности и толе рант ность.Опыт России и Украины в период транс-формации / под ред. Л. Дробижевой и Е. Головахи. – К., 2007. С. 69.

12 Промова Президента України Вік -тора Ющенка з нагоди 18-ої річниці Не -залежності України // Президент України.Офіційний сайт: http://www. president. -gov.ua/news/14759.html

http://www.president.gov.ua/documents/10541.html

13 Грачова С. Пам’ять, контрпам’ять іполітика / С. Грачова // Критика. – № 11.– 2006. http://krytyka.kiev.ua,

14 Всеукраїнська соціологічна служба .Аналітичний звіт за результатами соціо -логічного дослідження «Ставлення насе -лення україни до проблем, пов’я за них ізІІ світовою війною» // Друга світовавійна та (від) творення історичної пам’ятів сучасній Україні: Міжнародна науковаконференція 23–26 вересня. – К., 2009.

15 Kattago Siobhan. Agreeing to disagreeon the Legacies of Recent History. MemoryPluralism and Europe after 1989 // EuropeanJournal of Social Theory 2009 – 12 (3). – P. 375–395.

220

Володимир Андерсон, кандидат географічних наук, доцент Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, випускник програм ім. Фулбрайта та Інституту Кеннана

Олександр Бабанін, доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри прикладної економіки Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі, випускник програм ім. Фулбрайта та ІнститутуКеннана

Володимир Бойко, кандидат історичних наук, директор Чернігівського центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій,випускник програми Інституту Кеннана

Наталя Висоцька, доктор філологічних наук, професор кафедри теорії та історії світової літератури Київського державного лінгвістичного університету, випускник програм ім. Фулбрайта та Інституту Кеннана

Владислав Гриневич,доктор історичних наук, старший науковий співробітник Інституту політичнихта етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України, випускник програмім. Фулбрайта та Інституту Кеннана

Михайло Кірсенко, доктор історичних наук, професор Києво-Могилянської та Дипломатичної академій, випускник програм ім. Фулбрайта та Інституту Кеннана

Ігор Коваль, доктор політичних наук, ректор Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, випускник програм ім. Фулбрайта та Інституту Кеннана

Антоніна Колодій, доктор філософських наук, професор, завідувач кафедри Львівського регіональногоІнституту державного управління Національної академії державного управлінняпри Президентові України, випускник програм ім. Фулбрайта та ІнститутуКеннана

Олена Лазоренко, доктор філософських наук, професор політичних наук, незалежний консультант,випускник програм ім. Фулбрайта та Інституту Кеннана

Мирослава Лендьел, кандидат історичних наук, доцент кафедри політології Ужгородського національно-го університету, випускник програм ім. Фулбрайта та Інституту Кеннана

Юрій Мацієвський, доцент катедри політології Національного університету «Острозька академія»,випускник програм ім. Фулбрайта та Інституту Кеннана

Наші автори

Наші автори

221

Наталя Мусієнко, кандидат філософських наук, Президент консалтингової компінії Nota BeneConsulting, випускник програм ім. Фулбрайта та Інституту Кеннана

Ольга Носова, доктор економічних наук, професор Харківського національного університету внутрішніх справ, випускник програм ім. Фулбрайта та Інституту Кеннана

Людмила Павлюк,кандидат фiлологiчних наук, доцент Львівського національного університету ім. Івана Франка, випускник програм ім. Фулбрайта та Інституту Кеннана

Віктор Пасісниченко, кандидат філософських наук, доцент кафедри політології, соціології та культуро-логії Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди,випускник програм ім. Фулбрайта та Інституту Кеннана

Ярослав Пилинський, кандидат філологічних наук, Директор Київського представництва Інституту Кеннана

Олексій Позняк, кандидат економічних наук, завідувач відділу Інституту демографії та соціальнихдосліджень ім. М.В. Птухи НАН України, випускник програми Інституту Кеннана

Олександр Потєхін, доктор історичних наук, завідувач кафедри Київського університету права НАН України, випускник програм ім. Фулбрайта та Інституту Кеннана

Сергій Римаренко, доктор політичний наук, провідний науковий співробітник Інституту політичний і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України, випускник програм ім. Фулбрайта та Інституту Кеннана

Блер Рубл,директор Інституту Кеннана Міжнародного Центру підтримки науковців ім. Вудро Вілсона

Юлия Сорока, кандидат соціологічних наук, доцент кафедри соціології Харківського національногоуніверситету ім. В.Н. Каразіна, випускник програм ім. Фулбрайта та ІнститутуКеннана

Сергій Федуняк,доктор політичних наук, професор Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича, випускник програм ім. Фулбрайта та Інституту Кеннана

Григорій Шамборовський, доцент кафедри міжнародних економічних відносин Львівського національного університету ім. Івана Франка, випускник програм ім. Фулбрайта та ІнститутуКеннана

Олена Яцунська,кандидат політичних наук, доцент, Центр розвитку місцевого самоврядування,випускник програм ім. Фулбрайта та Інституту Кеннана

222

Шановний читачу!

Якщо Вас зацікавило наше видання і Ви хотіли б одержувати його наступнівипуски, а також іншу інформацію про програми і заходи, які Інститут Кеннанапроводить в Україні, пропонуємо Вам заповнити цю анкету і надіслати її на адресу:Україна, 04071, Київ, вул. Костянтинівська, 4, офіс 2, або електронною поштою – [email protected]

Прізвище, ім’я та по батькові

Місце роботи, посада

Науковий ступінь

Чи брали участь в американських освітніх програмах (яких і коли)

Поштова адреса

Телефон

Електронна пошта

223

ЗАПРОШУЄМО АВТОРІВ ДО СПІВПРАЦІ

Тема наступного номера:Місто ХХІ століття: екологія, міграція, суспільний розвиток

Редколегія буде вдячна авторам, які до 1 лютого 2012 року надішлють своїстатті.

Пріоритет буде надано матеріалам, присвяченим таким проблемам:

– право і демократія;– боротьба з корупцією в умовах демократії;– економічні свободи – запорука демократії.

Просимо надсилати статті обсягом до 50 тис. знаків в електронній версіїформату Word for Windows.

Разом із статтею просимо надсилати короткі відомості про автора: місцероботи, науковий ступінь, звання, адресу, телефон, факс та адресу електронноїпошти. Посилання просимо оформляти згідно із стандартами, встановленими длянаукових публікацій.

Рішення стосовно публікування матеріалів приймаються редколегією. Статтіне рецензуються, рукописи не повертаються. Редакція залишає за собою право налітературну правку, зміну назви статті та скорочення її обсягу. За наведеністатистичні та інші дані відповідає автор.

Науково-публіцистичне видання

АГОРАНаука без кордонів

Випуск 11

Підписано до друку 12.07.2012 р. Формат 60х84/8Папір офсетний. Друк офсетний. Гарнітура PeterburgС.

Умовн. друк. арк. 28. Обл.-вид. 26,6 арк.Наклад 500 прим. Зам. №

Видавництво «Стилос»04070, Київ-70, Контрактова пл., 7

Свідоцтво Держкомінформу України (серія ДК №150 від 16.08.2000 р.)

Надруковано в друкарні підприємства «ЦСТРІ» м. Києва, філіал № 7Україна, м. Київ, вул. Боженка 86-б, тел. (050) 144-64-00

Редактор Я. Пилинський Художнє оформлення Л. Холошо

Технічний редактор Г. Шалашенко Коректор З. Конєєва

Адреса редакції:вул. Костянтинівська, 4, офіс 2

Київ, 04071, Українател/факс +380 (44) 425-3624

тел +380 (44) 585-0890/91

Для електронної пошти: [email protected]

agora 11 2:agora 8.qxd - Wilson Center

Documents

Transcript of agora 11 2:agora 8.qxd - Wilson Center